Кабінет Міністрів як вищий орган виконавчої влади

Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції України, Закону України «Про Кабінет Міністрів України» та актів Президента України затверджує Регламент Кабінету Міністрів України, який визначає порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності. Чинний Регламент Кабінету Міністрів України затверджений постановою Кабінету Міністрів України в редакції від 08.07.2009 р. № 712 із змінами [16].

Кабінет Міністрів України має подвійне підпорядкування:

- відповідальний перед Президентом України;

- підзвітний і підконтрольний Верховній Раді України.

Ознаки Кабінету Міністрів України;

- загальнодержавність, тобто його компетенція поширюється на всю територію України;

- вищий орган виконавчої влади в Україні, який здійснює керівництво виконавчою і розпорядчою діяльністю в державі;

- постійно діючий орган - його діяльність не обмежена в часі, а члени уряду працюють на постійній основі;

- призначуваність - Прем'єр-міністр України та інші члени Кабінету Міністрів України призначаються на посаду Президентом України за погодженням із Верховною Радою України;

- колегіальність - складається з членів Кабінету Міністрів України, чисельність яких встановлюється законодавством України; приймає рішення на урядових засіданнях певною сукупністю голосів членів Кабінету Міністрів України. Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України приймаються на його засіданнях шляхом голосування більшістю голосів від посадового складу уряду. Якщо проект рішення отримав підтримку рівно половини посадового складу уряду і за цей проект проголосував Прем'єр-міністр України, рішення вважається прийнятим (ч. 1 ст. 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України») [21].

3.2 Порядок формування Кабінету Міністрів України

Порядок формування Кабінету Міністрів здійснюється відповідно до чинного законодавства, а саме Конституції України та Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 07.10.2010 № 2591-VI (далі - Закон).

Кабінет Міністрів України має бути сформований не пізніше ніж у шістдесятиденний строк від дня відставки попереднього складу уряду. Персональний склад Кабінету Міністрів України згідно з ч. З ст. 114 Конституції України призначається Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України і за згодою більш ніж половини від конституційного складу Верховної Ради України. Формування Кабінету Міністрів України починається з призначення на посаду Прем'єр-міністра України [21].

Прем'єр-міністр України призначається на посаду Президентом України за згодою більш ніж половини від конституційного складу Верховної Ради України. Президент України подає до Верховної Ради України письмове подання про надання згоди на призначення на посаду Прем'єр-міністра України, до якого додаються:

1) відомості про громадянство;

2) відомості про освіту;

3) відомості про трудову діяльність і автобіографія;

4) декларація про особисті доходи, зобов'язання фінансового характеру та майновий стан за рік, що передує року подання;

5) відомості про перебування у складі керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку;

6) відомості про судимість кандидата. Усі відомості подаються державною мовою і підписуються кандидатом на посаду Прем'єр-міністра України.

Верховна Рада України розглядає подання Президента України про надання згоди на призначення на посаду Прем'єр-міністра України не пізніше ніж у п'ятиденний строк з дня внесення такого подання до Верховної Ради України. Кандидат на посаду Прем'єр-міністра України за пропозицією депутатських фракцій до розгляду питання на пленарному засіданні Верховної Ради України зустрічається з депутатськими фракціями та відповідає на їхні запитання. Під час розгляду питання про надання згоди на призначення на посаду Прем'єр-міністра України у пленарному засіданні Верховної Ради України бере участь Президент України. Голосування у Верховній Раді України щодо надання згоди на призначення Прем'єр-міністра України проводиться у поіменному режимі (ч. 7 ст. 8 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»).

Рішення приймається у формі постанови Верховної Ради України, яка невідкладно направляється Президенту України. У разі ненадання згоди Верховною Радою України на призначення Прем'єр-міністра України Президент України вносить на розгляд Верховної Ради України нове подання. На посаду глави уряду може вноситися Президентом України нова кандидатура або ж повторно попередня. Особа, призначена Прем'єр-міністром України, набуває повноважень з моменту видання Указу Президента України про призначення цієї особи на посаду Прем'єр-міністра України.

Члени Кабінету Міністрів України, крім Прем'єр-міністра України, згідно зі ст. 9 Закону призначаються на посаду Президентом України за поданням новопризначеного Прем'єр-міністра України. Подання може вноситися єдиним списком або ж окремо на кожну посаду члена уряду. На кожну посаду члена уряду вноситься одна кандидатура. До подання про призначення членів Кабінету Міністрів України додається такий самий перелік документів, як і на посаду Прем'єр-міністра України. За результатами розгляду подання Прем'єр-міністра України, Президент України приймає рішення щодо призначення внесених кандидатур на посади членів Кабінету Міністрів України або доручає Прем'єр-міністрові України внести нове подання щодо персонального складу уряду або щодо кандидатур на окремі посади членів уряду. Нове подання вноситься Прем'єр-міністром України у визначений Президентом України строк із додержанням вимог чинного законодавства. Рішення про призначення членів Кабінету Міністрів України може прийматися як списком, так і щодо окремих посад. Особа, призначена членом Кабінету Міністрів України, набуває повноважень за посадою з моменту видання Указу Президента України про призначення цієї особи членом Кабінету Міністрів України.

