Фізичні особи-підприємці

Печатки і штампи виготовляються юридичними та фізичними особами-підприємцями на підприємствах (у штемпельно-гравельних майстернях) будь якої форми власності, що мають спеціальний дозвіл МВС на провадження такої діяльності. Вибір конкретної майстерні (виготівника), узгодження з ним ціни печаток або штампів, що виготовляються, погодження інших умов, що стосуються, власне, оформлення замовлення на виготовлення належить до компетенції суб'єкта підприємницької діяльності (замовника). Проте нормативно-правовими актами передбачена необхідність попереднього отримання замовником дозволу компетентного державного органу на оформлення такого замовлення (див. Інструкцію про порядок видачі Міністерством та іншим центральним органом виконавчої влади, підприємством, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлення на виготовлення печаток і штампів, затв. наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 1999 р. № 17).

Видачу дозволів суб'єктам підприємницької діяльності на оформлення замовлення на виготовлення печаток, штампів здійснюють міськрайоргани внутрішніх справ за територіально-адміністративною підпорядкованістю.

Згідно з п. 3.1.3. Інструкції для одержання такого дозволу керівники підприємств, установ, організацій, підприємці-громадяни тощо подають до органів внутрішніх справ заяву, де вказують:

- Кількість печаток та штампів, які передбачається виготовити;

- Уперше чи ні виготовляються печатки та штампи (при виготовлені печаток не вперше зазначається підстава їх виготовлення);

- Місце проживання;

- Особу, відповідальну за отримання дозволу на виготовлення печаток і штампів, її прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані;

- Прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані керівника або уповноваженої ним особи, що подає клопотання до органу внутрішніх справ, з якого часу на займаній посаді.

До заяви додаються:

- Копія свідоцтва про державну реєстрацію, нотаріально засвідчена, якщо інше непередбачено законом;

- Зразки (ескізи) печаток , штампів - у 2 примірниках, затверджені керівником (власником). При цьому на печатках і штампах повинен зазначатись ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи або ідентифікаційний номер фізичної особи;

- Громадянами-підприємцями - копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків.

Під час підготовки ескізів печаток, штампів слід мати на увазі, що зображення Державного Герба України згідно з постановою Верховної Ради України від 19 лютого 1992 р. № 2137-ХІІ «Про державний Герб України» , Положення про державний вищий навчальний заклад затв. постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 р. № 1074, Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1998 р. № 1240, може бути розміщено тільки на печатках органів державної влади і державного управління, грошових знаках та знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, банках державних установ, державних вищих закладів освіти та професійно-технічних навчальних закладів України. Також слід керуватися вимогами п. 3.3. Інструкції щодо форми, розмірів та інших ознак печаток та штампів.

Протягом 3 робочих днів із дня одержання документів орган внутрішніх справ зобов'язаний видати дозвіл на виготовлення печаток і штампів суб'єкту підприємницької діяльності або надати письмову відмову із зазначених причин, які обумовлюються законодавством України.

Таким чином, після етапу державної реєстрації, новостворений суб'єкт підприємницької діяльності проходить другий етап - реєстрацію в інших державних органах та установах. Процедура та порядок взяття на облік здійснюється у таких органах, як державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, також відбувається отримання дозволів на виготовлення печаток і штампів.

Розділ 3. Припинення підприємницької діяльності фізичними особами

Припинення суб'єкта підприємницької діяльності є таким же закономірним та органічним процесом, як і створення.

Припинення суб'єктів господарювання регулюється значною кількістю нормативних актів, до яких, насамперед, належать ЦК України, ГК України, закони України від 15 травня 2003 р. № 755-ГУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ "Про господарські товариства", від 14 травня 1992 р. № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 30 червня 1999 р.) та інші нормативні акти, в тому числі відомчі.

Поняття припинення діяльності суб'єкта господарювання відсутнє в законодавстві України. Проте в доктринальному розумінні припиненням вважаються юридичні умови, за яких суб'єкти господарювання втрачають право провадити господарську діяльність та, відповідно, втрачають підприємницьку правосуб'єктність з моменту внесення відповідного запису до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності. [26, ч. 4 ст. 91 ЦК]

З прийняттям нових ГК та ЦК України законодавець насамперед розширив поняття суб'єкта господарювання. Так, відповідно до ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнані:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності.

