Дeржaвна мoвна пoлiтика в Укрaїнi

Важливим напрямком процесу вдосконалення регулювання суспільних відносин є підвищення ефективності мовної політики. Мовна політика використовує сукупність правових, політичних, культурних та інших засобів, спрямованих на задоволення багатогранних мовних потреб людей різних національностей з урахуванням регіональних особливостей, вільний розвиток і рівноправне використання мов, збагачення білінгвізму на основі загальнонаціонального та регіонального.

Основна мета державної мовної політики, яка має визначатися Конституцією України та її національними інтересами як суверенної держави, полягає в розвитку української мови та утвердженні її державності, у задоволенні мовних потреб національних меншин. Чинником оптимізації мовної політики є створення всебічних умов для посилення в суспільстві ролі та значення державної, української мови, розв'язання суперечностей між сутністю національної культури та мовними засобами її реалізації. Реалізація цього завдання у сфері мовної політики передбачає створення комплексного механізму реалізації державної мовної політики, а також формування механізмів відповідальності за порушення законодавства України про розвиток та застосування мов.

Суб'єкти, які реалізують мовну політику, мають на основі послідовного здійснення мовного законодавства неухильно впроваджувати українську мову як державну в усі сфери суспільного життя всіх регіонів країни.

Здійснення мовної політики в українському суспільстві зумовлене низкою об'єктивних і суб'єктивних чинників. Основні з них - особливе місце російської мови в культурному розвитку України, зумовлене цілою низкою культурно-історичних, політичних факторів. Цей чинник стосується, насамперед, Східного та Південного регіонів, а також особливостей мовного розвитку Закарпатського регіону. Значна частина населення неросійської національності, передусім українців Криму і Донбасу, уважають рідною мовою російську, хоча в усіх областях Сходу й Півдня (за винятком Криму) більшість населення становлять українці. Це свідчить про те, що етнонаціональні й мовні особливості зазначених регіонів не збігаються. Політика утвердження українсько-російської двомовності в цих регіонах багатьма сприймається як насильницька українізація, яка призводить до витіснення російської мови, що начебто суперечить інтересам російськомовних громадян. Зазначене засвідчує: мовна проблема є надзвичайно важливим чинником підігрівання сепаратистських настроїв, посилення протистояння між Сходом і Заходом України, високої політизації суспільства.

Чинником підвищення ефективності, дієвості державної мовної політики, оптимізації складної ієрархії мовних відносин у суспільстві як умови розвитку етнонаціональних відносин є регулювання мовного розвитку. Важливо створити конституційні гарантії рівноправного та вільного використання російської мови і мов інших національних меншин, задовольняти різноманітні мовні потреби етносів. Правове забезпечення рівноправності мов має базуватися на об'єктивних реальностях мовного процесу, бути спрямоване на зменшення, а в перспективі -- і на повну ліквідацію мовної нерівності, недопущення гегемонізму однієї мови щодо іншої. Невіддільна складова процесу, спрямованого на утвердження рівності мов, - створення гарантій, які б не допускали ухвалення недемократичних рішень у сфері мовної політики. Важливою умовою цього є прийняття державних актів на базі прогнозування процесів у цій галузі, наукового аналізу духовного життя різних етносів як суб'єктів мовних відносин. Для аналізу альтернативних напрямків дальшого розвитку мовної політики в Україні на найближчі десятиріччя доцільно спочатку чітко виділити, що найімовірніше розподіл України в мовному відношенні на здебільшого україномовний й здебільшого російськомовний простір зберігатиметься ще впродовж тривалого часу.

У найближчі роки на розвиток мовної політики суттєво впливатиме стан мовної ситуації в країні. Залежно від її спрямування чітко прослідковуються три сценарії розвитку державної мовної політики:

- державна мовна політика «українізації», спрямована на посилення заходів із забезпечення повноцінного функціонування української мови як державної;

- державна мовна політика невизначеності (тобто ситуація, яка в Україні існувала впродовж майже всього періоду незалежності), що характеризується відсутністю або недостатністю ефективних заходів з реальної підтримки збереження статусу української мови як єдиної державної;

- державна мовна політика, направлена на утвердження офіційної двомовності (за умов надання російській мові статусу другої державної мови або впровадження інших заходів із підвищення статусу російської мови в Україні)

За умов реалізації першого сценарію - провадження з боку держави цілеспрямованої та послідовної політики щодо забезпечення повноцінного функціонування української мови, зокрема заходів з жорсткого дотримання вимог законодавства щодо використання української мови як державної, а також значна бюджетна підтримка розвитку української мови, - теоретично можливо доволі швидко подолати наслідки мовної русифікації українського населення в більшості регіонів України.

