Амністія і помилування в Україні

Отже, КК України акт помилування визначає як одну із правових підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності. Чи означає це те, що за цією обставиною можна відмовляти в порушенні кримінальної справи, закривати кримінальні справи на стадіях досудового розслідування, попереднього розгляду справи суддею (як це фактично випливає зі змісту ст.ст. 6, 213, 248 КПК), а також безпосередньо під час розгляду справи в суді? Актуальним у зв'язку із цим постає питання визначення моменту, настання кримінальної відповідальності. Донедавна це питання мало досить-таки проблемний характер і, доки не знайшло свого вирішення Конституційним Судом України в жовтні 2002 р., викликало серед правників жваві дискусії Більшість правників, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 2 КК України про те, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, стверджували, що кримінальна відповідальність настає з моменту набрання обвинувальним вироком суду законної сили. Однак такий погляд щодо моменту виникнення кримінальної відповідальності не був загальновизнаним у науці кримінального права. Багато юристів вважали, що кримінальна відповідальність виникає на більш ранніх стадіях - з моменту вчинення злочину, порушення кримінальної справи, затримання або арешту підозрюваного (обвинуваченого) тощо.

Цей багаторічний спір стосовно моменту настання кримінальної відповідальності був розв'язаний Конституційним Судом України. У своєму рішенні № 9-рп/99 від 27 жовтня 1999 р. у справі за конституційним поданням МВС України щодо офіційного тлумачення положень ч. 3 ст. 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність) Конституційний Суд зазначив: «Кримінальна відповідальність передбачає офіційну оцінку відповідними державними органами поведінки особи як злочинної. Підставою кримінальної відповідальності є наявність у діяннях особи складу злочину, передбаченого кримінальним законом. Це форма реалізації державою правоохоронних норм, яка в кінцевому підсумку, як правило, полягає в застосуванні до особи, що вчинила злочин, конкретних кримінально-правових заходів примусового характеру через обвинувальний вирок суду. Кримінальна відповідальність може мати не лише форму покарання. За вироком суду вона може зводитись тільки до осуду особи, яка вчинила злочин, і звільнення її від покарання (частина друга статті 50 Кримінального кодексу України). Особу може бути засуджено умовно чи з відстрочкою виконання вироку (статті 45, 46, 46-1 Кримінального кодексу України). Тому сам факт порушення кримінальної справи щодо конкретної особи, затримання, взяття під варту, пред'явлення їй обвинувачення не можна визнати як кримінальну відповідальність. Особа не несе кримінальної відповідальності до тих пір, поки її не буде визнано судом винною у вчиненні злочину і вирок суду не набере законної сили».

Таким чином, Конституційний Суд України своїм рішенням поставив остаточну крапку над неоднозначним трактуванням часу настання кримінальної відповідальності і чітко визначив, що вона настає тільки з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Це рішення суттєво змінює ситуацію із застосуванням акта помилування на стадіях порушення кримінальної справи, досудового розслідування, судовому розгляді справи. Ним така можливість виключається. І це є цілком логічним - рішення про застосування акта помилування може прийматися тільки щодо особи, справа про яку була розглянута в судовому засіданні, ця особа була визнана винною у вчиненні злочину, вирок щодо неї з таким рішенням вступив у законну силу.

Такий висновок повною мірою має своє підтвердження у Положенні про здійснення помилування, затвердженому Указом Президента України від 19 липня 2005 р. № 1118/2005. У п. 1 цього Положення визначено порядок здійснення Президентом України помилування відповідно до п. 27 ч. 1 ст. 106 Конституції України. Згідно зі ст.ст. 2 і 3 цього Положення право клопотати про помилування має особа:

а) засуджена судом України, яка відбуває покарання або відбула основне покарання в Україні;

б) засуджена судом іноземної держави і передана для відбування покарання в Україну без умови про незастосування помилування;

в) засуджена в Україні і передана для відбування покарання іноземній державі, якщо ця держава погодилася визнати і виконати прийняте в Україні рішення про помилування.

У п. 4 цього Положення визначено, що клопотання про помилування може бути подано після набрання вироком законної сили [2, с.632-633].

Фактично такого ж змісту норми містилися у Положенні про порядок здійснення помилування, затвердженого Указом Президента України від 12 квітня 2000 р. № 588/2000 [2, с.627-630], Положенні про порядок здійснення помилування осіб, засуджених судами України, затвердженого Указом Президії Верховної Ради України від 31 грудня 1991 р. № 22 [2, с.621-625], Положенні про порядок здійснення помилування громадян, засуджених судами Української РСР, затвердженого Указом Президії Верховної Ради України від 9 липня 1990 р. № 46-12 [2, с.615-620], Інструкції від 19 лютого 1981 р. про порядок подання до Президії Верховної Ради СРСР і Президій Верховних Рад союзних республік матеріалів за клопотаннями про помилування засуджених і виконання актів з питань помилування [2, с.605-614].

