Размещено на http://www.allbest.ru/

Відповідальність за порушення аграрного законодавства в Україні

Вступ

Характеризуючи відповідальність за порушення норм аграрного законодавства слід зазначити, що основною метою відповідальності в цієї сфері є: загальна превенцію правопорушення та вплив на свідомість правопорушника.

Розрізняють позитивну юридичну відповідальність - сумлінне виконання своїх обов'язків перед громадянським суспільством, правовою державою, колективом людей та окремою особою. Крім того, ретроспективна юридична відповідальність - специфічні правовідносини між державою і правопорушником внаслідок державно-правового примусу, що характеризуються засудженням протиправного діяння і суб'єкта правопорушення, покладанням на останнього обов'язку перетерпіти позбавлення і несприятливі наслідки особистого, майнового, організаційного характеру за скоєне правопорушення.

Ознаки ретроспективної юридичної відповідальності: державно-правовий примус; негативна реакція держави на правопорушення і суб'єкта, що винний у його скоєнні; обов'язок правопорушника перетерпіти несприятливі наслідки за свою протиправну поведінку. Заме ретроспективна відповідальність буде розглядатися під час нашого дослідження.

Отже, відповідальність за порушення аграрного законодавства в Україні виступає як сукупність юридичних засобів, які забезпечують примусове виконання санкцій, що накладаються на винних осіб. Найбільш поширеними є майнова, адміністративна та кримінальна відповідальність.

1. Характеристика майнової відповідальності за порушення норма аграрного законодавства

Майнова відповідальність передбачає можливість компенсації шкоди, заподіяної порушенням законодавства про використання земель та інших природних ресурсів. Компенсація може мати місце внаслідок правомірних дій у разі вилучення земель та інших природних ресурсів для громадських і державних потреб, винного заподіяння шкоди власнику чи користувачам природних ресурсів і компенсації державою шкоди, яка виникла з вини екологічно шкідливих виробництв, тобто компенсація шкоди за "чужу вину".

Майнова відповідальність сприяє вжиттю заходів щодо відновлення якості земель та інших природних ресурсів, захисту майнових та екологічних прав людини залежно від унікальності, природної та наукової цінності знищених чи пошкоджених природних ресурсів і об'єктів та передбачає елементи штрафного компенсування шкоди, а в ряді випадків - і заходи стимулювання, спрямовані на заохочення органів, які здійснюють контроль у цій сфері та використання засобів на оздоровлення навколишнього середовища і здійснення природоохоронних заходів.

Визначення шкоди проводиться на основі різноманітних методів: таксового, витратного, розрахункового, нормативного. Таксовий метод базується переважно на застосуванні такс, тобто встановленої через нормативно-правовий порядок грошової суми по відношенню до розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за одиницю знищеного чи пошкодженого природного ресурсу. Цей порядок запроваджено при визначенні шкоди, заподіяної лісовому господарству, тваринному світу тощо [7, c.278].

Суб'єкти права власності на землю сільськогосподарського призначення або ж державні підприємства, яким земельна ділянка надана на праві користування зазнають майнової шкоди внаслідок псування чи іншого пошкодження земельної ділянки, безгосподарного використання земель, псування сільськогосподарських земель, забруднення їх виробничими та іншими відходами та стічними водами. Ця шкода заподіюється тому, що не вживаються обов'язкові заходи поліпшення земель і охорони фунтів від вітрової, водної ерозії та інших процесів, що погіршують стан ґрунтів. Господарство несе певні збитки від несвоєчасного повернення зайнятих земель або невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням, та з інших причин.

Відшкодування збитків, що їх зазнали власники, користувачі, орендарі внаслідок порушення земельного законодавства, передбачено ст.88 Земельного кодексу України. Цією нормою визначається, що збитки, заподіяні вилученням (викупом) або тимчасовим зайняттям земельних ділянок, а також обмеженням прав власника землі та землекористувачів, в тому числі орендарів, погіршення якості земель або приведення їх у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян, підлягають відшкодуванню в повному обсязі власникам землі та землекористувачам, в тому числі орендарям, які зазнали цих збитків. У разі обчислення обсягу збитків враховуються проведені витрати на поліпшення якості землі за час використання земельних ділянок, а також неодержані доходи [6].