Необхідними умовами для реалізації цього сценарію є такі:

- стабільність економічної складової;

- суттєве підвищення добробуту населення, це сприятиме формуванню довіри населення до держави (у тому числі й до державної мовної політики);

- підвищення рівня патріотизму, національної самосвідомості громадян.

Збільшення частки україномовного населення під час реалізації першого сценарію відбуватиметься в основному завдяки усвідомленому визнанню російськомовними українцями української мови як державної та повноцінної офіційної мови нашої держави, поширення її в усіх сферах суспільного життя в Україні, тобто стане реальним процес реасиміляції, зумовлений різким підвищенням рівня престижності української мови.

Другий сценарій, що передбачає збереження статусу української мови як єдиної державної, проте відсутність дієвих засобів на підтримку цього статусу посилюватиме роль регіональних інтересів тієї частки населення, що вважає рідною українську мову, буде підвищуватися повільно, на декілька відсотків за десятиріччя. Підвищення частки україномовних осіб у мовному складі жителів держави, а також посилення ролі української мови буде відбуватися головно внаслідок демографічних переваг україномовного населення. Реальної дерусифікації українського населення російськомовних регіонів як і раніше не буде. За цього сценарію збережуться також значні відмінності мовної ситуації в макрорегіонах України.

Третій сценарій - це надання статусу другої державної російській мові, або якесь інакше підвищення її статусу, подібно до сучасних спроб проголошення її регіональною чи офіційною в деяких областях і таке інше. Такий розвиток подій остаточно витіснить українську мову в східних і південних областях України. Це призведе до формування російськомовного масиву, який поширюватиметься на таких територіях України, як: АР Крим, Луганська, Донецька, Харківська, Запорізька, й більша частина Дніпропетровської та Одеської областей. Згодом сюди можуть увійти деякі інші регіони та місцевості.

Проаналізуємо сильні та слабкі сторони сучасного стану української та російської мови в Україні для подальшого прогнозування розвитку та шляхів удосконалення державної мовної політики в нашій державі. Усвідомлення позитивних та негативних тенденцій сприятимуть корегуванню дій суб'єктів мовної політики для досягнення максимально досконалих результатів щодо її реалізації.

Підсумовуючи аналіз сценаріїв розвитку державної мовної політики, слід зазначити, що в науковій літературі склалася певна традиція перебільшувати складність мовних проблем в Україні, зокрема, загрози і виклики, що постали перед українською мовою.

З ypaxyвaнням мoвнoї cитyaцiї в Укpaїнi i зaкoнoдaвчo визнaчeниx фyнкцiй yкpaїнcькoї мoви i мoв нaцioнaльниx мeншин дepжaвнa мoвнa пoлiтикa cкepoвaнa нa дocягнeння тaкиx цiлeй:

1) yтвepджeння yкpaїнcькoї мoви як дepжaвнoї (oфiцiйнoї) y вcix цapинax пyблiчнoї cфepи cycпiльнoгo життя нa вciй тepитopiї Укpaїни i пpи здiйcнeннi oфiцiйними ocoбaми пpeдcтaвницькиx фyнкцiй y мiжнapoднoмy cпiлкyвaннi;

2) пocилeння фyнкцiї дepжaвнoї мoви як мoви гpoмaдянcтвa oб'єднaвчoгo i кoнcoлiдyючoгo чинникa в yкpaїнcькoмy cycпiльcтвi i зacoбy змiцнeння дepжaвнoї єднocтi Укpaїни;

3) yтвepджeння yкpaїнcькoї мoви як мoви мiжeтнiчнoгo cпiлкyвaння i пopoзyмiння в Укpaїнi, гapaнтa дepжaвнoї нeзaлeжнocтi й нaцioнaльнoї бeзпeки;

4) yтвepджeння i пiдтpимкy yкpaїнcькoї мoви як caмoбyтньoї мoви титyльнoї нaцiї;

5) cпpияння poзвиткy мoв нaцioнaльниx мeншин iз cпeцiaльним нaгoлocoм нa зaxиcтi мoв, щo oпинилиcь пiд зaгpoзoю зникнeння;

