Принцип гласності у цивільно-процесуальному праві

Закон України «Про доступ до судових рішень» містить також процесуальну норму. Відповідно до ч.4 ст.2 Закону осипи, які не беруть (не брали) участі у справі, мають право ознайомитися з судовим рішенням у повному обсязі, якщо воно безпосередньо стосується їхніх прав, свобод, інтересів чи обов'язків, у порядку, передбаченому цим Законом. Очевидно, що необхідність законодавчого закріплення цього положення пояснюється лише вимогами гласності для сторін, а не загальної гласності і, крім того, достатньо врегульовано чинним процесуального законодавством. Відповідно до ч. 9 ст. 6 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду відповідної справи. Це свідчить про те, що норма, яка міститься у Законі України «Про доступ до судових рішень», має дублюючий характер, є фактом певного «втручання» у предмет регулювання процесуального законодавства і навряд чи підсилює гарантії гласності правосуддя[2,с. 5].

Що стосується Закону України «Про доступ до судових рішень», то слід ще відмітити, що за своїм змістом його статті безпосередньо стосуються питань, пов'язаних зі створенням Єдиного державного реєстру судових рішень, доступу до нього та опублікування текстів судових рішень. І тому, на наш погляд, за своєю суттю цей нормативний акт в більшій мірі регулює не доступ до судових рішень, а порядок ведення реєстру судових рішень. Крім того, враховуючи, що порядок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень і доступу до нього затверджується Кабінетом Міністрів за поданням Міністра юстиції України, погодженим з Головою Верховного Суду України і Головою Державної судової адміністрації України, на наш погляд, питання, що вирішуються в Законі, разом з іншими питаннями функціонування Єдиного державного реєстру судових рішень, взагалі можуть бути врегульовані постановою Кабінету Міністрів України «Про єдиний державний реєстр судових рішень та доступ до інформації про судові рішення». У зазначеній Постанові доцільно передбачити механізм створення та функціонування Єдиного державного реєстру судових рішень, який буде містити інформацію про рішення судів, які набрали законної сили, і мають істотне значення для судової практики у певній категорії справ. Окремо слід виробити та Закріпити критерії, які повинні використовуватися при здійсненні відбору судових рішень, враховуючи Додаток II до Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи державам-членам № К (95) 11 від І 1,09.96 р. відносно відбору, обробки, надання та архівації судових рішень, в правових інформаційно-пошукових системах.

У контексті принципу гласності судочинства є актуальним питання щодо транспарентності судової влади у стосунках з засобами масової інформації, пресою. Відповідно до ст. 26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», здійснюючи свою діяльність на засадах професійної самостійності, журналіст використовує права та виконує обов'язки, передбачені Законом України «Про інформацію» та цим Законом. Журналіст має право: на вільне одержання, використання, поширення (публікацію) та зберігання відкритої за режимом доступу інформації; відвідувати державні органи влади, органи місцевого і регіонального самоврядування, а також підприємства, установи і організації та бути прийнятим їх посадовими особами; відкрито здійснювати записи, в тому числі із застосуванням будь-яких технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом тощо.

Що стосується публікацій про судові справи у засобах масової інформації, формальних обмежень чинне законодавство не містить. Разом з тим, допустимість таких публікацій обмежується неприпустимістю порушення конституційних прав і свобод громадян та дотримання законодавчих заборон щодо впливу на суддів у будь-який спосіб, а також цивільним процесуальним законодавством.

Щодо права журналістів та інших осіб на отримання інформації та ознайомлення з матеріалами судової справи, в тому числі права вимагати від суду надання судових рішень, то слід підкреслити, що за ЦПК України таке право мають тільки особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду відповідної справи. Особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень і ухвал ( п. 9 ст. 6 ЦПК України). Отже, право на отримання інформації, ознайомлення з матеріалами цивільної справи та отримання копії судових актів відповідно до ЦПК України мають лише особи, на права яких вплинуло судове рішення по справі. При цьому природно виникає питання щодо співвідношення норм ЦПК України та Закону України «Про інформацію» в частині прав інших осіб та журналістів отримувати копії судових актів чи знайомитися з матеріалам справи. Згідно з цим законом об'єктами інформаційних відносин є документована або публічно оголошувана інформація про події та явища в галузі політики, економіки, культури, охорони здоров'я, а також у соціальній, екологічній, міжнародній та інших сферах. Всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України (ст.ст.8, 9 Закону).

