Методика розслідування незаконного переправлення осіб через державний кордон України на стадії дізнання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія державної прикордонної служби України

Ім. Б. Хмельницького

Кафедра кримінального процесу та криміналістики

Реферат

на тему:

Методика розслідування незаконного переправлення осіб

через державний кордон України на стадії дізнання

Виконали:

курсанти ІІ факультету, 405 НГ

Зіневич І.І., Потапчук А.І.

Науковий керівник: викладач,

капітан юстиції Сорока А.З.

Хмельницький-2007



Зміст

Вступ

Розділ 1. Криміналістична характеристика незаконного переправлення осіб через державний кордон України

Розділ 2. Загальна характеристика початкового етапу розслідування

2.1 Особливості порушення кримінальної справи та типові слідчі ситуації, які виникають на початковому етапі розслідування

2.2 Організаційно-тактичні дії дізнавача в типових ситуаціях на початковому етапі розслідування

2.3 Планування розслідування незаконного переправлення осіб через державний кордон

Розділ 3. Організація і тактика проведення слідчих дій на початковому етапі розслідування незаконного переправлення осіб через державний кордон

3.1 Організація і тактика проведення нонвербальних слідчих дій

3.2 Організація і тактика проведення вербальних слідчих дій

3.3 Організація і тактика проведення змішаних слідчих дій

Розділ 4. Профілактика незаконного переправлення осіб через державний кордон України

Висновок

Список використаних джерел

Додатки



Вступ

Одним з характерним завданням сучасного етапу розвитку нашого суспільства являється подальше удосконалення загальнонародної державності, становлення правопорядку. В своїй основі цей процес передбачає цілеспрямовану, поступову та рішучу боротьбу з правопорушеннями та злочинністю. Підвищення ефективності боротьби зі злочинністю являється найважливішим загальнодержавним завданням, позитивне вирішення якого вимагає широкого комплексного підходу та більш напруженої праці з подальшого удосконалення способу нашого життя та будівництва демократичної правової держави.

Здійснення правоохоронними органами своїх основних функцій знаходиться у прямому взаємозв'язку з використанням у їх діяльності досягнень науково-технічного прогресу. Важливе значення у цьому відношенні належить науці криміналістики. Як і інші напрями теоретичних розробок у сфері юридичних наук, криміналістична наука призвана внести свій вклад у захист нашої державності та інтересів громадян.

Виникла необхідність масштабного аналізу та узагальнення тих новацій, які характеризують сучасний стан злочинності та умови боротьби з нею. Необхідність у такому узагальненні диктується вимогами оперативно-розшукової та слідчої практики.

Динамічність розвитку криміналістичної науки за минулий період часу вимагає зміни попередніх поглядів на ряд її вузлових проблем, відомої переоцінки існуючих та розробки нових концепцій та теорій.

У забезпеченні національної безпеки України важлива роль належить Державній прикордонній службі України (далі ДПС України). Умови її діяльності та витікаючи із цього завдання суттєво змінились на даному етапі розвитку України як незалежної суверенної держави. У зв'язку із цим певним чином змінився характер злочинів пов'язаних з порушенням державного кордону.

Обумовлено все це як соціально-економічними змінами у суспільстві, так і направленістю політики держави на розвиток міжнародного співробітництва, розширення контактів з іншими країнами. Наслідком цього являються не тільки позитивні зміни, але і використання їх злочинними елементами (збільшення контрабанди, наркобізнес, торгівля людьми, зброєю, нелегальна міграція тощо). Звідси витікає необхідність удосконалення діяльності всіх служб і підрозділів, які здійснюють боротьбу із злочинами пов'язаними з порушенням державного кордону України. Одним із таких напрямів є удосконалення методик розслідування даних злочинів.

Вагомий внесок у теорію та практику розробки окремих методик розслідування загально кримінальних злочинів зробили Б.М. Шавер, В.К. Лісіченко, В.М. Салтевський, В.Ю. Шепітько. Розробками методик розслідування злочинів пов'язаних із порушенням державного кордону займались Л.Д. Самигін, С.А. Чергінець, І.В. Аверін, В.О. Сич. Дані розробки стосувались в основному тих чи інших особливостей розслідування незаконного перетинання державного кордону та були датовані 70-90 роками минулого століття.

Анкетування дізнавачів прикордонної служби показало, що найбільші труднощі, які виникають під час проведення дізнання пов'язані з відсутністю методики розслідування незаконного переправлення осіб через державний кордон України.

У зв'язку із криміналізацією незаконного переправлення осіб через державний кордон, збільшення кількості розслідуваних органами дізнання ДПС України кримінальних справ за вчинення злочину передбаченого ст. 332 Кримінального кодексу України з 56 у 2004 році до 87 у 2006 році, а також відсутністю криміналістичної методики розслідування даних злочинів вбачається за необхідне розроблення саме методики розслідування незаконного переправлення осіб через державний кордон України.