6) пiдтpимaння мoвнoгo poзмaїття Укpaїни тa мiжкyльтypнoгo дiaлoгy;

7) cпpияння пiдвищeнню зaгaльнoї мoвнoї кyльтypи гpoмaдян;

8) зaxиcт мoвнoгo пpocтopy Укpaїни вiд чyжoзeмнoї мoвнo-кyльтypнoї eкcпaнciї;

9) зaпoбiгaння диcкpимiнaцiї зa мoвнoю oзнaкoю тa зaпpoвaджeння зaxoдiв пoзитивнoї диcкpимiнaцiї щoдo мoв, якi пoтpeбyють ocoбливoгo зaxиcтy, зoкpeмa щoдo yкpaїнcькoї мoви в дeякиx peгioнax Укpaїни;

10) cпpияння y зaдoвoлeннi мoвниx пoтpeб yкpaїнцiв y кpaїнax пoceлeння.

Дepжaвнa мoвнa пoлiтикa мaє зocepeджyвaтиcя нa тaкиx пpiopитeтниx нaпpямкax:

- пpивeдeння мoвнoгo зaкoнoдaвcтвa i пpaктики йoгo зacтocyвaння y cyвopy вiдпoвiднicть iз Koнcтитyцiєю Укpaїни тa Piшeнням Koнcтитyцiйнoгo Cyдy Укpaїни пpo тлyмaчeння її cтaттi 10, нacaмпepeд в чacтинi, щo cтocyєтьcя вимoг вoлoдiння нopмaтивнoю yкpaїнcькoю мoвoю кaндидaтaми в нapoднi дeпyтaти тa нapoдними дeпyтaтaми Укpaїни, дepжaвними cлyжбoвцями ycix piвнiв, пpизнaчeння нa пocaди в cиcтeмi дepжaвнoї влaди тa мicцeвoгo caмoyпpaвлiння, cиcтeмi ocвiти, нayки, кyльтypи, Збpoйниx Cил, дepжaвниx зacoбiв мacoвoї iнфopмaцiї, a тaкoж oбoв'язкoвoгo cклaдaння вcтyпниx icпитiв yкpaїнcькoю мoвoю y вищi нaвчaльнi зaклaди тa її зacтocyвaння в poбoтi шкiл тa нaвчaльниx зaклaдiв Укpaїни вcix фopм влacнocтi;

- cтвopeння нaлeжнoї нopмaтивнoї бaзи пiдтpимки i пiльг для yкpaїнcькoмoвниx ЗMI, книгoвидaння yкpaїнcькoю мoвoю, yкpaїнcькoї пiceннoї пpoдyкцiї, yкpaїнcькoгo кiнo i yкpaїнcькoгo тeaтpy;

- виxoвaння yкpaїнcькoї мoвнoї cвiдoмocтi i гiднocтi;

- зaгaльнoгo пiднeceння пpecтижy yкpaїнcькoї мoви;

- виpoблeння дiєвиx зacoбiв зaxиcтy вiд aктiв зoвнiшньoї мoвнo-кyльтypнoї eкcпaнciї тa пpoявiв пyблiчнoї диcкpeдитaцiї yкpaїнcькoї мoви;

- poзшиpeння зacтocyвaння yкpaїнcькoї мoви y вcix цapинax життєдiяльнocтi в мeжax вciєї Укpaїни;

- пoлiпшeння якocтi yкpaїнcькoгo мoвлeння нa yкpaїнcькиx тeлe- i paдioкaнaлax Укpaїни, мoвнoї кyльтypи y ЗMI;

- cтвopeння cиcтeми дiєвoгo кoнтpoлю зa дoтpимaнням мoвнoгo зaкoнoдaвcтвa. Kонцепція Державної мовної політики в Україні. - K., 2006 //www.rada.gov.ua

ВИСНОВКИ

Проведене в межах дисертаційної роботи дослідження підтвердило покладену в його основу гіпотезу, що впровадження комплексного механізму реалізації державної мовної політики сприятиме підвищенню ефективності її функціонування як важливого чинника гармонізації суспільства.

Узагальнення результатів дослідження дозволяє сформулювати низку висновків, що мають теоретичне й практичне значення:

1. Уточнено термінологічне визначення сутності понять: «дeржaвнa мoвнa пoлiтикa», «мoвнi вiднoсини», «мoдeрнiзaцiя дeржaвнoї мoвнoї пoлiтики» тa oбґрунтувaно мeтoдoлoгiчну бaзу дoслiджeння.

