Складові системи вексельного права

Размещено на http://www.allbest.ru/

Контрольна робота

з дисципліни: «Вексельне право»

Зміст

1. Складові системи вексельного права

2. Вексель

2.1 Предмет векселя

2.2 На які цінні папери схожий вексель?

2.3 Якщо векселедавець обумовив у тексті векселя той факт, що за даним векселем нараховуються відсотки, але не вказав процентну ставку?

3. Ситуація

Список використаних джерел

1. Складові системи вексельного права

За своєю суттю і формою вексель істотно відрізняється від усіх інших боргових зобов'язань. Виконуючи функції знаряддя кредиту, засобу платежу та інструменту для інкасування боргів, вексель творить особливу сферу вексельного права.

Вексельне право - це сукупність законодавчих і звичаєвих норм, які регулюють відносини між векселезобов'язаними особами.

Права і обов'язки учасників вексельного обігу в Україні, його норми та правила визначені у Положенні «Про переказний і простий вексель», що є Додатком № 1 до Уніфікованого закону, прийнятого Женевською конференцією як Конвенція № 358, у низці законодавчо-нормативних актів і передусім у Законі України «Про обіг векселів в Україні».

Загалом економічно-правові особливості вексельних зобов'язань відображаються у таких принципах:

безумовність: необмеженість і простота вексельного зобов'язання чи наказу, неможливість заперечень;

формальність: утрата вексельної сили документом через недотримання форми, відсутність якогось із реквізитів, установлення інших, ніж визначені законом, термінів платежу;

абстрактність: відокремленість вексельних зобов'язань від основоположних угод;

оборотність: спрощена і мобільна форма уступки вексельних прав;

односторонність: неможливість одночасних зустрічних вимог, прав і обов'язків чи зобов'язань;

регресивність: право зворотної вимоги;

солідарна відповідальність: право позовної вимоги як від усіх зобов'язаних за векселем осіб, так і від кожного з них окремо.

Цей перелік відображає не лише сукупність особливостей вексельного права, а й його матеріальний зміст. Зокрема, основу вексельної угоди становить комерційний кредит, який учасники господарського життя надають один одному в процесі розрахунків. Беззастережність сплати визначеної суми грошей має виражатися просто і не обтяжуватися будь-якими умовами, застереженнями чи посиланнями на них. Право вимоги платежу за векселем передається разом із ним. Для того ж, хто зобов'язаний, дотримання положень вексельного тексту становить лише зобов'язання, яке слід виконати без будь-яких заперечень з його боку. А письмова, строго встановлена законом форма передбачає, що вексельне зобов'язання може міститися лише у тексті векселя і однозначно засвідчуватися підписом.

Численність нормативних актів щодо вексельного обігу насамперед визначається функціями векселя як провідного знаряддя кредиту. Законодавства усіх країн світу належним чином охороняють права учасників вексельного обігу, а порушення норм вексельного права карається з найвищою суворістю. Наприклад, у разі неплатежу боржника за векселем його майно роз'єднується на такі частини, що придатні для продажу з публічного торгу; неплатникові перекриваються можливості отримання кредиту. Більше того, недоторканність його особи може бути порушеною.

Розглянемо основні складові вексельного права.

По-перше, грошовий вираз вексельних зобов'язань. Тобто зобов'язання можуть виражатися у векселі лише у вигляді відповідної грошової суми.

По-друге, строковість і визначеність. Термін існування і вексельного зобов'язання або розраховується наперед й заноситься у реквізит векселя, або ж визначається за даними тексту векселя чи на основі вексельного закону. Тривалість чинності векселя не може ставитись у залежність від будь-яких подій.

По-третє, безумовність і беззастережність. Наказ у переказному і зобов'язання у простому векселі про сплату вказаної грошової суми мають бути простими і не обтяженими якимись застереженнями.

По-четверте, абстрактність. Ця складова вексельного зобов'язання полягає у відсутності інформації про характер угоди, яка відображається у тексті. Допускається лише посилання на який-небудь документ, що став підставою видачі векселя. Але таке посилання не повинно торкатися беззастережності наказу (зобов'язання) платежу і має бути юридично нейтральним.

По-п'яте, оберненість і односторонність. Це означає, що право вимагати платіж за векселем передається разом із векселем шляхом нанесення індосаменту. Односторонність вексельного зобов'язання полягає у дотриманні умов зобов'язання і не передбачає будь-яких вимог зобов'язаного. Тому ж, хто має право, вексель дозволяє отримати вказане зобов'язання без будь-яких зобов'язань з його боку.

