Цивільна дієздатність юридичних осіб

Поняття та класифікація органів юридичної особи. Цивільна дієздатність юридичної особи. Комплексне дослідження інституту юридичної особи та аналіз проблем теоретичного та практичного характеру, пов'язаних зі статусом юридичної особи та її дієздатності.

Рубрика Государство и право
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 02.01.2014
Размер файла 54,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

на тему

Цивільна дієздатність юридичних осіб

ВСТУП

Суб'єктами цивільних правовідносин і відповідно носіями майнових та особистих немайнових прав та обов'язків можуть бути не лише індивіди -- фізичні особи, а й різні колективні утворення: підприємства та організації, господарські товариства, виробничі та споживчі кооперативи та ін. Однак для того, щоб мати можливість вступати у цивільні правовідносини і бути їх суб'єктами, ці колективні утворення наділяються за наявності певних ознак статусом юридичної особи. На відміну від фізичних осіб, юридичні особи не є живими істотами і тому не мають природної волі, однак у них діє об'єднана людська воля і об'єднана людська сила в певному напрямі, зумовленому метою створення юридичної особи. Внаслідок цього за юридичною особою і визнається можливість бути суб'єктом права. Слід зазначити, що юридична особа є самостійним суб'єктом правовідносин і існує незалежно від фізичних осіб, які її утворили, і хоч це колективне утворення і визнається суб'єктом правовідносин, однак як юридична особа воно може бути носієм лише таких прав та обов'язків, які не пов'язані з природними властивостями людей.

Метою курсової роботи є розкриття наступних питань: поняття та ознаки юридичної особи; дієздатнiсть юридичної особи; зміст дієздатності юридичної особи;дати доктринальне визначення юридичної особи;межі дієздатностi юридичної особи; поняття та класифікація органів юридичної особи; комплексне дослідження інституту юридичної особи та аналіз проблем теоретичного та практичного характеру, пов'язаних зі статусом юридичної особи та її дієздатності .

Об'єктом дослідження даної курсової роботи є становлення інституту юридичної особи у цивільному праві, а також дієздатность юридичної особи.

Предмет дослідження складає система нормативних актів, що встановлюють певні організаційно-правові форми юридичних осіб; спеціальна вітчизняна і зарубіжна наукова література, в якій розкриває розвиток і становлення юридичних осіб у цивільних правовідносинах.

Завданням дослідження, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети є:

1. Визначити та обґрунтувати поняття юридичних осіб у якості суб'єктів цивільних прав;

2. Довести доцільність існування даного правового інституту в цивільному законодавстві;

3. Виначити зміст дієздатності юридичної особи.

4. А також визначення волевиявлення юридичної особи та шляхи його здiйснення.

Завдання роботи: проаналізувати зміст правосуб'єктності юридичної особи; висвітлити механізм дієздатності юридичної особи, викласти основні ознаки юридичної особи; розкрити ознаки юридичних осіб, порiвняти дієздатностi юридичної особи та дієздатностi фiзичної особи.

Методологічна та теоретична основа дослідження. Особливості певних видів юридичних осіб досліджуються в роботі з урахуванням їх історичного розвитку, а також основних моментів розвитку юридичних осіб в зарубіжних країнах. Аналіз відповідної нормативної бази та правової літератури був проведений за допомогою робіт таких вчених, як Г. Фединяка, Я.М. Шевченка, О. Кравчука, В.І. Борисової, О.В., Дзери, А. Власова, О. Невзгодiна, I. Новицький, В. Рясенцева та інших вчених.

Методи дослідження: діалектичний матеріалізм як загальний метод пізнання. Дослідження базується на загально наукових (аналізу, синтезу, порівняння дедукції, індукції, аналогії та ін.) та спеціальних методах (соціологічному, системному, моделювання та ін.), а також приватно-наукових методах дослідження (порівняльно-правовому, формально-юридичному, історико-правовому та ін.). При написанні даної курсової роботи було вивчено велику кількість нормативних актів та літературних джерел, таких як: Закон України "Про господарські товариства” від 09.10.2008 р.; Цивільний кодекс України.- 16.01.2003 р. та інші. Також до роботи залученнi статтi таких авторiв як І. Ф. Севрюкова, Борисов В.

РОЗДІЛ 1. Поняття юридичної особи

Сьогодні Цивільний Кодекс України [21,ст.23] дає наступне поняття юридичної особи: юридичними особами визнаються организації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражному суді або третейському суді.Виходячи з Закону та практики українські фахівці першою ознакою будь-якої організації як юридичної особи визначають організаційну єдність.

Юридична особа - це не окремий орган (фізична особа), а колективне утворення, певним чином організований колектив людей (організація). Кожна така організація характеризується наявністю певної системи істотних соціальних взаємозв'язків її членів, внутрішньою структурою та органами, що реалізують її дієздатність. Але незалежно від внутрішньої будови, юридична особа у зовнішніх відносинах виступає як єдина організація. Організаційна єдність юридичної особи виражається і закріплюється в її установчих документах.[24,c.366]

Так як юридична особа - це самостійний учасник цивільного обігу, тому вона у цивільному обігу виступає від свого імені. Кожна юридична особа має своє найменування. Від свого імені вона набуває майнових і особистих немайнових прав і несе обов'язки, вступаючи в різноманітні цивільно-правові відносини з іншими організаціями та громадянами. Кредитори юридичної особи мають право звертатися з вимогами, що випливають з її зобов'язань, тільки до даної юридичної особи. Інші осби не можуть діяти від імені юридичної особи без її згоди.

Правоздатність юридичної особи виникає з моменту її державної реєстрації, а у випадках, передбачених законодавчими актами, - з моменту реєстрації статуту. Державна реєстрація юридичних осіб здійснюється у виконкомі місцевої ради народних депутатів чи в держадміністраціях.

Кожна юридична особа має правоздатність, яка визначена в її статуті або передбачена законом. Тому інколи її називають спеціальною. У рамках своєї правоздатності юридична особа може виконувати різні види діяльності, що не суперечать меті її створення і не заборонені законодавчими актами.

