Розвиток і становлення Чеського права часів середньовіччя

Становлення та основні риси розвитку Чеської держави. Джерела права середньовічної Чехії. Форми феодальної власності. Право милі у містах середньовічної країни. Інститут спадкування та його співвідношення із нормами шлюбно-сімейного права Середньовіччя.

Рубрика Государство и право
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 28.10.2014
Размер файла 63,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЧЕСЬКОЇ ДЕРЖАВИ ТА ДЖЕРЕЛ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО ПРАВА

1.1 Становлення та основні риси розвитку Чеської держави

1.2 Джерела права середньовічної Чехії

РОЗДІЛ 2. ЦИВІЛЬНЕ ТА ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЧЕХІЇ

2.1 Форми феодальної власності

2.2 Право милі у містах середньовічної Чехії

2.3 Зобов'язальне право

РОЗДІЛ 3. ШЛЮБНО-СІМЕЙНЕ ПРАВО

3.1 Засади шлюбно-сімейного права

3.2 Інститут спадкування та його співвідношення із нормами шлюбно-сімейного права середньовічної Чехії

РОЗДІЛ 4. КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО Й ПРОЦЕС СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЧЕХІЇ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТОК

чеське право середньовічна власність

ВСТУП

Актуальність теми дипломної роботи можна обґрунтувати тим фактом, що однією з провідних тенденцій розвитку сучасного права є посилення інтеграційних процесів, збільшення впливу міжнародного права. Це спонукає до активного залучення порівняльно-правових досліджень, спрямованих на пізнання тенденцій, закономірностей, особливостей розвитку права у світі, правових традицій, визначення місця національної правової системи серед інших.

Зростає інтерес до порівняльно-правових досліджень в галузі історії права, зокрема до порівняльного аналізу розвитку ключових правових інститутів окремих країн. Наріжним правовим інститутом у системі права є інститут права власності. Особливості регулювання відносин власності багато у чому визначають характер інших інститутів права, розвиток економіки і політики.

Становлення держави у західних слов'ян проходило в умовах боротьби проти німецьких рицарів-тевтонів. Саме цією обставиною пояснюється відносна затримка економічного і державно-правового розвитку слов'ян та їх пізніший вступ на шлях капіталізму. Характерний для Західної Європи шлях - від родової демократії до ранньофеодальної держави, від феодальної роздробленості до станово-представницької та абсолютної монархій,- західні слов'яни так і не змогли пройти в рамках національної державності. Польський шлях розвитку взагалі суттєво вирізнявся у загальноєвропейському контексті - тут склалася дворянська демократія, відсоток дворян на порядок перевищував середньоєвропейські показники, сам дворянський клас не був чимось закостенілим, а постійно поповнювався за рахунок вихідців з духовенства, заможного селянства і навіть козацтва. Чехія, на відміну від Польщі, так і не зуміла позбавитися протистояння між крупними і дрібними феодалами (панами і владиками), що особливо рельєфно виявлялося на ранніх етапах гуситського руху. Ослаблення королівської влади у цих країнах призвело до втрати національної незалежності та онімечення частини населення.

Об'єкт дослідження -Розвиток і становлення чеського права часів середньовіччя, його особливості.

Предмет дослідження - Чеське право та положення літературних та історичних джерел щодо його виникнення та розвитку.

Мета дипломної роботи - вивчення та дослідження особливостей права середньовічної Чехії.

Завдання роботи такі:

1. Здійснити загальну характеристику середньовічної Чеської держави та джерел середньовічного права;

2. Дослідити особливості та основні риси цивільного та зобов'язального права середньовічної Чехії;

3. Проаналізувати специфіку шлюбно-сімейного права;

4.Охарактеризувати кримінальне право та процес середньовічної Чехії.

Хронологічні та географічні рамки дослідження: період середньовіччя у Чехії.

Методи дослідження. Методологічну основу роботи становить комплексне використання філософських, загальнонаукових та спеціально-юридичних методів дослідження.

Ступінь дослідження проблематики дипломної роботи у наукових джерелах. Дослідженням історії права Словаччини та Чехії в Україні займається вузьке коло дослідників, більшість з яких зосереджують свою увагу на дослідженні правового статусу Закарпаття як складової частини Чехословаччини. Так, на думку В. Гомоная, найважливішим позитивним моментом земельної реформи в першій Чехословацькій республіці було те, що земля стала предметом купівлі-продажу. Це приводило в рух усе суспільство в напрямку високорозвинутої ринкової економіки Маймескулов Л.М. Історія держави і права зарубіжних країн / Л.М.Маймескулов. - К., 2011. - С. 149. .

Окремо слід зупинитися на аналізі праць таких дослідників історії держави і права Чехословаччини, як В. Ванечек та К. Мали, які досліджують еволюцію держави і права на території Словаччини та Чехії на різних етапах розвитку, в тому числі правове регулювання інституту права власності. Вчені роблять висновок, що на території Чехії і Словаччини у період феодальної роздробленості право власності на землю мали лише феодали і в обмеженому обсязі - міщани.

Окремі аспекти правового регулювання відносин власності досліджують сучасні словацькі та чеські вчені: K. Адамова, Л. Соукуп, П. Благо, M. Кадлецова, K. Шелле, Р. Весела, E. Влчек, П. Кішш, Е. Губалкова, М. Голуб, С. Пліва, М. Покорни, Й. Бічовски, В. Урфус, М. Штефанович та інші. Зокрема, С. Пліва, Е. Губалкова, П. Кішш видали праці, присвячені реституції майна у Словаччині та Чехії. Основна їх суть зводиться до аналізу законодавчого забезпечення процесу передачі колишнім власникам майна, яке було у них відібране під час комуністичного режиму Там само. .

Серед праць з історії розвитку інституту права власності в Україні, Словаччині та Чехії переважають дослідження окремих аспектів правового регулювання відносин власності у різні історичні періоди. Досліджуючи історію права Словаччини та Чехії, українські вчені, як правило, звертають увагу на правову систему Чехословаччини, акцентуючи свою увагу на правовому регулюванні господарської сфери, не розглядаючи більш детально інститут права власності.

Незважаючи на такий значний дослідницький доробок, на сьогоднішній день є незначна кількість праць, присвячених власне проблемі порівняльного аналізу розвитку інституту права власності в Україні, Словаччині та Чехії.

Структура роботи зумовлена метою, завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків і списку використаних джерел та літератури, додатків.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЧЕСЬКОЇ ДЕРЖАВИ ТА ДЖЕРЕЛ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО ПРАВА

1.1 Становлення та основні риси розвитку Чеської держави

Найдавнішою державою слов'ян на території сучасної Чехії було князівство Само (623-658 pp.) - об'єднання чесько-моравських племен, назване за іменем свого творця Бостан Л.М. Історія держави і права зарубіжних країн. Навчальн. Посібник. / Л.М. Бостан, С.К. Бостан. - К.: Центр.учбової л - ри , 2008. - С. 221. .

