Щодо змісту та ролі у системі запобігання злочинам в Україні неспеціалізованих суб’єктів

У цьому контексті заслуговують на увагу так звані в науці неспеціалізовані суб'єкти запобігання злочинам, до яких належать суб'єкти господарювання; установи культури та спорту; засоби масової інформації; органи, що регулюють природокористування, міграцію; установи, які надають послуги населенню у різних сферах життєдіяльності суспільства, включаючи адвокатуру [13, с. 65].

Як щодо цього зауважила Н.В. Кулакова, хоча діяльність таких суб'єктів профілактики в деяких випадках сприяє запобіганню злочинам, однак такі завдання не виокремлені у їхній діяльності в особливий напрям, тому профілактичний ефект досягається ніби опосередковано або через звернення з боку спеціалізованих суб'єктів профілактики до них із конкретними дорученнями [13, с. 65].

Виходячи з цього, слід визнати, що неспе - ціалізовані суб'єкти запобігання злочинам мають певний профілактичний потенціал, який варто більш ефективно та цілеспрямовано використати у сучасних умовах боротьби зі злочинністю в Україні.

Ступінь розробленості проблеми. Як показало вивчення наукової літератури, питання щодо змістовних елементів діяльності суб'єктів запобігання злочинам в Україні є постійним об'єктом наукових розробок у працях таких учених, як О.М. Бандурка, Ю.В. Бауліна, В.І. Борисова, В.В. Василе-вич, В.В. Голіна, Б.М. Головкіна, О.М. Джужа, Т.А. Денисова, А.П. Закалюк, О.Г. Кальман, О.Г. Колб, І.М. Копотун, О.М. Литвак, М.І. Мельник, В.О. Меркулова, А.В. Савченко, П.Л. Фріс, В.І. Шакун та ін., які були використані у цій статті як методологічне підґрунтя.

Метою статті є розробка науково обґрунтованих заходів щодо підвищення результативності діяльності неспеціалізованих суб'єктів запобігання злочинам у сфері боротьби зі злочинністю.

Виклад основного матеріалу. Як показало вивчення теоретичних джерел, у системі запобігання злочинам не дістало однозначного вирішення питання щодо поділу його на рівні, а саме: різні автори інтерпретують їх по-своєму. Зокрема, О.М. Яковлєв свого часу виокремив такі рівні профілактики (запобігання) злочинів: а) загальносоціальна профілактика, тобто профілактична діяльність, що здійснюється у суспільстві загалом; б) профілактика у соціальних групах і колективах; в) індивідуальна профілактика (рання і безпосередня) [22, с. 5].

Інші науковці розрізняють і четвертий рівень - профілактику злочинів на регіональному або галузевому рівнях [3, с. 27]. У свою чергу, Г.А. Аванесов запропонував ще складнішу структуру профілактичної діяльності та поділ її на загальну, спеціальну й індивідуальну, а також моральну, кримінально-правову, кримінологічну та спеціальну [1, с. 339-401].

Крім цього, у самій системі профілактики злочинів науковці розрізняють відмінності між заходами неперсоніфікованого характеру, спрямованими на усунення криміногенних факторів, та індивідуалізованими заходами, що спрямовані на конкретних осіб. Виходячи з цього, О.М. Джужа досить обґрунтовано

диференціював заходи профілактики злочинів на такі рівні:

1) загальна профілактика, яка включає як загальносоціальну, так і соціально-кримінологічну профілактику злочинності;

2) індивідуальна профілактика, яка поділяється на чотири рівні: рання профілактика, безпосередня профілактика, профілактика на стані формування злочинної поведінки (пенітенціарна), профілактика рецидиву (постпенітенціарна) [20, с. 87-88].

Отже, якщо керуватись зазначеним науковим підходом, то слід констатувати, що загальна профілактика злочинів включає загально-соціальну та спеціально-кримінологічну профілактику. Враховуючи, що предметом цього дослідження є загальносоціальне запобігання злочинам, що здійснюється неспеціа - лізованими суб'єктами, то, без сумніву, варто в основу їхньої діяльності покласти зміст цього виду загальної профілактики злочинів.

