Особливості досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПІДГОТОВКИ СЛІДЧИХ І КРИМІНАЛІСТІВ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

НАУКОВА РОБОТА

на тему:

ОСОБЛИВОСТІ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ ЩОДО НЕПОВНОЛІТНІХ

Виконав: курсант 3-го курсу

ФПС ННІПСК НАВС

Науменко А.В.

Керівник: Омельченко О.Є.



ЗМІСТ

ВСТУП

1. Особливості досудового розслідування у справах про злочини неповнолітніх : загальні положення.

2.Особливості проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх.

2.1 Застосування до неповнолітнього підозрюваного запобіжного заходу.

2.2 Затримання та тримання під вартою неповнолітньої особи.

3.Повідомлення неповнолітнього про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

3.1 Виклик неповнолітнього підозрюваного та його допит.

3.2. Участь законного представника, педагога, психолога або лікаря в допиті неповнолітнього підозрюваного.

3.3. Участь захисника у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх.

4. Особливості проведення досудового розслідування в кримінальних провадженнях щодо осіб у віці від 11 років і до досягнення ними віку, з якого можлива кримінальна відповідальність.

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ



ВСТУП

За останні роки в державі змінилася криміногенна ситуація щодо учинення злочинів неповнолітніми чи за їх участю. Зокрема за 9 місяців 2012 року неповнолітніми учинено 12 388 злочинів, що на 1545 злочинів, або 11,1%, менше, ніж минулого року (13 933). Визначальною особливістю останніх років є зміна структури злочинності неповнолітніх у бік корисливих та насильницьких діянь.

Понад дві третини злочинів, скоєних підлітками, становлять тяжкі та особливо тяжкі злочини. Неповнолітніми у минулому році вчинено 41 умисне убивство, заподіяно 84 умисних тяжких тілесних ушкодження, вчинено 224 розбійні напади, 944 грабежів, 700 злочинів, пов'язаних за незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин. У злочинному середовищі серед неповнолітніх спостерігається високий рівень організованості. Третина підлітків щорічно вчиняють злочини у складі групи.

Кримінальній відповідальності підлягає фізична, осудна особа, яка на момент вчинення кримінального правопорушення досягла віку з якого, відповідно до Кримінального кодексу може наставати кримінальна відповідальність (Суб'єкт вчинення кримінального правопорушення).

Зниження віку кримінальної відповідальності пов'язане з фізіологічним процесом поступового формування здатності особи з моменту досягнення певного віку усвідомлювати свої дії, керувати ними та розуміти небезпечність дій, які вона вчиняє. У зв'язку з цим закон диференціює вік кримінальної відповідальності: за загальним правилом, кримінальній відповідальності підлягає особа, якій до вчинення злочину виповнилось 16 років, і лише за вчинення низки злочинів , передбачених статтею 22 КК України, переважна більшість яких є тяжкі та особливо тяжкі злочини, відповідальність наступає з 14-річного віку.

Вік суб'єкта кримінального правопорушення виконує не лише роль критерію нижчої вікової межі, з якої може настати кримінальна відповідальність, але й є обставиною, що визначає характер і ступінь суворості кримінальної відповідальності, покарання чи особливостей провадження в справах про злочини неповнолітніх.

Поряд із загальними положеннями, що належать до питань проведення досудового розслідування за провадженнями щодо осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, кримінальний закон передбачає певні особливості проведення досудового розслідування та судового розгляду проваджень щодо неповнолітніх.

Особливості розслідування кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми, передбачені в 38 Главі КПК, яка має назву „ Кримінальне провадження щодо неповнолітніх”, які стосуються предмета доказування у діяннях, що учиняються даними особами, допит неповнолітнього підозрюваного, застосування до неповнолітніх запобіжних заходів, передання неповнолітнього підозрюваного під нагляд, особливості судового розгляду та ін.

Крім того, цим розділом визначається особливий порядок застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності.

Встановлюючи дані особливості, законодавець виходив з психологічної характеристики цього віку, а саме : нестійкості психічних процесів, відсутності достатнього життєвого досвіду, знань, навичок, соціальної поведінки. Тобто така психофізична незавершеність процесу формування особи призводить до нездатності повною мірою ( на рівні дорослої людини ) усвідомлювати фактичні ознаки і суспільну небезпечність такого складного соціального явища як кримінальне правопорушення, а також можливість адекватно оцінювати свою поведінку.