Закон України «Про Кабінет Міністрів України» від 7 жовтня 2010 року не встановлює вимоги складення присяги новообраними членами уряду.

Членами Кабінету Міністрів України можуть бути громадяни України, які мають право голосу, вищу освіту та володіють державною мовою. Не можуть бути призначені на посади членів уряду особи, які мають судимість, не погашену і не зняту у встановленому законом порядку. Крім того, члени Кабінету Міністрів України не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку. У разі виникнення обставин, що порушують вимоги щодо несумісності посади члена уряду з іншими видами діяльності, такий член Кабінету Міністрів України у двадцятиденний строк з дня виникнення цих обставин припиняє таку діяльність або подає особисту заяву про відставку (ч. 2 ст. 7 Закону).

У разі внесення на розгляд Президенту України подання щодо призначення на посаду члена Кабінету Міністрів України особи, яка є народним депутатом України, до подання додається особиста заява народного депутата України про дострокове припинення ним депутатських повноважень у разі призначення його на посаду члена уряду. Питання про дострокове припинення повноважень народного депутата України розглядається невідкладно Верховною Радою України на її першому ж пленарному засіданні після призначення його членом Кабінету Міністрів України.

Посади членів Кабінету Міністрів України згідно з ч. З ст. 6 Закону належать до політичних посад, на які не поширюється трудове законодавство та законодавство про державну службу [13].

3.3 Структура та розподіл повноважень між посадовими особами уряду України

До складу Кабінету Міністрів входять такі міністерства:

Міністерство аграрної політики та продовольства України;

Міністерство внутрішніх справ України;

Міністерство доходів і зборів України;

Міністерство екології та природних ресурсів України;

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України;

Міністерство промислової політики України;

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України;

Міністерство закордонних справ України;

Міністерство інфраструктури України;

Міністерство культури України;

Міністерство молоді та спорту України;

Міністерство оборони України;

Міністерство освіти і науки України;

Міністерство охорони здоров'я України;

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України;

Міністерство соціальної політики України;

Міністерство фінансів України;

Міністерство юстиції України.

Відповідно до нового Указу Президента України «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» № 726/2012 від 24 грудня 2012 року було створено низку міністерств і відомств.

Указ Президента України передбачає утворення двох нових міністерств - Міністерства доходів і зборів та Міністерства промислової політики, а також Державну службу України з надзвичайних ситуацій. Міністерство доходів і зборів було створено шляхом реорганізації Державної митної служби України та Державної податкової служби України, а Міністерство промислової політики - Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном [23].

Відповідно до вище згаданого указу, новостворена Державна служба з надзвичайних ситуацій передбачає реорганізацію Міністерства надзвичайних ситуацій України та Державної інспекції техногенної безпеки України.

До повноважень Прем'єр-міністра України належить:

1. Керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує діяльність Кабінету Міністрів України на забезпечення здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, та здійснення інших повноважень, покладених на Кабінет Міністрів України, надає з цією метою доручення членам Кабінету Міністрів України.

2. Вносить на розгляд Президента України:

1) подання про призначення членів Кабінету Міністрів України, керівників центральних органів виконавчої влади та їх заступників;

2) подання про утворення, реорганізацію та ліквідацію міністерств, інших центральних органів виконавчої влади в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на утримання цих органів;

3) подання про призначення на посаду голів місцевих державних адміністрацій.

4. Формує проект порядку денного засідання Кабінету Міністрів України.

5. Скликає засідання Кабінету Міністрів України та головує на них.

6. Підписує акти Кабінету Міністрів України, Генеральну угоду.

7. Представляє Кабінет Міністрів України у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами та організаціями в Україні та за її межами.

8.Вступає у відносини з урядами іноземних держав, веде переговори і підписує міжнародні договори відповідно до закону та актів Президента України.

9. Вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо затвердження голів спільних міжурядових комісій з питань співробітництва, що утворюються на підставі міжнародних договорів, укладених від імені Кабінету Міністрів України.

10. Підписує акти Президента України.(все з закону про кабмін)

Для здійснення Прем'єр-міністром України своїх повноважень у складі Секретаріату Кабінету Міністрів України утворюється патронатна служба - апарат Прем'єр-міністра України, керівник якого призначається на посаду та звільняється з посади в установленому порядку Кабінетом Міністрів України [12].

У разі відсутності Прем'єр-міністра України його повноваження виконує Перший віце-прем'єр-міністр України або віце-прем'єр-міністр України згідно з визначеним Урядом розподілом повноважень [12].

