Суспільний та державний захист споживача і його прав

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

РЕФЕРАТ

на тему

«Суспільний та державний захист споживача і його прав»

Виконала: студентка гр. ГРС-401б

Затильна М.М.

Перевірила: Долинська О.О

Одеса - 2014



План

Вступ

1. Система державного захисту споживача

2. Громадський рух споживачів

3. Захист прав споживачів в Україні

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Роздержавлення, поява багатьох форм власності вимагають створення економічних, соціальних і правових основ захисту громадян як споживачів продукції (товарів, рoбiт, послуг) в умовах ринкової економіки.

З цією метою в незалежній Україні прийнято закон “ Про захист прав споживачів ”, від 15 грудня 1993 року № 3682-XII. Згідно з ним усі споживачі на території України при придбанні або використанні продукції для задоволення своїх потреб мають право на державний захист своїх інтересів; гарантований рівень споживання; належну якість продукції, торгового та інших видів обслуговування; безпеку продукції; достовірну інформацію про кількість, якість і асортимент продукції; відшкодування збитків, завданих продукцією невідповідної якості; усунення шкоди, що виникла від небезпечної для життя і здоров'я людей продукції; звернення до суду та інших уповноважених державних органів для захисту порушених прав; об'єднання в товариства, союзи та інші громадські формування. Безумовно, на першому місці стоїть державний захист прав споживачів.



1. Система державного захисту споживача

Права споживача визначено нормами споживчого права.

Споживче право -- галузь права, яка становить сукупність положень і норм, спрямованих на захист споживачів на ринку товарів і послуг. Захист прав споживачів здійснюють спеціальні правові заклади (наприклад, федеральна комісія з торгівлі у США, міністерство у справах споживачів у Франції), а також асоціації, організації споживачів, комітети та ін. В Україні права споживачів та порядок їх захисту визначено Конституцією. У статті 42 Конституції України записано: "Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадянських організацій споживачів".

Споживач як суб'єкт ринкових відносин -- це людина, яка прагне максимального задоволення потреб шляхом споживання корисних якостей економічних благ і послуг з урахуванням існуючих обмежень у доходах та цінах. В основі вирішення цих та інших питань лежать стимули -- спонукальні мотиви, обумовлені сукупністю зовнішніх і внутрішніх факторів. Зовнішні фактори формує господарське середовище, основними параметрами якого є ринкова кон'юнктура, інноваційна політика виробника, система ціноутворення та ін. До внутрішніх факторів належать первинні мотиви, бажання покупців тощо. Сукупність внутрішніх і зовнішніх факторів і зумовлює спонукання споживачів. Кожен з них може, по-перше, прийняти рішення про купівлю того чи іншого блага; по-друге, зайнятися додатковими пошуками чи збиранням додаткової інформації; по-третє, відмовитися взагалі від ідеї придбання.

Слід зазначити, що до середини 70-х років XX ст. споживачі мало впливали на характер підприємницької діяльності. Це був час, коли попит перевищував пропозицію, а тому потреби споживачів підприємці часто не брали до уваги. Але з середини 70-х років все докорінно змінилося.

Якщо раніше підприємці переважно сприймали споживачів як певну масу, яка повинна сплачувати управлінські витрати, виступати у ролі суб'єкта у процесі розподілу підприємницької діяльності, то тепер підприємцям довелося сконцентрувати всю свою увагу на потребах споживача. Головне завдання, що постало перед підприємцями -- знайти відповідь на такі запитання: чому споживач намагається придбати цей товар, а не інший; чому він вважає престижем мати саме цей товар; чому споживач змінив свою думку стосовно того чи іншого економічного блага?

Держава забезпечує громадянам захист їхніх економічних інтересів як споживачів, надає можливість вільного вибору продукції, а також її виробників і продавців, отримання знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень при придбанні та використанні продукції згідно з їхніми потребами. Вона також гарантує придбання або отримання іншими законними способами продукції в обсягах, що забезпечують рівень споживання, достатній для підтримання нормального здоров'я і життєдіяльності.

Дуже важливе значення має забезпечення гарантованого рівня споживання. У минулому безумовний пріоритет належав виробництву. Сьогодні гарантований рівень споживання, з одного боку, стимулює виробництво продукції (працівник буде працювати ефективно, якщо відбувається нормальне відновлення його робочої сили), з іншого --відповідна система стимулювання забезпечує гарантований рівень споживання.

Разом з тим, гарантований рівень споживання забезпечується введенням при необхідності нормованого розподілу продукції на випадок відсутності гарантій її вільного придбання кожним споживачем. Слід зазначити, що нормований розподіл в окремих випадках є наслідком недостатнього рівня виробництва.