По-шосте, письмова, суворо визначена законом форма. Роль форми у вексельному праві розглядається з двох боків:

а) позитивного, якщо йдеться про суворі вимоги до фінансового документу, яким є вексель. У своїй цілісності форма векселя передбачає, з одного боку, сукупність обов'язкових положень, позицій тощо, а з іншого - певні якості, провідними з яких є визначеність і точність виразу. Неясність виразу зумовлює визнання векселя недійсним. Крайній формалізм пронизує весь характер вексельною права, яке є більш суворим, ніж цивільне. Зокрема, якщо цивільне боргове зобов'язання не вимагає зазначення терміну його виконання, то у вексельному праві таке зазначення є обов'язковим;

б) негативного. Ця сторона формалізму у вексельному праві проявляється в абстрактності й незалежності вексельного зобов'язання від своєї матеріальної основи, тобто від тих обставин, які змусили векселедавця виписати і видати вексель.

Недотримання форми веде до втрати векселем його правового статусу. Вексельне зобов'язання може міститися лише у тексті векселя і скріплюється підписом. Характерною особливістю в Україні є нанесення на вексель підписів керівника і головного бухгалтера та скріплення їх печаткою.

Всі учасники вексельного обігу підпорядковуються особливим, дещо відмінним від цивільних, нормам права. До таких норм належать:

солідарна відповідальність. Кожен, хто поставив свій підпис на векселі, цим самим гарантує платіж за векселем у визначений термін. У разі несвоєчасності платежу векселетримач може пред'явити свої вимоги будь-кому із векселезобов'язаних осіб і навіть усім одночасно, не дотримуючись ніякої послідовності й не очікуючи ніяких строків;

право зворотної вимоги. Не отримавши вексельного платежу, кредитор має право на прямий позов до особи, зобов'язаної платити за векселем у переказному векселі, або до особи, що видала простий вексель;

неможливість заперечень боржника кредиторові. Винятком може стати лише випадок, коли кредитор, одержуючи вексель, свідомо прагне завдати шкоди боржникові. Але це потрібно довести. Такий обов'язок покладається на боржника;

право векселетримача і будь-кого з надписувачів, що сплатив вексельну суму, пред'явити регресивну вимогу до попередніх векселетримачів, векселедавця та їхніх авалістів, незалежно від черговості їхніх зобов'язань за векселем. Як правило, цьому передує опротестування векселя у його неакцепті або неплатежі основним боржником. Право на регрес може виникнути також унаслідок затримки тратти платником, коли вона надіслана йому для здійснення акцепту, що тлумачиться як різновид фактичної відмови від виконання вексельних зобов'язань;

швидкість і суворість стягнення боргу. Тому боржникові не можна не враховувати того, що за векселем обов'язково і своєчасно доведеться розраховуватися.

Узагальнюючи особливості вексельного права, варто наголосити, що юридична сила векселя дуже велика. Практично всі системи законодавства світу сприймають вексель як беззаперечний документ, який усуває будь-які непорозуміння між боржником і кредитором, не допускає жодних умов, застережень чи заперечень з боку зобов'язаної особи. Не допускає спорів вексель також відносно мотивів його виписування і стягнення суми вексельного зобов'язання. На випадок виникнення спорів мотиви не беруться до уваги, а факт отримання чи неотримання суми не з'ясовується.

2. Вексель

2.1 Предмет векселя

Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Вексель як борговий документ має ряд істотних особливостей, які відрізняють його від інших боргових зобов'язань. До цих особливостей векселя відносяться:

грошовість, тобто предметом вексельного зобов'язання можуть бути тільки гроші;

строковість та визначеність, тобто тривалість існування вексельного зобов'язання може бути розрахована заздалегідь, або тільки за одними даними у тексті векселя, або на підставі вексельного закону (векселя за пред'явленням з граничним терміном його презентації). Тривалість існування векселя не може залежати від настання або ненастання яких-небудь подій або умов;

безумовність і беззастережність, тобто наказ у переказному і зобов'язання в простому векселі про сплату визначеної грошової суми повинні бути простими і не залежати від будь-яких умов. Можлива вказівка у самому векселі на якийсь документ, що лежить в основі видачі векселя, повинна бути юридично нейтральною і може нести лише інформаційну функцію, але така вказівка не повинна впливати на беззастережність наказу (зобов'язання) платежу;