Таким чином, під припиненням суб'єктів господарювання слід розуміти припинення не лише юридичних, але й фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Відповідно до ст. 59 ГК України та ст. 104 ЦК України припинення суб'єкта господарювання здійснюється в результаті реорганізації, передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або шляхом ліквідації. [9, с. 171]

Суттєва різниця між ліквідацією та реорганізацією полягає у тому, що в першому випадку має місце остаточне припинення будь-якої діяльності якогось суб'єкта господарювання, у другому - припинення його функціонування в конкретній організаційно-правовій формі із заміною на нову. В обох випадках "припинення суб'єкта господарювання" суб'єкт, що припиняється, більше не існуватиме. У зв'язку з ліквідацією суб'єкта припиниться і його діяльність, у зв'язку ж із реорганізацією вона триватиме, але вже не в колишній (яка існувала до реорганізації), а в новій організаційно-правовій формі суб'єкта господарювання.

Тобто можна сказати, що головна відмінність двох способів припинення суб'єктів господарювання (ліквідації та реорганізації) полягає в юридичних наслідках факту припинення їх існування, у наявності або відсутності правонаступництва.

Таким чином, під реорганізацією розуміють припинення юридичної особи з переходом всіх прав та обов'язків до правонаступника в порядку загального правонаступництва. Під правонаступником розуміють юридичну особу (юридичних осіб), до якої (яких) переходять усі права та обов'язки реорганізованої юридичної особи. Стаття 59 ГК України та ст. 104 ЦК країни визначають чотири шляхи припинення суб'єкта господарювання: злиття, приєднання, поділ та перетворення.

Під ліквідацією розуміють такий спосіб припинення суб'єкта господарювання, при якому на майбутнє неможлива будь-яка діяльність та його існування і який пов'язаний з ліквідацією його справ і майна, відсутністю правонаступника.

ГК України (ст. 59) визначає, що скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання є підставою для вилучення його з державного реєстру шляхом внесення до державного реєстру запису про припинення діяльності суб'єкта господарювання. Саме після внесення зазначеного запису суб'єкт господарювання вважається ліквідованим та таким, що припинив свою господарську діяльність. Зазначений запис вноситься лише після затвердження ліквідаційного балансу власником суб'єкта господарювання або ж органом, який призначив ліквідаційну комісію. Реєстр суб'єктів підприємницької діяльності визначається як автоматизована система збирання, накопичення та обробки даних про юридичних та фізичних осіб, зареєстрованих у встановленому законодавством України порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, який ведеться відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Насамперед слід зауважити, що у нормах нових ЦК та ГК України вживається термін "скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання", хоча Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", яким встановлено порядок державної реєстрації суб'єктів господарювання та відповідно її скасування, містить таке поняття, як "державна реєстрація припинення юридичної особи" та "державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи".

Державна реєстрація припинення юридичної особи позбавляє останнього статусу юридичної особи та є підставою для виключення з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України. Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України ведеться на основі нормативних, установчих (для включення до Державного реєстру) та ліквідаційних (для виключення з Державного реєстру) документів, а щодо суб'єктів підприємницької діяльності - на основі копії реєстраційної картки з відміткою про державну реєстрацію в органах державної реєстрації за місцезнаходженням суб'єкта відповідно до Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. № 118.

Новелою нового Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" є те, що він дає визначення поняття державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців як засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Підстави, за яких відбувається припинення юридичних осіб та підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця визначені в ч. 15 ст. 58 та ч. 1 ст. 59 ГК України. В названих статтях законодавець виділяє дві підстави: перша - припинення у добровільному порядку та друга - припинення у примусовому порядку [17; с. 161].

Детальніше та чіткіше визначення підстав для державної реєстрації припинення діяльності суб'єктів господарювання дає Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". Ним чітко розділено підстави припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Припинення підприємницької діяльності фізичної особи відбувається за правилами ст. 51 ЦК України, з особливостями, пов'язаними з тим, що підприємець є людиною з притаманними їй фізичними ознаками (смерть, визнання її безвісно відсутньою та ін.), що не може не впливати на певні обставини припинення його підприємницької діяльності. На відміну від юридичної особи, припинення господарської діяльності фізичної особи - підприємця зберігає за особою цивільну дієздатність. [8, с. 196]

Припинення підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців здійснюється у випадку:

- прийняття фізичною особою-підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності;

- смерті фізичної особи, яка була зареєстрована як підприємець;

- постановлення судового рішення про оголошення фізичної особи померлою або визнання безвісно відсутньою;

- постановлення судового рішення про визнання фізичної особи, яка є підприємцем, недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності;

- постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця з наступних підстав:

1) визнання фізичної особи-підприємця банкрутом;

2) провадження фізичною особою підприємницької діяльності, що заборонена законом;

3) неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону (ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Таким чином, можна зробити висновок, що припинення суб'єкта господарювання може здійснюватися в добровільному і примусовому порядку відповідно до рішення власника або уповноважених ним осіб, засновників суб'єкта господарювання або їхніх правонаступників, а у випадках, передбачених законодавством, - за рішенням суду. Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Висновки

Підприємництво -- це гарантована Конституцією України самостійна, на власний ризик систематична діяльність з виконання робіт, надання послуг, продажу товарів, передання майна у користування -- з метою одержання прибутку.

