Адміністративні правопорушення медичних працівників

3) рекламувати у будь-який спосіб лікарські засоби, вироби медичного призначення, в тому числі виписувати лікарські засоби на бланках (рецептурних бланках), що містять інформацію рекламного характеру, а також на яких надруковано найменування лікарських засобів та/або їх виробників (торговельних марок) - редакція даного положення не викликає зауважень, оскільки його практична реалізація забезпечить виконання вимог медичної та фармацевтичної етики та узгоджується з положеннями Закону України «Про рекламу».

4) зазначати під час призначення лікарських засобів, виробів медичного призначення найменування їх виробників (торговельних марок) та 5) не надавати або надавати недостовірну чи не в повному обсязі інформацію про наявність лікарських засобів, що мають однакову міжнародну непатентовану назву, зокрема приховувати інформацію про наявність лікарських засобів, виробів медичного призначення, що мають аналоги за нижчою ціною - встановлення даних обмежень не є доцільним та призведе до порушення професійних прав медичних та фармацевтичних працівників, встановлених пунктом г частини 1 статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я, відповідно до якого медичні і фармацевтичні працівники мають право на вільний вибір апробованих форм, методів і засобів діяльності, впровадження у встановленому порядку сучасних досягнень медичної та фармацевтичної науки і практики [14,c.83].

Крім того, слід зазначити, що завданням лікаря є забезпечити лікування пацієнта ефективними лікарськими засобами шляхом виписування рецепту на ліки, які є найкращими для кожного окремого пацієнта, а не вести моніторинг цін на лікарські засоби, що мають однакову непатентовану назву та визначати, які є найдешевшими та повідомляти про це пацієнта, навіть за умови, що для нього більше ефективним буде дорожчий засіб іншого виробника.

Заборона зазначати виробника лікарського засобу або виробу медичного призначення при їх призначенні не може бути визнана як крок на зустріч пацієнту, адже інформація про виробника не є рекламою, а є, за своєю суттю, інформацією, яка допомагає пацієнту ідентифікувати ефективний для лікування його хвороби лікарський засіб серед йому подібних.

Отже, зміни, запропоновані Законопроектом не узгоджуються із чинним законодавством України, при їх формулюванні не здійснювався комплексний аналіз норм, що регламентують діяльність в сфері надання медичних та фармацевтичних послуг, а тому доповнення Основ законодавства України про охорону здоров'я запропонованою статтею 781 може призвести до безпідставного притягнення медичних та фармацевтичних працівників до адміністративної відповідальності та порушення прав хворих на лікування їхніх хвороб якісними та ефективними ліками.

2.4 Нові обмеження в фармацевтичній діяльності

Прийнятий Закон України «Про внесення зміни до Основ законодавства України про охорону здоров'я щодо встановлення обмежень для медичних і фармацевтичних працівників під час здійснення ними професійної діяльності» (проект № 10560) передбачає доповнення Основ законодавства України про охорону здоров'я новою ст. 78-1, згідно з якою медичним та фармацевтичним працівникам під час здійснення ними професійної діяльності заборонятиметься :

- одержувати від суб'єктів господарювання, які здійснюють виробництво та/або реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення, їх представників неправомірну вигоду;

- одержувати від суб'єктів господарювання, які здійснюють виробництво та/або реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення, їх представників зразки лікарських засобів, виробів медичного призначення для використання у професійній діяльності (крім випадків, пов'язаних із проведенням відповідно до договорів клінічних досліджень лікарських засобів або клінічних випробувань виробів медичного призначення);

- рекламувати лікарські засоби, вироби медичного призначення, у тому числі виписувати лікарські засоби на бланках, що містять інформацію рекламного характеру, та зазначати виробників лікарських засобів (торговельні марки);

- на вимогу споживача під час реалізації (відпуску) лікарського засобу не надавати або надавати недостовірну інформацію про наявність у даному аптечному закладі лікарських засобів з такою самою діючою речовиною (за міжнародною непатентованою назвою), формою відпуску та дозуванням, зокрема приховувати інформацію про наявність таких лікарських засобів за нижчою ціною (виключно для фармацевтичних працівників).