Після розпаду цього князівства виникло Великоморавське князівство. Останнє проіснувало до 906 p., коли впало під ударами угорців. Ще до остаточної загибелі Велико-моравської держави з її складу виділилося Чеське князівство (896 р.) зі столицею в Празі. Правляча династія Пржемисловичів намагалася відстояти незалежність Чехії. Князь Пржемисл І прагнув обмежити сепаратизм феодалів. Однак, в 1055 р. і ця держава зрештою розпалася на удільні князівства. Чеські князі були вимушені визнати себе васалами Німецької імперії. В 1419 р. князь Чехії отримав королівський титул, а князівство відповідно стало королівством. Залежність від Німецької імперії в певні періоди історії становила суто номінальний характер, оскільки номінальною була сама влада німецького імператора.

В кінці XII ст. князь Оттон Зноймський робить спробу зміцнення королівської влади та обмеження свавілля місцевих феодалів. Проте, саме за Отгона Зноймського бенефіції були закріплені за феодалами в якості спадкових володінь, а духовенство звільнено з-під юрисдикції світської князівської влади. На початку XIV ст. династія Пржемисловичів обірвалася і чеським князем став Ян Люксембургський. Нова династія була вимушена піти на поступки магнатам. Саме в XIV ст. суттєво зміцнюється становий дворянський представницький орган - снем (сейм). З його допомогою магнати утримують свої права і привілеї. Так, спроба короля Карла І, який одночасно був і німецьким імператором, у 1355 р. ввести у дію свій судебник, закінчилася тим, що снем затвердив лише ті статті, що стосувалися прав панів щодо залежного населення.

В історії Чехії період XV - поч. XVI ст. вважається епохою станово-представницької монархії, хоча остання у цій країні і не набрала таких закінчених форм, як у Західній Європі. Скликався снем (сейм), в якому засідали пани, владики і міщани. Останніх запрошували у тих випадках, коли потрібно було вишукати нові податкові надходження. При королі діяла Земська рада, де за участю панів розглядалися найважливіші справи, включаючи судові. Місцеве управління перебувало у руках феодальної знаті. Загалом державний устрій Чехії йшов у руслі дворянської демократії, характерної для сусідньої Польщі. Цей процес перервала чеська Реформація і Селянська війна 1524-1525 pp. Тржештик Д. Великая Моравия и зарождение чешского государства / Д. Тржештик // Раннефеодальные государства и народности (южные и западные славяне VI--XII вв.). - М., 1991. - С. 117.

Чеський реформатор церкви Ян Гус (1369-1415) ще за 100 років до Лютера виступив з критикою духовенства та обґрунтував тезу про законність секуляризації церковних багатств. Одночасно цей професор богослов'я виступив проти практики продажу індульгенцій.

Після висилки з Праги Гус став одночасно національним героєм і борцем проти папства, якого підтримувало не лише дрібне дворянство, але й робітники гірничих округ, ремісники міст, значна частина селянства. 6 липня 1415 p., за наказом папи Мартина V, церковний суд засудив Яна Гуса до спалення на вогнищі. Приблизно через 10 місяців в тому ж м. Констанці був спалений Ієронім Празький, друг та однодумець Гуса.

Чехія була охоплена найсильнішим невдоволенням проти папства. Гусити настільки зміцніли, що прогнали з країни майже усіх католиків та німців. Мартин V був готовий на усе, аби тільки звільнити «хвору» Німецьку імперію від страшної «чеської виразки». Папа виношував ідею хрестового походу проти Чехії. Починаючи з 1419 р. хрестоносна армія Мартина V збиралася п'ять разів, і кожного разу вона була змушена рятуватися втечею від гуситів. Всередині самого гуситського руху гору узяли найрішучіші і найпослідовніші елементи, відомі під іменем таборитів (за назвою міста Табор). Таборити проповідували війну не лише проти німців і папістів, але й проти усіх багатих, землевласників і власників взагалі. Ідеалом таборитів була община, заснована на рівності її членів. Цей рух мав характер селянсько-плебейської єресі, яка вимагала відновлення ранньохристиянської рівності між усіма членами общини, а також визнання цієї рівності як норми громадських відносин. Тобто, з рівності «синів божих» виводилася громадська рівність і, частково, майнова рівність. Зрівняння дворян із селянами і привілейованих бюргерів з плебеями, скасування панщини, оброків, податків, привілеїв та найбільш визивних майнових нерівностей стали найважливішими вимогами таборитів. «Празькі компактати» 1433 р. вимагали свободи віросповідання, секуляризації церковного майна, скасування церковної юрисдикції з карних справ Вказана праця… - С. 118. .

Зрозуміло, що радикальні вимоги народних низів відлякували від таборитського руху дрібне дворянство та багатих бюргерів. Коли ж таборити почали на практиці здійснювати деяку спільність майна, чеське дворянство, яке до цього перебувало в рядах гуситів, спробувало домовитися з німецьким імператором Сигізмундом. Імператорові вдалося зібрати велику армію хрестоносців, яка 30 травня 1434 р. під с Ліпани у вирішальному бою розбила таборитів.

У 1436 р. німецький імператор Сигізмунд у Празі був коронований на чеського короля. Поразка таборитів обернулася різким посиленням феодального гніту, т. зв. «другим виданням кріпосництва». Постановами Земського суду 1437 р., сеймів 1454, 1467, 1487 pp. встановлювалася заборона переходу селян від одного пана до іншого та прийому втікачів. У 1512 р. селянам заборонили відчужувати чи навіть заповідати будь-що з власного майна без згоди пана. Після розгрому таборитів встановлюється новий порядок роботи снему. Засідають, як і раніше, три стани: пани, дрібна шляхта (владики) і міщани. Але першими питання обговорюють пани, прийняте рішення передають для схвалення владикам, і аж потім -- міщанам. Такий порядок гарантував збереження привілеїв аристократії, але також залишав королівській владі можливість грати на протистоянні трьох станів. У Англії та Франції королівська влада зуміла саме таким способом зміцнити свої позиції Дворник Ф. Славяне в европейской истории и цивилизации / Ф. Дворник / Пер. И.И. Соколовой при участии И.А. Аржанцевой и С.С. Никольского; под общ. ред. И.И. Соколовой. - М.: Языки славянской культуры, 2001. - С.55..

В середині XV ст. за Іржі Подебрада центральна влада дещо зміцніла, але ненадовго. Уже Законник Владислава IV (1500 p.) відсторонив міський патриціат від участі в роботі снемів. Після смерті цього короля у 1516 р. магнати перебрали у свої руки регентство.

