Юридична особа як суб’єкт цивільного права

Відсутність у філій та представництв цивільної правоздатності не дає можливості їм стати учасниками цивільних правовідносин, а їх намагання діяти від свого імені позбавлені цивільно-правового значення. Філії та представництва діють на підставі затвердженого юридичною особою положення, яке встановлює зміст і порядок їх діяльності.

Керівник філії або представництва, призначений юридичною особою, діє у межах виданої нею довіреності, завжди від імені та в інтересах останньої. [ 14, С. 190 ]

Для здійснення діяльності керівникам філій видається генеральна довіреність, за якою вони вправі укладати угоди від імені юридичної особи, що їх створила, у межах наданих їм повноважень.

В залежності від обсягу повноважень, які надаються представнику, розрізняють 3 види довіреностей:

разову, яка видається на здійснення однієї конкретної дії (наприклад, отримання зарплати);

спеціальну - видається на здійснення однорідних дій;

генеральну (загальну) - така довіреність видається на здійснення широкого кола юридично значущих дій, в тому числі укладення угод.

У довіреності обов'язково зазначається строк, на який вона видається, що не може перевищувати 3 років. Слід мати на увазі, що довіреність, яка видається юридичною особою для здійснення будь-яких угод, не потребує нотаріального посвідчення.

Також слід пам'ятати про те, що відповідальність за всі угоди чи інші дії керівника філії у межах наданих йому повноважень несе юридична особа, причому всім своїм майном, адже дії керівника філії - це дії юридичної особи

Слід визначити відмінності між філією і представництвом. Філії вправі здійснювати всі ті дії (або їх частину), які здійснює відповідно до статутних документів юридична особа, яка їх створила. На відміну від філій, представництва не вправі вчиняти фактичні дії, а їх правосуб'єктність обмежується лише юридичними діями - укладенням контрактів, захистом інтересів юридичної особи тощо.

Основні спільні риси філій та представництв:

- відокремлений підрозділ юридичної особи;

- розташований поза місцезнаходженням юридичної особи, яка їх відкрила;

- не є юридичними особами;

- відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру;

- наділяються майном юридичної особи, що їх створила, тобто, юридична особа наділяє їх майном, яке необхідне для здійснення ними діяльності;

- діють на підставі положення, затвердженого юридичною особою, що їх створила.

- інформація про філії та представництва має міститися в статуті юридичної особи, що їх створила;

- керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Порядок створення філій та представництв має зазначатися в статуті юридичної особи, яка їх створила. Філії та представництво повинні мати затверджені такою юридичною особою положення про філію або представництво. Положення має містити найменування філії (представництва), місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, порядок формування майна, фондів, порядок формування та використання доходів, взаємні права та обов'язки юридичної особи та створюваної ним філії (представництва), порядок управління філією (представництвом), умови припинення діяльності тощо;

