Цивільно-правові відносини між нотаріальними органами та юридичними і фізичними особами

Поняття нотаріальних дій, місце і строки їх вчинення, підстави відкладення та зупинення. Особливості встановлення та перевірки осіб, що звернулись за вчиненням нотаріальних дій. Порядок та правила підписання нотаріальних документів та сплати мита.

Рубрика Государство и право
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 29.01.2011
Размер файла 122,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

ЗМІСТ

ВСТУП

І. Поняття нотаріальних дій та загальні правила їх вчинення

1.1 Поняття нотаріальних дій

1.2 Місце і строки вчинення нотаріальних дій

1.3 Підстави для відкладення чи зупинення нотаріальних дій

ІІ. Діяльність нотаріальних органів щодо встановлення і перевірки осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій, підписання посвідчуваних документів

2.1 Порядок встановлення особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальних дій

2.2 Перевірка дієздатності фізичних осіб, та правоздатності юридичних осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій

2.3 Підписання нотаріально посвідчуваних документів

ІІІ. Відмова у вчиненні нотаріальних дій

3.1 Дії нотаріуса при здійсненні відмови у вчиненні нотаріальних дій

3.2 Оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні

ІV. Оплата нотаріальних дій

4.1 Справляння державного мита та оплата вчинюваних нотаріальних дій

4.2 Пільги щодо сплати державного мита

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

На сучасному етапі проблеми побудови правової держави, забезпечення охорони прав і законних інтересів людини і громадянина, імплементації норм міжнародного права ставлять перед суспільством нові складні завдання. Перехід до ринкової форми господарювання, створення нових видів економічної діяльності потребують внесення істотних коректив в правове регулювання економічних відносин, формування і розвиток нових інститутів, до яких належить і відносно новий, як для України, інститут нотаріату.

Роль нотаріату в правовому забезпеченні економічних відносин підтверджено світовою практикою. Це пояснюється тим, що діяльність нотаріату відчутно впливає на різні аспекти суспільного життя.

Людина щодня вступає у правовідносини. Найчастіше ці відносини є цивільно-правового характеру, починаючи від дрібного побутового правочину і закінчуючи створенням особливого суб'єкта - юридичної особи.

Актуальністю даної теми є те, що для нормальної життєдіяльності фізичній особі потрібна як правоздатність, так і дієздатність, без них ми не змогли б зробити зовсім нічого, нічого придбати, заповісти, оскаржити чи набути, звісно без нотаріальних органів також цього не відбувалося б, без виконання ними своїх обов'язків при вчиненні нотаріальних дій, недотримання встановлених законодавством норм, правил, інструкцій.

Діяльність нотаріату відчутно впливає на різні аспекти суспільного життя країни. Від якості його роботи залежать нормальне функціонування цивільного обороту країни, ефективність охорони й захисту майнових прав та законних інтересів громадян і організацій, що ніколи не втрачає актуальності в нашій країні. Формування ринкової економіки, основу якої складає приватна власність, потребує посилення правового регулювання господарських відносин, а значить, і підвищення ролі нотаріату як регулятора цих відносин. Це, в свою чергу, визначає і завдання нотаріальних органів на нинішньому етапі розвитку нашого суспільства.

Предметом мого дослідження виступають цивільно-правові відносини між нотаріальними органами та юридичними і фізичними особами.

Об'єкт дослідження становлять відносини, що виникають у процесі вчинення нотаріальних дій, їх оплаті, оскарженні тощо.

Основною метою цього дослідження є теоретико-правовий і науково-прикладний аналіз суспільного стану існуючої системи нотаріально-правового регулювання у сфері суспільно-правових відносин державного регулювання, правил здійснення нотаріальних дій, їх оплата, оскарження тощо, аналіз державної системи захисту прав та законних інтересів людини, розробка можливих шляхів їх подальшого розвитку та удосконалення в умовах розвитку ринкових відносин, гармонізації національного законодавства в досліджуваній сфері.

Завдання дослідження полягають у наступному:

визначити поняття нотаріальних дій, правила,

місце і строки їх вчинення, підстави відкладення та зупинення;

сформулювати особливості вст

ановлення та перевірки осіб, що звернулись за вчиненням нотаріальних дій;

визначити порядок та прави

ла підписання нотаріальних документів;

проаналізувати підстави відмови від вчинення нотаріальних дій,

визначити порядок та особливості оскарження такої відмови;

вк

зазати порядок оплати нотаріальних дій, надання пільг при сплаті державного мита;

вказати недоліки та прогалини чинного законодавс

тва, що регламентує відносини між нотаріусом і його клієнтом при вчиненні нотаріальних дій;

розробити рекомендації щодо усунення недоліків чинного законодавства

щодо вдосконалення існуючого механізму вчинення нотаріальних дій.

Завданням нотаріату є забезпечення захисту та охорони власності, прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, сприяння у зміцненні законності та правопорядку, попередження правопорушень.

Нотаріус має розрізняти свої інтереси та інтереси особи, яка звертається до нього, керуючись тим, щоб саме інтереси останньої були якнайкраще забезпечені. Передбачені законом персоніфіковані обмеження у праві вчинення нотаріальних дій - один із дійових засобів посилення об'єктивності нотаріуса (ст. 9 Закону України "Про нотаріат").

У спілкуванні з особами, які до нього звертаються, нотаріус зобов'язаний сприяти їм у здійсненні їхніх прав і захисті законних інтересів, роз'яснювати права та обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду. Для цього нотаріус повинен усвідомлювати межі своїх знань із предмета, не перебільшувати значущості власних послуг для особи, поважати право особи на консультацію в іншого спеціаліста, діяти як чесний і відвертий порадник і утримуватися від участі у справах свого клієнта з питань, не пов'язаних із його професією.

Моя курсова робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновку, списку використаної літератури та додатків.