Розвиток Чехії у своєму руслі дещо відмінний як від Західної Європи (від станово-представницької монархії до абсолютизму), так і від сусідньої Польщі. В останній, як відомо, шляхта зуміла без протиставлення себе магнатам домогтися розширення власних прав і здійснення своєрідної «дворянської демократії». Цей чеський шлях був перерваний у 1526 р., коли об'єднані чесько-угорські війська зазнали поразки від турків під Могачем. Створилася реальна загроза турецької окупації країни. Тому у 1526 р. чеським королем було обрано Фердінанда Габсбурга, представника австрійської правлячої династії. Своїх обіцянок чехам новий король не дотримав. Були введені нові податки, розпочалося переслідування протестантів. Результатом стало невдале повстання 1547 p., після якого у міст були відібрані усі залишки колишніх привілеїв та земельні володіння. Віднині сейм мав скликатися не інакше, як за волею короля. Чеський трон став спадковим для Габсбургів.

Закінчилося поразкою і повстання 1618-1631 pp., після чого національний гніт суттєво посилився. Компетенція королівської влади розширювалася на шкоду правам станів. Чехія почала управлятися королівською канцелярією, яка перебувала у Відні. Влада короля наближалася до абсолютної, йому належало право видавати закони, бути верховним суддею та призначати на всі посади в країні.

Вважається, що з 1627 р. Чехія припиняє існування як самостійна держава. Німецька мова була оголошена державною. Чеське дворянство повністю розорене і винищене. Конфісковані у чеських феодалів землі передані іноземним авантюристам, що прийшли з Фердінандом II, переважно німцям-католикам. Міське самоуправління було знищене, і влада в містах перейшла до королівських чиновників. Щоправда, зберігався снем, чиї права були значно урізані. Зазначимо, що від імені усіх міст виступати у снемі мав право лише представник Праги, а загалом міста мали в цьому державному органі 6 місць.

Відновлення незалежності чеської держави припадає на час після розпаду Австро-Угорщини в 1918 р. Краткая история Чехословакии /Под ред. А.Х. Клеванский, В.В. Марьина, И.И. Поп, акад. Д.Ф. Марков, В.Н. Виноградов. - М., 1988. - С. 41.

Отже, Чеська держава пройшла декілька етапів становлення та розвитку. Що позначилось на загальних тенденціях розвитку державницько-правової системи країни.

1.2 Джерела права середньовічної Чехії

В Чехії основним джерелом права потягом тривалого часу залишався звичай. Правові звичаї були покладені і в основу перших записів слов'янського права. Найбільш раннім записом звичаєвого права Чехії був Статут князя Конрада (ХІІ-ХІІІ ст.). На початку XIV століття була складена Рожмберзька (Розенберзька) книга -- приватний запис діючого чеського права.

Такий же характер мали приватні пам'ятники земського права феодальної Чехії - «Ряд земського права» (XIV ст.) і «Виклад чеського земського права» пана Ондрія із Дуби (ХІV-ХV ст.).

Отже, однією з ранніх пам'яток права Чехії та Моравії кінця ХІІ ст. є Статути Конрада Оттона.

Статути Конрада Оттона або Право Конрада (Jus Конраді) - одна з найбільш ранніх пам'яток феодального права Чехії, що відноситься до кінця XII століття. Вони були видані в часи отруєння князя Конрада Оттона Зноймского (1186-1192) . Справжній текст цього найдавнішого законодавства не зберігся, зміст його відомо з трьох наступних підтверджень 1222-гo, 1229-го і 1237-гo років. У 1222 р. підтвердження було зроблено чеським королем Пржемислом Оттокаром І ( 1197-1230 ) для Зноймської області та в 1229 році для Брненської, а в 1237 постанова князя Ольдржіха підтвердила «Статути Конрада» для Бржецлавської області Орленко В. І. Історія держави і права зарубіжних країн: Посіб. для підготов, до іспитів -3-є вид. стереотип./ В. І. Орленко. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2008. - С. 107. .

Статути Конрада Оттона представляють собою запис звичайного, переважно процесуального права, що призначалося для правителів областей - жупанів, в руках яких поряд з адміністративними функціями знаходилися також і судові. З Передмови до Статуту випливає, що вони були видані для Чехії та Моравії.

Перелік стародавніх звичаїв, записаних у цьому пам'ятнику, вказує на те, що його зміст сходить до глибокої старовини. Тривалий час феодальна знать рішуче противилася всякій спробі офіційного запису права, так як писане право позбавляло чеських панів їх старовинних привілеїв в галузі суду.

Статути Конрада Оттона виникли в період, коли в Чехії йшла внутрішня боротьба між центральною князівської владою і місцевими феодалами, зацікавленими у збереженні старих питомих порядків. У руках багатьох феодалів перебували як вільні аллодіальні, так і умовні володіння. Пани прагнули перетворити свої земельні наділи, подаровані князем, з умовних і обмежених терміном служби на спадкові.

Право Конрада свідчить про те, що з боку центральної влади був зроблений ряд поступок місцевим феодалам. Так, в законодавчому порядку всі володіння, що знаходилися до часу правління князя Конрада в руках феодалів, оголошувалися спадковими (ст. 1). Сатути показують, що в цей період чеська територіальна громада, яка перетворилася в процесі закріпачення селянства в кріпосну громаду, знайшла офіційне відображення в законодавстві (ст. ст. 2 , 10 та ін.) удовий процес характерний застосуванням ордалій (суду Божого). Статті 8, 19 встановили випробування залізом і водою, причому феодали звільнялися від суду Божого; закон давав їм право послати замість себе на випробування залежних людей (ст. 9) Статут Конрада Оттона // Електронний ресурс. - Режим доступу: http://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/1149299.

Згідно зі статтею 38 духовенство звільнялося від підпорядкування світської судової влади.

Справжній первинний текст Статутів, так само, як наступні підтвердження їх в трьох редакціях, написаний був латинською мовою.

У 1222 четвероюродной брат Конрада - чеський король Пржемисл Отакар я зробив підтвердження статутів для Зноймской області , а в 1229 році - для Брненського . В 1237 Статути Конрада були підтверджені князем Олдржиха для Бржецлавской області.

Отже, повний текст Статутів не зберігся, але вважається, що це записи норм звичайного права. Статути призначались для використання правителями областей (жупанами), які виконували адміністративні й судові функції.

Статути звільнили духовенство від юрисдикції світської влади. Вони зберегли ордалії. Феодали могли посилати на ордалії своїх залежних людей.

Більшість статей була присвячена процесуальному праву. Але є окремі статті про злочини і покарання. Той, хто здійснив крадіжку у знатної людини, карався смертю з конфіскацією майна.

Усі найбільш значні збірники середньовічного чеського права - приватні. Чеське дворянство не бажало ніякої офіційної кодифікації, бо розуміло, що вона може обмежити суд, який знаходився в руках дворянства.