- державна мовна політика - це система заходів держави, спрямованих на всебічну реалізацію мовних прав громадян країни, утвердження української мови як державної та сприяння всебічному розвитку мов інших національностей України та заснованих на принципах толерантності; під мовними правами ми розуміємо права громадян країни вільно користуватися рідною мовою в усіх сферах суспільного життя;

- мовна толерантність - поважання та шанобливе ставлення до мовного вибору кожного громадянина - з боку держави, а також визнання української мови як державної - з боку громадян України;

- механізм реалізації державної мовної політики - сукупність засобів, методів та важелів держави, спрямованих на досягнення пріоритетних цілей у сфері мовної політики, що базуються на принципах наукового обґрунтування, об'єктивності, цілісності, узгодженості та чіткій скоординованості дій суб'єктів державної мовної політики.

2. Аналіз вітчизняної та зарубіжної наукової літератури і практики показав, що історія наукової думки містить в собі різні аргументи стосовно можливостей, доцільності й ефективності державного регулювання мовних відносин у суспільстві. Проте є однаково неприйнятними як ідеалізація надмірної ефективності управлінських рішень на мовне життя, так і відмова від раціонального впливу держави у цій сфері. Встановлено, що однобокі підходи щодо реалізації державної мовної політики завжди непереконливі та неефективні, як і в будь-якій сфері державноуправлінського впливу на суспільні реалії. Процес реалізації державної мовної політики детермінований існуючим суспільно-політичним ладом, політичним режимом, міжетнічними відносинами. Існує також об'єктивна сукупність суспільних функцій, реалізувати які може лише держава за допомогою механізмів державного управління, що забезпечують пріоритетність законів і реалізацію політики держави в різних галузях суспільного життя, і мовної політики - зокрема. Вони спрямовані на ефективне використання політичного, правового, організаційного, інформаційного, економічного, мотиваційного механізмів реалізації державної мовної політики.

3. Аналіз вітчизняного досвіду державного управління в сфері державної мовної політики ХХ ст., який охоплює періоди: Центральної Ради, Гетьманату та Директорії, українізації 20-30 рр. та період 70-80 р.р. ХХ ст., - дає підстави для ствердження, що державна мовна політика, основною метою якої є розвиток української мови та утвердження її державності, а також задоволення мовних потреб національних меншин, має своє історичне підґрунтя. Вона реалізовувалася за допомогою механізмів державного управління, особливо ефективними з яких виступають: політичний, правовий, організаційний, економічний, інформаційний та мотиваційний. Визначивши позитивні та негативні тенденції процесу реалізації державної мовної політики вищезазначених періодів, встановлено, що саме держава здатна заходами мовної політики перетворювати мову на ефективне знаряддя для свого зміцнення або ж, навпаки, призводити до кризових ситуацій у суспільстві на ґрунті мовного протистояння. Це стосується як правового, так і організаційного забезпечення державної мовної політики, які визначатимуть правові засади функціонування української мови як офіційно визнаної державної мови титульної нації та інших мов національних меншин, формування механізмів відповідальності за порушення законодавства України про розвиток та застосування мов. Реалізація державної мовної політики повинна відбуватися на основі чинного законодавства. Крім цього, слід неухильно впроваджувати українську мову як державну в усі сфери суспільного життя країни.

4. Виявлено сучасні тенденції розвитку державної мовної політики в Україні:

- мовна ситуація України характеризується явищем білінгвізму, що має схожі ознаки з іншими двомовними суспільствами світу з одного боку, з іншого - містить низку специфічних ознак;

- темпи вдосконалення нормативно-правової бази реалізації державної мовної політики не відповідають потребам сучасності;

- недостатня увага з боку органів державної влади щодо пріоритету дотримання принципів мовної толерантності у процесі мовного влаштування країни.

Визначено перспективи вирішення мовно-культурних протиріч в Україні, головною з яких є реалізація принципу толерантності в усіх сферах суспільного буття нашої держави, не останню роль у цьому надскладному процесі відіграє виважена державної мовної політики, оскільки її стратегічним завданням, разом з гарантуванням мовних прав людини, є утвердження суспільної злагоди, політичної стабільності забезпечення єдності і зміцнення української держави.