Державні підприємства, наприклад, володіють, користуються і розпоряджаються майном на правах повного господарського відання, а державні установи - на правах оперативного управління.

Як і громадянин, юридична особа може бути обмежена в правах лише у випадках і порядку, передбачених законодавчими актами. Рішення про обмеження цивільних прав може бути оскаржено в суді чи арбітражному суді.

Цивільну правоздатність юридичної особи здійснюють її органи управління. Ці органи можуть бути єдиноначальними (директор, начальник) або колегіальними (правління, загальні збори). Можливі випадки поєднання єдиноначальних і колегіальних начал управління. Найчастіше це притаманно кооперативним організаціям. Вищим органом управління кооперативом є загальні збори. Голова кооперативу здійснює керівництво поточними справами і приймає рішення з питань, не віднесених до виключної компетенції загальних зборів чи зборів уповноважених.

Керівний орган юридичної особи виражає її волю, тому його дії - це дії самої юридичної особи. [18,с.56]

юридичний особи цивільний дієздатність

РОЗДIЛ 2. Ознаки юридичної особи

Суб'єктами правовідносин поряд з громадянами є також юридичні особи. Хоча юридичні особи, це не громадяни, але в їх створенні та функціонування беруть участь фізичні особи. Об'єднання фізичних осіб завжди передбачає досягнення якоїсь спільної мети. Кожна фізична особа, вступаючи до об'єднання, передає йому частину прав і обов'язків, в результаті чого об'єднання, яке бере на себе ці права і обов'язки, уособлює своїх засновників. Але однієї волі громадян для створення юридичної особи недостатньо. Потрібно, щоб новостворювана організація була належним чином зареєстрована державними органами. Цим підтверджується зацікавленість у створенні юридичної особи. Ще активнішу участь держава бере у створенні державних юридичних осіб. Вони створюються з метою найбільш ефективного і раціонального використання державного майна. Зрозуміло, що держава, в особі її вищих органів влади і управління, не може управляти всіма належними їй цінностями. Закріплюючи майно за окремими державними підприємствами, установами та організаціями, держава, як власник, дозволяє їм управляти цим майном, розпоряджатися правовим капіталом, вступати від свого імені в різні правовідносини, тобто надає статус суб'єктів права. [8,c 736]

Інститут юридичної особи вводиться для того, щоб його норми закріпили організаційно-структурну, майнову і функціональну єдність будь-якого суб'єкта права, встановили межі правосуб'єктності, форми і порядок її здійснення, порядок виникнення реорганізації і ліквідації, а також цілу низку інших питань.

Чинний ЦК не дає визначення поняття «юридична особа». Натомість він містить вказівку на деякі характерні ознаки цього поняття, зазначаючи, що «юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, яка наділяється правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем на суді» [10,c 143].

Таким чином, ми маємо лише вказівки на такі ознаки юридичної особи:

1) це організація, тобто певним чином організаційно і структурно оформлене соціальне управління;

2) вона повинна бути створена і зареєстрована у встановленому порядку;

3) вона має правоздатність і дієздатність, тобто здатна набувати і реалізовувати права та обов'язки від свого імені;

4) вона може бути позивачем і відповідачем у суді.

Серед цих властивостей не вистачає деяких традиційних ознак юридичної особи - таких як: наявність відокремленого майна, самостійна відповідальність за зобов'язаннями.

Для аналізу поняття «юридична особа» повинні бути враховані також зазначені властивості, оскільки вони дозволяють відрізнити юридичні особи від інших соціальних утворень, зокрема різноманітних філій і представництв, які не є суб'єктами права.

РОЗДIЛ 3. Цивільна дієздатність юридичної особи

Цивільна дієздатність юридичної особи -- це її здатність набувати власними діями цивільні права і брати на себе цивільні обов'язки. Дієздатність юридичної особи пов'язана з правоздатністю особи. Дієздатність юридичної особи виникає з моменту держ. реєстрації юрид. особи і закінчується з її ліквідацією. Межі дієздатностi юридичної особи визначаються її статутом. За цив. зак-вом України юридична особа набуває цивільних права та здійснює цивільні обов'язки за допомогою своїх органів, які діють відповідно до закону та установчих документів. Право юридичної. особи на діяльність, для якої необхідне отримання ліцензії, виникає з моменту отримання такої ліцензії і припиняється по закінченні строку її чинності.

Цивільну дієздатність юридична особа здійснює через свої органи, які дають відповідно до закону, інших правових актів і установчих документів.

Правоздатність юридичної особи реалізується через її органи, які формують і виражають її волю зовні. Органи юридичної особи не тільки здійснюють управління, а й виступають у майновому обороті під її імені. Тобто дії органів визнаються діями самої юридичної особи. Тому для здійснення правочинів від імені юридичної особи вони не потребують довіреності.

Склад і перелік органів юридичної особи, компетенція, кожного з них, порядок їх утворення визначаються для різних видів юридичних осіб, регулюються ЦК та відповідним цивільним законодавством.[28,c.520]

Органи юридичної особи виражають і формують його волю. Тому саме через останні, за їх допомогою, їх діями юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки.

Юридична особа може мати як один орган (директора) так і декілька одночасно (голова правління, правління). Зазначені органи можуть бути як колегіальними, так і одноособовими. У зв'язку з цим на практиці непоодинокими є випадки, коли, наприклад, угоду від юридичної особи укладають органи, які на це не мають права.

Водночас як особи які реалізують дієздатність юридичних осіб, можуть бути і інші суб'єкти, які є її учасниками. Юридична особа бере участь у цивільному обігу через своїх працівників, завдяки яким вона не тільки здійснює права і виконує обов'язки, а й набуває і припиняє їх. Дії цих працівників згідно із законом діями самої юридичної особи.

Той, хто веде справи юридичної особи і виступає від її імені на підставі закону або установчих документів, повинен діяти добросовісно і розумно, забезпечувати усіма можливими засобами охорону інтересів юридичної особи, яку він представляє. При цьому орган юридичної особи, або інший суб'єкт, який діє від її імені, не може виходити за межі наданих ним повноважень.

У відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що треті особи знали чи за всіма обставинами не могли не знати про такі обмеження.

„Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.”

Для реалізації правосуб'єктності юридичної особи важливе значення має її місцезнаходження (зокрема при вирішенні питань, пов'язаних з виконанням зобов'язань, у яких вона бере участь, визначення підсудності спорів тощо).

„У ЦК 1963р. місцем знаходження юридичної особи визнавалось місцезнаходження її постійно діючого органу. А місцезнаходження останнього визнавалось те місце, де розташоване приміщення, в якому працює її виконавчий орган - дирекція, правління на чолі з директором, начальником, головою тощо.”

У новому Цивiльному кодексi зазначається, що місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом. Місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах.

Місцезнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) на день державної реєстрації може бути місцезнаходження (місце проживання) одного із засновників або місцезнаходження за іншою адресою, що підтверджується договором оренди чи іншим відповідним договором.

У випадку зміни місцезнаходження суб'єкт підприємницької діяльності зобов'язаний у семиденний термін з моменту постання таких змін сповістити про це органи державної реєстрації, надавши всі необхідні документи. Невиконання зазначеної вимоги у встановлений термін є підставою для звернення органу державної реєстрації до суду (господарського суду) із заявою про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. [33,ч. 4, ст. 92]

Для реалізації правосуб'єктності юридичної особи нею можуть створюватися філії та представництва.

Філії та представництва -- це територіально відокремлені структурні підрозділи юридичної особи, які створюються з метою розширення сфери діяльності юридичної особи. Філії та представництва розташовані поза місцезнаходженням юридичної особи.

Філією є такий відокремлений підрозділ, який виконує всі або частину функцій юридичної особи від її імені. Філії створюються для здійснення діяльності юридичної особи поза її місцезнаходженням. Філія має право здійснювати лише ту діяльність, яка визначається статутом (положенням) юридичної особи. Найчастіше вони створюються навчальними і науковими закладами, проте можуть створюватися і підприємствами з виробництва товарів, надання послуг, здійснення іншої підприємницької діяльності.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Найчастіше представництва створюються великими підприємствами у місцях знаходження постачальників, покупців, споживачів.

Філії і представництва не визнаються суб'єктами цивільного права, а їх посадові особи можуть діяти від імені юридичної особи, частиною якої є філія чи представництво. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності, тобто від імені юридичної особи. Відповідальність за дії філій, представництв та їх посадових осіб несе юридична особа, яка утворила ці філії і представництва.

Філія і представництво, як правило, не підлягають спеціальній державній реєстрації. Суб'єкт підприємницької діяльності лише зобов'язаний повідомити про створення чи ліквідацію зазначених підрозділів за місцем своєї державної реєстрації шляхом внесення відповідних додаткових відомостей до реєстраційної картки суб'єкта підприємницької діяльності.

У свою чергу орган державної реєстрації зобов'язаний у 10-денний термін подати відомості щодо створення та ліквідації зазначених підрозділів відповідному органу державної статистики та органу державної податкової служби за місцезнаходженням цих підрозділів. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Таким чином, хоча філії і представництва і є відокремленими підрозділами юридичної особи, проте продовжують залишатися її складовими. Власною юридичною правосуб'єктністю вони не наділені.

3.1 Зміст дієздатності юридичної особи

Зміст дієздатності юридичної особи складається з трьох основних елементів:

1) правочиноздатність юридичної особи, яка може бути визначена як її здатність бути стороною правочину, у тому числі, здатність самою здійснювати правочини. Правочиноздатність юридичної особи здійснюється від її імені на підставі відповідного повноваження або органом юридичної особи, або учасником юридичної особи, або за допомогою інституту представництва. Здійснення правочиноздатності юридичної особи через її органи не є представництвом, а має вважатися діями безпосередньо самої юридичної особи. Здійснення правочиноздатності юридичної особи через її учасників слід вважати представництвом із застосуванням внаслідок цього до даних відносин [31,20 с. ]

2) здатність самостійно здійснювати цивільні права і виконувати обов'язки;

3) деліктоздатність, тобто здатність нести відповідальність за цивільні правопорушення. Той факт, що від імені юридичної особи виступають конкретні фізичні особи, не змінює самостійного характеру волі, поведінки і відповідальності юридичної особи за свої дії в цивільних правовідносинах. Вина юридичної особи є її власна вина, а не вина її органів, засновників (учасників), працівників або інших осіб.

Підставами виникнення повноваження на здійснення правочиноздатності у відносинах за участю юридичної особи можна вважати:

1) вказівки установчих документів або закону, якими передбачається право (повноваження) певного органу чи органів юридичної особи діяти в її інтересах (наприклад, визначення в статуті господарського товариства переліку та структури його органів, а також компетенцію та обсяг повноважень кожного з них). Така можливість передбачена ч. 2 ст. 92 ЦК[24] та низкою спеціальних законів;

2) членство в юридичній особі у випадках, коли можливість представництва ними інтересів юридичної особи передбачена спеціальним законом (ч. 2 ст. 92 ЦК)[24]. Такий спосіб здійснення дієздатності юридичної особи передбачається стосовно повних і командитних товариств (ч. 1 ст. 122; ч. 1 ст. 133 ЦК), довірчих товариств (ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про довірчі товариства")[24]. Слід звернути увагу, що статутом неможливо передбачити випадки, коли від імені юридичної особи діятимуть її учасники - це може бути встановлено лише у законі;

3) волевиявлення юридичної особи та її представника, відображене у договорі доручення. Узгоджене волевиявлення сторін в таких договорах має відображати не лише засади та умови взаємин між ними, але й обов'язково містить повноваження для повіреного виступати від імені та в інтересах довірителя (ч. 3 ст. 237 ЦК)[22];

4) акт уповноваженого органу юридичної особи, яким певній особі доручається (дозволяється) діяти в якості її представника (призначення на посаду, яка вимагає виконання представницьких функцій). Хоча в таких випадках, як правило, укладається договір (контракт), однак підставою виникнення повноваження є саме акт призначення на посаду, в результаті зайняття якої у того, хто її займає, виникають повноваження діяти в інтересах юридичної особи (ч. 3 ст. 237 ЦК)[22].