абстрактність. Вексельне зобов'язання - є відірваним від основної угоди (за якою виданий вексель) як за текстом, так і по суті. Боржник не вправі захищатися проти вимог сумлінного векселедержателя запереченнями, заснованими на дефектах і невиконанні основної угоди, яка лежить в основі видачі або передачі векселя, за винятком: заперечень боржника проти векселедержателя, коли останній, знаючи про недоліки векселя, придбав його з метою свідомо завдати шкоди боржнику;

оборотність і однобічність, тобто право вимоги платежу за векселем передається разом із векселем, з вчиненням у необхідних випадках спеціальних написів, що встановлюють правові підстави володіння векселем. Отже, для одержання платежу за векселем досить пред'явлення самого векселя. Однобічність вексельного зобов'язання полягає в тому, що особа яка зобов'язана за векселем є лише зобов'язаною (без якої-небудь вимоги з її сторони), а інша особа має лише право вимоги за векселем (без якого-небудь зобов'язання з її сторони);

письмова, чітко встановлена законом форма, при недотриманні вимог якої вексель втрачає свою силу особливого грошового зобов'язання. Вексельне зобов'язання може міститися тільки в тексті векселя і не поза ним. Саме по собі воно цілком відповідає підпису на векселі, адже підпис на векселі рівнозначний прийняттю вексельного зобов'язання.

Розвиток кредитних інститутів обумовлений можливістю негайного обертання боргових зобов'язань на гроші, що передбачає, у свою чергу, переказування даних зобов'язань третім особам у простій та надійній формі. Вексель, що відповідає саме цим вимогам, є зручним інструментом для руху кредитів.

Той, хто дає кредит в обмін на вексель, за необхідності може обернути його на гроші, переказуючи вексель як іншим особам, так і банку з умовою надання знижки з номіналу. Один вексель у процесі свого обігу здатний погасити цілу низку грошових зобов'язань.

Особливість вексельного обігу полягає в тому, що всі учасники вексельного зобов'язання (і боржники, і кредитори) підпадають під дію особливих правових норм. До них відносяться:

1. Солідарна відповідальність. Кожний, хто поставив свій підпис на векселі, тим самим гарантував вчасний платіж за векселем. Векселедержатель, у випадку несплати за векселем при настанні терміну сплати, може пред'явити свої вимоги кожній із зобов'язаних за векселем осіб і навіть усім їм відразу, не дотримуючи при цьому ніякої послідовності і не чекаючи будь-яких термінів.

2. Право зворотньої вимоги. Векселедержатель, який не одержав платежу за векселем, одержує право на прямий позов до особи, зобов'язаної платити за векселем (у переказному векселі) або до особи яка видала вексель (у простому векселі), а, після вчинення деяких формальностей, - має право на регресний позов до всіх осіб, які зобов'язались за векселем раніше його самого (як у переказному, так і в простому векселі). Для обгрунтування такого позову векселедержателю досить пред'явлення векселя з позначкою про опротестування в неплатежі (женевська система вексельного обігу) або навіть без такої (англо-американська система). У такий спосіб забезпечується подальший прискорений спосіб розгляду позову і наступного стягнення за векселем.

3. Неможливість заперечень. Заперечення боржника проти кредитора практично неможливі, лише за винятком випадків, коли кредитор, набуваючи вексель, діяв свідомо задля шкоди боржнику. Але навіть і в цьому випадку сам боржник має довести правомочність своєї вимоги.

Вексель є зобов'язанням щодо визначеної грошової суми, що не залежить від тієї матеріальної підстави, на основі якої воно виникло. Як зобов'язання, що регулюється спеціальними вексельними нормами, такий документ повинен містити в собі такі необхідні складові частини (елементи), які б за змістом і формою не залишали ніяких сумнівів щодо волі векселедавця.

Всіх учасників векселя пов'язують визначені правовідносини, предметом яких є, в кінцевому результаті, сплата вексельної суми.

Вексель є абстрактною угодою, тому що не вказується матеріальна основа боргу. Звідси випливає: предметом вексельного зобов'язання завжди є гроші, а не товари і не цінні папери. Роблячи пропозицію платнику (трасату) здійснити платіж за векселем, векселедавець (трасант) також вступає в зобов'язувальні відносини з ремітентом, оскільки у випадку відмови трасата виконати пропозицію трасанту останній сам повинен здійснити платіж за векселем. Згода трасата заплатити за векселем оформляється у вигляді акцепту. Платник може обмежити акцепт частиною суми, тоді по решті суми вексель не прийнятий.