Тому, враховуючи біологічні, психологічні та соціальні особливості неповнолітніх, закон, по-перше, забезпечує їх посилену кримінально-правову охорону, по-друге, є певні особливості досудового розслідування та розгляду кримінального провадження в суді щодо кримінальних правопорушень учинених самими неповнолітніми. Ця позиція базується на міжнародно-правових актах, зокрема Декларації прав дитини, у Преамбулі якої зазначається, що “принимая во внимание, что ребенок, ввиду его физической и умственной незрелости, нуждается в специальной охране и заботе, включая надлежащую правовую защиту”. Необхідність відокремлення спеціальних норм про провадження у справах і кримінальну відповідальність неповнолітніх обумовлена принципами справедливості, гуманізму та економії кримінальної репресії. Тобто, законодавець націлює на те, щоб кримінальні провадження стосовно неповнолітніх велись швидко, неупереджено, без будь-яких затримок, а особи, які ведуть провадження мали відповідну кваліфікацію і при виборі запобіжних заходів чи покарання виходили з принципу „мінімальної достатності”.



1. Особливості проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх

Відповідно до статті 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

З урахуванням проведеного розслідування та вікової категорії підозрюваних слідчим, прокурором може прийматися одне з таких рішень: закриття кримінального провадження (стаття 284 КПК України), звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру (стаття 290 КПК України).

Поряд із загальними положеннями, що належать до питань провадження щодо неповнолітніх осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, кримінальний процесуальний закон передбачає певні особливості проведення досудового розслідування (наприклад, є певні особливості при обранні запобіжного заходу, у тому числі тримання під вартою, допиту та інше) та розгляду в суді цієї категорії проваджень (призначення та види покарання, які можуть бути застосовані до неповнолітнього, звільнення від відбування покарання з випробуванням та інше).

Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 КПК України неповнолітня особа - це малолітня особа, а також дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Проте серед неповнолітніх в Кримінальному кодексі України виокремлюється ще ряд категорій осіб, зокрема: 1) малолітні, тобто ті, які не досягли 14-річного віку, 2) новонароджені діти, 3) діти, які не досягли 16-річного віку, тощо. Коли йдеться про кримінальну відповідальність, то мають на увазі виокремлення серед них тих, що досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність. В такому розумінні неповнолітніми, слід вважати, осіб які досягли 16-річного віку, в окремих випадках 14-річного віку, але яким ще не виповнилося 18 років.

Новелою Кримінального процесуального кодексу України є положення щодо можливості застосування до неповнолітнього підозрюваного примусових заходів виховного характеру.

Зокрема, відповідно до статті 497 КПК України, якщо під час досудового розслідування прокурор дійде до висновку про можливе виправлення неповнолітнього, який обвинувачується у вчиненні вперше кримінального проступку, злочину невеликої тяжкості або необережного злочину середньої тяжкості без застосування кримінального покарання, а неповнолітній обвинувачений та його представник не заперечує, він складає клопотання про застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду.

Під час судового розгляду суд за наявності підстав, передбачених ч.1 ст.497 КПК України, може прийняти позитивне рішення та задовольнити клопотання прокурора призначити неповнолітньому обвинуваченому примусові заходи виховного характеру.

Це обумовлено гуманізацією кримінального процесуального законодавства щодо діянь, учинених неповнолітніми, та можливістю перевиховання осіб, не застосовуючи до них кримінального покарання, що відповідає основним вимогам міжнародних Договорів та Конвенцій щодо захисту прав та свобод дітей.



2. Особливості проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх

неповнолітній підозрюваний допит кримінальний

Відповідно до статті 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

З урахуванням проведеного розслідування та вікової категорії підозрюваних слідчим, прокурором може прийматися одне з таких рішень: закриття кримінального провадження (стаття 284 КПК України), звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру (стаття 290 КПК України).

