Як показали останні події, наша держава має великі проблеми із забезпеченням національної безпеки. Їх накопичення врешті призвело до того, що було порушено державний суверенітет і Україна втратила контроль над значною частиною своєї території. Всі проблеми, які нині маємо у сфері національної безпеки і забезпечення суверенітету незалежної України у рамках цього підпункту розглянути просто неможливо. Тому слід зосередитися на головних, на тих, які на даний час є нагальними.

Це, насамперед, проблеми у соціально-політичній сфері, які спричиняє кризова ситуація, неспроможність влади ефективно керувати державою, відсутність реальної державної влади в деяких регіонах, розкол суспільства тощо. Звісно, з часом їх всі буде проаналізовано юристами і політологами, але якщо наша держава хоче зберегти те, що лишилося від її суверенітету, народ і влада повинні нарешті досягти консенсусу. Загрозою національній безпеці є і кризова ситуація в економіці. І те, що почалося підвищення цін, очікується підвищення тарифів, як ускладнює положення пересічних громадян. Все це - питання, які має вирішувати влада через уповноважені органи.

Але поки що виважених, науково обґрунтованих рекомендацій фахівців з цього приводу опубліковано небагато. Досить цінною вважаю розробку визнаних вітчизняних експертів у сфері національної безпеки О. Бєлова, О. Литвиненка і В. Горбуліна. Вони висувають цілком правильні ідеї щодо вирішення проблем, які постали в цій сфері перед Україною.

Так, можна погодитися з фахівцями в тому, що ми повинні наважитися подивитися правді в очі, відкинути багаторічні розмови про те, що в України немає зовнішньої загрози. Прийняти як непорушну реальність те, що державі потрібні не тільки й не стільки символи й підписи на деклараціях, скільки справжня, відчутна допомога й гарантії Бєлов О. Життя з ворогом: що робити у сфері безпеки / О.Бєлов, О. Литвиненко, В. Горбулин // Дзеркало тижня. - 2014. - 3 квітня. - С. 2..

Дійсно, Будапештський меморандум, який підписала Україна, відмовляючись від ядерної зброї, і на які покладала основні сподівання щодо забезпечення безпеки і суверенітету, виявився недієвим. Існує небезпека, що і інші важливі міжнародні договори не зможуть забезпечити тих, умов, на які розраховує наша держава.

Фахівці вважають, що нині боротися треба не тільки й не стільки за вступ до НАТО, оскільки у новому химерному світі ст. 5 Вашингтонського договору цілком може й не спрацювати, скільки за те, щоб Україна мала достатній оборонний потенціал і можливість оперативно залучати підтримку союзників для завдання противникові неприйнятного збитку. Варто боротися не за підписання договорів, хоча й це, безумовно, необхідно, а за доступ до ресурсів, і не тільки матеріальних, а й організаційних, інформаційних тощо, до досвіду НАТО, до процесу консультацій та ухвалення рішень Там само. - С. 2..

Україні також потрібна не тільки й не стільки перспектива членства в Євросоюзі, скільки цілком відчутний безвізовий режим, відкриті ринки, фінансова і консультативна допомога Брюсселя, повноформатна участь у Загальній політиці безпеки та оборони ЄС і т.д. Саме на вирішенні конкретних питань взаємодії і повинна сконцентруватися українська дипломатія. Підписання Асоціації з ЄС, навіть в урізаному вигляді є дуже позитивним здобутком на цьому напрямку. Євросоюз, підписуючи Угоду з очевидно тимчасовим урядом, тим самим надає йому додаткової легітимності, підриває центральну ідею російської пропаганди про нелегітимність київської влади Бєлов О. Життя з ворогом: що робити у сфері безпеки / О.Бєлов, О. Литвиненко, В. Горбулин // Дзеркало тижня. - 2014. - 3 квітня. - С. 2..

