Вирішуючи проблеми розмежування правових галузей, законодавець закріплює положення, за яким до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується (п.2 ст.1 ЦК).

Спільним для цивільного і адміністративного права є предмет регулювання - майнові відносини, але метод регулювання цих відносин названими галузями права різний. Для цивільно-правового методу характерна юридична рівність учасників та диспозитивність, а для адміністративного права - влада і підпорядкування одних субґєктів адміністративних відносин іншим. В основі адміністративно-правового регулювання суспільних відносин лежать імперативні засади.

Кримінальне право, як і цивільне, регулює (охороняє) майнові та особисті немайнові відносини. На підставі норм кримінального права відбувається обмеження цивільної правоздатності фізичних осіб. Взаємодія цих галузей права відбувається також у разі подачі цивільного позову в кримінальному процесі. Але на підставі норм кримінального законодавства майнові стягнення відбуваються на користь держави, а на підставі цивільного - на користь кредитора. Норми Кримінального кодексу України застосовуються для особистого покарання правопорушника, а ЦК - майнового. Бірюков І.А., Заїка Ю.О. Цивільне право України. Загальна частина. Навчальний посібник. - К.: КНТ, 2006. - С. 16.

Цивільне процесуальне право регламентує відносини, що стосуються порядку і процедури вирішення цивільно-правових спорів, тобто відносини, пов'язані з цивільним процесом, а цивільне право є матеріальним правом, що в своїх нормах регулює сутність відносин, які є предметом цивільного права.

Цивільне право регулює відносини, обґєктом яких виступають земельні ділянки, але з обмеженнями, встановленими земельним та екологічним правом. Прийняття Земельного кодексу України зумовило більш широке залучення природних об'єктів у товарообіг, розповсюдження на них вартісного характеру, що викликає щодо них застосування можливостей цивільно-правового регулювання, яке дістало відображення в главі 27 ЦК "Право власності на землю (земельну ділянку)".

Цивільне і трудове право межують між собою. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У 2 т. / За заг. ред.Я.М. Шевченко. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2006. - Т. 1. Загальна частина. - С. 11. Трудове право також має багато спільного з цивільним при регулюванні трудового договору і цивільно-правового договору підряду; при відшкодуванні шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоровґя, повґязаним з виконанням ним трудових обовґязків. Бірюков І.А., Заїка Ю.О. Цивільне право України. Загальна частина. Навчальний посібник. - К.: КНТ, 2006. - С. 17. Цивільне і трудове право мають багато спільних рис, але мають і суттєві відмінності, пов'язані з тим, що предметом трудового права є трудові відносини - тобто відносини, пов'язані з використанням праці людини. Майнові відносини, які регулює трудове право, позбавлені застосування методу юридичної рівності сторін, а натомість визначається перевага юридичних інтересів працівника. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У 2 т. / За заг. ред.Я.М. Шевченко. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2006. - Т. 1. Загальна частина. - С. 12. Однак можливі ситуації, коли виникають відносини, які знаходяться на межі цивільного і трудового права. Зокрема, відповідно до ч. З ст.99 ЦК члени виконавчого органу товариства можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обовґязків, якщо в установчих документах не визначені підстави усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обовґязків. В даному випадку виникають цивільно-правові відносини, на які не поширюється положення трудового права про звільнення працівників. Бірюков І.А., Заїка Ю.О. Цивільне право України. Загальна частина. Навчальний посібник. - К.: КНТ, 2006. - С. 18.

Майнові відносини стосуються не лише цивільного, а й фінансового права. Різниця між ними суттєва. Майнові відносини, що належать до фінансового права, виникають у процесі діяльності органів державної влади. Це - організаційно-майнові відносини, що зумовлені владною діяльністю держави в особі її уповноважених органів з приводу створення, розподілу і використання нею фондів і коштів. Вони засновані на адміністративному або іншому владному підкоренні однієї сторони іншою, застосовуються у податкових та інших фінансових й адміністративних відносинах.

Цивільно-правові відносини близькі до сімейно-правових. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У 2 т. / За заг. ред.Я.М. Шевченко. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2006. - Т. 1. Загальна частина. - С. 13. Прийняття Сімейного кодексу України не може свідчити про відсутність у норм цивільного та сімейного права певної єдності у врегулюванні ними суспільних відносин. Принципи правового врегулювання сімейних відносин, особливо майнового характеру, багато в чому схожі з цивільно-правовими. Більше того, сімейні відносини в багатьох випадках вимагають субсидіарного застосування норм цивільного права. Проте відмінністю сімейно-правових відносин від цивільно-правових є відсутність у майнових сімейно-правових відносинах вартісної ознаки і значною мірою сімейно-правовий характер визначення їх учасників.