Перший розділ Поняття нотаріальних дій та загальні правила їх вчинення складається з трьох підпунктів. В ньому розкривається поняття нотаріальних дій, місце і строки їх вчинення, а також підстави для відкладення чи зупинення нотаріальних дій.

Другий розділ має назву Діяльність нотаріальних органів щодо встановлення і перевірки осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій, підписання посвідчуваних документів, цей розділ також складається із трьох підпунктів. В ньому визначено порядок встановлення особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальних дій, перевірки дієздатності фізичних осіб, та правоздатності юридичних осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій, а також умови і порядок підписання нотаріально посвідчуваних документів.

Третій розділ Відмова у вчиненні нотаріальних дій включає визначення дій нотаріуса при здійсненні відмови у вчиненні нотаріальних дій та особливості оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні.

Останній четвертий розділ Оплата нотаріальних дій має також два підрозділи. В ньому визначено порядок справляння державного мита за вчинення нотаріальних дій та надання пільг щодо сплати державного мита.

В процесі написання курсової роботи я використовувала різні джерела. Зокрема, нормативно-правові джерела: Конституція України, Закон України «Про нотаріат», Закон України «Про електронний цифровий підпис», Консульський статут України, Декрет Кабінету Міністрів України «Про державне мито» , Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами, Положення про державний нотаріальний архів, Указ президента України «Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій» та інші; наукову літературу: Довідник нотаріуса: зразки нотаріальних документів, роз'яснення, коментарі Єрух А.М., Козьяков Ю.М., Круковес Н.В., Комарова В.В. Нотаріат в Україні, Кондратенко М.І. Законодавство України про нотаріат, Радзієвська Л.К., Пасічник С.Г. Нотаріат в Україні, Семаков Г.С., Кондратова С.П. Нотаріат в Україні, Фурса С.Я., Фурса Є.І. Нотаріат в Україні, Сміян.Л., Ю. Нікітін, П. Хоменко Нотаріат в Україні та інші. Також я використовувала деякі періодичні видання: Юридичний вісник України Степаненко В. «Нотаріат: пошук нових підходів», Русецька Ольга «Нотаріат реформовано», Пашковська Тетяна «Нотаріат: перезавантаження» та «Сучасні тенденції розвитку нотаріату в Україні» автор невідомий; Юридичний журнал Право України Л. Єфіменко «Реформа нотаріату - виклики сьогодення» та інші.

До своєї курсової роботи я додала такі додатки: договір купівлі-продажу квартири, а також земельної ділянки, попередній договір на укладення договору купівлі-продажу квартири, договір довічного утримання, договір позики грошових коштів, заява про згоду на тимчасовий виїзд за кордон дитини, заява про прийняття спадщини за заповітом

довіреність на користування автомобілем, доручення на управління і розпорядження майном, доручення на продаж квартири та інші.

І. ПОНЯТТЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ ТА ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ЇХ ВЧИНЕННЯ

1.1 ПОНЯТТЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ

У чинному нотаріальному законодавстві не дано визначення поняття нотаріальної дії, хоча цей термін широко використовується. Під нотаріальною дією розуміється посвідчення безспірних прав та фактів, що мають юридичне значення, а також вчинення інших дій, спрямованих на позасудову охорону прав і інтересів осіб, що належать до повноважень нотаріальних органів. Окрім того, нотаріальна дія є окремою дією нотаріуса чи іншої уповноваженої особи, вчинення якої не є підприємницькою діяльністю, не має на меті одержання прибутку та здійснюється в інтересах особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на такі категорії осіб: державні (у державних нотаріальних конторах та архівах) та приватні нотаріуси; посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів; консульські установи і дипломатичні представництва України, а також головні лікарі лікарні, їх заступники по медичній частині, чергові лікарі, начальники госпіталів, директор і головний лікар будинку для осіб похилого віку та інвалідів, капітани суден, командири військових частин, начальники установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, начальники експедицій мають право вчиняти такі нотаріальні дії як посвідчення заповітів та доручень. Нотаріуси та інші посадові особи вчиняють нотаріальні дії в порядку та з дотриманням правил, встановлених чинним законодавством, а також норм міжнародного права та міждержавних угод. Правила вчинення та реєстрації нотаріальних дій, юридична сила актів є однаковими для державних та приватних нотаріусів. Звичайно, окремі нотаріальні дії різняться сукупністю вимог до їх вчинення, але існують певні загальні правила нотаріального провадження, до яких слід віднести:

Місце і строки вчинення нотаріальних дій;

Встановлення особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальних дій;

Перевірка дієздатності громадян та правоздатності юридичних осіб, що беруть участь в угодах, а також перевірка повноважень представників;

Підписання нотаріально посвідчува

них документів;

Витребування відомостей та документів, необхідних для вчинення нотаріальних дій;

Вимоги до документів, необхідних для в

чинення нотаріальних дій;

Заходи що вживаються нотаріусами та іншими посадовими особами, які вчиняють нотаріальні дії при виявленні порушень закону;

Відм

ова у вчиненні нотаріальних дій;

Оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні;

Нотарі

альне діловодство;

Оплата нотаріальних дій.

Вчинена нотаріальна дія є безспірним фактом, що не потребує додаткового доказу в суді, інших органів державної влади та

місцевого самоврядування, а також на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, якщо рішенням суду, що вступило в законну силу, не було встановлено іншого.

1.2 МІСЦЕ І СТРОКИ ВЧИНЕННЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ

Нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом на всій території України, за винятком випадків, передбачених Законом "Про нотаріат" та інших випадків, передбачених законодавством України (до уваги беруться правила предметної та територіальної компетенції).

Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, в приміщенні виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради народних депутатів.

В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями, але в межах діяльності нотаріуса - нотаріального округу. Нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу.