Органи чи інші особи, які виступають під імені юридичної особи, зобов'язані діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Порушення цього обов'язку призводить до негативних наслідків у внутрішніх відносинах юридичної особи. Відповідно до ч. 4 ст. 92 ЦК, члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі. Ці збитки відшкодовуються за рахунок їхнього власного майна. [31,-25с. ]

Водночас, порушення обов'язків, установлених абз. 1 ч. 3 ст. 92 ЦК[22], не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами від імені юридичної особи з третіми особами.

На думку В. Г. Ротаня, відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК[22] дієздатність юридичної особи може здійснюватись як колегіальним органом, так і одноособовим органом (особою). Якщо орган юридичної особи, що здійснює його дієздатність, є колегіальним, такою особою зазвичай визнається керівник такого колегіального органу. Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК22] слід виходити із презумпції наявності повноваження на здійснення дієздатності юридичної особи як у одноособового органу юридичної особи, так і у керівника колегіального органу юридичної особи.[8,С. 738. ]

Зазначені обмеження можуть встановлюватись: 1) безпосередньо законом. Наприклад, згідно з п. 16 ч. 3 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"[35] сільський, селищний, міський голова укладає договори від імені ради, але якщо такі договори укладені від імені ради з питань, що віднесені до виключної компетенції ради, вони підлягають затвердженню радою (п. 43 ч. 1 ст. 26 того ж Закону)[35]; 2) статутом товариства встановлено, що правочини на визначену в статуті суму, підлягають затвердженню загальними зборами учасників товариства (п. "і" частини п'ятої ст. 41; ч. 1 ст. 59 Закону "Про господарські товариства")[17]; статутом товариства можуть бути передбачені різні варіанти співвідношення повноважень наглядової ради такої юридичної особи та виконавчого органу (директора) на здійснення дієздатності юридичної особи Наприклад, директор товариства отримує право на вчинення правочинів від імені юридичної особи тільки за умови попереднього прийняття наглядовою радою рішення про вчинення відповідного правочину. Інший варіант: статутом передбачається, що директор має право без обмежень підписувати договори від імені юридичної особи, але підписаний договір при цьому вважається укладеним тільки після належного волевиявлення на укладення договору з боку наглядової ради товариства.

Якщо орган вчинив від імені юридичної особи правочин, який знаходиться за межами його повноважень, тоді можливі два варіанти подальших дій: 1) якщо такий правочин в наступному схвалюється юридичною особою, тоді він створює, змінює чи припиняє цивільні права та обов'язки для неї (при цьому схвалення не означає, що юридична особа надала повноваження на вчинення в подальшому такого правочину тій особі, яка його вчинила від її імені); 2) якщо подальшого схвалення такий правочин не отримав, очевидно, що юридична особа буде подавати позов про визнання його недійсним через недодержання однієї із вимог чинності правочину - відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК)[24].

Практика виходить з того, що стандартне формулювання в договорі "в особі директора, який діє на підставі статуту" означає обов'язок іншої сторони ознайомитись з статутом контрагента і вона вважається такою що за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження, які можуть бути передбачені в статутних документах.

Всі обмеження на здійснення дієздатності юридичної особи її органом є чинними за умови, якщо юридична особа доведе, що третя особа знала або за всіма обставинами не могла не знати про встановлені обмеження. Третя особа має визнаватись такою, що знала чи за всіма обставинами не могла не знати про обмеження повноважень відповідного органу товариства, в наступних випадках: 1) коли такі обмеження встановлені законом; 2) коли відомості про такі обмеження, встановлені статутом чи засновницьким договором, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (абзац одинадцятий ч. 2 ст. 17 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"); 3) коли надані інші докази, які підтверджують, що третя особа під час вчинення оспорюваного або нікчемного правочину знала про обмеження, які встановлені для виконавчого органу чи наглядової ради юридичної особи на здійснення дієздатності останньої.

За місцезнаходженням юридичної особи визначається місце виконання зобов'язання (ст. 532 ЦК)[24], підсудність спорів, місце сплати податків тощо. Місцезнаходженням юридичної особи визнається місцезнаходження її органу - при цьому не вказано якого саме органу - виконавчого органу чи загальних зборів, або наглядова рада. Звичайно під органом розуміється виконавчий орган - одноособовий (директор) чи колегіальний (правління).

цьому місцезнаходженням юридичної особи може бути місцезнаходження особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Відповідно до ч. 2 ст. 92 ЦК[22] юридична особа може набувати цивільні права та обов'язки і здійснювати їх через своїх учасників.

3.2 Вiдмiннicть дієздатностi юридичної особи вiд дієздатностi фізичної особи

Правоздатність юридичної особи у порівнянні з правоздатністю і дієздатністю громадян правоздатність і дієздатність юридичної особи має свої особливості.

У громадян спочатку виникає правоздатність і лише через деякий час, при досягненні повноліття (або раніше, за умови укладення шлюбу), дієздатність. Для юридичних осіб розрив у часі при виникненні правоздатності і дієздатності неможливий. Правоздатна, але не дієздатна юридична особа не могла б не тільки виконувати цивільні права і обов'язки, а була б неспроможною й набувати їх. Правоздатність і дієздатність юридичних осіб виникає одночасно, що дає можливість законодавцеві ототожнити терміни правоздатність і дієздатність юридичної особи і говорити лише про правоздатність такої особи.

Правоздатність юридичної особи виникає з моменту її державної реєстрації, а у випадках, передбачених законодавчими актами, - з моменту реєстрації статуту. Державна реєстрація юридичних осіб здійснюється у виконкомі місцевої ради народних депутатів чи в держадміністраціях.

