Отже, п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України підлягає застосуванню у всіх випадках, коли спосіб убивства створює реальну небезпеку позбавлення життя іншої особи або інших осіб поряд з потерпілим.

При характеристиці способу вбивства, як небезпечного для життя багатьох людей, необхідно, щоб ця небезпека була реальною, а не уявною або передбачуваною, щоб заподіяння смерті або іншої шкоди було безсумнівним у даних умовах.

Убивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб, має місце:

- коли винний, бажаючи позбавити життя певну особу, робить дії, що створюють небезпеку для життя багатьох людей;

- коли винний, не маючи мети позбавити життя певної особи, робить дії, що створюють небезпеку для життя багатьох людей.

У результаті здійснення вбивства способом, небезпечним для життя багатьох осіб, смерть може бути заподіяна відразу декільком особам. Якщо у винного, що застосовує загально небезпечний спосіб був умисел на вбивство двох і більше осіб, то його дії варто кваліфікувати за пп. 1 і 5 ч. 2 ст. 115 КК України, як убивство двох або більше осіб, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб.

Правильна кваліфікація за п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України залежить також від з'ясування ознак суб'єктивної сторони цього злочину. Установленню підлягає характер умислу винного, як у відношенні потерпілого, так і відносно осіб, для життя яких спосіб є небезпечним. Найчастіше винний при такому вбивстві має на меті позбавлення життя якоїсь певної особи й байдуже ставиться до того, що він ставить у небезпеку життя інших осіб. Отже, у відношенні потерпілого він діє із прямим, а відносно інших осіб з непрямим наміром. Але в різних ситуаціях можливі випадки, коли вид умислу стосовно потерпілого буде збігатися з видом умислу відносно інших осіб.

3.1.6 Умисне вбивство з корисливих мотивів (п. 6 ч. 2 ст. 115)

Здійснюється з мотивів, спрямованих на отримання будь-якої матеріальної вигоди (грошей, майна, майнових прав, прав на житлову площу тощо) або з наміром позбутися матеріальних витрат (сплати боргу, платежу аліментів та ін.). Корисливим також є вбивство, вчинене за винагороду або з метою зайняти більш високооплачувану посаду.

Для кваліфікації злочину за п. 6 ч. 2 ст. 115 не має значення, чи вдалося винному реалізувати корисливий мотив. Необхідно лише, щоб корисливі мотиви виникли до вчинення вбивства. Тому не може бути основою для кваліфікації вбивства за п. 6 ч. 2 ст. 115 заволодіння майном вбитого в тих випадках, якщо користь не була мотивом вбивства.

Верховний Суд України виходить з того, що умисне вбивство, вчинене при розбійному нападі з метою заволодіння чужим майном, належить кваліфікувати не лише за п. 6 ч. 2 ст. 115, а й за ч. 4 ст. 187, ч. З ст. 308 або ч. З ст. 313 як розбій.

3.1.7 Умисне вбивство з хуліганських мотивів (п. 7 ч. 2 ст. 115)

Цей злочин матиме місце лише у випадку, якщо він вчиняється за явно вираженої неповаги до суспільства, зневаги до правил співжиття та норм моралі, без мотиву чи за незначного мотиву як приводу для вбивства та ін. Якщо винний крім вбивства з хуліганських мотивів вчинив інші умисні дії, що грубо порушують громадський порядок і виражають явну неповагу до суспільства, то вчинене ним належить кваліфікувати за п. 7 ч. 2 ст. 115 і ст. 296. Хуліганство, що потягло за собою необережне позбавлення життя людини, не містить складу злочину, який розглядається, і має кваліфікуватися за відповідною частиною статей 296 і 119.

При кваліфікації вбивства за п. 7 ч. 2 ст. 115 слід встановити наявність хуліганських мотивів, що визначають поведінку винного. Невстановлення конкретних мотивів вбивства не є підставою для кваліфікації злочину як вчиненого з хуліганських мотивів.

Верховний Суд України в своїй практиці виходить з того, що умисне вбивство, вчинене з ревнощів, помсти чи інших мотивів, що виникли на грунті особистих відносин, незалежно від місця його здійснення, не повинно кваліфікуватися за п. 7 ч. 2 ст. 115.