У науці (І.М. Даньшин, В.В. Голіна, О.Г. Кальман та ін.) під загальносоціальною профілактикою злочинності розуміється комплекс перспективних соціально-економічних і культурно-виховних заходів, спрямованих на подальший розвиток та вдосконалення суспільних відносин і усунення або нейтралізацію причин та умов злочинності [12, с. 95-96].

Як свідчить практика, загальносоціальна профілактика загалом (без визначення впливу окремих суб'єктів запобігання злочинам) реалізує антикриміногенний потенціал суспільства та його інститутів. При цьому специфіка перехідного періоду, в якому перебуває Україна, є такою, що у різних сферах соціального життя більш помітні кризи, диспропорції, інші негативні явища, що детермінують злочинність, ніж фактори, що протидіють їй [19, с. 9]. На підставі аналізу різних підходів до визначення і розгляду правової соціалізації особистості можна зробити висновок, що вона є процесом не односпрямованого впливу суспільства (соціально-правової системи) та індивіда, а їх взаємодією як двох структурних елементів людської природи [5, с. 408].

Саме тому, як правильно дав оцінку цьому процесу О.М. Джужа, у нинішніх умовах неможливим є трактування загальносоціальної профілактики злочинності у колишніх поняттях і вимірах [4, с. 88].

Із цього, звичайно, не можна робити висновок, що цей вид загального запобігання злочинам став неможливим чи некоректним. Швидше навпаки: злочинність, як обґрунтовано оцінив ситуацію О.М. Литвак, є уже прямою і дуже серйозною загрозою національній безпеці [14; 37], вона надзвичайно актуалізує значення і роль цього виду профілактичної діяльності.

Виходячи із цього, загальносоціальна профілактика злочинів залишається та має бути базою для боротьби зі злочинністю загалом і для системи загальної профілактики зокрема, заходи якої мають масштабний, усеохоплюю - чий та різноманітний характер, є комплексними та взаємозв'язаними, а також безперервними і радикальними.

Зміст загальносоціальної профілактики злочинів полягає у тому, що її здійснення зменшує соціальні суперечності, криміногенне протистояння різних верств населення, рівень безробіття, підвищує стандарти життя людей, створює необхідні умови для законного одержання достатніх прибутків громадянами, сприяє побудові міцного фундаменту щодо нормального функціонування усіх соціальних сфер, виховання та контролю над дітьми і молоддю, оздоровлення морального клімату в суспільстві, впровадження високих моральних цінностей у ньому, додержання демократичних засад тощо [4, с. 89].

Загальносоціальна профілактика охоплює широкий спектр сфер життєдіяльності українського суспільства. Зокрема, у сфері економіки - це розвиток виробництва на основі сучасних технологій, продумана структурна та інвестиційна стратегія за кожний перерозподіл власності, зміцнення національної валюти і всієї фінансової системи, зниження інфляції та багато інших напрямів удосконалення економічних відносин [11, с. 17-18].

У політичній сфері цей вид профілактики злочинів тісно пов'язаний із процесами становлення та розвитку нової української державності, зміцнення демократії та всіх гілок державної влади, реалізації політичної волі у протистоянні соціально-негативним явищам і процесам в умовах багатопартійності [15, с. 91].

У соціальній сфері - усунення різного соціального розшарування суспільства; підтримка незалежних громадян; зміцнення сімейних підвалин; забезпечення належних умов для соціалізації відчуження; обмеження негативних наслідків безробіття, вимушеної міграції людей тощо [16, с. 406].

У правовій сфері заходи загальносоціаль - ного запобігання злочинам визначають, зокрема, зміст діяльності щодо вдосконалення законодавства, яке прямо не має на меті профілактику злочинності, проте предметом правового регулювання якого є різноманітні суспільні відносини (трудові, сімейні, цивільні та ін.). І хоча ці правові відносини є неупо - рядкованими (несистематизованими), вони відіграють криміногенну роль у механізмі злочинної поведінки особи [17, с. 24-25].