Згідно з указом, розміщеним на офіційному сайті глави держави, забезпечення виконання покладених на Кабінет міністрів завдань і повноважень у сферах аграрної політики та продовольства, економічного розвитку, торгівлі, соціальної політики, фінансів, доходів і зборів покладається на першого віце-прем'єра Сергія Арбузова; у сферах екології, природних ресурсів, енергетики, вугільної промисловості й промислової політики - на віце-прем'єра Юрія Бойка; в сферах інфраструктури, регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства - на віце-прем'єра Олександра Вілкула.

На міністра Кабінету міністрів Олену Лукаш президент поклав завдання здійснити загальне керівництво роботою секретаріату Кабінету міністрів і його керівника, напрямок такої роботи на ефективне забезпечення діяльності уряду [24].

3.4 Взаємодія з іншими органами державної влади

Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і у своїй діяльності керується його актами (ст. 113 Конституції України). Одночасно він підзвітний і підконтрольний Верховній Раді України, але у межах визначених Конституцією України.

Верховна Рада України, крім того, відповідно до ст. 85 п. 13 Конституції, здійснює контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України. Нарешті, представницький орган України, за пропозицією не менш як однієї третини народних депутатів від її конституційного складу, може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів та прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.

При цьому, питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не може розглядатися Верховною Радою України більше одного разу протягом однієї чергової сесії, а також протягом року після схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України (ст. 87 Конституції України) [17].

Певні складності виникають при організації виконавчої влади, здійснюваної Кабінетом Міністрів України. Вони відображають боротьбу між законодавчою гілкою влади і Президентом

Зі зміною статусу Президента України, коли він згідно з Конституцією є главою держави, тобто не входить до жодної гілки влади, питання про сутність, правові засади виконавчої влади , як окремої влади, по суті не було вирішено до кінця.

А в інших розділах зазначено, що організацію і діяльність органів цієї гілки влади визначає Верховна Рада України, а формує її Президент (ст. 92 п. 12, ст. 106. п. 10 Конституції України).

У відповідності зі ст. 106 пп. 10, 15 Конституції України Президент України одноособово призначає за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади.

Проте, згідно з ст. 92 п. 12 Конституції України, виключно законодавча влада в особі Верховної Ради законами України визначає організацію і діяльність органів виконавчої влади. Якщо буквально розуміти положення цього пункту ст. 92 Конституції, то в практичній площині воно означатиме: законодавчий орган повинен прийняти майже 100 законів, зокрема, про Кабінет Міністрів України, про міністерства, й про інші центральні відомості (а їх більше як 56); а також про місцеві державні адміністрації в областях, районах, містах Києві та Севастополі. Це безумовно, призведе до порушення балансу законодавчої і виконавчої влади.

Водночас треба брати до уваги, що законодавчий орган не має права призначати і звільняти з посади міністрів та інших керівників центральних органів виконавчої влади, оскільки це виключне право Президента. На підставі організації і діяльності цієї влади Президент міг би нормативними указами регулювати питання організації і діяльності всіх ланок виконавчої влади в Україні.

Президент призначає за згодою Верховної Ради України Прем'єр-міністра України; припиняє повноваження Прем'єр-міністра України та приймає рішення про його відставку (ст. 106 п .9).

Президент України не пізніше, ніж на десятий день після вступу на посаду, або припинення повноважень Кабінету Міністрів, після консультацій з Головою Верховної Ради України та уповноваженими представниками депутатських груп і фракцій, вносить на розгляд Верховної Ради України кандидатуру Прем'єр-міністра України.

Після одержання згоди Верховної Ради України Президент України в триденний термін видає Указ про призначення Прем'єр-міністра України.

Повноваження Кабінету Міністрів України у відносинах з Верховною Радою України та її органами включають:

- здійснення Урядом законодавчої ініціативи у Верховній Раді України;

- участь Кабінету Міністрів у процесі розгляду питань Верховної Ради;

- повноваження у зв'язку із затвердженням і контролем за виконанням Державного бюджету України, підготовкою, затвердженням і виконанням загально державних програм;

- звітування перед Верховною Радою України про свою діяльність.

Також Верховна Рада України може висловити недовіру Кабінету Міністрів України: Стаття 87. Верховна Рада України, за пропозицією не менш як однієї третини народних депутатів України від її конституційного складу, може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри Кабінетові Міністрів України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України. Питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не може розглядатися Верховною Радою України більше одного разу протягом однієї чергової сесії, а також протягом року після схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України [17].

РОЗДІЛ ІV. НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ, ЯКІ ВИДАЄ КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Акти Кабінету Міністрів нормативного характеру видаються у формі постанов. Постанови Кабінету Міністрів видаються з питань:

а) затвердження положення, статуту, порядку, регламенту, правил, методики та в інших випадках, коли суспільні відносини потребують нормативно-правового врегулювання;

б) затвердження, прийняття міжнародного договору або приєднання до нього.