Структурно дана робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та двох додатків.

Розділ 1. Криміналістична характеристика незаконного переправлення осіб через державний кордон України

У криміналістичній науці розроблена структура окремих методик розслідування злочинів, не є виключенням і методика розслідування незаконного переправлення осіб через державний кордон. Узагальнений варіант якої можна уявити в такому вигляді та структури, якого ми будемо притримуватись при написанні нашої роботи:

а) криміналістична характеристика даного виду злочину;

б) типові слідчі ситуації на стадії виявлення злочину та етапах його розслідування;

в) криміналістичні питання порушення кримінальної справи;

г) слідчі версії, обставини, що підлягають з'ясуванню;

ґ) організація і планування розслідування;

д) первісні слідчі дії і оперативно-розшукові заходи;

е) особливості проведення окремих слідчих дій та їх комплексів;

є) заходи криміналістичної профілактики. [1, 251]

Одним і першим із важливих елементів методики розслідування злочинів являється криміналістична характеристика.

Поняття "криміналістична характеристика" - являється відносно новим поняттям у криміналістичній науці та знаходиться на етапі становлення. Про це свідчить те, що цьому питанню присвячено багато праць, у яких спостерігається відмінність у трактуванні понять структури та змісту елементів криміналістичної характеристики злочинів. [2, 100]

На думку Н.А. Селіванова, криміналістична характеристика злочинів являє собою систему даних, які сприяють розслідуванню злочину та пов'язані із ним обставини. [3, 366-368]

М.П. Яблоков визначає криміналістичну характеристику злочинів як динамічну систему або сукупність відповідних взаємопов'язаних загальних та індивідуальних ознак злочину, які проявляються у способі або механізмі злочинного діяння, обстановці його скоєння та в окремих рисах особи його суб'єкта, тобто дані які мають важливе значення для розробки методів розслідування. [4, 43-56]

Криміналістична характеристика злочину як єдине ціле, як єдиний комплекс має практичне значення лише в тому випадку, коли встановлені кореляційні зв'язки та залежності між її елементами, що носять закономірний характер та виражені в кількісних показниках. Дані про ці залежності можуть слугувати підставою для побудови типових версій при розслідуванні конкретних кримінальних справ.

Найбільш цінними основними елементами криміналістичної характеристики злочинів є ті елементи, які сприяють розшуку злочинів при порушені кордону та розкриття самого злочину.

Р.С. Бєлкін підкреслює, що криміналістична характеристика злочинів включає систему даних про спосіб скоєння та приховування злочину; типові наслідки його вчинення; характеристику особи злочинця, мотиви та мету злочинної діяльності; окремі обставини скоєння злочину (місце, час, обстановка). [5, 192]

Із врахуванням вищезазначеного та провівши аналіз кримінальних справ та анкетування дізнавачів органів охорони державного кордону закінчених провадженням дізнання ми вважаємо, що криміналістична характеристика незаконного переправлення осіб через державний кордон повинна включати наступні елементи:

1. Спосіб підготовки, вчинення та приховування злочину - на його наявність вказали 58 % респондентів.

2. Обстановка, в якій скоювався злочин - на його наявність вказали 64 % опитаних.

3. Слідова картина, що виникає при незаконному переправленні осіб через кордон або під час підготовки до нього - на його наявність вказали 17 % опитаних.

4. Особа злочинця (організатор, пособник, безпосередній переправщик) - на його наявність вказали 37 % респондентів.

5. Зв'язок незаконного переправлення осіб через кордон з іншими злочинами - на його наявність вказали 17 % опитаних.

В ході подальшого викладення даного питання спробуємо звернути увагу на характеристиці кожного з елементів криміналістичної характеристики незаконного переправлення осіб через державний кордон України.

Визначальним моментом криміналістичної характеристики злочинних порушень державного кордону, як і будь-якого іншого виду злочину, являється спосіб підготовки, скоєння та приховування злочинів, який визначає та акумулює усю решту елементів даної видової криміналістичної характеристики.

Спосіб скоєння злочину охоплює собою систему взаємопов'язаних дій суб'єкта, які здійснюються у визначеній послідовності, із застосуванням різноманітних засобів та пристроїв, які направлені на досягнення мети злочину. [6, 11-13]

Так як обстановка в якій скоювався злочин тісно пов'язана зі способом його вчинення ми спробуємо розглянути ці елементи в сукупності.

Спосіб та обстановка вчинення злочину. Для незаконного переправлення осіб через державний кордон організатори та переправщики готуються завчасно. Підготовка зазвичай проявляється у таких діях, як підбір груп нелегальних мігрантів, збір та вивчення необхідних відомостей про порядок охорони державного кордону, придбання необхідного спорядження (досить часто це можуть бути транспортні засоби та засоби зв'язку, одяг, взуття, продукти харчування для мігрантів, які тривалий час можуть акумулюватись у прикордонних районах), іноді це може бути проведення рекогносцировки, підшукування спільників тощо.

