Загальна характеристика ліцензування певних видів господарської діяльності

Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню. Основні дані, які повинні міститися у заяві про видачу ліцензії. Підстави для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії. Поняття підприємництва та некомерційної господарської діяльності.

Рубрика Государство и право
Вид контрольная работа
Язык украинский
Дата добавления 14.10.2012
Размер файла 21,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1. Загальна характеристика ліцензування певних видів господарської діяльності.

2. Задача.

Список використаної літератури.

Копія установчого договору повного чи командитного товариства.

Завдання 1. Загальна характеристика ліцензування певних видів господарської діяльності

Загальні положення щодо ліцензування містяться у ЦК України [3](ч. З ст. 91), що визначає ліцензування як один з елементів цивільної правоздатності юридичних осіб, у ГК України[2] (ст. 14, що відсилає до окремого закону; ч. З ст. 43, положення якої дозволяють встановлювати перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, виключно законом; ч. 6 ст. 128 - як один з обов'язків громадянина-підприємця).

Базовими документами, що складають правову основу ліцензування певних видів господарської діяльності, є Закон України від 1 червня 2000 р. № 1775-Ш "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" [4](далі - Закон про ліцензування), а також документи, прийняті на його виконання: Порядок формування, ведення і користування відомостями ліцензійного реєстру та подання їх до Єдиного ліцензійного реєстру, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. № 1658; Перелік органів ліцензування, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. № 1698; постанова Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2000 р. № 1719 "Про запровадження ліцензії єдиного зразка для певних видів господарської діяльності"; постанова Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2000 р. № 1755 "Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу"[5].

Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 4 грудня 2000 р. № 67 була затверджена Інструкція про порядок заповнення бланка ліцензії єдиного зразка. Крім того, з метою роз'яснення окремих положень Закону про ліцензування Вищим господарським судом України 13 вересня 2000 р. видано лист № 01-8/493 "Про Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

Законодавче визначення ліцензування міститься у ст. 1 Закону про ліцензування, відповідно до якого ліцензуванням вважається видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

Предметом ліцензування є ліцензія, власне, на дії з якою (видача, переоформлення, анулювання тощо) спрямовані дії уповноважених державою суб'єктів. Під ліцензією за Законом про ліцензування розуміється документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

Ліцензія засвідчує право ліцензіата на провадження відповідної діяльності. Якщо йдеться про юридичних осіб, їх права на провадження будь-якого виду діяльності первісно закріплюються в установчих документах. Права ж фізичної особи на провадження такої діяльності, як вже йшлося вище, випливають з конституційного права кожного на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом (ст. 42 Конституції). Проте до моменту отримання ліцензії на провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню, їх права мають лише потенціальний характер. Реально користуватися цими правами як юридичні, так і фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності можуть лише після отримання ліцензії.

Ліцензуванню підлягає господарська діяльність, до якої за Законом про ліцензування належить будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт, що здійснюється юридичними особами, а також фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності[4].

Як випливає з наведеного визначення, а також положень ст. ст. З, 42 ГК України[2], поняття господарської діяльності є ширшим за поняття підприємницької діяльності. Тому для визначення діяльності як господарської не є обов'язковою наявність всіх ознак, характерних для підприємницької діяльності (зокрема, ознак самостійності, систематичності, ініціативності, діяльності на власний ризик; отримання прибутку може і не виступати основною метою господарської діяльності), що істотно розширює обсяг випадків ліцензування. Для господарської діяльності найважливішою є ознака здійснення її у певних сферах виробництва (виготовлення) продукції, торгівлі, надання послуг, виконання робіт. Ліцензуванню, як вже зазначалося, підлягає саме господарська діяльність[9].

Слід відрізняти господарську діяльність, що провадиться особою з метою виробництва продукції, торгівлі, надання послуг, виконання робіт для інших юридичних чи фізичних осіб, від діяльності, що хоча й має ознаки господарської, проте провадиться суб'єктом підприємницької діяльності виключно для забезпечення власних потреб, оскільки остання не потребує ліцензування (див. п. З листа Вищого арбітражного суду України від 26 червня 1995 р. № 01-8/453 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів"). Так, наприклад, не підлягає ліцензуванню діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів службовими автомобілями за винятком перевезень, які виконуються на комерційній основі (п. 1.5 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, затв. наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства транспорту України від 16 січня 2001 р. № 6/18; ).

Вичерпний перелік видів господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, встановлено ст. 9 Закону про ліцензування. Проте ліцензування банківської діяльності, зовнішньоекономічної діяльності, ліцензування каналів мовлення, ліцензування У сфері електроенергетики та використання ядерної енергії, ліцензування у сфері інтелектуальної власності, зважаючи на специфічність правового регулювання, здійснюється за спеціальними законами, що регулюють відносини у цих сферах .