Акти Кабінету Міністрів з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень. Розпорядження Кабінету Міністрів видаються з питань:

а) схвалення програми, плану заходів, концепції, стратегії, основних напрямів реалізації державної політики та інших програмних документів концептуального характеру, концепції державної цільової програми та закону, директив, урядової заяви, листа, звернення, декларації, меморандуму тощо;

б) утворення та затвердження складу консультативних, дорадчих, інших допоміжних органів і робочих груп;

в) виділення коштів резервного фонду державного бюджету;

г) делегування повноважень Кабінету Міністрів центральним та місцевим органам виконавчої влади;

д) передачі майна;

е) кадрових та інших питань організаційно-розпорядчого характеру.

Акти Кабінету Міністрів набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання чинності не встановлено в таких актах. Датою видання акта є дата його прийняття на засіданні Кабінету Міністрів. Постанови Кабінету Міністрів, що стосуються прав і обов'язків громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування. Акти Кабінету Міністрів Секретаріат Кабінету Міністрів надсилає Мін'юсту для внесення їх до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Постанови Кабінету Міністрів публікуються в офіційних виданнях. Постанови Кабінету Міністрів розміщуються на Єдиному веб-порталі органів виконавчої влади.

Головним розробником проекту акта Кабінету Міністрів є орган, який здійснює його підготовку. Підготовку проектів актів Кабінету Міністрів здійснюють відповідно до своєї компетенції міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. Підготовку проектів актів Кабінету Міністрів, які вносяться на його розгляд Міністром Кабінету Міністрів або Міністром у зв'язках із Верховною Радою та іншими органами державної влади з питань, що належать до їх компетенції, а також в інших випадках, передбачених Регламентом Уряду, здійснює Секретаріат Кабінету Міністрів.

Якщо питання, що потребує врегулювання, належить до компетенції кількох органів виконавчої влади, головним розробником проекту акта Кабінету Міністрів є орган, компетенція якого у відповідній сфері правового регулювання є домінуючою. Інші органи виконавчої влади, що відповідно до компетенції беруть участь у розробленні проекту акта або його погодженні, є заінтересованими органами.

Для здійснення підготовки проекту акта Кабінету Міністрів головний розробник може утворити робочу групу. З особливо важливих та складних питань загальнодержавного значення за пропозицією центрального органу виконавчої влади робочу групу може утворити Кабінет Міністрів.

Під час розроблення проекту акта Кабінету Міністрів головний розробник аналізує стан справ у відповідній сфері правового регулювання, причини, які зумовлюють необхідність підготовки проекту, визначає предмет правового регулювання, механізм вирішення питання, що потребує врегулювання, а також робить прогноз результатів реалізації акта та визначає критерії (показники), за якими оцінюватиметься ефективність його впровадження [12].

Головний розробник зобов'язаний погодити проект акта Кабінету Міністрів із заінтересованими органами, для чого надсилає таким органам проект акта разом із пояснювальною запискою та визначає строк його погодження. Заінтересований орган зобов'язаний, за зверненням головного розробника, у визначений ним строк взяти участь в опрацюванні та погодженні проекту акта Кабінету Міністрів у частині, що стосується його компетенції. Свою позицію щодо проекту акта Кабінету Міністрів керівник заінтересованого органу доводить до відома головного розробника шляхом надсилання листа, до якого у разі відсутності зауважень додається також завізований ним проект акта. Заінтересований орган зобов'язаний чітко обґрунтувати свою позицію щодо проекту акта Кабінету Міністрів, а у разі необхідності також викласти окремі положення проекту у відповідній редакції. Якщо у позиціях головного розробника і заінтересованого органу щодо проекту акта Кабінету Міністрів є розбіжності, які не можуть бути врегульовані на рівні фахівців таких органів, керівник органу, який є головним розробником, та керівник заінтересованого органу зобов'язані особисто провести узгоджувальні процедури.

Якщо в результаті врахування головним розробником зауважень заінтересованих органів проект акта Кабінету Міністрів або окремі його положення, погоджені іншими заінтересованими органами, зазнали змін, проект у відповідній частині підлягає повторному погодженню такими органами.

Матеріали погодження проекту акта Кабінету Міністрів (листи із зауваженнями і пропозиціями, копії проекту акта з візами тощо) зберігаються протягом п'яти років в архіві головного розробника. Проект акта Кабінету Міністрів (за низкою винятків, передбачених Регламентом Кабінету Міністрів) головний розробник подає Мін'юсту для проведення правової експертизи.

Проекти актів Кабінету Міністрів вносять на розгляд Кабінету Міністрів міністри, керівники центральних органів виконавчої влади, що не належать до сфери спрямування і координації міністрів, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голови обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій [12].