Підготовчі дії дані особи зазвичай маскують та приховують, про дійсні його наміри і дії мають відомості лише обмежене коло осіб. [7, 8]

Найбільша ступінь прихованості притаманна діям злочинців і при безпосередньому незаконному переправленні осіб через державний кордон. Зазвичай для цього вибирається нічний час, погані погодні умови, важкодоступні ділянки місцевості або тайники в транспортних засобах.

Найбільш часто фіксуємими практикою способи скоєння даного злочину виражаються в пішому переході кодону, особливо це стосується західної ділянки кордону, на транспортних засобах - східна та північна ділянка кордону. Водні перешкоди форсуються на підручних засобах, рідше вплав.

Досить часто злочинці вдаються до маскування слідів злочину із застосуванням хитрощів та маскування матеріальних слідів. Приховування злочину являється однією із форм протидії розслідуванню. [8, 37]

Одним з найбільш поширених способів скоєння незаконного переправлення осіб через державний кордон є активні дії осіб причетних до вчинення злочину, з метою забезпечення успішної незаконної переправи мігрантів безпосередньо через кордон. А саме, вони часто самі прибувають у прикордоння, оглядають місцевість у місцях можливого переходу та вибирають маршрути руху. При цьому ними віддається перевага тій місцевості, яка менш за все контролюється прикордонниками та закритим ділянкам місцевості.

Мають місце випадки коли нелегальні мігранти перетинають державний кордон незаконно, а провідники - на законних підставах, зустрічають мігрантів на території суміжної держави і в залежності від кінцевого результату організовують свої подальші дії. Зустрічаються випадки вчинення дій спрямованих на незаконне переправлення осіб через кордон шляхом перекусування дротів сигналізаційного комплексу. [9, 12]

Вивчаючи кримінальні справи закінчені провадженням дізнання було встановлено, що найбільш характерним місцем вчинення злочину є:

- зона прикордонного контролю;

- зелена ділянка тобто поза зоною прикордонного контролю.

Незаконне переправлення осіб через державний кордон може здійснюватись як на в'їзд так і на виїзд.

Для першого способу найбільш характерним є незаконне перетинання осіб через державний кордон на в'їзд за допомогою:

а) дійсних паспортних документів.

Найбільше використовуються канали легального в'їзду іноземців з країн ризику для навчання (22%), службова мета (18%), туризм (18%).

Переважно службову мету поїздки використовували громадяни Ірану, В'єтнаму та Китаю, приватну - Китаю.

Більшість громадян Китаю прямує до навчальних закладів м. Києва, В'єтнаму - до м. Харкова, Пакистану - до м. Донецька, Індії - до міст Києва, Харкова, Одеси.

Основні маршрути, які використовуються для легального в'їзду в Україну:

авіаційним транспортом: Пакистан - Дубаї - Київ (Бориспіль), Одеса; Пакистан - Дубаї - Стамбул - Київ (Бориспіль); Москва (Шереметьєво) - Київ (Бориспіль), Дніпропетровськ; Стамбул - Сімферополь;

залізничним транспортом: Москва - Київ, Харків, Одеса через пункти пропуску “Конотоп” та “Харків - пасажирський”.

Найбільш активними ділянками переправлення незаконних мігрантів через кордон є: в Україну - українсько-російська - 72%, українсько-білоруська -25%; з України - українсько-словацька-55%, українсько-польська - 21%, - українсько-угорська - 20%.

б) недійсних паспортних документів, за допомогою інших осіб.

Дуже часто через кордон України прямують особи у яких мета поїздки не співпадає цілі, або які приховуються від прикордонного контролю.

Другий спосіб є найпоширенішим способом незаконного перетину особами через державний кордон тобто поза пунктом пропуску або так званою «зеленою ділянкою». Причина полягає в тому, що щільність охорони державного кордону значно мала, що саме спрощує перетин кордону порушниками.

Основними причинами проникнення на територію країни нелегальних мігрантів є прозорість кордону України з країнами колишнього СРСР, відсутність інженерно-технічних споруд на цій ділянці кордону. Такі обставини дещо ускладнюють виявлення підрозділами прикордонної охорони правопорушників на кордоні України.

Основними напрямками незаконного переміщення мігрантів поза пунктами пропуску залишалися: на кордоні з Росією - Брянсько-Чернігівський, Курсько-Сумський; на кордоні з Білоруссю - Гомельсько-Чернігівський; на кордоні з Словаччиною та Угорщиною - Березнянський, Берегівський, Виноградівський (Закарпатська область).