Нотаріальний округ - територія, в межах якої приватний нотаріус здійснює нотаріальну діяльність і має нотаріальне бюро (контору).

Нотаріальні округи визначаються відповідно до адміністративно-територіального устрою України. В містах з районним поділом округом діяльності нотаріуса є вся територія міста. Перелік нотаріальних округів, а також кількість нотаріусів у кожному нотаріальному окрузі затверджує Міністерство юстиції України.

Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, чи поза приміщенням, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, в посвідчувальному написі і в реєстрі нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії (на дому, в лікарні, на підприємстві, в установі, організації та ін.) із зазначенням адреси, а також причин, з яких нотаріальна дія була вчинена поза вказаними приміщеннями.

Потреба у вчиненні нотаріальних дій поза приміщенням нотаріальної контори державного нотаріального архіву, чи поза приміщенням, яке є робочим місцем приватного нотаріуса виникає в більшості випадків з поважних причин, до яких можна віднести захворювання, інвалідність, похилий вік особи, яка звертається до нотаріуса. На практиці таким чином найчастіше посвідчуються заповіти, договори довічного утримання, дарування, довіреності. Слід відзначити, що в такому випадку нотаріусу відшкодовуються фактичні транспортні витрати, здійсненні ним для виїзду у зазначене місце.

Строки вчинення нотаріальних дій. За загальним правилом, нотаріальні дії вчиняються після їх оплати в день подачі нотаріусу всіх необхідних документів. Однак за певних обставин можливе відкладення чи зупинення вчинення нотаріальної дії.

1.3 ПІДСТАВИ ДЛЯ ВІДКЛАДЕННЯ І ЗУПИНЕННЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ

Відкладення нотаріальної дії можливе з ініціативи нотаріуса чи іншої уповноваженої на те особи, а також з ініціативи заінтересованих осіб.

Підставами для відкладення вчинення нотаріальної дії з ініціативи нотаріуса є:

1. Необхідність витребування додаткових відомостей, або документів від громадян, посадових осіб, підприємств, установ і організацій. У такий спосіб нотаріуси сприяють додержанню принципів законності та об'єктивності вчинення нотаріальних дій допомагають громадянам та юридичним особам у здійсненні їхніх законних прав та інтересів. У деяких випадках подання необхідних документів вимагається нотаріусом від громадянина, що звертається за вчиненням нотаріальної дії, що іноді ускладнюється рядом обставин.

Наприклад, орган РАЦСу відмовляється видати свідоцтво про смерть спадкоємцеві, який не є родичем померлого; деякі документи взагалі не видаються на руки заінтересованим особам.

Згідно з установленим Законом України «Про нотаріат» місячним строком для витребування відомостей і документів нотаріус указує в межах цього строку відповідний термін, протягом якого він має одержати відомості й документи.

2. Направлення документів на експертизу, якщо у нотаріуса виникають сумніви щодо достовірності документів.

3. Впевнитись у відсутності у заінтересованих осіб заперечень проти вчинення цієї дії, наприклад, коли відповідно до закону нотаріус повинен отримати згоду інших співвласників на відчуження одним із співвласників частки свого майна.

В будь-якому випадку строк, на який відкладається вчинення нотаріальної дії, не може перевищувати одного місяця.

За заявою заінтересованої особи, яка бажає звернутися до суду для оспорювання права або факту, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії повинно бути відкладено на строк не більше десяти днів. Якщо за цей строк від суду не буде одержано повідомлення про надходження заяви, нотаріальна дія повинна бути вчинена.

У разі одержання від суду повідомлення про надходження заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом, і набуття чинності рішення суду.

Перелік підстав для відкладення вчинення нотаріальної дії не є вичерпним - законодавством України можуть бути встановлені й інші підстави для відкладення і зупинення нотаріальних дій.

Закон України «Про нотаріат» не вказує, як слід нотаріусові процесуально оформити відкладення і зупинення нотаріальної дії. Необхідність процесуального оформлення цих дій нотаріуса можна обґрунтувати тим, що таке оформлення буде застереженням для подання на нотаріуса необґрунтованих скарг з боку заінтересованих осіб, до того ж це буде полегшувати і організовувати роботу нотаріуса. Винесення письмової постанови з обґрунтуванням підстав відкладення і зупинення вчинення нотаріальної дії буде найбільш доцільним процесуальним оформленням цих дій.

ІІ. ДІЯЛЬНІСТЬ НОТАРІАЛЬНИХ ОРГАНІВ ЩОДО ВСТАНОВЛЕННЯ І ПЕРЕВІРКИ ОСІБ, ЯКІ ЗВЕРНУЛИСЯ ЗА ВЧИНЕННЯМ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ, ПІДПИСАННЯ НОТАРІАЛЬНО ПОСВІДЧУВАНИХ ДОКУМЕНТІВ

2.1 УСТАНОВЛЕННЯ ОСОБИ, ЯКА ЗВЕРНУЛАСЯ ЗА ВЧИНЕННЯМ НОТАРІАЛЬНОЇ ДІЇ

Установлення особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії, є обов'язковим правилом нотаріальної практики. Нотаріус повинен пересвідчитися, що саме ця особа є заінтересованою особою і саме відносно неї вчиняється нотаріальна дія.

Встановлюється особа громадянина за документами, що виключають будь-які сумніви щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (ст. 43 Закону України "Про нотаріат").

По-перше, паспорт. Мається на увазі, що це може бути паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний або службовий паспорт, національний паспорт іноземця чи документ, що його заступає із зазначенням законності перебування в Україні (віза).

По-друге, посвідчення особи. До них відносять посвідчення особи моряка, посвідчення водія, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи громадянина, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, але не є громадянином України, довідка про звільнення з місць позбавлення волі. Але посвідчення особи моряка не може бути використане для встановлення особи при укладанні цивільно-правових угод, банківських операціях, оформленні доручень для представництва.

