УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

Регіональний інститут державного управління

“Допущено до захисту

магістерської роботи”

Завідувач кафедри ________________

________________________________ “_____”_____________ 2002 р.

ПЕНСІЙНА РЕФОРМА В УКРАЇНІ

Магістерська робота

на здобуття кваліфікації магістра державного управління

Науковий керівник ______________________________________________________________

_______________________________________________________________________________

Консультант ____________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________

Слухач _________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________

Одеса -2002

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………3

Розділ I. Основні функції та завдання Пенсійного фонду України………

1.1 Історія виникнення Пенсійного фонду України.

1.2 Порівняння Пенсійних систем в країнах Європи та СНД.

Висновки

Розділ II. Стан пенсійного забезпечення громадян України.

2.1 Пенсійне забезпечення громадян України.

2.2 Рівень пенсійного забезпечення громадян Іванівського

району Одеської області.

Висновки

Розділ III. Проблеми реформування системи пенсійного забезпечення

3.1 Пропозиції щодо проведення пенсійної реформи

3.2 Розвиток системи добровільного пенсійного забезпечення.

Висновки

Заключення

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Пенсійна реформа започаткована Указом Президента України від 13 квітня 1998 року «Про основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні». У рамках цього стратегічного документа урядом запропоновані законопроекти «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення», що дає реальну можливість створити належну законодавчу базу, яка дозволить побудувати цивілізовану пенсійну систему.

Майбутня система базується на чіткому розподілі матеріального забезпечення осіб у залежності від їхньої трудової участі, хто працював та сплачував внески до Пенсійного фонду, забезпечуватимуться пенсіями у рамках загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (розмір пенсій - в залежності від сплачених внесків).

Передбачається оздоровлення солідарної системи та доповнення її системою виплат із нагромаджувальних пенсійних фондів як на обов'язковому, так і на добровільному рівнях.

Загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням будуть охоплені всі працюючі громадяни, в тому числі і ті, які забезпечують себе роботою самостійно, наймані працівники у приватному секторі економіки, агропромисловому комплексі, а також охоплені новими формами господарювання на селі, та всі особи, які осягли 16-річного віку.

Передбачається зберегти право виходу на пенсію жінкам в 55 років та чоловікам у 60. Одночасно надається можливість пізнішого виходу з підвищенням її від трьох відсотків за один рік пізнішого виходу на пенсію до 85,32 відсотка за десять років більш пізнього виходу на пенсію.

Розміри пенсій за віком встановлюватимуться в залежності від розміру заробітної плати, з якої сплачено пенсійні внески, та страхового стажу, протягом якого вони сплачувались та обліковувались у системі персоніфікованого обліку відомостей загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. За рахунок перерозподілу страхових внесків у солідарній системі виплачуватимуться пенсії за інвалідністю та у разі втрати годувальника. Передбачається встановлення для працівників з нижчими доходами найменшої пенсії за віком на рівні 20 відсотків середньої заробітної плати в Україні, а для осіб, які матимуть малий страховий стаж, - адресної державної допомоги з урахуванням сукупного доходу сім'ї на рівні мінімальних соціальних стандартів в Україні, які визначатимуться виходячи з реальних можливостей Державного бюджету.

Розміри пенсій перераховуватимуться з ростом середньої заробітної плати в Україні та індексуватимуться враховуючи інфляційні процеси.

Управління пенсійним страхування здійснюватиметься на засадах соціального партнерства за участю як роботодавців, так і працюючих.

Частина обов'язкових внесків пенсійної системи нагромаджуватиметься в Єдиному Нагромаджувальному пенсійному фонді та обліковуватиметься на індивідуальних нагромаджуваних пенсійних рахунках громадян, які сплачуватимуть (або за них сплачуватимуть) внески. Ці кошти інвестуватимуть в економіку країни з метою отримання інвестиційного доходу і захисту їх від інфляційних процесів. Зазначені кошти є власністю громадян і можуть бути використані ними при досягненні пенсійного віку або передані у спадщину у разі смерті цих громадян.

Виплати з Нагромаджувального пенсійного фонду разом з пенсією, що виплачуватиметься з солідарної системи, загалом забезпечать розмір пенсій на рівні до 60 відсотків заробітної плати працівника, яку він одержував до виходу на пенсію (на початок цього року середня пенсія склала 32 відсотки від середньої заробітної плати).

Визначені основні передумови запровадження нагромаджувальної пенсійної системи, до яких, зокрема, відносяться: фінансова збалансованість Пенсійного фонду; наявність дефіциту Державного бюджету не вище одного відсотка внутрішнього валового продукту; щорічне зростання економіки країни протягом двох останніх років не менше, ніж на два відсотки порівняно з попереднім роком; створення необхідних компонентів функціонування нагромаджувального системи тощо.

Недержавне пенсійне забезпечення (третій рівень) пропонується здійснювати через недержавні пенсійні фонди (відкриті, корпоративні та професійні), страхові компанії і банківські установи шляхом відкриття пенсійних депозитних рахунків. За рахунок коштів підприємств, власних коштів громадян формуватимуться пенсійні активи, які з урахуванням отриманого інвестиційного доходу визначатимуть розмір додаткової пенсії.

Стартові показники для пенсійної реформи позитивні. На виконання завдань, передбачених Посланням Президента України до Верховної Ради «Україна: поступ у ХХI століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000 - 2004 роки», спрямованої на поліпшення соціально-економічного становища, здійснено ряд невідкладних заходів, у результаті чого не тільки ліквідовано заборгованість з виплати пенсій та інших видів грошової допомоги, яка на початок 2000 року становила 1 мільярд 263,1 мільйона гривень, але й вдалось забезпечити фінансування підвищених розмірів пенсій.