Поряд із загальними положеннями, що належать до питань провадження щодо неповнолітніх осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, кримінальний процесуальний закон передбачає певні особливості проведення досудового розслідування (наприклад, є певні особливості при обранні запобіжного заходу, у тому числі тримання під вартою, допиту та інше) та розгляду в суді цієї категорії проваджень (призначення та види покарання, які можуть бути застосовані до неповнолітнього, звільнення від відбування покарання з випробуванням та інше).

Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 КПК України неповнолітня особа - це малолітня особа, а також дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Проте серед неповнолітніх в Кримінальному кодексі України виокремлюється ще ряд категорій осіб, зокрема: 1) малолітні, тобто ті, які не досягли 14-річного віку, 2) новонароджені діти, 3) діти, які не досягли 16-річного віку, тощо. Коли йдеться про кримінальну відповідальність, то мають на увазі виокремлення серед них тих, що досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність. В такому розумінні неповнолітніми, слід вважати, осіб які досягли 16-річного віку, в окремих випадках 14-річного віку, але яким ще не виповнилося 18 років.

Новелою Кримінального процесуального кодексу України є положення щодо можливості застосування до неповнолітнього підозрюваного примусових заходів виховного характеру.

Зокрема, відповідно до статті 497 КПК України, якщо під час досудового розслідування прокурор дійде до висновку про можливе виправлення неповнолітнього, який обвинувачується у вчиненні вперше кримінального проступку, злочину невеликої тяжкості або необережного злочину середньої тяжкості без застосування кримінального покарання, а неповнолітній обвинувачений та його представник не заперечує, він складає клопотання про застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду.

Під час судового розгляду суд за наявності підстав, передбачених ч.1 ст.497 КПК України, може прийняти позитивне рішення та задовольнити клопотання прокурора призначити неповнолітньому обвинуваченому примусові заходи виховного характеру.

Це обумовлено гуманізацією кримінального процесуального законодавства щодо діянь, учинених неповнолітніми, та можливістю перевиховання осіб, не застосовуючи до них кримінального покарання, що відповідає основним вимогам міжнародних Договорів та Конвенцій щодо захисту прав та свобод дітей.

2.1 Застосування до неповнолітнього підозрюваного запобіжного заходу

Згідно з частиною 2 статті 492 КПК України за наявності підстав, передбачених кримінальним процесуальним кодексом до неповнолітнього з урахуванням його вікових та психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених КПК.

Відповідно до статті 29 Конституції України, статті 9 Міжнародного пакту про громадські і політичні права 1966 року, статті 5 Конвенції про захист людини і основоположних свобод 1950 року й відповідних положень та низки інших міжнародно-правових актів з прав людини і судочинства зазначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість, у тому числі і неповнолітня, а тому застосування запобіжного заходу можливе лише у виняткових випадках, за наявності передбачених законом підстав і передбаченому законом порядку.

При обранні щодо неповнолітнього підозрюваного конкретного запобіжного заходу застосовуються положення КПК про загальні підстави та порядок обрання запобіжного заходу з обов'язковим урахуванням його вікових та психологічних особливостей і роду занять.

Зокрема, до неповнолітнього підозрюваного може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених частиною 1 статті 176 КПК України :

- особисте зобов'язання;

- особиста порука;

- застава;

- домашній арешт;

- тримання під вартою.

Крім того, законодавець передбачив застосовування щодо неповнолітнього підозрюваного особливого запобіжного заходу як передання неповнолітнього підозрюваного під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а якщо особа виховується в дитячих закладах - адміністрації цієї установи ( стаття 493 КПК України).

При вирішенні питання про обрання неповнолітньому підозрюваному будь-якого запобіжного заходу слідчий, прокурор повинні обов'язково врахувати його вікові психологічні особливості і рід заняття.

Крім того, ураховується мета і підстава застосування запобіжного заходу (стаття 177 КПК України).

Зокрема, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно вплинути на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчиняти це правопорушення.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатніх підстав слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може вчинити вказані дії.

Слідчий прокурор не мають права без наявності зазначених підстав звертатися до слідчого судді, суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу.

