Ліцензування і порядок обороту алкогольної продукції в Україні

Зразки готової продукції, виробленої підприємством, у тому числі продукції, що реалізується в торговельній мережі, можуть бути відібрані під час перевірки відповідних підприємств щодо дотримання ними норм Закону № 481/95-ВР, для подальшого випробування на відповідність цієї продукції вимогам нормативних документів та нормативно-правових актів. З цією метою такі перевірки мають проводитися спільно з територіальними органами системи Держспоживстандарту (управліннями у справах захисту прав споживачів). У серпні 2005 р. ДПА України та Держспоживстандартом України підготовлено і направлено до своїх регіональних підрозділів спільний лист про координацію контрольно-перевірочної роботи на ринку алкоголю та тютюну. За результатами дослідження відповідності зразків продукції вимогам нормативної документації складаються протоколи випробувань (експертиз) зразків (проб) продуктів харчування. Такі дослідження на відповідність можуть проводитися акредитованими випробувальними центрами (лабораторіями) регіональних науково-виробничих центрів стандартизації, метрології та сертифікації. За результатами випробувань установлюється відповідність відібраних зразків продукції вимогам нормативних документів щодо фізико-хімічних показників, показникам якості, наприклад, розливостійкості, хіміко-токсикологічним, органолептичним показникам.

Крім відповідальності, визначеної частиною другою ст. 17 Закону № 481/95-ВР, ст. 8 Декрету № 30-93, для суб'єктів підприємницької діяльності (підприємців) передбачено відповідальність за порушення стандартів, норм і правил (вимог, пов'язаних з якістю продукції), а саме:

* за реалізацію продукції, яка не відповідає вимогам стандартів, норм і правил, підприємець сплачує штраф у розмірі 25 % вартості реалізованої продукції;

* за реалізацію на території України імпортної продукції, яка не відповідає вимогам стандартів, норм і правил, що діють в Україні, стосовно безпеки для життя, здоров'я й майна людей і навколишнього середовища, підприємець сплачує штраф у розмірі 50 % вартості реалізованої продукції;

* за ухилення підприємця від пред'явлення органам державного нагляду продукції, яка підлягає контролю, він сплачує штраф у розмірі 25 % вартості продукції, виробленої з моменту ухилення;

* за реалізацію продукції, яка підлягає, але не пройшла обов'язкової сертифікації, або за реалізацію продукції, яка підлягає іншій обов'язковій процедурі з підтвердження відповідності, але щодо якої немає відповідного документа про відповідність, а також за застосування щодо такої продукції національного знака відповідності, підприємець сплачує штраф у розмірі 25 % вартості реалізованої продукції;

* за реалізацію експортної продукції, яка не відповідає вимогам стандартів, норм і правил, на що є письмове підтвердження споживача, підприємець сплачує штраф у розмірі 25 % вартості реалізованої продукції;

* за реалізацію продукції, забороненої до випуску і реалізації органами державного нагляду, підприємець сплачує штраф у розмірі 100 % вартості реалізованої продукції;

* за випуск, реалізацію продукції, яка внаслідок порушення вимог стандартів, норм і правил є небезпечною для життя, здоров'я й майна людей і навколишнього середовища, підприємець сплачує штраф у розмірі 100 % вартості виробленої або реалізованої продукці Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів: Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - N 46. - Ст. 345; зі змінами.ї.

Якщо торгувати без ліцензії, то застосовуються фінансові санкції у розмірі 200% вартості отриманою партії товару, але не менше 1700 грн. Крім того, торгівля без ліцензії або без марок акцизного збору (або з підробленими марками) тягне за собою накладення адмінштрафу від 20 до 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (1 нмдг -17 грн.). На торговельній точці потрібно мати сертифікати відповідності (або засвідчені копії) . За їх відсутності буде така ж фінансова санкція а адмінштраф від 3 до 88 нмдг.

Єдиноподатник може не придбавати торговий патент і може не реєструватися платником ПДВ.

Перед початком роботи торговельної точки необхідно отримати дозвіл на розміщення об'єкта торгівлі. Для цього слід звернутися із заявою до райадміністрації за місцем розташування такого об'єкта.

Підприємці, які займаються роздрібною торгівлею алкогольними напоями не є платниками акцизного збору, але є платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. Ставка збору -1% від обсягу реалізації алкоголю та пива. Також підприємці зобовязані застосовувати РРО (реєстратори розрахункових операцій - касові апарати).

КпАП також передбачено відповідальність за фальсифікат, а саме відповідно до ст. 1772 Кодексу виготовлення, придбання або зберігання з метою реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв, а так само виготовлення, придбання або зберігання з метою реалізації або використання за призначенням обладнання для виробництва фальсифікованих алкогольних напоїв тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією фальсифікованих алкогольних напоїв та обладнання для їх виробництва. Реалізація фальсифікованих алкогольних напоїв, а так само обладнання для їх виробництва тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією фальсифікованих алкогольних напоїв та обладнання для їх виробництва.