Векселі на основі взаємної довіри суб'єктів ринкових відносин функціонують в обігу як розрахунковий засіб, боргове зобов'язання та як різновид цінних паперів, що має значні переваги над паперовими грішми. Ці особливості накладають специфічний відбиток на сферу обігу векселів у порівнянні з іншими цінними паперами. Зокрема, векселі не знецінюються, в обігу перебувають визначений договором час, скорочують потреби в готівці, зменшують витрати грошового обороту і прискорюють його. Предметом вексельного зобов'язання можуть бути тільки гроші.

2.2 На які цінні папери схожий вексель?

Вексель - цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути простими і переказними.

Новим і перспективним інструментом вексельного обігу є фінансовий вексель. Фінансовий вексель банку є засобом платежу в межах строку своєї дії і використовується для здійснення розрахунків між суб'єктами господарської діяльності за поставлену продукцію і виконані роботи. Комерційні банки можуть випускати фінансові векселі двома способами: продажем своїх векселів клієнтам або наданням клієнтам вексельних кредитів.

Вексель є цінним папером і має особливі риси і властивості тільки йому придатні. Вексель належить до боргових цінних паперів і має спільні риси з іншими борговими цінними паперами - головною з яких є - зобов'язання платежу.

Згідно ст. 3 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 року № 3480-IV боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів відносяться:

а) облігації підприємств;

б) державні облігації України;

в) облігації місцевих позик;

г) казначейські зобов'язання України;

ґ) ощадні (депозитні) сертифікати;

д) векселі.

Векселі, як і облігації відносяться до грошових цінних паперів.

Головні особливості векселя полягають у тому, що він є, по-перше, абстрактним борговим зобов'язанням. Тобто в тексті векселя немає будь-яких пояснень щодо появи грошового боргу; по-друге, йому властива беззастережність, обов'язковість оплати у відповідності з тими положеннями, що містяться у векселі. Це означає, що фізичні і юридичні особи, видавши вексель, беруть на себе безумовне абстрактне зобов'язання сплатити власнику (векселедержателю) вказану в ньому суму у встановлений строк; по-третє, вексель виписується на порівняно короткий строк. Формально він може виписуватись у межах одного року, але фактично це робиться переважно на 1-3 місяці; по-четверте, предметом вексельного зобов'язання можуть бути лише гроші, тобто суми коштів у формі національної чи іноземної валюти; по-п'яте, виникнувши на основі комерційної угоди (контракту, договору), вексель з часом відокремився від неї.

Вексельна форма розрахунків - це розрахунки між постачальником (отримувачем коштів) і покупцем (платником коштів) з відстрочкою платежу, які оформлюються векселем.

Вексель - це письмове безумовне зобов'язання, боргова розписка стандартної форми, що дає право її власнику вимагати сплати визначеної у векселі суми від особи, яка видала вексель, у відповідний строк і у відповідному місці. За своєю суттю вексель є абстрактним борговим зобов'язанням. Його абстрактність полягає в тім, що він не обумовлений попереднім виконанням будь-яких договірних зобов'язань.

Таким чином, вексель - це грошове зобов'язання, тобто грошовий документ зі строго визначеним відповідним набором реквізитів. Це означає, що векселем є тільки той документ, який уміщує всі необхідні реквізити векселя, визначені Положенням про переказний і простий векселі.

2.3 Якщо векселедавець обумовив у тексті векселя той факт, що за

даним векселем нараховуються відсотки, але не вказав процентну

ставку?

На підставі п. 2 абзацу 1 ст. 48 Уніфікованого закону векселедержатель може вимагати від особи, до якої пред'явив позов, сплати відсотків, нарахованих на вексельну суму. Нарахування здійснюється з дня, наступного за тим, який визначено для здійснення платежу, і припиняється в день, коли векселедержатель фактично отримав платіж від особи, до якої пред'явив позов, чи від іншої зобов'язаної за векселем особи, незалежно від того, чи було раніше ухвалено судове рішення про стягнення цих сум. Аналогічно слід вирішувати такі спори за вимогами особи, яка прийняла переказний вексель та здійснила платіж за ним (п. 2 ст. 49 Уніфікованого закону), за винятком того, що в цьому разі нараховування відсотків починається з дня здійснення платежу.

