Адміністративні договори як особлива форма регулювання управлінських відносин

3. Адміністративні договори повинні містити в собі контрольно-наглядові повноваження представників виконавчих органів, а також економічні санкції відносно колективів підприємств, що вступають у договірні відносини.

4. До адміністративних договорів можуть належати контракти, що укладаються органами виконавчої влади (місцевою адміністрацією) з підприємствами - постачальниками різних видів продукції, про надання останнім податкових пільг, переваг при одержанні кредитів, установлення особливих бюджетних асигнувань. Метою контрактів є забезпечення поставки у встановлених розмірах певної продукції й товарів.

У майбутньому, про адміністративні договори варто передбачити положення про укладання договорів, які стосуються:

а) концесій на видобуток природних ресурсів;

б) конкурсного продажу приватизованих підприємств, що випускають життєво важливу продукцію або здійснюють побутове обслуговування й торгівлю товарами, що представляють підвищений суспільний інтерес;

в) здійснення суспільних робіт;

г) контрактів про надходження на службу і її проходження в Збройних Силах, внутрішніх військах, міліції, податковій поліції, митній службі, суді, прокуратурі й т.д.

5. Адміністративними договорами між органами виконавчої влади й місцевою адміністрацією про делегування повноважень можна вважати лише ті, які передбачають режим контролю (нагляду) з боку органу управління, що делегує повноваження й установлюють взаємна відповідальність сторін у випадку його невиконання або неналежного виконання як органом, що делегує відповідні повноваження, так і органом, що приймає ці доручення до виконання. У договорі можуть встановлюватися також економічні й інші санкції.

6. Публічно-правовий режим адміністративного договору повинен мати наступні специфічні риси:

а) укладання адміністративного договору з боку органу виконавчої влади тільки в межах його компетенції й такою посадовою особою, що має спеціальні повноваження: керівником органу управління або іншою посадовою особою по спеціальному дорученню. Якщо стороною виступає колегіальний орган управління, то договір, що укладається, повинен бути затверджений після його укладання компетентним керівним органом;

б) при невиконанні або неналежному виконанні зобов'язань за адміністративним договором одним з учасників договірних відносин орган виконавчої влади (місцева адміністрація) вправі розірвати його в однобічному порядку й застосувати до винної сторони передбачені договором економічні й інші санкції;

в) орган виконавчої влади (місцева адміністрація), що укладає адміністративний договір, правочинна контролювати його виконання, знайомитися з усіма документами, перевіряти діяльність адміністрації й трудового колективу підприємства або установи, що вступили в договірні відносини. Способи здійснення контрольних функцій повинні бути встановлені в договорі;

г) при раптовому (непередбачуваному) виникненні відповідних умов можливо однобічна зміна договору органом управління (адміністрацією) у випадку, якщо це не порушує фінансових і інших істотних умов договору. Усі суперечки по цьому питанню можуть бути вирішені в майбутньому в адміністративних судах, а в цей час - в арбітражних судах або в судах загальної юрисдикції;

д) оскарження суб'єктами адміністративно-договірних відносин і опротестування прокурорами адміністративних договорів і адміністративного (публічного) правового режиму їхнього виконання повинне провадитися в адміністративні суди, а до їхнього утворення - у відповідні арбітражні суди, а в частині договорів-контрактів про службу в армії, міліції, податковій поліції (і т.д.) - у суди загальної юрисдикції (народні суди).

7. Для укладання й виконання адміністративних договорів доцільно використовувати (зрозуміло, у конкретних межах) установлювані цивільним законодавством загальні вимоги (положення) договірного права: форма договору; наслідки недотримання встановленої форми укладання договору; випадки його недійсності й строки, установлювані в договорі; учасники договору і їхній адміністративно-правовий статус; виконання договору; забезпечення виконання зобов'язань, визначених у договорі; відповідальність за порушення умов договору; його зміна й розірвання.

8. Адміністративно-правові договори можуть укладатися також і в області дії соціального права. Роль держави в умовах ринкової економіки підвищується, хоча зовсім недавно переважала думка, що її вплив повинен бути зведений до нуля, ринок все утворить сам по собі. На жаль, не виходить. Досвід розвинених країн говорить про те, що в питаннях соціального розвитку держава відіграє активну роль.

Завданням соціального права є забезпечення людині й громадянину захисту від несприятливих обставин і випадків життя (наприклад, хвороба, інвалідність, безробіття, старість і т.д.). Соціальне право поєднує правові норми, які регулюють соціальну безпеку й захист громадян.

