Державне регулювання діяльності у сфері освіти

Інші центральні органи виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, спільно із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки беруть участь у здійсненні державної політики у галузі вищої освіти, науки, професійної підготовки кадрів; беруть участь у здійсненні ліцензування та акредитації вищих навчальних закладів; сприяють працевлаштуванню випускників підпорядкованих їм вищих навчальних закладів; здійснюють контрольні функції за дотриманням вимог щодо якості вищої освіти; організовують вибори, затверджують та звільняють з посади керівників вищих навчальних закладів; затверджують за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки статути підпорядкованих їм вищих навчальних закладів; здійснюють інші повноваження, передбачені законом.

Акти спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки, прийняті у межах його повноважень, є обов'язковими для інших центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, вищих навчальних закладів незалежно від форм власності.

Вища атестаційна комісія України забезпечує виконання державних вимог при атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації.

Акти Вищої атестаційної комісії України, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими для міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, установ, в системі яких створено спеціалізовані вчені ради по присудженню наукових ступенів кандидата і доктора наук та діють вчені (наукові науково-технічні, технічні) ради що приймають рішення про присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника.

Повноваження власника (власників) щодо управління вищим навчальним закладом визначаються в межах законів статутом вищого навчального закладу.

Власник (власники) здійснює (здійснюють) права, передбачені частиною першою статті „Про повноваження власника (власників) вищого навчального закладу”, щодо управління вищим навчальним закладом безпосередньо або через уповноважений ним орган (особу).

Основною метою діяльності вищого навчального закладу є забезпечення умов, необхідних для отримання особою вищої освіти, підготовка фахівців для потреб України.

Головним завданням вищого навчального закладу є здійснення освітньої діяльності певного напрямку, яка забезпечує підготовку фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів і відповідає стандартам вищої освіти; здійснення наукової і науково-технічної (для вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації), творчої, мистецької, культурно-виховної, спортивної та оздоровчої діяльності; забезпечення виконання державного замовлення та угод на підготовку фахівців з вищою освітою; здійснення підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів та їх атестація в акредитованих вищих навчальних закладах третього та четвертого рівнів акредитації; вивчення попиту на окремі спеціальності на ринку праці і сприяння працевлаштуванню випускників; забезпечення культурного і духовного розвитку особистості, виховання осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, в дусі українського патріотизму і поваги до Конституції України; підвищення освітньо-культурного рівня громадян.

У вищих навчальних закладах державної і комунальної форми власності кількість студентів, прийнятих на перший курс на навчання за державним замовленням, повинна становити не менше ніж 51% від загальної кількості студентів, прийнятих на навчання на перший курс.

Встановлюються такі рівні акредитації вищих навчальних закладів:

- вищий навчальний заклад першого рівня;

- вищий навчальний заклад другого рівня;

- вищий навчальний заклад третього рівня акредитації;

- вищий навчальний заклад четвертого рівня.

Відповідно до існуючих напрямів освітньої діяльності в Україні діють вищі навчальні заклади таких типів: університет (класичний та профільний), академія, інститут, консерваторія, коледж, технікум (училище).

Створення, реорганізація та ліквідація вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації державної форми власності здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Створення, реорганізація і ліквідація вищих навальних закладів першого і другого рівнів акредитації державної форми власності здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки та іншим центральним органом виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади.

Створення, реорганізація і ліквідація вищих навчальних закладів, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим, здійснюється органами влади Автономної Республіки Крим.

Створення, реорганізація і ліквідація вищих навчальних закладів приватної форми власності здійснюється їх власником (власниками).

Освітня діяльність на території України здійснюється вищими навчальними закладами на підставі ліцензій, які видаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Управління вищим навчальним закладом здійснюється на основі таких принципів: автономії та самоврядування; розмежування прав, повноважень та відповідальності власника (власників), органів управління вищою освітою, керівництва вищого навчального закладу та його структурних підрозділів; поєднання колегіальних та єдиноначальних засад; незалежності від політичних партій, громадських та релігійних організацій.

Безпосереднє управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює його керівник - ректор (президент), начальник, директор тощо.

Керівництво факультетом здійснює декан.

Керівництво відділенням здійснює завідувач.

Вчена рада вищого навчального закладу є колегіальним органом вищого навчального закладу і утворюється строком до п'яти років (для національного вищого навчального закладу - строком до семи років).

У національному вищому навчальному закладі в обов'язковому порядку створюється Наглядова рада.

Наглядова рада розглядає шляхи перспективного розвитку вищого навчального закладу, надає допомогу його керівництву в реалізації державної політики у галузі вищої освіти і науки, здійснює громадський контроль за діяльністю керівництва вищого навчального закладу, забезпечує ефективну взаємодію вищого навчального закладу з органами державного управління, науковою громадськістю, суспільно-політичними та комерційними організаціями в інтересах розвитку вищої освіти.

Вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації є загальні збори (конференція) трудового колективу.

У вищих навчальних закладах створюються органи студентського самоврядування. Органи студентського самоврядування сприяють гармонійному розвитку особистості студента, формуванню у нього навичок майбутнього організатора, керівника. Органи студентського самоврядування вирішують питання, що належать до їх компетенції.

Особами, які навчаються у вищих навчальних закладах, є студенти (слухачі), курсанти, екстерни, асистенти-стажисти, інтерни, клінічні ординатори, здобувачі, аспіранти (ад'юнкти) та докторанти.

Основним фактором підготовки наукових і науково-педагогічних працівників вищої кваліфікації є аспірантура (ад'юнктура) і докторантура.

Порядок підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів визначається Кабінетом Міністрів України.

Науковим ступенями є: кандидат наук; доктор наук.

Вченими званнями є: старший науковий співробітник; доцент; професор.

Наукова і науково-технічна діяльність у вищих навчальних закладах проводиться і фінансується відповідно до Закону України „Про вищу освіту”, законів України „Про освіту” та „Про наукову і науково-технічну діяльність”.