Отже, загальносоціальна профілактика, як правильно зробили висновок низка науковців (О.М. Джужа, В.В. Василевич та ін.), - це позитивний ефект продуманості соціальної політики, яка здійснюється не тільки і не стільки з метою безпосередньої профілактики злочинів. Прогресивні соціальні програми спрямовані на утвердження законності, поваги до конституційних прав і свобод людини, зміцнення громадського порядку, дисципліни, на вирішення проблем поєднання громадських, виробничих, сімейно-побутових інтересів жінок і сім'ї, соціальної адаптації маргінальних верств населення тощо [20, с. 90].

Як свідчить практика, основним спрямуванням загальносоціальної профілактики злочинів є виявлення, нейтралізація, блокування тощо детермінант злочинності. Саме тому заходи цього виду запобігання злочи-

нам мають надзвичайно широкий діапазон, оскільки впливають практично на всі види, групи причин і умов злочинності. Багатоас - пектний, комплексний характер профілактики злочинів найбільш яскраво проявляється на загальносоціальному рівні. При цьому її зміст і практична цінність полягають у тому, що її заходи мають взаємопов'язаний і взаємодіючий характер різноманітних сфер діяльності суспільства та держави (економічної, соціальної, правової та ін.) [2, с. 60-61].

Якщо узагальнити наявні в науці підходи з означеної проблематики та врахувати предмет цього дослідження, а також організаційні форми та види діяльності неспеціалізованих суб'єктів, то під загальносоціальним запобіганням злочинам, що здійснюється неспеціалізованими суб'єктами, слід розуміти комплекс заходів економічного, соціального, правового та іншого характеру, що здійснюється неспеціалізованими суб'єктами на добровільних засадах та відповідно до закону як індивідуально, так і спільно з іншими суб'єктами, які спрямовані на виявлення детермінант злочинності в Україні та вчинення дій на їх усунення, блокування, нейтралізацію тощо.

Розглянемо докладніше елементи, що становлять зміст цього поняття.

1. Комплекс різноманітних заходів, а не одиничні акти чи безсистемний захід.

Неспеціалізовані суб'єкти та їх об'єднання можуть здійснювати такі заходи загальносоціальної профілактики злочинів: брати участь у розробці державних та регіональних програм протидії злочинності за запитом відповідних органів державної влади (виконавчої і законодавчої) та органів місцевого самоврядування [10]; здійснювати аналіз чинного законодавства України та направляти у Верховну Раду України обґрунтовані пропозиції щодо внесення змін і доповнень або щодо скасування (відміни) тих із них, що суперечать Конституції України та Законам України; направляти звернення у Конституційний Суд України [9] щодо конституційності деяких законів та інших нормативно-правових актів, зокрема з питань протидії злочинності; як депутати місцевих рад вносити пропозиції та розробляти проекти нормативно-правових актів у сфері боротьби зі злочинністю; брати участь у науково-практичних конференціях, присвячених питанням протидії злочинності; публікувати наукові, навчально-методичні та роз'яснювальні матеріали з питань, що стосуються боротьби зі злочинністю; здійснювати інші заходи економічного, соціального та правового спрямування у сфері боротьби зі злочинністю.

2. Профілактичні заходи складаються із сукупності різноманітних заходів економічного, правого, соціального та іншого характеру, що спрямовані на упорядкування суспільних відносин, пов'язаних із протидією злочинністю.

Зазначені загальносоціальні заходи профілактики злочинів спрямовуються на вирішення інших соціальних проблем, але побічно мають ефект і щодо запобігання злочинам. У зв'язку з цим слід погодитись з А.П. Зака - люком, який зауважив, що іноді межі здійснення загальносоціальних заходів помилковорозширюють, ототожнюють їх з ефективним функціонуванням усіх позитивних інститутів соціальної правової держави [7, с. 327] і в такому розумінні стверджують, що загально - соціальне запобігання не є предметом кримінологічної науки, хоча відразу, всупереч наведеному, заявляють, що не враховувати ці заходи під час організації протидії злочинності не можна, тому що вони створюють умови для усунення чи послаблення кримінологічних факторів, які детермінують злочинність [4, с. 13].