Встановлення осіб, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за свідоцтвом про народження і підтвердженням одного з батьків, що ця особа є його дитиною.

Встановлення особи громадянина можливе і за іншими документами, які не викликають сумнівів щодо особи громадянина.

Якщо нотаріальна дія вчиняється представником за дорученням фізичної чи юридичної особи, то нотаріусом перевіряється і особа представника. А у випадках, коли за громадянина, який внаслідок фізичної вади, хвороби чи з будь-яких інших причин не може підписати угоду, заяву або інший документ, підписується інший громадянин, то нотаріус установлює особу громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії, а також особу громадянина, який за нього підписався.

Документи, що посвідчують особу громадян, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії, їхніх представників, а також представників установ, підприємств та організацій, повертаються особам, що їх подали, без залишення копій, але в реєстрі обов'язково треба записати найменування документа, його номер, дату видачі й найменування установи, яка видала документ. Тільки у випадках засвідчення вірності копій документа чи виписок із документа не вимагається вказувати в реєстрі всі дані документа, пред'явленого для встановлення особи громадянина. Досить у реєстрі зробити позначку "Особу встановлено".

Треба також вказати, що не по кожній нотаріальній дії можна пред'являти всі перераховані в Інструкції документи, які свідчать про особу громадянина. З урахуванням характеру нотаріальної дії вимагаються й певні документи, що встановлюють особу громадянина.

Якщо поданий нотаріусу документ не дає можливості зробити висновок щодо тотожності громадянина з особою, зображеною в цьому документі, громадянин, який звертається за вчиненням нотаріальної дії, має право запросити свідків. При неможливості залучення свідків або у разі необхідності перевірки дійсності поданого документа, даних, що в ньому містяться, чи інших обставин нотаріус має право направити запит до відповідних уповноважених органів.

Реквізити документа, за яким встановлено особу громадянина, записуються нотаріусом у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.

Копія документа, на підставі якого встановлюється особа, долучається нотаріусом до примірника правочину (свідоцтва), що залишається в його справах.

2.2 ПЕРЕВІРКА ДІЄЗДАТНОСТІ ГРОМАДЯН ТА ЮРИДИЧНИХ ОСІБ, ЯКІ ЗВЕРНУЛИСЯ ЗА ВЧИНЕННЯМ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ

У статті 44 Закону України « Про нотаріат» закріплюється перевірка дієздатності громадян та юридичних осіб які звернулися за вчиненням нотаріальних дій.

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь. Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом або іншими документами, передбаченими статтею 43 Закону України «Про нотаріат» (крім посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, виданого за місцем роботи фізичної особи), які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії.

У разі потреби нотаріусу надається довідка про те, що особа не страждає на психічний розлад, який може вплинути на її здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними. У разі наявності сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, нотаріус зобов'язаний звернутися до органу опіки та піклування за місцем проживання відповідної фізичної особи для встановлення факту відсутності опіки або піклування над такою фізичною особою. При перевірці цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи нотаріус зобов'язаний ознайомитися з установчими документами, свідоцтвом про державну реєстрацію і витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців цієї юридичної особи і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності.

У разі наявності у нотаріуса сумнівів щодо поданих документів він може витребувати від цієї юридичної особи, державного реєстратора, органів державної податкової служби, інших органів, установ та фізичних осіб додаткові відомості або документи.

Нотаріус при посвідченні правочинів, вчиненні інших нотаріальних дій за участю уповноваженого представника встановлює його особу відповідно до вимог статті 43 цього Закону, а також перевіряє обсяг його повноважень.

Нотаріусу подається довіреність або інший документ, що надає повноваження представникові. Дійсність довіреності перевіряється нотаріусом за допомогою Єдиного реєстру довіреностей.

Якщо від імені юридичної особи діє колегіальний орган, нотаріусу подається документ, в якому закріплено повноваження даного органу та розподіл обов'язків між його членами.

У разі наявності сумнівів щодо уповноваженого представника, а також його цивільної дієздатності та правоздатності нотаріус має право зробити запит до відповідної фізичної чи юридичної особи.

Нотаріус зобов'язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін.

Встановлення дійсних намірів однієї із сторін правочину може бути здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони з метою виключення можливості стороннього впливу на її волевиявлення. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.

2.3 ПІДПИСАННЯ НОТАРІАЛЬНО ПОСВІДЧУВАНИХ ДОКУМЕНТІВ

При посвідченні правочинів та вчиненні інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством, перевіряється справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулись за вчиненням нотаріальної дії.

За загальним правилом, підписання правочинів, заяв та інших документів здійснюється в присутності нотаріуса або уповноваженої посадової особи, а якщо документ був підписаний без їхньої участі, -- громадянин повинен особисто підтвердити, що це його підпис.

Якщо громадянин унаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин не може власноручно підписатися, то за його дорученням у його присутності та в присутності нотаріуса правочин, заяву чи інший документ може підписати інший громадянин. При цьому нотаріус встановлює особу громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії, і особу громадянина, який за нього підписується. Про причини, з яких даний громадянин не міг підписати документ власноруч, зазначається у посвідчувальному написі. Правочин за такого громадянина не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено.

Якщо громадянин, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії, неписьменний або сліпий, нотаріус зачитує йому текст необхідного документа (про що робиться відповідна помітка); якщо сліпий громадянин письменний, він сам підписує документ.

Якщо глухий, німий або глухонімий громадянин, який звернувся до нотаріуса, письменний, він сам читає і підписує документ; якщо неписьменний -- при вчиненні нотаріальної дії повинна бути присутня письменна особа, яка може порозумітися з ним, пояснити зміст і наслідки вчинюваної нотаріальної дії, а також засвідчити своїм підписом, що зміст правочину відповідає волі такого громадянина.