Вищі навчальні заклади мають право здійснювати міжнародне співробітництво, укладати договори про співробітництво, встановлювати прямі зв'язки з вищими навчальними закладами іноземних держав, міжнародними організаціями, фондами тощо відповідно до законодавства.

1.2.6 Труднощі практичного впровадження розроблених законодавчих актів

Однак за наявності непоганої законодавчої бази системи освіти України її розвиток здійснюється в складній ситуації. Діяльність освітянських закладів дестабілізують такі головні чинники:

1) соціальна та економічна нестабільність в суспільстві та дефіцит фінансових коштів;

2) неповна нормативно - правова база сфери освіти;

3) невиконання чинного законодавства.

Економічна ситуація в державі прямо впливає на стан справ в системі освіти. „Освіта є органічною складовою суспільного організму, його своєрідною функцією. Хворий організм відтворює хворобливу функцію. Справедливим є і інше: він (організм) відтворює цю функцію хворобливо. Звідси - комплекс суперечностей в системі освіти, подолання яких виходить за межі самої освіти й є прерогативою держави і суспільства, які повинні зважити пріоритети, визначитись й віддати „Богу - богове, а Кесарю кесареве” [31].

Недостатнє державне (бюджетне) фінансування є однією з основних причин кризових ситуацій в системі освіти. За останні роки під час формування державного бюджету ігнорується виконання положення статті 61 Закону України „Про освіту”. Згідно із статтею держава повинна забезпечувати бюджетні видатки на функціонування освіти в розмірі не меншому 10% національного доходу держави, або приблизно 8% валового внутрішнього прибутку (ВВП).

Фактично за останні роки ця частка не перевищувала 6.6% (2006р) Ректор Московського державного університету В.О. Садовничий ситуацію, яка склалася в сфері освіти практично в усіх колишніх республіках Союзу РСР (нині незалежних державах), характеризує таким чином: „Небезпека для держави криється у неправильному трактуванні власної настанови, згідно з якою освіта стане багатшою, коли багатою стане держава, коли її економіка зміцніє і розвинеться. Помилковість цього твердження полягає в тому, що в цьому випадку свідомо поміняні місцями причина і наслідок. Правильна владна настанова повинна звучати так: через багату освіту - до багатої держави. В історії цивілізації ще не було прикладів, коли країна збагачувалась при одночасному зубожінні освіти, науки і культури” [1].

На жаль, серед європейських держав Україна посідає одне з останніх місць за відсотком коштів, які виділяються на сферу освіти з державного бюджету. Так, у США на освіту з державного бюджету витрачається 16% ВВП, Німеччині - 12%, Франції - 16%, Фінляндії - 7,2%.

Мізерне фінансування сфери освіти не дозволяє зберігати, розвивати матеріально-технічну базу навчальних закладів, оновлювати засоби навчання, уникати поширення платних послуг, комерціалізації освіти. „На якості освіти негативно позначається недостатня забезпеченість підручниками, навчально-методичною літературою та інформаційними матеріалами, низький рівень матеріально-технічної бази навчального процесу, незабезпеченість енергоресурсами. Матеріальна скрута в багатьох сім'ях, де є діти, перешкоджає їхньому повноцінному навчанню, а то й просто відвідуванню школи” [32].

Не виконується стаття 57 Закону України „Про освіту” в частині встановлення середніх посадових окладів педагогічним працівникам на рівні не нижчому від середньої заробітної плати педагогічним та науково-педагогічним працівникам двічі на рік із щоквартальною індексацією з урахуванням рівня інфляції, встановлення доплат спеціалістам, які працюють у системі освіти, до рівня середньомісячної заробітної плати працівників, зайнятих в народному господарстві. На сьогодні середня ставка педагога в 2,5 рази нижча, ніж законодавчо визначено. Посадові оклади жодної категорії фахівців не сягають прожиткового мінімуму.

Для побудови демократичної держави необхідно значно підвищити на загальнодержавному рівні статус педагогічного, науково-педагогічного працівника через повне виконання законодавства системи освіти. Невиконання законів, які регламентували відносини у сфері освіти, ускладнює навіть забезпечення держави педагогічними кадрами. Скорочується кількість педагогів із вищою освітою з основних наук, іноземної мови, інформатики і комп'ютерної техніки. Майже не відбувається поповнення молодими спеціалістами педагогічних колективів, збільшується кількість вчителів-пенсіонерів, працівників без відповідної педагогічної освіти. Низька заробітна плата, нерідко заборгованість по ній, недоступність системи охорони здоров'я, відсутність житла, транспортні проблеми, інформаційна і культурно-методична ізольованість, життєва необхідність займатись іншими видами господарства, в тому числі комерційною діяльністю, - основні причини значної плинності педагогічних кадрів, зниження їхнього професійного рівня, престижу праці педагога. „Рівень заробітної плати не відповідає потребам освітян і потребам країни. Він просто непристойний для держави ХХІ століття” [33].

Упродовж чотирьох років не виконувалась стаття 57 Закону України „Про освіту” щодо виплат надбавок за вислугу років.

Щороку Законом України „Про державний бюджет” призупиняються окремі статті базового Закону „Про освіту” та законів прямої дії. Так, штучно створений юридичний прецедент, коли одні законодавчі акти стають вагомішими за інші. Йдеться про окремі положення статті 57 Закону України „Про освіту”, статті 18 Закону „Про позашкільну освіту” щодо наповнення груп навчання, організації індивідуального навчання, тижневого навантаження, статті 43 Закону України „Про загальну середню освіту” щодо сплачування заробітної плати з державного бюджету та утримання матеріально-технічної бази з бюджетів місцевих рівнів[34].

Всупереч чинному законодавству освітянська галузь не має в повному обсязі затвердженого урядом державного стандарту. Він затверджений лише для початкової загальноосвітньої школи. Тому залишається актуальним питання необхідної наступності рівнів дошкільної та загальної освіти, а також початкової та основної ланок. Проблема посилюється ще і розривом наступності рівнів загальної та вищої професійної (фахової) освіти. Протягом останніх років зменшується кількість випускників загальної середньої школи, здатних витримати вступні екзамени у вищі навчальні заклади без додаткової підготовки, до речі, це стосується випускників із сільської місцевості.