Витратний метод визначення шкоди застосовується на основі даних про витрати, необхідні для здійснення заходів щодо відновлення природних ресурсів, зокрема, у разі заподіяння шкоди лісовим ресурсам внаслідок забруднення їх стічними водами, хімічними, фізичними, біологічними впливами, які призводять до їх знищення (наприклад, шкода, заподіяна внаслідок підпалу лісових ресурсів, компенсується у розмірі вартості втрат товарної деревини, що вираховується згідно з розцінками для цієї місцевості, грошовими сумами, необхідними для вирощування нових лісових культур чи молодняку природного походження замість знищених, робіт по очистці території та затрат на гасіння пожежі).

Розрахунковий метод базується на системі розрахунків обчислення шкоди. Він широко застосовується при визначенні шкоди, заподіяної власнику порушенням водного законодавства, та збитків, завданих рибному господарству внаслідок скидання в рибогосподарські водойми неочищених вод та інших відходів, обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням земельного законодавства.

В основу нормативного методу покладені економічні нормативи плати за лімітне та понадлімітне використання природних ресурсів, зниження (погіршення) їх якості та платежі за викиди забруднюючих речовин у навколишнє середовище, в яких враховуються особливості природних ресурсів чи їх комплексу, склад і властивості викидів, а також затрати, необхідні для ліквідації чи попередження забруднення, відновлення якості природних ресурсів. Такі нормативи диференціюються щодо природних ресурсів державного і місцевого значення, окремих регіонів держави і встановлюються на прогнозний період з урахуванням річних викидів забруднюючих речовин чи шкідливих фізичних, біологічних та інших впливів. Джерелом нормативних платежів можуть бути витрати виробництва та доходи сільськогосподарських підприємств, кооперативів і акціонерних товариств [8, c.217].

У практиці нормативного визначення шкоди, заподіяної власником землі та користувачем земель й інших природних ресурсів, знайшли нормативне закріплення такі різновиди платежів: базові, що встановлюються в межах погоджених нормативів викидів (скидів) і лімітів використання природних ресурсів та плату за землю, п'ятикратні і десятикратні розміри платежів за перевищення гранично допустимих концентрацій і тимчасово погоджених скидів (викидів), перевищення лімітів використання природних ресурсів.

Важливим відновлювальним заходом є компенсація шкоди, заподіяної здоров'ю та майну громадян, майну сільськогосподарських, колективних підприємств, кооперативів і акціонерних товариств, екологічно небезпечними об'єктами (АЕС) тощо.

Відповідно до ст.211 Земельного кодексу громадяни та юридичні особи, винні в порушеннях земельного законодавства несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Закон не розкриває поняття "псування землі" і не розмежовує його з поняттями "погіршення" або "знищення" землі. Проте відповідальність за заподіяну шкоду не може не відрізнятися залежно від того, як, якою мірою постраждала земельна ділянка. Розмір майнової відповідальності обов'язково має відповідати розміру заподіяної шкоди. Від виду заподіяної шкоди слід поставити в залежність питання щодо розмежування адміністративної та кримінальної відповідальності.

На наш погляд, знищення передбачає неможливість практичного відновлення земельної ділянки.

Псуванням слід вважати приведення землі в такий стан, коли вона втрачає остаточно деякі свої важливі властивості і вже не може використовуватися так високоефективно, як раніше.

При погіршенні характерним є те, що попередній стан земельної ділянки практично можна відновити.

Залежно від виду заподіяної земельній ділянці шкоди, від її розміру та обсягів і має визначатися компетентними органами вид юридичної відповідальності і її конкретний зміст.