Секретаріат Кабінету Міністрів проводить експертизу (фахову і юридичну) поданого до Кабінету Міністрів проекту акта та здійснює його опрацювання (вносить поправки, пов'язані з приведенням у відповідність з правилами нормопроектувальної техніки, редагує його). За результатами експертизи проекту акта Кабінету Міністрів Секретаріат Кабінету Міністрів оформляє експертний висновок. Проект акта Кабінету Міністрів опрацьовується у Секретаріаті Кабінету Міністрів протягом не більш як 20 днів, виходячи з того, що він повинен бути розглянутий Кабінетом Міністрів, як правило, протягом місяця з дня його надходження. У разі необхідності? строк опрацювання проекту акта Кабінету Міністрів у Секретаріаті Кабінету Міністрів може бути продовжено Міністром Кабінету Міністрів або його заступником відповідно до розподілу обов'язків, але не більш як на місяць з дня надходження такого проекту. Тривалість опрацювання у Секретаріаті Кабінету Міністрів проекту акта Кабінету Міністрів, розробленого на виконання закону України, указу Президента України чи постанови Верховної Ради, визначається з урахуванням строку, встановленого відповідним актом для прийняття Кабінетом Міністрів рішення.

Опрацьований проект акта Кабінету Міністрів разом із матеріалами, поданими головним розробником, та експертним висновком Секретаріату Кабінету Міністрів включається до порядку денного засідання відповідного урядового комітету. За результатами розгляду проект акта Кабінету Міністрів схвалюється на засіданні, якщо до нього не висловлено зауважень.

Проект акта Кабінету Міністрів може бути схвалений на засіданні урядового комітету з урахуванням зауважень і пропозицій, висловлених учасниками засідання, і запропонованих Секретаріатом Кабінету Міністрів змін, якщо вони не впливають на суть проекту. Такий проект доопрацьовується головним розробником протягом трьох робочих днів, якщо інший строк не визначений урядовим комітетом, та подається для розгляду на засіданні Кабінету Міністрів після проведення Секретаріатом Кабінету Міністрів повторної експертизи.

Якщо, за результатами розгляду на засіданні проекту акта Кабінету Міністрів, визнано за необхідне доопрацювати його з урахуванням принципових зауважень і пропозицій заінтересованих органів або під час розгляду висловлені принципові зауваження і пропозиції, урахування яких потребує додаткового вивчення головним розробником та погодження із заінтересованими органами, рішення про схвалення проекту не може ставитися на голосування. Такий проект Секретаріат Кабінету Міністрів повертає головному розробникові для доопрацювання та внесення в установленому порядку для повторного розгляду урядовим комітетом. Урядовий комітет може визнати за недоцільне прийняття акта Кабінету Міністрів. Остаточне рішення щодо проекту такого акта приймає Кабінет Міністрів, крім випадків, коли проти рішення урядового комітету щодо недоцільності прийняття акта Кабінету Міністрів не заперечує головний розробник, який вніс проект з власної ініціативи.

Розглянутий на засіданні урядового комітету та завізований його головою проект акта Кабінету Міністрів включається до порядку денного чергового засідання Кабінету Міністрів. Акт Кабінету Міністрів приймається, якщо за результатами розгляду на засіданні до нього не висловлено зауважень. Не ставиться на голосування рішення про прийняття акта Кабінету Міністрів, щодо якого під час обговорення на засіданні членами Кабінету Міністрів висловлено зауваження і пропозиції. Такий проект повертається головному розробникові для доопрацювання та повторного внесення в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів. Якщо строк доопрацювання не визначено, проект вноситься не пізніше ніж через 10 днів після розгляду на засіданні.

Прийняті акти Кабінету Міністрів Прем'єр-міністр підписує в день проведення засідання.

РОЗДІЛ V. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Концептуальною основою реформування уряду має бути законодавче визначення таких основоположних напрямів його діяльності, як:

вироблення стратегічного курсу виконавчої влади щодо здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, спрямованої на розвиток громадянського суспільства;

розроблення проектів законодавчих актів та підзаконної нормативно-правової бази на виконання Конституції і законів України, актів Президента України;

ефективне управління державними фінансами та державним майном і контроль за їх використанням;

спрямування і координація діяльності органів виконавчої влади та її орієнтація переважно на забезпечення прав і свобод громадян та надання їм державних (управлінських) послуг. (Управлінські послуги визначаються як послуги з боку органів виконавчої влади, що є необхідною умовою реалізації прав і свобод громадян - зокрема реєстрація, ліцензування, сертифікація і т. ін.).

