3) неможливість відчуження. Особисті немайнові блага належать до тих, що не передаються. Законодавець врахував цю обставину і відображає це в нормах права, виключаючи перехід особистих немайнових прав від одного суб'єкта до інших. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. Зазначене положення поряд з цивільно-правовою природою має конституційно-правову спрямованість. Права та свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Саме в силу цього неможливо юридично передати іншій особі право на своє ім'я, на охорону свого життя, на свою особисту недоторканність і т. д. Інакше б названі права втратили не тільки юридичний, а й соціальний зміст.

Слід зазначити, що ознака невіддільності не є специфічною лише для особистих немайнових прав, вона властива й іншим немайновим правам, які не носять особистого характеру. Так, право на участь у виборах народних депутатів - невідчужуване, однак його не можна розглядати як особисте немайнове.

Якщо звернутись до особистих немайнових прав юридичної особи, зокрема, до права на ділову репутацію, то можна зустріти випадки його відчуження. Предметом договору комерційної концесії поряд з правом на використання об'єктів права інтелектуальної власності є комерційний досвід та ділова репутація Віднесення ділової репутації до відчужуваних об'єктів є дещо умовним;

4) безстроковий характер. Ця ознака тісно пов'язана з попередньою. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно , тому не обмежується у часі і можливість їх захисту у випадках порушення. Зокрема, до вимог, на які не поширюється строк позовної давності, належать вимоги, що випливають із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом (п. 1 ч. 1 ст. 268 ЦК);

5) специфіка виникнення та припинення. Особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Так, до нематеріальних благ, які набуваються від народження, прийнято відносити життя, здоров'я, особисту недоторканність, особисту та сімейну таємницю. До нематеріальних благ, які набуваються за законом - ім'я; свобода місця знаходження, що втілюється в праві на вільне пересування, вибір місця проживання та інші.

Дискусійним залишається питання про момент виникнення такого блага, як честь, гідність, ділова репутація. Окремі блага виникають з моменту укладення правочинів, наприклад, право на адвокатську таємницю виникає з моменту укладення договору доручення; право на таємницю кореспонденції - з договорів надання послуг організаціями поштового зв'язку. Більшість особистих немайнових благ припиняється зі смертю управомоченої особи.

Розділ 4. Особливості захисту майнових прав на речі та специфіка цих засобів стосовно нерухомого майна

Нині в Україні триває процес корінних змін у системі відносин власності, заміни командно-адміністративних засад в управлінні економікою на ринкові методи, які покликані забезпечити власність усіх форм власності і господарювання. Відносини власності - основна рушійна сила розвитку економіки у будь-якому суспільстві. Від рівня правової урегульованості відносин власності багато в чому залежить успіх ринкових реформ в Україні.

Норми, що регулюють статику відносин власності в їх позитивному стані, звичайно мають визначальне значення в інституті права власності. Однак, без надійних захисних механізмів, без ефективних засобів захисту прав власників взагалі неможливе функціонування інституту права власності та реальне здійснення власниками належного їм суб'єктивного права власності. Права суб'єктів цивільних правовідносин повинні не лише проголошуватися, а й захищатися державою у разі їх порушення. Такою є і вимога Конституції України, яка проголошує принцип захисту прав і свобод громадянина судом.

Проте, як свідчить аналіз правозастосовної практики, ще існує чимало прогалин у регулюванні відносин у сфері захисту права власності і труднощів у застосуванні чинного законодавства при розгляді справ судами.

Тому, на нашу думку, є необхідним в окремому розділі розглянути ті методи та засоби, якими є можливим захищати свої законні майнові права, а також розглянути дані питання в аспекті особливо важливого виду майна - нерухомості.

Отже, особливості правового захисту полягають перш за все в тому, що вони забезпечуються за допомогою речових позовів.

Речево-правовий захист ще називають абсолютним, підкреслюючи при цьому, що власник речі може отримати захист від будь-якої особи, яка порушує його право. Вони характеризуються тим, що направлені безпосередньо на захист права власності як абсолютного суб'єктивного права, забезпечення реалізації правомочностей власника - володіння, користування і розпорядження - по відношенню до належної йому речі.

Відповідно до положень статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, в тому числі і від власника майна.