Відповідно до ст. 2 Закону "Про обіг векселів в Україні" передбачені статтями 48, 49 Уніфікованого закону відсотки на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову та від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.

Крім вексельної суми з відсотками і відсотків, зазначених у ст. 48 Уніфікованого закону, векселедержатель має право вимагати відшкодування йому витрат, пов'язаних з опротестуванням векселя, пересиланням повідомлення, а також інших витрат (п. 3 абзацу 1 зазначеної статті).

До таких витрат належать: витрати з опротестування векселя (державне мито, оплата послуг нотаріуса); витрати на відправлення повідомлення (рекомендованого або цінного листа для опротестування векселя); судові та інші прямі витрати кредитора, які він поніс внаслідок невиконання вексельного зобов'язання і зв'язок яких зі стягненням заборгованості за векселем можна встановити та довести.

Наявність збитків, їх розмір, а також причинний зв'язок між ними та порушенням вексельного зобов'язання підлягають доказуванню стягувачем. При цьому укладання договору про використання коштів, які будуть отримані як оплата векселя, не є доказом причинного зв'язку між неотриманням вексельних сум і збитками у вигляді упущеної вигоди.

Витрати на опротестування векселя повинна нести особа, до якої векселедержатель пред'являє позов (п. 3 абзацу 1 ст. 48 УЗ. Однак у випадках, коли векселедержатель вчиняє протест на векселі, який містить застереження векселедавця "без протесту", "обіг без витрат" чи інше подібне застереження, що виключає необхідність вчинення протесту, то пов'язані з цим витрати несе сам векселедержатель. Якщо таке застереження вчинено індосантом або авалістом, то витрати на опротестування можуть бути стягнуті з усіх осіб, які поставили свої підписи на векселі (абзац 3 ст. 46 Уніфікованого закону).

3. Ситуація

Товариство з обмеженою відповідальністю “Аркадія” видало простий вексель Приватному підприємству “Горізонт” в оплату товару, який було отримано представником векселедавця складі векселедержателя у м. Сімферополь. Вексель видано після отримання документації про прийняття товару по кількості. Того ж дня Векселедержавець розрахувався зазначеним векселем з своїм постачальником АТ “Явір” за отримані матеріали. Після прибуття товару до м. Суми з'ясувалось, що товар неналежної якості в наслідок чого його було повернуто на адресу відправника і поставлено питання про розірвання договору. В цей період АТ “Явір” пред'явило вексель ТОВ “Аркадія” з вимогою про платіж вказаної у векселі суми.

Питання:

Про який вексель йде мова (товарний чи фінансовий.)?

Чи можна було передавати простий вексель особам, з якими векселедавець не пов'язаний господарськими відносинами?

Чи має ТОВ “Аркадія” підстави платити по векселю?.

Чи має ТОВ “Аркадія” підстави відмовитись від платежу по векселю?.

Відповідь:

1. В ситуації йде мова про товарний вексель, за яким було здійснено товарне покриття.

2. Загальні умови видачі простих комерційних векселів викладені в ст. 4 Закону «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2374-III, де вказується, що видавати прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи (послуги). При цьому умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі.

Саме це і було здійснено ТОВ «Аркадія» в оплату товару отриманого від приватного підприємства “Горізонт”.

Оскільки відповідно до статті 11 Уніфікованого закону усі положення про індосамент поширюються і на простий вексель. ПП «Горізонт» на законних підставах передало шляхом індосаменту вексель АТ «Явір».

Враховуючи що за простим векселем векселедавець і платник одна і таж особа, то пред`явлення для оплати векселя векселедержателем (АТ «Явір») векселедавцю (ТОВ «Аркадія») законно і ТОВ «Аркадія» повинно його оплатити. При цьому слід враховувати, що між ПП «Горізонт» і АТ «Явір» на момент передачі векселю існували договірні зобов`язання, частка яких оплачувалася даним векселем, тобто з боку «Горізонт» не було наміру передавати права в загальноцивільному порядку ( у порядку відступлення права вимоги). До того ж додержувались вимоги статтей 16, 77 Уніфікованого закону, так як право на вексель АТ «Явір» базувалось на безперервному ряді індосаментів.

Таким чином, в даній ситуації можна було передавати простий вексель особам, з якими векселедавець не пов'язаний господарськими відносинами.

3. ТОВ “Аркадія” має всі підстави платити по векселю.