Підтвердженню статусу Кабінету Міністрів, як вищого органу в системі органів виконавчої влади, відповідатиме законодавче впровадження принципу, за яким в цій системі не може бути органів, які б не були безпосередньо чи опосередковано підпорядковані уряду. Згідно з цим, в межах конституційне визначеного статусу Кабінету Міністрів його повноваження мають поширюватися на всі ланки системи органів виконавчої влади. Правовий статус центральних органів виконавчої влади (ЦОВВ) та їх взаємовідносини з урядом повинні регулюватися законами, що визначають повноваження і порядок діяльності цих органів.

У межах встановленого Конституцією і законами України правового статусу Кабінету Міністрів, актами Президента України згідно з п. 10 статті 116 Конституції України можуть визначатися конкретні функції уряду, а відповідно до частини третьої Ст. 113 Конституції України можуть також вирішуватись інші питання щодо пріоритетів в діяльності Кабінету Міністрів України [6].

При практичному запровадженні зазначеного статусу Кабінету Міністрів слід враховувати те, що згідно з Конституцією, Президент України, хоч і не є главою виконавчої влади чи уряду, проте має значні компетенційні преференції щодо виконавчої гілки державної влади. Ключовими серед них є: повноваження з питань формування та зміни персонального складу Кабінету Міністрів України, утворення, реорганізації та ліквідації міністерств, інших центральні органи виконавчої влади, призначення на посади та звільнення з посад керівників цих органів, а також скасування актів уряду

ВИСНОВКИ

1. Аналіз історичних аспектів творення влади в Україні дозволив зробити наступні висновки:

- у ЦР першим органом влади був Генеральний секретаріат в складі восьми генеральних секретарів і генерального писаря. Секретарства були зародком майбутніх міністерств. Пізніше ЦР стає крайовим органом влади;

- у період Гетьманату тимчасово, до обрання парламенту, законодавча влада була зосереджена в руках гетьман. Пізніше сформована Рада Міністрів та уряд;

- урядом у Директорії була Рада народних Міністрів, яка здійснювала соціально-економічні заходи соціалістичного спрямування;

- у ЗУРН був призначений президент, а уряд представляв Державний секретаріат;

- у Кримській Демократичній Народній республіці було затверджено конституцію і сформовано національний уряд - Раду директорів (Директорію), до складу якої входило 5 директорів

- у автономній республіці Карпатської Україні владу представляв спочатку прем'єр-міністр, у подальші часи президент;

- у радянській Україні першим урядом був Народний Секретаріат, пізніше Тимчасовий Робітничо-Селянський Уряд України, який згодом перейменували на Раду Народних Комісарів України. Пізнаше уряди представляли: Всеукраїнський Революційний Комітет та Ради народних комісарів; Ради народних комісарів і Президія Верховної Ради УРСР; Ради Міністрів УРСР, яка була правочинна вирішувати всі питання державного управління, що належать до відання Української РСР; Верховна Рада Української РСР та її Президія, Голова Верховної Ради Української РСР. Рада Міністрів УРСР утворювалася Верховною Радою УРСР у складі голови Ради Міністрів, його перших заступників і заступників, міністрів УРСР, голів державних комітетів УРСР. За поданням голови Ради Міністрів УРСР, Верховна Рада УРСР могла включити до складу уряду УРСР керівників інших органів і організацій УРСР.

2. Кабінет Міністрів України створений на підставі Закону Української РСР від 18 квітня 1991 року № 980-XII. До його складу входили прем'єр-міністр, перший віце-прем'єр, віце-прем'єр, державний секретар Кабінету Міністрів, державні міністри і міністри Української РСР. Згідно статті 116 Конституції України від 20 квітня 1978 р. до складу Кабінету Міністрів України додались: керівники міністерств закордонних справ, оборони, фінансів, економіки, юстиції, внутрішніх справ, зовнішніх економічних зв'язків, зв'язку, транспорту, Служби національної безпеки, Державного комітету у справах охорони державного кордону та Державного митного комітету. Указом Президента України від 25 лютого 1992 р. № 98 до складу Кабінету Міністрів України введені додаткова посада Віце-прем'єр-міністра України, Міністр Кабінету Міністрів України, Голова правління Фонду державного майна України, скасовано інститут державних міністрів України.

За часів незалежності Кабінет Міністрів України пройшов шлях від становлення до теперішнього його вигляду. Були прийняті відповідні нормативно-правові акти, які регламентують діяльність уряду. Значні здобутки отримані в усіх сферах суспільного життя, а саме у сфері економіки, культури, спорту. Кожний очільник уряду докладав максимальну кількість зусиль для досягнення мети - становлення України як незалежної держави. З прийняття Закону України «Про Кабінет Міністрів України» відбулися зміни в конституційно-правову статусі даного органу влади. Цей Закон врегулював ті прогалини в законодавстві України, з якими зіштовхнулась державна влада на шляху встановлення незалежності.