У відомому приватноправовому збірнику другої половини ХІV ст. «Ряд земельного права» (ст.93) яскраво виступає класова нерівність. У ст. 35, 36, 37 цього збірника, зокрема, говориться: «Якби рівний рівного ударив по щоці…, і тоді той, кого вдарили, має, у свою чергу, вдарити (обідчика) по кожній щоці і кулаком у ніс (ст.35). Але якщо нижчий вищого за народженням ударить по щоці, тобто владика шляхтича, йому повинні відрубати руку, і опісля вони мають пообіцяти, що ніхто нікому мстити не буде (ст.36). Якщо ж холоп вдарить владику або шляхтича по щоці…, то повинен бути від-даний (високородному ) на милість з головою, щоб зробив з ним що хоче» (ст.37) Статут Конрада Оттона // Електронний ресурс. - Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/Статут_Конрада_Оттона.

До важливих джерел чеського права слід віднести і земські книги (земські дошки), куди заносились рішення земського суду з кримінальних і цивільних справ. Рішення ці мали силу прецеденту.

Особливі системи права, крім земського, складали в Чехії міське право, гірниче право, сільське право та ін.

Отже, джерела чеського середньовічного права базувались, як правило, на звичаях, успадкованих із давніх часів. Проте, у розглядуваний період простежуються певні риси кодифікаційної діяльності із систематизації законодавчих положень на рівні держави.

РОЗДІЛ 2. ЦИВІЛЬНЕ ТА ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЧЕХІЇ

2.1 Форми феодальної власності

У ХІІ ст. у Чехії остаточно утвердився феодальний лад. Зростання великого землеволодіння супроводжувалось захо-пленням общинних земель. Феодальна знать в особі панів і земанів вимагали для себе імунітетних грамот, які і підтверджували їхнє право на адміністративне управління у своїх вотчинах, право вершити суд і розправу над селянами, збирати податі на свою користь тощо. Раніше вільні общинники (дідичі) потрапили в кріпацьку кабалу. Крім грошових платежів (чинша) на селян покладалась барщина, тривалість якої вста-новлював поміщик. Із селян стягували податки для держави, побори на користь духовенства та ін.

Серед чисельних привілеїв, якими користувалися чеські феодали, було право “мертвої руки”, згідно з яким майно по-мерлих селян переходило до їх панів Головко Л.О. Особливості генези права власності в Україні, Словаччині та Чехії: порівняльний аналіз / Л.О. Головко // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - 2007. - Випуск 37. - С. 135. .

Земельна власність відносини, що складались навколо неї, стали основою для формування цивільно-правових відносин у середньовічній Чехії.

Спочатку право середньовічної Чехії знало два види власності: дєдіна (власність, отримана у спадок) і вислуга (власність, отримана за службу). Характерною особливістю було те, що власниками її могли бути тільки представники панівного класу - феодали.

Феодал, який володів успадкованою власністю на правах дєдіни, був незалежним від умов служби, не втрачав своєї землі при зміні на троні государя і міг передати її у спадок навіть у тих випадках, коли у нього не було сина.

Феодальна дєдіна могла мати місце тільки в тому випадку, якщо один з тих, хто мав на неї права, не залишався в живих. Тоді в силу вступало право odumtri, за яким феодальне майн, що звільнилось, переходило до короля.

Феодал, який володів власністю на правах вислуги, на відміну від дєдіни, не міг свої землі відчужувати, якщо на цей рахунок не було застережень в акті пожалування. У ньому вказувалося, на яких умовах дається вислуга: довічно, з переходом до сина чи онука тощо. Виникнення права на вислугу у членів сім'ї одержувача безпосередньо залежало від акту пожалування.

Земельна власність панів і лицарів складалася з різноманітних за своєю юридичною природою елементів родових, тобто успадкованих і куплених, земель щодо яких власник мав право повного володіння і розпорядження.

Предметом купівлі-продажу були земельні володіння (ріллі, ліси, луки), різні живі і господарські будівлі та т.д. У ролі сторін договірних відносин виступали князі, пани, лицарі, монастирі та представники духовенства. Документи, які засвідчували угоди купівлі-продажу, вельми точно вказували межі земельних володінь, суми грошей, сплачені при покупках, та інші деталі

Поширеним явищем у цивільно-правових відносинах середньовічної Чехії був договір дарування, особливо на користь церков, монастирів, феодальної знаті Ванечек В. История государства и права Чехословакии./ В. Ванечек - М.: Юрид. лит-ра. 1981. - С. 117. .

Найбільш простим і поширеним засобом закріплення факту продажу, дарування, міни та інших видів угод з феодальною власністю була присутність свідків. Хоча в період середньовічної Чехії діяли й інші засоби забезпечення права власності. Одним із цих засобів був заклич, що існував у вигляді оголошення на ринку про укладену угоду. Заклич міг стосуватися будь-якої угоди, в тому числі купівлі-продажу, міни.

Що стосується шляхетської поземельної власності, звичайною процедурою, що супроводжувала її перехід з рук в руки, були об'їзд меж і встановлення межових знаків. Про це оголошувалося на Двірський з'їздах.

Чеське королівство було єдиною країною, в якій було прийнято кодекс міського права - ,,Права міські королівства Чеського” (1579 р.), чинність якого поширювалася на всю територію держави. На відміну від земського права, яке охороняло передусім інтереси держави, короля, шляхти, і, зокрема, їх власність, ,,Права міські королівства Чеського” обстоювали, передусім, інтереси міщан та їх власність Кенигсбергер Г.Г. Средневековая Европа: 400 - 1500 годы /Г.Г. Кенигсбергер / Пер. с англ.; Предисл. Д.Э. Харитоновича. М.: Издательство “Весь Мир”, 2001. - С .210..

Отже, форми феодальної власності у Чехії були досить консервативними.

2.2 Право милі у містах середньовічної Чехії

Моравські, а поступово і чеські міста поступово були наділені міським правом, котре в окрузі в одну чеську милю (11 км) забороняло діяльність окремих ремесел та промислів, з метою збереження господарського життя міста та його торгівлі перед конкуренцією з боку позаміських сусідніх поселень. Стосовно цього питання є детальні дослідження однак ми зосередимо увагу на часі який нас цікавить. Розглянемо впровадження права милі від початку міст у Чехії до ХІІІ ст. Олексієвець Т.І. Право милі у містах середньовічної Чехії / Т.І. Олексієвець // Електронний ресурс. - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/NPM/Istoria/2_2_oleksievec_.doc.htm

Право милі надавалося з дозволу правителя його привілеєм Для чеських міст це положення було дійсним за усіх випадків. Але у Моравії існують відхилення від цього правила, зокрема надання такого права трапляється у грамотах інших суб'єктів, як наприклад королівського урядника у випадку з містом Горні Бенешов, оломоуцького єпископа у випадку з Кромержіжем та градіштського абата у випадку з Граніце. Однак мова не йшла про порушення повноважень правителя, оскільки всі ці особи діяли за згоди короля у плані формування мережі нових міських поселень на території Моравії.