На рівні обласних управлінь освіти допускається невиконання варіативної складової навчального плану, тобто державного стандарту освіти в цілому. Державний стандарт не дотримується ще й тому, що тривалість навчального року постійно скорочується внаслідок відключення навчальних закладів від опалення, освітлення.

Порушення норм законодавства України у сфері освіти, нове трактування принципу оптимізації мережі навчальних закладів поставило у безвихіднь сільську загальноосвітню школу. Скорочується кількість шкіл, не виконується стаття 14 (п. 2) Закону України „Про загальну середню освіту” стосовно наповнюваності класів; стаття 57 Закону України „Про освіту” в частині забезпечення безоплатним житлом з опаленням і освітленням сільського вчителя. Актуальною залишається також проблема державного контролю освіти. „Відсутність державного контролю, планування та оцінки діяльності навчальних закладів привело до того, що в Україні розпочалося планове формування мережі навчальних закладів за релігійною, національною, статевою, фінансовою, майновою ознакою, що досить часто спричинює розшарування, сегрегацію, реінтеграцію в українському суспільстві та протиставлення його складових” [36].

Для виправлення ситуації, пов'язаної з реалізацією державної освітньої політики, необхідно:

1) визначитись з тим, що втілення цієї політики в життя безпосередньо залежить від соціально-економічних умов, у яких вона реалізується, що сьогодні зроблено акцент на пріоритетності освіти; але не усвідомлено необхідність суттєвого збільшення витрат на цю сферу;

2) неухильно виконувати чинне освітянське законодавство, що й буде гарантією вирішення найболючіших проблем;

3) з'ясувати, що проблема, яка породжує неналежне дотримання законів у сфері освіти пов'язана з відсутністю відповідальності за виконання деяких з них керівниками різних рівнів. Особливо це стосується керівників органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Саме вони відповідно до чинного законодавства забезпечують розвиток мережі загальноосвітніх навчальних закладів, їхнє фінансово-матеріальне забезпечення, охорону та зміцнення здоров'я дітей дошкільного віку та учнів. Слід зауважити, що інколи окремі положення законодавчих актів мають лише рекомендаційний характер;

4) пожвавити роботу із розробки та прийняття підзаконних актів, що регламентують відносини у сфері освіти, а також проведення юридичної експертизи вже чинних актів на предмет дублювання нормативних правил та положень, узгодження норм інших галузевих законодавств, усунення ряду внутрішніх протиріч тощо.

державний освітній політика україна



РОЗДІЛ 2. ПРОГРАМА „ОСВІТА м. КАЛУША НА 2007-2010 РОКИ” ТА ЇЇ РОЛЬ У ЗАБЕЗПЕЧЕНІ РОЗВИТКУ ОСВІТИ

Законодавство України у сфері освіти вимагає проведення відповідних змін не тільки від органів законодавчої та центральної виконавчої влади, але й від органів місцевого самоврядування, місцевих органів державної виконавчої влади.

Так, Закон України «Про освіту», визначаючи повноваження місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в галузі освіти, зазначає, що «органи державної виконавчої влади та місцевого самоврядування здійснюють державну освітню політику в межах їх компетенції» [21], а Закони України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації», «Про столицю -- місто-герой Київ» конкретизують власні повноваження цих органів: місцеві органи самоврядування «затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідно району, області, цільові програми з інших питань, заслуховують звіти про їх виконання» [36]; місцеві адміністрації «реалізують державну політику в галузі науки, освіти...» [37], «виконують програми щодо обов'язковості повної загальної середньої освіти, здійснюють загальне керівництво закладами науки, освіти..., здійснюють їх матеріально-фінансове забезпечення» [37], «вживають заходів до збереження мережі закладів освіти .., розробляють прогнози її розвитку, враховують їх при розробці проектів програм соціально-економічного розвитку» [37], органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади сприяють здійсненню містом Києвом функцій столиці України шляхом «розроблення і реалізації цільових програм розвитку міста Києва» [38].

Огляд наукової літератури засвідчує, що не існує чіткого формулювання терміна «цільова (регіональна) програма розвитку освіти». Отже, на нашу думку, цільова (регіональна) програма розвитку освіти є організаційною засадою здійснення державної політики у сфері освіти, визначає стратегію пріоритетного розвитку регіональної системи освіти та заходи з її реалізації. Цільова (регіональна) програма будується на основі територіальних, культурних, соціально-економічних, демографічних та інших особливостей регіонів (міст) України[39].

07 травня 2007 року сесією Калуської міської ради було затверджено Програму „Освіта міста Калуша на 2007-2010 роки”, яка складається з таких підпрограм: „Розвиток системи дошкільної освіти”, „Розвиток загальної середньої освіти”, „Обдаровані діти”, „Інформатизація та комп`ютеризація навчальних закладів”, „Розвиток позашкільної освіти”, „Вчитель”, Тепло - дітям”, „Матеріально-технічне-забезпечення”. Підґрунтям цієї програми є державні стратегії і основні напрями розвитку освіти в ХХІ столітті, які викладені в Національній доктрині. Підставою для розробки програми стали такі документи: Указ Президента України від 04 липня 2005 року №1013 „Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти України”; Наказ Міністерства освіти і науки України від 29.07.05 року №454 „Про заходи МОН України по реалізації Указу Президента України „Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти України"; Закон України „Про освіту"; Закон України „Про загальну середню освіту"; Закон України „Про позашкільну освіту"; Закон України „Про дошкільну освіту".

Програма містить такі складові: мета, завдання, етапи реалізації та очікувані результати.

Мета Програми: створення умов для розвитку доступної та якісної системи освіти м. Калуша відповідно до вимог суспільства, що динамічно розвивається, запитів особистості та потреб держави з найповнішим використанням можливостей міста.