При цьому за порушення вказаних обмежень згідно з прийнятим законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за фальсифікацію або обіг фальсифікованих лікарських засобів» (проект № 10561) передбачається адміністративна відповідальність у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (н.м.д.г.) -- 5100 грн., а за повторне порушення протягом року -- 1200 н.м.д.г. (20 400 грн.). Суми штрафів немаленькі й не співмірні із заробітною платою фармацевтів та лікарів.

Такі зміни -- не винахід України. Нещодавно такі ж нововведення було запроваджено в Російській Федерації. Так, положенням ст. 74 закону РФ «Про основи охорони здоров'я громадян у Російській Федерації», який набув чинності з 01.01.2012 р., встановлюють обмеження не лише для медичних та фармацевтичних працівників, а й для керівників лікувальних та аптечних закладів. У Російській Федерації, крім іншого, заборонено також особистий прийом медичними працівниками представників фармацевтичних компаній, укладення з ними договорів про рекомендацію пацієнтам лікарських засобів та виробів медичного призначення фармацевтичних компаній, а також надання неповної чи недостовірної інформації про лікарські засоби чи вироби медичного призначення та ненадання інформації про аналогічні препарати чи вироби.

У редакції прийнятого закону «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я щодо встановлення обмежень при здійсненні працівниками лікувально-профілактичних, фармацевтичних (аптечних) закладів» до першого читання керівники лікувально-профілактичних та аптечних закладів вказувалися окремо як суб'єкти, на яких поширюються такі обмеження. У його редакції до другого читання суб'єктами визначено лише медичних і фармацевтичних працівників. Виникає запитання, чи вважається керівник лікувального закладу медичним працівником. На жаль, чинне законодавство не дає визначення медичних та фармацевтичних працівників, хоча широко використовує ці поняття в Основах законодавства України про охорону здоров'я.

Хоча, наприклад, у згаданому законі РФ зазначено: «Медицинский работник -- физическое лицо, которое имеет медицинское или иное образование, работает в медицинской организации, и в трудовые (должностные) обязанности которого входит осуществление медицинской деятельности, либо физическое лицо, которое является индивидуальным предпринимателем, непосредственно осуществляющим медицинскую деятельность;фармацевтический работник -- физическое лицо, которое имеет фармацевтическое образование, работает в фармацевтической организации, и в трудовые обязанности которого входят оптовая торговля лекарственными средствами, их хранение, перевозка и (или) розничная торговля препаратами для медицинского применения, их изготовление, отпуск, хранение и перевозка».

З системного тлумачення норм Основ законодавства України можемо зробити висновок, що медичними працівниками є працівники, які надають медичну допомогу пацієнтам. Отже, це поняття є вужчим відносно визначення терміну «працівник закладу охорони здоров'я». Відповідно керівники медичних закладів, якщо вони не надають медичної допомоги, не є медичними працівниками, а отже, -- не підпадатимуть під дію вказаного закону.

Разом з тим не слід забувати про чинний Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції», який надає визначення неправомірної вигоди -- це кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, що їх без законних на те підстав обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову. Таким чином, безкоштовні бізнес-сніданки, участь у конференціях, круглих столах тощо, які організовують фармкомпанії, є неправомірною вигодою.

При цьому суб'єктом корупційних правопорушень є, зокрема, особи, чиї посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків. Тлумачення даних обов'язків наведено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 р. № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво», а саме: організаційно-розпорядчі обов'язки -- це обов'язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Адміністративно-господарські обов'язки -- це обов'язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном (встановлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо).

Отже, такими особами можуть бути будь-які працівники закладу охорони здоров'я, що виконують вказані обов'язки (особи, які мають у підпорядкуванні хоча б 1 людину або ті, що розпоряджаються майном лікувального закладу), зокрема, головні лікарі, завідуючі відділеннями, лабораторіями, старші медичні сестри тощо. Тому на керівників лікувальних чи аптечних закладів поширюватиметься дія закону «Про засади запобігання і протидії корупції» в частині отримання ними неправомірної вигоди від фармацевтичних компаній.