Щодо знаків для товарів. Додаток до ліцензії на право виробництва алкогольних напоїв повинен містити, крім переліку видів алкогольних напоїв, які має право виробляти суб'єкт підприємницької діяльності, перелік знаків для товарів і послуг, які цей суб'єкт підприємницької діяльності може використовувати у виробництві алкогольних напоїв на підставі прав власності на знаки для товарів і послуг або на підставі рішень про прийняття заявок на реєстрацію знаків для товарів і послуг (на період до видачі свідоцтв на знаки для товарів і послуг), або на підставі дозволів інших власників знаків для товарів і послуг (якщо такі знаки зареєстровано після введення в дію цього Закону). Це визначено ст. 3 Закону № 481/95-ВР.

Орган ліцензування одночасно з видачею ліцензії видає суб'єкту підприємницької діяльності додаток до ліцензії, який містить вищезазначені переліки. Зміни або доповнення до додатка до ліцензії на виробництво алкогольних напоїв вносяться органом, який видав ліцензію, протягом трьох робочих днів відповідно до заяви суб'єкта підприємницької діяльності або власника знака для товарів і послуг та визначеного Законом № 481/95-ВР порядку.

Нагадаємо, що виробництво алкогольних напоїв з неправомірним використанням знака для товарів і послуг визначається як фальсифікація алкогольних напоїв згідно зі ст. 1 Закону № 481/95-ВР.

На підставі рішення суду про встановлення факту фальсифікації суб'єктом підприємницької діяльності алкогольних напоїв ліцензія на право їх виробництва анулюється шляхом прийняття органом ліцензування відповідного письмового розпорядження Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів: Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - N 46. - Ст. 345; зі змінами..

Законом, що регулює відносини, які виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг, є Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.93 р. № 3689-XII (зі змінами та доповненнями). Саме в цьому Законі дається відповідь на запитання щодо правомірності використання знака для товару. Статтею 1 Закону № 3689-XII визначено, що знак - це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб. Знак, на який видано свідоцтво, є зареєстрованим знаком. Право власності на знак засвідчується свідоцтвом. При цьому не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з кваліфікованими зазначеннями походження товарів (у тому числі спиртів та алкогольних напоїв), що охороняються відповідно до Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» від 16.06.99 р. № 752-XIV (зі змінами та доповненнями) (такі позначення можуть бути лише елементами, що не охороняються, знаків осіб, які мають право користуватися цими зазначеннями).

Також існує право на пріоритет заявки для видачі свідоцтва. Статтею 9 Закону № 3689-XII передбачено, що заявник має право на пріоритет попередньої заявки на такий самий знак протягом шести місяців від дати подання попередньої заявки до центрального органу виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності чи до відповідного органу держави - учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності, якщо на попередню заявку не заявлено пріоритет. Заявка підлягає науково-технічній експертизі.

На підставі рішення про реєстрацію знака та за наявності документів про сплату державного мита за видачу свідоцтва і збору за публікацію про видачу свідоцтва здійснюється публікація в офіційному бюлетені відомостей про видачу свідоцтва, визначених в установленому порядку. Одночасно з публікацією відомостей про видачу свідоцтва центральний орган виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності здійснює державну реєстрацію знака, для чого вносить до Реєстру відповідні відомості. Права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки. Строк дії свідоцтва становить десять років від дати подання заявки і продовжується за клопотанням власника свідоцтва щоразу на десять років за умови сплати відповідного збору. Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено Законом № 3689-XII (п. 6 ст. 16). Зокрема, виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак не поширюється на використання кваліфікованого зазначення походження товару, що охороняється відповідно до Закону № 752-XIV.

Власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або стосовно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг на підставі договору. Власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору. Договір про передачу права власності на знак і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі та підписані сторонами (ст. 16 Закону № 3689-XII). Інструкцію про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстрів відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака (міжнародного знака) для товарів і послуг затверджено наказом Міносвіти і науки України від 03.08.2001 р. № 576 (зареєстровано в Мін'юсті України 17.08.2001 р. за № 718/5909, зі змінами та доповненнями). Для публікації в бюлетені та внесення до реєстру (реєстру договорів) (реєстрації) відомостей про передачу права власності на знак (міжнародний знак) та надання дозволу (видачу ліцензії) на використання знака (міжнародного знака) до Державного департаменту інтелектуальної власності, що діє у складі Міністерства освіти і науки України, подаються документи за переліком, визначеним п. 2.1 цієї Інструкції.

Насамкінець слід також звернути увагу на те, що підприємство-товаровиробник самостійно визначає засоби та форми захисту вироблюваних ним алкогольних напоїв від фальсифікації (підробки) і має право ініціювати контроль щодо фальсифікації власної продукції суб'єктами підприємницької діяльності та фізичними особами. Орган державного контролю, до якого звернувся товаровиробник з таким проханням, зобов'язаний терміново провести перевірку відповідності продукції оригіналу в присутності представника товаровиробника - ініціатора перевірки. За наявності документів, які підтверджують факт фальсифікації, товаровиробник має право звернутися в установленому законом порядку до суду без сплати державного мита (частина друга ст. 16 Закону № 481/95-ВР).

