Цивільні процесуальні правовідносини

Крім процесуальних прав, передбачених у ст..27 ЦПК України, сторони, треті особи, особи, що беруть участь у справах окремого провадження і деякі інші особи, які беруть участь у справі, наділені рядом спеціальних, характерних тільки для них процесуальних прав і обов'язків (наприклад, право відповідача визнати позов).

Особи, які беруть участь у справі - це велика за складом група суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин. Їх можна поділити на тих, хто захищає свої особисті матеріально-правові інтереси (позивач, відповідач та ін.), та суб'єктів захисту інтересів інших осіб (прокурор, органи державної влади та ін.)

Деякі особи, які беруть участь у справі, можуть бути учасниками тільки певних видів цивільного судочинства. Так, позивач, відповідач, треті особи, - це учасники позовного провадження. Заявники - учасники деяких категорій справ окремого провадження і справа, які виникають з адміністративно-правових відносин. Заінтересовані особи беруть участь у справах окремого провадженя.

Осіб, які беруть участь у справі, можна поділити й за ознакою процесуальної ролі в судочинстві. Позивач і відповідач є основними учасниками процесу в конкретній справі. У зв'язку зі спором між ними виникає цивільний процес. Вони мають однакові права і їх інтереси однаково захищаються у цивільному процесуальному законодавстві. Окреме місце у цивільному судочинстві належить прокурору. Відповідно до ст.121 Конституції України прокурор здійснює представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом. У таких випадках прокурор має право брати участь у цивільному процесі, подаючи заяву про порушення цивільної справи або вступаючи у вже порушену справу.

3.2.3. ОСОБИ, ЯКІ ЗАЛУЧАЮТЬСЯ ДО УЧАСТІ У СПРАВІ ДЛЯ СПРИЯННЯ У ЗДІЙСНЕННІ ПРАВОСУДДЯ

Особи, які залучаються до участі у справі для сприяння у здійсненні правосуддя характеризуються тим, що вони не мають юридичної заінтересованості у справі, але обійтися без їх участі у цивільному процесі неможливо. Вони сприяють особам, які беруть участь у справі, в доказовій діяльності, судові - у встановленні фактичних обставин у справі по справі, а органові судового виконання - в швидкому і правильному виконанні судового рішення. До них належать свідки, експерти, перекладачі, особи, які мають письмові докази або речові докази. Між таким особами і судом існують процесуальні права і обов'язки, саме тому вони є суб'єктами цивільних процесуальних правовідносин.

Так, ЦПК України визначає у ст. 50, що свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи. Свідок має право давати показання рідною мовою або мовою, якою він володіє, користуватися письмовими записками, відмовитися від давання показань, у випадках, встановлених законом, а також йому можуть бути компенсовані витрати, які пов'язані із викликом до суду.

Разом з тим ЦПК України визначає коло осіб, які не підлягають допиту, і які мають право відмовитися від дачі показань.

Експерт - особа, якій доручено провести дослідження матеріальних об'єктів, явищ, процесів, що містять інформацію про обставини справи, і дати висновок з питань, які виникають під час розгляду справи і стосуються сфери її спеціальних знань. Експертом, який залучається до справи, може бути особа, яка відповідає вимогам, які встановлені в Законі України „Про судову експертизу” і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів. Під час проведення експерт зобов'язаний забезпечити збереження об'єкта експертизи. Після повного дослідження експерт повинен дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на дані запитання, а в разі необхідності роз'яснити його.

Спеціаліст - особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів і може надавати консультації під час вчинення процесуальних дій з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок. Він залучається до судового процесу ухвалою суду для надання безпосередньої технічної допомоги. Це може бути фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи. Допомога спеціаліста технічного характеру під час вчинення процесуального характеру не замінює висновку експерта.

Перекладачем може бути особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється цивільне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного чи письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими. Перекладач допускається до справи ухвалою суду. Він має право задавати питання з метою уточнення перекладу, відмовитися від участі у справі, якщо він не володіє достатніми знаннями мови, які необхідні для перекладу, а також на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду.

Особа, яка надає правову допомогу - це особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Вона має такі права: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім на судовому засіданні. Допускається до справи ухвалою суду.

3. 3. ОБ'ЄКТ ЦИВІЛЬНИХ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Цивільні процесуальні правовідносини виникають у процесі правоохоронної діяльності суду, в зв'язку з чим їх об'єкт тісно пов'язаний з об'єктом матеріальних правовідносин, з приводу яко-го виникає цивільне судочинство, і це ускладнює його визначення. В теорії цивільного процесу ним називається: дії суб'єктів правовідносин або тільки діяльність суду; матеріально-правові відносини, які захищаються судом; спір про право між учасниками матеріаль-но-правових відносин, переданий на розгляд суду; передбачені законом наслідки процесуальних дій, які виступають як мета циві-льного судочинства (загальний об'єкт), захист матеріальних прав і законних інтересів сторін і третіх осіб (спеціальний об'єкт), конк-ретна справа та ін. Висловлювалися також міркування, що проце-суальні правовідносини взагалі не мають об'єкта.