Крім того, відповідно до частини 5 статті 194 КПК України, під час обрання неповнолітньому запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, слідчий суддя, суд у разі доведення прокурором наявності всіх обставин, передбачених частиною першою статті 194 КПК України, може зобов'язати неповнолітнього підозрюваного виконувати один або кілька обов'язків, а саме:

- прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених ними;

- не відвідувати місця, визначені слідчим суддею, судом;

- пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;

- докласти зусиль до навчання;

- носити електронний засіб контролю.

Вищевказані обов'язки можуть бути покладені на неповнолітнього підозрюваного на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України.

2.2 Затримання та тримання під вартою неповнолітньої особи

З метою запобігання настання ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий під час проведення досудового розслідування у виключних випадках та в установленому законом порядку може звернутися до слідчого судді з клопотанням погодженим з прокурором, про обрання відносно неповнолітнього підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який передбачений пунктом 5 частини 1 статті 176 КПК України. Проте слід зазначити, що відповідно до частини 2 статті 492 КПК України затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише в разі, якщо він підозрюється або обвинувачується в учиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умов, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить настанню вищевказаних ризиків, тобто неповнолітній не розпочне спроб до вчинення нових кримінальних правопорушень, не буде перешкоджати встановленню істини в справі, не переховується від слідства і суду.

Тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше 10 років, а особливо тяжкий - штраф понад двадцять п'ять тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк понад 10 років, або довічне позбавлення волі (частини 4, 5 статті 12 КК України). Проте слід мати на увазі, що положення ч. 3 ст. 102 КК України, за якою покарання у виді позбавлення волі призначається неповнолітньому: за тяжкий злочин - на строк не більше семи років, за особливо тяжкий злочин - на строк не більше 10 років, а за особливо тяжкий злочин, поєднаний з убивством - не більше 15 років.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до закону, обрання запобіжного заходу - тримання під вартою, можливий тільки за рішенням слідчого судді, суду. При вирішенні питання про підтримку клопотання слідчого про цей запобіжний захід прокурор зобов'язаний старанно ознайомитися з усіма матеріалами кримінального провадження, що містять підстави для тримання неповнолітнього під вартою, й особисто, в усіх без винятку випадках, допитати неповнолітнього підозрюваного.

Як виняток, без ухвали слідчого судді, суду неповнолітня особа може бути затримана уповноваженою службовою особою у випадках, визначених у статті 208 КПК України, але не пізніше 60 годин з моменту фактичного затримання повинна бути доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу чи звільнена (ч. 2 ст. 211 КПК України).

Затримання неповнолітньої особи може бути лише в разі вчинення нею тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, якщо інші заходи не зможуть запобігти настанню ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

При затриманні неповнолітнього в порядку статті 208 КПК України слідчий, уповноважена особа, що здійснила затримання особи, складає протокол затримання, в якому зазначається місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положення статті 209 КПК України, підстави затримання, результати особистого обшуку, клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили, повний перелік процесуальних прав та обов'язків затриманого. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.

Про затримання і взяття під варту неповнолітнього негайно сповіщаються його батьки чи особи, які їх замінюють (частина 2 статті 213 КПК України).

Клопотання прокурора або слідчого за погодженням з прокурором про обрання стосовно неповнолітнього підозрюваного розглядається слідчим суддею, судом на загальних підставах у строки, передбачені статтею 186 КПК України. Порядок складання клопотання визначені статтею 184 КПК України.



3. Повідомлення неповнолітнього про підозру у вчиненні кримінального правопорушення

Відповідно до статті 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

Обвинуваченою є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 КПК України, тобто фактично обвинувачений і підсудний є одна і та ж особа за процесуальним статусом.

Статус неповнолітньої особи, що вчинила кримінальне правопорушення, визначається за загальними правилами.

Зокрема, визнавши зібрані докази у кримінальному провадженні достатніми прокурор, слідчий за погодженням з прокурором складає письмове повідомлення про підозру та вручає його неповнолітній особі, що вчинила кримінальне правопорушення.

Відповідно до вимог статті 277 КПК України повідомлення про підозру має містити наступні відомості :

- прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення;

- анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру;

- найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення;

- зміст підозри;

- правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) Кримінального кодексу України;

- стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначається час, місце його вчинення, а також інші суттєві обставини, відомі на момент повідомлення про підозру;

- права підозрюваного;

- підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Повідомлення про підозру неповнолітньому вручається в присутності захисника, участь якого є обов'язкова.