Нарешті, гарантований рівень споживання забезпечується впровадженням компенсаційних виплат і пільг громадянам, що мають доход нижчий, ніж прожитковий рівень.

В умовах державного монополізму, хронічного дефіциту товарів споживач по суті не має права на належну якість продукції. Ринкова економіка створює відповідні умови для такого права. В чому вони полягають?

Згідно з Законом України “Про захист прав споживача” споживач може вимагати від продавця (або виконавця), щоб якість придбаної ним продукції відповідала обов'язковим вимогам державних стандартів, іншій нормативно-технічній документації та договорам. Вимоги повинні передбачати безпеку продукції, охорону здоров'я і життя громадян, охорону навколишнього середовища тощо.

Продавець (виконавець) зобов'язаний передати споживачу (покупцю-замовнику) продукцію, що відповідає за якістю вимогам стандарту. '

Одним з важливих заходів захисту споживача є гарантійні зобов'язання. Вони полягають в тому, що виробник забезпечує нормальну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку. При цьому гарантійні строки на комплектуючі вироби мають бути не меншими, ніж гарантійний строк на основний виріб.

При виконанні гарантійних ремонтів гарантійний строк збільшується на час находження продукції в ремонті.

Вперше в Україні законодавче зафіксовані права споживача на випадок придбання ними товару невідповідної якості. Споживач при наявності недоліків або фальсифікації товару протягом гарантійного строку має право вимагати від продавця заміни аналогічним товаром належної якості або відповідного зменшення його ціни, або безплатного усунення недоліків товару, або відшкодування витрат покупця на виправлення їх.

Продавець (його представник) зобов'язаний прийняти у споживача товар невідповідної якості. Транспортування товару здійснюється за рахунок продавця. Встановлено строки усунення дефектів товару {протягом 14 днів або за угодою сторін). Якщо вони порушуються, то споживачу виплачується неустойка у розмірі одного відсотка роздрібної ціни товару за кожний день затримки.

Замовнику надані відповідні права на випадок порушення виконавцем умов договору про виконання робіт або надання послуг. Це стосується, наприклад, пошиття одягу, взуття, ремонту квартир, товарів побутового призначення тощо. Зокрема, замовник може відмовитися від договору про виконання робіт і надання послуг, якщо виконавець порушує строки, не виконує відповідних умов договору. Виконавець зобов'язаний безплатно усунути всі недоліки у роботі. У протилежному випадку споживач зменшує винагороду за виконану роботу.

Важливою характеристикою продукції є безпечність її для споживача. Споживач має право" на гарантію, що придбана ним продукція виготовлена з дотриманням санітарно-гігієнічних, у тому числі радіологічних, протиепідемічних норм, правил та інших вимог.

Небезпечна для життя і здоров'я споживачів продукція має бути негайно знята з виробництва.

Виробник зобов'язаний інформувати споживача про можливий ризик і про безпечне використання продукції за допомогою прийнятих у міжнародній практиці позначень. Виробники зобов'язані зазначати на своїй продукції строк служби чи придатності продукції або її частини, умови використання і можливі наслідки, якщо ці вимоги не будуть виконуватися.

Законодавством України передбачена майнова відповідальність за шкоду, завдану продукцією неналежної якості. Причому якщо законодавством не передбачено більш високий ступінь відповідальності, компенсація має бути виплачена у повному обсязі.

Право вимагати відшкодування визнається за потерпілим споживачем незалежно від того, чи передбачено це договірними відносинами з особою (виробником, продавцем), що завдала шкоди споживачеві.

Продукцію неналежної якості обов'язково вилучають з обороту, тобто реалізація її негайно припиняється. Безумовно, для цього необхідне відповідне рішення суду. Порядок вилучення продукції з обороту встановлює Кабінет Міністрів України або відповідні органи державного управління.

Покупець має право на необхідну і достовірну інформацію про асортимент, ціни, споживчі властивості продукції, умови її придбання, гарантійні обов'язки, дані про виробника, а також про способи і правила її використання і зберігання.

2. Громадський рух споживачів

Батьківщиною споживчого руху є США. Починаючи з 60-х років ХХ століття цей рух поширився в багатьох країнах Європи і зараз має величезне значення у всіх сферах суспільного і політичного життя, економіки. А починалося воно ще в 60-80 роках ХІХ століття, коли в США пройшли перші компанії з захисту прав споживачів від залізничних монополій, що завищували ціни на перевезення пасажирів і вантажів. У результаті вдалося добитися того, щоб держава контролювала залізничні тарифи, створивши спеціальний орган - сенатську Комісію з торгівлі між штатами. У 1899 році була організована Національна ліга споживачів.