Суб'єктами підприємницької діяльності можуть бути фізичні особи з повною дієздатністю. В окремих випадках, визначених законом, дозволяється участь осіб і з неповною дієздатністю.

Стаття 42 Конституції України передбачає можливість заборони законом певних видів підприємницької діяльності та обмеження законом підприємницької діяльності для певних осіб -- депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Підприємницька діяльність може бути основним видом діяльності фізичної особи. Якщо підприємницька діяльність не є основною, то законодавство про підприємництво стосується тієї її частини, яка за характером є підприємницькою.

Підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству. До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовують нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Фізична особа здійснює своє право на підприємництво за умови державної реєстрації як підприємця (державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Державна реєстрація фізичних осіб - підприємців провадиться державним реєстратором). Дані державної реєстрації вносяться до Єдиного реєстру фізичних осіб, що займаються підприємництвом, і є відкритими для загального ознайомлення. Після етапу державної реєстрації, новостворений суб'єкт підприємницької діяльності проходить другий етап - реєстрацію в інших державних органах та установах. Процедура та порядок взяття на облік здійснюється у таких органах, як державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, також відбувається отримання дозволів на виготовлення печаток і штампів.

Відмова у державній реєстрації, а також зволікання з її проведенням можуть бути оскаржені до суду.
Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що не є підприємцем. Суд при вирішенні спору може застосовувати до таких договорів правила про зобов'язання, пов'язані з підприємницькою діяльністю.

Голова селянського (фермерського) господарства, яке не є юридичною особою, займається підприємництвом від імені усіх членів господарства за їхньою згодою.

Фізична особа -- підприємець несе відповідальність за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Особа-підприємець, що перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з цією діяльністю, усім своїм майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме йому при поділі цього майна.

Фізична особа, яка не спроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані зі здійсненням підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом на підставах, передбачених законодавством.

Коли особа, що займалася підприємництвом, визнана безвісно відсутньою, недієздатною, чи такою, що обмежена у дієздатності, або якщо майно, яке використовувалося у підприємництві, перейшло до неповнолітніх осіб, органом опіки та піклування може бути призначений управитель цього майна.

При здійсненні повноважень щодо управління майном управитель діє від свого імені, але в інтересах осіб, які є власниками. Органи опіки і піклування контролюють діяльність управителя майном відповідно до правил про контроль за діяльністю опікуна і піклувальника. Довірче управління майном припиняється, якщо відпали обставини, на підставі яких його було встановлено.

Припинення суб'єкта господарювання може здійснюватися в добровільному і примусовому порядку відповідно до рішення власника або уповноважених ним осіб, засновників суб'єкта господарювання або їхніх правонаступників, а у випадках, передбачених законодавством, - за рішенням суду. Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Список використаної літератури

1. Закон України від 19 жовтня 2000 р. № 2063-ІІІ «Про державну підтримку малого підприємництва»// Відомості Верхов. Ради України. - 2000. - №51-52. - Ст. 447.

2. Закон України від 7 лютого 1991 р. «Про підприємництво»// Відомості Верхов. Ради України.- 1991.-№14- Ст.168.

3. Закон України від 16 грудня 1993 р. «Про державну службу»// Відомості Верхов. Ради України.-1993.- № 52.- Ст. 490.

4. Закон України від 12 липня 2001 р. № 2664-1II "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"// Відомості Верхов. Ради України .- 2002.- N 1.- Ст. 1.

5. Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність»// Відомості Верхов. Ради України.- 1991.- № 29.- Ст. 377.

6. Закону України «Про банки та банківську діяльність»// Відомості Верхов. Ради України.- 1991.- №5.- 281.

7. Декрет Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1992 р. «Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств»// Відомості Верхов. Ради України- 1993- № 11 - Ст. 94.

8. Підприємницьке право: Підручн. / За ред. О. В. Старцева / 3-тє вид., перероб. і допов. - К.: Істина, 2007. - 864 с.

