Погашення судимості

Однак, нерідко суди не враховують того, що строки погашення судимості для неповнолітніх злочинців засуджених до позбавлення волі (п. п. 2-4 ч. 2 ст. 108 КК) значно менші від строків, які передбачені для дорослих злочинців (п. п. 6-9 ст. 89 КК). [11, с.300]

4.3 Погашення судимості за певними обставинами

До виключних обставин за даним контекстом слід віднести випадки судимості у різних категорій осіб відповідно до Прикінцевих та перехідних положень КК України 2001 р., засуджених до покарання у виді довічного позбавлення волі, а також за межами України.

Що стосується законодавства про припинення судимості, як складової кримінальної відповідальності, то за новим КК 2001 р., у порівнянні з КК 1960'р, воно частково або посилює (ускладнює), або частково послаблює умови погашення судимості, у зв'язку з чим зворотну дію мають тільки ті його норми, що зрештою пом'якшують кримінальну відповідальність. [18, с.30]

4.3.1 Погашення судимості у різних категорій осіб відповідно до Прикінцевих та перехідних положень КК

Розділ II Прикінцевих та перехідних положень регулює питання, пов'язані зі звільненням окремих категорій осіб від покарання на підставі КК 2001 р., зворотну дію у часі окремих його статей, судовий порядок перегляду справ стосовно осіб, які були засуджені за статтями КК 1960 р., та закриття справ щодо осіб, котрі вчинили злочини до набрання чинності КК 2001 р.

Водночас слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 5 КК 2001 р. такому звільненню підлягають і особи, які вчинили дії, щодо яких КК 2001 р. скасував їх злочинність, незалежно від того, чи указані ці дії в підпункті "в" п. 1 розділу II. Таким чином, у п. "в" даний вичерпний перелік діянь, передбачених КК 1960 р., карність яких законом, тобто новим КК 2001 р., усунена. Треба відмітити, що пунктом "в" об'єднано 31 злочин, карність яких усунута за різними правовими підставами. Значна частина з них - це діяння невеликого ступеня тяжкості або криміналізація яких була викликана певними соціально-економічними чи навіть кон'юнктурними обставинами. Правова природа звільнення таких осіб від покарання (основного і додаткового) відповідає правовій природі погашення судимості, тому згідно з ч. З ст. 88 КК вони визнаються такими, що не мають судимості;

4.3.2 Погашення судимості в осіб, засуджених до довічного позбавлення волі

Довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особою особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених КК 2001 р., якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк (ч. 1 ст. 64). Умовно-дострокове звільнення і заміна покарання більш м'яким в порядку статей 81, 82 КК 2001 р. до зазначених осіб не застосовується. Відповідно до ст. 87 КК 2001 р. актом помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років. Рішення про помилування приймається Президентом України стосовно індивідуально визначеної особи (ч. 1 ст. 87 КК). крім того, законом не заборонено звільнення особи від подальшого відбування покарання за хворобою (ч. 2 ст. 84 КК), про що йшлося. Нагадаємо, що згідно ч. З ст. 88 КК 2001 р. особи, звільнені від покарання, вважаються такими, що не мають судимості. За зазначених у цій статті умов, особи звільнені від подальшого відбування покарання на підставах ч. 1 і 2 ст. 84 КК вважаються такими, що мають судимість. У разі одужання звільнених осіб вони направляються для відбування покарання. Отже, у осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, у разі звільнення їх від подальшого відбування покарання за хворобою (ч. 2 ст. 84 КК), погашення або зняття судимості законом не передбачено. До речі, у проекті КК від 12 червня 1997 р. пунктом 10 ст. 83 було запропоновано: такими, що не мають судимості, визнаються "особи, засуджені до довічного позбавлення волі за особливо тяжкі злочини, якщо вони протягом 10 років з дня умовно-дострокового звільнення від відбування цього покарання не вчинять нового злочину".

Заміна особі актом помилування довічного позбавлення волі на строк позбавлення волі "не менше двадцяти п'яти років" ставить питання про порядок анулювання у неї судимості після відбуття цього покарання. Такі ситуації законом не розглядаються. Пункт 9 ст. 89 КК 2001 р. пояснює, що в осіб, засуджених до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, судимість погашається, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину. [11, с.257]

4.3.3 Погашення судимості осіб, засуджених за межами України. Питання про погашення судимості осіб, засуджених за кордоном, тісно пов'язане з проблемою преюдиціального значення - для здійснення правосуддя в Україні - обвинувальних вироків іноземних країн

Проблема державного відношення до правових наслідків засудження громадян України, іноземців або осіб без громадянства за злочини, вчинені за межами України, які знову вчинили злочин на території України чи повернулися або опинилися на Україні, набула у даний час певної актуальності. Ця проблема має два аспекти: перший - визнання і врахування Україною правових наслідків вироку іноземної держави; другий - анулювання цих наслідків, зокрема, судимості. Після розпаду СРСР і створення СНД постала низка правових питань стосовно врахування (чи навпаки) факту засудження особи за обвинувальним вироком іноземної держави - учасниці СНД. У м. Мінську укладена між державами-учасницями СНД Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 р., ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 р., та Протоколом до неї, підписаним 20 березня 1997 р. і ратифікованим Україною Законом від 3 березня 1998 р. Україна ратифікувала цей Протокол, але з певними застереженнями; "Україна не приймає на себе зобов'язання визнавати і враховувати вироки, винесені судами договірних сторін. Це означає, що вироки судів інших країн СНД при здійсненні правосуддя не враховуються в Україні взагалі, цілком.

