Інститут адміністративних послуг як спосіб забезпечення прав і законних інтересів приватних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут адміністративних послуг як спосіб забезпечення прав і законних інтересів приватних підприємств

С. Любімова

Адміністративні послуги є особливим видом послуг, що надаються державою в особі її уповноважених органів. Водночас, на сьогоднішній день правове регулювання адміністративних послуг в Україні знаходиться на стадії розвитку. Це пояснюється тим, що наша країна все ще знаходиться на перехідному етапі від радянської адміністративно-командної системи управління, де будь-які питання вирішувались державою в особі її уповноважених органів, до управління європейського зразка, де певним підприємствам, установам, організаціям надані повноваження по врегулюванню власних господарських відносин, а держава в особі органів державної влади та місцевого самоврядування лише упорядковує відповідні відносини, пов'язані з реєстрацією підприємств, наданням ліцензій, дозволів на використання природних ресурсів для здійснення господарської діяльності, тощо. Даний процес переходу супроводжується скасуванням застарілих нормативно-правових актів, які вже не відповідають сучасним умовам економічного розвитку в процесі регулювання певного кола суспільних відносин, та прийняттям нових, що адаптують наше законодавство України до європейських та світових стандартів [1, c. 25].

Зміни в економічному секторі держави супроводжуються прийняттям нових нормативно-правових актів, які встановлюють певне коло адміністративних послуг, що надаються органами державної влади та місцевого самоврядування приватним особам та підприємствам. На жаль, на сьогоднішній день правове регулювання інституту адміністративних послуг в Україні загалом та адміністративних послуг для приватних підприємств зокрема не є досконалим, оскільки нормативно-правові акти, що врегульовують окремі питання надання адміністративних послуг, інколи містять колізійні норми, а деякі аспекти та особливості надання адміністративних послуг в них взагалі не врегульовані. На науковому рівні особливості надання адміністративних послуги залишаються також недостатньо дослідженими, що й говорить про актуальність зазначеного питання.

На важливості дослідження адміністративних послуг наголошували у своїх працях такі відомі вчені у галузі адміністративного права як В. Авер'янов, Б. Борисов, В. Гаращук, Н. Гнидюк, І. Голосніченко, Р. Калюжний, В. Кампо, В. Кудря, І. Коліушко, Є. Куріний, Р. Куйбіда, А. Ластовецький, М. Лесечко, Н. Нижник, О. Пастух, Г. Писаренко, О. Харитонова, Г. Чміленко, А. Шастико, Х. Ярмакі та інші. Їхні праці є вагомим внеском у розвиток науки адміністративного права, однак, вони торкалися лише окремих аспектів адміністративних послуг.

Таким чином, актуальність дослідження адміністративних послуг не викликає сумніву. Ще більше це підтверджує прийняття упродовж останніх років низки правових актів, положення яких були спрямовані на поліпшення якості управління, а також ухвалення у вересні 2011 року Верховною Радою України Закону "Про адміністративні послуги". На сьогоднішній день одним із основних нормативних актів, який визначає особливості надання адміністративних послуг державними органами, є також Концепція розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади, затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2006 р. № 90-р (далі - концепція). Саме її положення визначають адміністративну послугу як результат здійснення владних повноважень уповноваженим суб'єктом, що відповідно до закону забезпечує юридичне оформлення умов реалізації фізичними та юридичними особами прав, свобод і законних інтересів за їх заявою (видача дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, проведення реєстрації, тощо) [2].

Щодо самого поняття адміністративних послуг, то законодавство України та вітчизняна наука адміністративного права поки що єдиної загальноприйнятної позиції з цього питання не сформували. Більше того, сам термін "адміністративні послуги" не сприйнятий усіма вітчизняними вченими та практичними працівниками. Тому для формулювання поняття адміністративних послуг в Україні необхідним є проведення ґрунтовних наукових досліджень з метою вироблення єдиного змістовного визначення адміністративної послуги. Безумовно, в цьому аспекті важливе значення належить аналізу думок вчених, провідних фахівців в галузі адміністративного права щодо поняття "адміністративна послуга" та її основних ознак [3, с. 73].