Завдання Програми:

1. Створення механізмів державно-громадського регулювання якості освіти в місті шляхом чіткої координації діяльності державних органів управління освітою та громадських інститутів освітньої політики; запровадження системного відстеження освітніх запитів та їхреалізація; розширення форм неперервної освіти педагогів та управлінців,запровадження системи їх стимулювання;

2. Приведення матеріально-технічного стану кожного навчального закладу та освітньої установи до потреб модернізації галузі.

3. Оптимізація мережі навчальних закладів з урахуванням демографічних перспектив м. Калуша; зростаючих потреб мешканців міста щодо якості освітніх послуг; наступності й неперервності освіти; матеріально-технічного та кадрового забезпечення реалізації концепції профільного навчання; переходу на систему незалежного оцінювання.

4. Створення умов для збереження і зміцнення здоров'я дітей.

5. Забезпечення системного виховного впливу на дітей і молодь через взаємодію державних і громадських інституцій.

6. Розвиток міжрегіонального та міжнародного партнерства в галузі

освіти.

Етапи реалізації Програми:

· організаційно-концептуальний етап - січень-травень 2007 року;

· розробка Програми, визначення основних стратегій, заходів і механізмів розвитку; виявлення ресурсів (людських, матеріально-технічних, фінансових) реалізації Програми;

· базовий етап - травень 2007року -- перше півріччя 2010 року Практична реалізація підпрограм Програми, організація моніторингового спостереження за результатами; координація дій;

· підсумковий етап - друге півріччя 2010 року. Аналіз результатів моніторингу Програми „Освіта м. Калуша на 2007 - 2010 рр.”, поширення позитивного досвіду; визначення перспектив подальшої роботи.

Очікувані результати: планується об'єднати потужний потенціал міста у забезпеченні умов доступної та якісної освіти для реалізації можливостей і потреб кожного калушанина.

Фінансування Програми здійснюватиметься в межах асигнувань, передбачених в державному, місцевому, обласному бюджетах, та з інших джерел, не заборонених законодавством.

2.1 Підпрограма „Розвиток системи дошкільної освіти”

Дошкільна освіта - це система дошкільних навчальних закладів різних типів, які забезпечують у взаємодії з сім'єю всебічний розвиток дітей, сприяють формуванню цінностей демократичного суспільства.

Закон України „Про дошкільну освіту” проголошує, що дошкільна освіта є обов'язковою первинною складовою частиною системи безперервної освіти в Україні.

В м. Калуші значних змін в мережі дошкільних закладів не сталося, але помітна тенденція до зростання кількості дітей, охоплених суспільним вихованням (див. таблицю 2.1).

Таблиця. 2.1

Динаміка змін мережі дошкільних навчальних закладів

Роки	2002	2003	2004	2005	2006
Кількість діючих закладів	11	11	10	10	10
Кількість груп	72	66	72	68	74
Кількість дітей	1286	1171	1286	1226	1331
Кількість перших класів на базі ДНЗ	9	10	9	7	3

В місті функціонує 10 дошкільних закладів, 1 заклад (ДНЗ „Зірочка”) перебуває на капітальному ремонті. Суспільним дошкільним вихованням охоплено 52% дітей дошкільного віку, а відсоток дітей п'ятирічного віку, які відвідують дошкільні навчальні заклади складає 77%. Для дітей з особливими потребами діють три логопедичні групи, дві групи для дітей з вадами опорно-рухового апарату, одна група для дітей з вадами зору.

Особливу турботу сьогодні викликає матеріально-технічне забезпечення закладів, зокрема, технічний стан будівель, придбання навчально-ігрового обладнання та дидактичного матеріалу. У зв'язку з недостатнім фінансування не дотримуються натуральні норми харчування дітей, що негативно впливає на здоров'я дошкільнят.

Мета підпрограма: розвиток системи дошкільної освіти міста відповідно до вимог базового компонента дошкільної освіти та запитів батьків.

Завдання - це збереження й розвиток мережі дошкільних навчальних закладів міста та запровадження різних форм дошкільної освіти; створення умов для всебічного розвитку дітей у дошкільних навчальних закладах різних типів; забезпечення готовності педагогів до використання особистісно-орієнтованих технологій з галузі; науково-методичне забезпечення навчально-виховного процесу у дошкільних навчальних закладах; активізація, узагальнення та пропагування кращого педагогічного досвіду, наукових ідей.

Очікувані результати:

- оптимізація мережі навчальних закладів відповідно до потреб міста;

- забезпечення якості дошкільної освіти: реалізація особистісно-орієнтованої моделі, гармонійний та всебічний розвиток дітей, активна взаємодія з родинами;

- формування готовності працівників дошкільних навчальних закладів до роботи в умовах динаміки освітніх процесів. Окремі заходи на виконання підпрограми подані в таблиці 2.2.

Таблиця. 2.2

Окремі заходи, спрямовані на виконання підпрограми

№ за/п	Заходи	Нормативно-правове забезпечення..
1	Зберегти, розширити та удосконалити мережу дошкільних навчальних закладів, зокрема груп: - компенсуючого типу для дітей з особливими потребами; - з різним режимом роботи у відповідності до потреб населення; - з короткотривалим перебуванням дітей на базі ЗОШ І-ІІ ст. №8,9	Рішення міськвиконкому „Про планову мережу загальноосвітніх, позашкільних та дошкільних навчальних закладів”
2	Провести моніторинг здоров”я дітей та створити міську міжвідомчу наглядову раду з питань удосконалення фізичного виховання та збереження здоров'я дітей дошкільного віку	Розпорядження міського голови,наказ управління освіти
3	Визначити базові ДНЗ з питань впровадження особистісно-орієнтованих технологій навчання та методичної роботи	Наказ управління освіти
4	Організувати міський методичний центр	Наказ управління освіти
5	Провести конкурс на кращий методичний кабінет дошкільного навчального закладу	Наказ управління освіти
6	Провести конкурс інформаційних проектів, спрямованих на створення іміджу дошкільних навчальних закладів	Наказ управління освіти
7	Сприяти організації навчально-виховного процесу у дошкільних навчальних закладах відповідно до впровадження новітніх педагогічних технологій	Наказ управління освіти
8	Провести інвентаризацію обладнання ігрових майданчиків дошкільних навчальних закладів, облаштувати їх відповідно до санітарно-гігієнічних вимог	Наказ управління освіти
9	Ввести у штатні розписи дошкільних навчальних закладів посади логопеда	Рішення міськвиконкому „Про планову мережу загальноосвітніх, позашкільних та дошкільних навчальних закладів”

2.2 Підпрограма «Розвиток загальної середньої освіти»

В Україні та у місті зменшується кількість дітей. До речі, через демографічний спад (таблиця 2.3) в закладах міста щорічно стає на 10-12 класів менше. Між школами починається конкуренція, що спонукає до створення інноваційного простору в початковій школі, впровадження особистісно-орієнтованого навчання.