На початку ХХ століття боротьба за права споживачів розгорілася навколо законодавства про контроль за якістю харчових продуктів і медикаментів. У 1935 році був створений Союз споживачів, що нараховує сьогодні у своїх рядах понад п'ять мільйонів чоловік. Саме діячі цієї організації першими призвали до бойкоту товарів з фашистської Німеччини в 30-і роки.

У 1966 році відомий суспільний діяч Р. Нейдер створив Центр з досліджень якості продукції різних виробників, вірогідності реклами, стандартів рівня життя, безпеки промислових підприємств для екології. У цей же період з'явилося декілька "однопроблемних" груп: Центр безпеки автомобіля, Дослідницька група з охорони здоров'я, Центр дослідження телекомунікацій та ін. Ці групи займалися заявленими в їх назвах проблемами, збором і публікацією матеріалів, що стосуються інтересів і прав споживачів. Підсумки досліджень публікувалися в спеціальних споживацьких виданнях "Multinational monitor" і "Consumer Report". Стратегія Р.Нейдера передбачає пряме урядове регулювання тих областей економіки і соціальної сфери, де ринкові сили не мають можливості забезпечувати, зокрема охорону навколишнього середовища, безпеку працівників на робочих місцях. Разом зі своїми численними послідовниками, прозваними "десантом Нейдера", він домігся прийняття федеральних законів про безпеку газопроводів, упакування харчових продуктів, контроль за радіаційною обстановкою і заборону використання ДДТ як пестициду.

У 1968 році багато розрізнених загальнонаціональних і місцевих суспільств об'єдналися в Американську федерацію споживачів зі штаб-квартирою у Вашингтоні. Її основні цілі - координація програм захисту споживачів від низької якості товарів, високих цін на продукти харчування, медичні препарати, медичне обслуговування, електроенергію і паливо.

Поступово споживчий рух став ще активніше впливати на політичне життя держави. 15 березня 1962 року президент США Дж. Кеннеді направив Конгресу США "Спеціальне послання про захист інтересів споживачів", у якому проголошувалися основні права споживача: право на вибір, право на безпеку, право бути вислуханим, право на інформацію. У посланні говорилося про значну роль споживача в економіці: без збільшення здатності громадян споживати і купувати товари і послуги, немає економічного розвитку і неможливий збалансований економічний ріст. Організація Об'єднаних Націй згодом оголосила 15 березня Всесвітнім днем прав споживачів. Улітку 1962 року за вказівкою Дж. Кеннеді була заснована Консультативна рада у справах споживачів, перетворена у 1971 році в Управління у справах споживачів. У деяких комітетах Конгресу США (з торгівлі, банків і фінансів, науці і транспорту й ін.) працюють підкомітети з проблем споживачів, їхні засідання проводяться за участю зацікавлених осіб і представників споживацьких організацій. За підсумками слухань окремими виданнями публікуються стенографічні звіти.

У США був покладений початок масовому руху споживачів, що нині поєднує більш 180 суспільних і державних організацій у 72 країнах світу.

Після 1945 року споживчий рух одержав широке розповсюдження в багатьох західноєвропейських державах.

На сьогоднішній день у багатьох державах світу інститут омбудсмена став незамінною частиною правової системи. Існує безліч його модифікованих законодавчих форм, серед яких і спеціальні служби для захисту прав споживачів. Інститут омбудсмена дає можливість переборювати протиріччя між державою й особистістю, що, сприяє формуванню цивільного суспільства.

Відповідно до статистики, у Державне управління у справах споживачів щорічно надходить біля чотирьох тисяч справ. Однак лише близько 20 з них передаються на слухання в Комерційний суд. Це свідчить про те, що більшість юридичних конфліктів вирішується на основі переговорів за допомогою такого посередника, як омбудсмен, і їхні результати задовольняють усі сторони конфлікту

3. Захист прав споживачів в Україні

Законодавча основа для здійснення споживацької політики в Україні була закладена ще з моменту прийняття в 1991 році Закону "Про захист прав споживачів". Посилення захисту прав споживачів відбувалося поступово, з прийняттям відповідних законодавчих актів і втіленням їх у життя. 28 липня 1996 року була прийнята Конституція України, відповідно до якої людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визначені як найвища соціальна цінність. Так, у статті 42 Конституції України говориться: "Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпекою продукції усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів".