3.1.8 Умисне вбивство особи чи її близького родича у зв'язку з виконанням цією особою службового або громадського обов'язку (п. 8 ч. 2 ст. 115)

Вбивство кваліфікується за цією ознакою, якщо воно вчинене в зв'язку з виконанням службового чи громадського обов'язку. Під виконанням службового обов'язку слід розуміти виконання особою покладених на неї обов'язків у державній чи громадській установі, на підприємстві, в організації. Потерпілим при цьому може бути не тільки службова особа, а й інші працівники, які виконують службові функції, та їх близькі родичі. Виконання громадського обов'язку - це будь-яка корисна для суспільства діяльність громадянина.

Відповідальність за вбивство в зв'язку з виконанням службового або громадського обов'язку настає незалежно від того, коли були вчинені потерпілим дії, які послужили приводом для вбивства. Таким чином, не обов'язково, щоб вбивство було вчинене саме в момент виконання потерпілим свого службового чи громадського обов'язку.

Посягання на життя (тобто вбивство або замах на вбивство) державного чи громадського діяча, вчинене у зв'язку з його державною чи громадською діяльністю, слід кваліфікувати за ст. 112, а вбивство чи замах на вбивство працівника правоохоронних органів, члена громадського формування з охорони громадського порядку та державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх діяльністю щодо охорони громадського порядку - за ст. 348. Так само й вбивство чи замах на вбивство судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, а також захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги, - відповідно за статтями 379 та 400.

3.1.9 Умисне вбивство, вчинене з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення (п. 9 ч. 2 ст. 115)

Винний може переслідувати мету повністю приховати раніше вчинений злочин або лише обставини, які впливають на кваліфікацію та міру покарання. Вбивство з метою полегшити вчинення іншого злочину винний може здійснювати як до, так і в процесі вчинення наміченого злочину. Наприклад, випадки вбивства потерпілого, свідка, особи, яка має докази злочину, охоплюються п. 9 ч. 2 ст. 115.

3.1.10 Умисне вбивство, поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом (п. 10 ч. 2 ст. 115)

Винний може здійснити вбивство в процесі самого зґвалтування або задоволення статевої пристрасті для того, щоб придушити опір потерпілої або з садистських мотивів. Але таке вбивство може мати місце і після здійснення цих злочинів, щоб приховати злочин і уникнути відповідальності. Вбивство і зґвалтування або задоволення статевої пристрасті можуть бути вчинені як одною, так і різними особами (наприклад, при груповому приставанні).

3.1.11 Умисне вбивство, вчинене на замовлення (п. 11 ч. 2 ст. 115)

Це вбивство, вчинене виконавцем за дорученням замовника. Таке доручення, як роз'яснює Пленум Верховного Суду України, може мати форму наказу, розпорядження, а також угоди, відповідно до якої виконавець зобов'язується позбавити потерпілого життя, а замовник -- вчинити або, навпаки, не вчинити в інтересах виконавця певні дії матеріального (грошову винагороду, передачу прав на майно та ін.) чи нематеріального характеру (звільнення від кримінальної відповідальності, розв'язання різних життєвих проблем і та ін.). Якщо вбивство на замовлення зумовлене виплатою винагороди або іншими матеріальними благами, вчинене вимагає додаткової кваліфікації за п. б ч. 2 ст. 115.

3.1.12 Умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб (п. 12 ч. 2 ст. 115)

Має місце, якщо воно вчинене спільно двома або більше особами, які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення. Таке вбивство може бути вчинене як співвиконавцями, так і з розподілом ролей, тому безпосереднім виконавцем вбивства може бути і один учасник групи. За цим пунктом ч. 2 ст. 115 належить кваліфікувати і умисне вбивство, вчинене організованою групою або злочинною організацією, тому що ці форми співучасті імпліцитно містять в собі також ознаки, властиві групі, яка діє за попередньою змовою. У разі вчинення вбивства злочинною організацією (її учасниками) кваліфікація злочину настає за сукупністю ст. 225 і п. 12 ч. 2 ст. 115.

3.1.13 Умисне вбивство, вчинене повторно (п. 13 ч. 2 ст. 115)

Йдеться про умисне вбивство, вчинене хоча б у другий раз. Вчинення вбивства, передбаченого статтями 116-118, не дає підстав розглядати наступне умисне вбивство як повторне. Умисне вбивство, якому передувало умисне заподіяння смерті, що охоплюється статтями інших розділів КК (терористичний акт, диверсія, бандитизм, посягання на життя працівника правоохоронного органу та ін.), кваліфікується за п. 13 ч. 2 ст. 115. Цей пункт застосовується незалежно від того, чи був винний засуджений за раніше вчинене вбивство.