ст. 156 за порушення правил торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до ста н.м.д. громадян з конфіскацією предметів торгівлі та виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі;

ст. 164-10 порушення законодавства, що регулює здійснення операцій з металобрухтом - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до ста н.м.д. громадян з конфіскацією металобрухту, а також грошей, отриманих від його реалізації;

ст.164-13 порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до двохсот н.м.д. громадян;

ст. 166-8 здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії - тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот н.м.д. громадян.

Вищезазначена відповідальність за здійснення відповідного виду господарської діяльності застосовується лише до фізичних осіб. Таким чином вищезазначені санкції застосовуються до фізичних оіб, що зареєстровані в установленому законом порядку як суб`єкти господарської діяльності (так званих приватних підприємців) та на посадових осіб - підприємств (юридичних осіб). Якщо здійснення господарської діяльності без ліцензії було пов`язано з отриманням доходу у великих розмірах у цих випадках застосовується кримінальна відповідальність. Під отримання доходу у великих розмірах розуміють суму яка у тисячу разів і більше перевищує розмір н.м.д. громадян. На сьогодняшній час ця сума повинна перевищувати сімнадцять тисяч гривень. У відповідності до ст.202 ч. 1 Кримінального кодексу України (КК) здійснення без ліцензії господарської діяльності що підлягає ліцензуванню, суд може покарати підприємця або посадову особу - підприємства, штрафом від ста до двохсотп'ятдесяти н.м.д. громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк. Так само як і в Кодексі про адміністративні правопорушення, в Кримінальному кодексі теж конкретизується відповідальність по видам господарської діяльності. Так ст. 202 ч. 2 КК України встановлена відповідальність за здійснення банківської діяльності або банківських операцій, а також професійної діяльності на ринку цінних паперів, операцій небанківських фінансових установ без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, або з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах, - карається штрафом від двохсот до п'ятисот н.м.д. громадян або обмеженням волі на строк до трьох років. Ст. 203-1 встановлює кримінальну відповідальність за порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва, якщо ці дії вчинено у великих розмірах, - карається обмеженням волі на строк до п'яти років (Під великим розміром слід розуміти вартість дисків для лазерних систем зчитування, обладнання чи сировини для їх виробництва, що у три тисячі разів і більше перевищує н.м.д. громадян). Ст. 213 встановлення відповідальність за здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, або надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту, організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту - карається штрафом від ста до п'ятисот н.м.д. громадян або громадськими роботами від ста до двохсот годин. Ті ж самі дії, якщо вони вчинені особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, - караються штрафом від п'ятисот до тисячі н.м.д. громадян або обмеженням волі на строк до трьох років. Отже, з вищезазначеного вбачається, що обома кодексами встановлена як загальна відповідальність за здійснення господарської діяльності без ліцензії так і відповідальність для деяких видів господарської діяльності яка визначається окремими статтями зазначених кодексів. До таких видів відносяться діяльність пов'язана з обігом алкогольних та тютюнових виробів, операції з металобрухтом, банківська діяльність, професійна діяльність на ринку цінних паперів та актуальна на теперішній час діяльність з виробництва, експорту, імпорту дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва. Така особлива увага до цих видів діяльності спричинена важливістю та складністю здійснення її, а також особливим контролем держави в даних сферах. Але норми зазначених кодексів встановлюють відповідальність лише до фізичних осіб (у тому числі посадових осіб підприємств та фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), і не застосовуються до суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб. Які ж санкції застосовуються до підприємств при здійсненні ліцензійної діяльності без ліцензії. Згідно зі ст.22 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" до суб'єктів господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених законом. У відповідності до ст. 2 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензування банківської діяльності, діяльності з надання фінансових послуг, ліцензування у сфері інтелектуальної власності, у сфері освіти виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами та інші види діяльності здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах. Таким чином і відповідальність за порушення ліцензійного законодавства у зазначених видах господарської діяльності встановлюється окремими законами. Так у відповідності до ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" - виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності ліцензії - 200 відсотків вартості виробленої продукції (за оптово-відпускними цінами), але не менше 8 500 гривень; - оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій або з порушенням установлених правил торгівлі ними - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1 700 гривень. У відповідності до ст. 8 Закону України "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування" - здійснення господарської діяльності по виробництву дисків для лазерних систем зчитування, матриць без ліцензії - 200 відсотків вартості виробленої продукції, але не менше 5000 н. м.д. громадян.