Законом України «про підприємництво» від 07.02.1991 № 698-XII статтею 8, а також статтею 55 пунктом 6 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-IV передбачено, що юридичні особи мають право створювати структурно відокремлені частини, без створення окремої юридичної особи. Рішення про створення структурного елементу приймається вищим органом управління. Організаційно-правова форма підприємства впливає лише на те, яким вищим органом управління буде прийнято рішення про створення філії або представництва. [ 3, С. 29 ]. До таких органів належать загальні збори засновників, акціонерів. Рішення приймається більшістю голосів і заносяться до протоколу засідання. Філії та представництва юридичної особи створюються шляхом видання наказу органом управління підприємства. Порядок створення повинен бути визначений статутом підприємства. При цьому видається положення, в якому описується найменування, місцезнаходження філії або представництва, мета та завдання створення, шлях формування і використання майна та доходів, права та обов'язки філії або представництва, а також порядок управління юридичною особою цими підрозділами. Також повинні бути передбачені умови припинення діяльності філій або представництв. [ 12, С. 23 ] Юридичні особи підлягають державній реєстрації. Оскільки філія або представництво не є окремою юридичною особою, то реєстрація таких підрозділів за місцем знаходження не потрібно, інформація про філію або представництво, вноситься в реєстраційну карту юридичної особи, та реєструється за місцем знаходження основної юридичної особи. У десятиденний термін інформація про появу такого підрозділу повинна бути передана інформація до органів статистики і в інші фонди. Дані про представництво, філії вносяться до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України. Юридична особа наділяє свою філію майном, передає йому у користування. Оскільки філія і представництво не є окремою юридичною особою, то все майно числиться на основній юридичній особі. Якщо при проведенні своєї господарської діяльності таке представництво або філія отримує доходи, то воно повинно бути поставлено на облік у податкову інспекцію, за його місцем знаходження. Такі дії повинні бути вчинені у двадцятиденний строк з дня внесення відомостей до єдиного державного реєстру. При цьому філія є самостійним платником податків. Для реєстрації в податковій інспекції необхідно подати заяву (1-ОПП), копію довідки (4-ОПП), засвідчену нотаріально копію установчих документів, копію рішення про створення філії, положення про філію, копію довідки про включення до єдиного державного реєстру. У разі необхідності в Податковій інспекції реєструються касові апарати. Постановка на облік проводиться протягом двох днів з дня подання повного комплекту документів. Після постановки на облік філії та представництва в десятиденний термін сповіщається Податкова інспекція за місцем знаходження юридичної особи. Філія обкладається податком за місцем її фактичного знаходження. Туди ж здається вся необхідна звітність. Філією повинен бути відкритий окремий рахунок в банку. Порядок припинення діяльності філії та представництва законодавчо не визначений. Практика надає кілька варіантів припинення діяльності філії та представництва. Філія може закінчувати діяльність при досягненні своїх цілей, при ліквідації, реорганізації юридичної особи. Таке рішення може бути прийнято як керівництвом юридичної особи, так і судом. Основний порядок припинення діяльності збігається з порядком припинення діяльності юридичної особи. Майно передається юридичній особі або при банкрутстві підлягає продажу для відшкодування вимог кредиторів. При цьому філія повинна бути знята з обліку в податковій інспекції, проведені всі розрахунки. Повинні бути здійснені всі обов'язкові виплати працівникам та внески до фондів соціального страхування. Фонди соціального страхування надають довідки про відсутність заборгованості по виплатах. Ліквідація проводиться у випадках визнання юридичної особи банкрутом, закінчення або припинення терміну діяльності ліцензії, прийняття рішення про заборону проведення господарської діяльності підприємства через систематичного порушення законодавства (тільки на підставі рішення суду), у разі визнання судом установчої документації недійсною.

Розділ 3. Порядок створення та припинення юридичної особи

3.1 Порядок створення та процедура реєстрації юридичних осіб

Юридичні особи створюються в порядку, встановленому законом.

Залежно від характеру участі державних органів та її засновників традиційно розрізняють такі способи утворення юридичної особи:

розпорядчий;

нормативно-явочний;

дозвільний;

договірний.

Розпорядчий порядок утворення юридичної особи полягає у тому, що рішення (розпорядження) про створення юридичної особи публічного права приймає компетентний орган державної влади або місцевого самоуправління, а про юридичну особу приватного права - власник або уповноважена ним особа.

Нормативно-явочний (реєстраційний) порядок передбачає наявність нормативного акта загального характеру, який регламентує порядок утворення та діяльності певного виду юридичної особи. Виконання передбачених в такому акті вимог дає право на визнання за таким утворенням статусу юридичної особи, і державний орган не може відмовити їй у реєстрації. У такому порядку виникають недержавні юридичні особи.

Дозвільний порядок створення юридичної особи передбачає наявність ініціативи засновників і дозволу відповідного органу чи підприємства (наприклад, дозволу Антимонопольного комітету України).

Договірний порядок створення юридичної особи має місце, коли юридична особа утворюється шляхом укладення договору між її засновниками. У такому порядку виникають різні господарські асоціації, концерни та інші об'єднання підприємств.