У січні 2002 року Президент України Л.Кучма підписав Указ "Про заходи для посилення державного захисту прав споживачів", у якому визначив цей напрямок як пріоритетне в державній політиці. Указ став могутнім імпульсом для всієї державної діяльності і надійною основою для продовження складної і необхідної роботи з захисту прав споживачів на якісно новому рівні. Його реалізація дала можливість кожному споживачу відчути турботу і захист держави.

Наступним важливим етапом стало підписання в жовтні 2002 року Президентом України Л. Кучмою Указу "Про Державний комітет України з питань технічного регулювання і споживацької політики", що змінив вектор державної діяльності й усунув дисбаланс пріоритетів за рахунок значного підвищення уваги до проблем споживачів. Метою реорганізації став перехід до наступної фази реформування, вдосконалення і розвитку технічного регулювання в державі, що повинна бути орієнтована саме на людей, на забезпечення якості і безпеки їхнього життя. Створення умов для захисту прав споживачів, підтримка споживчого руху стала важливою складовою частиною державної політики.

Діяльність Державного Комітету України з питань технічного регулювання і споживчої політики, визначається його основними задачами. Вони сформульовані таким чином: участь у формуванні державної споживацької політики в сфері якості, стандартизації і метрології, забезпечення її реалізації; координація діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, пов'язаних з підготовкою і забезпеченням виконання програм у сфері споживацької політики за рахунок залучення державних засобів; здійснення контролю за дотриманням законодавства України про захист прав споживачів і рекламу; сприяння розвитку суспільного руху споживачів і співробітництво з громадськими організаціями споживачів у побудові загальнодержавної системи захисту прав споживачів і сумлінної реклами; здійснення держнагляду за дотриманням законодавства в сфері стандартизації, метрологічного контролю і нагляду, багато іншого.

11 грудня 2002 року Президент України Л. Кучма підписав Указ " Про Програму захисту прав споживачів на 2003 - 2005 роки". З метою підвищення ефективності реалізації державної політики в сфері захисту прав споживачів у рамках Указу затверджена Програма захисту прав споживачів.

Програма є унікальною у своїй концептуальній спрямованості, активну особисту участь у її створенні приймав Голова Державного Комітету України з питань технічного регулювання і споживацької політики Леонід Школьник.

Задоволення потреб споживачів у продовольчих і промислових товарах, побутових і комунальних послугах, говориться в цьому необхідному для кожного громадянина України документі, повинне здійснюватися на основі неухильного дотримання вимог щодо їхньої якості і безпеки, постійного контролю за цією сферою з боку держави. В умовах збільшення обсягів споживання і насичення ринку непродовольчими товарами, переважно іноземного виробництва, проблема забезпечення їхньої відповідності вимогам якості і безпеки усе більш загострюється. А зі збільшенням обсягів реклами викликає занепокоєння і низький рівень об'єктивності і вірогідності інформації про реальні споживчі характеристики продовольчих товарів, робіт і послуг. Сформована ситуація свідчить про необхідність підвищення рівня захисту прав споживачів, що повинний знаходитися в центрі постійної уваги органів виконавчої влади і місцевого самоврядування.

Метою Програми є рішення комплексу проблем у сфері захисту прав споживачів, зокрема шляхом удосконалення самої системи захисту; створення відповідних умов для насичення споживацького ринку якісними і безпечними товарами, роботами і послугами; підвищення рівня захисту здоров'я і безпеки споживачів; удосконалення законодавства України в сфері захисту прав споживачів, його адаптація до законодавства Європейського Союзу; створення відповідних умов для реалізації громадянами - споживачами своїх законних інтересів і прав на території України. Реалізація заходів щодо забезпечення виконання Програми буде здійснюватися за рахунок засобів державного і місцевого бюджетів. Її виконання дає реальну можливість значно активізувати діяльність органів виконавчої влади з забезпечення захисту прав споживачів; підвищити рівень захисту споживацького ринку України від насичення його неякісними товарами чи товарами, небезпечними для здоров'я споживачів; розширити можливості доступу споживачів до корисної для них інформації, підвищити рівень споживацьких знань.

У розділу третьому ЗУ „ Про захист прав споживачів ” (статті 25-26) визначено значення громадських організацій споживачів.

З метою захисту своїх законних прав та інтересів громадяни мають право об'єднуватися на добровільній основі у громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

Об'єднання споживачів є громадськими організаціями, що здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України "Про об'єднання громадян" .

Держава підтримує діяльність об'єднань споживачів.