Висновки до 3 розділу

Як ми бачимо фінансові санкції встановлені окремими нормативними актами і лише для окремих видів господарської діяльності. На даний час загальної норми, що встановлює відповідальність суб`єктів господарської діяльності у вигляді фінансових санкцій (штрафів) за здійснення господарської діяльності без ліцензії не існує. Практика свідчить, що найчастіше до відповідальності за здійснення господарської діяльності без ліцензії притягують посадові особи органів державної податкової служби. За відсутність ліцензії згідно ст.11 закону "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби можуть здійснювати контроль за наявністью ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, з наступною передачею матеріалів про виявлене порушення, органу що видавліцензію. Посадові особи податкових органів можуть подати до судів позови до фізичних осіб - підприємці, підприємств, установ та організацій про визнання угод (в даному випадку угод, укладених при здійсненні діяльності, що підлягає ліцензуванню без ліцензії) недійсними i стягнення в дохід держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

ВИСНОВОК

Аналіз особливостей створення та функціонування органів управління товариств з обмеженою відповідальністю показав, що розвиток правового регулювання даного питання перебуває у тісному зв'язку з розвитком корпоративного права в цілому, а тому чим більше розвинені та належним чином врегульовані в державі суспільні відносини, що виникають з приводу діяльності органів управління даного виду господарських товариств, тим надійнішим є захист учасників товариств, самих товариств з обмеженою відповідальністю як суб'єктів господарювання та економіки держави в цілому. Удосконалення та розвиток законодавства щодо формування та діяльності органів управління товариств з обмеженою відповідальністю є однією з важливих складових частин загального реформування господарського права в Україні і належне регулювання господарських відносин забезпечить стійкість економічного обороту, ефективність функціонування товариств даного виду, а також осіб, які набули відповідні корпоративні права. Здійснивши з відповідних позицій дослідження щодо створення та функціонування органів управління товариств з обмеженою відповідальністю автор даного магістерського дипломного дослідження до найважливіших теоретичних висновків відносить такі:

1. Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом, учасники якого не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів.

2. Товариство з обмеженою відповідальністю є корпоративним підприємством, проте якщо воно має у своєму складі одного учасника, на нашу думку, таке товариство є унітарним підприємством.

3. Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 10 осіб. Проте проблеми виникли в тих товариств, в яких кількість учасників перевищує цю межу. Наслідком цього є те, що товариство з обмеженою відповідальністю підлягає перетворенню на акціонерне товариство протягом одного року, а зі спливом цього строку - ліквідації в судовому порядку за позовом державного реєстратора чи учасника товариства про ліквідацію такого товариства, якщо кількість його учасників не зменшиться до встановленої межі.

4. Управління товариством з обмеженою відповідальністю існує в автономній юридичній особі, спеціально створеній засновниками (учасниками) як власниками первісного капіталу, вкладеного у товариство, котрі внаслідок цього набули майнових прав і прав на участь в управлінні товариством. Ці права взаємопов'язані, йменуються корпоративними правами і за своєю правовою природою є суб'єктивними цивільними правами.

5. Корпоративне у правління в товаристві з обмеженою відповідальністю - це система відносин між органами товариства та його учасниками відносно управління господарською діяльністю товариства. Метою корпоративного управління в товариствах з обмеженою відповідальністю є організація взаємодії учасників товариства, його органів та посадових осіб з метою забезпечення узгодженості їх сумісної діяльності, необхідної для досягнення цілей товариства. Корпоративне управління в товариствах з обмеженою відповідальністю здійснюється на основі певних принципів, таких як: принцип законності, принцип розподілу управлінських функцій, принципів розумності та добросовісності тощо.

6. Корпоративне управління в товаристві з обмеженою відповідальністю, його побудова та функціонування підкорені, насамперед, інтересам капіталу.

7. Об'єктом управління в товаристві з обмеженою відповідальністю є:

а) майно товариства;

б) корпоративні права учасників товариства;

в) саме товариство;

г) діяльність та справи товариства.

8. Суб'єктами управління в товаристві з обмеженою відповідальністю виступають:

а) фізичні та юридичні особи - учасники товариства;

б) товариство з обмеженою відповідальністю як юридична особа;

в) певні утворення товариства - загальні збори учасників, дирекція (директор), ревізійна комісія, розпорядник майна, ліквідаційна комісія тощо.

9. Корпоративне управління в товаристві з обмеженою відповідальністю, що включає комплекс відносин між виконавчим органом товариства, учасниками, ревізійною комісією та іншими заінтересованими особами:

- є одним із ключових елементів підвищення економічної ефективності;

- має створювати стимули для того, аби виконавчий та контрольний органи прагнули досягти цілей, що відповідають інтересам товариства та його учасників;

- стає дедалі важливішим чинником під час ухвалення інвестиційних рішень.

10. Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників, яким притаманні наступні ознаки:

- загальні збори учасників складаються безпосередньо із самих учасників товариства або призначених ними представників;

- загальні збори формують інші органи товариства, зокрема виконавчий орган та ревізійну комісію, які безпосередньо їм підзвітні;

- загальні збори наділені виключною компетенцією, яка надає саме цьому органу управління право приймати найважливіші рішення життєдіяльності товариства.

11. Загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються та проводяться в установленому законом та статутом товариства порядку і у процесі своєї роботи вправі приймати рішення, які за своєю юридичною формою є офіційним письмовим документом, який спричиняє певні правові насліди, спрямований на регулювання тих чи інших правових відносин у товаристві і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

12. Рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю може бути оскаржене учасником товариства до суду. Підставою для задоволення позову про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю є порушення передбаченого законом та статутом товариства порядку скликання та проведення загальних зборів, а саме:

- порушення вимог закону щодо формування порядку денного;

- порушення строків повідомлення та порушення порядку повідомлення учасників про час і місце проведення загальних зборів;

- ненадання учасникам товариства можливості ознайомитися з документами, пов'язаними з порядком денним;

- прийняття загальними зборами рішень із питань, не включених до порядку денного, за наявності заперечень про це хоча б одного учасника;

- відсутність кворуму, необхідного для проведення загальних зборів та прийняття ними рішень тощо.

13. Органом, що забезпечує реалізацію рішень загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю та здійснює поточне керівництво його діяльністю є колегіальний (дирекція) чи одноособовий (директор) виконавчий орган.

14. До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань поточної господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю, крім тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників.

15. Голова та члени виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю є посадовими особами органів управління товариства і несуть відповідальність за заподіяну ними товариству шкоду.

16. Голова та члени виконавчого органу можуть бути звільнені з посади або ж відкликані зі складу виконавчого органу, а також можуть бути усунені від виконання своїх обов'язків виключно загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю.

17. Учасники товариства з обмеженою відповідальністю можуть вільно обирати засіб контролю за діяльністю товариства та його виконавчого органу.

З метою усунення розбіжностей між Цивільним кодексом України та Законом України «Про господарські товариства», а також з метою удосконалення чинного законодавства України з питань регулювання діяльності органів управління товариств з обмеженою відповідальністю пропонується внести наступні зміни та доповнення до деяких законодавчих актів України, а саме:

1. У статті 63 Господарського кодексу України:

а) частину четверту доповнити реченням такого змісту: «Унітарними підприємствами є господарські товариства з одним учасником»;

б) друге речення частини п'ятої після слів господарського товариства доповнити словами «(крім господарських товариств з одним учасником)».

2. У Законі України «Про господарські товариства»:

1) у тексті статей 50 - 52, 54 - 56, 58, 61 слова «статутний (складений) капітал» у всіх відмінках замінити словами «статутний капітал» у відповідному відмінку;

2) у частині другій статті 59 слова «у пунктах «а», «б» замінити словами «у пункті «а», та доповнити частину такими словами: «, а з питань, зазначених у пункті «б» статті 41 цього Закону, рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності не менш як 3/4 голосів.»;

3) у частині четвертій статті 60:

а) в другому реченні після слова «надсилається» доповнити словами «головою товариства», а після слів «свою думку» доповнити словами й цифрою «протягом 7 днів з дня їх отримання.»;

б) останнє речення замінити двома реченнями такого змісту: «Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів учасників товариства. Всі учасники товариства повинні бути поінформовані головою товариства про прийняте рішення.»;

4) у статті 61:

а) в частині першій після слова «скликаються» доповнити словами «головою товариства», а слова «установчими документами» замінити словом «статутом»;

б) в першому реченні частини четвертої цифри «20» замінити цифрами «10»;

в) в другому реченні частини п'ятої цифри «30» замінити цифрами «15»;

5) доповнити Закон статтею 61-1 в такій редакції:

«Стаття 61-1. Прийняття рішень з питань, що відносяться до компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, єдиним учасником товариства

В товаристві з обмеженою відповідальністю, яке має в своєму складі одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників товариства, приймаються таким учасником товариства одноособово і викладаються в письмовій формі. При цьому положення статей 60 і 61 цього Закону не застосовуються.»;

6) частину першу статті 63 викласти в такій редакції: «Контроль за діяльністю дирекції (директора) товариства з обмеженою відповідальністю може здійснювати ревізійна комісія чи інший контрольний орган, що створюється загальними зборами учасників товариства в кількості, передбаченій статутом товариства. Члени дирекції (директор) не можуть бути членами ревізійної комісії чи іншого контрольного органу».

Одержані в ході проведеного в даній магістерській роботі дослідження результати можуть бути використані учасниками товариств з обмеженою відповідальністю, їх посадовими особами, а також органами державної влади та органами місцевого самоврядування в практичній діяльності органів управління товариств з обмеженою відповідальністю.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Башинський О. Повернення торгового патенту до закінчення строку його дії. // Все про бухгалтерський облік. - 2000. - № 45 (470). - Ст. 24.

2. Бериславський С, Сегеда С. Ліцензування господарської діяльності. - К., 2002.

3. Бліндюк О. Як відкрити рахунок у банку підприємству, що створюється. // Все про бухгалтерський облік. - 2000. - № 109 (534). - Ст. 51 -54.

4. Братасюк, В. Окремі аспекти правових упущень щодо ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями / В. Братасюк. - С.94-96. l.

5. Васильченко С. Законодавство України про ліцензування господарської діяльності в процесі вдосконалення. // Юридичний журнал. - 2003.-№ 7.-Ст. 27-30.

6. Володина Ю. Последствия безлицензионной хозяйственной деятельности. // Юридическая практика. - 2003. - № 11 (273). - Ст. 12.