Згідно з чинним законодавством, нотаріус може не вимагати з'явлення кожного разу відомих йому посадових осіб юридичних осіб, якщо він має зразки підписів цих осіб, одержані при особистому зверненні, і справжність їхнього підпису не викликає сумніву.

Не дозволяється застосування зразків підписів при посвідченні правочинів, тексти яких викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів.

Застосування електронного цифрового підпису (Закон України «Про електронний цифровий підпис» від 22.05.2003 № 852-ІУ) на правочинах здійснюється нотаріусом при наявності технічних можливостей роботи з електронними документами на підставі попередньої письмової згоди підписувача на застосування електронного цифрового підпису. Заява повинна містити перелік правочинів, на яких застосовуватиметься електронний цифровий підпис. У разі застосування електронного цифрового підпису нотаріус повинен встановити особу підписувача та перевірити його дієздатність, а також обсяг правоздатності юридичної особи та повноважень її представника.

Перевірка цілісності електронного документа здійснюється шляхом перевірки електронного цифрового підпису.

Як оригінал електронного документа не може бути застосоване свідоцтво про право на спадщину; документ, який, відповідно до законодавства, може бути створений лише в одному оригінальному примірнику, крім випадків існування централізованого сховища оригіналів електронних документів та інших випадків, передбачених законом.

Чинність і належність відкритого ключа підписувачу перевіряється за допомогою посиленого сертифіката ключа, виданого акредитованим центром сертифікації ключів. Посилений сертифікат ключа, крім обов'язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа (стаття 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис»). Посилений сертифікат ключа може бути як в електронній формі, так і у формі документа на папері.

При посвідченні правочинів нотаріусом у текстах правочинів також мають зазначатись: для фізичних осіб -- ідентифікаційний номер за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, для юридичних осіб -- ідентифікаційний код за даними Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. На підтвердження наявності ідентифікаційного номера (коду) нотаріусу подається відповідна завірена уповноваженою особою довідка або (витяг), фотокопія якої (го) долучається до примірника правочину, який залишається у справах нотаріуса.

ІІІ. ВІДМОВА У ВЧИНЕННІ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ

3.1 ДІЇ НОТАРІУСА ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ВІДМОВИ У ВЧИНЕННІ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ

Нотаріус чи інша посадова особа відмовляють у вчиненні нотаріальних дії, якщо вчинення такої дії суперечить закону; ці дії підлягають вчиненню іншим нотаріусом або іншою посадовою особою; за вчиненням нотаріальної дії звернулася недієздатна особа або представник, який не має необхідних повноважень, коли угода, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, передбаченим у її статуті чи положенні.

Нотаріус не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, які не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що по­рочать честь і гідність громадян.

Нотаріус повинен викласти причини відмови у письмовій формі (на прохання особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії) і у три­денний строк винести мотивовану постанову про таку відмову і роз'яснити порядок її оскарження в суді (ст. 50 Закону).

Оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні

Для запобігання порушенню законності та охорони прав громадян і юридичних осіб важливе значення мають урегульовані законодавством підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій (ст. 49 Закону України "Про нотаріат").

Стаття 49 Закону регулює загальні підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій, що їх можна виділити у дві групи. Перша група - це підстави, які взагалі не дають можливості вчинити нотаріальні дії. До другої групи відносять підстави, які не дають можливості вчинити нотаріальну дію в якийсь момент, але після усунення їх вчинення нотаріальної дії стає можливим.

Таким чином, до першої групи підстав відмови належать:

вчинення дії, що суперечить закону;

подання документів для вчинення нотаріальної дії, які суперечать закону або містять відомості, що принижують честь і гідність громадян;

суперечність цілям, указаним у статуті чи положенні угоди, що укладається від імені юридичної особи;

якщо вчинення дії взагалі не входить до компетенції нотаріальних органів.

До другої групи підстав відмови відносять:

звернення за вчиненням нотаріальної дії не до того нотаріуса чи посадової особи, які мають право вчинити цю нотаріальну дію;

звернення за вчиненням нотаріальної дії недієздатної особи;

звернення за вчиненням нотаріальної дії представника, який не має необхідних повноважень;

звернення за вчиненням нотаріальної дії особи, яка знаходиться в стані афекту, алкогольного чи наркотичного сп'яніння.

Відповідно до закону відмова у вчиненні нотаріальної дії або неправильне її вчинення можуть оскаржуватися в суді (ст. 50 Закону України "Про нотаріат"). Такі справи розглядаються судом у порядку окремого провадження. Внаслідок розгляду і вирішення цих справ суд може визнати незаконними вчинені конкретні нотаріальні дії та скасувати їх або зобов'язати нотаріуса чи посадову особу, яка вчиняє нотаріальні дії, вчинити ті чи ті нотаріальні дії, якщо в цьому було неправомірно відмовлено.

3.2 ОСКАРЖЕННЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ АБО ВІДМОВИ У ЇХ ВЧИНЕННІ

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про нотаріат" нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Заінтересована особа має право подати скаргу до районного (міського) суду за місцезнаходженням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, виконкому місцевої ради чи робочого місця приватного нотаріуса.

Скарги на дії консульських службових осіб і працівників консульських установ розглядаються в порядку підлеглості (ст. 19 Консульського статуту України), а не в судовому порядку. Такі скарги подаються на ім'я голови консульської установи України або на ім'я дипломатичного представника України в країні перебування або до Міністерства закордонних справ України.

Законом визначено й підсудність справ по скаргах на дії посадових осіб, які посвідчують заповіти й доручення, що прирівнюються до нотаріально посвідчених (ст. 40 Закону України "Про нотаріат"). Такі скарги подаються до суду за місцезнаходженням лікарні, іншого стаціонарного лікувально-профілактичного закладу, санаторію, будинку для престарілих та інвалідів, експедиції, госпіталю, військово-лікувального закладу, військової частини, з'єднання, установи, військово-навчального закладу, місця позбавлення волі.