Якщо особу, яка вчинила повторне вбивство, за жодне з них не було засуджено, останнє вбивство кваліфікується за п. 13 ч. 2 ст. 115, а вчинене раніше кваліфікується самостійно.

Незакінчене вбивство (або співучасть в ньому) також створює повторність.

Умисне вбивство не може кваліфікуватися як повторне, якщо судимість за раніше вчинене вбивство погашена чи знята у встановленому порядку, а також якщо закінчилися строки давності за попереднє вбивство.

Перелік обтяжуючих обставин, вказаних в ч. 2 ст. 115, є вичерпним. Якщо умисне вбивство вчинене за обтяжуючих обставин, перерахованих у двох або більше пунктах ч. 2 ст. 115, то при його кваліфікації мають вказуватися всі пункти.

вбивство навмисний обставина обтяжуючий

ВИСНОВКИ

У даній курсовій роботі автором була зроблена спроба дати юридичну характеристику кваліфікованому вбивству, а також розглянути основні питання, що виникають при кваліфікації умисних вбивств за ст. 115 КК України.

І хоча дана тема досить розроблена наукою кримінального права, про що свідчить велика кількість серйозних монографічних робіт, аналіз судової практики показує, що уникнути помилок у застосуванні карного закону, особливо по справах про вбивства, досить важко. Тому перед судовими, прокурорськими й слідчими органами повинні бути поставлені завдання пошуку шляхів до правильного застосування карного закону на практиці. І основна роль у виконанні цих завдань повинна належати Верховному Суду України, що збирає й вивчає інформацію про практику застосування карного закону, а також дає керівні роз'яснення щодо застосування тих або інших норм матеріального права.

Безумовно, успішна боротьба з навмисними вбивствами неможлива без удосконалення карного закону на практиці. Але й самі норми матеріального права повинні мати потребу в коректуванні залежно від того, яка ситуація складається в країні.

У теорії та практиці оперативно-розшукової діяльності внутрішніх справ попередження злочинності розглядається як широкий комплекс взаємопов'язаних заходів, які здійснюються державними органами та громадськістю.

Загалом, під попередженням злочинності розуміють такі заходи, що безпосередньо спрямовані на виявлення й усунення причин та умов скоєння злочинів, запобігання їм та припинення.

З часу прийняття Кримінального кодексу України у 2001 році предметом дискусій науковців неодноразово ставали питання караності умисних вбивств.

За вчинення умисного вбивства без обтяжуючих і без пом'якшуючих обставин в санкції ч.1 ст. 115 КК передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.

Не можна не звернути увагу на ту обставину, що незважаючи на ті пріоритети в ієрархії соціальних цінностей, які наведені в ч. 1 ст. 3 Конституції України, законодавець досить своєрідно встановлює міру покарання за посягання на такі цінності. Це можна проілюструвати, порівнявши санкції ч. 1 ст. 115 та, наприклад, ч. 3 ст. 289 КК, якою передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна за незаконне заволодіння транспортним засобом. Як бачимо, за умисне вбивство позбавлення волі іншої людини законодавець передбачає не на багато суворіше покарання ніж за так званий угон автомобіля.

Враховуючи вищевикладене, я вважаю, що законодавцю необхідно переглянути нижню межу покарання у виді позбавлення волі на певний строк в ч. 2 ст. 115 КК, піднявши її до 2о років (з внесенням відповідних змін до норм Загальної частини КК).

Перед правозастосовчою практикою та наукою кримінального права булоб доцільним поставити завдання розробки однозначних підходів до застосування норм чинного KK України в майбутньому. Тому що незважаючи на те, що чинний KK України є прогресивнішим порівняно з Кримінальними кодексами 1922, 1927, 1960 років, резерви для вдосконалення кримінально-правових механізмів захисту життя ще не вичерпано.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативно-правові акти:

1. Конституція України від 28 червня 1996 року.

2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 21.08.2009 р. № 1616-VI).

3. Закон України від 19.11.1992 р. «Основи законодавства України про охорону здоров'я».

4. Конвенція про захист прав людини й основних свобод (Рим, 04.11.1950 р.).

5. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 р. № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи».