7. Вышинский Ю. Механизм и этапы государственной регистрации хозяйственных обществ // Бизнес. - 2000. - № 16 (379). - Ст. 111-112.

8. Галянтич М. Державна реєстрація підприємництва - нові підходи // Право України. - 1993. - № 9-10. - Ст. 14.

9. Галянтич М., Левшукова Н. Ліцензування підприємницької діяльност (деякі проблеми). // Право України. - 1993. - № 5-6. - Ст. 27 - 29.

10. Гейко Н. Лицензирование предпринимательской деятельности: состояние и проблемы его правового регулирования. // Підприємництво, господарство і право. - 1996. - № 2. - Ст. 3-10.

11. Голодницкий Э. Виды юридических лиц в новых Кодексах // Юридическая практика. - 2004. - № 8. - Ст. 18 - 19.

12. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18. - ст. 144.

13. Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 р. № 1798-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 6. - ст. 56.

14. Грицай О. Патентування: сутність торгового патенту, порядок його отримання та повернення. // Все про бухгалтерський облік. - № 108 (533).-Ст. 81-83.

15. Грицай О. Порядок реєстрації підприємства. Навчальний посібник для підприємця-початківця // Все про бухгалтерський облік. - 2000 р. -№ 109 (534).- Ст. 43 - 48.

16. Гусейнов Я. ГК и ХК - первая кровь юрлиц // Юридическая практика. - 2004. - № 4. - Ст. 7.

17. Гусейнов Я. О применении кодексов активно спорят. // Юридическая практика. - 2004. - № 8. - Ст. 20.

18. Дмитрієв О. На кожне гральне місце - окремий торговий патент. // Все про бухгалтерський облік. - № 45 (470). - Ст. 20.

19. Добронравова О. Держреєстрація підприємців: три в одному // Галицькі контракти. - 2003. - № 21. - Ст. 12-13.

20. Добронравова О. Дитя сімох няньок // Галицькі контракти. - 2003.- № П.-Ст. 8-9.

21. Єременко О. До питання про державну реєстрацію юридичних осіб. // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 8. - Ст.40 - 44.

22. Жиляев И.Б., Щур А.В. Первые шаги в бизнесе. - К.: Либра, 1994. -72с.

23. Закон України “ Про внесення змін до деяких законів України щодо плати за ліцензії та акцизного збору на виробництво спиртів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ” від 17 листопада 2006 року№ 374-V

24. Знайко Ю. Торговий патент придбавається на кожне торгове місце. // Все про бухгалтерський облік. - 2000. - № 45 (470). - Ст. 20.

25. Ионова Ж.А. Правовые проблемы легитимации предпринимательства // Государство и право. - 1997. - № 5. - Ст. 46-50.

26. Кіліна Т. Ліцензійні умови роздрібної торгівлі зброєю. // Юридичний журнал. - № 7. - Ст. 54 - 58.

27. Клочай Н. Ліцензування без правил, або немє ліцензійних умов - немає й відповідальності за їх невиконання. // Юридичний журнал. - 2004. - №3.

28. Коваленко Ю. В яких випадках підприємці реєструються платниками ПДВ. // Все про бухгалтерський облік. - 2003. - № 73 (861). - Ст. 29.

29. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 р. № 322-VIII // Систематичне зібрання чинного законодавства України. - 2008. - № 10. - ст. 2.

30. Кодекс України про адміністративні правопорушення. - К.: Парламентське видавництво, 2003.

31. Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № ЗО.-Ст. 141.

32. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. № 2341-III // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 25. - ст. 131.

33. Кримінальний кодекс України. - К.: Парламентське видавництво, 2003.

34. Крушельницька Т. Акцизне оподаткування алкогольно-тютюнової продукції як чинник гарантованих надходжень до державного бюджету // Статистика України. - 2003. - № 2 (21). - С. 57-62

35. Крушельницька Т. Державне регулювання ринку алкоголю і тютюну: світовий досвід та перспективи його застосування в Україні // Упр. сучас. містом. - 2002. - № 1-3 (5). - С. 89-97.

36. Крушельницька Т. Контрабанда і фальсифікація на алкогольно-тютюновому ринку України // Упр. сучас. містом. - 2002. - № 3(7-9). - С. 107-117.

37. Крушельницька Т. Формування системи державного управління ринком алкоголю і тютюну в перехідній економіці України // Зб. наук. пр. УАДУ. - 2002. - Вип. 1. - С. 70-79.

38. Кужель О. Формування паритетності інтересів. - К., 2002. - 200с.

39. Кузнецов Г. Скільки, і яких саме патентів потрібно для підприємств громадського харчування. // Все про бухгалтерський облік. - 2003. -№ 55. -Ст. 25-26.

40. Малиш Ю. Починаємо власний бізнес: відкриваємо приватне підприємство // Все про бухгалтерський облік. - 2003 p.- № 82(870). - Ст. 29.

41. Мізюк В. В яких випадках підприємці, що сплачують ринковий збір, не повинні придбавати торговий патент. // Все про бухгалтерський облік. - 2000. - № 45 (470). - Ст. 45.