Найстаріша охорона міської торгівлі торкнулася заборони існування корчми у правових межах міста. Стосовно ролі господарської ролі корчом та їх місце розташування при утворенні мережі доріг як місць зустрічей торгових караванів, присвячено ряд досліджень. Зацікавленість міст у розвитку корчм у своїх інтересах є очевидним. Не маємо можливості при фрагментарних згадках у тогочасних джерелах відслідкувати перші кроки цих зусиль, але вже у першій верстві північноморавських міст яскраво видно їх наслідки, тобто монополізацію транзиту містами Левицький Д. Вплив середньовічного міського права на формування правових систем країн Центральної та Східної Європи / Д. Левицький //Право України. - 2005. - № 2. - С. 112..

Корчми були відомі здавна і для власників дуже вигідними однак були й не менш вагомі причини для їх критики, як місць з недоброю славою. Вони були під наглядом пана, у сфері дії його правового поля. Тому не дозволялося створювати таємні корчми, котрі б означали відтік фінансів з прибуткової частини пана. Перед виникненням міст корчми представляли собою не лише “готелі”, де можна було проживати та харчуватися, вони представляли собою й ринки, оскільки ставали місцем торгівлі збіжжям або ж доповнювали ринки у випадку, коли не було торгових днів Абрамсон М. Л. История средних веков. / М. Л. Абрамсон. - М., 1994. - С. 114. .

Привабливість корчом полягала у тому, що вони розміщувалися на шляхах, переходах, бродах річок, або ж усюди, де сходилися значні групи людей. Цим вони ставали небезпечними конкурентами містам, оскільки означали не лише відтік прибутків з міських корчм, але й будучи загрозою монополії міста на торгівлю. Виникала суперечка між інтересом міст та існуванням корчом, адже міста не вітали конкуренцію у межах свого правового поля. Цим міста викликали ще й незадоволення ряду суб'єктів, зокрема церковних, котрі мали давні права на плату з корчом.

Право милі не можна було у достатній мірі впровадити, не зіткнувшись з правами інших суб'єктів. При першому наданні такого права місту Опаві у 1224 році передбачалося зруйнування усіх корчом у межах однієї милі за винятком тих, котрі були in dotibus ecclesiarum. [2] Подібне явище траплялося і в обмеженні кількості корчом у правовому окрузі міста Брно, коли великий привілей з 1243 року відокремлював майно брненського нотаріуса, а в 1251 році було звільнено з-під дії міського права і корчму, котрій маркграф Пржемисл Отакар ІІ звелів заснувати шпиталь у Старому Брно і постановив, що на неї не поширюються повноваження жодних урядників і вона має охоронятися precipue a civium Brunnensium quovis gravamine Щигел Р. Проблеми урбанізації Центральної Європи у ХІІ - XVI ст. / Р. Щигел // Проблеми слов'янознавства. - Львів, 1990. - № 42. - С. 17..

До моравських згадок додамо ще дані з Богемії, котрі з'явилися вперше у 60-х роках ХІІІ ст., стосовно міст Полічка та Жатець. У засновчій грамоті міста Полічки з 1265 року вказано, що у межах милі не має бути жодної корчми, за винятком корчми у Лімберку, котра належала окремому локатору, інші мають бути знищені. Заборона корчом у грамоті з того ж року для міста Жатець висвітлена у тих же рамках міських прав, але вона включає у себе доповнення, що рихтарж у межах міської милі має право у торгові дні виконувати судові функції. Але додано, що мова не йде власне про право милі, а лише про охорону учасників торгу История южных и западных словян: В 2 т. Т.1. Средние века и Новое время: Учебник/ Под. ред. Г.Ф. Матвеева и З.С. Ненашевой. - 2-е издание. - М.: Изд-во МГУ, 2001 - С.256..

Надзвичайно широке право милі надав у 1278 році король Пржемисл Отакар ІІ місту Мост. У нього включено заборону на варіння пива, ремесла та продаж збіжжя і навіть зернові усі навколишні селяни мали право продавати лише у місті. Для деяких сіл однак право милі було дещо послаблено, але охорона міського ремесла та торгівлі разом із продажем пива із досліджених випадків є найширшою й найдетальніше дослідженою.

Що стосується найбільшого міста Чехії - Праги, то стосовно права милі тут маємо лише одну згадку, однак котра є доволі незвичною. Вона стосується лише старомєстських різників, коли за наказом Пржемисла Отакара ІІ було заборонено продаж м'яса у межах заповітної милі. Стосовно Моравії можна згадати і привілей короля Рудольфа, виданий після поразки Пржемисла Отакара ІІ у 1278 році для Зноймо та Оломоуца, за котрим заборонялося варіння пива у межах милі від цих міст. А відносно Зноймо - за винятком шляхти, котра мала право варити пиво для своїх власних потреб.

Отже, це все вказує на те, що безпосередньо право милі майже ніколи не вводилося без винятків, так як існувала потреба забезпечити прибутковість інших утримувачів земель, котрі межують з містом, таких як шляхта та церковні установи. Залишається питанням, як можна на практиці окреслити на карті межі всіх цих округів в одну чеську милю навколо міст, якщо вони перетиналися з інтересами ряду інших землевласників. Однак зусилля міст по досягненню монопольного становища у виконанні ряду економічних функцій, таких як ті ж корчми, варіння пива, ремесло, не зменшувалися. Місто прагнуло до подальшого розвитку, не зважаючи на інтереси окремих суб'єктів економічних відносин.

2.3 Зобов'язальне право

Найбільш поширеними були такі види договорів, як купівля-продаж, позика, найм, підряд, міна, дарування і навіть деякі види трудових договорів. На їх основі розвивалися і зобов'язальні відносини, особливо у випадку передачі майна однією особою на користь іншої для виконання робіт, позики, грошей і т.д.

Договір купівлі-продажу в середньовічній Чехії ґрунтувався на принципах римського права, згідно з якими одна сторона (продавець) зобов'язалася передати річ (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець зобов'язався прийняти цей товар і сплатити за нього певну суму грошей.

Сторони, що брали участь в купівлі-продажу, називалися soukupove (сокупляючі). Земське право регламентувало головним чином купівлю-продаж вільної нерухомості, тобто тієї, що була записана в земських дошках. Міське право знало безліч правил, що стосуються купівлі-продажу рухомого майна.

У Чехії спостерігалося принципова зміна у трактуванні торгового договору: перехід від контракту реального до контракту консенсуального, який регламентувався в рамках традицій римського права.