Всі громадяни мають рівну правоздатність. Юридичні особи такої рівності не мають. Кожна юридична особа має правоздатність, яка визначена в її статуті або передбачена законом. Тому інколи її називають спеціальною. У рамках своєї правоздатності юридична особа може виконувати різні види діяльності, що не суперечать меті її створення і не заборонені законодавчими актами.

Державні підприємства, наприклад, володіють, користуються і розпоряджаються майном на правах повного господарського відання, а державні установи - на правах оперативного управління[29,c.562].

Як і громадянин, юридична особа може бути обмежена в правах лише у випадках і порядку, передбачених законодавчими актами. Рішення про обмеження цивільних прав може бути оскаржено в суді чи арбітражному суді.

Цивільну правоздатність юридичної особи здійснюють її органи управління. Ці органи можуть бути єдиноначальними (директор, начальник) або колегіальними (правління, загальні збори). Можливі випадки поєднання єдиноначальних і колегіальних начал управління. Найчастіше це притаманно кооперативним організаціям. Вищим органом управління кооперативом є загальні збори. Голова кооперативу здійснює керівництво поточними справами і приймає рішення з питань, не віднесених до виключної компетенції загальних зборів чи зборів уповноважених.

Керівний орган юридичної особи виражає її волю, тому його дії - це дії самої юридичної особи.

На відміну від фізичної особи, у якої дієздатність виникає з моменту, який встановлюється законом ( коментар до ст. ЗО ЦК)[24], у юридичної особи дієздатність виникає одночасно з правоздатністю. Формують та виражають волю юридичної особи органи юридичної особи, саме їх дії розглядаються як дії юридичної особи. Склад (перелік) органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Як правило, від імені товариства діє виконавчий орган, який може бути колегіальним чи одноособовим. Наявність колегіального виконавчого органу не означає, що юридична особа діє саме через нього. У законі чи в установчих документах юридичної особи чітко встановлюється, які члени колегіального органу мають право діяти від імені юридичної особи.

У законах можуть встановлюватися випадки, коли юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Відповідно до ст.ст. 126, 136 ЦК[24] ведення справ від імені повного та командитного товариств здійснюють учасники товариств.

Стаття 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про довірчі товариства» встановлює, що довірчі операції від імені довірчого товариства здійснюють його учасники -- довірені особи.

Довірені особи особисто виконують свої обов'язки перед довірителями майна. Якщо учасником довірчого товариства виступає юридична особа, то довірчі операції від її імені здійснює представник, уповноважений цією юридичною особою. Вартість майна, яке довірена особа бере на обслуговування у довірителів майна, не повинна сумарно перевищувати частки довіреної особи в статутному фонді довірчого товариства та відповідно її особистої додаткової відповідальності. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи за кону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень, які визначаються законом чи установчими документами юридичної особи. У деяких випадках в установчих документах встановлюються обмеження щодо можливості здійснення певних дій органами управління. Так, у статутах підприємницьких товариств дуже часто встановлюються види договорів, які не має права укладати керівник юридичної особи без попереднього рішення загальних зборів, чи наглядової ради, чи іншого органу управління. Але у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Це, зокрема, стосується випадків, коли, наприклад, сторона договору знала про встановлені обмеження щодо укладення певних договорів керівником юридичної особи, але все ж таки уклала його. Тому для попередження таких ситуацій бажано у договорах зазначати про те, що сторони ознайомлені з установчими документами. Уперше ч. 4 ст. 92 ЦК[24] закріпила можливість солідарної відповідальності членів органів управління, які діють від імені юридичної особи, за збитки, завдані ними юридичній особі. При вирішенні питання про можливість покладення цивільної відповідальності на членів органів управління необхідно виходити із загальних норм цивільного законодавства, а саме, у разі наявності правопорушення, вини членів органів управління та причинного зв'язку між діями та збитками.

3.3 Особливості дієздатність юридичних осіб

Дієздатність юридичних осіб настає одночасно -- з моменту заснування юридичної особи, а ним визнається її державна реєстрація.

Обсяг дієздатності юридичної особи є спеціальним і залежить від мети й завдань, для реалізації яких вона створена та які закріплені в її статуті.

Дієздатність юридичних осіб є спеціальною, оскільки визначається правовим статусом юридичної особи, визначеним в її установчих документах.

Юридичні особи мають спеціальні риси: спеціальну дієздатність, визначені законом джерела фінансування їх діяльності, умови існування тощо.

Виходячи із загальної конструкції дієздатності у ЦК України її елементом є й здатність нести відповідальність, що названа деліктоздатністю.

Відповідно до ст. 96 ЦКУ юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Мова йде про майнову відповідальність для якої при наймі слід мати майно чи майнові права. Якщо юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном то тим визначені й межі такої відповідальності - її майнові активи. Поза такими межами юридична особа звільняється від майнової відповідальності, а у передбачених законом випадках для товариств з повною та додатковою відповідальністю до неї притягуються засновники.

Закон виходить із принципу різної відповідальності засновників та самої юридичної особи. Згідно ч.3 ст. 96 ЦКУ учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. У зв'язку з тим чинне законодавство визначає такі випадки в залежності від порядку та стадій створення, виду та організаційно-правової форми юридичних осіб.

Не менш важливим є те, що засновники юридичної особи, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до її державної реєстрації. Юридична особа відповідає за зобов'язаннями її учасників (засновників), що пов'язані з її створенням, тільки у разі наступного схвалення їхніх дій відповідним органом юридичної особи.

Якщо судом буде встановлено фіктивність створення юридичної особи то до відповідальності за її зобов'язаннями повинні притягатися засновники.

Такі юридичні особи на відміну від загальних рис мають спеціальні: спеціальну дієздатність, визначені законом джерела фінансування їх діяльності, умови існування тощо.

Виходячи із загальної конструкції дієздатності у ЦК України її елементом є й здатність нести відповідальність, що названа деліктоздатністю.

Відповідно до ст. 96 ЦКУ юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Мова йде про майнову відповідальність для якої при наймі слід мати майно чи майнові права. Якщо юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном то тим визначені й межі такої відповідальності - її майнові активи. Поза такими межами юридична особа звільняється від майнової відповідальності, а у передбачених законом випадках для товариств з повною та додатковою відповідальністю до неї притягуються засновники.