Дискусійною є проблема відмежування цивільно-правових відносин від відносин у сфері господарювання, які регулюються перш за все Господарським кодексом України (далі - ГК). Як відомо, прийняття ГК як основи галузі господарського права окремі вчені - цивілісти сприйняли негативно. А.С. Кузнєцова відмітила, що його прийняття не дозволило повністю забезпечити регулюючий механізм ЦК. А.С. Довгерт вважає, що багато ідей, закладених в ньому, були деформовані, І.В. Спасибо-Фатєєва, крім терміну "терористи-господарники", констатувала, що цивілістична наука стала придатком господарського права тощо. Знаменський Г.Л. Блеск и нищита современной цивилистики. - Донецьк: ДЮІ ЛДУВ, 2006. - С. 11-13. К.А. Карчевський вважає, що правові відносини, які виникають у сфері здійснення господарської (підприємницької) діяльності повинні регулюватися особливою підгалуззю цивільного права. Проблеми господарського права і методика його викладання: Матеріали міжнародної науково - практичної конференції. Донецьк, 12-13 травня 2006 р. - Донецьк: ДЮІ ЛДУВС, 2006. - С. 64-65. Хоча до цивільних правовідносин тут належать відносини пов'язані з реалізацією результатів підприємницької продукції, що складає комерційні відносини, а не такі, що виникають у процесі її організації і є організаційно-управлінськими.

У визначені співвідношення цивільного і господарського права насамперед слід виходити з того, що відповідно до ч.1 ст.1 ЦК предметом правового регулювання цивільного законодавства є особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному виявленні, майновій самостійності учасників. Проте, як відомо, критерієм галузевої належності, в тому числі цивільно-правових відносин, є не тільки предмет, а також метод правового регулювання, для якого щодо цивільного права характерна юридична рівність та вільне волевиявлення учасників регульованих відносин. Вільне волевиявлення учасників цивільних майнових відносин полягає в тому, що вони, вступаючи у відносини, не пов'язані волею сторонніх осіб, а вступивши до них, мають можливість здійснювати належні їм права за своїм розсудом. При цьому ч.2 цієї статті передбачений імператив, який означає, що на майнових відносинах, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони іншій стороні, цивільне законодавства не застосовується, якщо це прямо не встановлено законом.

Предмет регулювання господарського права визначено в ст.1 ГК. У цій статті, в першу чергу, встановлено, що ГК визначає основні засади господарювання в Україні. І далі, що предметом правового регулювання господарського права є господарські відносини, які виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Методом господарського права є метод підпорядкування суб'єктів господарювання встановленому господарському порядку, тобто визначеному у суспільстві укладу матеріального виробництва, заснованому на положеннях Конституції, норм права, ділових правилах та звичаях, що схвалені економічними рівнями і забезпечують гармонізацію приватних та публічних інтересів, створюють партнерські доброзичливі взаємовідносини у господарській діяльності. Відносини щодо її здійснення за взаємним становищем їх учасників поділяють на горизонтальні (учасники правовідносин рівноправні) і вертикальні (одним з учасників правовідносин є орган господарського керівництва або власник майна іншого учасника). Звідси випливає комплексний характер відносин господарського права, який ґрунтується як на публічно-правових, так і на приватно-правових засадах. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У 2 т. / За заг. ред.Я.М. Шевченко. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2006. - Т. 1. Загальна частина. - С. 14.

При цьому слід враховувати те, що господарське право є комплексною галуззю права, яка складається з публічно-правових і приватно правових інститутів. Відповідно до п.6 ст.3 ГК одним із видів господарських відносин є організаційно-господарські відносини, тобто відносини, що складаються між субґєктами господарювання та субґєктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. Такі відносини не можуть бути предметом цивільного права, оскільки при цьому відсутня така ознака цивільно-правових відносин як юридична рівність. Бірюков І.А., Заїка Ю.О. Цивільне право України. Загальна частина. Навчальний посібник. - К.: КНТ, 2006. - С. 19.

Практично, цивільне право регулює переважно відносини у сфері приватного і підприємницького обміну, а господарське - у сфері організації і здійснення виробництва, розподілу і обміну для задоволення суспільних потреб. Так, до виконання і припинення господарських договорів відповідно до ч.1 ст. 193 ГК застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей сфери господарювання і предмета правового регулювання. В ч.1 ст.175 ГК визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК.