Для переправлення на в'їзд в Україну та транзиту через територію України як правило використовуються вантажівки, вантажівки з причепами та спеціальними сховищами, автобуси із затемненими вікнами, легкові автомобілі та ін. Вибір часу вчинення злочину переправлення осіб через державний кордон зумовлений певними закономірностями. Як правило злочинним часом вважається темна пора доби або кінець зміни прикордонного наряду коли йде прийом та зміна чергування, що характеризується в цей період меншою увагою прикордонників. Часто вчинення злочину переправлення осіб через державний кордон планується у погану погоду, вихідні чи у святкові, чи передсвяткові дні, саме коли потік через державний кордон дуже інтенсивний. Майже в усіх випадках організовані групи порушників використовують Україну як транзитну країну у Польщу та Словаччину.

Слідова картина. Слідова картина злочину в широкому розумінні являє собою зміни в природному середовищі та суспільних відносинах. Слідову картину утворюють обставини і сліди події злочину. Виявлення їх, аналіз, встановлення причинних зв'язків дозволяють побудувати картину події, сформувати уявні або дійсні моделі злочину, механізм його вчинення.

Для незаконного переправлення осіб через державний кордон найбільш характерними є матеріальні сліди, але і присутність ідеальних слідів не виключена. Матеріальні сліди на даний момент також бажають кращого, у зв'язку із тим, що інженерно-технічні засоби в більшості випадків вийшли з ладу, в зв'язку з закінченням терміну експлуатації, а діючі - знімаються.

Матеріальні сліди досить часто необхідно шукати у місцях накопичення нелегальних мігрантів (конспіративні квартири), а також у місцях безпосередньої переправки через лінію кордону. До них належать: сліди життєдіяльності нелегальних мігрантів у місцях накопичення, сліди транспортних засобів, на яких перевозились мігранти, сліди самих нелегалів під час перетину кордону тощо. Найбільш характерними слідами є сліди транспортних засобів - 42%, сліди людини - 62%, підроблення паспортних документів - 4%. Запахові сліди як правило не виявляються.

Ідеальні сліди - це сліди, які сформувались у пам'яті людини під дією тієї чи іншої події. Найбільш часто такими слідами володіють самі нелегальні мігранти, які стають свідками незаконного переправлення їх через кордон.

Особа злочинця. Особа злочинця - поняття широке, яке виражає сутність особи, комплекс характеризуючих її ознак, властивостей, зв'язків та відносин, його духовний світ, взяті у взаємодії із соціальними та індивідуальними життєвими умовами, які у тій чи іншій мірі вплинули на скоєння злочину. [10, 3]

З метою характеристики особи злочинця причетного до незаконного переправлення осіб через державний кордон на нашу думку необхідно коротко проаналізувати тих осіб, яким злочинці допомагають перетнути лінію кордону на в'їзд або на виїзд з України.

Порушники кордону складаються у значній мірі з числа нелегальної міграції. Переважна більшість з них являються іноземцями, громадянами суміжних держав, близького та далекого зарубіжжя, країн Азії та Африки. [11, 5]

Переважна більшість незаконних мігрантів - це вихідці з Південно-Східної Азії та Близького Сходу. Останнім часом спостерігається тенденція зростання потоку нелегальних мігрантів з країн співдружності (РФ - Ічкерія, Грузія, Молдова).

Більше половини осіб, які потребують допомоги у незаконному переправленні їх через кордон складають люди, які незадоволені своїм матеріальним становищем та у віці до 30 років. Кордон намагаються перетнути великими групами. [12,12]

Характерними особами, які перетинають державний кордон є особи, які прямують із країн ризику, тобто країн де загострені такі обстановки як політична, економічна, військова, соціальна.

Кількість затриманих незаконних мігрантів у 1996-1999 роках мала тенденцію до збільшення (1996 р.-7224, 1996 р.-10776, 1998 р.-11744, 1999 р.-14646). Останніми роками спостерігається зниження кількості порушників кордону та незаконних мігрантів.

Виходячи із диспозиції статті 332 Кримінального кодексу України можна побачити, що осіб причетних до злочинної діяльності може бути декілька, тобто діє організоване злочинне угрупування. Основні з них це організатори та пособники незаконного переправлення осіб через державний кордон. [13]

Виходячи із аналізу кримінальних справ можна зробити висновок, що особа організатора незаконного переправлення у першу чергу характеризується стійкими міжнародними зв'язками із злочинцями суміжних з Україною держав, а також країн потенційних постачальників нелегальних мігрантів. Особа організатора володіє тісними зв'язками із представниками прикордонної служби України, служби безпеки, прокуратури, суду та добре ознайомлена із законодавством України. В основному ці зв'язки характеризуються матеріальною зацікавленістю. Дана особа добре ознайомлена із системою та порядком охорони державного кордону. Досить часто злочинний бізнес даних осіб не зводиться лише до переправки нелегальних мігрантів.