Торговий договір міг складатися як в усній, так і в письмовій формі. За певну плату текст договору вносився в повному обсязі в міські книги. Однак для набрання договором юридичної сили було досить зробити запис про його оголошення в міському суді Чехія // Електронний ресурс. - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Чехія.

У XIII ст. договір купівлі-продажу нерухомості стали забезпечувати спеціальними додатковими угодами, значення яких полягало в гарантії відсутності дефектів в товарі, що продається. Крім того, продавець-дісбригатор гарантував покупцеві відсутність виселення, тобто винищення купленої речі третьою особою. В іншому випадку він зобов'язаний повернути повну вартість проданого товару. При цьому потерпілий отримував на третину більше сплаченого, тобто на 33 % більше продажної ціни. Подібний позов міг бути заявлений протягом 3 років і 18 тижнів , що по-чеськи звучало «зробити рока зробити DNE», тобто до призначеного року і дня Чехія // Електронний ресурс. - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Чехія.

Пізніше відповідальність продавця за приховані недоліки речі вже не вимагала особливої угоди, ставши прямими його обов'язком.

Інститут позики отримав в чеському середньовічному державі специфічний, самобутній розвиток. В силу натуральної форми господарювання операції з грошовими розрахунками шляхта проводила вкрай рідко. Процентні позики в Чехії були заборонені. Тільки в період пізнього середньовіччя, коли грошові відносини почали відігравати значну роль, чеське земське право стало допускати процентні позики, за якими нерідко ставки були високі. У 1543 Чеський сейм прийняв постанову, яка регламентувала даний вид діяльності, встановлюючи максимальну процентну ставку за договором позики в розмірі 6 % річних Яровий Б. І. Історія західних та південних слов'ян. / Б. І. Яровий-- К., 1996. -- С. 114. . Забезпечення договірних зобов'язань в середньовічній Чехії випливало з права (звичай чи закон) і конкретного договору. Якщо зобов'язання не виконувалися, то чеське земське право передбачало два способи примусового їх виконання, здійснюваного в спрощеному порядку, тобто без судового рішення: один для нерухомого майна, інший - для рухомого. Зазвичай кредитору видавалося або охоронне свідоцтво, або наказ про арешт майна. Таким чином кредитор отримував право володіння нерухомим майном боржника до тих пір, поки той не погоджувався виконати свої зобов'язання. Наказ про арешт надавав кредитору право особистого затримання боржника, який міг перебувати під арештом аж до виплати боргу.

Були відомі й інші способи примусового стягнення в середньовічній Чехії. Наприклад, кредитору дозволялося взяти у лихваря ту ж суму грошей, яку йому зобов'язаний повернути боржник, і записати її на рахунок останнього.

В іншому випадку кредитору дозволялося привласнення певної речі, що належить майну боржника, у чому йому сприяв міський ріхтарж.

Якщо говорити про реалізацію застави, що належить до рухомого майна, слід констатувати перехід від застави загубленої до проданої. У першому випадку застава ставала власністю кредитора. У другому випадку останній зобов'язувався продати заставу та розпорядитися виручкою так, щоб надлишок повертався боржнику.

Застава нерухомості без її утримання з'явилася пізніше, одночасно з її передачею у тимчасове користування. Народження нової форми застави було значним прогресом. Запорука цього виду здійснювався за допомогою простої заяви сторін, оприлюдненої перед відповідним адміністративним органом, іноді - за допомогою письмового свідчення, складеного сторонами та скріпленого печаткою. Воно вносилося в земські дошки.

У XIV -XVI ст. в чеському праві отримав широке поширення інститут поруки. Поручитель був присутній при встановленні удовиного вена; скріплював зобов'язання з'явитися на які-небудь переговори; ручався за шкоду, яка могла бути заподіяна протизаконною дією, при зобов'язаннях, які підтверджуються «лежанням» . При простроченні платежу відповідальність автоматично переходила на поручителя, і він виступав як примарний, тобто перший, боржник. У XVI ст. ситуація змінилася в позитивну сторону: поручитель став відповідати тільки в тому випадку, якщо боржник не виконував свого первинного зобов'язання перед кредитором.

Отже, цивільне та зобов'язальне право середньовічної Чехії було досить своєрідним та відображало специфіку розвитку держави досліджуваного періоду.

РОЗДІЛ 3. ШЛЮБНО-СІМЕЙНЕ ПРАВО СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЧЕХІЇ

3.1 Засади шлюбно-сімейного права

Укладення шлюбу в середньовічній Чехії регулювалося нормами канонічного права. Завдяки здійснюваній регламентації шлюбно-сімейних відносин католицька церква впливала на всі сторони життя середньовічного чеського суспільства. Оформлення шлюбного союзу зводилося до релігійного обряду вінчання. Шлюб вважався дійсним в тому випадку, якщо отримував благословення церкви. Після цього укладений подружжям союз вважався нерозривним. Декрет князя Бржетіслава, виданий у 1039 р., знаменував рішучий крок чеського права у зазначеному напрямку. Проте ще в середині XII ст. згадка про численні дружин і дітей самих християнських князів вважалася природним порядком речей Історія західних та південних слов'ян (з давніх часів до XX ст.) Курс лекцій: Навч. посібник/ В.І. Яровий, П.М. Рудяков, В.Шумило та ін. - К.: Либідь, 2001. - С.141..

Загальний вік повноліття утвердився в Чехії відповідно до Земського укладення 1549 р. . Шляхтичі-сироти визнавалися повнолітніми з 20 років.

Відсутність згоди батьків на шлюб своїх дітей спричиняла негативні правові наслідки для наречених. По-перше, шлюб дітей без згоди на те їх батьків вважався недійсним і прирівнювався за своїм характером до блуду. По-друге, подібний шлюб міг викликати і таке покарання, як смертна кара молодого подружжя з конфіскацією майна на користь королівської скарбниці. Так , згідно ст.84 «законника короля Карла I» Дейвіс Норман. Європа: Історія /Пер. з англ. П. Таращук, О.Коваленко. - К., Видавництво Соломії Павличко "Основи", 2001.-С.381., якщо дочка без відома батька і матері знайшла собі чоловіка, і на це батьки принесуть скаргу до суду, а вона і її чоловік в цьому зізнаються, то, якщо дочка добровільно це зробила, тоді сімейна пара, за давнім звичаєм, повинна бути прив'язана до стовпа і понести найвищу міру покарання, а майно - перейти в королівську скарбницю.

Підставою для припинення шлюбного союзу була тільки смерть одного з подружжя, так як розлучення з канонічного чеського права не дозволялися. Як виняток церковне право допускало так зване розлучення подружжя від спільного співжиття, що не давало їм права на вступ в новий шлюб.

Жінка, що вступає в шлюб, отримувала придане. Обов'язок виділити його лежав на батьках. Якщо їх не було, то цей обов'язок покладався на братів чи найближчих родичів. Посаг нареченої міг складатися з готівкових грошей або нерухомого майна.