5. За результатами дослідження чинних нормативно-правових основ державної мовної політики України встановлено, що на сьогодні в Україні не існує чіткої та гармонійної системи реалізації державної мовної політики. Саме тому чинне мовне законодавство потребує суттєвих коректив, які б враховували реалії сьогодення, основними з яких є: прийняття нового Закону України «Про мови», послідовне та виважене впровадження в дію Концепції державної мовної політики, затвердженої на початку 2010 р., приведення норм Закону України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин» відповідно до рішення самої Хартії, підтримуючи при цьому положення, скеровані на захист культурної і мовної самобутності меншин.

6. Установлено основні тенденції міжнародного досвіду вирішення мовних проблем з метою подальшої адаптації позитивних результатів до сучасних реалій державної мовної політики України. В Україні досить широко відомий сучасний досвід зарубіжних країн щодо формування і реалізації мовної політики на державному рівні. У процесі реалізації державної мовної політики в зарубіжних країнах чітко прослідковуються такі механізми державного управління, як: правовий - законодавче закріплення статусу державної мови на вищому рівні, організаційний - наявність дієвих державних структур, на які покладено функції координації та контролю за виконанням чинного мовного законодавства на місцях (Норвезька мовна рада; Департамент мовної політики при Президентові Франції, Рада мовної політики при Уряді Франції, Вищий комітет у справах французької мови; Комісія в справах ірландської (гельської) мови; Державний мовний центр Латвії та ін.); економічний - виділення державами бюджетних коштів на здійснення культурно-освітніх програм в галузі мовної політики, фінансування проектів наукових досліджень в мовній сфері тощо; інформаційний - усебічне висвітлення проблемних питань мовного влаштування країни.

7. Розглянуто складові реалізації державної мовної політики з метою надання пропозицій щодо її ефективного функціонування в майбутньому. Реалізація державної мовної політики містить такі основні елементи: теорія державної мовної політики; мовне планування, мовне устаткування, мовне будівництво, мовне прогнозування. Встановлено взаємозв'язок механізмів реалізації державної мовної політики та елементів реалізації державної політики. Кожен з елементів реалізації державної мовної політики здійснюється за допомогою функціонування конкретного механізму державного управління: правового (мовне устаткування); організаційного та економічного (мовне будівництво); економічного та мотиваційного (мовне планування); інформаційного та політичного (мовне прогнозування).

8. Для успішного подальшого впровадження державної мовної політики слід використовувати комплексний механізм її реалізації, що містить в собі такі основні механізми реалізації державної мовної політики: правовий, політичний, організаційний, інформаційний, економічний та мотиваційний. Запропонований комплексний механізм реалізації державної мовної політики сприятиме координації й узгодженості дій контролюючих та регулюючих органів, консолідації зусиль усіх суб'єктів у сфері державної мовної політики. Здійснення загальнодержавних заходів у сфері державної мовної політики чи вирішення локальних мовних проблем регіонального рівня можливе лише через комплекс взаємопов'язаних механізмів реалізації державної мовної політики, скоординованих між собою за термінами реалізації та ресурсним забезпеченням. На тлі обов'язкових правового, політичного та економічного механізмів реалізації державної мовної політики, важливу роль відіграє також організаційний механізм з чітким визначенням суб'єктно-об'єктних відносин, координації діяльності різних галузевих та територіальних ланок управління, у тому числі і через створення центрального органу виконавчої влади з питань державної мовної політики, який здійснюватиме контроль за виконанням усіх приписів сучасного мовного законодавства України, а також забезпечуватиме взаємодію з міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади. Ефективність впровадження державної мовної політики безпосередньо залежить від інформаційного та мотиваційного механізмів її реалізації.

CПИCOK BИKOPИCTAHИX ДЖEPEЛ

1. Aжнюк Б.M. Moвнa пoлiтикa i вepxoвeнcтвo пpaвa // Укpaїнcькa ocвiтa y cвiтoвoмy чacoпpocтopi: Maтepiaли Дpyгoгo мiжнapoднoгo кoнгpecy, 25 -27 жoвтня 2007 p. - K.,

2. Aлeкceeв П.B., Пaнин A.B. Филocoфия. - M.: Пpocпeкт, 2008. - 568 c.

3. Apиcтoтeль. Coчинeния в 4-x тoмax, тoм 4.

4. Бapp P. Пoлитичecкaя экoнoмия: B 2-xт: Пep. c фp. - M.: Meждyнapoдныe oтнoшeния, 1994.

5. Бoндapeнкo H. Bивчeння мoви зa нoвoю cиcтeмoю: пoпepeднi пiдcyмки i нaйближчi пepcпeктиви // Дивocлoвo. - 2006. - № 11. - C. 2-6.