Ліцензуванню, зокрема, підлягають такі види господарської діяльності:

- пошук (розвідка) корисних копалин;

- виробництво, ремонт вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, холодної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 мм і швидкістю польоту кулі понад 100 м на секунду, торгівля вогнепальною зброєю та боєприпасами до неї, холодною зброєю, пневматичною зброєю калібру понад 4,5 мм і швидкістю польоту кулі понад 100 м на секунду;

- виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, торгівля виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння;

- виробництво лікарських засобів, оптова, роздрібна торгівля лікарськими засобами;

- виробництво ветеринарних медикаментів і препаратів, оптова, роздрібна торгівля ветеринарними медикаментами і препаратами;

- постачання природного газу за регульованим, за нерегульованим тарифом;

- медична практика;

- ветеринарна практика;

- організація та утримання тоталізаторів, гральних закладів, випуск та проведення лотерей;

- будівельна діяльність (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж);

- надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі);

- надання освітніх послуг загальноосвітніми, професійно-технічними та вищими навчальними закладами;

- організація іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму; екскурсійна діяльність;

- страхова діяльність та інші види діяльності .

Ліцензія видається на певний строк, тобто право, засвідчене ліцензією, є строковим. Строки дії ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності визначені Кабінетом Міністрів України у вищенаведеній постанові від 29 листопада 2000 р. № 1755 "Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу"; мінімальний строк - 3 роки.

Постановою КМУ від 20.10.2011 р. № 1059 внесено зміни до урядової постанови "Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу" від 29.11.2000 р. № 1755 (далі - постанова № 1755 )[5].

Змінами уточнено, що термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, визначених ч. 3 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"[4] від 01.06.2000 р. № 1775-II є необмеженим.

Однак обмежується п'ятьма роками термін дії ліцензії на такі види господарської діяльності, перераховані в ч. 3 ст. 9 цього Закону:

- Виробництво вибухових матеріалів промислового призначення;

- Виробництво особливо небезпечних хімічних речовин;

- Операції у сфері поводження з небезпечними відходами, збирання та заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини;

- Впровадження, ввезення, вивезення голографічних захисних елементів;

- Виготовлення бланків цінних паперів, документів суворої звітності;

- Транспортування нафти, нафтопродуктів магістральним трубопроводом, транспортування природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ трубопроводами та їх розподіл;

- Поставка природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим і нерегульованим тарифом;

- Зберігання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ в обсягах, що перевищують рівень, встановлений ліцензійними умовами;

- Централізоване водопостачання та водовідведення;

- Підготовка, переробка, металургійна переробка металобрухту кольорових і чорних металів;

- Виробництво теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії.

Зауважимо, що в попередній редакції постанови № 1755 було встановлено п'ятирічний термін дії ліцензії на види діяльності, визначені пунктами 3-5, 15, 17-21, 39 і 73 ст. 9 Закону про ліцензування[4].

Крім того, у зв'язку з тим, що змінами в Законі про ліцензування діяльність з виготовлення парфумерно-косметичної продукції з використанням спирту етилового виключена з переліку видів діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону про ліцензування, Кабмін також виключив цю позицію з постанови № 1755.

Постанова від 20.10.2011 р. № 1059 набула чинності з 22 жовтня 2011 року[6].

Умовою дійсності ліцензії є дотримання ліцензіатом ліцензійних умов.

Ліцензійні умови являють собою обов'язкові вимоги як до ліцензіата, так і до порядку провадження ним діяльності, що підлягає ліцензуванню. Вони мають вигляд нормативно-правового акта, що приймається Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва спільно з профільним міністерством чи відомством залежно від виду діяльності. Наприклад, наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства транспорту України від 18 грудня 2003 р. № 136/985 були затверджені Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, що визначають кваліфікаційні, технічні, організаційні та інші вимоги до провадження суб'єктами господарювання відповідної господарської діяльності.

Згідно зі ст. 4 Закону про ліцензування реалізацію державної політики у сфері ліцензування здійснюють Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, а також органи виконавчої влади, визначені Кабінетом Міністрів України і спеціально уповноважені виконавчі органи рад, уповноважені провадити ліцензування певних видів господарської діяльності[4].

Спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, який діє на підставі Положення про нього, затвердженого Указом Президента України від 25 травня 2000 р. № 721/2000.

Суб'єкт господарювання, який має намір провадити певний вид господарської діяльності, що ліцензується, особисто або через уповноважений ним орган чи особу звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії (ст. 10 Закону про ліцензування).

У заяві про видачу ліцензії повинні міститися такі дані:

1) відомості про суб'єкта господарювання-заявника:

- найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код - для юридичної особи;

- прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані (серія, номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання), ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів - для фізичної особи;

2) вид господарської діяльності, на провадження якого заявник має намір одержати ліцензію.