Так, В. Авер'янов відзначав: "Виконання органами виконавчої влади (це однаковою мірою стосується і органів місцевого самоврядування) значної частини обов'язків перед приватними особами пов'язане з такою поки що нетрадиційною для вітчизняного досвіду функцією держави, як надання адміністративних (або управлінських) послуг. Ця нова функція була вперше передбачена Концепцією адміністративної реформи в Україні (1998 р.), а самі управлінські послуги визначені в ній як послуги з боку органів виконавчої влади, що є необхідною умовою реалізації прав і свобод громадян - зокрема, реєстрація, ліцензування, сертифікація" [4, с. 25].

На думку К. Афанасьєва, адміністративні послуги - це публічні (тобто державні та муніципальні) послуги, що надаються органами виконавчої влади, виконавчими органами місцевого самоврядування й іншими уповноваженими суб'єктами, надання яких пов'язане з реалізацією владних повноважень [5, с. 35]. Подібної точки зору дотримується І. Коліушко, який вважає, що надання адміністративної послуги є публічно- службовою діяльністю адміністративного органу, що спрямована на забезпечення (шляхом юридичного оформлення) умов, необхідних для реалізації суб'єктивних прав фізичної або юридичної особи, яка здійснюється за заявою цієї особи [6, с. 247].

В. Долечек під адміністративними послугами розуміє діяльність органів виконавчої влади (а також місцевого самоврядування), їх посадових осіб з виконання обов'язків держави перед громадянами щодо створення умов для повноцінної реалізації громадянами своїх прав і свобод. В контексті цієї думки, необхідно відмітити, що деякі фахівці в галузі адміністративного права певним чином це визначення розкритикували, наголосивши на тому, що воно є неповним, оскільки адміністративні послуги надаються не лише громадянам, адже, як відзначив В. Ковальов, одним зі споживачів адміністративних послуг є також і юридичні особи. Тому дослідник пропонує власне визначення адміністративної послуги як індивідуального акту розпорядчо-владних повноважень, що видається посадовими особами органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за заявою фізичних або юридичних осіб, що спрямований на виникнення, зміну або припинення їхніх прав та обов'язків [7, с. 42].

І. Голосніченко визначає адміністративну послугу як діяльність уповноважених органів державної влади щодо створення організаційних умов для реалізації свого права громадянином або іншим суб'єктом адміністративно-правових відносин [8, с. 63]. Дещо іншої думки щодо цього питання дотримується Т. Коломоєць, взагалі не вживає термін адміністративні послуги, а ці послуги зазначає як публічні. Публічні послуги дослідник визначає як послуги, що надаються фізичним та юридичним особам державними органами щодо реалізації прав, свобод та законних інтересів у публічній сфері [9, с. 179].

Заслуговує на увагу також поняття адміністративної послуги, що наводиться в Аналітичному звіті щодо корупційних ризиків у сферах надання адміністративних послуг і контрольно-наглядової діяльності публічної адміністрації України, підготовленому у квітні 2009 року відділом проблем економічної злочинності Директорату з питань співробітництва Генерального директорату прав людини і правових питань. Під адміністративною послугою в цьому дослідженні розуміється здійснювана за заявою приватної (фізичної або юридичної) особи діяльність адміністративного органу та її результат щодо юридичного оформлення прав, свобод і законних інтересів особи (наприклад, видача дозволів, ліцензій, сертифікатів, посвідчень, проведення реєстрації, тощо), а також виконання обов'язків особи [10].

Отже, аналізуючи праці та наукові статті окремих вчених щодо адміністративних послуг, можна відзначити, що адміністративні послуги розглядаються в двох аспектах:

1) як публічно-владна діяльність адміністративного органу, спрямована на забезпечення умов для реалізації прав фізичної або юридичної особи, яка здійснюється за заявою цієї особи;

2) як результат публічно-владної діяльності адміністративного органу, спрямованої на забезпечення умов для реалізації суб'єктивних прав фізичної або юридичної особи, яка здійснювалась за заявою особи.

Дослідивши поняття "адміністративна послуга", можемо перейти до вивчення питання адміністративних послуг, які надаються приватним підприємствам. Так, О. Стрельченко з цього приводу зазначає, що адміністративна послуга для приватних підприємств - це адміністративний акт індивідуального характеру, що видається за заявою підприємства органом державної влади або місцевого самоврядування, спрямований на встановлення, зміну або припинення прав та обов'язків для певного підприємства [11, с. 46]. З наведеного автором визначення можемо виокремити основні ознаки адміністративної послуги для приватних підприємств:

1) адміністративна послуга надається за зверненням юридичної особи, що діє на основі приватної власності;

2) надання адміністративних послуг пов'язане із забезпеченням юридично значущих умов для реалізації прав приватними підприємствами;

3) адміністративні послуги надаються виключно адміністративними органами через реалізацію владних повноважень;

4) право на отримання приватним підприємством конкретної адміністративної послуги та відповідне повноваження адміністративного органу має визначатися лише законом;

5) результатом адміністративної послуги є адміністративний акт, яким задовольняється звернення приватного підприємства.