9. Правові основи підприємницької діяльності: навч. посіб. / Ю. М. Крупка. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 480 с. - Бібліогр.: с.440-452.

10. Хілінський Ю. Навіщо приватному підприємцю печатка// Все про бухгалтерский облік. - 2004. - № 50. - С. 43.

11. Агієнко О.М. Цивільне право України. - Х.: ХНПУ, 2004. - 611 с.

12. Берестова І. Е. Цивільне право України. Особлива частина. - К.: НАВСУ, 2005. - 348 с.

13. Бондаренко Г. І. Оподаткування фізичних осіб: Навч. посібник. - Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. - 248с.

14. Борисов В.І. Цивільне право України. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 753 с.

15. Варфоломеєва Т.В., Пастухов В.П., Пеньківський В.Ф., ПіцанО.М. Правознавство. Навч. пос. - К.: Знання-Прес, 2001. - 327 с.

16. Занфірова Т.А. Теоретичні основи роботодавчої правосуб'єктності фізичної особи // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 24. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. - С. 293 - 299.

17. Зюнькін А.Г. Фінансове право. - К.: МАУП, 2003. - 165 с.

18. Коломієць О.О. Право громадян на здійснення підприємницької діяльності // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - № 4. - С.28-30.

19. Коломієць О.О. Деякі питання реєстрації фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та її скасування // Правова держава. - К.: ІДП НАНУ, 2002. - Вип. 13. - С.522-528.

20. Панченко М.І. Цивільне право України. - К.: Знання, 2005. - 583 с.

21. Правові основи підприємницької діяльності / За ред. В. І. Шакуна, В. П. Мельника, В. М. Поповича.- К., 1997.

22. Саніахметова Н.О. Правовий захист підприємництва в Україні: Навч. посіб. / Одес. держ. юрид. акад. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 333 с.

23. Цивільне право України: Навч. посіб. -- К.: Знання,
2005. -- 583 с.

24. Цивільне право України: Підручник / Є.О. Харитонов, Н.О. Саніахметова. - К.: Істина, 2003. - 521с.

25. Цивільне та сімейне право України: Навчально-практичний посібник/ За ред. Є.О. Харитонова, А.І. Дрішлюка, - Х.: ТОВ „Одіссей”, 2003. - 628с.

26. Цивільний кодекс України. Коментар. / За ред. Є.О. Харитонова, О.М. Калітенко. - Х.: ТОВ „Одіссей”, 2003. - 700с.

27. Господарський кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. Станом на 1 лют. 2010 р.: (офіц. текст). - К.: Паливода А.В., 2010. - 192 с.

28. Закон України від 21 грудня 1993 р. № 3759-ХІІ "Про телебачення і радіомовлення"// Відомості Верхов. Ради України.- 1994.- № 10.- Ст. 43.

29. Закон України від 15 листопада 1996 р. № 502/96-ВР "Про космічну діяльність"// Відомості Верхов. Ради України.- 1997.- № 1.- Ст.2.

30. Закон України від 5 травня 1999 р. № 619-ХІУ "Про металобрухт» // Відомості Верхов. Ради України.- 1999.- № 25.- Ст. 212.

31. Закон України від 14 грудня 1999 р. № 1286-ХІУ "Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг"// Відомості Верхов. Ради України.- 2000.- № 3.- Ст. 21.

32. Закон України від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ "Про господарські товариства"// Відомості Верхов. Ради України.- 1991.- № 49.- Ст. 682.

33. Лист Вищого арбітражного суду України від 23 жовтня 2000 р. № 01-8/556 «Про деякі приписи чинного законодавства, що регулює підприємницьку діяльність громадян» N 01-8/556 від 23.10.2000.

34. Закон України від 15 травня 2003 р. № 755-ІУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"// Відомості Верхов. Ради України.- 2003.- № 31-32.- Ст. 263.

35. Закон України від 11 грудня 2003 р. № 1382-ІУ "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"// Відомості Верхов. Ради України.- 2004.- № 15.- Ст. 232.

36. Інструкція про порядок обліку платників податків, затв. наказом Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 р. № 80 (в редакції наказу від 17 листопада 1998 р. №552).

37. Постанова правління Пенсійного фонду України від 21 червня 2005 р. № 10-1.

38. Інструкція про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затв. Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 20 квітня 2001 р. № 12.

39. Інструкцією про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затв. постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасовою втрати працездатності від 26 червня 2001 р. № 16.

40. Інструкцією про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття затв. наказом Міністерством праці та соціальної політики України від 18 грудня 2000 р. № 339.

Размещено на Allbest.ru