Незалежно від порядку утворення всі юридичні особи повинні мати установчі документи: розпорядчий акт, статут (положення); установчий договір і статут; протокол зборів тощо. [ 16, С. 41- 42 ]

Стадію розробки і затвердження установчих документів можна назвати підготовчою стадією утворення юридичної особи. Після неї настає реєстраційна стадія. Реєстраційна стадія бере свій початок із звернення засновника до компетентного органу із заявою про державну реєстрацію юридичної особи. Юридична особа вважається створеною з дня її державної реє-страції. Порядок та умови державної реєстрації всіх юридичних осіб незалежно від їх організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування регламентовані Законом України від 15 травня 2003 р. "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців". Державна реєстрація юридичних осіб - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.[ 5, С. 1]. Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації;

внесення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру;

оформлення і видачу виписки з Єдиного державного реєстру.

Зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища або імені, або по батькові або місця проживання фізичної особи - підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому Законом. Відокремлені підрозділи юридичної особи не підлягають державній реєстрації.

Представництва, філії іноземних компаній в Україні підлягають акредитації на території України в порядку, встановленому законом.[ 5, С. 2]

Державна реєстрація юридичних осіб проводиться державним реєстратором за місцезнаходженням юридичної особи

Державний реєстратор:

проводить державну реєстрацію юридичних осіб; передає органам державної статистики доходів і зборів, Пенсійного фонду України повідомлення та відомості з реєстраційних карток про вчинення реєстраційних дій, які передбачені Законом, у тому числі щодо створення або ліквідації відокремлених підрозділів юридичних осіб;

формує та веде реєстраційні справи; оформлює та видає виписки, витяги та довідки з Єдиного державного реєстру; проводить державну реєстрацію змін до установчих документів юридичних осіб; проводить державну реєстрацію припинення юридичних осіб; звертається до суду із заявою про зміну мети установи у встановленому законом порядку; здійснює оформлення, видачу та засвідчення юридичним особам дублікатів оригіналів їх установчих документів та змін до них;

вносить до Єдиного державного реєстру відомості про державну реєстрацію особи на підставі рішення суду; здійснює облік одержаного ним від заявника електронного документа та направляє заявнику підтвердженняфакту одержання електронного документа, проводить необхідні реєстраційні дії у випадках, передбачених Законом, та надсилає заявнику відповідний документ у вигляді електронного документа і на паперовому носії. У разі наявності підстави для відмови у проведенні державної реєстрації заявникові надсилається відповідне повідомлення в електронній формі; повідомляє правоохоронні органи щодо порушення визначеного законом строку для подання відповідними посадовими особами юридичної особи державному реєстраторові рішень щодо припинення юридичної особи;

проводить у випадках, передбачених Законом, спрощену процедуру державної реєстрації припинення юридичної особи шляхом її ліквідації; [ 5, С. 3]

Вимоги до оформлення документів, які подаються державному реєстратору проводяться наступним чином. Документи, які відповідно до вимог Закону подаються (надсилаються рекомендованим листом) державному реєстратору, повинні бути викладені державною мовою. Реєстраційна картка заповнюється машинодруком або від руки друкованими літерами. Якщо документи надсилаються державному реєстратору рекомендованим листом, підпис заявника на реєстраційній картці повинен бути нотаріально посвідчений. Установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. У разі, коли законом встановлено вимоги щодо реєстрації установчих документів, такі документи подаються з відміткою про їх реєстрацію в органі, визначеному законом. Установчі документи юридичної особи, а також зміни до них, викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками), якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. Підписи засновників (учасників) на установчих документах повинні бути нотаріально посвідчені. У випадках, які передбачені законом, установчі документи повинні бути погоджені з відповідними органами державної влади.

Внесення змін до установчих документів юридичної особи оформляється окремим додатком або викладенням установчих документів у новій редакції. На титульній сторінці додатка до установчих документів юридичної особи робиться відмітка про те, що зазначені документи є невід'ємною частиною відповідних установчих документів.