Багато колізій виникає по причині ігнорування методу і мети цивільно-правових і господарсько-правових відносин, які часто є просто видуманими і можуть бути вирішені шляхом правильного тлумачення. Наприклад, на перший погляд здавалося б недоречним передбачені ЦК і ГК біля десяти одноманітних договорів. Але тільки на перший погляд тому, що договори в ЦК мають приватно-правовий характер, а ГК публічно-правовий. Так, ст.712 ЦК визначає в основному зміст договору поставки і звужує коло суб'єктів договору до суб'єктів підприємництва. В статтях 263-271 ГК договір поставки передбачений в контексті господарсько-торгівельної діяльності та матеріально-технічного постачання і збуту для задоволення суспільних потреб. Стаття 714 ЦК визначає договір постачання енергетичними та іншими ресурсами, але через приєднану мережу. ГК в ст. ст.275-277 регламентує відносини між підприємствами щодо енергопостачання, які генерують електричну енергію, її імпортером і власником, оптовиком та споживачем. Є очевидним, що коли договір купівлі-продажу чи поставки укладається для задоволення потреб підприємства і здійснення підприємництва - він є цивільно-правовим. Якщо для виробництва і реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг (господарської діяльності) з метою задоволення суспільних потреб - він є господарсько-правовим. Разом з цим, в ч.6 ст.265 ГК передбачене субсидіарне застосування відповідних положень ЦК про договір купівлі-продажу до відносин поставки, не врегульованих ЦК і т.п.

Об'єктивно, що два одночасно прийняті законодавчі акти (ЦК і ГК) мають деякі неузгодженості та суперечності, але не аж до такого ступеня, як потребує практика розгляд господарських спорів, що унеможливлюють їх практичне застосування. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У 2 т. / За заг. ред.Я.М. Шевченко. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2006. - Т. 1. Загальна частина. - С. 14. З цього приводу варто погодитись з позицією, за якою відповідне розмежування здійснюється за наступними правилами:

ЦК встановлює загальні правила, які регулюють цивільно-правові відносини. При цьому, відповідно до ч.2 ст.9 ЦК законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким чином, ГК можуть встановлюватись особливості регулювання цивільних правовідносин у сфері господарювання. Отже, приписи ГК підлягають застосуванню як спеціальні правові норми;

у разі виникнення суперечностей (колізій) між зазначеними нормативними актами перевагу застосування мають приписи ЦК, оскільки відповідно до ч.2 ст.4 ЦК основним актом цивільного законодавства є саме ЦК. Бірюков І.А., Заїка Ю.О. Цивільне право України. Загальна частина. Навчальний посібник. - К.: КНТ, 2006. - С. 19.

Звичайно, є окремі проблеми вдосконалення співвідношення цивільного і господарського права. Наприклад, ЦК не передбачає класифікації підприємств зокрема, на державні і комунальні унітарні та комерційні. Окремі норми ГК (ч.3 ст.74, ст.51) є бланкетними. В окремих випадках є дублювання регулювання певних відносин ЦК і ГК. Статті глави 5 ЦК визначають правовий статус фізичної особи-підприємця, а ст. ст.128, 129 ГК громадянина-підприємця як суб'єкта господарювання. Застосування і розмежування предмету регулювання ЦК і ГК ускладнюється і тим, що інші закони не приведені у відповідність з ними, а також не прийнято ряд законів, необхідність в яких випливає з цих кодексів. Йдеться про прийняття законодавчих актів про господарські товариства, комерційну діяльність, непідприємницькі товариства тощо.

У підсумку зазначимо, що для оптимізації співвідношення цивільного і господарського права можна досягти на засадах діалектичної єдності начал приватного і публічного, як основи для наукового осмислення і пропозицій їх вдосконалення та розвитку. Смолин Г.В. До питання співвідношення цивільного і господарського права // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - 2009. - № 2. - С. 1-7.

Одночасно виникає необхідність розмежування цивільно-правових відносин з відносинами, що регулюються іншими галузями права. Так, конституційне право закріплює основні особисті права громадян України, встановлює рівність всіх форм власності, недоторканість, свободу підприємницької діяльності, визначає загальні принципи правової системи, в тому числі основні засади цивільного права. Цивільне право не тільки конкретизує названі положення Конституції України, а й вміщує норми щодо регулювання інших приватноправових відносин. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У 2 т. / За заг. ред.Я.М. Шевченко. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2006. - Т. 1. Загальна частина. - С. 14.

Висновки