Обсяг власних доходів Пенсійного фонду (за даними за чотири місяці 2001 року) порівняно з аналогічним періодом минулого року збільшився на 1 мільярд 143,7 мільйона гривень, або на 32,2 відсотка, і становить 4 мільярди 698,6 мільйона гривень.

Зростання обсягів надходжень відбулось в усіх регіонах України. Крім того, надходження від запроваджених додаткових ставок збору на обов'язкове державне пенсійне страхування протягом вказаного періоду поточного року збільшились на 125,7 мільйона гривень.

З6ільшення власних надходжень коштів Пенсійного фонду відбулось у зв'язку із збільшенням надходжень від збору на пенсійне страхування з поточного фонду заробітної плати; частковим погашенням заборгованості з виплати заробітної плати; встановленням контролю та підвищенням зацікавленості платників пенсійних внесків після запровадження системи персоніфікованого обліку внесків; підвищенням вимогливості до платників щодо розрахунків з Пенсійним фондом, що обумовлює зменшення недоїмки; проведенням своєчасних і в повному обсязі розрахунків за зобов'язаннями Державного бюджету перед Пенсійним фондом.

Це, в свою чергу, дозволило здійснити індексацію пенсій, а також підвищити розмір пенсій (тільки протягом поточного року - двічі), в результаті чого номінальний розмір середньої пенсії за віком збільшився на 21 відсоток, а реальний розмір середньої пенсії - на 17,6 відсотка. В даний час опрацьовано проект постанови уряду щодо підвищення пенсій з 1 серпня 2001 року. Очікується, що середній розмір пенсій буде збільшено додатково на вісім відсотків.

Майже повністю вдалось вирішити одне з найболючіших питань пенсійного забезпечення - вирівнювання (коригування) розмірів пенсій, призначених із заробітку до 1992 року, які на початок 2001 року були майже на половину меншими, ніж аналогічні пенсії, призначені із заробітку після 1992 року.

Згідно з Указом Президента України здійснюється розмежування джерел фінансування пенсій, призначених за різними пенсійними програмами. У Державному бюджеті України на 2001 рік на зазначені цілі передбачено 1 мільярд 387,1 мільйона гривень, що майже вчетверо більше, ніж торік. У даний час готуються пропозиції щодо подальшого залучення коштів Державного бюджету на фінансування видатків, пов'язаних з виплатою пільгових і дострокових пенсій (жінкам, які виховали п'ятьох і більше дітей, учасникам бойових дій, інвалідам по зору першої групи, карликам та іншим).

Проведено роботу щодо зменшення адміністративних витрат, пов'язаних із виплатою пенсій шляхом запровадження ефективніших та економічних форм доставки пенсій. У результаті протягом останніх двох років тариф на доставку пенсій зменшився з 2,9 до 1,3 відсотка від фактичного обсягу виплачених пенсій та грошової допомоги, або у 2,2 разу.

Розпочато виплату пенсій через осо6ові рахунки пенсіонерів в установах банків. Розроблено проект автоматизованої системи персоніфікованого обліку та програмний сервіс забезпечення взаємодії обміну базами даних з інформаційними технологіями Державної податкової адміністрації та Міністерства праці та соціальної політики України.

Придбано та обладнано понад сім тисяч робочих станцій, необхідних комплектів серверного та телекомунікаційного обладнання для створення локальних комп'ютерних мереж, що дозволило укомплектувати та створити мінімум необхідних умов на робочих місцях для спеціалістів в усіх 732 районних та міських відділеннях Пенсійного фонду, 27 регіональних управліннях та Головного інформаційного центру персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.

Здійснено комплекс підготовчих заходів та завершено поетапне впровадження автоматизованого персоніфікованого обліку даних про застрахованих осіб в усіх райміськвідділах Пенсійного фонду. За даними оперативного моніторингу до системи персоніфікованого обліку пенсійних внесків уже надійшли індивідуальні дані стосовно понад 19 мільйонів осі6, які підлягають такому обліку.

Проводиться експеримент з призначення пенсій органами Пенсійного фонду України. Згідно з Указом Президента та відповідним законом на належному рівні такий експеримент проведено у Львівській області. Це дало змогу Верховній Раді прийняти Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про проведення у Львівській області експерименту з призначення пенсій органами Пенсійного фонду України», який передбачає включення в експеримент 11 регіонів України, зокрема: Автономної Республіки Крим, Дніпропетровської, Донецької, Миколаївської, Полтавської, Харківської, Хмельницької, Львівської областей та Києва.

Для забезпечення положень цього Закону Міністерством праці та соціальної політики України разом з Пенсійним фондом України розроблено типові заходи щодо передачі функцій призначення пенсій органам Пенсійного фонду України. Станом на перше травня цього року забезпечено передачу функцій з призначення пенсій в усіх запланованих на 2001 рік регіонах. Проводиться експеримент з підвищення ефективності роботи державних цільових фондів. З метою законодавчої підтримки пенсійної реформи Верховною Радою України прийнято дев'ять законів, розглянуто два законопроекти, визначені Президентом України, як першочергові, один з яких прийнято у першому читанні. Кабінетом Міністрів України підготовлено та направлено до Верховної Ради України два основних законопроекти з пенсійного реформування - проект Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проект Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення».

У законопроекті «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» враховано понад 100 зауважень та пропозицій, висловлених під час розгляду попереднього законопроекту на засіданні Національної ради соціального партнерства, у фракціях, групах та комітетах Верховної Ради, а також отриманих від Федерацій профспілок України, окремих профспілкових об'єднань, Союзу промисловців та підприємців, Ради з вивчення продуктивних сил України Національної академії наук України, громадських організацій тощо.

Законопроект було розглянуто та в основному схвалено Національною радою соціального партнерства. Під час обговорення його у Верховній Раді виникли гострі дискусії, зокрема щодо пенсійного віку та підходів до стимулювання більш пізнього виходу на пенсію, щодо запровадження засад функціонування та термінів введення обов'язкової Нагромаджувальної системи та інші питання.