Документ про підтвердження реєстрації іноземної юридичної особи в країні її місцезнаходження повинен бути легалізований у встановленому порядку. Вимоги щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу встановлюються спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації. Державні реєстратори використовують бланки свідоцтв про державну реєстрацію юридичних осіб єдиних зразків. Описи бланка свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, а також порядок їх оформлення встановлюються спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації. Бланки свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та бланки свідоцтв про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є документами суворої звітності, мають облікову серію і номер.[ 5, С. 4 ] У бланку свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи зазначаються: -найменування юридичної особи; -ідентифікаційний код Єдиного державного реєстру підприємств іорганізацій України; -місцезнаходження юридичної особи; -місце проведення державної реєстрації; -дата проведення державної реєстрації; -прізвище та ініціали державного реєстратора. Свідоцтво про державну реєстрацію підписується державним реєстратором та засвідчується його печаткою.

3.2 Правові аспекти припинення юридичної особи

Юридична особа може припиняти свою діяльність у результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу) або внаслідок ліквідації.Юридична особа визнається такою, що припинила свою діяльність, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.[ 2, С. 34 ]. Обставинами, що зумовлюють припинення діяльності юридичної особи, можуть бути: досягнення поставлених цілей (наприклад, після завершення об'єкта ліквідується будівельна організація, створена спеціально для його спорудження), або закінчення певного строку, на який було розраховано діяльність юридичної особи (наприклад, на час дії надзвичайних обставин).[ 17, С. 54 ]

Відповідно до статті 105 Цивльного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до Єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення. Учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають за погодженням з органом, який здійснює державну реєстрацію, комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора) і встановлюють порядок та строки припинення юридичної особи. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи може також покладатись і на орган управління юридичної особи. [ 2, C. 34- 35 ].У момент призначення комісії до неї переходять усі повноваження щодо управління справами юридичної особи. Ця комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється. На комісію з припинення юридичної особи покладається також обов'язок розмістити у друкованих засобах масової інформації, де публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення діяльності такої юридичної особи і про порядок та строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може бути менше двох місяців з дня публікації повідомлення. Комісія має вжити всіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомити їх про припинення юридичної особи. Як зазначалося, припинення юридичної особи може здійснюватися у формі злиття, приєднання та поділу. Злиття, приєднання та поділ юридичної особи здійснюються за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами. Це рішення у випадках, передбачених законом, може приймати суд або відповідні органи державної влади. Закон також може передбачати необхідність одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання. Стаття 107 Цивільного кодексу України передбачає порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання та поділу. Кредиторам юридичної особи, що припиняється, надано право вимагати від неї припинення або дострокового виконання зобов'язань, або відшкодування збитків. Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт або розподільний баланс. Передавальний акт складається у разі злиття або приєднання, розподільний баланс - у разі поділу юридичної особи. Ці документи мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, яка припиняється, щодо всіх кредиторів та її боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. [ 2, С. 35-36 ] Виділення - це перехід за розподільним балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох новостворюваних юридичних осіб. Таким чином, виділення не можна розглядати як спосіб припинення юридичної особи, оскільки та юридична особа, з якої виділяється частина майна, права та обов'язки, не перестає існувати як юридична особа. Водночас за рахунок цього майна створюється нова юридична особа або кілька юридичних осіб. Не розглядається як припинення юридичної особи і її перетворення, тобто зміна організаційно-правової форми. При перетворенні юридична особа як така існує і продовжує свою діяльність, але змінюється її організаційно-правова форма. Наприклад, товариство з обмеженою відповідальністю перетворюється на акціонерне товариство, кооператив - на товариство з обмеженою відповідальністю. Злиття, приєднання та поділ юридичних особі розглядається як припинення первісної юридичної особи з правонаступництвом, тобто права та обов'язки юридичної особи переходять до новостворених суб'єктів цивільно-правових відносин. [ 17, С. 54 ] Ліквідація юридичної особи також є формою припинення її діяльності, але при ліквідації юридичної особи немає правонаступництва. Ліквідація юридичної особи може бути добровільною і примусовою. Добровільна ліквідація може мати місце за рішенням засновників, у разі закінчення строку, на який створювалася юридична особа, чи по досягненні визначеної мети (наприклад, закінчено будівництво мосту) тощо.Підставами примусової ліквідації можуть бути: рішення господарського суду про визнання юридичної особи банкрутом; рішення суду про визнання недійсними установчих документів про створення юридичної особи як такої, що систематично порушує умови, передбачені законодавчими актами, або здійснює діяльність, заборонену законом.[ 16, С. 43- 44 ]