Оскільки відповідно до ст. 10 даного Закону судові рішення відносяться до виду інформації про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, вони мають бути доступними. Регламентується лише доступ до інформації, яка за своїм правовим режимом є конфіденційною або таємною (ст. 30 Закону України «Про інформацію»), чого не можна сказати про матеріали цивільних справ та судові рішення. Виходячи з цього, на перший погляд, можна виснувати, що законодавство передбачає необмежені можливості кожного громадянина, юридичної особи, журна ІІі та знайомитися з матеріалам цивільних справ та отримувати судові рішення у плані реалізації їх права на інформацію. Уявляється, що таке розширене тлумачення гласності цивільного судочинства та права на інформацію як права отримувати відомості про діяльність органів судової влади по конкретних справах не є точним. І Цивільне процесуальне законодавство та законодавство про інформацію мають застосовуватися системно, відповідно до предмета правового регулювання. У цьому відношенні, на наш погляд, слід чітко розділяти гласність правосуддя і цивільного судочинства, яка відбивається у передбачених законом процесуальних формах (гласність для народу та гласність для сторін), та, власне, інформаційні відносини, які виникають у певних сферах життя і діяльності суспільства і держави при одержанні, використанні, поширенні та зберіганні інформації, в тому числі у сфері діяльності органів судової влади як гілки державної влади. Крім того, відповідно до законодавства про інформацію право на отримання інформації обумовлено певним інформаційним приводом для особи, яка направляє запит на отримання інформації. Таким інформаційним приводом виступає особиста юридична зацікавленість отримати певну інформацію, виходячи з того, що громадяни, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію за умов необхідності для реалізації ними власне своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. В цьому відношенні ЦПК України та Закон України «Про інформацію», на наш погляд, достатньо гармонізовані і не конкурують, оскільки, як вже зазначалось, п.9 ст.6 ЦПК України передбачає, що особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду відповідної справи[20,с. 241].

Гласність судочинства забезпечується гласною процедурою судочинства, процесуальними гарантіями і її не слід тлумачити розширено. Для осіб зацікавлених вона гарантується визначальними правами учасника цивільного судочинства - правом приймати участь у суді та правом бути заслуханим при розгляді своєї справи.

Що стосується права журналістів отримати рішення суду, то у законодавстві відсутня спеціальна регламентація цього питання. Відповідно до ст.26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» журналіст має право: на вільне одержання, використання, поширення (публікацію) та зберігання відкритої за режимом доступу інформації; відвідувати державні органи влади, органи місцевого і регіонального самоврядування, а також підприємства, установи і організації та бути прийнятим їх посадовими особами; відкрито здійснювати записи, в тому числі із застосуванням будь-яких технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом; на вільний доступ до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів; обмеження цього доступу зумовлюються лише специфікою цінностей та особливими умовами їх схоронності, що визначаються чинним законодавством України. Згідно зі ст. 37 Закону України «Про інформацію» не підлягають обов'язковому наданню для ознайомлення за інформаційними запитами офіційні документи, які містять у собі, поряд з державною таємницею, конфіденційною інформацією та інформацією, що стосується особистого життя особи, інформацію про оперативну і слідчу роботу органів прокуратури, МВС, СБУ, роботу органів дізнання та суду у тих випадках, коли її розголошення може зашкодити оперативним заходам, розслідуванню чи дізнанню, порушити право людини на справедливий та об'єктивний судовий розгляд її справи, створити загрозу життю або здоров'ю будь-якої особи[24,с. 214].

Зміст названих статей, на перший погляд, начебто передбачає систему правових дозволів для представників засобів масової інформації (преси), яким кореспондуються обов'язки тих чи інших суб'єктів права. І тому деякі автори вважають, що, виходячи зі свободи журналістів та засобів масової інформації, а також їх ролі у суспільстві, представники засобів масової інформації - журналісти мають право на отримання судових рішень по конкретних справах, на відміну від ординарних громадян. Така думка уявляється спірною.

Як відомо, проблема відносин засобів масової інформації та судів є досить складною і потребує більш чіткого законодавчого врегулювання. Разом з тим, що стосується цивільного процесуального законодавства та його застосування, то, виходячи з предмету процесуально-правового регулювання сфери цивільного судочинства, слід відмітити, що журналісти не мають право отримати судове рішення по конкретній справі. Реалізація їхніх професійних прав може здійснюватися лише в межах загальної гласності цивільного судочинства (гласності для народу), а право на отримання копії рішення мас лише обмежене коло суб'єктів процесуальної діяльності і це право с похідним від права знайомитися з матеріалами справи або з реалізацією інших процесуальних прав - права на оскарження тощо.

цивільний судочинство гласність

Висновок

Отже, гласність цивільного процесу полягає в тому, що, за загальним правилом, суд розглядає справи у відкритих засіданнях при громадянах, які не є учасниками процесу, при представниках засобів масової інформації, що мають вільний доступ до залу судового засідання. Винятки з цього принципу складають випадки, коли в цивільній справі торкаються інтереси державної таємниці. Тому слухання завжди проводяться в закритому судовому засіданні. Перелік відомостей, що складають державну таємницю, зазначений у Законі України “ Про державну таємницю ”. Принцип гласності перш за все, відповідно до ст. 9 Закону про судоустрій забезпечує кожному вільний, без жодних обмежень право на отримання в суді усної або письмової інформації щодо результатів розгляду його судової справи. Ця вимога закріплюється процесуальними нормами і реалізується таким чином: правом особи бути присутньою при розгляді її справи у суді; при проголошенні судового рішення у її справі; отримати копії судового рішення тощо.