На даний час редакція законопроекту враховує ті зауваження та пропозиції, зміст яких відповідає схваленій Концепції реформування пенсійної системи.

Законопроект передано для обговорення в регіони, Федерації профспілок України, Союзу промисловців та підприємців, усім фракціям та групам у Верховній Раді України, профільним комітетам Верховної Ради України, народним депутатам України - авторам альтернативних законопроектів з пенсійного реформування.

Закон розповсюджуватиметься на всіх працюючих за наймом громадян, в тому числі військовослужбовців, державних службовців та всі категорії працюючих, право на пенсію яких визначено окремими законами. Різниця між сумою пенсії, на яку мають право окремі категорії осіб, та сумою пенсій, визначеною в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, фінансуватиметься за рахунок коштів, визначених в окремих законах.

Конкретної дати запровадження в Україні нагромаджувальної пенсійної системи (другого рівня) не передбачається, але, враховуючи основні прогнозні макроекономічні показники, необхідні умови для її запровадження можуть скластись до початку 2004 року.

Законопроектом передбачені гнучкіші вимоги до інвестування пенсійних активів, при цьому збільшено питому вагу їх внутрішніх інвестицій. Досвід створення та функціонування пенсійних систем сусідніх країн свідчить, що у Польщі в економіку країни інвестовано сім мільярдів «пенсійних» доларів, що дорівнює цьогорічному Державному бюджету України. В Угорщині від інвестування пенсійних активів у вітчизняну економіку вдвічі зменшені відсотки за користування банківськими кредитами, на даний час вони складають 10 відсотків.

Одночасно з проектом Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до Верховної Ради України було подано проект Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», яким передбачено створення системи добровільного пенсійного забезпечення.

Зволікання з розглядом та прийняттям законопроектів з пенсійного реформування може, на думку учасників наради в Донецьку, мати для України вкрай негативні наслідки, зокрема, зведення нанівець позитивних тенденцій, які намітились після запровадження системи персоніфікованого обліку внесків і здійснення розмежування джерел фінансування виплат за різними пенсійними програмами. Зростання демографічного тиску на солідарну систему не буде компенсовано структурною та фінансовою стійкістю системи, і обумовить зниження рівня пенсій, виникне необхідність у підвищенні розміру пенсійних внесків. І як наслідок - посилиться тенденції до зростання тіньового сектора економіки.

Робота Верховної Ради щодо супроводження законопроектів пенсійної реформи вимагає застосування якісно нового підходу сторін соціального партнерства і узгодження позицій щодо основних положень законопроектів з парламентськими фракціями, групами та профільними комітетами. Саме з цією метою підготовлено проект Указу Президента України щодо створення Державної ради з пенсійної реформи як консультативно-дорадчого органу під головуванням Прем'єр-міністра та Голови Верховної Ради із залученням повноважних представників парламентських фракцій, груп та профільних комітетів, громадських організацій

На нараді відзначалось, що в ході реалізації експерименту з передачі функцій призначення пенсій органам Пенсійного фонду залишається проблемним питання розподілу Центрів по нарахуванню та виплаті пенсій та допомог Головних управлінь праці та соціального захисту населення, які є в Києві, Полтавській, Харківській, Дніпропетровській та Донецькій областях, щодо приміщень, структури, кадрів та технічного забезпечення. Будуючи нову систему, ми не повинні руйнувати діючої. Необхідно спрямувати всі зусилля на створення єдиної системи моніторингу, забезпечити цілісність системи призначення, виплати пенсій та надання цільової соціальної допомоги тим, хто цього потребує, для чого необхідно створити інтегровані бази даних.

Існує проблема фінансування виплати, пенсій сільським пенсіонерам. Із необхідних для фінансування у 2000 році 4 мільярдів 500 мільйонів гривень на виплату цій категорії громадян до Пенсійного фонду протягом року надійшло від платників фіксованого сільськогосподарського податку - 221,2 мільйона, що становить лише 4,9 відсотка від загальних потреб. Нагальною проблемою реформування пенсійної системи залишається недостатній рівень діяльності органів виконавчої влади у реалізації визначених завдань.

Тому необхідно створити у відповідних органах державної влади окремі підрозділи з пенсійного реформування та у разі необхідності ввести у них додаткові посади заступників керівників цих органів, які б відповідали за цей напрямок роботи. Щодо розв'язання цього питання вже готуються відповідні проекти рішень. На думку голови Донецької облдержадміністрації В. Ф. Януковича, незважаючи на всі проблеми, підготовка до впровадження пенсійної реформи - це на сьогодні взірець для реформування в інших сферах. Він не пам'ятає випадків, коли б ідеологи і виконавці діяли так зважено і розсудливо, підпорядковували кожний свій крок головному - цілеспрямованому вирішенню важливої державної справи.

Це продемонстрували сьогодні професіонали найвищого гатунку, зацікавлені люди, ті, хто ,приїхав у Донецьк, щоб обговорити хід і проблеми реформування пенсійної системи. Це тим більш важливо, бо спостерігається відвертий дефіцит довіри до реформи. Охоплює ж вона мільйони людей, в тому числі чимало знедолених і скривджених. «На якомусь етапі дехто з них, можливо, нас не зрозуміє, - сказав Віктор Федорович. - Тому успіх реформи залежатиме від того, наскільки дохідливо ми зможемо роз'яснити її зміст, для чого і як вона впроваджується, в чиїх інтересах. Що вона, нарешті, дасть кожному. Тільки у тому разі, коли нас зрозуміють, повірять, можна сподіватися на успіх.

Ми сьогодні повинні сказати людям правду, переконати їх у тому, що беремо на себе відповідальність за реформу, за їхні долі. Що ми нікуди не зникнемо, весь час житимемо поруч і дивитимемося у вічі своїм землякам і співвітчизникам. Це нелегко й непросто - заслужити сьогодні довіру. Але ми маємо й отримати, і заради неї впроваджуватимемо перспективну реформу в життя - день за днем, крок за кроком, із року в рік. і люди, зрештою, нам завдячуватимуть».