Вивчення практичної діяльності неспеціалізованих суб'єктів та їх об'єднань у цьому напрямі показало, що ці заходи проявляються у такому: а) в економічній сфері - у вчиненні дій, пов'язаних із законним перерозподілом власності, шляхом представництва законних інтересів та прав фізичних і юридичних осіб, а також для запобігання злочинам у цьому напрямі; у захисті прав вкладників коштів у банківських установах (еліт-центри тощо); у захисті трудових прав фізичних осіб, зокрема права на отримання заробітної плати, субсидій, субвенцій та ін., запобігаючи таким чином кримінально-правовим проявам у зазначеній сфері; б) у соціальній сфері - у наданні безоплатної правової допомоги підозрюваному, обвинуваченому, підсудному, засудженому, виправданому та іншим особам у випадках, коли у зазначених осіб відсутні кошти; у захисті інтересів осіб, які звільняються із кримінально-виконавчих установ, що пов'язані з працевлаштуванням, отриманням соціального житла тощо; в) у політичній сфері - в участі у роботі виборчих штабів політичних партій і об'єднань; в участі у виборах як кандидати у депутати; у членстві у партіях тощо, що дає можливість проводити заходи загальносоціального запобігання злочинам; г) в інших сферах суспільної діяльності - у наданні юридичних консультацій; у виступах у засобах масової публікації; у випуску навчальної та методичної правової літератури тощо.

3. Загальносоціальні заходи профілактики злочинів також зможуть здійснювати адвокати як індивідуально, так і через адвокатські об'єднання, тобто з використанням передбачених у законі видів адвокатської діяльності. Зазначений вид профілактики злочинів адвокатами здійснюється на добровільних засадах та відповідно до визначених у ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» принципів діяльності, пріоритетним серед яких є принцип верховенства права [8].

5. Зміст загальносоціальних заходів профілактики злочинів полягає у тому, щоб виявити детермінанти злочинності в Україні та вжити у межах компетенції неспеціалізованих суб'єктів відповідні дії щодо їх нейтралізації, блокування, усунення тощо.

Виходячи із запропонованої у кримінології класифікації детермінант злочинності, практики протидії злочинності, зокрема за участю адвокатів, а також враховуючи основні причини та умови вчинення злочинів у сучасному українському суспільстві [7, с. 21І-232], слід констатувати, що зазначена діяльність неспеціалізованих суб'єктів у цьому напрямі проявляється у такому:

а) у виявленні та протидії детермінантам злочинності соціально-економічного, політичного, організаційно-управлінського, нормативно-правового, соціально-психологічного змісту, що зумовлюють злочинність та інші правопорушення у сфері економіки, управління, службової діяльності;

б) у нейтралізації і блокуванні детермінант злочинності переважно соціально-економічного, а також відповідного йому соціально-психологічного, культурологічного, морально-естетичного змісту, що значною мірою продуковані детермінантами першої групи, передусім матеріальними негараздами і соціальними викривленнями, що зумовлюють корисливу мотивацію, зокрема з метою забезпечення елементарних матеріальних потреб і умов, а також для збагачення, задоволення за рахунок цього завищених інтересів побутового комфорту, розваг, моди, прикрас, розкішного життя тощо;

в) в усуненні детермінант злочинності соціально - та індивідуально-психологічного характеру, що відображають негативне, нігілістичне, виразно індивідуалістичне ставлення до інших людей, цінності їхнього життя, здоров'я, честі, гідності, прав та інтересів, включаючи майнові, а також до правових і моральних норм, які мають забезпечувати їхню реалізацію та захист.

Висновки. Проведений у ході дослідження аналіз показав, що стан практичної діяльності неспеціалізованих суб'єктів у сфері профілактики злочинів, зокрема на рівні загальносоціального запобігання злочинам, є далеким від теоретичних моделей, включаючи й Концепцію розвитку кримінологічної науки в Україні на початку XXI століття. Як встановлено, основними причинами зазначеного явища є:

- добровільна діяльність неспеціалізованих суб'єктів у цій сфері;

- низький рівень їхніх знань щодо детермінант злочинності та їхнього впливу на суспільно-державні процеси [7, с. 231-232];

- неналежна взаємодія і використання можливостей неспеціалізованих суб'єктів у сфері боротьби зі злочинністю з боку органів державної влади, особливо правоохоронних органів [6, с. 105-106];

- недостатній рівень правової свідомості і правової культури окремих неспеціалізованих суб'єктів, особливо з питань державного будівництва, формування суспільних цінностей, моралі тощо;

- відсутність в Україні спеціального закону з питань профілактики правопорушень чи злочинів та постанови Верховної Ради щодо змісту, завдань, принципів тощо кримінологічної політики України [21, с. 8-9];

- інші обставини.