За порушення земельного законодавства, пов'язаного із заподіянням шкоди землям сільськогосподарського призначення, підприємства, установи, організації та громадяни несуть цивільно-правову відповідальність. У цьому разі винні зобов'язані відшкодувати шкоду в повному обсязі.

Відшкодування шкоди за загальним правилом регулюється нормами цивільного законодавства. Проте існують спеціальні правові акти, які встановлюють порядок розрахунків і відшкодування шкоди, що настала внаслідок порушення земельного законодавства (постанова Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам"). Цивільно-правова відповідальність передбачена також за порушення лісового, водного законодавства та законодавства про надра. Регулюється її застосування також, крім Цивільного кодексу, відповідними галузями законодавства. Визначення розмірів шкоди проводиться переважно на основі такс та розрахунків [8, c 218].

На сьогодні застосування заходів цивільно-правової відповідальності за порушення вимог земельного законодавства пов'язане з певними складностями. Наприклад, з неспроможністю порушника в наш економічно важкий час повністю відшкодувати заподіяні збитки, особливо коли йдеться про сільськогосподарських товаровиробників.

2. Особливості адміністративної відповідальності за порушення аграрного законодавства

Адміністративна відповідальність передбачається природноресурсовим законодавством та Кодексом про адміністративні правопорушення. Підставою для притягнення винних до такої відповідальності є адміністративне правопорушення, тобто протиправна, винна (навмисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на право власності на природні ресурси, встановлений порядок управління, природокористування, права та інтереси суб'єктів природокористування і передбачений режим використання, відтворення та охорони даних ресурсів чи порушення при цьому норм екологічної безпеки.

Адміністративна відповідальність може наставати за самовільне зайняття земель, самовільне користування водними об'єктами, надрами, самовільну передачу лісокористування, укладання угод, які в прямій чи прихованій формі порушують право власності на води, надра, ліси, тваринний світ, псування і забруднення сільськогосподарських земель, забруднення земель хімічними та радіоактивними речовинами, виробничими відходами, стічними водами, невиконання вимог природоохоронного режиму по використанню земель; невиконання умов щодо зняття, зберігання і нанесення родючого шару фунту, а також інші правопорушення [9, c.114].

Відповідальність може наставати і за водні правопорушення, зокрема, за забруднення і засмічення вод, порушення водоохоронного режиму на водозаборах, яке призводить до забруднення чи до водної ерозії грунтів; введення в експлуатацію споруд та інших будівель без водоохоронних пристроїв, порушення правил первинного обліку кількості вод, що забираються з водних об'єктів або скидаються в них, порушення правил експлуатації водогосподарських споруд тощо.

Порушення допускаються внаслідок недодержання вимог користування - незаконної порубки та знищення деревини і чагарників, самовільного збору дикорослих плодів, грибів, ягід, горіхів на заборонених ділянках, знищення лісів стічними водами, хімічними речовинами тощо. Негативні наслідки наступають також при порушенні законодавства про надра, а саме: при самовільній забудові площ залягання корисних копалин, невиконанні вимоги щодо охорони надр, вибірковому добуванні корисних копалин місцевого значення і торфу, порушенні правил геологічного вивчення надр та інших правопорушеннях.

Адміністративна відповідальність може застосовуватись і за порушення вимог щодо використання і охорони тваринного світу, зокрема, правил мисливства, рибальства, правил охорони середовища перебування і шляхів міграції тварин, навмисному знищенні об'єктів тваринного світу, занесених у Червону книгу, жорстокому поводженні з тваринами, порушенні правил транспортування, зберігання засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив та інших препаратів, що завдає шкоди тваринному світу, та інші.