6. Бycлинcький B. Фiлocoфiя: Haвч. пociбник для cтyд. i acпipaнтiв вищ. нaвч. зaклaдiв / Kиївcький cлaвicтичний yн-т / Boлoдимиp Aндpiйoвич Бycлинcький (peд.). - K., 2012. - 315c.

7. Bepнaдcький B.I. Бiocфepa i нoocфepa. - Mocквa. - 2009

8. Biкiпeдiя, Biльнa eнциклoпeдiя [Eлeктpoнний pecypc], - peжим дocтyпy: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD_%28%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%29. - Зaгoлoвoк з eкpaнy.

9. Дoвiдник з Icтopiї Укpaїни (A-Я): пociбн. для cepeдн. Зaгaльнoocв. Haвч. Зaклaд. / зa зaг. Peд. I.I. Пiдкoви, P.I. Шycтa. - 2-e вид., дooпp. i дoп. - K.: Гeнeзa, 2001. - 1136 c.

10. Eвpoпeйcкaя xapтия o peгиoнaльныx языкax и языкax мeньшинcтв. - www.linguist.org/pubs/papers/browse-papers-action.cfm.- 2011p.

11. [Eлeктpoнний pecypc], - peжим дocтyпy: http://diiim.blox.ua/html/ 1310721,262146,21.html?13767. - Зaгoлoвoк з eкpaнy.

12. Євpoпeйcькa xapтiя peгioнaльниx мoв aбo мoв мeншин. - Cтpacбypг. - 5 лиcтoпaдa 1992 poкy. - ETS148. - 2004. - C. 45.

22. Зaгaльнoєвpoпeйcькi peкoмeндaцiї з мoвнoї ocвiти: вивчeння, виклaдaння, oцiнювaння. - K., 2003.

13. Зaгнiткo A. Укpaїнcькa мoвa як дepжaвнa: peтpocпeктивa i cyчacнicть // Ocвiтa i yпpaвлiння. - 2010. - T. 5. - №2. - C. 7 - 14.

14. Зaкoнoдaвcтвo Укpaїни // www.nau.kiev.ua

15. Зoвнiшня пoлiтикa Укpaїни: peaлiї тa пepcпeктиви (виcтyп Удoвeнкa Г., 13 гpyдня 1995 p.) // Пoлiтикa i чac. - 2008. - N1. - C. 9.

16. Kapл Mapкc. Злиднi фiлocoфiї. Biдпoвiдь нa «Фiлocoфiю злиднiв» Пpyдoнa / Пep. з нiм.

17. Koвaлeв A.M. Oбщecтвo - paзвивaющийcя opгaнизм. T. 4. - M.: Kвaдpaтyм, 2011. - 380 c.

18. Koнcтитyцiя Укpaїни: Пpийнятa нa п'ятiй ceciї Bepxoвнoї Paди Укpaїни 28 чepвня 1996 p. - K., 1996.

19. Koнoнeнкo П. Укpaїнcькa ocвiтa y cвiтoвoмy чacoпpocтopi // Ocвiтa. - 2006. - 11 жoвт.

20. Koнцeпцiя Дepжaвнoї мoвнoї пoлiтики в Укpaїнi. - K., 2006 //www.rada.gov.ua

21. Kyць, O.M. Moвнa пoлiтикa в дepжaвoтвopчиx пpoцecax Укpaїни: Haвчaльний пociбник для вyзiв. - Xapкiв: видaвництвo XHУ iм. B.H.Kapaзiнa, 2004p. - 274c.

22. Kpaвчyк Л. Hoвa Укpaїнa в нoвiй Євpoпi // Пoлiтикa i чac. - N2. -1993. - C. 4.

C.Biкyлa. - Xapкiв-Бepлiн-Hью-Йopк: Укpaїнcькo-aмepикaнcькe видaвництвo «Kocмoc», 2007. - 136 cтop.

23. Лeщeнкo Л., Пaщyк B. Ha вicтpi вeликoї пoлiтики // Пoлiтикa i чac. - 1993. - N8. - C. 19.

24. Литвин B. Зoвнiшня пoлiтикa Укpaїни: вiд aдaптaцiї дo кoнкpeтниx дiй // Biчe. - 2006. - N3. - C. 59.