Таблиця. 2.3

Динаміка учнівського контингенту

Роки	2002	2003	2004	2005	2006
Прийом учнів до 1 кл.	931	876	783	761	692
Випуск 9 кл.	1044	1072	1008	1018	894
Прийом у 10 кл.	660	639	616	624	512
Випуск 11 кл.	539	655	588	625	574

У цій підпрограмі не лише чітко окреслено позитивні аспекти, але й виокремлено негативні, що подано в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Позитивні та негативні аспекти стану загальної середньої освіти

Позитивні аспекти	Негативні аспекти
1. Впровадження нових програм „Розвивальне навчання” та „Критичне письмо та читання”; курсу „Довкілля”; методу проектів. 2. Створення окремої школи І ступеня. 3. Розміщення початкових класів у дошкільних закладах і, як наслідок, зменшення кількості дітей, що вчаться у ІІ зміну в школах. 4. Можливість вибору предметів варіативної складової. 5. Введено нові факультативи.	1. Погіршення стану здоров'я(у 1 кл. мають вади здоров'я 15 % учнів, у старших - 70%). 2. Відсутність наступності у переході від інноваційної початкової школи до основної. 3. Більшість вчителів використовують лише традиційні методики, що не сприяє повноцінному розвитку дітей. 4. Збільшення кількості правопорушень. 5. Невідповідність вимог до знань учнів на підсумкових державних атестаціях та на вступних іспитах ( зростає потреба репетиторства). 6.Погіршення матеріальної бази

Основною метою підпрограми є удосконалення умов для реалізації гарантованого конституційного права кожного громадянина на доступність і безкоштовність здобуття повної загальної середньої освіти. При розробці підпрограми враховано стан та тенденцію розвитку загальної середньої освіти міста, а також перехід навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання.

Досягти мети можна, вирішивши такі завдання: приведення змісту освітньої діяльності загальноосвітнього навчального закладу у відповідність із Конституцією України, законодавчими та іншими нормативно-правовими актами в галузі освіти, концептуальними положеннями, нормами, правилами й засадами громадянського суспільства; створення відповідних умов для рівного доступу до якісної освіти, наступності та безперервності освітнього процесу; забезпечення відкритого характеру освіти та можливостей щодо повної реалізації здібностей, талантів кожної особистості, соціального захисту дітей.

Виконання підпрограми дасть можливість удосконалити мережу загальноосвітніх навчальних закладів, привести її у відповідність до потреб населення та забезпечити стабільне їх функціонування; створити умови для реалізації прав та інтересів молоді щодо отримання повної загальної середньої та рівного доступу до якісної освіти; поліпшити забезпечення загальноосвітніх навчальних закладів науково-методичними матеріалами; забезпечити соціальний захист учасників навчально-виховного процесу.

Основні заходи на виконання підпрограми подані в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Основні заходи на виконання підпрограми