Слід зазначити, що, на відміну від Кримінально-процесуального кодексу України в редакції 1960 року, чинний Кодекс не вимагає допиту впродовж 24 годин особи, яку визнано підозрюваним.

Крім того, неповнолітня особа, що вчинила кримінальне правопорушення, набуває статусу підозрюваного з моменту повідомлення про підозру або затримання за підозрою вчинення кримінального правопорушення.

3.1 Виклик неповнолітнього підозрюваного та його допит

Відповідно до статті 489 КПК України неповнолітній підозрюваний повідомляється або викликається слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом через його батьків або інших законних представників. Інший порядок допускається лише в разі, якщо це зумовлюється обставинами, встановленими під час кримінального провадження.

У разі поміщення неповнолітнього до приймальника-розподільника для неповнолітніх виклик здійснюється через адміністрацію цієї установи.

Про підстави та порядок виклику слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом зазначено в статтях 133-143 КПК України.

Зокрема, відповідно до частини 1 статті 133 КПК України слідчий, прокурор під час досудового розслідування має право викликати підозрюваного, свідка, потерпілого чи іншого учасника кримінального процесу для проведення допиту та іншої процесуальної дії. Слідчий суддя під час досудового розслідування, суд під час судового провадження викликають учасника процесу за власної ініціативи чи за клопотанням слідчого, прокурора або іншого учасника процесу.

Порядок виклику зазначений в статті 135 КПК України, а саме: особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою, факсимільним зв'язком, по телефону або телеграмою.

Відмінність виклику неповнолітнього підозрюваного полягає в тому, що виклик здійснюється через батьків чи інших законних представників.

Відповідно до статті 111 КПК України повідомлення в кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняття процесуального рішення чи здійснену процесуальну дію.

Допит неповнолітнього підозрюваного здійснюється згідно із загальними правилами, зазначеними в кримінальному процесуальному законодавстві, проте існують деякі відмінності, зокрема допит неповнолітнього проводиться слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом у присутності законного представника, педагога або психолога, а за необхідності - лікаря. Допит підозрюваного проводиться за обов'язковою участю захисника (стаття 490 КПК України). Допит не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загальний час допиту не повинен тривати понад дві години на день (стаття 226 КПК України).

З урахуванням зазначених вимог КПК слідчий повинен заздалегідь підготувати перелік питань, які необхідно з'ясувати, а також урахувати той момент, що при допиті малолітніх та неповнолітніх останні в силу вікових особливостей по-різному можуть сприймати суть поставленого запитання, і їх пояснення з цього приводу триватимуть значний час.

Крім того, слід мати на увазі, що допит неповнолітнього підозрюваного (підлітка) може мати певні особливості, а саме легкість, з якою підліток визнає свою провину, що нерідко негативно впливає на якість подальшого збирання доказів слідчим та об'єктивне проведення досудового розслідування. Слід також враховувати такі обставини, як самообмова неповнолітнього з метою удавання хибного поняття «злочинної романтики», схильності підлітків до фантазування, взяття чужої провини «на себе». Тому показання такої особи повинні перевірятися за двома критеріями: їх повнота та достовірність.

У зв'язку з цим слідчому необхідно використовувати допомогу інших учасників процесуальної дії, зокрема лікаря, психолога, педагога.

Показання під час допиту неповнолітнього підозрюваного заносяться до протоколу, який складається службовою особою.

Протокол допиту повинен відповідати загальним вимогам складання протоколів, передбачених пунктом 3 статті 104 КПК України, тобто повинен мати:

- вступну частину, у якій містяться відомості про місце, час проведення та назву дії; особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім'я, по батькові, посада); всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (допиту);

- описову частину, яка повинна містити відомості про: послідовність дій; отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені або надані речі, документи;

- заключної частини, яка повинна містити відомості про: спосіб ознайомлення учасників процесуальної дії зі змістом протоколу, зауваження та доповнення до письмового протоколу з боку всіх учасників процесуальної дії.