6. Рішення Конституційного Суду України від 29.12.1999 р. № 11-рп/99.

7. Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 25.09.2000 р. № 226 «Про затвердження Інструкції щодо констатації смерті людини на підставі смерті мозку».

8. Кримінальний кодекс Української РСР від 28.12.1960 р.

Спеціальна література:

9. Андреева Л.А. Квалификация убийств, совершенных при отягчающих обстоятельствах: Учебное пособие. СПб., 1998. - 56 с.

10. Беляев В.Г., Свидлов Н.М. Вопросы квалификации убийств. - Волгоград, 1984.

11. Бородин С.В. Квалификация преступлений против жизни. - М., 1977. - 239 с.

12. Бородин С.В. Ответственность за убийство: квалификация и наказание. - М., 1994.

13. Голіна В.В. Попередження тяжких насильницьких злочинів проти життя й здоров'я особи: Навчальний посібник. - X.: НЮАУ, 1997.

14. Загородников Н.И. Преступления против жизни по советскому уголовному праву. - М., 1961. - 278 с.

15. Коржанський М.Й. Кримінальне право України. Частина Особлива. Курс лекцій - Київ, 1998. - 592 с.

16. Коржанський М.І. Кримінальне право і законодавство України. Частина Особлива: Курс лекцій. - К.: Атіка, 2001. - 544 с.

17. Коржанський М.І. Кримінальне право Украйни (Особлива частина). - К.: Ґенеза, 1998. - 561 с.

18. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів проти особи та власності. - К.: Атіка, 1996. - 239 с.

19. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навчальний посібник. Видання 2-ге. - К.:Атіка, 2002.

20. Коржанський М.Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України.- Київ, 2001. - 656 с.

21. Кримінальне право України: Навч. посіб. / С.Г.Волкотруб, О.М.Омель-чук, В.М.Ярін та ін. - За ред. О.М.Омельчука. - К.: Наукова думка; Прецедент, 2004. - 297 с.

22. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - Київ - Харків: Юрінком Інтер - Право, 2001.

23. Кримінальний кодекс України. Коментар: Під редакцією Ю.А.Карамзі- на та Е.Л.Стрельцова. - Харків: ТОВ «Одиссей», 2001.

24. Кузнецов В.В., Савченко А.В., Плугатир В.С. Кримінальне право України: теоретичний курс та практикум: Навчальний посібник / За заг. ред. В.Я. Горбачевського - К.: Атіка, 2005.

25. Кузнецова И.Ф. Вопросы квалификации умышленного убийства. - М., 1961. - 168 с.

26. Магарін М.С, Бараненко Д.В. Суб'єкт злочину за новим кримінальним законодавством України: Монографія / Під ред. д-ра юрид. наук, професора Є.Л. Стрельцова. -- Одеса: Астропринт, 2001. - 104 с.

27. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М. І. Мельникова, М. І. Хавронюка. - К.: Каннон, А.С.К., 2001. - 1104 с.

28. Побегайло Э.Ф. Умышленные убийства и борьба с ними. - Воронеж, 1965.

29. Шаргородский М.Д. Преступления против жизни и здоровья. - М., 1948.

30. Борисов В.I. // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Питання застосування нового Кримінального кодексу України» (25-26 жовтня 2001, Харків, Україна). - Київ-Харків, 2002. - C. 101.

31. Бояров В.I. // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Питання застосування нового Кримінального кодексу України» (25-26 жовтня 2001, Харків, Україна).- Київ-Харків, 2002. - C. 122.

32. Грищук В. Основний склад умисних вбивств за Кримінальним кодексом України 2001 року // Бюл. Міністерства Юстиції України - 2003. - № 2. - С. 40-51.

33. Карпа Ю.В. Поняття, загальна характеристика та особливості кваліфікації злочинів проти життя особи. Наукові записки. Том 22. Частина II. 2003. - С. 233-236.

34. Короленко М. Кримінальна відповідальність за умисні вбивства за обтяжуючих обставин в Україні та деяких країнах // Вісн. ВСУ. - 2003. - № 4 С. 57-59.

Електронні статті:

35. Віктор Грищук. Еутаназія: кримінально-правові проблеми. // Юриспруденція on-line (http://www.lawyer.org.ua/?w=r&i=&d=321)

Додаткові джерела інформації:

1. Інформаційно-довідкова система по законодавству України «Юрист+Закон».

Размещено на Allbest.ru