Крім приданого дружина приносила в будинок чоловіка особисто належні їй коштовності, гроші, одяг. Чоловік зі свого боку здійснював відносно дружини так званий шлюбний дар, іменований «вивідним». Вивідний по своїй цінності дорівнював доданому і виражався в певній, виділеній чоловіком сумі грошей. Управління як приданим, так і вивідним, належало чоловікові, але без згоди дружини він не мав права на відчуження цього майна.

У разі смерті будь-якого з подружжя мали місце відмінності в управлінні та володінні власністю з боку пережившого чоловіка. Якщо пережилою чоловіка виявилася дружина, то її ставлення до майна визначалося залежно від того, залишалася вона вдовою або вдруге виходила заміж. У тих випадках, коли залишалася вдовою, вона набувала право власності на придане, вивідний і все те, що особисто придбала під час шлюбного союзу, а іншим майном володіла спільно з дітьми, як до цього спільно володіла з чоловіком Гені Б. Історія та історична культура середньовічного Заходу. / Б.Гені. - К.., 2002. - С. 118. .

У разі, якщо вдова виходила заміж, вона втрачала право на вивідний, яке зобов'язана була залишити дітям або родичам чоловіка, і набувала лише право власності на придане і особисто належні їй речі.

За умови, що чоловік переживав дружину, майно останньої (придане і вивідний) переходило у власність її дітей. При цьому чоловік мав право користуватися ним до тих пір, поки не одружується вдруге. Якщо ж дітей не було, то придане померлої дружини переходило до її найближчих родичів, а вивідний повертався чоловікові або її рідні.

Згідно ст.66 «законника короля Карла I», сини могли вимагати виділення своєї частки майна від батьків у віці 15 років. Дівчата в середньовічній Чехії ставали потенційними нареченими також у віці 15 років.

Таким чином, аналіз інститутів шлюбно-сімейного права в середньовічній Чехії дозволяє простежити ті основні тенденції розвитку сімейних відносин, які характерні і для більшості держав середньовічної Європи.

3.2 Інститут спадкування та його співвідношення із нормами шлюбно-сімейного права середньовічної Чехії

Чеський середньовічний законодавець стояв на захисті майнових прав панівного класу, прагнув захистити його власність від розкрадання та дроблення. Саме тому особа, що володіє майном, могла вільно розпоряджатися ним лише в тому випадку, якщо воно було особисто набутим. Ст.71 «законника короля Карла I» забороняла марнувати сімейне майно, отримане у спадок. Проти марнотратства були спрямовані і норми чеського середньовічного права, які обмежували азартні ігри в країні, бо, на думку законодавця XIV ст., переможені та їх сім'ї розоряються і впадають в тяжкий стан (ст.30 «законника короля Карла I»). За цим грати в кістки у відповідності зі ст.31 «законника короля Карла I» дозволялося тільки на готівку Войтович Л. Medium aevum: Середні віки. Підручник. / Л. Войтович, Ю. Овсінський. - Л.: Тріада плюс, 2010. - С. 211. .

Майно представників панівного класу (феодалів) могло успадковуватися відповідно до ст.66 «законника короля Карла I» закононародженими дітьми, як синами, так і дочками. Майнові права спадкоємців були гарантовані. Так, син, який досяг п'ятнадцятирічного віку, якщо бажав, то міг відокремитися від батьків. У разі появи такого бажання , згідно ст.69 «законника короля Карла I», батьки повинні були виділити йому частину майна, отриманого в свою чергу від їх батьків Вказана праця… - С. 212. .

Такий порядок був закріплений у земському звичаї: записи земських книг свідчать про те, що пани, які засідали у земському суді, керувалися саме таким правилом.

Важливе значення мали підтвердження майнових прав жінки, її право успадковувати майно в тому випадку, якщо не було спадкоємців - чоловіків. Ст.68 «законника короля Карла I» підтверджує право дочки успадковувати майно батьків, обумовлюючи, що його має тільки незаміжня і невіддільна дочка.

Чеські феодали, вступаючи в майновий «неділ», прагнули зберегти право на майно в широкому сенсі: виступаючи в якості членів «неділа», вони зберігали рівні права на все майно у разі смерті когось із членів цієї спільності. Така міра була засобом боротьби проти королівського права на відумерле майно.

Таким чином, аналіз найважливіших інститутів цивільно-правових відносин свідчить про те, що в середньовічній Чехії вже сформувалася певна система цивільного права.

РОЗДІЛ 4. КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО Й ПРОЦЕС СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЧЕХІЇ

У середньовічній Чехії до XV ст. процес становлення кримінального права як самостійної галузі йшов вкрай повільно.

Чіткого визначення поняття злочину в середньовічному чеському праві не існувало. До караних правопорушень відносилися посягання на порядок управління, політичні права, особистість і власність не тільки пануючого класу, але й інших верств населення.

Покаранням, санкціонованим середньовічною чеською державою, передували таліон, кровна помста і викуп. На ранній стадії свого розвитку держава використовувала ці звичаї, перш ніж ліквідувати їх.

Застосування принципу таліона було пов'язано з рясним кровопролиттям серед підданих держави, яке нерідко переростало в міжусобні воїни, так як помста могла відбуватися у відношенні як злочинця, так і всього його роду.

Поступово таліон був замінений системою викупу. Винний відшкодовував потерпілому збитки і таким чином відкуповувався від відплати. Викуп на території Чехії застосовується тривалий час.

В XI ст. церква зробила значний вплив на розвиток кримінального права. На користь цього свідчать декрети Бржетіслава, які відносяться до 1039 р. Джуджа О.М. Історія держави і права зарубіжних країн. / О.М. Джуджа, В.С. Калиновський. - К.: Атіка , 2006. - С. 208.

Правопорушенням стала вважатися зневага церковними правилами та приписами про шлюб; про статеве життя, що мало на увазі позашлюбне материнство і вагітність; зневага приписами про святкування християнських свят. До числа правопорушень була віднесена і кровна помста, яка починає розглядатися як самосуд. Серед інших правопорушень, які кваліфікуються як злочини, були крадіжка і розбій. Злодії і розбійники каралися суворо: їх вішали, а майно конфісковували. Вирок виносився без особливих формальностей, якщо злочинець був застигнутий на місці злочину. У противних випадках вдавалися до випробування вогнем.

Смертна кара була вищою мірою покарання в Чехії періоду раннього Середньовіччя. Серед покарань були також поширені: продаж у рабство в чужі країни, вигнання з країни, бичування і грошові штрафи. Покарання визначав князь або його сановники.

Найбільш небезпечні з точки зору панівного класу злочини, починаючи з XIII ст., каралися від особи держави. До них належали злочини проти держави, церкви та майнові.