Висновок

Розглянувши окремі питання історії і сучасної теорії адміністративного договору в Україні й з огляду на закордонний досвід правового регулювання аналогічного публічно-правового інституту (публічно-правової угоди), у нас є сумніви в тому, що найближчим часом на Україні адміністративний договір буде мати «самостійну» нормативну основу. А інакше й бути не може, тому що вченими ще не створена глибока теорія адміністративного договору. Разом з тим є всі підстави думати, що при більшій увазі вчених-юристів до даної проблеми можна прискорити розробку проекту спеціального нормативного акту про адміністративні договори.

Підтверджуючи тезу про необхідність поширення на управлінську практику адміністративно-договірного регулювання, спочатку важливо вести мову про якісну правову регламентацію процесу підготовки, видання, реалізації, установлення недійсності адміністративного договору, адміністративно-правового режиму функціонування, судового захисту у випадку невиконання або неналежного виконання договору. Очевидно, що без вирішення цих проблем, навіть в умовах дії вже прийнятих законів України й інших нормативних актів, що закріплюють у тому або іншому виді таку форму здійснення управлінських дій, як адміністративні договори (у цей час угоди в адміністративній сфері законодавцем прямо не називаються адміністративними договорами), неможливо буде проводити їх укладання і реалізацію. Без відповіді законодавця залишаються й питання про вирішення виникаючих суперечок із приводу змісту й правомірності адміністративних договорів, про органи й процедуру вирішення даних суперечок.

Таким чином, у якості основної сучасної вимоги виступає необхідність у законодавчому оформленні поряд із установленням правового інституту акту управління такої адміністративно-правової форми реалізації управлінських рішень, як адміністративний договір. У зв'язку із цим бажано розробити й прийняти адміністративний процесуальний закон, у якому будуть регулюватися порядок прийняття правових актів управління, процедура укладання адміністративних договорів і адміністративно-правовий режим їх виконання.

Отже, адміністративний договір - вид угод у яких рівноправність сторін так чи інакше пов'язана із владними повноваженнями однієї з них. Договір передує виникненню адміністративних правовідносин. Сам договір безпосередньо не породжує конкретних адміністративних правовідносин, але як би входить у процес формування складного юридичного факту, на підставі якого виникне адміністративні правовідносини.

Список використаної літератури

1. Конституція України. - К.: Право, 1996. - С. 128.

2. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 20-21. - Ст. 190.

3. Закон України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 49. - Ст. 299.

4. Закон України «Про соціальні послуги» // Голос України. 2003. - 22 липня.

5. www.rada.kiev.ua. Стенограми пленарних засідань Верховної Ради України. 20 червня 2003 р. 10:42:17. Гірник Є.О.; 10:53:15. Кармазін Ю.А.

6. Адміністративний договір як форма державного управління (теоретико-правовий аспект): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / К.К. Афанасьєв; Нац. ун-т внутр. справ. Х., 2002. 19 с.

7. Аннерс Э. История европейского права. М., 1994. С. 326.

8. Бахрах Д.Н. Административное право. С. 132--135.

9. Брэбан Г. Французское административное право. - М.: Прогресе, 1988. с.32.

10. Голосніченко І.П. Адміністративне право України (основні категорії та поняття). Посібник, -- Ірпінь, 1998.

11. Правовая природа административного договора /В.К. Нехайчик; В.К. Нехайчик. Рос. юрид. журн. 2002 . N 4. - С. 78-81.

12. Рихтер И., Шупперт Г.Ф. Судебная практика по административному праву: Учеб, пособие / Пер. с нем. -- М.: Юристъ, 2000. -- С. 318--362.

13. Розенфельд В.Г., Старилов Ю.Н. Проблемы современной теории административного договора /В.Г. Розенфельд, Ю.Н. Старилов. //Правоведение. -1996.- № 4. - С. 47 - 63.

14. Советское административное право / Под ред. П.Т. Василенкова. М., 1990. С. 151-152.

15. Стефанюк В. (перший заступник Голови Верховного Суду України, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України). Адміністративний договір - вимога сьогодення.

16. Тихомиров Ю.А. Публичное право: Учебник. М., 1995. С. 180--181.

17. А.П.Алехин, А.А. Кармолицкий, Ю.М. Козлов. Административное право Российской Федерации: Ученик. - М.: Зерцало, 1997, - С.262.

18. Елистратов А.И. Основное начала административного права. - М., 1917.- С.11.

Размещено на Allbest.ru