За словами В. Ф. Януковича, область готова розпочати реформу, і сам він з оптимізмом дивиться в майбутнє.

Голова правління Пенсійного фонду України Б.О. Зайчук підхопив слова донецького губернатора про готовність регіону, мовляв, не випадково ж Донеччину було обрано для проведення нинішньої наради. Він розповів про хід пенсійної реформи в нашій державі. «Головне завдання, - підсумував Борис Олександрович, - переконати в необхідності перетворень молодь. Ось хто справді стає володарем своєї долі. Зрозуміло, що кожен має при тому сам себе і захищати».

З цим не можна не погодитись. Дійсно, молоді ще не обпеклись, вони здатні швидше сприйняти реформу. Тільки повна відвертість влади і абсолютна прозорість законодавства гарантують реформі успіх. Люди ж старшого віку небезпідставно кажуть: «Ми собі вже накопичували усе життя по копійчині, відкладали їх на ощадні книжки, а де тепер ці гроші. Розмова про їх повернення розпочинається щоразу напередодні чергових парламентських або президентських виборів, а віз і досі на місці». І поки ці збереження на чорний день (а він для багатьох якраз тепер і настав) не будуть повернуті знедоленим, ні про який новий кредит довіри, вважають ветерани, не може бути й мови. Мали справу ці люди, окрім того, з відомими пірамідальними трастами і пенсійними фондами.

Чим краще нинішній? Які гарантії?

Ми маємо з повною відповідальністю переконати народ, що ні про яке обдурювання на цей раз не йдеться, немає й натяку на можливе ошукування. Головне - довести це кожному. Інакше - така думка неодноразово повторювалася в залі засідання, - без пенсійної реформи не вдасться вивести Украду з економічної кризи.

Б.О. Зайчук розповів про перші зрушення у свідомості наших співвітчизників, зокрема підприємців. Навів факти, коли деякі «фірмачі», котрі до останнього часу оголошували себе «неплатоспроможними», бо нібито не займались активною підприємницькою діяльністю і тому не сплачували пенсійних внесків, після того, дізнались, що їхнім працівникам у майбутньому в такому разі нічого не «світить», почали виходити з «тіні». Одна така «зовсім бідненька» організація нещодавно внесла до Фонду одразу 500 тисяч гривень. І це, на думку його голови, правильний і цілком розсудливий вчинок, який має бути прикладом для всіх, хто ще знаходиться в «тіні».

І.Я. Сахань, Міністр праці та соціальної політики України, підкреслив, що в нашій країні діятиме змішана - солідарна і нагромаджувальна система.

Спеціалісти вивчили кращі світові здобутки в пенсійному забезпеченні, і саме на них спиратимуться в реформаторській роботі на батьківщині.

Віце-прем'єр України В.П. Семиноженко, який демократично головував на засіданні, наголосив на важливості тісного співробітництва уряду з Верховною Радою у питаннях пенсійної реформи. «Ми не намагаємось тиснути на неї, тим паче в чомусь звинувачувати її, ми готові вислухати, що дотепер було зроблено не так, як треба, і що мусимо виправити. Абсолютна прозорість, про що вже багато говорилось, потрібна на всіх рівнях і у відносинах між законодавцями та урядом - у першу чергу!»

Розділ I. Основні функції та завдання Пенсійного фонду України

1.1 Історія виникнення Пенсійного фонду України

Пенсійний фонд України є центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України. Керівництво діяльністю Пенсійний фонд здійснює правління фонду, чисельність і склад якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Пенсійний фонд здійснює керування фінансами пенсійного забезпечення і власне кажучи виступає гарантом стабільності державної системи пенсійного забезпечення. Він діє в Україні як самостійна фінансово-банківська система з 1992 р. Фонд створений на базі Українського республіканського відділення колишнього Пенсійного фонду СРСР. Його статус, задачі і функції спочатку були визначені Положенням про Пенсійний фонд, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 1992 р. [22], а в новій редакції - від 1 червня 1994 р. [23].

Основною задачею Пенсійного фонду є збір, акумулювання засобів (страхових внесків) і фінансування витрат по виплаті пенсій і допомог, тобто формування і цільове використання бюджету Фонду. З 1995 р. бюджет Фонду включається в державний бюджет країни. По оцінках фахівців частка витрат Пенсійного фонду в структурі державного бюджету країни складає приблизно 16 відсотків.

Засобами Фонду є обов'язкові страхові внески підприємств, організацій і громадян. Розмір (тариф) страхових внесків встановлений Постановою Верховної Ради України від 17 червня 1993 р. [24] зі зміною і доповненням від 7 лютого 1996 р. [25]. Цим нормативно-правовим актом установлений диференційований підхід до сплати страхових внесків. Підприємства, установи й організації сплачують обов'язкові страхові внески в розмірі 37 відсотків від загального фонду винагороди, виплачуваної працівникам, а самі працівники вносять один відсоток своєї зарплати. Для громадян, що займаються підприємницькою діяльністю, у тому числі адвокатів, їхніх помічників приватних нотаріусів і інших громадян, діяльність яких заснована на приватній власності фізичної особи і винятково на його праці, установлений тариф страхових внесків у розмірі 3 відсотки від суми доходу. Якщо громадянин-підприємець працює за договором цивільно-правового характеру, то підприємство, що оплачує йому винагороду, зобов'язано платити страхові внески в розмірі 33,3 відсотки від суми винагороди. З загальної суми нарахованих страхових внесків у Пенсійний фонд направляється 88 відсотків, а у Фонд соціального страхування 12 відсотків. Такий порядок розподілу відрахувань пенсійне забезпечення і соціальне страхування встановлене постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1995 р. [26].