Слід враховувати, що закон «Про засади запобігання і протидії корупції» все ж дозволяє отримання подарунків на суму, що не перевищує 50% мінімальної заробітної плати, встановленої на день прийняття подарунка (пожертви), одноразово (551 грн.), а сукупна вартість таких подарунків (пожертв), отриманих з одного джерела протягом року, -- однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року (1 073 грн.).

Таким чином, введені обмеження разом з нововведеннями щодо реклами лікарських засобів направлені на обмеження можливостей фармацевтичних компаній щодо просування своїх продуктів, співпраці з лікарями й фармацевтами, а отже, змусять їх шукати нові шляхи популяризації своїх продуктів.

ВИСНОВОК

Отже, дослідивши тему роботи прийшли до наступних висновків:

Етичний кодекс фармацевтичних працівників визначає етичні норми професійної поведінки та відповідальності, якими мають керуватися провізори і фармацевти у своїй роботі. Про це йшлося на засіданні робочої групи з питань опрацювання Етичного кодексу фармацевтичних працівників, повідомляє прес-служба Міністерства.

У вступній частині Кодексу зазначено: «Основним завданням у діяльності фармацевтичних працівників є збереження життя та охорони здоров'я людини згідно із принципом біоетики «не зашкодь» не тільки всьому живому, а й екосистемі загалом. Кодекс визначає права та моральну відповідальність фармацевтичних працівників».

«Документ призначений для регулювання взаємовідносин фармацевтичних працівників з колегами, пацієнтами, лікарями. Адже у професійній діяльності фармацевтів та провізорів виникають конфліктні ситуації, які слід вирішувати шляхом залучення спеціальних уповноважених органів (комітетів, комісій з фармацевтичної етики тощо). Ці Етичні комісії мають бути створені при інспекціях, аптечних закладах, вищих навчальних закладах, науково-дослідних установах, професійних громадських організаціях. Кодекс стосується швидше моральних аспектів лікарської праці, ніж професійних. І зараз вперше в історії незалежної України розпочато роботу в напрямку втілення його в життя», ? повідомляє МОЗ.

Фармацевтичні організації (підприємства), провізори-підприємці, а також їх працівники підлягають юридичній відповідальності на загальних засадах. Одночасно законодавство виділяє фармацевтичну продукцію (ЛП) та діяльність як такі, що особливо впливають на організм людини, дещо розширюючи та поглиблюючи деякі норми юридичної відповідальності (напр. у Кримінальний кодекс України включено статтю «Неналежне виконання професійних обов'язків медичними або фармацевтичними робітниками», а також цілий роз­іл «Злочини в сфері обігу наркотичних, психотропних засобів, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення»). Так, за невиконання або неналежне виконання обов'язків фармацевтичного працівника внаслідок неуважного або несумлінного ставлення до них залежно від наслідків для хворої особи до нього застосовують як захід позбавлення права обіймати посади чи займатися відповідною діяльністю, або виправні роботи, або обмеження чи позбавлення волі на певний період.

У фармацевтичній галузі відповідальність настає у разі невиконання чи неналежного виконання угоди купівлі-продажу або поставки ЛП виробничими, оптовими підприємствами та аптечними закладами, а також у разі нанесення збитку одній особі протиправними діями другої. Дисциплінарна відповідальність -- це відповідальність співробітників фармацевтичних виробничих, оптових підприємств, аптечних закладів за порушення ними трудової дисципліни і здійснюється шляхом накладання дисциплінарних стягнень адміністрацією тієї організації (підприємства, закладу), де працює співробітник. Законодавчо встановлені такі стягнення, як догана чи звільнення (для окремих категорій працівників можуть бути передбачені й інші стягнення). Матеріальну відповідальність несуть працівники за шкоду, заподіяну підприємствам, установам, організаціям внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності на працівників підприємств фармацевтичної галузі права та законні інтереси таких працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності лише за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених у законодавстві. Відрізняють обмежену та повну матеріальну відповідальність. Письмові договори про повну індивідуальну або колективну (бригадну) матеріальну відповідальність працівників оптових фармацевтичних фірм та аптечних закладів, їх структурних підрозділів оформляють згідно з переліком таких посад і робіт, а також типових договорів, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, проводиться за розпорядженням власника чи уповноваженого ним органу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7.12.1984р. // К.: Істина, 2004. - 176 с

