Кримінальна відповідальність: поняття, сутність та особливості за нормами Загальної частини Кримінального кодексу України

Частина 3 ст. 2 Кримінального кодексу України передбачає, що «ніхто не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за той самий злочин більш одного разу». Кримінальний кодекс України .-С.: ТОВ “ВВП НОТІС” , 2014 - C. 6

Така реакція дістає своє вираження у певному правозастосовному акті органу держави та в обвинувальному вироку суду. У зв'язку з цим розрізняють матеріальну і процесуальну підстави кримінальної відповідальності. Матеріальною підставою визнається злочин, а процесуальною -- обвинувальний вирок суду.

Повноваженням притягати до кримінальної відповідальності згідно з Конституції України наділений виключно суд. Це також вказано в статті 62 Конституції України , яка говорить: "Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду". Конституція України : - К “Центр К57 учбової літератури ”, 2013. - С. 17, 30

Про те, що виключно суд може притягнути особу до кримінальної відповідальності, свідчить також ряд інших статей Конституції України. Зокрема, частина 1 статті 61 Конституції України закріплює одну з найважливіших засад юридичної відповідальності, згідно з якою "ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення".

Навряд чи можна заперечувати, що тут, якщо йдеться про кримінальну відповідальність, мається на увазі притягнення до відповідальності саме судом, а не "притягнення як обвинуваченого" на стадії досудового слідства, оскільки згідно із статтею 141 Кримінально-процесуального кодексу у разі необхідності допускається зміна пред'явленого обвинувачення або доповнення його слідчим.

У такому випадку він "зобов'язаний заново пред'являти обвинувачення з виконанням вимог, встановлених статтями 131, 132, 133 і 140 цього Кодексу". Пред'явлення обвинувачення заново можливе також у разі повернення прокурором або судом справи для додаткового розслідування. Кримінальне право України. (Загальна частина): Підручник / Кол. авторів Бабенко А.М., Вапсва Ю.А., Грищук В.К. та ін.; за заг. ред. О.М. Бандурки. ? Харків: Вид-во ХНУВС, 2010. - C. 65

В частині 2 статті 105 Конституції України наголошується на тому, що "за посягання на честь і гідність Президента України винні особи притягаються до відповідальності на підставі закону".

Висновок до розділу 2

Таким чином, на підставі вищевикладеного можна виділити наступні характерні риси притягнення до кримінальної відповідальності як стадії кримінального провадження:

Перш за все, кримінальна процесуальна діяльність органів досудового розслідування та прокурора - сторони обвинувачення та суду, який здійснює функцію правосуддя;

також кримінальна процесуальна діяльність може бути здійснена тільки в межах строків давності притягнення до кримінальної відповідальності;

діє в межах стадій кримінального провадження - досудового розслідування та судового провадження;

притягнення до кримінальної відповідальності починається з моменту повідомлення особі про підозру в скоєнні кримінального правопорушення та появи такого суб'єкту кримінального провадження - підозрюваного - сторони захисту;

не співпадає з початком кримінально-процесуальної діяльності сторони обвинувачення, а саме початком стадії досудового, яка починається з моменту внесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань;

продовжується у випадку складання обвинувального акту та появи обвинуваченого - сторони захисту та підтримання в суді прокурором державного обвинуваченого або потерпілим - приватного обвинувачення, у випадках передбачених законом;

Тому закінчення реалізації кримінальної відповідальності щодо конкретної особи можливе тільки тоді, коли вступає до законної сили обвинувальний вирок, яким особа визнана винною та їй призначено покарання в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

ВИСНОВОК

Підводячи підсумки хочеться сказати що тільки закон про кримінальну відповідальність має значення правового акта, котрий визначає, яке діяння визнається злочином і які покарання можуть бути застосовані за його вчинення. У нормах інших галузей законодавства можуть міститися принципові поло-ження або окремі визначення, що мають безпосереднє значен-ня для формування норми кримінального права. Однак такі положення або визначення можуть служити тільки нормативною базою для прийняття відповідного закону про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Кримінального кодексу законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який грунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