Пенсійний фонд відповідно до покладеного на нього завданнями:

1) організує і контролює роботу органів Пенсійного фонду по забезпеченню дотримання вимог законодавства про державне соціальне страхування; веде облік платників обов'язкових страхових внесків і інших платежів у Пенсійний фонд перевіряє правильність призначення і виплати пенсій і допомоги забезпечує фінансування витрат на виплату пенсій; веде статистичну і бухгалтерську звітність;

2) розробляє проект бюджету Пенсійного фонду і разом з іншими зацікавленими відомствами представляє його на розгляд Кабінету Міністрів України;

3) бере участь у підготовці пропозицій по удосконалюванню законодавства про соціальне страхування, у тому числі про пенсійне забезпечення, а також у розробці проектів нормативних актів з цих питань;

4) видає в межах своєї компетенції положення, інструкції, роз'яснення, методичні рекомендації з питань обліку платників обов'язкових внесків у Пенсійний фонд, числення і сплати цих внесків, порядку використання й обліку засобів Пенсійного фонду;

5) забезпечує діяльність органів Пенсійного фонду, проводить ревізії і перевірки їхньої роботи, за результатами яких уживає необхідних заходів;

6) організує професійну підготовку і підвищення кваліфікації працівників органів Пенсійного фонду, узагальнює і поширює досвід роботи;

7) забезпечує розробку і впровадження автоматизованих робочих місць, автоматизовану обробку інформації в системі Пенсійного фонду; організує роботу зі створення єдиного державного банку даних про платників обов'язкових страхових внесків у Пенсійний фонд;

8) інформує громадськість про свою діяльність;

9) взаємодіє в питаннях, що знаходяться в його компетенції, з міністерствами, відомствами, органами місцевої державної виконавчої влади, підприємствами, установами й організаціями;

10) здійснює відповідно до чинного законодавства виплату пенсій громадянам України, що переїхали на постійне проживання за кордон, а також іноземним громадянам, що постійно проживають в Україні.

Пенсійний фонд забезпечує:

- фінансування витрат на виплату пенсії відповідно до Законів "Про пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи";

- виплату пенсій військовослужбовцем і працівникам органів внутрішніх справ термінової служби;

- допомоги на дітей;

- інші витрати, фінансування яких відповідно до чинного законодавства покладено на Пенсійний фонд;

- фонд бере участь у фінансуванні державних, регіональних і обласних програм соціальної підтримки пенсіонерів, в організації міжнародного співробітництва в сфері пенсійного забезпечення.

Кошти Пенсійного фонду зберігаються на окремих поточних рахунках і субрахунках в установах банків, використовуються винятково по призначенню і вилученню не підлягають. Перерахування коштів на пенсійне забезпечення перераховуються безпосередньо через відділення зв'язку чи ощадні банки, де й одержують свої пенсії пенсіонери.

Пенсійний фонд і його органи на місцях, обласні управління і районні відділи наділені правом стягнення в безперечному порядку не внесених у фонд страхових внесків разом з нарахованою пенею, а також застосовувати інші санкції, зокрема, накладати адміністративні стягнення (штрафи) на посадових осіб [27].

Проте, стабільність Пенсійного фонду увесь час перебуває під загрозою. Значне число підприємств, установ, організацій і громадян-підприємців ухиляється від сплати страхових внесків. Це приводить до перевищення витрат фонду над доходами і вимагає дотацій з державного бюджету і залучення банківських кредитів.

Основні види джерел пенсійного права і їхня загальна характеристика.

Як уже відзначалося, види нормативно-правових актів, що регулюють пенсійні відносини, прийнято розрізняти по органах, що їх приймають, а зміст їхній визначений Конституцією України. Розглянемо окремі види нормативно-правових актів прийнятих органами законодавчої і центральної виконавчої влади.

Закони України. У рамках Конституції України Верховною Радою України прийняті закони:

"Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 р.;

"Про пенсійне забезпечення військовослужбовців і осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" від 9 квітня 1992 р.;

"Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи" від 19 грудня 1991 р.;

- "Про статус ветеранів війни, гарантіях їхнього соціального захисту" від 22 грудня 1995 р.;

- "Про основні принципи соціального захисту ветеранів праці й інші громадяни похилого віку в Україні" від 16 грудня 1993 р.;

- "Про державну допомогу родинам з дітьми" від 21 листопада ,1 992 р. та інші.

Усі вони мають вищу юридичну чинність стосовно до інший нормативно-правових актів, визначають їхній характер і в значній мірі зміст.

В області пенсійного забезпечення важлива роль належить Закону "Про пенсійне забезпечення", прийнятому Верховною Радою України 5 листопада 1991 р. Закон складається з вступної частини і п'яти розділів.

Розділ 1. "Загальні положення", У ньому зазначене коло осіб, що мають право на державне пенсійне забезпечення, порядок звернення за призначенням пенсії й органи, що призначають пенсії, також засобу на виплату пенсій.

Розділ ІІ. "Трудові пенсії”. Загальні і пільгові умови їхнього призначення, нарахування виробничого стажу і нарахування і виплата пенсій.

Розділ ІІІ. "Соціальні пенсії". Право на ці пенсії і їхні розміри.

Розділ IV. "Порядок і умови перерахунку пенсій"

Розділ V. "Відповідальність підприємств, організацій і громадян. Рішення спорів по пенсійних питаннях".

Цей Закон є основним актом в області пенсійного забезпечення, що гарантують усім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок засобів Пенсійного фонду шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон "Про пенсійне забезпечення" певною мірою визначив компетенцію Кабінету Міністрів України в області регулювання пенсійного забезпечення непрацездатних громадян. На виконання цього Закону Кабінет Міністрів України прийняв цілий комплекс нових підзаконних актів, визнавши утратившими юридичну чинність для України значне число рішень Уряду Української РСР по пенсійних питаннях, що діяли в часи колишнього СРСР [1].