Розгляд справ відбувається відкрито при розгляді справ у всіх судових інстанціях, а також при розгляді всіх категорій справ: кримінальних, цивільних, господарських. Відкритий розгляд справи означає, що кожний громадянин, якому виповнилося 16 років, вправі бути присутнім в залі судового засідання і може робити письмові нотатки. Відкритий судовий розгляд є засобом громадського контролю за діяльністю суду, забезпечує виховний вплив судового процесу. У випадках передбачених процесуальним законодавством, справа може слухатися у закритому судовому засіданні. Зокрема, закритий судовий розгляд є обов'язковим, коли це необхідно в інтересах охорони державної таємниці. Крім того, законом допускається закритий судовий розгляд за вмотивованою ухвалою суду, яка виноситься за заявою осіб, що є учасниками процесу, або за ініціативи суду. У закритому судовому засіданні допускається розгляд цивільних справ, зокрема про усиновлення, з метою збереження таємниці усиновлення, а також з метою запобігання розголошенню відомостей про інтимні сторони життя осіб, які беруть участь у справі. Судове рішення вбудь-якому разі оголошується публічно, але в ньому суд не повинен вказувати обставини, що стали підставою для проведення закритого судового засідання. З метою доступу громадськості до судового процесу під час судового засідання може проводитися теле-, звуко-, відеозапис, кінозйомка. Проте можливість фіксування процесу технічними засобами, а також його трансляція, допускається лише з дозволу суду. Суд вирішує це питання ухвалою, враховуючи чи не будуть вказані дії негативно впливати на нормальний перебіг судового розгляду і чи це не перешкодить встановленню істини у справі.

Список використаної літератури

1. Конституція України Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141

2. Цивільний процесуальний кодекс від 21.01. 2010р.

3. Закону України “ Про державну таємницю ” від 21.01.1994р.

4. Закону України «Про доступ до судових рішень». від 16.04.2009р.

5. Вісник Верховного Суду України. - 2002. - № 3. - 337 с.

6. Юридичний вісник України. - 15-21 березня 2003 р. - № 11.

7. Офіційний вісник України. - 2006. - № 8. - Ст. 497.

8. Цивільне процесуальне право України:Академічний курс: Підруч. для студ. спец. вищ. навч. закл. - К.: Концерн «Видавничий Дім Ін Юре», 2005.- 624 с.

9.Актуальные проблемы реализации принципа гласности на предварительном следствии и в суде. Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Бицадзе Б.Р. - М., 1991. - 196 c.

10.Проблемы науки гражданского процессуального права / Под ред. В. В. Комарова. - Харьков: Право, 2002.- 211 с.

11. Машанкин В.В. Принцип гласности в гражданском процессе: история и современность// Современная доктрина гражданского, арбитражного процесса и исполнительного производства: теория и практика: Сб. науч. статей.-Краснодар-СПб: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2004. - 537 с.

12. Проблемы реализации гласности в уголовном процессе Российской Федерации. Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Сегал О.А. - Ижевск, 2004. - 198 c.

13.Васьковський К.В. Учебник гражданского процесса. - М., 1914.-С. 257.

14. Гласность в деятельности органов внутренних дел. Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Уманец С.И. - М., 1991. - 186 c.

15.Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. - 2002. - № 3

16.Европейский суд по правам человека. Избранные решения: В 2 т. Том 1.- М.: Норма,- 2000.- 956 с.

17. Гласность в системе социалистической демократии (политико-правовой аспект). Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Канунников А.Б. - М., 1990. - 723 c.

18. Гласность уголовного процесса. (Концепция и проблемы развития). Дис. ... докт. юрид. наук: 12.00.09 / Макарова З.В. - Челябинск, 1995. - 529 c.

19.Туманова Л.В. Транспарентность гражданского судопроизводства //Заметки о современном гражданском и арбитражном процессе / Под ред. М. К. Треушникова.-М.: ОАО «Издательський дом «Городец», 2004.- 157 с.

20. Реализация принципа гласности в деятельности суда первой инстанции по уголовным делам. Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Сирый Н.И. - Киев, 1991. - 241 c.

21. Обеспечение гласности в стадиях возбуждения уголовного дела и предварительного расследования. Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Телега Т.М. - Киев, 1991. - 187 c.

22. Безуглов А.А., Кряжков В.А. Гласность работы Советов. - М.: Юрид. лит., 1988. - 144 с.

23. Теоретические основы гласности правосудия. Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Праскова С.В. - М., 2004. - 214 c.

24. Практикум по гражданскому процессуальному праву: П69 Учебное пособие с программами по общему курсу гражданского процессуального права и по спецкурсам (спецсеминарам) / Под ред. М.К. Треушникова. - М.: Городец, - 288 с.

Размещено на Allbest.ru