Призначення покарання за сукупністю злочинів

Додаткові покарання - це включені до переліку покарань допоміжні для досягнення, як правило, окремих цілей покарання, що призначаються з урахуванням специфіки скоєного злочину і даних, що характеризують особу винного, або за прямою вказівкою закону, або на розсуд суду для посилення і специфікації єдиної (поряд з основним. сукупної міри покарання і призначеної для диференціації та індивідуалізації кримінальної відповідальності і покарання шляхом виборчого впливу на окремі й інші (у порівнянні з основним покаранням. сторони правового статусу особистості засудженого.

Основними функція додаткових покарань є:

· посилення карального змісту єдиного (сукупного. покарання;

· пом'якшення основного покарання шляхом призначення меншого строку або розміру з урахуванням приєднання додаткового покарання;

· відшкодування матеріального збитку;

· компенсація моральної шкоди та ін.. Бугела І.Г. Додаткові покарання в кримінальному праві України // Юриспруденція. -- 2008р. -- №7. -- С. 49.

Призначення додаткових покарань за сукупністю злочинів регулюється частинами 1 і 3 ст. 70 КК України, із яких випливає, що додаткове покарання:

По-перше, може бути остаточно призначене за сукупністю злочинів лише за умови, якщо воно попередньо призначалося судом хоча б за один із злочинів, що входять у сукупність.

По-друге, якщо одне або кілька додаткових покарань були призначені лише за один із злочинів, що входить у сукупність, то вони приєднується до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю.

По-третє, якщо за всі або кілька злочинів, що входять у сукупність, призначені кілька додаткових покарань, то їх остаточне визначення за сукупністю залежить від того, чи належать вони до покарань одного або різних видів:

а.якщо ці додаткові покарання одного виду, то вони, насамперед, поєднується між собою шляхом поглинення менш суворого більш суворим або шляхом повного чи часткового їх складання у межах, зазначених у ч. 2 ст. 70 КК України, і лише після цього приєднуються до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю;

б.якщо ці додаткові покарання різних видів, то вони ні поглиненню, ні складанню між собою не підлягають і згідно з ч. 4 ст. 72 КК України кожне з них приєднується до основного, остаточно призначеного за сукупністю, і виконується самостійно. Давлатов Ш.Б. Деякі проблемні аспекти загальних засад призначення додаткових покарань / Ш.Б. Давлатов // Митна справа (Митний комплект) : Митні правила. - 2008р. - № 3. - С. 65-67.

Можна виділити етапи призначення додаткового покарання:

1.визначаючи покарання за кожний зі злочинів, суд повинен призначити не тільки основне, але й додаткове покарання, якщо, звичайно, його застосування передбачено законом;

2.призначивши остаточне покарання за сукупністю злочинів, суд приєднує до нього додаткове (додаткові. покарання, призначений за окремий злочин (злочини., що входять до сукупності;

3.якщо ці додаткові покарання одного виду, вони приєднуються до основного шляхом поглинення менш суворого більш суворим або шляхом повного чи часткового складання в межах, зазначених ст. 70 КК України;

4.якщо ці додаткові покарання різних видів, то кожне з них приєднується до основного покарання, призначеного за сукупністю, і виконується самостійно. Кримінальне право України: Загальна частина : підручник / [Ю. В. Баулін,В. І. Борисов, В. І. Тютюгін та ін.]; за ред. проф. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. - 4-те вид., переробл. і допов. - Х. : Право - 2010р. - С. 369-371.

Висновки

Підводячи підсумки в даній роботі, можна визначити, що призначення покарання за сукупністю злочинів проходить дві стадії:

1. суд призначає покарання окремо за кожен злочин;

2. суд призначає остаточне покарання за їх сукупністю.

Цей підхід має практичне значення у таких аспектах:

а. він сприяє досягненню мети кримінального покарання. Призначаючи покарання за кожний із вчинених злочинів, суд не лише індивідуалізує покарання, а й стверджує принцип невідворотності покарання;

б. він забезпечує апеляційній і касаційній інстанціям можливість перевірки винесеного вироку, полегшує розгляд справ у разі, коли йдеться про зміну чи скасування вироку в частині засудження за один із злочинів;

в. це дає змогу правильно застосовувати положення кримінального закону про його зворотну дію в часі;

г. у разі прийняття закону про амністію він надає можливість чітко визначити злочин, що підпадає під амністію.

Так в процесі дослідження було виділено три ознаки сукупності злочинів:

· вчинення особою двох і більше злочинів, при чому кожен з них має характер окремого, самостійного, одиничного злочину;

· злочини які утворюють сукупність повинен бути передбачений самостійною статтею або частина статті КК України, які містять власну санкцію.

· потрібно, щоб за жоден із злочинів особа не була засуджена, тобто це означає, що всі злочини, винні вчинили до винесення вироку хоча б за один з них.

Взагалі науковці поділяють сукупність злочинів на два види: ідеальну та реальну. Кваліфікація сукупності злочинів має свою специфіку - відповідно до статті 33 КК України при сукупності кожен злочин підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті КК України.

За загальним правилом, встановленим ч. 2 ст. 70 КК України, остаточне покарання визначається в межах, встановлених нормою Особливої частини КК, яка передбачає більш суворе покарання. Виняток з цього правила становить ситуація, коли хоча б один із злочинів є умисним тяжким чи особливо тяжким. У такому випадку суд вправі призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині КК. Якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

Застосування покарання завжди повинно здійснюватися з додержанням основних напрямків, притаманних кримінальній політиці:

· застосування суворих заходів покарання до осіб, що вчинили тяжкі злочини;

· застосування менш суворих заходів покарання, передусім покарань, не пов'язаних з ізолюванням винного від суспільства, і навіть умовного засудження або відстрочення виконання покарання до осіб, які уперше вчинили менш тяжкі злочини або злочини, що не являють великої суспільної небезпеки.