2. Закон України “Основи законодавства України про охорону здоров”я” від 19 листопада 1992 р. № 2801-ХІІ // ВВР, 1993. - № 4, ст. 19.

3. Болотіна Н.Б. Медичне право України: Збірник нормативно-правових актів. -- К.: ВД “Ін-Юре”, 2005. -- 412 с.

4. Братанюк Л.Є. Основи права і законодавства в охороні здоров'я: підручник. -- К.: Медицина, 2011. -- 544 с.

5. Гревцова Р.Ю. Правові питання відносин між лікарем і пацієнтом // Therapia. Український медичний вісник, 2007. - № 7 - 8. - С.77.

6. Драгонец Я. Современная медицина и право: Ян Дргонец, Павел Холлендер,. - М.: Юрид. лит., 2001. - 335 с.

7. Дяченко О. Визначення суб'єкта адміністративного правопорушення та його загальних ознак: окремі проблеми // Право України. - 2001. - № 8. - С. 83-86.

8. Законодавче забезпечення лікарської діяльності: навч. посіб. / І.Ю. Хміль, Б.В. Михайличенко, О.І. Артеменко. -- К.: Медицина, 2010. -- 208 с.

9. Етичний Кодекс фармацевтів [електронний ресурс] режим доступу: http://www.apteka.ua/article/126803

10. Кононенко І.В. Основи правознавства. Навчальний посібник у схемах і таблицях. -- К.: Кондор. -- 2008. -- 170 с.

11. Конституційне право України / За ред. В.Ф. Погорілка. -- К.: Наук. думка, 2000. -- 734 с.

12. Медичне право України: підручник / С.Г. Стеценко, В.Ю. Стеценко, І.Я. Сенюта; За заг. ред. проф. С.Г. Стеценка. -- К.: Всеукраїнська асоціація видавців “Правова єдність”, 2008. -- 507 с.

13. Медицинское право Украины: Учебное пособие. Волков В.Д., Дешко Л.Н., Заблоцкий В.П. и др. - Донецк: ДонНУ, 2005. - 268 с.

14. Охорона праці у медицині та фармакології / В.М. Мороз, І.В. Сергета, Н.М. Фещук, М.П. Олійник. -- Вінниця: Нова книга, 2005. -- 544 с.

15. Осауленко О.І. Основи правознавства: навч. посіб. для абітурієнтів. -- К.: КНТ, 2008. -- 408 с.

16. Основи трудового права України: Курс лекцій / За ред. проф. П.Д. Пилипенка. -- Львів: Магнолія плюс, 2004. -- 238 с.

17. Правознавство: навч. посіб. / За заг. ред. С.М. Тимченка, Т.О. Коломієць. -- К.: Істина, 2007. -- 480 с.

18. Правознавство: підручник / За ред. В.В. Копєйчикова. -- К.: Юрінком Інтер, 2002. -- 736 с.

19. Сенюта І.Я. Медичне право: право людини на охорону здоров'я: Монографія. - Львів: Астролябія, 2007. - 224 с.

20. Стеценко С.Г. Медицинское право: Учебник. - СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2004. - 572 с.

21. Сергеев Ю. Профессия врача: Юрид. основы/ Ю. Д. Сергеев. - К.: Выща шк., 1998. - 204 с.

22. Хорощак Н.В. Адміністративні стягнення за законодавством України: Монографія. - К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. - 172 с.

Размещено на Allbest.ru