Особа організатора володіє управлінськими якостями, рішучістю, впевненістю у своїй безкарності. Як правило це громадяни України, особи чоловічої статі від 30 до 45 років, досить часто проживаючі у прикордонних районах та у достатній мірі матеріально забезпечені.

Характерними ознаками переправщиків, а під ними ми будемо вважати осіб, які сприяли вчиненню злочину своїми діями, порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод можуть бути наступні. Отже, це особи у віці від 20-35 років - 68%, хоча останнім часом спостерігається тенденція зниження віку до 14 років - 24% тобто неповнолітні.

За громадянством це переважно громадяни України - 46%, громадяни СНД - 37%, громадяни інших країни - 17%. За статтю - чоловіки - 92%, жінки - 8%. За освітою - середня або середня спеціальна - 71%, вища - 6%, неповна середня - 23%. Біля половини переправщиків складають особи з низьким культурним рівнем.

Досить часто це особи, які поживають у прикордонних населених пунктах, добре ознайомлені із об'їзними шляхами та дорогами, які ведуть до лінії кордону. Як правило це матеріально незабезпечені люди із неблагополучних сімей.

Зв'язок незаконного переправлення осіб через державний кордон з іншими злочинами. Характерною особливістю незаконного переправлення осіб через державний кордон являється те, що такий злочин може бути прямо або опосередковано пов'язаний з іншими видами протиправної діяльності. Виходячи з аналізу кримінальних справ можна зробити висновок, що у 4% випадків незаконне переправлення осіб через кордон супроводжувалось контрабандою наркотичних речовин, зброї, боєприпасів та інших товарів або предметів, у 15% - підробкою документів.

Таким чином, наведені основні елементи криміналістичної характеристики незаконного переправлення осіб через державний кордон, свідчать про їх особливість у порівнянні з іншими та необхідність їх постійного корегування з метою використання у практичній діяльності.



Розділ 2. Загальна характеристика початкового етапу розслідування

2.1 Особливості порушення кримінальної справи та типові слідчі ситуації, які виникають на початковому етапі розслідування

Згідно зі ст. 101 КПК органом дізнання у справах про порушення державного кордону є органи прикордонної служби. [14] При наявності достатніх даних та підстав, що вказують на ознаки злочину, органи прикордонної служби порушують кримінальну справу і провадять невідкладні слідчі дії щодо встановлення слідів злочину та виявлення осіб, які його вчинили.

Аналіз кримінальних справ та анкетування дізнавачів органів ДПС України дозволив нам визначити приводи до порушення кримінальної справи про незаконне переправлення осіб через державний кордон України, які найчастіше використовуються. До них належать: повідомлення свідків-очевидців - 21%, повідомлення представників прикордонної служби, міліції або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці скоєння злочину - 22%, явка з повинною - 46%, безпосереднє виявлення органом дізнання ознак незаконного переправлення осіб через кордон - 21%.

Відправний момент для порушення кримінальної справи про незаконне переправлення осіб через державний кордон є виявлення ознак злочину. Ознаки незаконного переправлення осіб через державний кордон можуть бути виявлені під час:

- оперативно-службової діяльності органів ДПС України;

- провадження справ про адміністративні правопорушення та дізнання;

- проведення оперативно - розшукових заходів.

Підставами для порушення кримінальної справи є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Порушувати кримінальну справу слід, як правило, за фактом вчинення злочину або виявлення ознак, які прямо вказують на підготовку або вчинення незаконного переправлення осіб через державний кордон. За визначений законом термін проведення дізнання необхідно вжити невідкладні оперативно-розшукові заходи та провести першочергові слідчі дії з метою встановлення особи злочинця, а також встановлення ознак злочину. [9, 83-84]

У разі необхідності перевірити заяву або повідомлення про незаконне переправлення осіб через держаний кордон до порушення кримінальної справи в строк не більше 10 днів проводяться передбачені статтями 94, 97 КПК дії шляхом відібрання пояснень від окремих громадян (порушників державного кордону, затриманих осіб тощо) або службових осіб зі складу прикордонного наряду, які затримали порушників кордону разом з особами, які їх супроводжували.

Такі дії мають перевірочний характер і спрямовані на перевірку даних, що повідомляються, і включає:

- перевірку реальності існування фактів, що перевіряються;

- встановлення ознак злочину, в фактах що повідомляються;

- вирішення питання про достатність підстав для обґрунтованого порушення кримінальної справи або для відмови в її порушенні.

При перевірці заяв та повідомлень про незаконне переправлення осіб через держаний кордон часто-густо застосовуються: безпосередній виїзд представників дізнавально-оперативної групи на місце події (затримання групи нелегальних мігрантів у супроводі з переправщиками, затримання групи мігрантів під час відсиджування у прикордонних районах на конспіративних квартирах, на місцях які свідчать про незаконне переправлення осіб через кордон (матеріальні сліди) тощо); опитування свідків-очевидців та затриманих осіб з числа нелегальних мігрантів; отримання пояснень від осіб, які входили до складу прикордонного наряду, або які затримали групу. Результати перевірки викладаються у довідці та слугують приводом для порушення кримінальної справи або для її відмови. Перевірочні заходи не повинні зашкодити подальшому розслідуванню (насторожити злочинця, побудити його прийняти додаткові заходи до приховування злочину тощо).