№ за/п	Заходи	Нормативно-правове забезпечення.
1.	Привести мережу загальноосвітніх навчальних закладів у відповідність до потреб населення з врахуванням демографічної ситуації, зокрема, розширити мережу закладів нового типу	Рішення сесії Калузької місько ради, розпорядження голови облдержадміністрацїї
2.	Забезпечити повний перехід на профільне навчання	Наказ управління освіти
3.	У зв'язку із повним переходом на профільне навчання у старшій школі розглянути питання щодо введення в навчальних закладах міста додаткових посад керівників гуртків (відповідно до потреб) з таким розрахунком: від 5-15 класів - 0,5 посади (1- всього) від 16 до 30 класів - 1 посада (2 - всього) від 31 і більше класів -1 посада (2,5 - всього)	Рішення міськвиконкому „ Про планову мережу загальноосвітніх, позашкільних та дошкільних навчальних закладів”
4.	Забезпечувати чіткий облік дітей та підлітків шкільного віку відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 12.04.2000 р. № 646 „Про затвердження інструкції з обліку дітей і підлітків шкільного віку”	Розпорядження міського голови від 12.04.2005 р „Про уповноважених з виконання роботи, пов”язаної з обліком дітей і підлітків шкільного віку”
5.	Розширювати можливості екстернатного, індивідуального навчання, вечірнього відділення з метою здобуття повної загальної середньої освіти .	Закон України „Про загальну середню освіту”
6.	Налагодити та продовжити роботу загальноосвітніх навчальних закладів із вищими навчальними закладами І-ІІ, ІІІ-ІV рівнів акредитації: - з проведення олімпіад для вступу випускників шкіл у ВНЗ; підготовчих курсів до вступу у ВНЗ	Угода про співпрацю
7.	Забезпечити умови для збереження та зміцнення здоров'я школярів в освітньому процесі: - створити комплексну систему соціально-психологічної підтримки школярів із девіантною поведінкою; - вивчити питання рівного доступу до здобуття якісної освіти дітей з особливими потребами; - запровадити комплекс заходів щодо попередження травмування та нещасних випадків під час навчально-виховного процесу; - забезпечити в повному обсязі фінансування раціонального харчування школярів	Закон України „Про загальну середню освіту”
8.	Забезпечувати організацію безкоштовного харчування пільгових категорій учнів: дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування , дітей із соціально-незахищених сімей, учнів І-IV класів	Постанова Кабміну від19.06. 2002 р № 856 „ Про організацію, харчування окремих категорій учнів”, рішення міськвиконкому від 20.12. 2006 р № 508 „Про організацію, харчування окремих категорій учнів”
9.	Забезпечувати комплексне медичне обстеження та обслуговування учнів	Наказ управління освіти
10.	Забезпечення організованого підвезення дітей до закладів освіти із віддалених мікрорайонів міста	Рішення міськвиконкому від 25.01.2005 р № 3 „Про забезпечення перевезення учнів загальноосвітніх навчальних закладів до місць навчання”
11.	Створити психологічну службу при управлінні освіти та навчальних закладах	Положення про психологічну службу в системі освіти України
12.	Забезпечення умов для організації та проведення зовнішнього незалежного оцінювання	Постанова Кабміну від 31. 12. 2005 р.№1312 „Про невідкладні заходи щодо запровадження зовнішнього незалежного оцінювання і моніторингу якості освіти”
13.	Сприяти співпраці управління освіти, навчальних закладів міста з дитячими та молодіжними громадськими організаціями і об'єднаннями.	Угода про співпрацю, Статути Молодіжного парламенту та ін. організацій
14.	Спрямувати систему виховної роботи міста на формування в учнів національно-державницької самосвідомості через залучення їх до: - історичної та культурної спадщини українського народу; - музейної справи, пошукової роботи на базі музеїв історії шкіл, району, міста, області.	Накази управління освіти
16..	Створити умови для міжнародних обмінів учнями та вчителями, їх участі у міжнародних програмах, конференціях, конкурсах	Угоди про партнерство громад
17.	Забезпечення та проведення спартакіад, розвиток туризму, фізкультурно-масової роботи та спорту	Накази управління освіти
18.	Забезпечити фінансування міських заходів щодо організації змістовного дозвілля школярів на канікулах	Рішення міськвиконкому, наказ управління освіти
19.	Продовжувати практику організації виїзних навчально-оздоровчих зборів для лідерів учнівського самоврядування	Рішення міськвиконкому, наказ управління освіти
20.	Привести у відповідність структурну модель науково-методичної роботи ММК та загальноосвітніх навчальних закладів міста до умов реформування освітньої галузі.	наказ управління освіти
21.	Визначити опорні школи з питань запровадження допрофільного та профільного навчання в навчальних закладах. Розпочати експериментальну роботу з профільного навчання	наказ управління освіти
22.	Забезпечити вивчення, узагальнення та впровадження передового педагогічного досвіду (ППД) з питань інноваційної діяльності, введення сучасних педтехнологій у практику роботи педагогічних колективів. Видати анотований каталог ППД м.Калуша	наказ управління освіти
23.	Фінансувати видання творчих надбань педагогів та учнів
24.	Забезпечувати передплату комплекту науково - методичної, педагогічної преси для педагогічних працівників
25.	Створити експериментальні майданчики на базі загальноосвітніх навчальних закладів для відпрацювання новітніх технологій	наказ управління освіти
26.	Організувати науково-популярні, навчально-виховні, радіо- і телепередачі для дітей, юнацтва і батьків із проблем виховання, запровадити постійні рубрики з цих питань у ЗМІ
27.	Провести моніторингове дослідження якості освіти
28.	Забезпечення розвитку учнівського самоврядування та залучення батьківської громадськості до вирішення освітянських проблем.	Угода про співпрацю між управлінням освіти та громадською батьківською організацію „Щасливе дитинство”



2.3 Підпрограма „Обдаровані діти”

Особлива увага приділяється роботі зі здібними та обдарованими учнями

Інноваційні процеси в галузі освіти спрямовують науковців, педагогів-практиків на розробку нових підходів до моделей навчання дітей з різними індивідуальними можливостями. Доведено, що навчання обдарованих дітей повинно бути максимально індивідуалізованим і відбуватися на основі комплексної психологічної діагностики.

Складність у виявленні та підтримці дитячої обдарованості актуалізує потребу у створенні цілісної міської підпрограми, яка б охоплювала різні аспекти науково-методичного, психологічного, управлінського супроводу навчання та виховання таких учнів.

Мета підпрограми - це систематизувати досвід педагогічних працівників міста, які працюють з обдарованими дітьми; оптимізувати діяльність закладів освіти міста з розвитку обдарованих дітей та молоді.

Для виконання цієї підпрограми потрібно створити сприятливі умови для відбору, навчання і виховання обдарованих дітей; забезпечити цілісність процесу розвитку дитячої обдарованості; розробити систему міського моніторингу з метою виявлення та підтримки обдарованих дітей.

Виконання підпрограми дасть можливість оптимізувати мережу закладів нового типу та забезпечити стабільне їх функціонування; створити умови для виявлення і навчання обдарованих дітей та реалізації їх можливостей; забезпечити соціальний захист обдарованих дітей; поліпшити науково-методичне забезпечення організації роботи з обдарованими дітьми; систематизувати та пропагувати досвід педагогічних працівників, які працюють з обдарованими дітьми.



2.4 Підпрограма „Інформатизація та комп'ютеризація навчальних закладів”

У нових соціально-економічних умовах освіта набуває особливого статусу, оскільки саме вона сприятиме переходу до інформаційного суспільства, а тому пов'язана з формуванням пріоритетів держави. За цих умов особливої актуальності набувають питання інформатизації та комп'ютеризації навчально-виховного процесу, коли слід переходити на широке використання комп'ютерної техніки при вивченні переважної більшості навчальних предметів з використанням телекомунікаційної та Інтернет-мереж.