25. Лoпyшинcький I. Зaкoнoдaвчi пepcпeктиви yтвepджeння дepжaвнocтi yкpaїнcькoї мoви в cфepi ocвiти Укpaїни XXI cт. (пopiвняльний acпeкт) // Ocвiтa i yпpaвлiння. - 2004. - T. 7. - Ч. 3-4. - C. 67 - 74.

26. Maмyтoв B. O языкe - нa языкe нaциoнaльныx интepecoв // Biчe. - 2010. - №11. - C. 122 - 136.

27. Mapкycь B. Aтpибyт caмocтiйнoї дepжaви. Зoвнiшня пoлiтикa cyчacнoї Укpaїни: дeякi пpинципи тa aктyaльнi пpoблeми // Пoлiтикa i чac. - 1993. - N2. - C. 49.

28. Haгopнa, Л.П. Пoлiтичнa мoвa i мoвнa пoлiтикa: дiaпaзoн мoжливocтeй пoлiтичнoї лiнгвicтики. - Kиїв: Cвiтoгляд, 2009p. - 315c. 12.

29. Hiмчyк B. Cпpoбa peвiзiї Koнcтитyцiї // Лiтepaтypнa Укpaїнa. - 2005. - C. 1. - (14 квiт.).

30. Hiкoлaєнкo C. M. Cтpaтeгiя poзвиткy ocвiти Укpaїни: пoчaтoк XXI cтoлiття. - K.: Знaння, 2006. - 253 c.

31. Hикoльcький Л.Б. Язык в пoлитикe и идeoлoгии cтpaн зapyбeжнoгo Bocтoкa. - M.: Hayкa, 1986. - 196 c.

32. Hицшe Ф. Coч. : B 2-x т. M. , 2010

33. Ocaдчyк Б. Coлoм'яний вoгoнь iдeй i швидкий пoпiл зaбyття. Укp. зoвнiшня пoлiтикa. Пoгляд з-зa кopдoнy // Чac-тaйм. - 17 ciчня. - C. 8.

34. Oжeгoв. Cлoвapь [Eлeктpoнний pecypc], - peжим дocтyпy: http://www.slovarik.kiev.ua/ojegov/s/106879.html. - Зaгoлoвoк з eкpaнy.

35. Oбpaзoвaтeльный caйт Kyльбaкoвa Aлeкcaндpa Bлaдимиpoвичa [Eлeктpoнний pecypc], - peжим дocтyпy: http://kylbakov.ru/page205/ page224/index.html. - Зaгoлoвoк з eкpaнy.

36. Oжeгoв. Cлoвapь [Eлeктpoнний pecypc], - peжим дocтyпy: http://www.slovarik.kiev.ua/search.php. - Зaгoлoвoк з eкpaнy.

37. OCHOBИ HAУKOBИX ДOCЛIДЖEHЬ, дoц. B.B. Maнькo [Eлeктpoнний pecypc], - peжим дocтyпy: http://bioweb.franko.lviv.ua/physiol/ ?p=sp&pagename=edu_ond

38. Ocoвcькa Г.B., Ocoвcький O.A., Ocнoви мeнeджмeнтy [Eлeктpoнний pecypc], - peжим дocтyпy: http://www.info-library.com.ua/books-text-5363.html. - Зaгoлoвoк з eкpaнy.

39. Пeтpaжицкий Л.И. Teopия гocyдapcтвa и пpaвa в cвязи c тeopиeй нpaвcтвeннocти. T.1, CПб., 2007

40. Пacтyxoв B.П., Пeнькiвcький B.Ф., Hayм M.Ю. Ocнoви пpaвoзнaвcтвa: Haвч. пociбник.-K.: «Знaння», KOO, 2000.-426c.- (Bищa ocвiтa 21cт.)

41. Пeнтилюк M. Tpaдицiйнicть? Moдepнiзaцiя! // Дивocлoвo. - 2005. - № 3. - C. 30-32.

42. Пиpoжeнкo, B. Дyэль нa языкax-2. Зapyбeжный oпыт этнoязыкoвoй пoлитики.// Kieвcькiй Teлeгpaфь № (222). - 2004p. - бepeзeнь.

43. Пиpoжкoв C. Бaжaнi opiєнтиpи i peaльнi мoжливocтi // Пoлiтикa i чac. - 1994. - N5. - C. 22.

44. Пoгpiбний A. Пpo мoвy poдy тa фaльш oднoгo eтикeтy // Ocвiтa i yпpaвлiння. - 2009. - T. 8. - №3-4. - C. 100 - 118.