За клопотанням учасників процесуальної дії - допит неповнолітнього може бути проведений із застосуванням технічних засобів фіксації, порядок якого визначено в статті 107 КПК України.

Слід мати на увазі, що під час проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості, а також щодо злочинів, вчинених із застосуванням насильства або погрози його застосування, одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з'ясування причин розбіжностей в їхніх показаннях не може бути проведений за участю малолітнього або неповнолітнього (абзац 4 пункту 9 статті 224 КПК України).

Крім того, не рекомендується проводити одночасний допит неповнолітнього підозрюваного зі співучасником учинення кримінального правопорушення, якщо один з них є повнолітнім, або в силу вікових чи інших особливостей може негативно вплинути на об'єктивність проведення цієї процесуальної дії та всього досудового розслідування. Це необхідно для того, щоб уникнути психологічного впливу на неповнолітнього підозрюваного під час допиту (висловлювання погрози на адресу неповнолітнього, його рідних та інші обставини).

3.2 Участь законного представника, педагога, психолога або лікаря в допиті неповнолітнього підозрюваного

Відповідно до частини 1 статті 491 КПК України, якщо неповнолітній не досяг шістнадцятирічного віку або якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим, на його допиті за рішенням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за клопотанням захисника забезпечується участь законного представника, педагога чи психолога, а у разі необхідності - лікаря.

Для встановлення психологічного контакту з неповнолітнім підозрюваним, який не досяг 16-річного віку або був визнаний розумово відсталим, отримання від нього найповніших показань з приводу підозри у вчиненні кримінального правопорушення, захисту його прав і законних інтересів слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд забезпечує за клопотанням захисника неповнолітнього підозрюваного або з його власної ініціативи участь у допиті законного представника, педагога, психолога, а при необхідності - лікаря.

Забезпечуючи участь у допиті зазначених спеціалістів (педагога, психолога, лікаря), слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд мають звернути увагу на наявність у них відповідної освіти, досвіду і відсутність обставин, які виключають їх участь у провадженні (стаття 79 КПК України). Як педагога необхідно залучати особу, яка навчає і виховує неповнолітнього такого самого віку, як і неповнолітній підозрюваний.

До початку допиту зазначеним особам роз'яснюється їхні обов'язки бути присутніми при допиті, а також право заперечувати проти запитань та ставити запитання. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд мають право відвести поставлене запитання, але відведене запитання повинно бути занесено в протокол.

Відповідно до статті 226 КПК України незалежно від присутності на допиті додатково залучених осіб допит неповнолітнього не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загалом - понад дві години в день.

3.3 Участь захисника у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх

Законом передбачається обов'язковість участі захисника у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх. Відмова неповнолітнього підозрюваного від захисника не обов'язкова для слідчого, прокурора і суду і не може бути прийнятою.

Зокрема, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 52 КПК України, обов'язкова участь захисника у кримінальних провадженнях щодо осіб, які підозрюються у віці до 18 років, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнів у тому, що особа є повнолітньою.

Крім того, слід зазначити, що участь захисника обов'язково необхідна у випадках, коли учинення кримінального правопорушення особою у віці понад 18 років, проте в силу розумової відсталості чи психічної хвороби його сприймання світу відносять до дітей.

Відповідно до статті 45 КПК України захисником у кримінальному провадженні є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів виховного та медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування.

Захисником не може бути адвокат, відомості про якого не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно якого в Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Слід зазначити, що на відміну від Кримінально-процесуального кодексу України в редакції 1960 року чинним Кодексом чітко визначається, що захисником у кримінальному провадженні може бути лише адвокат, відомості про якого внесено до Єдиного реєстру адвокатів.

Відповідно до частини 4 статті 46 КПК України захисник користується процесуальними правами підозрюваного захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним.

Також слід мати на увазі, що наявність у справі законного представника, а також їх участь у проведенні процесуальних дій з неповнолітнім, не звільняє захисника від обов'язкової участі в кримінальному провадженні щодо неповнолітніх.

У разі затримання неповнолітнього відповідно до статті 208 КПК України участь захисника передбачена з моменту його затримання.