Сприраючись на ст. 8 Конституції можна сказати що закони, в тому числі кримінальні, повинні відповідати Конституції України. Законодавство України про кримінальну відповідальність також повинно засновуватися на загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

Кримінальна відповідальність є одним із видів юридичної відповідальності, яка виступає як особливий елемент кримінальна відповідальність, сукупність кримінальних, кримінально-процесуальних і виправно-трудових правовідносин, в яких одна сторона тобто держава в особі повноважних органів, здійснюючи своє право, накладає на особу, що скоїла злочин, обмеження морального, матеріального та фізичного характеру, які становлять кримінальне покарання, а інша сторона тобто правопорушник тягне за собою ретроспективну юридичну відповідальність, що є реакцією держави на правопорушника і ті діяння, які він скоїв і за які зобов'язаний понести певну кару чи стягнення з метою виправлення і перевиховання.

Враховуючи викладене, кримінальну відповідальність можна визначити як форму реалізації охоронних кримінально-правових відносин, пов'язаних із вчиненням злочину, яка завжди полягає у державному осуді злочинця, що здійснюється судом в обвинувальному вироку, і, як правило, втілюється в застосуванні до нього конкретних заходів кримінально-правового впливу.

Правовою підставою кримінальної відповідальності є чинний кримінальний закон, в якому вчинене особою діяння визначено як злочин. Основною фактичною підставою є вчинення особою умисно або з необережності діяння, яке в чинному кримінальному законі визначене як злочин. У правовій системі України особа має нести кримінальну відповідальність за наявності правових, фактичних і формальної тобто процесуальної підстав. Тобто на мою думку, більш детальне вивчення особливостей кримінальної відповідальності сприятиме кращому розумінню змісту кримінальної відповідальності, застосуванню норм кримінального права тощо.

На мій погляд саме карне покарання не переслідує мети відплати злочинцю. Основне його призначення в тім, щоб виправити, перевиховати правопорушника, попередити здійснення їм нових злочинів. Якщо для досягнення цих гуманних цілей немає необхідності застосовувати найважчі заходи кримінально-правового впливу закону передбачає можливість зм'якшення участи засудженого аж до повного звільнення його від покарання.

З моменту, коли особа вчинила злочин, між нею і державою виникають певні юридичні відносини, внаслідок яких у такої особи і держави виникають взаємні права і обов'язки. Злочинець зобов'язаний бути засудженим за вчинений злочин, а також понести покарання у вигляді позбавлення і обмеження волі, передбачені кримінальним законом.

Кримінальна відповідальність може бути реалізована в трьох формах:

в формі вимушеного понесення винним державного засудження;

в формі понесення винним державного засудження, яке поєднано з призначенням йому конкретної міри покарання, від реального відбування котрого, однак, засуджений звільняється;

в формі вимушеного понесення винним державного засудження і позбавлень або обмежень особистого, майнового чи іншого характеру, що складають зміст покарання, призначеного йому судом.

Отже підводячи підсумки всього, держава має право засудити злочинця і вчинений ним злочин, а також обмежити його правовий статус строками давності притягнення до кримінальної відповідальності і роками давності притягнення до кримінальної відповідальності і строками погашення чи зняття судимості, і зобов'язана забезпечити правильну кваліфікацію скоєного, призначити покарання в межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного, особи винного, а також обставин, які пом'якшують або обтяжують відповідальність.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / М. І. Бажанов , Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.; За ред. проф. М. І. Бажанова , В. В. Сташиса, В. Я. Тація. -- 2-е вид., перероб. і допов. -- К.: Юрінком Інтер, 2005. -- 27-33 с.

Кримінальне право України: Загальна частина. За ред. проф. П.С. Матишевського. К., Юринком, 1999.

Конституція України : - К “Центр К57 учбової літератури ”, 2013. 60 с.

Кримінальний кодекс України .-С.: ТОВ “ВВП НОТІС” , 2014 - 188 с.