П.І. Стучка наголошував на тому, що питання про юридичну особу тісно пов'язане з питанням про суб'єкт права, про особу взагалі та її правоздатність [3, с. 62].Погоджуючись в цілому з такою оцінкою значення цього питання, разом з тим, передусім маємо з'ясувати те, чи поняття „правоздатності” стосовно юридичної особи є тотожнім поняттю „правосуб'єктність юридичної особи”.

Правоздатність є постійним станом особи, елементом її правового статусу. Однак правоздатність - це не статичний момент, оскільки вона тісно пов'язана з соціально-правовою активністю особи. В ній знаходить прояв юридичний зв'язок особи з державою та суспільством, котрий характеризується наявністю в особи, повної, реальної та гарантованої можливості бути носієм конкретних прав та обов'язків [4, с. 106].

Загальність правоздатності означає, що держава з самого початку наділяє суб'єктів права загальною властивістю - юридичною здатністю бути носіями відповідних прав та обов'язків, передбачених законом.

Але те, що правоздатність є загальною, не означає, що вона не може по-різному проявлятися в різних галузях права. Тому розрізняють загальну, галузеву та спеціальну правоздатність.

При цьому загальна правоздатність трактується як принципова можливість для особи мати будь-які права та обов'язки з числа передбачених законодавством або, у всякому разі, не заборонених ним.

Спеціальну правоздатність, котра полягає в можливості набувати лише обмежене коло прав і обов'язків, можуть мати як фізичні, так і юридичні особи. При цьому стосовно фізичних осіб частіше мова йде не про спеціальну, а про посадову чи професійну правоздатність, яка потребує наявності спеціальних знань, службової компетенції тощо. Що ж стосується правоздатності юридичних осіб, то її традиційно характеризують саме як спеціальну, тобто, таку, що визначається цілями та завданнями, відображеними в статутних (засновницьких) документах юридичної особи.

Галузева правоздатність стосується діяльності особи в певних сферах суспільного життя, що складають окремий предмет правового регулювання. Таким чином, галузева правоздатність дає можливість особі набувати суб'єктивних прав та обов'язків у сфері дії тих чи інших галузей об'єктивного права.

В ЦК України загальне визначення правоздатності відсутнє, однак, містяться окремі визначення правоздатності фізичних (ст. 25 ЦК) і юридичних (ст. 68 ЦК) осіб, які фактично тотожні.

Згідно зі ст. 91 ЦК України, юридична особа здатна мати такі самі цивільні права та обов'язки, як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Таким чином, на зміну спеціальній правоздатності юридичної особи, яка передбачалася радянським цивільним законодавством, прийшов принцип універсальної правоздатності, що є відображенням сучасної тенденції розвитку концепції цивільного права України, як права приватного [6, с. 121].

Слід зазначити, що правоздатність юридичної особи в Україні розширилася не лише за рахунок надання їй рис універсальності, але також і завдяки зміні підходу до вирішення питання стосовно того, які права може мати така особа. Якщо раніше традиційно наголошувалося на майнових правах юридичної особи, то тепер нарівні з ними у ЦК України закріплені також її особисті немайнові права. Зокрема, ст. 94 ЦК України встановлює, що юридична особа має право на недоторканість її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати [7, с. 64].

Обсяг цивільної правоздатності юридичної особи не є безмежним, оскільки визначається її установчими документами. Це означає, що комерційні організації, якщо в їх установчих документах не міститься вичерпний перелік видів діяльності, яку вони можуть здійснювати, можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, не забороненою законом. Разом з тим, вони не можуть займатися політичною діяльністю, оскільки це не охоплюється цілями її створення.

Не можуть вони займатися й культурно-освітницькою діяльністю, якщо це прямо не передбачене їх установчими документами.

Реалізуючи свою цивільну правоздатність, юридична особа може укладати будь-які правочини. Проте, якщо, наприклад, статутом юридичної особи визначений вичерпний перелік можливих видів її діяльності - вона наділена спеціальною правоздатністю, виходити за межі якої не має права. Укладені такою юридичною особою за межами її правоздатності правочини є недійсними [2, с. 107-108].

Дієздатність традиційно визначається як передбачена нормами права можливість особи самостійно, своїми діями набувати і здійснювати права, створювати для себе обов'язки та виконувати їх [8, с. 70].

Слід підкреслити, що поняття дієздатності в ЦК України 2003 р. визначене тільки стосовно фізичних осіб.

Можна погодитися з думкою, що такий підхід тут можна пояснити тим, що оскільки стосовно юридичних осіб ці два поняття практично завжди існують нерозривно, то наявність правоздатності в організації означає одночасно, що вона володіє також і дієздатністю [6, с. 122].

Правоздатність та дієздатність, як згадувалося вище, у сукупності утворюють таку категорію, як правосуб'єктність.

Але для юридичної особи це поняття має ще й більш універсальне значення, оскільки тут категорія правосуб'єктності, передусім, відображує ту властивість організації, що її правоздатність і дієздатність є нероздільними в часі, органічно доповнюють одна одну, а в більшості випадків взагалі зливаються. Це пояснюється тим, що не існує правоздатних, але недієздатних колективних суб'єктів. Якщо юридична особа створена в порядку, встановленому законом, і зареєстрована належним чином, то вона стає не тільки правоздатною, але й дієздатною, набуваючи правосуб'єктності відразу в повному обсязі.

3.4 Обмеження дієздатності юридичної особи

В.А. Плотніков зазначає, що юридична особа не може мати неповну, не може бути обмежена у дієздатності або визнана недієздатною [7].

Однак у сьогоднішніх умовах виникають ситуації, коли юридична особа обмежується у дієздатності. Хоча в ЦК Україна таких випадків безпосередньо не визначено, аналіз окремих законів та судової практики свідчить про те, що такого роду обмеження все-таки мають місце.