42. Мізюк В. Коли придбавається торговий патент. // Все про бухгалтерський облік. - 2000. - № 45 (470). - Ст. 19.

43. Мізюк В. Чи потрібен торговий патент при отриманні оплати за товари через Ощадбанк. // Все про бухгалтерський облік. - 2000. - № 108 (533).-Ст. 86.

44. Ніколаєва Л.В., Старцев О.В., Пальчук П.М., Іваненко Л.М. Підприємницьке право: навчальний посібник. - К.: Істина, 2001. - Ст. 125-178.

45. О лицензировании отдельных видов деятельности: Федеральный закон от 8 августа 2001 года № 128-ФЗ. // Российская газета. - 2001. - № 153- 154; с изменениями.

46. Осадчук Г. Окремі проблеми у сфері ліцензування // Юридичний журнал. - 2003. - № 7. - Ст. 50-53.

47. Пастух І. Критерії ліцензування підприємницької діяльності. // Право України. - 2000. - № 5. - Ст. 33 - 34.

48. Пастух І. Підстави відмови у видачі ліцензії на здійснення окремих видів підприємницької діяльності. // Право України. - 2000. - № 9. - Ст. 37-39.

49. Половко С. Відповідальність за здійснення підприємницької діяльності без спеціального дозволу (ліцензії). // Право України. - 1997. - № 9. - Ст. 22 - 26.

50. Положення про Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України, затвердженого наказом ДПА України від 21 серпня 2001 року N 331

51. ПОСТАНОВА Кабiнету Мiнiстрiв України «Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та обiгом спирту, алкогольних напоїв i тютюнових виробiв та справлянням акцизного збору» вiд 7 серпня 2001 p. № 940

52. Предпринимательское право в вопросах и ответах. (Под редакцией Н.А. Саниахметовой). - Харьков: Одиссей, 2002. - Ст. 33-64.

53. Примакова Е., Кузнецов В. Создание (регистрация) предприятия. - Харьков: Фактор, 2003. - 154 с

54. Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХП // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 49. - Ст. 682; зі змінами.

55. Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів: Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - N 46. - Ст. 345; зі змінами.

56. Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 6. - Ст. 37; зі змінами.

57. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців: Закон України від 15 травня 2003 p. N 755-IV. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 31-32. - Ст. 263.

58. Про затвердження переліку органів ліцензування: постанова Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. № 1698. // Офіційний вісник України. - 2000. - № 46. - Ст. 218.

59. Про затвердження Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами: постанова Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 р. № 1531.

60. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16 квітня 1991 р. № 959-ХІІ. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 29.-Ст. 377.

61. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 1 червня 2000 року № 1775-ІП. // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 36. - Ст. 299; зі змінами.

62. Про підприємництво: Закон України від 7 лютого 1991 р. № 698- XII // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 14. - Ст. 168; зі змінами (втратив чинність з 1 січня 2004 p.).

63. Про порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності: постанова Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. № 740 //Офіційний вісник України. - 1998. - № 21. - Ст. 767.

64. Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу:128 постанова Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2000 р. № 1755. //

65. Проект закону України від 09.07.2008 № 2735Про внесення змін до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (щодо встановлення територіальних обмежень продажу пива та алкогольних напоїв)

66. Рогожин М. Деякі практичні питання сертифікації продукції і ліцензування за російським законодавством. // Юридичний журнал. - 2003. - № 7.-Ст. 102-107.

67. Саніахметова Н.О. Підприємницьке право. - К.: А.С.К., 2003. - Ст. 109-114.

68. Указ Президента України “Про посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів” від 11 липня 2001 р. № 510

69. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40. - ст. 356.

70. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. № 1618-ІV // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 40. - ст. 492.

71. Шпомер А. Ліцензування господарської діяльності як засіб державного регулювання економіки. // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 2. - Ст. 41 - 44.

72. Шпомер А. Ліцензування як засіб державного регулювання господарської діяльності. // Право України. - 2004. - № 2. - Ст. 55 - 59.

73. Юридична енциклопедія. - Т 3. - К.: Видавництво "Українська енциклопедія" ім. М.П. Бажана, 2001.

74. Юрченко С. Торговий патент: деякі питання відповідальності. // Все про бухгалтерський облік. - 2000. - № 45 (470). - Ст. 25 - 26.