Відповідно до зазначеного слід сказати, що до найбільш поширених способів захисту права на речі відносяться: позов власника про витребування майна (речі) із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), позов власника про усунення перешкод у реалізації свого права власності (негаторний позов), позов про визнання права власності.

Далі розглянемо віндикаційний позов. Його суттєвими ознаками є:

* він може бути поданий власником або уповноваженою власником особою;

* вимогою є повернення речі;

* належна позивачеві річ перебуває в чужому незаконному володіння.

Під незаконним володінням розуміється усяке фактичне володіння річчю, якщо воно не має правової підстави.

Витребувати із чужого незаконного володіння можна лише індивідуально-визначене майно (річ), що випливає із сутності даного позову, спрямованого на повернення власником саме того самого майна, що вибуло із його володіння.

Якщо майно придбане за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право на віндикаційний позов тільки якщо майно:

* було загублене власником або особою, якій він передав майно (річ) у володіння;

* було викрадене у власника або особи, якій він передав майно (річ) у володіння;

* вибуло з володіння власника або особи,якій він передав майно (річ) у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом;

Майно не може бути витребуване від добросовісного набувача, якщо воно було продане в порядку, встановленому законодавством., але якщо майно було безвідплатно набуте в особи, яка не мала права його відчужувати - таке майно може бути витребуване власником в усіх випадках.

На відміну від індикаційного - негаторний позов - спосіб захисту права власника, який не пов'язаний із позбавленням права володіння. Це позадоговірна вимога власника, що володіє річчю (і не переставав володіти нею) до третьої особи про усунення перешкод в здійсненні власником правомочностей володіння, користування й розпорядження майном (річчю).

Право на негаторний позов має власник, а також титульний власник, який володіє річчю, але позбавлений можливості користуватися або розпоряджуватися нею. Підставою такого позову є обставини, що обґрунтовують право позивача на користування й розпорядження річчю, а також підтверджують, що поведінка третьої особи створює перешкоди у реалізації зазначених правомочностей.

З негаторним позовом власник має право звернутися в момент, коли таке порушення (перешкода у здійсненні своїх правомочностей) ще триває. Тому на такий позов строк позовної давності не поширюється.

Поряд із цим відповідно до положень статті 392 ЦК власник майна (речі) може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Такий позов є позадоговірною вимогою власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачеві права власності на спірне майно, не з'єднане з конкретними вимогами про повернення майна або усунення перешкод і користуванні таким майном (річчю).

Зазначений позов може бути заявлений власником індивідуально-визначеної речі, що як володіє, так і не володіє нею.

Новелою для сучасного українського цивільного права є такі права на чужу річ як сервітут, емфітевзис та суперфіций.

Право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними й строковими.

Установлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він установлений.

Власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:

* право проходу та проїзду на велосипеді;

* право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;

* право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;

* право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;

* право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;

* право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;

* право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;

* право прогону худоби по наявному шляху;

* право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів із метою ремонту будівель та споруд;

* інші земельні сервітути.

Власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки. Земельний сервітут установлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду.

Право земельного сервітуту виникає після його державної реєстрації у порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку. Дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи.

Земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут установлено, іншим фізичним та юридичним особам.

Власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких установлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом.

Власник земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право на відшкодування збитків, завданих установленням земельного сервітуту.

Дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках:

а) поєднання в одній особі суб'єкта права земельного сервітуту, в інтересах якого він установлений, та власника земельної ділянки;

б) відмови особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут;

в) рішення суду про скасування земельного сервітуту;

г) закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут;

ґ) невикористання земельного сервітуту протягом трьох років;

д) порушення власником сервітуту умов користування сервітутом.

На вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія цього сервітуту може бути припинена в судовому порядку у випадках:

а) припинення підстав його встановлення;

б) коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.

Положеннями глави 23 Земельного кодексу України визначено наступні способи захисту прав на земельні ділянки:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю, причому власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених Земельним кодексом та іншими законами України.

У певних випадках, передбачених Земельним кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.