Процесуальні дії суб'єктів правовідносин не можуть бути об'-єктом відносин, оскільки вони не є тією категорією, з приводу якої виникають самі відносини. Процесуальними діями реалізуються процесуальні права і обов'язки. Вони необхідні для виникнення правовідносин і наступного їх розвитку. Право на порушення циві-льного процесу реалізується в результаті вчинення процесуальних дій -- подачі позовної заяви, скарги і прийняття її судом. Між судом і заінтересованою особою виникають цивільні процесуальні право-відносини, але не стосовно цих дій, а тих наслідків, на досягнення яких вони спрямовані, -- порушення цивільної справи в суді на захист суб'єктивного права або охоронюваного законом інтересу. Процесуальні дії свідків спрямовуються на реалізацію обов'язку на свідчення певних фактів у справі; експерта -- для дачі висновку про обставини, необхідні для вирішення справи судом. Отже, процесу-альні дії входять до змісту процесуальних правовідносин і одночас-но виступають юридичними актами, які спричиняють виникнення, розвиток і припинення цивільних процесуальних правовідносин.

Об'єктом цивільних процесуальних правовідносин не виступа-ють і матеріально-правові відносини, які захищаються судом, оскі-льки ними охоплюються тільки відносини позовного провадження, які характеризують динаміку розвитку процесуальних правовідно-син. Викликає сумнів правильність про наявність загального спеці-ального об'єкта, оскільки воно неминуче призводить до існування по кожній цивільній справі одних загальних правовідносин і систе-ми простих спеціальних правовідносин або ж до визнання того, що кожні цивільні процесуальні правовідносини мають два об'єкти. Об'єктом будуть процесуальні наслідки, на досягнення яких спря-мовуються процесуальні права, обов'язки і процесуальні дії суб'єк-тів правовідносин.

Але, беручи до уваги, що обсяг, зміст, характер процесуальних прав і обов'язків встановлюється і визначається ЦПК України залежно від мети участі суб'єктів правовідносин у судочинстві і виконуваних ними цивільних процесуальних функцій по справі, кожні цивільні процесуальні правовідносини в системі правовідносин у справі мають свій самостійний об'єкт.

ВИСНОВОК

Отже, цивільні процесуальні правовідносини завжди являють собою систему конкретних, правових зв'язків, які розвиваються під час руху цивільної справи. Це - виникаючі на основі норм процесуального права індивідуалізовані суспільні взаємини між судом та учасниками цивільного процесу, які характеризуються наявністю юридичних прав та обов'язків, що забезпечують правильний і швидкий розгляд, вирішення цивільних справ, а також виконання винесених рішень. Цивільно-процесуальні правовідносини відзначаються наступними ознаками: виникають на підставі норм цивільного процесуального права в результаті їх реалізації, створюються між учасниками суспільних відносин - судом, органом судового виконання як між собою, так і окремо з кожною з осіб під час судочинства в цивільній справі; юридично закріплюють взаємну поведінку зазначених суб'єктів через їх суб'єктивні цивільні процесуальні права і обов'язки; реалізація суб'єктивних цивільних прав і виконання суб'єктивних обов'язків забезпечується заходами правового впливу - санкціями цивільного процесуального, кримінального, адміністративного примусу.

Цивільні процесуальні правовідносини, як і будь-які інші правовідносини, мають визначену внутрішню будову. До них входять три елементи: суб'єкти, зміст, і об'єкти. Учасники судочинства у конкретній цивільній справі є суб'єктами цивільних процесуальних правовідносин, до них відносять: суб'єктів, які здійснюють правосуддя в цивільних справах; осіб, які беруть участь у справі; осіб, які залучаються до участі у справі для сприяння у здійсненні правосуддя. Зміст даних відносин складають права суб'єктів правовідносин та дії з їх реалізації. Об'єкт - процесуальні наслідки, на досягнення яких спря-мовуються процесуальні права, обов'язки і процесуальні дії суб'єк-тів правовідносин.

Цивільні процесуальні правовідносини - досить складне поняття, тому не слід його вивчати тільки в аспекті теоретичних положень. процесуальні правовідносини є механізмом застосування норм цивільного процесуального права при здійсненні правосуддя, які сприяють утвердженню режиму законності і правопорядку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, №254/96-ВР.

2. Цивільний процесуальний Кодекс України

3. ЗУ „Про судову експертизу” від 25.02.1994 р.

4. Тертишніков В.І. Цивільний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. Х.,: Консум, 2002 р. 407 с.

5. Штефан М. Й. Цивільний процес: Підручник для студ. юрид. спеціальностей вищих закладів освіти. -- Вид. 2-ге, перероб. та доп. -- К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001.

6. Цивільне процесуальне право України: Підручник. В.В. Комаров, В.І. Тертишніков, Є.Г. Пушкар та ін.; Х.: Право, 1999..

7. Тертышников В.И. Гражданский процесс: Курс лекций. - Харьков, 2001

8. Советское гражданское право. Учебн. В 2-х томах -Т.І/ Под ред. О. А. Красавчикова - М , 1985

9. Гражданское право Украины - T.I / Под ред А.А. Пушкина, В.М. Самойленко. - Харьков, 1996.

10. Гражданское право в вопросах и ответах. Учебн. пособие - Харьков, 2001.

11. Гражданский процесс: Учеб. Изд. третье, перераб. и доп. / Под ред. В.А.Мусина, Н.А.Чечиной, Д.М.Чечота. - М., 2001

12. Мозолин В. П. О гражданско-процессуальном правоотношении / Советское государство и право. 1955. № 6.

13. Гурвич М. А. Судебное решение. М., 1976.