3. У ході дослідження встановлено, що виконавча влада - це одна з гілок державної влади, основним призначенням якої є організація виконання законів та інших нормативно-правових актів, реалізація внутрішньої та зовнішньої політики держави, охорона прав і свобод людини і громадянина, що здійснюється через побудовану на принципі вертикальної підпорядкованості систему спеціально створюваних і наділених відповідною компетенцією органів. Ознаками виконавчої влади в Україні є: самостійність, відмінність від інших гілок влади, здійснення виконавчих функцій, постійність, системність.

Система органів виконавчої влади в Україні представлена Вищим органом виконавчої влади (Кабінет Міністрів України), центральними органами виконавчої влади (міністерства та інші органи), нижчими органами (місцеві, районні та обласні державні адміністрації). Кабінет Міністрів України визначає порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності.

4. Порядок формування Кабінету Міністрів здійснюється відповідно до чинного законодавства (Конституції України та Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 07.10.2010 № 2591-VI). Персональний склад Кабінету Міністрів України згідно з ч. 3 ст. 114 Конституції України призначається Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України і за згодою більш ніж половини від конституційного складу Верховної Ради України. Прем'єр-міністр України призначається на посаду Президентом України за згодою більш ніж половини від конституційного складу Верховної Ради України. Члени Кабінету Міністрів України, крім Прем'єр-міністра України, згідно зі ст. 9 Закону призначаються на посаду Президентом України за поданням новопризначеного Прем'єр-міністра України.

5. Нині до складу Кабінету Міністрів входить низка міністерств. До повноважень Прем'єр-міністра України належить: керівництво роботою Кабінету Міністрів України; внесення на розгляд Президента України різного роду подань; формування проекту порядку денного засідання Кабінету Міністрів України; скликання засідання Кабінету Міністрів України та головування на них; підписання актів Кабінету Міністрів України, Генеральних угод; представлення Кабінету Міністрів України у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами та організаціями в Україні та за її межами; ведення переговорів і підписання міжнародні договори відповідно до закону та актів Президента України; внесення на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо затвердження голів спільних міжурядових комісій з питань співробітництва; підписання актів Президента України.

6. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і у своїй діяльності керується його актами (ст. 113 Конституції України). Нині існують протиріччя у організації виконавчої влади, здійснюваної Кабінетом Міністрів України. Вони відображають боротьбу між законодавчою гілкою влади і Президентом.

Повноваження Кабінету Міністрів України у відносинах з Верховною Радою України та її органами включають: здійснення Урядом законодавчої ініціативи у Верховній Раді України; участь Кабінету Міністрів у процесі розгляду питань Верховної Ради; повноваження у зв'язку із затвердженням і контролем за виконанням Державного бюджету України, звітування перед Верховною Радою України про свою діяльність. Також Верховна Рада України може висловити недовіру Кабінету Міністрів України.

7. Кабінет Міністрів України видає ряд нормативних документів: акти нормативного характеру видаються у формі постанов; з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань - у формі розпоряджень. Акти Кабінету Міністрів набирають чинності з моменту їх прийняття. Постанови Кабінету Міністрів публікуються в офіційних виданнях та розміщуються на Єдиному веб-порталі органів виконавчої влади.

Підготовку проектів актів Кабінету Міністрів здійснюють відповідно до своєї компетенції міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, головним розробником проекту акта Кабінету Міністрів є орган, компетенція якого у відповідній сфері правового регулювання є домінуючою. Підготовка і прийняття актів здійснюється за конкретною процедурою

8. Написання курсової та висновки, отримані під час дослідження, роботи дозволили висловити ряд побажань та окреслити перспективи розвитку конституційно-правового статусу Кабінету Міністрів України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативно-правові акти

Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР.

Конституційний Договір між Верховною Радою України та Президентом України від 08.06.1995 року.

Конституції УРСР 1978 року.

Закон України «Про Кабінет Міністрів України» від 07.10.2010 р № 2591-VI .

Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Кабінет Міністрів України» щодо визначення розподілу повноважень» від 24.05.2012р. № 4850-VI.

Закону Української РСР «Про утворення Кабінету Міністрів Української РСР» від 18.04.1991 року № 980-XII.

Закон України «Про внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) України» від 14.02.1992р. № 2113-XII.

Закон України «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання» від 18.11.1992 № 2796-XII.

Постанова Кабінету Міністрів України «Регламент Кабінету Міністрів» від 18.07.2007 р. № 950 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.11.2011 р. N 1156).

Постанова Кабінету Міністрів України «Про визначення питань, що належать до компетенції Першого віце-прем'єр-міністра України та віце-прем'єр-міністрів України» від 04.02.2013р. № 70.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про розподіл функціональних повноважень керівництва Кабінету Міністрів України» від 21.10.1996 р. N 1276.

Постанова Кабінет Міністрів України «Про співробітництво Кабінету Міністрів України з Верховною Радою України» від 07.09.2006р. № 1284.

Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про забезпечення взаємодії Кабінету Міністрів України з Верховною Радою України» від 06.02.2013 р. № 55-р.

Указ Президента України «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» від 24.12. 2012 р. № 726/2012.

Указ Президента України «Про зміни в системі центральних органів державної виконавчої влади України» від 25.02.1992р. № 98.

Закон України «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання» від 18.11.1992 № 2796-XII.

Указ Президента України «Про призначення С. Арбузова Першим віце-прем'єр-міністром України» від 24.12.2012р. № 727/2012.

Указ Президента України «Про призначення Ю. Бойка Віце-прем'єр-міністром України» від 24.12.2012р. № 728/2012.

Указ Президента України «Про призначення О. Вілкула Віце-прем'єр-міністром України» від 24.12.2012 року № 729/2012.

Використана література

Біографія Анатолія Кінаха. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.kinakh.com.ua/biography/. - Загол. з екрану.

Західноукраїнська Народна Республіка. - [Електронний ресурс].- Режим доступу:http://uk.wikipedia.org/wiki/Західноукраїнська_Народна_Республіка. - Загол. з екрану.

Історія України : навчальний посібник / В.Ф. Верстюк, О.В. Гарань, О.І. Гуржій та ін.. - к. : Видавничий дім «Альтернативи», 2012. - 471 с.

Історія України: повний курс підготовки для вступу до вищих навчальних закладів : довідник для абітурієнтів та школярів / С.В. Кульчицький, Ю.А. Мицик, В.С. Власов. - К. : Літера ЛТД, 2010. - 528 с.

Карпатська Україна. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Карпатська_Україна. - Загол. з екрану.

Ківалов С.В. Адміністративне право України : Навчально-методичний посібник / С.В. Ківалов, Л.P. Біла. - вид. друге, перероб. і доп. - Одеса : Юридична література, 2002. - 312 с

Лазаренко Павел. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://files.korrespondent.net/persons/lazarenko. - Загол. з екрану.

Лузан П.Г. Історія педагогіки та освіти в Україні / П.Г. Лузан, О.В. Васюк. - К. : НАКККіМ, 2010. - 296 с.

Марчук Євген Кирилович. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Марчук_Євген_Кирилович. - Загол. з екрану.

Масол Виталий Андреевич. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://file.liga.net/person/94-vitalii-masol.html. - Загол. з екрану.

Новий довідник історії України : довідкове видання. - 2-ге вид. / відпов. Ред.. І. Сілакова. - К. : ТОВ «КАЗКА», 2006. - 736 с.

Ославський М.І. Виконавча влада в Україні: організаційно-правові засади : навчальний посібник / М.І. Ославський. - К. : Знання, 2009. - 216 с.

Погорілко В. Ф. Конституційне право України: п підручник / В. Ф. Погорілко, В. Л. Федоренко. - К. : Правова єдність, 2010. - 432 с.

Пустовойтенко Валерий Павлович. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/Ющенко,_Виктор_Андреевич. - Загол. з екрану.

Рада Народних Комісарів УРСР. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Рада_Народних_Комісарів_УРСР. - Загол. з екрану.

Совгиря О.В. Конституційне право: повний курс / О.В. Совгиря. - К.: Юрінком Інтер, 2012. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://pidruchniki.ws/1584072046786/pravo/konstitutsiyne_pravo_ukrayini_-_sovgirya_ov. - Загол. з екрану.

Сорока С. В. Аналіз механізмів взаємодії Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України в контексті сучасного конституційного розвитку держави / Сорока Світлана Вікторівна. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/Patp/2011_2/11ssvkrd.pdf. - Загол. з екрану.

Список премьер-министров Украины. - [Електронний ресурс].- Режим доступу:http://ru.wikipedia.org/wiki/Список_премьерминистров_Украиы. - Загол. з екрану.

Уряди Української Держави - Історія. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=661535&cat_id=661211. - Загол. з екрану.

Уряди Центральної Ради - Історія. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?&art_id=661419&cat_id=661174&ctime=1056018295086. - Загол. з екрану.

Шаптала Н. К. Конституційне право України: [навч. посіб.] / Н. К. Шаптала, Г. В. Задорожня. - Запоріжжя: Дике Поле, 2012. - 479 с.

Ющенко, Виктор Андреевич. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/Ющенко,_Виктор_Андреевич. - Загол. з екрану.

Янукович призначив новий склад уряду і створив нові міністерства [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.bbc.co.uk/ukrainian/politics/2012/12/121224_yanukovych_new_government_sd.shtml. - Загол. з екрану.

Янукович розподілив повноваження між віце-прем'єрами [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.novostimira.com.ua/novyny_38139.html. - Загол. з екрану.

Янукович, Виктор Фёдорович. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/Янукович,_Виктор_Фёдорович. - Загол. з екрану.

Размещено на Allbest.ru