Проблемні питання обмеження дієздатності юри чеський особистості в ході процедур банкрутства є предметом наукових досліджень російської вченого О.М. Семиной. Аналізуючи російське законодавство, що регулює відносини банкрутства, автор звертає увагу на звуження обсягу дієздатності юридичної особи-боржника в пере від процедур зовнішнього управління і конкурсного процесу. У ході першої з цих процедур керівник боржника відсторонюється від посади і навіть може бути звільнений, а інші органи управління боржника виконують лише окремі елементи його дієздатності. У ході конкурсного процесу керівник і органи управлення боржника фактично не діють. Вчений зазначає на звуженні і розширенні обсягу дієздатності залежності від стадій розгляду справи про банкрутство. Так, на стадії фінансового оздоровлення дієздатність боржника порівняно зі стадією спостереження, знач поширюється [9]. У контексті дослідження проблем обмежте правосуб'єктності юридичних осіб у сфері випуску цінних паперів Л.Ю. Добриніна також звертає увагу на обмеження дієздатності юридичної особи боржника в результаті введення зовнішнього спостереження. Відповідно до законодавства органи управління юридичної особи в ході даної процедури не вправі приймати про розміщення облігацій та інших емісійних цінних паперів [10].

Інша ситуація, безпосередньо вказує не на що інше як на обмеження дієздатності юридичної особи, стосується правового режиму майна державних підприємств, які згідно з ч. 8 ст. 73 Господарського кодексу України (далі - ЦК) в якості державного комерційні підприємства та казенні підприємства [11].

У ч. 3 ст. 73 ЦК визначено, що майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за ним на праві господарського відання або оперативного управління. А в ч. 2 ст. 74 даного кодексу конкретизовано, що майно державного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання, звужує його дієздатність.

На підтвердження даної позиції досить вказати, що Відповідно до ч. 5 ст. 75 ЦК державне комерційне підприємства не має права безкоштовно передавати належне йому майно іншим юридичним особам або громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати, віддавати в заставу майнові об'єкти, пов'язані з основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комп'ютери структурних одиниць і підрозділів державне комерційне підприємство має право лише за попередньої згоди органу, до сфери управління якого воно входить, і, як правило, на конкурсній основі.

Аналогічною позиція законодавця у визначенні правового режиму майна комунального унітарного підприємства. Згідно ч. 3 ст. 78 ЦК майно комунального підприємства перебуває у комунальній власності і за плюється за ним на праві господарського відання (комунальна підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Ще вузьким є обсяг дієздатності казенних в, майно за якими відповідно до ч. 3 ст. 76 ЦК закріплюється на праві оперативного управління. У ч. 3 ст. 77 цього ж кодексу закріплено положення, Згідно з яким орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, здійснює контроль за використанням та збереженням належного підприємству майна і має право під вилучити у казенного підприємства майно, що не використовується або використовується не за призначенням. Казенне підприємство не має права відчужувати або іншим способом розпоряджатися закріпленим за ним що належить до основних фондів без попередньої згоди органу, до сфери управління якого воно входить.

Вищенаведені приклади свідчать про суттєве обмеження дієздатності казенного підприємства.

На проблему, пов'язану з обмеженням дієздатності юридичної особи, звертає увагу І. Г. Калаур. На підтвердження своєї позиції учений наводить приклади, коли фактично виконавчий орган юридичної особи або не функціонує, або не може здійснювати свої повноважень. Автор наводить окремі випадки, які діють правильність такого твердження, зокрема:

- У суспільстві, що складається з двох учасників з рівними частками, учасники не можуть домовитися про кандидата на посаду директора;

- Керівник юридичної особи ховається від слідства і суду, місце знаходження його невідоме;

- Збори учасників товариства обрали директора, а директор визнаний судом недієздатним;

- Директор написав заяву про звільнення за власним бажанням, однак збори не розглянули її. Через два місяці директор вважає, що відповідно до ст. 38 КЗпП України трудові відносини припинилися. Про це він зі несе податкову інспекцію і банк. Друк та наявну в нього документацію передає на зберігання нотаріусу;

- Всі члени громадської організації написали заяви про вихід з об'єднання, а повноваження голови правлення закінчилися. Вищий орган складається з членів організації, яких немає, тому збори не збираються і не можуть вибирати виконавчі органи [12].

Питання, пов'язані з обмеженням дієздатності юридичної особи, у своїх роботах досліджує В.С. Щербіна. Отримання ліцензії на здійснення певних видів господарської діяльності стосується якраз дієздатності юридичної особи, а не його правоздатності, адже саме в процесі такої діяльності юридична особа і здійснює свої права та обов'язки.

Вищесказане дає можливість стверджувати, що обмеження дієздатності юридичної особи у наочному відношенні є дослідженими в недостатньому обсязі, а на законодавчому рівні - врегульовані не повною міри. Зрозуміло, що через велику кількість підстав, за якими фактично обмежується дієздатність юридичної особи, в ГК України не вдасться закріпити їх вичерпний перечень. У зв'язку з цим пропонуємо законодавцю в. 92 ГК України доповнити нормою такого змісту: «Дієздатність юридичної особи може бути обмежена судом у передбачених законом випадках».

ВИСНОВОК

Отже, для всіх без винятку юридичних осіб правосуб'єктність у цивільних правовідносинах є похідною від правосуб'єктності їх власника (власників). Такі відносини можуть бути ієрархічними й обов'язково розпочинаються від правосуб'єктності осіб, які не мають ознак юридичної особи (народ України, держава, територіальна громада або окремі фізичні особи). Таким чином, можна зробити висновок, що законодавець з недостатньою точністю розмежував юридичних осіб на юридичних осіб приватного та публічного права.

Таким чином, розглянуту класифікацію юридичних осіб необхідно вдосконалити, передбачивши, що юридичні особи публічного права - це державні органи, на які законом покладено владні повноваження, та органи місцевого самоврядування. Решту юридичних осіб, зокрема, й державні та комунальні підприємства, слід віднести до юридичних осіб приватного права. Саме тоді в ст. 191 ЦК [24]України можна буде передбачити, що об'єктом цивільно-правових угод може бути будь-яка юридична особа приватного права, що як єдиний майновий комплекс, є нерухомістю.