Встановлена адміністративна відповідальність за порушення норм екологічної обстановки при виробництві і реалізації сільськогосподарської продукції в спеціально визначених зонах радіаційного забруднення. За загальним правилом адміністративний штраф може накладатися на громадян та посадових осіб. У передбачених же законом випадках (ст.63 КУпАП) на громадян може накладатися штраф у розмірі від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (наприклад, за незаконне використання земель лісового фонду тощо). В окремих випадках передбачається адміністративне попередження чи застосування додаткових санкцій (конфіскація знарядь незаконного полювання, рибальства тощо) [5, c.390].

Найпоширенішим видом відповідальності за земельні та інші екологічні правопорушення є адміністративно-правова відповідальність, яка настає за наявності в діях винних осіб адміністративних порушень, перелік яких міститься в екологічному та адміністративному законодавстві. Більшість з них передбачає накладення на винних штрафів різних розмірів. Адміністративна відповідальність може наставати: за псування та забруднення земель хімічними та радіоактивними речовинами, виробничими відходами, стічними водами, за невиконання вимог природоохоронного режиму по використанню земель; за забруднення та засмічення вод; незаконну порубку та знищення деревини і чагарників, знищення лісів стічними водами, хімічними речовинами, невиконання вимог щодо охорони надр та ін. За ці правопорушення на винних громадян може накладатися штраф у розмірі від 5 до 10, а на посадових осіб від 10 до 20 неоподаткованих мінімумів Доходів. У деяких випадках закон передбачає адміністративне попередження або застосування додаткових санкцій.

3. Кримінальна відповідальність за порушення норм аграрного законодавства

Кримінальна відповідальність за порушення норм аграрного законодавства передбачена за вчинення екологічних злочинів та злочинів в сфері господарської діяльності, якими визнаються встановлені кримінальним законом суспільні і екологічно небезпечні дії (бездіяльність), що посягають на встановлений режим використання, відтворення і охорону земель, інших природних ресурсів, екологічний правопорядок та нормативи екологічної безпеки. Кримінальний кодекс злочинами у сфері раціонального природокористування визнає винні, протиправні, суспільні екологічно небезпечні діяння, які можна згрупувати за такими різновидами:

а) злочини, що порушують порядок ефективного використання природних ресурсів: самовільне зайняття земельної ділянки, незаконна порубка лісу, потрава посівів і знищення насаджень, незаконне полювання, незаконне зайняття рибним, звіриним та іншими промислами;

б) злочини, що порушують режим охорони природних ресурсів і об'єктів, як складової раціонального природокористування: навмисне знищення чи пошкодження лісових масивів шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, недбале знищення чи пошкодження лісових масивів, порушення правил боротьби з шкідниками рослин, проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів, порушення законодавства про континентальний шельф, порушення правил боротьби з епідеміями, жорстоке поводження з тваринами, знищення природних об'єктів [4, c.230];

в) злочини, що порушують норми екологічної безпеки: забруднення водойм і атмосферного повітря, забруднення моря речовинами, шкідливими для здоров'я людей або живих ресурсів моря, незаконне придбання, зберігання, транспортування, використання, передача і знищення радіоактивних матеріалів, приховання або перекручення відомостей про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення, заготівля, переробка або збут радіоактивно забруднених продуктів харчування та іншої продукції, ввезення на територію України речовин та матеріалів, які належать до категорії небезпечних відходів тощо.

Залежно від характеру вчиненого злочину, його суспільної і екологічної небезпеки, кваліфікуючих ознак, об'єктів посягання - суб'єктами кримінальної відповідальності можуть бути громадяни і посадові особи. Кримінальні санкції передбачають основні покарання у формі виправних робіт, штрафу, позбавлення волі та додаткові покарання у вигляді позбавлення права займати певні посади, конфіскації майна і предметів злочину [7, c.322].

Кримінальна відповідальність за злочинні порушення екологічного законодавства передбачена Кримінальним кодексом. Природоохоронне правопорушення вважається злочином, якщо воно спричиняє суттєву шкоду вказаним у законі об'єктам природи або навколишньому середовищу внаслідок знищення, ушкодження, Псування природних об'єктів, що охороняються законом або мо-спричинити шкоду здоров'ю та життю людей. Поряд із наявністю шкоди для деяких злочинів значення юридичних фактів мають такі елементи, що характеризуються отупінню суспільної небезпеки, такі як повторність скоєння злочину та дії, вчинені загальнонебезпечним способом.