Увесь подальший напрямок розслідування після порушення кримінальної справи залежить від тих слідчих ситуацій, які склались на момент її порушення.

Досліджуючи особливості організації розслідування незаконного переправлення осіб через державний кордон, нам уявляється необхідним запропонувати типові слідчі ситуації, які можуть виникнути на момент порушення кримінальної справи.

На думку М.В. Салтевського під слідчою ситуацією розуміється сукупність обставин конкретної події злочину, актуалізованих слідчим, дізнавачем, прокурором, судом, що здійснюють його розкриття, розслідування і попередження. [15, 302] Даної точки зору притримуємось і ми.

Слідчі ситуації, що виникають на початковому етапі розслідування, доцільно класифікувати на три групи залежно від обсягу та змісту даних, що послужили підставою порушення кримінальної справи та інформації про злочинців. Аналіз кримінальних справ про незаконне переправлення осіб через державний кордон та анкетування дізнавачів дозволило нам зробити висновок, що найбільш розповсюдженими слідчими ситуаціями на момент порушення кримінальної справи є наступні:

1. Особа або особи, які надавали допомогу у незаконному переправленні осіб через державний кордон або спроби такого переправлення (діями, порадами, вказівками, надавали для перевезення осіб транспортні засоби або приміщення, безпосередньо являлись провідниками нелегальних мігрантів) затримані на місці події, їх особи відомі або невідомі, є свідки.

2. Виявлені ознаки незаконного переправлення осіб через кордон або спроби такого переправлення (безпосередньо на лінії державного кордону або в тилу), особа, яка надавала допомогу (діями, порадами, вказівками, надавала для перевезення осіб транспортні засоби або приміщення, безпосередньо являлась провідником нелегальних мігрантів) невідома, є свідки.

У зв'язку з тією чи іншою слідчою ситуацією на органи дізнання ДПС України відповідно ст. 23 та 64 Кримінально-процесуального кодексу України покладається обов'язок встановити обставини, що підлягають доказуванню при розслідуванні незаконного переправлення осіб через державний кордон, а також причини та умови, що сприяли вчиненню злочину. У деяких випадках необхідним являється встановлення обставин, які визначені у ст. 433 КПК тобто обставини, що підлягають встановленню в справах про злочини неповнолітніх.

Обов'язковому з'ясуванню та встановленню підлягають такі основні питання:

- чи є у події ознаки злочину передбаченого ст. 332 Кримінального кодексу України;

- місце, умови та час вчинення злочину;

- мета та мотиви вчинення злочину;

- особа злочинця або злочинців та точну їх кількість;

- хто є організатором незаконного переправлення осіб через державний кордон;

- способи приготування до злочину (підбір та підготовка транспортних засобів, збір інформації про місце перетинання державного кордону, підбір співучасників та пособників злочину, підбір та перевірка членів групи, консультації тощо);

- спосіб вчинення злочину, конкретні прийоми незаконного переміщення осіб через державний кордон, транспортні засоби використовувані для переміщення осіб тощо;

- ступінь участі кожного із учасників у вчиненні злочину;

- маршрут руху нелегальних мігрантів до місця затримання;

- обставини, що впливають на характер відповідальності злочинця, а також інші обставини, що характеризують злочин;

- можливу причетність до незаконного переправлення осіб через державний кордон персоналу прикордонної служби;

- причетність до злочинної діяльності неповнолітніх осіб;

- причини і умови, що сприяли вчиненню злочину.

2.2 Організаційно-тактичні дії дізнавача в типових ситуаціях на початковому етапі розслідування

Початковий етап розслідування незаконного переправлення осіб через державний кордон починається з аналізу зібраного матеріалу, порушення кримінальної справи, безпосереднього вирішення типових слідчих ситуації, концентрації сил та засобів для розкриття злочину за гарячими слідами з метою швидкого і повного розкриття злочину та координації взаємодії з оперативно - розшуковими підрозділами ДПСУ. З цією метою у першу чергу відповідно до Наказу № 262 Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 березня 2004 року [16] необхідно створити дізнавально-оперативну групу у складі 2-х оперативних працівників та 2-3 дізнавачів. Кожна слідча ситуація становить достатнє інформаційне поле діяльності дізнавача - визначити напрямок розслідування, побудувати загальні та часткові слідчі версії і приступити до їх перевірки всіма можливими способами криміналістичної тактики. Тому питання планування та проведення слідчих дій у типових ситуаціях розглядаються окремо по кожній ситуації та відповідній слідчій версії.