Виходячи із загальної конструкції дієздатності у ЦК України її елементом є й здатність нести відповідальність, що названа деліктоздатністю.

Відповідно до ст. 96 ЦКУ[24] юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Мова йде про майнову відповідальність для якої при наймі слід мати майно чи майнові права. Якщо юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном то тим визначені й межі такої відповідальності - її майнові активи. Поза такими межами юридична особа звільняється від майнової відповідальності, а у передбачених законом випадках для товариств з повною та додатковою відповідальністю до неї притягуються засновники.

Закон виходить із принципу різної відповідальності засновників та самої юридичної особи. Згідно ч.3 ст. 96 ЦКУ[24] учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Цивільну дієздатність юридична особа здійснює через свої органи, які дають відповідно до закону, інших правових актів і установчих документів.

Правоздатність юридичної особи реалізується через її органи, які формують і виражають її волю зовні. Органи юридичної особи не тільки здійснюють управління, а й виступають у майновому обороті під її імені. Тобто дії органів визнаються діями самої юридичної особи. Тому для здійснення правочинів від імені юридичної особи вони не потребують довіреності.

В курсовiй роботi визначено виникнення повноваження на здійснення правочиноздатності у відносинах за участю юридичної особи та зміст дієздатності юридичної особи (складається з трьох основних елементів).

Отже, юридична особа -- це організація, яка має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових та немайнових прав, нести цивільну відповідальність і виступати позивачем та відповідачем в суді.

Цивільна правосуб'єктність юридичної особи складається з цивільної правоздатності та цивільної дієздатності. В доктрині радянського цивільного права традиційно вважалося, що юридична особа має спеціальну правоздатність, тобто кожна юридична особа може здійснювати лише таку діяльність, яка передбачена її статутом чи відповідним положенням. У вітчизняному цивільному законодавстві відповідно до сучасної тенденції розвитку концепції цивільного права України як права приватного декларується принцип універсальної правоздатності юридичної особи, тобто юридична особа може мати такі ж цивільні права та обов'язки, як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ст. 91 ЦК). Водночас окремі види діяльності юридична особа може здійснювати лише за наявності спеціального дозволу (ліцензії) -- займатися медичною практикою, капітальним будівництвом, наданням охоронних послуг та ін.[30,c.572]Дієздатність юридичної особи виникає одночасно з правоздатністю і здійснюється її органами.

Залежно від підстав класифікації розрізняють такі органи юридичної особи:

1) одноособові (директор, ректор, начальник) та колегіальні (правління, рада, колегія);

2) ті, що обираються, та ті, що призначаються;

3) керівні та структурні, залежно від повноважень.

Також було визначено що правоздатність юридичної особи у порівнянні з правоздатністю і дієздатністю громадян правоздатність і дієздатність юридичної особи має свої особливості.


Подобные документы

  • Основні теорії щодо суті юридичної особи: фікції, заперечення та реальності. Майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування. Поняття та складові елементи цивільної правосуб'єктності, правоздатності та дієздатності юридичної особи.

    курсовая работа [427,1 K], добавлен 31.01.2014

  • Цивільна правоздатність й дієздатність юридичної особи. Філії і представництва юридичної особи. Порядок створення і процедура реєстрації юридичних осіб й правові аспекти припинення їх діяльності. Перелік видів організаційно-правових форм приватного права.

    курсовая работа [70,2 K], добавлен 16.05.2015

  • Інститут юридичної особи в цивільному законодавстві України. Визначення ознак юридичної особи. Здатність нести самостійну майнову відповідальність. Порядок створення суб'єктів господарювання різних видів. Державна реєстрація статуту юридичної особи.

    научная работа [42,0 K], добавлен 05.12.2009

  • Поняття і ознаки юридичної особи. Способи його створення. Процедура визнання юридичної особи банкрутом. Поняття та сутність припинення юридичних осіб. Банкрутство як підстава ліквідації. Реорганізація юридичних осіб. Їх ліквідація при визнанні банкрутом.

    курсовая работа [51,8 K], добавлен 18.04.2010

  • Цивільна дієздатність фізичної особи та її значення. Обмеження та порядок поновлення цивільної дієздатності фізичної особи. Підстави та правові наслідки визнання особи недієздатною: сутність та відмежування від підстав визнання особи обмежено дієздатною.

    реферат [36,9 K], добавлен 01.03.2017

  • Перелік ознак юридичної особи. Види організаційно-правових форм юридичних осіб, їх види залежно від способів об'єднання осіб або майна, виконання публічних функцій. Порядок створення і припинення юридичних осіб за цивільним законодавством України.

    контрольная работа [32,0 K], добавлен 06.09.2016

  • Підстави обмеження цивільної дієздатності фізичної особи за законодавством Європейських країн та України, її місце у юридичній науці та цивільному праві. Цивільно-правові аспекти характеристики обмежено дієздатних осіб як учасників цивільних відносин.

    курсовая работа [44,3 K], добавлен 19.08.2014

  • Цивільна правоздатність – здатність фізичної особи мати цивільні права та обов’язки; ознаки, виникнення та припинення. Поняття, види та диференціація дієздатності; обмеження та визнання особи недієздатною. Безвісна відсутність; визнання особи померлою.

    курсовая работа [49,6 K], добавлен 14.05.2012

  • Дієздатність та правоздатність фізичної особи. Визнання її недієздатною. Процедура та наслідки визнання громадянина безвісно відсутньою; оголошення його померлим. Поняття та правосуб’єктність юридичної особи. Створення та припинення її діяльності.

    курсовая работа [30,4 K], добавлен 16.04.2016

  • Розуміння волі у філософії. Основні підходи, що пояснюють формування волі та волевиявлення юридичних осіб. Сучасне розуміння процесу формування волі юридичної особи. Особливості процесу волеформування та волевиявлення юридичних осіб у сфері юриспруденції.

    реферат [23,4 K], добавлен 24.03.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.