Разом з тим, як засвідчує аналіз, стан інформатизації навчальних закладів міста є досить критичним. Технічні характеристики більшості комп'ютерів не дозволяють використовувати сучасні інформаційні технології, мати доступ до мережі Інтернет та користуватись вітчизняними й зарубіжними базами даних. В основному реалізація процесів інформатизації загальноосвітніх навчальних закладів м. Калуша в 2006 році здійснювалась через співпрацю з гуманістничним об'єднанням “Спроможність” а також з інших джерел фінансування. Таким чином тільки 40% від загальної кількості навчальних закладів І-ІІІ ступенів забезпечено комп'ютерними комплексами, які відповідають сучасним вимогам. За станом забезпечення навчальними комп'ютерними комплексами у м. Калуші кількість учнів, яка припадає на один комп'ютер, що відповідає вимогам специфікації, в середньому становить 202 учні.

Причини критичного стану інформатизації навчальних закладів міста - це недостатнє виділення коштів на придбання комп'ютерної техніки та програмного забезпечення.

Мета підпрограми - це підготовка підростаючого покоління до повноцінної плідної життєдіяльності в інформатизованому суспільстві; підвищення якості, доступності та ефективності освіти; вдосконалення організаційних форм і методів навчання та управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів, вчителів та керівників; удосконалення управління освітою.

Реалізація поставленої мети передбачає розв`язання таких завдань: оснащення закладів освіти сучасними засобами інформаційних технологій; підключення до мережі Інтернет; забезпечення базовими і системними прикладними засобами навчання.

Розв`язання вищезазначених завдань дасть такі очікувані результати: збільшення кількості навчальних закладів, оснащених сучасними засобами інформаційних технологій; розширення кількості загальноосвітніх навчальних закладів, підключених до мережі Інтернет; створення умов для формування якісно нових підходів до організації навчально-виховного процесу та доступу до вітчизняних і світових інформаційних ресурсів; підвищення фахової кваліфікації учасників навчально-виховного процесу в галузі інформаційних технологій.

2.5 Підпрограма „Розвиток позашкільної освіти”

Сфера позашкільної освіти в Україні перебуває на етапі розвитку, переходу до більш якісного стану. Відбуваються принципові зміни в суспільній свідомості, зумовлені соціальними, політичними та економічними перетвореннями.

Позашкільна освіта дітей та підлітків є невід'ємною складовою системи безперервної освіти, яка надає дитині додаткові можливості для духовного, інтелектуального і фізичного розвитку, сприяє задоволенню її творчих і освітніх потреб, однак є проблеми нормативно-правового, кадрового забезпечення системи позашкільної освіти, соціального захисту учасників навчально-виховного процесу, матеріально-технічного забезпечення.

Підпрограму подано на рисунку 2.1.

Виконання підпрограми дасть можливість зберегти, удосконалити мережу позашкільних навчальних закладів та забезпечити їх результативне функціонування; поліпшити забезпечення позашкільних навчальних закладів науково-методичними матеріалами; удосконалити систему підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів у сфері позашкільної освіти; зміцнити матеріально-технічну базу позашкільних навчальних закладів; забезпечити соціальний захист учасників навчально-виховного процесу.



Рис. 2.1 - Схема підпрограми „Позашкільна освіта”

2.5 Підпрограма „Вчитель”

Вчитель - головна дійова особа освіти. Важливість його суспільної ролі зумовлена тим, що завдяки його діяльності реалізується державна політика у створенні інтелектуального, духовного потенціалу нації, розвитку вітчизняної науки, техніки, культури, формування людини майбутнього, а також забезпечується конституційне право громадян України на здобуття повної загальної середньої освіти.

Якісний і кількісний склад педагогічних кадрів подано в діаграмах на рисунках 2.2, 2.3, 2.4.

Діаграми показують. що 78% вчителів мають вищу і І категорію, але рівень викладання залишається посереднім. Це свідчить про відсутність чітких критеріїв щодо визначення рівня кваліфікації вчителів. Низький рівень оплати праці педагогів є однією з головних причин малої кількості осіб чоловічої статі у сфері освіти. Помітна тенденція до старіння педагогічних кадрів, до речі, частка працюючих вчителів-пенсіонерів у загальноосвітніх закладах становить 14,7%.

Рис. 2.2 - Розподіл за кваліфікаційними категоріями: 1- спеціалісти, 2- ІІ категорія, 3- І категорія, 4-вища категорія

Міська підпрограма „Вчитель” спрямована на розв'язання проблем, пов'язаних з підготовкою, професійною діяльністю та післядипломною освітою педагогічних працівників міста, на покращення їх матеріального становища, підняття іміджу педагогічної праці.

Рис. 2.3 - Розподіл за статтю: 1 - жінок, 2 - чоловіків

Рис. 2.4 - Розподіл за освітою

Мета підпрограми - це визначення невідкладних і перспективних заходів щодо реалізації основних напрямів системи освіти з урахуванням сучасних вимог, забезпечення економічних і соціальних гарантій професійної самореалізації педагогічних працівників та утвердження їх високого соціального статусу в суспільстві.

Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань:

1) оптимізація кадрового забезпечення навчальних закладів на основі науково обґрунтованого прогнозу потреби у педагогічних кадрах і механізму формування відповідного державного замовлення на їх підготовку із врахуванням місцевих особливостей;

2) модернізація системи підвищення кваліфікації педагогічних працівників;

3) створення дієвої системи профорієнтаційної роботи та відбору здібної молоді на навчання у вищі педагогічні заклади освіти;

4) удосконалення системи морального і матеріального стимулювання професійного росту педагогічних кадрів.

Очікувані результати

1) забезпечення навчальних закладів педагогічними кадрами відповідно до науково обґрунтованого довгострокового прогнозування їх потреби;

2) впровадження механізму відбору обдарованої молоді для здобуття педагогічної освіти;

3) підвищення професійного рівня педагогічних працівників;

4) підвищення престижу педагогічної професії в суспільстві та утвердження високого соціального статусу вчителя;

5) поліпшення соціально-економічного становища педагогічних працівників, морального і матеріального стимулювання їх професійної діяльності.