Укази Президента України. По своїй важливості вважаються другим після законів видом нормативних актів. Джерелами пенсійного права є ті укази, у яких містяться правові норми, що регулюють відносини по пенсійному забезпеченню. Одним з перших указів у цій області був Указ Президента України від 27 грудня 1991 р. "Про соціальний захист населення в умовах лібералізації цін" [2], яким, уперше після прийняття Закону «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р., був збільшений розмір державних пенсій, призначених до 1 січня 1992 р. на 100 відсотків.

У 1991-1996 рр. був прийнятий цілий ряд указів про адресну допомогу з боку держави малозабезпеченим непрацездатним громадянам [3], про підвищення розмірів сукупного доходу і цільової грошової допомоги малозабезпеченим громадянам [4], про статус ветеранів військової служби, гарантіях їхнього соціального захисту [5] і інші.

У правовому полі указів і розпоряджень Президента України маються акти організаційно-правового характеру, що передбачають поліпшення діяльності органів соціального захисту населення і їхнє фінансування.

За своїм характером укази Президента України підрозділяються на нормативні, тобто правові норми, що встановлюють, і індивідуальним, адресованим конкретним виконавцям. Укази першого виду є власне кажучи підзаконними актами і приймаються з питань, що відноситься до компетенції Президента України, визначеною Конституцією.

Джерелами пенсійного права є міжнародні договори (угоди), що Україна уклала з рядом закордонних країн чи приєдналася до них чи в порядку правонаступництва підтвердила свої зобов'язання по міжнародних договорах колишнього СРСР про співробітництво в області соціального забезпечення і на який дана згода Верховної Ради України.

Одним з таких договорів є Угода "Про гарантії прав громадян держав-учасників Співробітництва Незалежних Держав (СНД) в області пенсійного забезпечення" від 13 березня 1992 р. [6]. Цією угодою передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав СНД здійснюється по законодавству держави, на території якого вони проживають. Усі витрати, зв'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення несе державу, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не виробляються, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Призначення пенсій громадянам СНД призначається за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугу років громадянам СНД, враховується виробничий стаж, придбаний на території кожного з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до вступу в силу цієї угоди. Обчислення пенсій розраховується з заробітку (доходу) за період роботи, що зараховується у виробничий стаж.

При переселенні пенсіонера в межах держав СНД виплата пенсії по колишньому місці проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави по новому місці проживання пенсіонера з дотриманням умов, передбачених угодою. Учасниками, підписавшими вказану угоду є: Арменія, Білорусія, Казахстан, Киргистан, Російська Федерація, Таджикистан, Туркменія, Узбекистан та Україна.

Україна підписала і ратифікувала Угоду між державами-учасниками Співдружності Незалежних Держав "Про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників і інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав і родин загиблих військовослужбовців" від 15 квітня 1994 р. [7]. Окремі питання пенсійного забезпечення регулюються і двосторонніми угодами України і Російської Федерації. Наприклад, Тимчасовою угодою між урядами України і Російської Федерації від 15 січня 1993 р. "Про гарантії прав громадян, що працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" [8]. Російська сторона взяла на себе зобов'язання про пенсійне забезпечення громадян, що проживають нині в Україні, але раніше працювали в несприятливих кліматичних умовах на території Російської Федерації. Це означає, що Пенсійний фонд Російської Федерації буде перераховувати Пенсійному фонду України необхідні засоби для виплати пенсіонерам пенсії або частини її в залежності від тривалості виробничого стажу, виробленого в зазначених районах. Аналогічні угоди про співробітництво в області соціальної захисту та пенсійного забезпечення громадян у 1995 році укладені між Україною і Республікою Вірменія, Україною й Азербайджанською республікою, Україною і Молдовою і ратифіковані Верховною Радою України [9]. Відповідно до Конституції України міжнародні угоди є частиною національного законодавства України і застосовуються відповідно до норм, установленими для цього виду актів.

В області пенсійного забезпечення дотепер частково діє ряд нормативних актів, прийнятих державними органами, що існували в колишньому СРСР. До них, зокрема, відносяться окремі роз'яснення Госкомтруда СРСР, Положення порядку забезпечення посібниками по державному соціальному страхуванню, затверджене Постановою Президії ВЦСПС від 12 листопада 1984 р., Правила обчислення безперервного стажу робітників та службовців при призначенні допомоги по державному соціальному страхуванню і деякі інші акти. Однак застосування цих актів може бути лише в тих випадках, якщо вони не суперечать законодавству України і відповідають вимогам Закону "Про правонаступництво України" від 12 вересня 1991 р. [10].

Постанови Кабінету Міністрів України. Ці акти відносяться до категорії підзаконних актів і приймаються на основі й у виконання законів і Указів Президента України. Однак під законність нормативних актів Кабінету Міністрів України зовсім не означає, що цей орган вправі видавати акти лише по тим питанням, що якоюсь мірою регулюються законом. Повноваження Кабінету Міністрів України значно ширші. Кабінет Міністрів України видає різні акти. Одні з них приймаються за доручення Верховної Ради, Президента України, інші - без таких доручень, якщо дозвіл даного питання не відноситься виняткової компетенції Верховної чи Ради Президента України. Це повною мірою відноситься і до нормотворчої діяльності Кабінету Міністрів України в області пенсійного забезпечення непрацездатних громадян.

За дорученнями, що міститься в законах і постановах Верховної Ради України, Кабінет Міністрів прийняв ряд рішень: про створення Пенсійного фонду України [11], про затвердження Положення про Міністерство соціальної захисту населення України[12], Положення про медико-соціальну експертизу [13]; визначив порядок відрахування коштів на соціальне страхування і пенсійне забезпечення [14], а також механізм коректування і перерахунку державних пенсій до введення в чинність Закону України "Про пенсійне забезпечення" [15].