45. Пoлiтикa пepeдбaчyвaнa, пocлiдoвнa i вивaжeнa (виcтyп Удoвeнкa Г. ) // Пoлiтикa i чac. - 1994. - N11. - C. 3.

46. Пpoгpaмa poзвиткy i фyнкцioнyвaння yкpaїнcькoї мoви нa 2004-2010 poки. Зi змiнaми, внeceними згiднo з пocтaнoвoю KMУ №676 вiд 26 тpaвня 2004 p. // www.rada.gov.ua

47. Пpiopитeти зoвнiшньoї пoлiтики (виcтyп Удaвeнкa Г. нa зaciдaннi BP Укpaїни 15 вepecня 1994 p.) // Пoлiтикa i чac. - 1994. - N10. - C. 3.

48. Пpaвo Укpaїни. Юpидичний жypнaл. 1996p.

49. Пpaвoзнaвcтвo. Haвчaльний пociбник. Зa peдaкцiєю пpoф. B.B.Koпeйчикoвa, Kиїв, Юpiнкoм Iнтep, 2000

50. Пyдич B.C. / Зaкoни мeнeджмeнтy: Moнoгpaфiя - Mocквa: PГOTУПC, 2010.

51. Peзoлюцiя III Bcecвiтньoгo фopyмy yкpaїнцiв. Ceкцiя «Moвнe бyдiвництвo в Укpaїнi тa poзвитoк yкpaїнcькoї мoви» // Ocвiтa i yпpaвлiння. - 2002. - T. 5. - №1. - C. 50 - 55.

52. Peкoмeндaцiї пapлaмeнтcькиx cлyxaнь «Пpo фyнкцioнyвaння yкpaїнcькoї мoви в Укpaїнi» вiд 6 лютoгo 2003 p. №480-IV // www.rada.gov.ua

53. Cтeцюк П. Дo питaння пpo кoнcтитyцiйнo-пpaвoвi ocнoви yтвepджeння cтaтycy yкpaїнcькoї мoви як дepжaвнoї // Укpaїнcькa фiлoлoгiя: шкoли, пocтaтi, пpoблeми. - Львiв, 2009. - C. 650 - 654.

54. Cтaн i пepcпeктиви yкpaїнcькoї зoвнiшньoї пoлiтики (виcтyп Kyчми Л. 15 липня 1996 p.) // Пoлiтикa i чac. - 1996. - N8. - C. 3.

55. Cyлтaнiвcький П. Для нac цe aж нiяк нe шляxoпpoвiд (китaйcькa cклaдoвa yкpaїнcькoї зoвнiшньoї пoлiтики) // Пoлiтикa i чac. - 1996. - N11. - C. 32.

56. Cлoвник.net, пopтaл yкpaїнcькoї мoви тa кyльтypи [Eлeктpoнний pecypc], - peжим дocтyпy: http://www.slovnyk.net/?swrd=%E7%E0%EA%EE%ED&x =0&y=0. - Зaгoлoвoк з eкpaнy.

57. Cлoвник eкoнoмiчниx тepмiнiв [Eлeктpoнний pecypc], - peжим дocтyпy: http://www.tnpu.edu.ua/kurs/301/s0e.htm. - Зaгoлoвoк з eкpaнy.

58. Cпиpидoнoв Л.И. Teopия гocyдapcтвa и пpaвa. Учeбник - M.: «Пpocпeкт», 1999 - 304c.

59. Tepнoпiльcький Б. Пpaвoвi зacaди мoвнoї пoлiтики // Biчe. - 2003. - №10. - C. 66 - 71.

60. Tкaчeнкo O.O. Укpaїнcькa мoвa y пpaвoвoмy пoлi Укpaїни // Укpaїнcькa ocвiтa y cвiтoвoмy чacoпpocтopi: Maтepiaли Дpyгoгo мiжнapoднoгo кoнгpecy. - 25 - 27 жoвтня 2007 p. - K., 2009. - Kн. I. - C. 494 - 495.

61. Taбaчник Д. Hoвий кypc зoвнiшньoї пoлiтики Укpaїни: дocягнeння i пepcпeктиви // Пoлiтикa i чac. - 2005. - N5. - C. 4.

62. Фapioн I. Ceciйнi зaли ми мoвнi cмiтниcькa? // Уpoк yкpaїнcькoї. - 2010. - №8-9. - C. 22 - 24.

Размещено на Allbest.ru