Усвідомлення зовнішньої загрози ставить цілу низку дуже важливих питань. Назріла необхідність глибокої перебудови самої парадигми безпеки. Формуючи в 1990-ті правову базу національної безпеки, український законодавець виходив з концепції людської безпеки (human security), гранично широко трактуючи проблематику. Саме тому РНБО України останні десятиліття займалася всім: від розвитку житлово-комунального господарства до забезпечення населення якісними і доступними лікарськими засобами. Це, безперечно, питання важливі й актуальні, але при цьому зовнішня політика, оборона, протидія іноземним спецслужбам відійшли на другий план. В Україні необхідно відновити традиційне розуміння національної безпеки як спектра проблем, якими займаються дипломати, військові й розвідники з контррозвідниками.

Дуже важливими є законодавчі зміни, вдосконалення системи державного управління. Адже без стабільного і професійного чиновництва успішна держава неможлива. В Україні необхідно створити справжню державну службу, причетність до якої має стати предметом гордості. Треба забезпечити повну деполітизацію і департизацію бюрократії. Нульова толерантність до корупції -- завдання навіть не сьогоднішнього, а вчорашнього дня. І, звичайно, професіоналізм, який має стати принциповою умовою не тільки для кар'єрного зростання, а й для збереження досягнутих позицій. Проте, як зазначають експерти, це видається благими побажаннями в країні, де за минулі роки новий міністр призначався кожні 43 дні, де глава держави призначає і звільняє чиновників аж до рівня голів районних державних адміністрацій. Нагадаємо також, що в Україні відбулося п'ять хвиль зачистки державної служби за політичними мотивами (2002, 2005, 2006, 2008, 2010 рр.) Бєлов О. Життя з ворогом: що робити у сфері безпеки / О.Бєлов, О. Литвиненко, В. Горбулин // Дзеркало тижня. - 2014. - 3 квітня. - С. 2.. Це, безумовно є ще одним чинником сучасної кризової ситуації.

Експерти вважають, що для вирішення проблем, які постали необхідно скоротити кількість призначень, здійснюваних президентом і Кабінетом міністрів, відновити інститут державних секретарів, розділивши політичні й адміністративні посади. Вимагає нових інститутів протидія корупції. Кримінальне переслідування -- ключовий напрям, але всі дії в цій сфері -- сізіфова праця, якщо не будуть системно задіяні антикорупційні процедури.

Також слід уже сьогодні ініціювати процес проведення комплексного огляду сектора безпеки, причому не декоративного, яким він був у 2005--2007 рр., а реального, і забезпечити на його основі ухвалення реальних, підкріплених ресурсами, у тому числі фінансовими, Стратегії національної безпеки і Програм розвитку органів сектора безпеки. Ключовими мають стати завдання, вирішення яких буде покладено на ці органи, а не наявна ресурсна або правова база. Україні необхідно забезпечити свою безпеку в умовах, наближених до воєнних. А отже, слід знаходити кошти і будувати військові об'єкти Там само. - С. 2..

Здійснити таку процедуру, розробити й реалізувати реформи може тільки працездатна Рада національної безпеки та оборони. Цей державний орган повинен знову стати політичною кухнею, пішовши з авансцени й обмеживши публічність до необхідного мінімуму.

Справа ради і її апарату -- готувати стратегічні рішення, і саме на цьому має бути сконцентрована її активність. Необхідно відтворити систему аналітичного супроводу цієї діяльності, і тут ідеться насамперед -- про Національний інститут стратегічних досліджень, який повинен займатися саме стратегічними дослідженнями у прямому контакті з РНБОУ, МО, МЗС і спецслужбами.

Також Україні необхідні невеликі, але ефективні органи сектора безпеки. Вони зобов'язані чітко розуміти, до яких сценаріїв розвитку подій ми повинні бути готові.

Отже, основними проблемами в сфері національного безпеки нині є існування безпосередньої зовнішньої загрози цілісності і суверенітету України. Ця проблема поглиблюється дією негативних чинників внутрішньополітичної кризи, розколом суспільства, зниженням рівня правопорядку, економічною кризою, яка поглиблюється і багатьма іншими. Для їх вирішення необхідно здійснити систему реальних перетворень у стислі терміни.

ВИСНОВКИ