Як уже ми визначили раніше найбільш типовими слідчими ситуаціями на момент порушення кримінальної справи є наступні:

1. Особа або особи, які надавали допомогу у незаконному переправленні осіб через державний кордон або спроби такого переправлення (діями, порадами, вказівками, надавали для перевезення осіб транспортні засоби або приміщення, безпосередньо являлись провідниками нелегальних мігрантів) затримані на місці події, їх особи відомі або невідомі, є свідки, організатор переправлення невідомий.

2. Виявлені ознаки незаконного переправлення осіб через кордон або спроби такого переправлення (безпосередньо на лінії державного кордону або в тилу), особа, яка надавала допомогу (діями, порадами, вказівками, надавала для перевезення осіб транспортні засоби або приміщення, безпосередньо являлась провідником нелегальних мігрантів) не затримана і невідома, є свідки, організатор переправлення невідомий.

Перша ситуація є більш сприятливою з огляду на те, що особи які надавали допомогу у незаконному переправленні осіб через державний кордон затримані.

Найважливішою характеристикою досудового розслідування злочинів є його пошуково-пізнавальна природа. Однією із особливостей пізнавального процесу при розслідуванні злочинів є встановлення істини, тобто з'ясування усіх обставин злочинної події. Встановлення об'єктивної істини відбувається шляхом побудови слідчих версій різного роду і значимості.

Під криміналістичною версією розуміється обґрунтоване припущення щодо окремого факту або групи фактів, які мають або можуть мати значення для справи, вказує на наявність і пояснює походження цих фактів, їх зв'язок між собою та зміст, який служить цілям встановлення об'єктивної істини. [1, 26]

Для вирішення слідчих ситуацій, що виникли, дізнавач будує типові версії. Так у першій ситуації при затриманні групи нелегальних мігрантів разом з особою, яка надавала допомогу у незаконному переправленні через державний кордон, версії на початковому етапі розслідування будуються в основному з метою встановлення суб'єктів та співучасників злочину.

Виходячи із слідчих ситуацій, які склались на момент початку розслідування можна висунути наступні слідчі версії:

- до скоєння незаконного переправлення осіб через державний кордон причетне організоване угрупування або група осіб, тобто ознака, яка вказує саме на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон, а також скоєння злочину групою осіб;

- до незаконного переправлення осіб через державний кордон причетний персонал Державної прикордонної служби України або інших правоохоронних органів;

- до скоєння злочину причетна саме затримана особа;

- особа злочинця або злочинців являються мешканцями прикордонних населених пунктів, що межують з місцем затримання групи нелегальних мігрантів.

Особливе місце займають версії щодо організатора незаконного переправлення осіб через державний кордон, а також щодо повторності незаконного переправлення. [8, 26]

З метою перевірки слідчих версій, швидкого та повного розслідування кримінальної справи, закріплення доказової інформації необхідно провести невідкладні слідчі дії, оперативно-розшукові заходи та інші можливі дії з метою встановлення ознак злочину та осіб, які його вчинили.

У двох ситуаціях початковими слідчими діями є огляд місця події та допит свідків. У першій ситуації при наявності достатніх даних про причетність тієї чи іншої особи до скоєння злочину проводиться її затримання у якості підозрюваного. Далі проводиться огляд її речей і документів, допит та пред'явлення підозрюваної особи для впізнання свідкам. За необхідністю, можуть бути також проведені відтворення обстановки та обставин події, очна ставка, обшук та виїмка, освідування.

Якщо в ході оперативно-розшукової діяльності буде встановлено причетність до скоєння злочину інших осіб, проводиться їх розшук і затримання.

У другій ситуації при встановленні оперативно-розшуковими підрозділами особи злочинця або злочинців проводиться їх затримання і т.д.

Аналіз кримінальних справ показав, що в ході розслідування незаконного переправлення осіб через державний кордон найбільш характерними слідчими діями є: огляд місця події - 93%, допит - 100%, пред'явлення для впізнання - 45%, (у тому числі по фотокартках - 55%; в живу - 45%); перевірка показань на місці - 38%; слідчий експеримент - 12%; обшук - 18%; виїмка - 9%; призначення експертизи - 3 %; очна ставка - 64%; освідування - 4%; інші види огляду - 28%, затримання підозрюваного - 100%.

Названі слідчі дії є невідкладними і проводяться в режимі «форсованого темпу», тобто закріплення доказів по гарячим слідам.

Особливістю першочергового етапу розслідування є всебічна фіксація і документування усіх дій дізнавача, особливо потрібно звернути увагу на виявлення матеріальних слідів і закріплення їх інструментальними методами та засобами. Первинний допит затриманих осіб у якості підозрюваних необхідно записувати на магнітофон, відеокамеру, оскільки непоодинокі випадки, коли в ході подальшого розслідування затримані відмовляються від первинних показань. Так в ході вивчення кримінальних справ стало відомо, що науково-технічні засоби фіксації ходу слідчих дій використовуються у повній мірі у 29% випадках, не досить достатньо або взагалі не використовуються - 71%.