Кабінет Міністрів України видав нормативно-правові акти з питань пенсійного забезпечення й обов'язкового особистого страхування військовослужбовців, працівників органів внутрішніх справ, прокуратури і митних органів [16].

Велику групу нормативно-правових актів складають постанови Кабінету Міністрів України про пенсійне забезпечення за вислугу років {17}, про пільгові умови виходу на пенсію окремих категорій працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими і тяжкими умовами праці, нарахування і підтвердження виробничого стажу [18].

Особливе значення мають нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України про періодичну зміну і становлення нових розмірів пенсій у зв'язку зі зміною рівня інфляції. Тільки в 1996 році (у січні, березні і липні) було прийнято три пакети постанов Кабінету Міністрів про підвищення розмірів пенсій [19]. За минулі п'ять років чинності Закону "Про пенсійне забезпечення" було видано більш двох десятків різних за назвою і змістом постанов про коректування, перерахунок і збільшення розмірів пенсій.

Роз'яснення Міністерства соціального захисту населення України. По характеру нормативного змісту їх можна розділити на дві групи. До першого відносяться роз'яснення, видавані Міністерством відповідно до наданого йому Верховною Радою України правом давати роз'яснення з питань застосування Закону України "Про пенсійне забезпечення" [20]. По своєму змісті такі роз'яснення носять характер офіційного тлумачення норм пенсійного забезпечення, оскільки даються уповноваженим на те органом. Вони є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій, що застосовують норми пенсійного права, і мають велике значення, тому що сприяють однаковому і правильному застосуванню норм цього права на всій території України.

Роз'яснення подібного виду найбільш характерні для першого років після вступу в силу Закону "Про пенсійне забезпечення”. Природно, що роз'яснення, видавані в порядку офіційного тлумачення, не містять нових правових норм, а лише визначають порядок застосування діючих норм, установлених законом.

Роз'яснення другої групи носять управлінско-методичний характер і видаються Міністерством у межах своєї компетенції у формі наказів і інструкцій з питань діяльності підлеглих йому органів соціальної захисту населення, що входять у систему Міністерства.

Інші нормативно-правові акти. До їхнього числа відносяться акти, прийняті іншими центральними органами і являються джерелами пенсійного права: окремі акти, видані Міністерством охорони здоров'я, Міністерством праці України, Міністерством фінансів, Національним банком і Пенсійним фондом України. Вони мають значення при рішенні соціальних питань. Наприклад, огляду громадян і встановлення їм інвалідності, визначення характеру професійних захворювань регулюються в основному нормативно-правовими актами, прийнятими Міністерством охорони здоров'я України [21].

У пенсійному праві функціонує незначне число локальних нормативних актів, прийнятих підприємствами й організаціями в порядку стимулювання трудової діяльності громадян. Такі акти характерні для колективних сільгосппідприємств, творчих організацій (театрально-видовищних колективів об'єднань композиторів і письменників). Вони передбачені ст. 9 Кодексу законів про працю України, у якій записано, що підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень за рахунок власних коштів можуть установлювати додаткові в порівнянні з законодавством, трудові і соціально-побутові пільги для своїх працівників.

Відповідно до Указу Президента України від 25 травня 1994 року «Про пенсійне забезпечення окремих посадових осіб», пільгові пенсії призначають колишній партійній і радянській номенклатурі, а також, за окремими рішеннями, особам, які мають персональні заслуги: від колишнього губернатора до шеф-кухаря престижної їдальні чи санаторію (так звані «персики»). Одне слово, це десь нагадує ситуацію. яка ще недавно була в одній з латиноамериканських країн, де пільгові пенсії призначались сенаторам, дружинам сенаторів, а також родичам сенаторів та родичам дружин сенаторів. До речі, питання пенсійного забезпечення окремих посадових осіб, за Конституцією України, не може регулюватись указами Президента. Отже. згаданий указ мусив би бути приведеним до вимог Конституції ще 5 років тому.

Найменший розмір пенсій був 66,23 грн. на початок 2000 року і 80,76 грн. на початок 2001го, натомість найвищий розмір пенсій у народних депутатів України - відповідно 506,69 грн. і 1103,53 грн., або, порівняно з простими смертними, перевищення пенсійних виплат у народних депутатів становило в 2000 році 7,6 і в 2001 -му майже 13,7 разу. Лише за один рік середня пенсія , народних депутатів України зросла більш як у два рази. Щодо інших категорій пенсіонерів, то це перевищення становило від 1,2 (учасники ліквідації Чорнобильської аварії до майже 5 разів (прокурори).

Ще більша амплітуда коливання між фактичними розмірами мінімальних пенсій, призначених за Законом України «Про пенсійне забезпечення», та максимальних пенсійних виплат відповідно до інших законодавчих актів.

У 1999 році розмір найменшої і найвищої пенсійної виплати коливався як 1 до 25, тобто від 46 (малозабезпечені) до 1161 гривні (чорнобильці), а в 2000-му - як 1 до 31, або від 58 до 1800 гривень (науковці) . Тобто з одного .суспільного «казана» один черпає чайною ложкою, а інший - великим черпаком. За світовою практикою, співвідношення між максимальною та мінімальною пенсіями за однакового періоду перебування в солідарній пенсійній системі не перевищує 3 - 4 рази.

Такий колосальний розрив у розмірах пенсійного забезпечення окремих категорій пенсіонерів, що склався в Україні, не може бути виправданий жодним трудовим внеском або особливими заслугами перед народом України чи якими іншими аргументами . Його можна лише пояснити наявністю, як було сказано вище великих пільгових умов щодо призначення пенсій окремим кастовим групам працівників, без урахування обмежень на максимальний розмір пенсій.