Колишній власник земельної ділянки, яка викуплена для суспільних потреб, має право звернутися до суду з позовом про визнання недійсним чи розірвання договору викупу земельної ділянки та відшкодування збитків, пов'язаних із викупом, якщо після викупу земельної ділянки буде встановлено, що земельна ділянка використовується не для суспільних потреб.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування й розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за шкоду, заподіяну їх неправомірним втручанням у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування й розпорядження земельною ділянкою.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Збитки, завдані власникам земельних ділянок унаслідок видання зазначених актів, підлягають відшкодуванню в повному обсязі органом, який видав акт.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

* вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

* тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

* установлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

* погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

* приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

* неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного й радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам установлюється Кабінетом Міністрів України постановою від 19 квітня 1993 року № 284 “Про порядок визначення та відшкодування збитків власниками землі та землекористувачами”.

Збитки, заподіяні вилученням (викупом) або тимчасовим зайняттям земельних ділянок, а також обмеженням прав власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, погіршенням якості земель або приведенням їх у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян, підлягають відшкодуванню власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного підпорядкування) Рад народних депутатів.

До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного підпорядкування) Рад народних депутатів (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники земельних і фінансових органів, органів у справах містобудування й архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного підпорядкування) Рад народних депутатів, на території яких знаходяться земельні ділянки.

У разі, коли збитки заподіяні погіршенням якості земель або приведенням їх у непридатність для використання за цільовим призначенням, до складу комісій включаються також представники санітарних і природоохоронних органів.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості).

Збитки відшкодовуються власникам землі й землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною Радою народних депутатів рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина.

При вилученні (викупі) земельних ділянок до земель запасу збитки відшкодовують власникам землі й землекористувачам, у тому числі орендарям, Ради народних депутатів, які прийняли рішення про вилучення (викуп) земель.

При тимчасовому зайнятті земельних ділянок для розвідувальних робіт збитки визначаються за угодою між власниками землі або землекористувачами та підприємствами, установами й організаціями - замовниками розвідувальних робіт з обумовленням розмірів збитків і порядку їх, відшкодування в договорі.

При недосягненні згоди розміри збитків визначаються комісіями, створюваними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного підпорядкування) Рад народних депутатів.

Цивільно-правова природа емфітевзису визначення положеннями глави 33 ЦК.

Виходячи із змісту цієї глави емфітевзисом є довгострокове, відчужуване та успадковуване право на чуже майно, яке полягає у наданні особі права володіння і користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб із метою отримання плодів та доходів від неї з обов'язком ефективно її використовувати відповідно до цільового призначення.

Підставою встановлення емфітевзису є договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. За цим договором власник земельної ділянки продає чи іншим способом (платно чи безоплатно) передає іншій особі право користування земельною ділянкою, зберігаючи при цьому за собою право власності на цю земельну ділянку.

Договір про емфітевзис є консенсуальним, для виникнення емфітевтичного права не вимагається передача земельної ділянки. Але відповідно до загального правила статті 125 Земельного кодексу України забороняється приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості).

Особою, яка наділена повноваженнями щодо встановлення емфітевзису на належну їй ділянку є будь-яка фізична або юридична особа, в якої на праві власності перебуває земельна ділянка, придатна для сільськогосподарського призначення.

Суперфіцієм є довгострокове, відчужуване та успадковуване право користування земельною ділянкою, переданою відплатно чи безоплатно особі для будівництва та експлуатації на ній будівель і споруд, на які в останньої виникає право власності.

Він набув широкого застосування у мстах, де землі для будівництва мало, а міські власті не бажають позбавлятися права власності на цю землю.

З природи суперфіцію випливає, що відносини з його приводу є довгостроковими: в разі встановлення суперфіцію на певний строк для належного користування ним необхідно передбачити строк для будівництва, а також експлуатацію зведених будівель чи споруд.

Відносини з приводу суперфіцію носять речовий характер, суперфіцій є правом на чуже майно. На будівлі (споруди) зведені суперфіцієм, в останньої виникає право власності на ці споруди. Це викликає усталений характер відносин з приводу суперфіцію, їх незалежність від суб'єктного складу, оскільки діє принцип, за яким речове право слідує за речами, відносно яких воно встановлено і не пов'язане з носіями цих прав.

Висновки

Цивільне право є найбільш об'ємною галуззю в правовій науці, тому саме в ньому для правильного вирішення певного питання необхідно дати чітку характеристику тому чи іншому об'єкту, класифікувати його за ознаками і призначенням, вказати кількісні і якісні його сторони, що дасть змогу об'єктивно винести рішення.