Юридична особа ліквідується у таких випадках: -за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, у тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено або у зв'язку з визнанням судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; -за рішенням суду у разі здійснення діяльності без належного дозволу (ліцензії) чи діяльності, забороненої законом, а також в інших випадках, встановлених законом. [ 2, С. 37 ] Порядок ліквідації юридичної особи визначений статтею 111 Цивільного кодексу України. Ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, а також пред'явлені кредиторами вимоги та результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Для виплати грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, встановлена спеціальна черговість, яка визначена в статті 112 Цивільного кодексу України. Так, у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом. У другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про виплату гонорару за використання результату його інтелектуальної творчої діяльності. У третю чергу задовольняться вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів), у четверту чергу - всі інші вимоги. Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредиторові цієї черги. Вимоги кредитора, заявлені по закінченні строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. [ 2, С. 39 - 40] Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор не звертався до суду з позовом, а також вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, вважаються погашеними. Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, а майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом. Юридична особа вважається ліквідованою з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. Однією з підстав ліквідації юридичних осіб як суб'єктів підприємницької діяльності є банкрутство. Верховна Рада України 30 червня 1999 р. прийняла Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про банкрутство", згідно з яким цей закон викладено у новій редакції, і він має назву Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". На відміну від Закону України "Про банкрутство" 1992 р., у разі неплатоспроможності боржника до нього може застосовуватися не лише санкція або ліквідація, а й процедури з реструктуризації, які включають проведення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства з метою відновлення його сплатоспроможності. Цей закон набрав чинності з 1 січня 2000 р. Слід зауважити, що відповідно до частини 3 статті 110 Цивільного кодексу України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". [ 2, С. 37 ]

Висновки

Таким чином на підставі всього викладеного можна зробити висновки, що юридична особа-організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку шляхом об'єднання осіб або майна, яка наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, тобто може від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і нести цивільні обов'язки, бути позивачем та відповідачем у суді. Складно уявити собі сучасне суспільне життя без таких учасників цивільно-правових відносин як юридичні особи. Юридичні особи завжди були та залишаєються об'єктом підвищеної уваги юристів. Сучасні дослідники приділяють значну увагу проблемним питанням правового регулювання юридичних осіб. Серед них варто зазначити таких вчених юристів: О.Є. Харитонов, Ю.О. Заїка, В.І. Борисова, Ч.Н. Азімов, Н.С. Кузнєцова, Р.О. Стефанчук, Я.М.Шевченко, Блащук Т.В, Кучеренко І.М.,Мазур О.С.і та ін. Юридична особа відіграє вирішальну роль в економіці будь - якої держави, що розвивається. Юридичні особи у своїй діяльності не обмежуються рамками однієї держави, вони мають право укладати договори і з іноземними партнерами, тобто здійснювати зовнішньоекономічну діяльність. Юридична особа є самостійним суб'єктом правовідносин і існує незалежно від фізичних осіб, які її утворили, і хоча це колективне утворення і визнається суб'єктом правовідносин, однак як юридична особа вона може бути носієм лише таких прав і обов'язків, які не пов'язані з природними властивостями людей. В основі створення юридичної особи лежить вольове рішення власника майна про спосіб його використання. Воно не вимагає спеціального оформлення при утворенні громадянином приватного підприємства і підтверджується твердженням його статуту. Якщо засновників два і більш, результатом їхнього спільного волевиявлення є угоди й установчий договір, якщо він необхідний для суб'єкта даного виду й організаційно-правової форми. Не менш важливим є питання правового положення іноземних юридичних осіб за кордоном. Це пояснюється тим, що Україна в даний момент є країною, що розвивається і їй необхідне залучення іноземних інвестицій розвинутих зарубіжних країн, які сприяють залученню не тільки капіталу, але й нових технологій, способів виробництва, організації менеджменту та ін. У порівнянні з правовим положенням іноземних юридичних осіб в нашій країні, їх правове становище в значно меншій мірі відображено в законодавстві України і регулюється в основному підзаконними актами, двосторонніми угодами між країнами та зовнішньоекономічними договорами (контрактами), які полягають самими учасниками зовнішньоекономічної діяльності.