Скарги на неправильне посвідчення заповіту або на відмову в цьому посвідчені капітаном морського судна чи судна внутрішнього плавання, що плаває під прапором України, подаються до суду за місцем порту приписки судна.

Заінтересованими особами, які мають право подати скаргу на нотаріальні дії чи на відмову в учиненні їх, є особи, відносно яких мала бути вчинена нотаріальна дія, або громадяни чи організації, що брали безпосередню участь у вчиненні нотаріальної дії, що оскаржується.

Для принесення скарги на дії нотаріуса чи посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії, законодавством передбачено десятиденний строк. Цей строк обчислюється з наступного дня після вчинення оскарженої нотаріальної дії або відмови вчинити нотаріальну дію і вважається не пропущеним, якщо до його закінчення скарга була подана (здана на пошту) органові, що виконує нотаріальні дії, чи безпосередньо до суду. Пропущений заінтересованою особою строк для принесення скарги може бути поновлений судом за наявності поважних причин пропуску строку.

Особливістю цієї категорії справ є те, що скарга чи заява подаються до суду через нотаріуса або посадову особу, яка вчиняє нотаріальні дії. Нотаріус чи посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, повинні передати скаргу, заяву зі своїми поясненнями щодо сутності скарги, заяви разом з оригіналами або копіями необхідних документів до суду протягом трьох днів з дня одержання скарги чи заяви.

Суттєвою обставиною розгляду цих справ є правильне визначення кола заінтересованих осіб. Крім скаржника, у справі беруть участь нотаріуси та інші посадові особи, що вчиняють нотаріальні дії, як заінтересовані особи. Вони мають усі права, передбачені ст. 99 ЦПК України, і несуть передбачені законом обов'язки. Якщо справа порушується за заявою прокурора, суд притягує до участі у справі осіб, відносно яких вчинялася нотаріальна дія чи було відмовлено в її вчиненні. Крім того, заінтересованими особами можуть бути родичі скаржника, його подружжя, органи державного управління, інші спадкоємці.

Якщо вчинення нотаріальної дії зачіпає права і обов'язки особи, яка безпосередньо приймала участь у здійсненні нотаріальної дії, то вона може подати скаргу на дії нотаріуса, яка буде розглядатися в порядку окремого провадження.

Таким чином, у порядку позовного провадження розглядаються заяви інших осіб, котрі оспорюють права та обов'язки, набуття яких пов'язане з вчиненням нотаріальної дії.

ІV. ОПЛАТА НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ

4.1 СПРАВЛЯННЯ ДЕРЖАВНОГО МИТА ТА ОПЛАТА ВЧИНЮВАНИХ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ

За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси та посадові особи виконкомів місцевих рад справляють державне мито.

Питання, пов'язані з оплатою нотаріальних дій, регулюються: Законом України «Про нотаріат», декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито», Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, указами Президента України «Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій».

Державне мито справляється за ставками, в розмірах частин неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та в процентному відношенні до відповідної суми документа, наприклад, вартості відчужуваного майна.

Державне мито сплачується готівкою, шляхом перерахувань із рахунку платника в кредитній установі чи митними марками.

За вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами, а також виконкомами сільських, селищних та міських рад державне мито сплачується до вчинення нотаріальних дій, а за видачу дублікатів документів, що є в справах нотаріальної контори, копій документів, - одночасно з видачею. При цьому за дії, вчинені виконкомами сільських рад, державне мито сплачується виключно готівкою. Виконком сільської ради видає платникові квитанцію про сплату мита, а на документах, що видаються платникові, а у відповідних документах і в книгах сільської ради робиться відмітка про суму стягнутого мита і вказується номер квитанції.

У державних нотаріальних конторах у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій вказується сума внесеного державного мита, дата й номер банківського документа.

За видачу свідоцтв про право на спадщину державне мито стягується з вартості всього майна, що переходить у спадок, визначеної на день відкриття спадщини. У тих випадках, коли є кілька спадкоємців (у тому числі спадкоємців за законом, за заповітом чи тих, які мають право на обов'язкову частку) державне мито обчислюється з тієї частки спадщини, що належить кожному спадкоємцеві.

За наявності неповнолітніх спадкоємців на момент відкриття спадщини державне мито справляється тільки з повнолітніх спадкоємців у тій сумі, що відповідає їхній частині у спадщині, незалежно від того, що на час отримання свідоцтва про право на спадщину вони досягли повноліття.

Якщо за заявою спадкоємців свідоцтво про право на спадщину видається на частку спадкового майна, державне мито обчислюється з тієї частки, що вказана у виданому свідоцтві. У разі видачі в подальшому свідоцтва на решту майна мито обчислюється із загальної його вартості, а до сплати пред'являється різниця між обчисленою сумою та сумою, сплаченою за видачу попередніх свідоцтв.

За повторні свідоцтва про право на спадщину, що видаються на підставі ухвали суду про недійсність попередніх свідоцтв, державне мито справляється на загальних підставах. При цьому сума мита, сплачена за первісне свідоцтво, підлягає поверненню або ж за заявою платника зараховується в рахунок суми, що належить до сплати за видачу нового свідоцтва, якщо не минув рік з дня зарахування цієї суми до бюджету.

За видачу свідоцтв про право на спадщину акредитивів і чеків Державного експортно-імпортного банку України державне мито сплачується на загальних підставах.

За видачу подружжю свідоцтва про право на спадщину майна, нажитого за час шлюбу, після смерті одного з них державне мито справляється з вартості тієї його частки, що фактично переходить у спадок.