Література

злочин неспеціалізований запобіжний

1. Аванесов Г.А. Криминология и социальная профилактика / ГА. Аванесов. - М.: Академия МВД СССР, 1980. - 220 с.

2. Бабаев М.М. Экономические факторы в механизме преступного поведения / М.М. Бабаев, А.С. Шляпочников // Советское государство и право. - 1979. - №2. - С. 60-67.

3. Блувштейн Ю.Д. Профилактика преступлений: [учеб. пособ.] / Ю.Д. Блувштейн, М.И. Зырин, В.В. Романов. - Минск, 1986. - 230 с.

4. Давыденко Л.М. Противодействие преступности: теория, практика, проблемы: [монография] / Л.М. Давыденко,

A. А. Бандурка. - Харьков: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2005. - 302 с.

5. Дзьобань О.П. Правове виховання як засіб правової соціалізації: філософсько-правові аспекти / О.П. Дзьобань, С.М. Мануйлов // Проблеми законності / відп. ред. Т.Я. Та - цій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2009. - Вип. 100. - С. 407-416.

6. Дрьомін В.М. Праксеологічний підхід до пізнання злочинності / В.М. Дрьомін // Шлях до кримінології. Пам'яті Анатолія Петровича Закалюка. - К. - Запоріжжя: КПУ, 2010. - С. 104-126.

7. Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн. / А.П. Закалюк. - К.: Ін Юре, 2007. - Кн. 1: Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки. - 424 с.

8. Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України // Відомості Верховної Ради. - 2013. - №27. - Ст. 282.

9. Про Конституційний Суд України: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №49. - Ст. 272.

10. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - №24. - Ст. 170.

11. Кальман О.Г. Стан і головні напрямки попередження економічної злочинності в Україні: теоретичні та прикладні проблеми: [монографія] / О.Г. Кальман. - Харків: Рубікон, 2003. - 352 с.

12. Кримінологія. Загальна та Особлива частина [під - руч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закладів] / І.М. Дань - шин, В.В. Голіна, О.Г. Кальман, О.В. Лисодєд; за заг ред.

І.М. Даньшина. - Харків: Право, 2003. - 352 с.

13. Кримінологія: [навч. посіб.] / [О.М. Джужа, В.В. Василевич, О.Г Колб та ін.]; за заг. ред. О.М. Джужи. - К.: Атіка, 2009. - 312 с.

14. Литвак О.М. Злочинність, її причини та профілактика / О.М. Литвак. - К.: Юрінком Інтер, 1997. - 274 с.

15. Любченко П.М. Політичні протидії як елемент громадянського суспільства та його вплив на розвиток місцевого самоврядування / П.М. Любченко // Проблеми законності / відп. ред. В.Л. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2009. - Вип. 100. - С. 91-100.

16. Максимов С.І. Соціальні права людини: до проблеми обґрунтування / С.І. Максимов // Проблеми законності / відп. ред. В.Л. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2009. - Вип. 100. - С. 398-406.

17. Медицький І.Б. Запобігання злочинності: [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / І.Б. Медицький. - Івано-Франківськ: Вид. Віктор Дяків, 2008. - 220 с.

18. Ной И.С. Методологические проблемы советской криминологии / И.С. Ной. - Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1976. - 225 с.

19. Проблеми протидії злочинності: [підруч.] / [О.Г. Кальман, І.М. Козьяков, В.В. Куц та ін.]; за ред. О.Г. Кальмана. - Харків: Новасофат, 2010. - 352 с.

20. Фріс П.Л. Нарис історії кримінально-правової політики України: [монографія] / П.Л. Фріс; за заг. ред. М.В. Костицького. - К.: Атіка, 2005. - 124 с.

Размещено на Allbest.ru