У разі пред'явлення законним векселедержателем вимоги про оплату векселя зобов'язана за ним особа не має права відмовитися від виконання з посиланням на відсутність або недійсність зобов'язання, крім випадків, передбачених ст. 17 Уніфікованого закону, які в даній ситуації не виникли.

Держатель векселя повинен пред'явити його до платежу протягом одного року від дати складення, якщо векселедавець не скоротив або не встановив більш тривалий строк.

За вексельним законодавством у ТОВ “Аркадія” виникли зобов'язання як прямого боржника (векселедавця простого векселя). Вимоги до нього можуть бути пред'явлені як у строк платежу, так і протягом усього строку вексельної давності незалежно від наявності протесту. При цьому підставою для заявлення вимог до прямих боржників є сам вексель, що знаходиться у кредитора. вексельний обіг право україна

Векселедержателю слід також врахувати, що вексельні зобов'язання прямих боржників. в тому числі векселедавця простого векселя, можуть бути виконані належним чином тільки за умови його пред'явлення до платежу у визначеному шляхом зазначення населеного пункту або конкретної адреси місці.

4. Враховуючи вище викладені міркування, на нашу думку, ТОВ “Аркадія” підстав відмовитись від платежу по векселю не має.

Спір щодо якості товару між ТОВ “Аркадія” та ПП “Горізонт” слід розглядати окремо в досудовому порядку або в суді.

Список використаних джерел

1. Господарський Кодекс України вiд 16.01.2003 № 436-IV [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=436-15

2. Про обіг векселів в Україні [Електронний ресурс]: Закон України від 5 квітня 2001 року № 2374-III // www.rada.gov.ua.

3. Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті [Електронний ресурс]: Інструкція, затверджена постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 р. № 22 (зі змінами) // www.rada.gov.ua.

4. Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України: [Електронний ресурс]: Постанова Правління НБУ від 16.12.2002 №508 - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0174-03

5. Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (введений Женевською конвенцією 1930 року № 358).

6. Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів: [Електронний ресурс]: Постанова Верховного суду України від 08.06.2007 №5 - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0005700-07

7. Белов В.А. Очерки по вексельному праву. - М.: Учебно-консультационный центр “ЮрИнфоР”, 2000. - 460с.

8. Бервено С.Н., Яроцкий В.Л. - Правовое регулирование вексельного обращения в Украине. - Харьков: Право, 2001. - 512с.

9. Векселі в Україні [Текст] // Все про бухгалтерський облік (укр.). - 2006. - № 16.

10. Демківський А.В. Вексельний обіг в Україні: Навч. посібник. - К.: ВІРА-Р, 2003. - 512с.

11. Дубенко Н. Розрахунки векселями// Бухгалтерія в сільському господарстві. - 2006. - № 8.

12. Єфімов О. «Правова природа індосаменту переказного та простого векселя» /Журнал Право України, 1999, №4

13. Захарьин В.Р. «Все о векселе» - М.: ДИС, 2007 - 284 с.

14. Кравченко Ю.Я. Рынок ценных бумаг: Курс лекций. - К.: ВИРА-Р, 2002. - 368с.

15. Маслова С.О., Опалов О.А. Економіко-правова природа цінних паперів в Україні. Фінансовий ринок: Навчальний посібник- К.: “Каравела”; Львів: “Новий світ-2000”, 2002. - 304с.

16. Матеріали семінару Міжнародного центру приватизації, інвестицій і менеджменту «Вексель як альтернативний спосіб взаємного заліку заборгованостей між підприємствами». Київ - 1998.

17. Соколовська Н., Нізков О. Що таке векселі і яку користь він може принести підприємству? // Все про бухгалтерський облік. - 2007. № 89.

18. Стрельніков М.Здійснення розрахунків за векселем за участю банку// Бухгалтерський облік і аудит. - 2005. - № 2.

19. Фещенко Н.М. Вексельний обіг в Україні. Проблеми та шляхи їх вирішення [Текст] // Економіка. Фінанси. Право (укр.). - 2009. - № 3. - C. 22-29.

20. Хабарина Л.П. «Операции с векселями» - М.: Интел-Синтез, 2008 - 451 с.

21. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн./ О.В. Дзера (керівник авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - Кн.1 - 720с.

22. Цінні папери в Україні, І.І. Пилипенко, О.П. Жук, - К.: ІВЦ Держкомстату Ураїни. - 2001. - 305с.

23. Шведко М.А. Платите векселями// Налоги и бухгалтерський учёт.-2007. - № 31.

Размещено на Allbest.ru