Дослідивши тему курсової роботи було виконано такі завдання:

розглянуто поняття та ознаки юридичної особи; -розкрито зміст правоздатності та дієздатності юридичної особи;

-визначено теоретичні засади класифікації юридичних осіб;

-розкрито основні способи та порядок виникнення і припинення юридичних осіб.

Таким чином, інститут юридичної особи існує для найбільш ефективного і раціонального використання державного майна воно, за загальним правилом, розподіляється і закріплюється за окремими державними підприємствами, установами та організаціями.

Список використаної джерел

1. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96. // Відомості Верховної Ради України N 30, - 1996, - ст. 141.

2. Цивільний кодекс України Верховна Рада України; Кодекс України, Закон, Кодекс від 16.01.2003 № 435-IV

3. Господарський кодекс України від 16.01.2003,- № 436 IV. // Відомості Верховної Ради України, № 25 , - 2003, - ст. 120 4. Закон України про благодійництво та благодійні організації Верховна Рада України; Закон від 16.09.1997 № 531/97-ВР. 5. Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” Верховна Рада України; Закон від 15.05.2003 № 755-IV. 6. Закон України про об'єднання громадян Верховна Рада України; Закон від 16.06.1992. №. 2460-XII. 7. Закон України про місцеві державні адміністрації Верховна Рада України; Закон від 09.04.1999 № 586-XIV 8. Закон України про торгово-промислові палати в Україні Верховна Рада України; Закон від 02.12.1997 № 671/97-ВР. 9. Блащук Т.В. Організаційна єдність як ознака юридичної особи // Підприємництво, господарство і право. - № 10. - 2005. - С. 41-45. 10. Блащук Т.В. Організаційно-правові форми юридичних осіб в сучасному цивільному праві // Підприємництво, господарство і право. - № 8. - 2005. - С. 3-6. 11. Кучеренко І.М. Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права. - К.: ІдіП, ДП “Юридичне видавництво “Аста”, 2004. - 328 с. 12. Коцюба К. В. Види непідприємницьких юридичних осіб, Нац. ун-т «Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого». - Х.: Право, 2012. - С. 362-364. 13. Любомир В. Порядок створення юридичних осіб публічного права, заснованих державою. // Право України,- №4,- 2009, - 116 с. 14. Фролов В. Д. Правочиноздатність юридичної особи та її здійснення за цивільним законодавством України (цивілістичннй аспект). - Автореф. дис. ... к. ю. н. - Одеська національна юридична академія. Одеса, 2004. - 20 с. 15. Цивільне право : підручник : у 2 т. / В. І. Борисова (кер. авт. кол.), Л. М. Баранова, Т. І. Бєгова та ін. ; за ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького. - Х. : Право, 2011. - Т. 1. - 656 с. 16. Заіка Ю.О. Українське цивільне право. Навч. посіб. -- К. Істина, 2005. -- 312с. 17. Мазур О.С. М 13 Цивільне право України: Навч. пос. -- К.: Центр навчальної літератури, 2006. -- 384 с. 18. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар /За ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. -- К. : Істина. -- 928 с. 19. Харитонов Є.О. , Старцев О.В. Цивільне право Украіни: Підручник. -Вид. 2. перероб. і доп. - К. : Іcrина. 2007. - 816 с. 20. не право України: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Л. О. Доліненко, С. О. Сарновська. -- К.: МАУП, 2005. --384 с. -- Бібліогр. у кінці розд.

Размещено на Allbest.ru