Об'єднання споживачів мають право:

- вивчати споживчі властивості продукції, попит на неї, проводити опитування населення для виявлення громадської думки про якість товарів, що випускаються і реалізуються, та ціни на них;

- проводити експертизу та випробування товарів (робіт, послуг);

- одержувати від органів державної влади і управління, органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і завдань;

- сприяти державним органам у здійсненні контролю за якістю товарів (робіт, послуг), торговельного та інших видів обслуговування;

- організовувати юридичну і консультаційну допомогу споживачам відповідно до законодавства;

- вносити пропозиції щодо розробки нормативних документів, що встановлюють вимоги до якості товарів (робіт, послуг);

- представляти і захищати інтереси споживачів в органах державної влади та управління та місцевого самоврядування відповідно до законодавства;

- вносити в органи державного управління і суб'єктам господарської діяльності пропозиції про заходи щодо підвищення якості товарів (робіт, послуг), про тимчасове зупинення випуску та реалізації товарів (робіт, послуг), які не відповідають встановленим вимогам щодо якості, про припинення виробництва, вилучення з реалізації та продажу товарів (робіт, послуг), що становлять небезпеку для життя, здоров'я та майна громадян або завдають шкоди навколишньому природному середовищу, а також про скасування цін, встановлених з порушенням чинного законодавства;

товар якість відповідальність споживач



Висновки

Сучасна теорія, визначаючи місце споживача у системі ринкових відносин, вважає головним розуміння його інтересів та вміння підприємця задовольнити його потреби. Поряд з розв'язанням завдань ефективного управління, використанням обмежених ресурсів потреби споживача стали пріоритетними у підприємницькій діяльності, ключовими параметрами у забезпеченні успіху будь-якого виду бізнесу.

Поведінка споживачів, їх вибір у світі економічних благ мають індивідуальний характер. Кожен споживач при виборі товарів керується своїм смаком, схильностями, потребами, постійно прагне до раціональності у своїй поведінці, що забезпечує йому максимум задоволення потреб.

Дії та вчинки, мотивація прийняття рішень споживачами залежать у першу чергу від цін на конкретний товар, на альтернативні та супровідні товари, від рівня доходу, купівельної спроможності, характеру особистих потреб згідно з соціальними, національними та іншими умовами і суспільними цінностями тощо. Істотне значення при формуванні поведінки споживача мають і психологічні мотиви. До них належать так звані купівельні ефекти, зокрема "ефект наслідування", коли ті чи інші економічні блага мають попит лише тому, що їх придбали інші покупці; "купівельний ефект сноба", коли купівля товару здійснюється "всупереч тому, чого бажають інші". Суб'єктивну особливість бажань споживача характеризує психологічний "ефект демонстрації винятковості", тобто коли споживач демонстративно купує дорогі престижні товари, які слугують не стільки для задоволення потреб, скільки для того, щоб справити враження винятковості, виявити свою платоспроможність.

Отже, провідну роль у захисті інтересів споживача в умовах ринкової економіки займає держава.



Список використаних джерел

1. Армстронг, Г. Маркетинг. Загальний курс : : пер. с англ / Гарі Армстронг, Ф. Котлер ; Ун-т Північної Кароліни, Північно-Західний ун-т. - 5-те вид. - М., СПб. : Діалектика, 2007. - 608 с.

2. Багиев Г.Л. Маркетинг: учебник для студ. вузов, обучающихся по экон. спец. / Георгий Леонидович Багиев (общ.ред.). - 3-е изд., перераб. и доп. - СПб.; М.; Нижний Новгород; Воронеж : Питер, 2007. - 733с.

3. Бєлявцев, М. І. Маркетинг : навчальний посібник / М. І. Бєлявцев, Л. М. Іваненко ; Мін-во освіти і науки України, Донецький національний університет. - К. : ЦНЛ, 2005. - 328 с.

4. Котлер, Ф. Основы маркетинга : краткий курс : пер. с англ / Ф. Котлер. - новое изд. - М.-СПб.-К. : Вильямс, 2007. - 656 с.

5. Маркетинг для магістрів : навчальний посібник / ред. Ілляшенко. - Суми : Університетська книга, 2007. - 928 с.

6. Маркетинг у прикладах і завданнях : навчальний посібник / ред. Ілляшенко. - Суми : Університетська книга, 2006. - 400 с.

7. Маркетинг: Стратегии, с которыми побеждают / Алена Мальцева (сост.).

8. Закон України Про захист прав споживачів. Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 15 грудня 1993 року № 3682-XII

9. Конституція, Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР ( Редакція станом на 12.04.2012)

Размещено на Allbest.ur