Кримінальне право України. (Загальна частина): Підручник / Кол. авторів Бабенко А.М., Вапсва Ю.А., Грищук В.К. та ін.; за заг. ред. О.М. Бандурки. ? Харків: Вид-во ХНУВС, 2010. - 55 - 65 с.

Фріс П. Л. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів вищих навчальних закладів- К.: Атіка, 2004.- 35 - 39 с.

Кримінальне право України: Загальна частина. За ред. проф. П.С. Матишевського. К., Юринком, 1999 - 74 - 75 с.

Кримінальне право України: Загальна частина. За ред. М.І. Бажанова. Х., “Право”, 1997.

Баулін Ю. Кримінальна відповідальність: сутність, зміст та правова форма // Вісник Академії правових наук України. - 2003. - № 2-3. - С. 626-633.

Багрий-Шахматов Л.В. Социально-правовые проблемы уголовной ответственности и форм ее реализации: Ч.2. - Одесса., 2000.

Брайнин Я.М. Уголовная ответственность и её основания в советском уголовном праве. - М., 1969.

Волков Б.С. Детерминистическая природа преступного поведения. - Казань, 1979.

Зелинский А.Ф. Детерминация преступного поведения. - Х., 1994.

Карпушин М.П., Курлянский Н.И. Уголовная ответственность и состав преступления. - М., 1974.

Огурцов Н.А. Правоотношения и ответственность в уголовном праве. - Казань, 1975.

Хомич В.М. Формы реализации уголовной ответственности. - Минск: Белгосуниверситет, 1998.

1. Баулін Ю. В. Звільнення від кримінальної відповідальності. - К.: Атіка, 2004. - 296 с.;

2. Грищук В. К. Доктринальне розуміння форм реалізації кримінальної відповідальності людини // Актуальні проблеми кримінальної відповідальності: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 10-11 жовт. 2013 р. / Ред. кол.: В. Я. Тацій (голов. ред.) та ін. - Х.: Право, 2013. - С. 93-984;

3. Грищук В. К. Філософсько-правове розуміння відповідальності людини. - Хмельницький: Хмельницьк. ун-т управління і права, 2012. - 736 с.; 4. Козлов А. П. Уголовная ответственность: понятие и формы реализации. - Красноярск: Красноярск. гос. аграрн. ун-т, 2013. - 620 с.;

5. Красницький І.В. Кримінальна відповідальність як інститут кримінального права Франції та України: порівняльний аналіз. - Львів: Львівський держ. ун-т внутр. справ, 2008. - 232 с.;

6. Митрофанов И. И. Механизм реализации уголовной ответственности. - Кременчуг: Изд. ЧП Щербатых А.В., 2011. - 615 с.;

7. Панов М. Кримінальна відповідальність: поняття, принципи, підстава // Право України. - 2012. - № 8. - С. 249-259;

8. Пономаренко Ю. А. Заходи безпеки за кримінальним правом України // Вісник прокуратури. - 2011. - № 9. - С. 63-67;

9. Пономаренко Ю. А. Поняття кримінальної відповідальності // Проблеми законності: Академіч. зб. наук. праць. Вип. 102 / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2009. - С. 138-148;

10. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України стосовно відповідальності юридичних осіб: Закон України № 314-VII від 23 травня 2013 р. // Офіційний вісник України. - 2013. - № 47. - Ст. 1686;

11. Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України стосовно виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України: Закон України № 222-VII від 18 квітня 2013 р. // Офіційний вісник України. - 2013. - № 46. - Ст. 1629;

12. Про право власності на окремі види майна: Постанова Верховної Ради України № 2471-XII від 17 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 35. - Ст. 517;

13. Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність) // Офіційний вісник України. - 1999. - № 44. - Ст. 2193; 14. Юридична відповідальність: проблеми виключення та звільнення / Н.М. Оніщенко, А.Є. Шевченко, О.В. Скрипнюк та ін. Відп. ред. Ю.В. Баулін. - Донецьк: ПП «ВД «Кальміус», 2013. - 424 с.

Размещено на Allbest.ru