Дослідивши поняття адміністративної послуги та її ознаки, нас цікавить питання: які саме дії схожі за певними рисами до адміністративних послуг, але не є такими. Так, до адміністративних послуг не належать: контрольна діяльність адміністративних органів ревізії, інспектування, перевірки, відносини, що виникають між суб'єктами господарювання та органами державної влади за ініціативою останніх (наприклад, притягнення до адміністративної відповідальності), діяльність органів державної влади, не пов'язана з реалізацією владних повноважень (консультування), акт уповноваженого органу, який не стосується прав особи, проміжні акти державних органів, які не є остаточними рішеннями (наприклад, довідки, висновки, погодження, необхідні для отримання основного документа) [12, c. 272]. Отже, можемо сказати, що ознаки характеризують адміністративні послуги зсередини та розкривають їхню сутність, але для того, щоб здійснити класифікацію адміністративних послуг для приватних підприємств, необхідно виокремити їх види.

Звернемося до класифікації адміністративних послуг для приватних підприємств, яку наводить В. Каве- рін [13, c. 142]:

1. За рівнем обов'язковості:

а) обов'язкові - послуги, без яких взагалі неможливе функціонування підприємств приватного сектору економіки. До таких належать: видача виписки про реєстрацію юридичної особи, взяття на облік в органи статистики, видача ліцензії;

6) додаткові - такі послуги, що надаються певним підприємствам, проте, не є обов'язковими, тобто в разі ненадання таких послуг підприємство може функціонувати. До таких послуг слід віднести відведення земельної ділянки, надання дозволу на проведення геологорозвідувальних робіт, тощо;

в) спеціалізовані послуги, тобто це такі послуги, що є обов'язковими для певного виду підприємств приватного сектору економіки. До таких послуг, наприклад, належить реєстрація емісії акцій при створенні акціонерного товариства.

2. За галузями господарства:

а) господарські;

б) будівельні;

в) сільськогосподарські;

г) послуги щодо використання природних ресурсів.

Таким чином, існує розгалужена система адміністративних послуг, які надаються приватним підприємствам, але потрібно пам'ятати, що дії органів виконавчої влади, які надають відповідні послуги, не можуть виходити за межі їхніх повноважень та повинні відповідати нормам чинного законодавства, що регламентує порядок надання таких послуг. Тому відносини, які виникають в процесі використання права приватних підприємств на отримання адміністративних послуг від органів виконавчої влади, становлять інститут адміністративних послуг, який врегульований відповідними нормативно-правовими актами українського законодавства.

Одним з найважливіших нормативних актів, який регулює порядок надання адміністративних послуг, є Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-I. Його важливість, як зазначили вчені-фахівці адміністративного права, такі як І. Коліушко, В. Авер'янов, полягає в тому, що лише цей закон легалізує створення підприємства. З їх думкою варто погодитись, адже неможливо говорити про інші адміністративні послуги доти, доки підприємство ще не створене. Хоча інші вчені, такі як М. Тищенко, не визначають надважли- вість цього закону в регулюванні порядку надання адміністративних послуг, говорячи про те, що він регулює лише порядок реєстрації підприємств, а інші аспекти діяльності врегульовані іншими нормативними актами.

Як відомо з визначення, закріпленого в нормах чинного законодавства України, метою створення підприємства є отримання прибутку шляхом здійснення певного виду діяльності, але для того, щоб підприємство мало можливість здійснювати той або інший вид господарської діяльності, необхідно отримати певний дозвіл, тобто ліцензію. Нормативно-правовим актом, який регулює порядок надання ліцензій, є Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 1 червня 2000 року № 1775-III. Він більш детально врегулював таку адміністративну послугу як надання ліцензій, визначив поняття ліцензування. Ним врегульовано особливості ліцензування окремих видів діяльності. Крім того, розширено перелік видів господарської діяльності, які потребують отримання ліцензії [14, c. 512]. адміністративна послуга правова держава

Доволі важливе значення в системі нормативно-правового регулювання адміністративних послуг має Закон України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" від 6 вересня 2005 року № 2806-IV. Важливість цього закону полягає в тому, що він визначає поняття дозвільної системи, встановлює перелік органів, які становлять цю дозвільну систему, та визначає їх повноваження по наданню дозвільних документів для здійснення певного виду господарської діяльності, оскільки, як відомо, без дозволу підприємство не має можливості здійснювати той або інший вид господарської діяльності.