Отже, аналіз викладених фактів свідчить, що замість побудови пенсійної системи за однаковими для всіх громадян принципами, узаконено поділ українського суспільства за соціальною нерівністю на тих, хто ледь животіє, з одного боку, та купкою щасливчиків, з другого. Безперечно, така соціальна політика прямує до кланового панування та пригнічення одних соціальних груп іншими, вона не може сприяти - згуртуванню українського суспільства , скоріше навпаки - вона заповідає соціальну напругу в державі, а народові - занепад та тотальне зубожіння. За такий стан справ з пенсійним забезпеченням, а точніше - безладдя в проведенні пенсійної політики, мають нести відповідальність насамперед народні депутати України, оскільки за Конституцією України питання форм та видів пенсійного забезпечення віднесені до виняткової компетенції Верховної Ради України.

Як свідчить міжнародний досвід, пенсійна система має гарантувати громадянам пенсійного віку, які не в змозі більше працювати, компенсацію втраченого заробітку у вигляді адекватного розміру пенсії. Адекватний розмір пенсії означає, що вона прямо залежить від тривалості страхового (трудового) стажу та сплачених протягом усієї трудової діяльності внесків. Всі працівники, які сплачують однакові внески, мають отримувати й однакові пенсії. Це один, з найголовніших принципів соціальної справедливості. Одначе здійснена в минулому році диференціація розмірів страхових внесків залежно від заробітку для окремих категорій працівників лише символічно перекриває витрати на одержання надвеликих розмірів пенсій ) аж ніяк не відповідає принципу соціальної справедливості.

Одним із кроків до розв'язання соціальної справедливості в пенсійному забезпеченні можна розглядати подані народними депутатами України Н.Вітренко і В.Марченком пропозиції про внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення", які нині обговорюються у Верховній Раді України та готуються до другого читання. За цими, пропозиціями пропонується скасувати всі види пенсій, призначені на пільгових умовах. Натомість мінімальний розмір пенсій для всіх громадян пропонується встановити у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного для осіб які втратили працездатність (сьогодні це 248 гривень 77 копійок). Цей розмір пенсій має підвищуватись у зв'язку: збільшенням розміру прожиткового мінімуму.

Чи мають право на існування згадані пропозиції? Безперечно. В ідеальному варіанті рівень пенсійних виплат має, з одного боку, бути достатнім для запобігання бідності серед людей літнього віку, з другого - зберегти, якщо це можливо, такий рівень життя пенсіонерів, який у них був під час активно трудової діяльності. Безкоштовних пенсій, однак, як і безкоштовних обідів, не буває.

За розрахунками Пенсійного фонду, на реалізацію запропонованої програми Вітренко - Марченко потрібно відшукати додаткові кошти - 44 млрд. грн. або збільшити тариф збору на пенсійне страхування (соціальний податок на фонд заробітної плати) з 34 до 96 відсотків, або збільшити загальні податки в Державному бюджеті з 23,5 млрд. грн, (ця сума зафіксована в доходній частині Держбюджету на 2001 рік) до 67,5 млрд.грн. Звичайно, якщо виборці погодяться на триразове підвищення податків, тоді, можливо, пропозицій згаданих депутатів заслуговуватимуть на увагу. В противному разі це буде популізм, бо красивими обіцянками вимощена дорога в пекло. То який вихід із цього положення. Його запропоновано ще в квітнi 1998 року указом Президента України шляхом проведення структурної пенсійної реформи. У межах цієї стратегії Кабінет Міністрів України розробив та подав до Верховної Ради України два законопроекти з пенсійної реформи.

Безперечно, підвищення розмірів пенсій можна здійснити насамперед за рахунок поступового, крок за кроком, скасування обмеження максимального розміру пенсій одночасно з реалізацією заходів пенсійної реформи, а саме:

- завершення всього комплексу робіт щодо запровадження системи персоніфікованих даних для обліку трудового стажу і заробітної плати, які використовують для обчислення пенсій;

- завершення процесу розмежування джерел фінансування пенсійних виплат;

- поступового підвищення пенсійного віку і призначення вищих пенсій у разі пізнішого виходу на пенсію;

- зарахування трудового стажу лише за періоди, протягом яких сплачувались пенсійні внески;

- обчислення пенсій на основі середньої зарплати, визначеної за весь період трудового стажу;

- поступового припинення фінансування пільгових пенсій, які надалі будуть сплачуватись не за рахунок страхових внесків, а з інших джерел;

- спрямування частини внесків до загальнообов'язкової накопичувальної системи у разі створення відповідних умов.

Запровадження індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунків (обов'язкових чи добровільних) означає додати до чинної солідарної системи ще одну підпору, завдяки якій вся пенсійна система твердо стоятиме на ногах. Це також означає диверсифікацію джерел фінансування пенсій та їх поступове підвищення.

За розрахунками, солідарна пенсійна система не спроможна забезпечити пенсію розміром навіть у 40 відсотків середньої заробітної плати. Отже, щоб майбутні пенсіонери стали не на словах, а на ділі заможними людьми, вже сьогодні потрібно дбати про проведення радикальної пенсійної реформи, яка змінила б саму структуру пенсійної системи та створила умови для поступового збільшення розмірів пенсій.

Однак у фахівців виникає багато сумнівів щодо здатності нинішнього складу Верховної Ради до радикальних кроків у проведенні пенсійної реформи.

1.2 Порівняння Пенсійної системи в країнах Європи та СНД.

На початку перехідного періоду (1990-1994 роки) всi країни Східної Європи та Середньої Азії мали відреагувати на тиск, спричинений скороченням пенсійних внесків та зростанням чисельності пенсіонерів. У багатьох країнах проблема несплати пенсійних внесків (внаслідок переходу економіки в тіньовий сектор) ще більше загострила финансовi та політичні проблеми. Ці економічні потрясіння були настільки глибокими, що всім країнам довелося вносити зміни до нормативно-правової бази, на яку спиралася солідарна пенсійна система. Причому тягар деяких змін покладався переважно на плечі пенсіонерів і літніх працівників.