Під час обчислення суми державного мита за посвідченням договорів відчуження нерухомого майна, що знаходиться у власності фізичних або юридичних осіб, вартість таких договорів приймається виходячи з суми Договору, але не нижче від його інвентаризаційної чи балансової вартості з урахуванням коефіцієнтів індексації вартості цих об'єктів та зносу на момент відчуження, про що вказується в довідках-характеристиках бюро технічної інвентаризації.

Державне мито за посвідчення договорів відчуження земельних ділянок, переданих громадянам безплатно для ведення підсобного господарства, будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, садівництва, дачного і гаражного будівництва, обчислюється з суми договору, але не нижче від нормативної ціни земельної ділянки, встановленої Законом України "Про плату за землю".

За посвідчення договорів, платежі за які провадяться періодично (наприклад, за договором оренди майна), сума з якої обчислюється і сплачується державне мито, визначається з загальної суми платежів за договір за весь час його дії. Якщо ж договір укладено на невизначений строк, то мито обчислюється і сплачується, виходячи з загальної суми платежів за договором, але не більш ніж за три роки.

За посвідчення договорів, суму яких визначено виразом "від-до", державне мито обчислюється виходячи з більшої суми. Отже, за посвідчення договорів міни державне мито. За посвідчення договорів про поступку вимозі та переведення боргу, про продовження строку дії раніше укладеного договору або збільшення початкової суми договору державне мито обчислюється виходячи з оцінки нездійснених прав і невикористаних обов'язків або суми, на яку збільшується сума раніше укладених договорів.

За посвідчення договору майнового найму, за умовами якого до суми платежів зараховується вартість зведених наймачем будівель та інших споруд, обладнання приміщень, вартість проведеного наймачем капітального ремонту тощо, сума, з якої обчислюється і справляється мито, визначається з розміру платежів за договором, з урахуванням витрат наймача.

За вчинення нотаріальних дій державне мито справляється в таких розмірах:

* за посвідчення договорів відчуження житлових будинків, квартир, кімнат, дач, садових будинків, гаражів, а також інших об'єктів нерухомого майна, які перебувають у власності громадянина-продавця -- 1% суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

* за посвідчення договорів відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності громадянина-продавця -- 1 % суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Ці положення встановлені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 23 березня 1999 p. № 539-XIV. Особливу увагу необхідно акцентувати на тому, що ці ставки державного мита поширюються лише на угоди щодо переліченого майна, продавцем якого є громадянин. Ці ставки не поширюються на угоди, де відчужувачем нерухомого майна виступають юридичні особи, а також на угоди, де відчужувачем є громадянин, але він не є продавцем. Наприклад, при відчуженні майна -- даруванні, громадянин власник не є продавцем, бо він виступає як даритель, так само як і при угоді довічного утримання відчужувач не виступає продавцем майна. Вказані ставки поширюються лише на угоди купівлі-продажу та міни нерухомого майна;

* за видачу свідоцтва про право на спадщину для використання його за кордоном у разі, коли вартість спадкового майна на день учинення нотаріальних дій невідома, державне мито справляється в розмірі 0,03% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

* за посвідчення договорів купівлі-продажу майна державних підприємств, а також за посвідчення договорів застави -- 0,1 % вартості майна, що викуповується, або предмета застави;

* за посвідчення договорів відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів: дітям, одному з подружжя, батькам -- 1% суми договору, не нижчої від дійсної вартості транспортного засобу, іншої самохідної машини, механізму, а в разі відчуження іншим особам -- 5% суми договору, не нижчої від дійсної вартості транспортного засобу, іншої самохідної машини, механізму;

* за посвідчення інших договорів, що підлягають оцінці,

-- 5% суми договору, але не менш як 0,05 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

* за посвідчення договорів поділу майна, договорів поруки та інших угод, що не підлягають оцінці, -- 0,05 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

* за посвідчення заповітів -- 0,05 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

* за видачу свідоцтва про право на спадщину: одному з подружжя, батькам, повнолітнім дітям, онукам, правнукам, братам, сестрам, діду, бабі, іншим спадкоємцям -- 0,5% суми спадщини;

* за видачу подружжю свідоцтва про право власності на частку в спільному майні, нажитому за час шлюбу, -- 0,03 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

* за посвідчення доручень на право користування й розпорядження майном, окрім транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів, та здійснення кредитних операцій: дітям, одному з подружжя, батькам -- 0,03, іншим громадянам -- 0,1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

* за посвідчення доручень на право користування і розпорядження транспортними засобами: дітям, одному з подружжя, батькам -- 0,1, іншим громадянам -- 0,3 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

* за посвідчення загальних доручень на право користування майном, якщо доручення видається дітям, подружжю, батькам, -- 0,03, а якщо іншим особам, то 0,1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

* за посвідчення загальних доручень на право користування транспортними засобами: дітям, подружжю, батькам

-- 0,1, іншим громадянам -- 0,3 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

* за посвідчення інших доручень -- 0,02 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

* за вжиття заходів до охорони спадкового майна -- 2 неоподатковувані мінімуми доходів громадян;

* за вчинення морського протесту -- 0,3 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

* за вчинення протестів векселів, пред'явлення чеків до платежу і посвідчення несплати чеків -- 0,3 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

* за вчинення виконавчих написів -- 2% суми, що стягується, але не менш як 0,01 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

* за засвідчення вірності перекладу документа з однієї мов на інші (за сторінку) -- 0,03 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

* за засвідчення вірності копій документів та витягів із них (за сторінку) -- 0,01 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

* за засвідчення справжності кожного підпису на документах, у тому числі справжності підпису перекладача (за кожний документ) -- 0,02 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

* за передачу заяв громадян, державних установ, підприємств, організацій, селянських (фермерських) господарств, колективних сільськогосподарських підприємств, кооперативних, громадських об'єднань іншим громадянам та організаціям, а також вчинення інших, передбачених ст. 34 Закону України "Про нотаріат", дій, -- 0,03 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

* за видачу дублікатів нотаріально посвідчених документів -- 0,03 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Державне мито не сплачується, якщо в спадкове майно входять вклади в установах Ощадбанку та в інших кредитних установах, страхові суми за договорами особистого й майнового страхування, облігації державних позик та інші цінні папери, а також суми заробітної плати, авторське право, суми авторського гонорару і винагород за відкриття, винахід, раціоналізаторську пропозицію та промислові зразки.