26 вересня 2002 р. Україною із заявами і застереженнями була ратифікована Європейська конвенція про міжнародну дійсність кримінальних вироків. Згідно ст. 9 КК України, зміст якої відповідає вимогам ст. 56 Європейської конвенції, вирок суду, іноземної держави може бути врахований, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства були засуджені за злочин, вчинений за межами України, та знову вчинили злочин на території України (ч. 1 ст. 9 КК). Відповідно до частини першої цієї статті рецидив злочинів, не відбуте покарання або інші правові наслідки вироку суду іноземної держави враховуються при кваліфікації нового злочину, призначенні покарання, звільненні від кримінальної відповідальності або покарання (ч. 2 ст. 9 КК).

7 жовтня 2002 р. у м. Кишинів Україною була підписана нова Конвенція про правову допомогу і правові відносини по цивільним, сімейним та кримінальним справам. Але даних про ратифікацію Верховною Радою України цієї нової Конвенції, яка надає право Договірним Сторонам визнавати і враховувати вироки, винесені судами (трибуналами) колишнього Союзу РСР і союзних республік, що входили до його складу (ст. 99 Конвенції), не має. [11,с.259]

Висновок

Під час написання курсової роботи детальніше розглянуто та вивчено передумови виникнення законодавства про погашення судимості, основні умови, проблеми та застосування.

Розглядаючи основні положення погашення судимості можна сказати,що суттєве значення набуває розробка проблеми соціальної адаптації в сучасних умовах тих осіб, які відбули покарання і повернулися до суспільства, яке не спроможне соціально влаштувати навіть законослухняних громадян, з кримінально-правовою „відзнакою" - судимість. Строки погашення судимості повинні бути такими, сприятливий перебіг яких, з одного боку, свідчив би про дійсне закріплення цілей кримінальної відповідальності, а з другого - не були зайвими, що протирічать правовій природі цього інституту. Строки погашення та зняття судимості передбачені чинним КК, майже не відрізняються від їх тривалості за КК 1960 р. Зараз важко сказати, з яких критеріїв виходив вітчизняний законодавець, обираючи зазначені строки. Питання це не просте і вирішувати його необхідно на основі ґрунтовних кримінологічних досліджень. Кримінально-правовий аспект інституту судимості, її погашення є лише частина більш глобальної соціально-правової і кримінологічної проблеми підвищення рівня ефективності соціально-правових заходів у боротьбі зі злочинністю.

Написавши курсову роботу можна зробити висновок про необхідність прийняття закону, який по суті буде специфічним переліком тимчасової (а для деякої категорії засуджених і довічної) поразки прав і свобод громадянина, яка пов'язана саме з судимістю та її погашенням. Адже Конституцією України проголошено, що засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду, але на практиці це не зовсім так, оскільки існує досить багато обмежень навіть після погашення судимості.

Використана література

1. Конституція України. - С.: ФОП Соколик Б.В. 2010 - 48 с.

2. Кримінальний кодекс України (із змінами та доповненнями станом на 10 квітня 2011 року). - Х.: ООО «Одіссей», 2011. - 232 с.

3. Кримінально- процесуальний кодекс України. - Х.: Одіссей, 2012. - 256 с.

4. Закон України «Про адміністративний нагляд за особами; звільненими з місць позбавлення волі» від 1 грудня 1994 р.

5. Закон України «Про застосування амністії в Україні» від 1 жовтня 1996 р.

6. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За ред. С.С. Яценка. - К.: А.С.К., 2002. - С. 930.

7. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гаврик та ін..; За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004.

8. Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності. - К.: Атіка, 2004.

9. Білоконев В.М. Застосування законодавства про погашення і зняття судимості (судова практика). - Запоріжжя, видавець Глазунов С.О., 2010. 10. Білоконев В.М. Призначення покарання за сукупністю злочинів та вироків (судова практика). - Запоріжжя: Видавець Глазунов С.О., 2009. 11. Голіна В.В. Судимість: Монографія. - Харків: “Харків юридичний”, 2006.

12. Зінченко І.О., Тютюгін В.І. Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання: Монографія / За заг. ред. проф. Тютюгіна В.І. - Харків: “Фінн”, 2008. - С. 163.

13. Ераксин В.В., Помчалов Л.Ф. Погашение и снятие судимости в советском уголовном праве. - М.: Изд-во МГУ, 1963.

14. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / Александров Ю.В., Антипов В.І., Володько М.В. - К.: Правові Джерела, 2002.

15. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / За ред. професорів М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. - Київ-Харків: Юрінком Інтер-Право, 2001.

16. Кримінальне право України. Загальна частина: навчальний посібник. - За редакцією О.М. Омельчука. - К.: Алерта ; кнт ; ЦУЛ,2010. - 208 с.

17. Митрофанов І.І. Кримінальне право України. Загальна частина. Навчальний посібник. - Кременчук: Видавець ПП Щербатих О.В.; 2009. -646 с.

18. Пономаренко Ю.А. Чинність і дія кримінального закону у часі: Монографія. - К.: Атіка, 2005. - С. 189.

19. Сташис В.В. Тацій В.Я. Кримінальне право України. Загальна частина. Харків: право, 2010. - 56 с.

20. Основи уголовного законодательства Союза ССР и союзних республик. Уголовное законодательство Союза ССР и союзних республик в двух томах. - М.: Юрид. лит., 1963 г.

21. Уголовное право Украинской ССР на современном зтапе. Часть Общая. - К.: Наукова думка, 1985 г.

22. Вісник Верховного Суду України. - 2001. - № 5. - С. 13-14.

23. Паневін В.О. Застосування законодавства про погашення і зняття судимості // Вісник Верховного Суду України. - 2004. - № 6. - С. 44.

24. Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2004. - № 12.

25. Судова практика у кримінальних справах // Кримінальне судочинство. - 2006. - № 1-2. - С. 140.

Размещено на Allbest.ru