Необхідно також звернути увагу на Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР [15], який визначив систему та повноваження органів державної влади, що здійснюють регулювання на ринку цінних паперів, встановив основні вимоги для учасника ринку цінних паперів, зазначив порядок надання дозволу на проведення емісії цінних паперів та врегулював інші аспекти їх розміщення та реалізації.

Відзначимо, що 17 травня 2012 року Верховна Рада України ухвалила Закон України "Про адміністративні послуги", який надає визначення адміністративних послуг та виокремлює види й порядок їх надання [16].

Вважаємо, що цей закон відіграє значну роль серед інших нормативно-правових актів, які регламентують порядок надання адміністративних послуг приватним підприємствам, адже він є системоузагальнюючим законом, який більш конкретно врегулює відносини, що виникають в процесі надання послуг.

Список посилань

1. Гончаров В. М. Адміністративне право України / В. М. Гончаров. - К. : Вентурі, 2007. - 258 с.

2. Про схвалення Концепції розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади : Розпорядження Кабінету Міністрів України : від 15.02.2006 р., № 90-р // Офіційний вісник України. - 2006. - № 7. - Ст. 376.

3. Демський Е. Ф. Адміністративні послуги та їх юридична природа / Е. Ф. Демський // Юридична наука. - 2011. - № 1. - С. 79-87.

4. Авер'янов В. Б. Предмет адміністративного права: нова доктринальна оцінка / В. Б. Авер'янов // Право України. - 2004. - № 10. - С. 25-30.

5. Афанасьєв К. М. Розвиток інституту адміністративних послуг, як умова побудови правової держави / К. М. Афанасьєв // Юридична Україна. - 2011. - № 3. - С. 32-39.

6. Права громадян у сфері виконавчої влади: адміністративно-правове забезпечення реалізації та захисту / за заг. ред. В. Б. Авер'янова. - К. : Наук. думка, 2007. - 356 с.

7. 7. Ткаченко В. І. Підвищення кості адміністративних послуг питання теорії і практики / В. І. Ткаченко // Вісник Луганськ. держ. ун-ту внутр. справ імені Е. О. Дідоренка. - 2010. - № 1. -С. 41-46.

8. Голосніченко І. П. Доктринальні визначення поняття адміністративних послуг / І. П. Голосніченко // Право України. - 2009. - № 2. -

С. 62-70.

9. Коломоєць Т. Управлінські послуги в контексті взаємовідносин особи й органів місцевої влади в Україні: концептуальний і нормативний аспекти / Т. Коломоєць // Актуальні проблеми державного управління. - 2002. - Вип. 7. - С. 178-182.

10. Аналітичний звіт щодо корупційних ризиків у сферах надання адміністративних послуг та контрольно-наглядової діяльності публічної адміністрації України від 2009 року // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.- minjust.gov.ua/0/21894.

11. Стрельченко О. Г. Правове підґрунтя надання адміністративних послуг / О. Г. Стрельченко // Митна справа. - 2011.№ 2. - С. 43-50.

12. Ніколаєнко К. В. Адміністративні послуги як різновид публічних послуг / К. В. Ніколаєнко // Держава і право. - 2010. - № 47. - С. 269-274.

13. Каверін В. В. Адміністративне право України /В. В. Каверін. - К. : Либідь, 2008. - 465 с.

14. Туманов В. В. Ліцензування господарської діяльності з випуску та проведення лотерей / В. В. Туманов // Форум права. - 2010. - № 2. - С. 513-518 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e- journals/FP/2010-2/10tvvtpl.pdf.

15. Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні : Закон України : від 30.10.1996 р., № 448/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 51. - Ст. 292.

16. Про адміністративні послуги : Закон України від 6 вересня 2012 року № 5203-VI // Офіційний вісник України. - 2012. - № 76. - Ст. 44.

Размещено на Allbest.ru