До заяви про видачу ліцензії додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа.

Для окремих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, до заяви про видачу ліцензії також додаються документи, передбачені Переліком документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 2001 р. № 756[7].

Орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі у строк не пізніше ніж 10 робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо спеціальним законом, який регулює відносини у певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види діяльності.

Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії є:

- недостовірність даних у документах, поданих заявником, для отримання ліцензії;

- невідповідність заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії.

У разі відмови у видачі ліцензії на підставі виявлення недостовірних даних у документах, поданих заявником про видачу ліцензії, суб'єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про видачу ліцензії не раніше ніж через 3 місяці з дати прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії.

У разі відмови у видачі ліцензії на підставі невідповідності заявника ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, вказаного в заяві про видачу ліцензії, суб'єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про видачу ліцензії після усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі ліцензії.

Після прийняття рішення про видачу ліцензії заявник повинен внести плату за її видачу у. розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2000 р. № 1755 "Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу"[5]. За положеннями цього документа плата за видачу ліцензії справляється у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо органом ліцензування є центральний орган виконавчої влади, або 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо органом ліцензування є місцевий орган виконавчої влади (крім спеціально визначених видів господарської діяльності).

Орган ліцензування повинен оформити ліцензію не пізніше ніж за 3 робочі дні з дня надходження документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії. ліцензування господарський підприємництво некомерційний

Якщо заявник протягом 30 календарних днів з дня направлення йому повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії не подав документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії, або не звернувся до органу ліцензування для отримання оформленої ліцензії, орган ліцензування, який оформив ліцензію, має право скасувати рішення про видачу ліцензії або прийняти рішення про визнання такої ліцензії недійсною.

Для кожної філії, відокремленого підрозділу ліцензіата, які провадитимуть господарську діяльність на підставі отриманої рим ліцензії, орган ліцензування видає ліцензіату засвідчені ним копії ліцензії, за видачу кожної з яких справляється плата в розмірі 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно зі ст. 16 Закону про ліцензування підставами для переоформлення ліцензії є:

- зміна найменування юридичної особи (якщо зміна найменування не пов'язана з реорганізацією юридичної особи) або прізвища, ім'я, по батькові фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності;

- зміна місцезнаходження юридичної особи або місця проживання фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності;

- зміни, пов'язані з провадженням ліцензіатом певного виду господарської діяльності[4].

У разі виникнення підстав для переоформлення ліцензії ліцензіат зобов'язаний протягом 10 робочих днів подати органу ліцензування заяву про переоформлення ліцензії разом з ліцензією, що підлягає переоформленню, та відповідними документами або їх нотаріально засвідченими копіями, які підтверджують зазначені зміни. Не переоформлена в установлений строк ліцензія є недійсною.

Орган ліцензування протягом 3 робочих днів з дати надходження заяви про переоформлення ліцензії та документів, що додаються до неї, зобов'язаний видати переоформлену на новому бланку ліцензію з урахуванням змін, зазначених у заяві про переоформлення ліцензії.

У разі переоформлення ліцензії орган ліцензування приймає рішення про визнання недійсною ліцензії, що була переоформлена, з внесенням відповідних змін до ліцензійного реєстру не пізніше наступного робочого дня.

За переоформлення ліцензії справляється плата в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 21 Закону про ліцензування підставами для анулювання ліцензії є:

- заява ліцензіата про анулювання ліцензії;

- акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов;

- рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання;

- нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності;

- акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії;

- акт про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності;

- акт про встановлення факту неподання в установлений строк повідомлення про зміну даних, зазначених в документах, Що додавалися до заяви про видачу ліцензії;

- акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов;

- неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності;

- акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування або спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування[4].

Орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії протягом 10 робочих днів з дати встановлення підстав для анулювання ліцензії, яке вручається (надсилається) ліцензіату із зазначенням підстав анулювання не пізніше 3 робочих днів з дати його прийняття[9].

Отже, відповідно до законодавства України ліцензуванню на території України підлягає 56 видів господарської діяльності, пов'язаної з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, надання послуг, виконанням робіт.

Іншими словами 85% усього бізнесу України підлягає ліцензуванню.

Завдання 2. Задача

До Конституційного Суду України звернулась група народних депутатів з вимогою визнати неконституційними нормативні акти МВС України, які надають право підрозділам Державної служби охорони МВС України надавати платні охоронні послуги. В обґрунтуванні своїх вимог вони зазначили, що відповідно до Закону України „Про міліцію” працівники міліції (до яких відносяться і працівники Державної служби охорони МВС України) не мають права займатися підприємництвом.

Дайте поняття господарської діяльності, підприємництва та некомерційної господарської діяльності. Дайте характеристику їх ознак. Дайте юридичну оцінку ситуації та вкажіть, яке рішення повинен винести Конституційний Суд України?