4. Особливості проведення досудового розслідування в кримінальних провадженнях щодо осіб у віці від 11 років і до досягнення ними віку, з якого можлива кримінальна відповідальність

неповнолітній підозрюваний допит кримінальний

Особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Кримінальним кодексом України, у віці 11 років і досягнення віку, з якого може настати кримінальна відповідальність.

У даному випадку винна малолітня особа відома, але вона не є суб'єктом кримінального правопорушення і не може бути притягнута до кримінальної відповідальності, оскільки не досягла віку з якого встановлена така відповідальність. Проте відповідно до статті 498 КПК України до цих осіб можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру здійснюється згідно з правилами, передбаченими КПК України у повному обсязі слідчими, які спеціально уповноважені керівниками органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх (частина 1 статті 499 КПК України).

У ході досудового розслідування встановлюються ті ж обставини, що при розслідуванні кримінальних правопорушень щодо неповнолітніх.

У разі встановлення в ході досудового розслідування достатніх підстав, що свідчать про те, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п'ять років, слідчий суддя, суд може задовольнити клопотання прокурора та винести ухвалу щодо поміщення цієї малолітньої особи до приймальника-розподільника для дітей на строк до тридцяти днів. Розгляд зазначеного клопотання про поміщення малолітньої особи в приймальник-розподільник для дітей здійснюється в порядку, передбаченому для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей може бути продовжений слідчим суддею, судом ще на строк до тридцяти діб.

Слід зауважити, що в разі, якщо прокурор не доведе наявність достатніх підстав уважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено кримінальну відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк понад 5 років, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що особа може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, та жоден із більш м'яких заходів не може запобігти цьому, слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання (абзац 2 частини 4 статті 498 КПК України).

За результатами проведення досудового розслідування, за відсутності підстав для закриття кримінального провадження прокурор затверджує складене слідчим або самостійно складає клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду в порядку, передбаченого КПК України.

Попередньо прокурор чи слідчий повідомляє законних представників, захисників неповнолітнього, щодо якого винесено клопотання про застосування заходів виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування (частина 1 статті 290 КПК України).

Слід зазначити, що з урахуванням тяжкості вчиненого, суспільної небезпеки, даних про вік, здоров'я особи тощо необхідно обережно підходити до проведення слідчих дій, щоб не травмувати дитячу психіку тривалою процедурою досудового розслідування. Розслідування достовірно відомого незначного суспільно небезпечного діяння стосовно особи, що не може бути суб'єктом правопорушення, не посилює гарантії її захисту, а породжує лише формалізм і тяганину, призводить до порушення її прав.

У законі чітко не визначено процесуального становища вказаної особи, а саме її процесуальний статус, тобто в якості кого його слід допитувати в кримінальному провадженні за вчинення ним суспільно небезпечне діяння -- підозрюваного чи свідка. Оскільки відповідно до частини 1 статті 499 КПК України у цій категорії проваджень досудове розслідування здійснюється в порядку, передбаченому КПК України, тобто за загальновстановленими нормами та обсягом.

Проте зазначаємо, що ця категорія неповнолітніх допитується в якості свідка із залученням законного представника, захисника, педагога, лікаря, а за необхідності лікаря-психолога чи психіатра. При цьому про підозру їй не повідомляється. Аналогічним чином з цією особою проводяться інші слідчі дії.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 52 КПК України участь захисника в кримінальному провадженні щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру, є обов'язковою з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою.

До особи, яка на момент вчинення суспільно небезпечного діяння не досягла віку, з якого може настати кримінальна відповідальність, не може бути застосовано запобіжні заходи, передбачені статтями 176, 493 КПК України.

У разі вчинення цією особою діяння, за яке передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк понад 5 років (тяжкі, особливо тяжкі злочини), прокурору необхідно звернутися до слідчого судді, суду з клопотанням про поміщення особи до приймальника-розподільника для дітей, якщо доведе:

- наявність достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки тяжкого чи особливо тяжкого злочину;

- наявність ризиків, які дають достатніх підстав вважати, що особа може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, та що жоден із більш м'яких заходів не може запобігти цьому.

Клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру разом із реєстром матеріалів досудового розслідування передається прокурором до суду за правилами територіальної підслідності ( стаття 32 КПК України).