Отже, по-перше, обставиною, що виключає провадження у кримінальній справі, акт помилування бути не може, за цією обставиною не можна ні відмовляти в порушенні кримінальної справи, ні закривати справу в процесі її розслідування чи судового розгляду; по-друге, акт помилування може застосовуватися тільки до засуджених осіб; по-третє, як обставина, що виключає провадження у кримінальній справі, він повинен бути виключений як зі ст. 6 чинного КПК України (подібне вже давно зроблено у низці пострадянських країн*), так і з його можливих проектів.

Акт помилування - не єдина обставина, яка згідно з чинним КПК України виключає провадження у кримінальній справі, бо ст. 6 КПК визначено ще й низку інших. Вивчення можливості їхнього (і не тільки) застосування як обставин, що виключають провадження у кримінальній справі в сучасному кримінальному процесі України, на мій погляд, є перспективним напрямом подальших наукових досліджень.

Висновок

На мою думку, необхідно, щоб акти амністії відповідали високому ступеню довіри до осіб, які прощаються за вчинене, а не необхідність через економічні труднощі, неспроможність тримати під вартою.

Під час амністії передбачається обов'язкове передбачення у банки України чи внесення на рахунки в них грошових коштів - доходів, що легалізується, у тому числі тих, що знаходяться за межами України.

Можем сказати, що для ефективного призначення амністії необхідно зробити комплекс завдань: працевлаштування, центри допомоги та інше, що дало б змогу безболісного входження дійсно в нове життя. Створення продуманого плану і введення його в дію, дійсно підніме Україну як державу, у якої на першому місці стоїть людина, а не безвихіддя.

Отже, як має бути зрозуміло з вищесказаного Закон про амністію видається ВРУ, то Клопотання про помилування подається засудженим до адміністрації установи відбування покарання, яка його реєструє та протягом п'ятнадцяти діб направляє до Адміністрації Президента разом із копіями вироку, постанови суду, характеристикою особи та іншими документами, що мають істотне значення для визначення можливості застосування помилування. Підготовку матеріалів до розгляду клопотання здійснює Управління з питань помилування Адміністрації Президента України. Ось приклад такого Клопотання про помилування :

Список використаної літератури

1. Кримінально-процесуальний кодекс України. Коментар основних положень / упоряд. В.М. Тертишник. - К., 2006. - 272 с.

2. Маляренко В.Т. Амністія та помилування в Україні: навч. посібник / В.Т. Маляренко, А.А. Музика. - К., 2007. - 700 с.

3. Основы законодательства Союза ССР и союзных республик. - М., 1983. - 352 с.

4. Михеєнко М.М. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України / М.М. Михеєнко, В.П. Шибіко, А.Я. Дубинський. - К., 1997. - 624 с.

5. Михайлов В.А. Процессуальный порядок прекращения уголовных дел в стадии предварительного расследования: учеб. пособие / В.А. Михайлов. - Волгоград, 1970. - 136 с.

6. Колодяжный В.А. Возбуждение уголовного дела: проблемы теории и практики: монография / В.А. Колодяжный. - Луганск, 1999. - 148 с.

7. Михайленко А.Р. Возбуждение уголовного дела в советском уголовном процессе / А.Р. Михайленко. - Саратов, 1975. - 150 с.

8. Маляренко В.Т. Про закриття кримінальної справи (окремі аспекти) / В.Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. - 2003. - № 3 (37).

9. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: підручник / Є.Г. Коваленко, В.Т. Маляренко. - К., 2004. - 712 с.

10. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - [3-тє вид., переробл. та доповн.]. - К., 2005. - 1064 с.

11. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / за заг. ред. В.Т. Маляренка, В.Г. Гончаренка. - К., 2006. - 890 с.

12. Уголовно-процессуальный кодекс Украины: научно-практический комментарий / под общ. ред. В.Т. Маляренко, Ю.П. Аленина. - Х., 2003. - 960 с.

13. Конституційне судочинство в Україні: законодавство та практика застосування: навч. посібник. - Харків, 2002. - 832 с.

14. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации / под общ. ред. В.В. Мозякова. - М., 2002. - 864 с.

15. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Беларусь (станом на 04.10.2009 р.). - Мн., 2001. [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.aau.edu.ua/up/docs/kpk_final.html.

16. Уголовно-процессуальный Кодекс Азербайджанской Республики. - Баку, 2001. - 568 с.

17. Закон України «Про застосування амністії в Україні» від 01.10.1996 р.

18. Закон України «Про амністії в 2011 р.» від 08.07.2011 р.

Размещено на Allbest.ru