Звільняються від сплати державного мита при видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємці, якщо в спадщину входить майно осіб селянського (фермерського) господарства, а спадкоємці є членами цього господарства.

Державне мито з угод, за якими одна сторона звільняється від сплати державного мита, сплачується повністю другою стороною, якщо вона також не звільнена від сплати мита.

Державне мито підлягає поверненню частково або повністю в тому випадку, коли мито було внесено в більшому розмірі, ніж це передбачено законом, а також коли державна нотаріальна контора або виконком місцевої ради відмовив у вчиненні нотаріальних дій.

Повернення державного мита проводиться на підставі заяви, яка повинна бути подана протягом року від дня зарахування державного мита до бюджету, до державної нотаріальної контори. На підставі цієї заяви нотаріальна контора подає до фінансового відділу району чи міста, до бюджету якого надійшло державне мито і де знаходиться другий примірник документа про його сплату, разом із заявою платника і свій висновок. У висновку вказується, з яких обставин є підстава для часткового чи повного повернення державного мита. Крім того, нотаріальна контора подає оригінали документів, що підтверджують сплату державного мита, якщо воно підлягає поверненню в повному розмірі.

Повернення державного мита, сплаченого до виконкому сільської ради, проводиться цим виконкомом на підставі письмового розпорядження голови виконкому із зазначенням причин, за яких виникла потреба повернення державного мита.

Оплата вчинюваних приватним нотаріусом дій провадиться за домовленістю між нотаріусом і громадянином чи юридичною особою, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії (ст. 31 Закону України "Про нотаріат"), але не менша ніж державне мито за відповідні дії. Оплата додаткових послуг правового характеру, що надаються приватними нотаріусами і не належать до вчинюваної нотаріальної дії, також провадиться за домовленістю сторін.

Усі суми, що їх отримує приватний нотаріус за вчинення нотаріальних дій, є його доходом. З отриманого доходу в порядку, встановленому чинним законодавством, приватний нотаріус сплачує податки. Оподаткування доходу приватного нотаріуса провадиться не тільки на підставі Закону України "Про нотаріат", яким передбачено справляння з доходу приватного нотаріуса прибуткового податку, а й на підставі інших нормативних актів. Так, Закон України "Про збір обов'язкове державне пенсійне страхування" визначає приватних нотаріусів як платників податку на обов'язкове державне пенсійне страхування, а Закон України "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" визначає приватних нотаріусів як платників збору на обов'язкове соціальне страхування (у тому числі збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття).

4.2 ПІЛЬГИ ЩОДО СПЛАТИ ДЕРЖАВНОГО МИТА

Законодавство передбачає певні пільги щодо сплати державного мита. Від сплати державного мита звільняються:

громадяни - за видачу або засвідчення вірності копій документів, необхідних для призначення та одержання державних допомоги та пенсій, а також у справах опіки й усиновлення;

громадяни - за посвідчення їхніх заповітів і договорів д

арування майна на користь держави, а також на користь державних підприємств, установ та організацій;

фінансові органи та державні податкові інспекції - за видачу їм свідоцтва і дублікатів свідоцтв про право держави на спадщину та документів, необхідних для одержання цих свідоцтв, за вчинення державними нотаріальними конторами виконавчих написів про стягнення податків, платежів, зборів і недоїмок;


Подобные документы

  • Суб’єкти, місце і строки вчинення нотаріальних дій. Посвідчення правочин, для яких встановлена обов’язкова нотаріальна форма і за бажанням сторін. Підстави для відмови у їх вчиненні, порядок оскарження. Засвідчення фактичних даних. Вимоги до документів.

    презентация [932,1 K], добавлен 17.04.2019

  • Правова природа та практичне значення нотаріального посвідчення. Характеристика правової суті та роль нотаріусу. Загальні правила вчинення нотаріальних дій, підстави для відмови. Підписання нотаріально посвідчуваних правочинів, заяв та інших документів.

    контрольная работа [31,4 K], добавлен 21.11.2014

  • До системи принципів нотаріального права входять принципи законності, обгрунтованості нотаріальних актів, сприяння громадянам та організаціям у здійсненні їхніх прав і законних інтересів, національної мови, додержання таємниці вчинення нотаріальних дій.

    реферат [12,3 K], добавлен 28.01.2009

  • Деонтологія — етика поведінки нотаріуса як посадової особи. Питання деонтології в діяльності нотаріальних органів підрозділяються на обов'язки перед громадськістю й суспільством, перед особами, які звертаються до нотаріуса та обов'язки щодо професії.

    реферат [11,1 K], добавлен 28.01.2009

  • Структурний аналіз вчинення нотаріальних дій. Нотаріальні дії, спрямовані на надання виконавчої сили борговим та платіжним документам, процес оформлення цих документыв. Видача свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя.

    контрольная работа [38,8 K], добавлен 22.01.2008

  • Правовий статус нотаріуса як обов'язкового суб'єкта нотаріальних процесуальних правовідносин, його порівняльний аналіз із статусом судді в цивільному процесі. Понятійний апарат щодо процесуальних прав та обов'язків нотаріуса, їх законодавче закріплення.

    статья [31,7 K], добавлен 14.08.2013

  • Економічний та юридичний аспект поняття власності та права власності. Підстави виникнення та припинення права власності та здійснення цих прав фізичними та юридичними особами. Захист права приватної власності - речово-правові та зобов’язально-правові.

    курсовая работа [45,4 K], добавлен 02.05.2008

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.