Висновок

Таким чином, враховуючи біологічні, психологічні та соціальні особливості неповнолітніх закон, по - перше , забезпечує їх посилену кримінально - правову охорону, по - друге, передбачає особливості притягнення їх до відповідальності , призначення покарання і його відбування . Ця позиція базується на міжнародно-правових актах, зокрема Декларації прав дитини, у преамбулі якої сказано, що неповнолітні у зв'язку з їх фізичною і розумовою незрілістю, потребують спеціальної охорони та захисту, включаючи сюди належний правовий захист, що й передбачено Кримінальним Кодексом.

Розглядаючи характерні особливості провадження у справах неповнолітніх, можна зробити висновок, що поряд із загальними положеннями, що належать до питань провадження в справах щодо осіб, які вчинили злочин, кримінальний закон передбачає певні особливості проведення досудового розслідування та судового розгляду справ про злочини, які вчиняються неповнолітніми. Дані особливості виокремлено в окремий розділ, які стосуються предмета доказування у діяннях, що вчиняються даними особами, затримання і взяття під варту, пред'явлення обвинувачення і допит неповнолітнього обвинуваченого, особливості судового розгляду та ін.

Доцільно було б створити в системі судоустрою України окрему ланку судів, які б розглядали справи про злочини, вчинені неповнолітніми, та забезпечити їх суддями не тільки з юридичною , але й з педагогічною освітою. Це в свою чергу, надасть можливість кваліфікованіше розгядати справи даної категорії.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13 квіт. 2012 р. // Голос України. 19 травня 2012. - № 90-91.;

2. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / За ред. М.Потебенька .-К., 2011;

3. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т. / О.М. Є.М. Блажівський, Є.П. Бурдоль та ін..; за заг. Ред.

В.Я. Тація, В.П. Пшонки, А.В. Портнова. - Х. : Право, 2012 . - 768 с.;

4. Закон України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” // Відомості Верховної Ради ,1995,-№ 6;

5. Декларация прав ребенка // Сборник международных договоров, - М.: Юридическая литература, 1995, с.139 - 141;

6. Курс лекцій з кримінального процесу за новим Кримінальним процесуальним кодексом України (загальна та особлива частина) Національна академія внутрішніх справ - 2012;

7. Постанови Пленумів Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів України в кримінальних справах та адміністративних провадженнях : (офіс . тест). / Упоряд. С.А. Кузьмін, М.С. Кучеренко. - К. : Паливода А.В., 2012. - 612;

8. Постанова пленуму Верховного Суду України №6 “Про практику застосування судами примусових заходів виховного характеру “ від 31.05.2002;

9. Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю неповнолітніх: вітчизняний та міжнародний досвід: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (Дніпропетровськ, 27-28 04.2012). - Дніпропетровськ: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2012. - 280с.

10. Актуальні питання діяльності слідчих підрозділів органів внутрішніх справ України: зб. наук. праць факультету підготовки фахівців для підрозділів слідства та дізнання ХНУВС за 2011 рік / за заг. ред. Академіка НАпрН України, д-ра юрид. наук, проф.. О.М. Бандурки. - Х.: НікаНова, 212. - 738с;

11. Збірник нормативно-правових актів України, регламентують окремі питання кримінального провадження: [упоряд. С.М. Альфоров, С.М. Міщенко, В.І. Фаринник та ін.]; за заг. Ред.. В.І. Слідпченка. - Київ : ТОВ «АРТ-Дизайн», 2012. - 250с.;

12. Актуальні проблеми права: теорія і практика. Збірник наукових праць № 24. - Луганськ: Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, 2012. - 600 с.;

13. Нове у кримінально - процесуальному законодавстві України / За ред. Ю.М.Грошевого. - Харків: “Право”, 2002;

14. Ягодицький В. Вирішення кримінальних справ про суспільно небезпечні діяння, вчинені особами, які не досягли віку кримінальної відповідальності // Право України, - 2012 №11.

15. Конституція України, 1996.

16. Башкатов Й.П. Психология групп несовершеннолетних нарушителей.- Москва, 1993.

Размещено на Allbest.ru