Рішення задачі.

Господарською діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. (ст. 3 ГК України).

Підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.( ст..1 ЗУ «Про підприємництво»)

Некомерційна господарська діяльність - це самостійна систематична господарська діяльність, здійснювана суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

На мою думку та відповідно чинного законодавства, Конституційний Суд України повинен задовольнити вимоги народних депутатів і визнати неконституційними нормативні акти МВС України, які надають право підрозділам Державної служби охорони МВС України надавати платні охоронні послуги, адже відповідно ст..1 ЗУ «Про підприємництво» займатись надаваннями даних послуг підрозділи Державної служби охорони МВС України не можуть , тому що вони не є зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Також відповідно до ст.. 18 ЗУ «Про міліцію» працівникам міліції забороняється займатись будь-якими видами підприємницької діяльності.

Список використаної літератури

1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // ВВР України. - 1996. - №30.

2. Господарський кодекс України. Верховна Рада України; Кодекс від 16.01.2003 № 436-IV

3. Цивільний кодекс України. Верховна Рада України; Кодекс від 16.01.2003 № 435-IV

4. "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" Закон України від 01.06.2000 р. № 1775-II

5. "Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу". Постанова Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2000 р. № 1755

6. "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2000 р. N 1755". Кабінет Міністрів України; Постанова від 20.10.2011 № 1059

7. "Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності". Кабінет Міністрів України; Перелік від 04.07.2001 № 756

8. "Про запровадження ліцензії єдиного зразка для певних видів господарської діяльності". Кабінет Міністрів України; Постанова від 20 листопада 2000 р. № 1719

9. Старцев О. В. Підприємницьке право. Навчальний посібник.-Х.: «Істина», 2006.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Поняття та основні засади ліцензійних умов. Органи, які здійснюють контроль за додержанням ліцензійних умов. Документи, що подаються органу ліцензування. Рішення про видачу або відмову у видачі. Видача ліцензії та основні підстави щодо її анулювання.

    курсовая работа [26,2 K], добавлен 16.12.2012

  • Дослідження правового регулювання ліцензування господарської діяльності в Україні. Визначення поняття ліцензування та характеристика його ознак. Ліцензування певних видів господарської діяльності. Дослідження ліцензування як правового інституту.

    курсовая работа [29,9 K], добавлен 03.03.2010

  • Порядок і особливості проведення державної реєстрації суб’єктів господарської діяльності. Ліцензування суб’єктів хазяйнування та специфіка патентування форм підприємництва. Поняття та способи припинення функціонування підприємницької діяльності.

    контрольная работа [17,8 K], добавлен 28.10.2013

  • Принципи ліцензування господарської діяльності, державний вплив на економічні процеси у країні. Основні важелі правового регулювання, що використовуються державою у сфері господарювання, економічні й адміністративні методи. Критерії ліцензування.

    реферат [21,7 K], добавлен 07.04.2011

  • Ліцензування як один із засобів державного регулювання. Аналіз правоутворюючого значення ліцензії. Підстави для прийняття рішення про анулювання ліцензії як санкції за порушення вимог ліцензійного законодавства. Аналіз положень Закону про ліцензування.

    реферат [19,6 K], добавлен 07.04.2011

  • Соціальні та правові підстави криміналізації порушення у сфері господарської діяльності. Поняття комерційної або банківської таємниці. Механізм завдання суспільно небезпечної шкоди об'єкту кримінально-правової охорони. Розголошення комерційної таємниці.

    курсовая работа [99,0 K], добавлен 07.10.2011

  • ИФункції і повноваження Президента України. Відносини, що регулює цивільне право. Види підприємницької діяльності які здійснюються без ліцензії, і які лише на основі ліцензії. Підстави договору житлового найму. Предмет договору найму жилого приміщення.

    контрольная работа [43,5 K], добавлен 26.09.2008

  • Процес державного контролю у сфері господарської діяльності. Зворотній зв’язок у державному управлінні. Коригування діяльності управлінської системи. Термін перевірки дотримання вимог пожежної безпеки. Загальні повноваження органів державного контролю.

    реферат [35,3 K], добавлен 23.04.2011

  • Основи функціонування господарських товариств, їх створення для здійснення підприємництва і некомерційної господарської діяльності. Види господарських товариств. Порядок утворення і припинення господарських товариств. Участь у господарському товаристві.

    контрольная работа [42,2 K], добавлен 11.01.2014

  • Поняття фізичних осіб підприємців в правовому полі сучасної України. Нормативна база діяльності фізичних осіб–підприємців. Порядок проведення державної реєстрації фізичної особи–підприємця. Ліцензія на здійснення певних видів господарської діяльності.

    курсовая работа [69,5 K], добавлен 30.06.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.