Поєднання цих двох напрямків є обов'язковим у здійсненні каральної політики судових органів на сучасному етапі боротьби зі злочинністю.

Список використаної літератури

покарання злочин кримінальний

Нормативно-правові акти

1. Конституція України. // Відомості Верховної Ради України (ВВР.. 1996. № 30 - [Електронний ресурс] - Режим доступу - http://zakon.rada.gov.ua

2. Кримінальний кодекс України: чинне законодавство із змінами і допов. на 01 вересня 2012 року: - К.: Алерта - 2012 р. - 182 с.

3. Про практику призначення судами кримінального покарання: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. // Відомості Верховної Ради. - 2003р.- №7 - [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

Спеціальна література

4. Бідюкова М.С. Неодноразове скоєння злочинів однією особою // Матеріали VII звітної науково-практичної конференції науково-педагогічних працівників, курсантів і студентів Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ : У 2 ч. 2005. 19 травня 2005 р.: Ч. 1 . 2005р. - С.160-164.

5. Бугела І.Г. Додаткові покарання в кримінальному праві України // Юриспруденція. -- 2008р. -- №7. -- С. 49.

6. Грищук В.К. Кримінальне право України. Загальна частина : Навч. посібник : Рекомендовано МОН / В.К. Грищук . - К. : Ін Юре. - 2006р . - 380 с.

7. Давлатов Ш.Б. Деякі проблемні аспекти загальних засад призначення додаткових покарань / Ш.Б. Давлатов // Митна справа (Митний комплект. : Митні правила. - 2008р. - № 3. - С. 62-67.

8. Євдокімова О.В. Загальні засади і спеціальні правила призначення покарання / О.В. Євдокімова // Проблеми законності : Акад. зб. наук. праць -2006р. - Вип. 78 - С. 169-174.

9. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів : Навч. посібник / М.Й. Коржанський . - 2-ге вид. - К. : Атіка, 2002р . - 230 с.

10. Кримінальне право України : навч. посібник для вузів : рекомендовано МОН України / С.Г. Волкотруб, О.М. Омельчук, В.М. Ярін та ін. ; за ред. О.М. Омельчука . - К. : Наук. думка ; К. : Прецедент.- 2004р . - 350 с.

11. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник : рекомендовано МОН України / за ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка . - 5-те вид., переробл. і доповн. - К. : Атіка, - 2009р - 430 с .

12. Кримінальне право України: Загальна частина : підручник / [Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін та ін.]; за ред. проф. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. - 4-те вид., переробл. і допов. - Х. : Право. - 2010р - 455 с.

13. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / П.Л. Фріс. - К.: Кондор.- 2004р. - 470 с.

14. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / Ю.В. Александров, В.А. Клименко. - К.: МАУП, 2004р. - 328 с.

15. Макаренко А.С. Критерії призначення покарання в Україні / Анастасія Макаренко // Вісник прокуратури : Загальнодерж. фахове юрид. вид. - 2011р. - № 8. - С. 60-63.

16. Макаренко А.С. Проблема принципів призначення покарання в сучасній науці кримінального права / А.С. Макаренко // Актуальні проблеми держави і права : Зб. наук. праць.- 2010р. - Вип.55 - С. 179-181.

17. Мірошніченко Є.О. Призначення покарання в порядку, передбаченому ч.4 ст.70 Кримінального кодексу України : окремі аспекти / Є.О. Мірошніченко // Вісник Верховного Суду України. - 2010р.- № 9. - С. 39-43.

18. Музика А. Інститут призначення покарання: поняття і загальна характеристика // Право України : Юрид. журн. - 2011р. - № 9. - С. 174-183.

19. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / Відпов. Редактор С. С. Яценко. - К.: А.С.К.- 2002р.- 540с.

20. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. -- К.: Каннон - 2001р. - 490 с.

21. Полтавець В.В. Врахування ступеня тяжкості вчиненого злочину судом при призначенні покарання // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ: Зб. наук. пр. -- Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України. -- 2005р. -- Вип. 1. -- С. 104-106

22. Полтавець В.В. Загальні засади призначення покарання та їх кримінально-правове значення : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / В.В. Полтавець ; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України . - 2005 р. - 20 с.

23. Полянський Є. Теоретичні засади призначення покарання у сучасній науці кримінального права // Вісник прокуратури : Загальнодерж. фахове юрид. вид. - 2009р. - № 3. - С. 57-65.

24. Сташис В.В. Актуальні проблеми системи покарань та їх призначення за Кримінальним кодексом України 2001 р.В.В. Сташис // Держава і право у світлі сучасної юридичної думки : Зб. наук. праць на пошану акад. Юрія Сергійовича Шемшученка. - 2010р. - С. 378-388.

25. Сторчак Н.А. Принципи призначення покарання та їх співвідношення із загальними засадами призначення покарання / Н.А. Сторчак // Держава і право: Тези міжнар. наук.-практ. конф. 27-28 листопада 2009 р. 2009. - С. 345-348.

26. Шапченко С.Д. Окремі питання призначення покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків // Судова апеляція. - 2006р. - № 1. - С.45-52.

27. Шинальський О. Принципи призначення покарання : Як вихідні положення у визначенні каральної політики Української держави // Прокуратура. Людина. Держава. - 2005р. - № 12. - С. 17-23.

Размещено на Allbest.ru