З викладеного в даній роботі теоретичного матеріалу, який базується на нормативно-правовій базі України, можна зробити слідуючи висновки:

1. Об'єктами цивільних прав є все те, із приводу чого складаються цивільні правовідносини і на що спрямовані цивільні права та цивільні обов'язки їх суб'єктів.

2. У теорії зустрічаються такі поняття, як: «об'єкт цивільного права», «об'єкт цивільно-правових відносин», «об'єкт цивільно-правового регулювання», «об'єкти суб'єктивних цивільних прав».

3. Об'єкти цивільних прав за цільовим призначенням та правовим режимом поділяються на такі види:

- речі, включаючи гроші, валютні цінності та цінні папери;

- інше майно, у тому числі майнові права, дії (роботи) та послуги;

- результати творчої діяльності;

- службова та комерційна таємниця;

- особисті немайнові блага;

4. Речі, залежно від особливостей їх правового режиму, поділяються на такі види:

- засоби виробництва і предмети споживання, вилучені з цивільного обороту; обмежені в обороті або не вилучені з цивільного обороту;

- індивідуально визначені і родові;

- замінні і незамінні;

- споживні і неспоживчі;

- подільні і неподільні;

- головні і приналежності;

- плоди і доходи;

- нерухомі та рухомі речі.

5. Речі є основним видом об'єктів цивільних прав. З погляду цивільного права, до них належать засоби виробництва, предмети споживання, предмети природи як у натуральному стані, так і створені людською працею, оскільки вони можуть служити для задоволення потреб людини. Речі, не придатні для такого задоволення, не можуть бути об'єктами права. Не можуть ними бути і речі, якими людина взагалі не володіє (наприклад, планети, невідкриті елементи природи тощо). Отже, під речами у цивільному праві мають на увазі всі предмети матеріального світу, які можуть задовольняти певні потреби людини і бути в її володінні.

6. Одним з видів матеріальних об'єктів цивільних правовідносин, що нині широко застосовуються як в господарському обороті в межах України, так і в сфері зовнішньоекономічної діяльності, є цінні папери. Маючи певну вартість, вони можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів. Цінні папери -- це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Таким чином, поняття об'єкта цивільного права є досить дискусійним у цивілістиці. Науковий інтерес до цього питання не вщухає і дотепер. Це зумовлено логічною необхідністю здійснювати позитивний вплив на певні об'єкти можливо за умови проінформованості щодо того, на що саме здійснюється вплив. Тобто, для адекватного правового регулювання слід чітко знати, що саме є об'єктом регулювання і які його властивості та характеристики.

Список використаних джерел

1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 року [Електронний ресурс].

2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року [Електронний ресурс].

3. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року [Електронний ресурс].

4. Цивільний кодекс України від 06 січня 2003 року [Електронний ресурс].

5. Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 року [Електронний ресурс].

6. Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 08 лютого 1995 року [Електронний ресурс].

7. Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" від 15 грудня 1993 року [Електронний ресурс].

8. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 червня 1991 р. [Електронний ресурс].

9. Цивільне право України / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2009.

10. Цивільне право України: Навчальний посібник / За заг. ред. І.A. Бірюкова, Ю.О. Заіки. -- К.: Істина, 2010. - 224 с.

11. Цивільне право України: Підручник / Є. О. Харитонов, Н. О. Саніахметова. -- К.: Істина, 2007. -- 776 с.

12. Цивільне право України, Академічний курс, том 1, під заг. ред. проф. Я. М. Шевченко, Київ, 2011. - C. 227-243.

13. Цивільне право України, за ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, Київ, 2007.- C. 171-181.

14. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я.М. Шевченко. -- Т. 1. Загальна частина. -- К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2012. -- 520 с.

15. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В. Дзера (кер. авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. -- 2-е вид., допов. і перероб. -- К.: Юрінком Інтер, 2006. -- Кн. 1. -- 736с.

16. Цивільне право: навч. посібник для студентів юридичних вузів та факультетів. А.О. Підопригора, Д.В. Боборова та ін. - К.: Вентурі., 2007р. - 544с.

17. Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред. Є.О. Харитонова, О. М. Калітенко. -- Одеса: Юридична література, 2009. -- 1112 с.

18. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я.М. Шевченко. -- К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2006. - Ч. 1. - 692 с.

Размещено на Allbest.ru