Найнебезпечнішими злочинами, що здійснюються проти держави, чеський середньовічний законодавець вважав державну зраду. До державних відносились і злочини, скоєні проти правосуддя. Так, насильство, допущене в ході судового засідання, вважалося одним з тяжких злочинів, яке каралося вищою мірою покарання, тобто за нього передбачалася смертна кара.

Чеська середньовічна держава захищала інтереси власників і передбачала суворі покарання за посягання на їх майно. Найбільш важким злочином проти власності вважалася крадіжка.

Дрібна крадіжка (продуктів харчування) каралася більш м'яко. За дрібну крадіжку каралися биттям батогами.

У числі злочинів, спрямованих проти власності, згадується підпал, який зараховувався до державних злочинів.

Смертний вирок виносився навіть дитині, яка випадково стала винуватцем пожежі.

Зате вбивство довгий час не тягло державного втручання, бо вирішення виниклого конфлікту було приватною справою родичів убитого.

Посягання на честь окремої особистості каралося чеським середньовічним законодавством залежно від соціального статусу винуватця і потерпілого.

Суворо каралися чеським середньовічним законодавством злочини проти моральності. До них відноситься зґвалтування, перелюб і кровозмішення, тобто вступ у статевий зв'язок з родичами.

Таким чином, кримінальне право середньовічної Чехії як самостійна галузь знаходилося у стадії свого становлення. Разом з тим понятійний апарат чеського середньовічного права ще не склався і залишався примітивним.

Основними інститутами судової організації чеської ранньофеодальної держави стають дворский суд і суди градські. Тривалий час судочинство залишається усним і ведеться чеською мовою. Починаючи з XIII ст. судочинство стає письмовим. Вся документація ведеться латинською мовою.

Дворський суд - це суд при дворі государя середньовічної Чехії (Великокняжий суд). Государ був головою судових зборів. Практичною стороною судочинства займався професійний княжий суддя, якого іменували дворським суддею. Дворському суду були підсудні всі справи, так як він мав право вилучити будь-яку справу, що знаходилася в градському суді, і прийняти її до свого провадження. Дворський суд був вищою судовою інстанцією в країні.

Більшість цивільних і кримінальних справ у середньовічній Чехії розглядали градські суди. Компетенція такого суду поширювалася на свій територіальний округ. Виконання вироків і рішень здійснювалося відповідними чиновниками: мита і штрафи збирали коморник і його помічники; фізичні та інші види покарань здійснювалися поліцейськими, які виконували доручення судді і підпорядковувалися голові королівської адміністрації Чехія //Електронний ресурс. - Режим доступу: http://www.westudents.com.ua/7941-socalno-ekonomchniy-rozvitok-ta-rozvitok-cheskih-mst.html.

В XI ст. у великих містах країни створювалися і діяли міські суди. Вони займалися розглядом справ на основі спеціальних привілеїв і щодо певних випадків та осіб.

У період феодальної роздробленості зростає роль церковних судів. Про широку їх підсудність і значення свідчать правові документи, наприклад грамоти Вишеградського монастиря 1187 р. і Оломоуцького монастиря 1234 р.

У XII ст. в середньовічній Чехії спостерігається процес відмирання давніх судових установ і разом з ними - старих форм судочинства.

Типовою рисою нововведень є безперервне зростання формальностей. Найбільшою мірою був обставлений формальностями порядок заяви позовів у суді. Поступово формальності почали відігравати основну роль у судочинстві, а показання свідків - другорядну. Чеське середньовічне право надавало великого значення речовим доказам, зовнішнім проявам злочину, древнім судовим обрядам (заклич, гоніння сліду).

Поряд з речовими доказами процесуальне право також широко використовувало ірраціональні докази: ордалії, співприсяжництво, судовий поєдинок. У Чехії, в якості головного засобу виявлення істини існувала ордалія у всіх її відомих формах: судовий поєдинок, випробування водою, залізом тощо.


Подобные документы

  • Поняття права власності як найважливішого речового права, історія його формування та етапи становлення в юридичному полі. Первісні і похідні способи набуття права власності, основні способи його припинення. Цивільний кодекс України про право власності.

    контрольная работа [22,7 K], добавлен 19.10.2012

  • Правове дослідження основних засад колізійно-правового регулювання спадкового права, ускладненого іноземним елементом, в процесі його становлення та розвитку. Характеристика необхідності підписання угод з питань спадкування між усіма країнами світу.

    статья [26,6 K], добавлен 19.09.2017

  • Право інтелектуальної власності в об'єктивному розумінні, його основні джерела та види. Ключові об'єкти та інститути права інтелектуальної власності. Суб’єктивні права інтелектуальної власності. Поняття і форми захисту права інтелектуальної власності.

    презентация [304,2 K], добавлен 12.04.2014

  • Характеристика міжнародного права рабовласницької доби. Закони Ману. Філософи стародавніх часів про міжнародне право. Правове становище іноземців за часів феодальної доби. Міжнародно-правові теорії феодалізму. Розвиток науки міжнародного права в Росії.

    контрольная работа [29,2 K], добавлен 27.10.2010

  • Форма і джерело права: аспекти співвідношення. Ознаки, види правового звичаю у правовій системі. Ставлення до правового звичаю як джерела права в Україні. Структура правового прецеденту, його основні елементи та риси. Характеристика форм права в Україні.

    курсовая работа [55,0 K], добавлен 05.01.2014

  • Стадія ґенези права інтелектуальної власності. Розгалуження авторського права і промислової власності. Основні властивості інтелектуальної власності та її пріоритетне значення. Удосконалення системи патентного права. Поняття терміну "товарний знак".

    реферат [23,2 K], добавлен 15.07.2009

  • Загальні риси формування польської держави, перші зводи польського звичаєвого права. Особливості процесів становлення державності та законодавства, що протікали на землях середньовічної Польщі. Аналіз процесу створення статуту 1347 р. Казимира Великого.

    реферат [31,2 K], добавлен 27.10.2010

  • Джерела права, їх загальна характеристика. Складові частини кодифікації Юстиніана. Історія трьох етапів розвитку римського права. Закони ХІІ таблиць: право власності; шлюбно-сімейне право. Місце державної влади в розвитку та запозиченні римського права.

    контрольная работа [20,0 K], добавлен 23.09.2009

  • Передумови, етапи та особливості англійської буржуазної революції. Розвиток конституційної монархії і парламенту в XVII – XIX ст. Зміни в державному устрої країни в кінці ХІХ–на початку ХХ століття. Основні джерела і риси права буржуазної Англії.

    курсовая работа [55,0 K], добавлен 10.02.2012

  • Загальні засади спадкування, основні аспекти спадкування за законом, його суб’єктний склад і особливості за новим Цивільним кодексом України. Основні риси спадкування за заповітом. Аналіз здійснення права на спадкування та оформлення спадщини за законом.

    дипломная работа [146,6 K], добавлен 20.10.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.