75. Якщо вирішив стати підприємцем: довідник підприємця- початківця. - К., 2003. - 148-249 с

Додаток 1

Код товару згідно з УКТЗЕД	Опис товару	Ставки акцизного збору, які діють в період з 01.01.2007 року до 01.07.2007 року	Ставки акцизного збору, які набувають чинності з 01.07.2007 року
2204 (крім 2204 10, 2204 21 10 00, 2204 29010 00)	Вина виноградні натуральні	0,25 грн. за 1 л	0,25 грн. за 1 л
2204 (крім 2204 10, 2204 21 10 00, 2204 29010 00)	Вина натуральні з доданням спирту та міцні (кріплені)	0,50 грн. за 1 л	0,50 грн. за 1 л
2204 30	Виноматеріали виноградні	0	0
2204 10, 2204 21 10 00, 2204 29 10 00	Вина ігристі Вина газовані	1,6 грн. за 1 л	1,6 грн. за 1 л
2205	Вермути та інші вина виноградні натуральні з доданням рослинних або ароматизувальних екстрактів	2,6 грн. за 1 л	2,6 грн. за 1 л
2206 00	Зброджені плодові та ягідні напої (сидр, перрі та інші) з додання сирту, напої змішані, які містять алкоголь та суміші алкогольних напоїв з безалкогольними ( крім зброджених плодових та ягідних напоїв ( сидру, перрі та інших) без додання спирту	0,10 грн. за 1 об'ємний відсоток спирту в 1 л	0,10 грн. за 1 об'ємний відсоток спирту в 1 л
2206 00	Тільки зброджені плодові та ягідні напої ( сидр, перрі та інші) без додання спирту	1,2 грн. за 1 л	1,2 грн. за 1 л
2207	Спирт етиловий неденатурований з концентрацією алкоголю не менш як 80 відсотків об'єму, спирт етиловий та інші спирти денатуровані будь-якої концентрації	18 грн. за 1 л 100% спирту	19 грн. за 1 л 100% спирту
2208 (крім 2208 20)	Спирт етиловий неденатурований з концентрацією алкоголю менш як 80 відсотків об'єму, спиртові настоянки, лікери та інші спиртові напої	18 грн. за 1 л 100% спирту	19 грн. за 1 л 100% спирту
2208 20 (крім 2208 20 12 00, 2208 20 29 00-тільки бренді, 2208 20 89 00- тільки спирт коньячний )	Спиртові напої, одержані перегонкою виноградного вина або вичавок винограду	18 грн. за 1 л 100% спирту	19 грн. за 1 л 100% спирту
2208 20 12 00	Коньяк	6,5 грн. за 1 л 100% спирту	7 грн. за 1 л 100% спирту
2208 20 29 00	Тільки бренді	6,5 грн. за 1 л 100% спирту	7 грн. за 1 л 100% спирту
2208 20 89 00	Тільки спирт коньячний	16 грн. за 1 л 100% спирту	16 грн. за 1 л 100% спирту

Додаток 2

№ п/п	Зміна абзацу, частини, статті Закону 481	Попередня редакція	Нова редакція
1	Частина 1 статті 4	Річна плата за ліцензії на виробництво: 1) спирту етилового, коньячного, плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового та - 250000 гривень, а для підприємств первинного виноробства - 25000 гривень; 2) алкогольних напоїв 250000 гривень, а для підприємств первинного виноробства - 25000 гривень; 3) спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового - 250000 гривень.	Річна плата за ліцензії на виробництво: 1)спирту етилового, коньячного, плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового - 780 гривень; 2) алкогольних напоїв - 780 гривень; 3)спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового - 780 гривень.
2	Частина 6 статті 4	За видачу дубліката ліцензії справляється плата у розмірі 1700 гривень і зараховується до бюджету згідно з чинним законодавством.	За видачу дубліката ліцензії справляється плата у розмірі 780 гривень і зараховується до державного бюджету.
3	Частина 6 статті 14	Річна плата за ліцензії на право: експорту спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим становить 85000 гривень, оптової торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим становить 85000 гривень, імпорту спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим - 170000 гривень.	Річна плата за ліцензії на право: експорту спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим становить 780 гривень; оптової торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим становить 500 000 гривень, імпорту спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим - 780 гривень.
4	Частина 1 статті 15	Річна плата за ліцензії на право: імпорту алкогольних напоїв: у річному обсязі: до 75000 дал (разом) за кодами УКТ ЗЕД 2204 (крім виноматеріалів 2204 30), 2205, 2206; до 20000 дал за кодами УКТ ЗЕД 2208 (крім 2208 20); до 20000 дал за кодами УКТ ЗЕД 2208 20 (крім спирту коньячного 2208 20 89 00) - 500 000 гривень; * При перевищенні будь-якого із встановлених щорічних обсягів вноситься додаткова плата у розмірі 1 000 000 гривень. експорт алкогольних напоїв - 3 000 гривень; оптова торгівля алкогольними напоями - 250 000 гривень;	Річна плата за ліцензії на право: імпорту алкогольних напоїв - 780 гривень; . експорт алкогольних напоїв - 780 гривень; оптова торгівля алкогольними напоями - 500 000 гривень;
5	Частина 21 статті 15	За видачу дубліката ліцензії на оптову торгівлю, або імпорт, або експорт справляється плата у розмірі 1700 гривень, а дубліката ліцензії на роздрібну торгівлю - 170 гривень, яка зараховується до бюджету згідно з чинним законодавством.	За видачу дубліката ліцензії на оптову торгівлю, роздрібну торгівлю або імпорт, або експорт справляється плата у розмірі 780 гривень, яка зараховується до бюджету згідно з чинним законодавством.