Основні заходи на виконання підпрограми „Вчитель” в частині морального і матеріального стимулювання педагогів подано в таблиці 2.6

Таблиця 2.6

Моральне і матеріальне стимулювання педагогів у підпрограмі „Вчитель”

№ за/п	Заходи	Нормативно-правове забезпечення.
1.	Запровадити надання разової грошової допомоги випускникам, які вперше призначаються на роботу у навчальні заклади міста	Розпорядження міського голови
2.	Встановити доплату молодим спеціалістам, які мають диплом з відзнакою	Розпорядження міського голови
3.	Вирішити питання здійснення доплати від посадового окладу за ефективну роботу:	Рішення міськвиконкому, наказ управління освіти
	учасникам та переможцям Всеукраїнського конкурсу “Учитель року” - до 50%;
	завідувачу методкабінету - до 50%; методистам управління освіти - до50%;
	працівникам, нагородженим нагрудними знаками “Василь Сухомлинський”, “Софія Русова”, “А.С.Макаренко” - до15 %;
	працівникам, яким присвоєно педагогічне звання “вчитель-методист”, “вихователь-методист” - до 15%; працівникам, яким присвоєно педагогічне звання “старший
	вчитель” - до10%; керівникам міських методоб'єднань - до 10 % вчителям загальноосвітніх навчальних закладів, керівникам науково-дослідницьких робіт товариства МАН - до 20 %
4.	Встановити доплату педагогам, учні яких протягом 3 років ставали переможцями обласних, всеукраїнських конкурсів, олімпіад тощо15-20% від посадового окладу	Розпорядження міського голови, наказ управління освіти
5.	Забезпечити надання щорічної одноразової грошової допомоги працівникам освіти навчальних закладів освіти м.Калуша
6.	Встановити премії міського голови: - педагогічним працівникам, які підготували 1 і більше переможців ІІІ та І\/ етапів Всеукраїнських предметних олімпіад, конкурсів, змагань, фестивалів.	Розпорядження міського голови, наказ управління освіти
7.	Нагороджувати педагогічних працівників міською педагогічною премією ім.К.Малицької.	Положення про міську премію ім. К. Малицької, наказ управління освіти
9.	Заносити імена кращих педагогів міста до Книги пошани.	Наказ управління освіти
10.	Нагороджувати грамотами управління освіти педагогів, вихованці яких відзначились на олімпіадах , конкурсах, фестивалях	Наказ управління освіти
14.	Систематично проводити роботу щодо оздоровлення педагогічних працівників та організацію їх культурного відпочинку

2.7 Підпрограма „Тепло - дітям”

Ситуація із забезпеченням та збереженням тепла у навчальних закладах залишається складною. Зношеність віконних рам, дверей, недосконалість системи опалення не дає можливості підтримувати належний температурний режим. Як засвідчує аналіз, в установах, що обігріваються від локальних котелень, температура є вищою, ніж температура теплоносія від ТЕЦ.

Схема на рисунку 2.5 відображає мету, завдання підпрограми, основні заходи спрямовані на виконання підпрограми

Рис.2.5- Схема підпрограма „Тепло - дітям”

Реалізація зазначеної програми дасть змогу забезпечити належний температурний режим у навчальних закладах, скоротить використання газу та електроенегії, зекономить бюджетні асигнування на теплоенергоносії.

2.8 Матеріально-технічне забезпечення

За результатами обстеження навчальних закладів матеріально-технічна база та стан навчального обладнання за останні роки значно погіршився. Це пов'язано із тим , що впродовж останніх 15 років навчальні заклади не мали достатньої кількості коштів на проведення капітальних чи поточних ремонтів, на підтримку в належному стані наявного в них обладнання.

Підпрограмою передбачається покращення технічного стану будівель і забезпечення навчальних закладів сучасними навчальними приладами.

Основною метою підпрограми є створення відповідних умов отримання освіти шляхом покращення матеріально-технічного забезпечення закладів освіти, поновлення технічного стану будівель, придбання твердого та м'якого інвентарю, навчального, медичного обладнання, забезпечення відеотехнікою та інше.

Основні завдання - це створення відповідних умов для всебічного розвитку та навчання дітей у закладах різного типу; підвищення рівня забезпеченості навчальних закладів сучасними технічними засобами навчання.

У результаті виконання підпрограми очікується: підвищення якості освіти; зміцнення матеріально-технічної бази навчальних закладів; оснащення закладів сучасними технічними засобами навчання та обладнанням.



ВИСНОВКИ

У даній магістерській роботі висвітлено державне регулювання діяльності у сфері освіти, з`ясовано роль освіти, співвідношення її структурних одиниць з іншими інститутами та між собою, встановленно основні принципи організації освітнього процесу для подальшого використання на практиці, розроблено правові рекомендації щодо вдосконалення і розвитку сучасної освіти України.

Проведений аналіз трансформаційних процесів системи освіти дає змогу зробити висновок, що сучасна система освіти України формується відповідно до вимог сьогодення, під впливом європейських стандартів, засвоюючи передовий світовий досвід. Аналіз законодавчого забезпечення освіти в цілому та її структурних одиниць зокрема свідчить, що в Україні склалась достатня законодавча база для успішного функціонування освітньої системи, а дотримання законів є гарантом вирішення найболючіших проблем не тільки в освіті, але й у суспільстві в цілому. Більшість проблем, на наш погляд, спричинені недостатнім фінансуванням з боку держави, байдужістю з боку керівників органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, інертністю й консервативністю самої системи, відсутністю зацікавленості педагогів у результатах праці, відтоку ініціативних, кваліфікованих кадрів.

Вважаємо, що для удосконалення системи освіти можна запропонувати таке:

1. Функціонування дошкільних закладів різних форм власності у кожному населеному пункті, в тому числі у комплексі з початковою або середньою школою.

2. Ефективну діагностику дітей з особливостями психофізичного розвитку, відкриття при кожному дошкільному закладі груп корекційно-реабілітаційного лікування; створення в кожному районі центрів оздоровлення і лікування дітей дошкільного і шкільного віку з відхиленням у психофізичному розвитку.

3. Забезпечити адекватний до ролі вчителя в суспільстві його соціально-економічний і морально-правовий статус, прирівнявши його до статусу державного службовця.