Кримінальним кодексом, зокрема, передбачені такі екологічні злочини, як: незаконна порубка лісу, порушення правил охорони вод, забруднення водоймищ та атмосферного повітря, знищення або пошкодження лісових масивів, порушення правил охорони надр, забруднення або псування земель, безгосподарське використання земель, проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля. Винні громадяни та посадові особи залежно від характеру злочину та його екологічної і суспільної небезпеки караються позбавленням волі, штрафом та додатковими покараннями у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, а також конфіскацією знарядь і засобів злочину та всього незаконно добутого.

аграрне законодавство право відповідальність

Висновки

Отже, існування різних видів правопорушень в аграрному праві передбачає і поділ ретроспективної юридичної відповідальності на самостійні види. Існують різні підстави поділу юридичної відповідальності на види. Залежно від суб'єктів - органів, що накладають юридичну відповідальність, її поділяють на таку, що покладається: органами влади; виконавчими і розпорядчими органами; судовими та іншими юрисдикційними органами. Залежно від суб'єктів правопорушників вона буває: індивідуальною; колективною.

Поширеною є класифікація юридичної відповідальності залежно від галузевої належності правової норми, що порушена. На цій підставі розрізняють юридичну відповідальність: кримінально-правову; адміністративну; цивільно-правову; трудову (дисциплінарну, матеріальну відповідальність робітників і службовців) та ін.

Кримінальна відповідальність - різновид ретроспективної юридичної відповідальності, що полягає у застосуванні міри кримінального покарання до фізичних осіб, винних у вчиненні злочину.

Різновидом ретроспективної юридичної відповідальності є адміністративна відповідальність, під. якою розуміють покладення на порушників загальнообов'язкових правил, що діють в управлінні та в інших сферах, адміністративних стягнень, котрі тягнуть для цих осіб обтяжливі наслідки майнового чи морального характеру. Самостійним видом ретроспективної юридичної відповідальності є цивільно-правова відповідальність. Це відповідальність фізичної чи юридичної особи за порушення договірних зобов'язань, за заподіяння позадоговірної майнової шкоди, а також за порушення особистих майнових прав. Завданням цивільно-правової відповідальності є захист прав власника.

Список використаних джерел

1. Кодекс України про адміністративні правопорушення вiд 07.12.1984 № 8073-X. // Відомості Верховної Ради УРСР вiд 18.12.1984 - 1984 р., № 51, стор.1122.

2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. // Відомості Верховної Ради України вiд 29.06.2001 - 2001 р., № 25, 385.

3. Земельний кодекс України. // Голос України. - 2001. - 20 листоп.8 Закон України Про власність від 07.02.1991р. // ВР УРСР № 697-ХІІ.

4. Аграрне право України: Підручник / Під ред.В.М. Гайворонського. - Х.: Право, 2003. - 240с.

5. Аграрне право України [Текст]: підручник / за ред.О. О. Погрібного. - К.: Істина, 2007. - 448 с.

6. Аграрне право України.В.М. Гайворонський, В.П. Жушман, В.М. Корнієнко - Х: Право, 2007.

7. Аграрне право України: Підручник. Х.: Світовид, 2007 - 388с.

8. Аграрне право України: Практикум / В.З. Янчук (ред. ). - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 253с.

9. Башняк А., Адміністративна відповідальність як правовий інститут // Юридична газета, 2004р. №25 - 15с.

10. Стефанюк В. Проблеми конституційного та адміністративного правосуддя при застосування норм Конституції України та інших законів // Право України, 2002 рік, № 2, с.3.

11. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред. ) та ін. К.: Укр. енцикл., 2003. - Т.3:. - 624 с.

Размещено на Allbest.ru