Так як свідками незаконного переправлення осіб через державний кордон, а також у деякій мірі підозрюваними являються іноземні громадяни, під час планування та організації проведення слідчих дій необхідно вирішити питання про залучення перекладача або перекладачів та захисника. У деяких випадках необхідно вирішити питання про залучення батьків, опікунів, вихователів тощо.

Якщо в ході розслідування була встановлена причетність до скоєння злочину іноземного громадянина та він був затриманий, необхідно негайно повідомити про це консульство або представництво тієї держави, громадянином якої являється затриманий громадянин.

Всебічному встановленню істини у справі може також сприяти активна взаємодія з іншими правоохоронним органами та установами, а також з правоохоронними органами суміжних держав, якщо це необхідно.

2.3 Планування розслідування незаконного переправлення осіб через державний кордон

Планування розслідування не зводиться тільки до складання плану розслідування, це частина великої роботи по розкриттю і розслідуванню злочинів. Тому воно застосовується у слідчій практиці, оперативно-розшуковій, експертній діяльності. Планування - це організаційна та творча сторона складної розумової роботи слідчого або дізнавача, яка здійснюється з моменту початку розслідування до його закінчення. [17, 217]

Планування розслідування злочину складається з:

1) визначення задач розслідування з урахуванням вчиненого злочину;

2) побудови (висунення) слідчих версій;

3) аналізу версій та визначення обставин (питань), які необхідно встановити;

4) визначення слідчих дій, оперативних засобів та інших перевірочних та профілактичних заходів, необхідних для встановлення намічених обставин;

5) вибору конкретних виконавців і строків виконання.

Планування розслідування, як і усяке планування являється передбаченням майбутньої роботи з відповідними розрахунками і її організаційним забезпеченням по оптимальному її виконанню у відношенні мети, затрат часу і засобів.

Планування розслідування ґрунтується на принципах індивідуальності і динамічності.

Індивідуальність планування означає, що план слідства по кожній конкретній справі повинен бути індивідуальним, тобто тільки для розслідування одного злочину. [18, 498]

Узагальнення практики розслідування незаконного переправлення осіб через державний кордон дає можливість розробити рекомендації по плануванню розслідування, але це не значить, що може бути складений план-шаблон для того, щоб керуватись ним у кожному випадку розслідування злочинів даного виду. Практика показала, що навіть однорідні злочини відрізняються один від одного в суттєвих деталях, які впливають на хід розслідування.

Динамічність планування означає його рухливість, гнучкість, оперативність. Слідчий не повинен бути зв'язаний направленням розслідування, яке він запланував на основі визначених даних.

Якщо виникає необхідність, слід змінити план розслідування, намітити нові версії.

Важливим засобом планування являється складання письмового плану розслідування по справі. Однак, це не являється обов'язковим для кожної справи і залежить від складності останньої і досвіду дізнавача.

По нескладній справі слідчий може обмежитись лише короткими замітками в блокноті, про слідчі дії, які відбудуться. Але при наявності у провадженні кількох справ, рекомендується по кожній більш менш складній справі скласти розвернутий план. Практика розслідування незаконного переправлення осіб через державний кордон показує, що у 64% випадків дізнавачі планують розслідування, 36% опитаних - показали протилежне.

Письмовий план дає можливість краще організувати роботу, дисциплінувати себе, а також наочно уявити весь хід розслідування і в будь-який момент проконтролювати свої дії.

Обов'язкової форми плану не існує. Дізнавач вибирає ту форму, яка виявляється для нього найбільш зручною. Так 74% респондентів показали, що планували розслідування у письмовій формі, 26% - усно.

При письмовій формі план повинен відображати:

а) першочергові і наступні слідчі, оперативно-розшукові заходи, необхідність яких очевидна;

б) версії, які висуваються при розслідуванні (загальні та часткові);

в) питання, завдяки яким кожна версія конкретизується для її перевірки;

г) слідчі, оперативно - розшукові і інші дії, необхідні для перевірки версій;

д) строки виконання, вказівки про те хто виконавець, і яких умов виконання необхідно дотримуватись.

Можна включити в план додаткову графу про результати виконання запланованих дій, але можна обмежитись відміткою про виконання в примітці.

По складній справі доцільно складати не один план на великому аркуші паперу з охопленням усіх загальних версій, а по кожній загальній версії - план на окремому аркуші. На окремих аркушах можуть бути і плани перевірки версій не тільки загальних але й інших, якщо їх перевірка носить складний характер.

При розслідуванні багатоепізодних справ доцільно складати план розслідування кожного епізоду окремо.

По справах, у яких проходять складні взаємовідносини між співучасниками злочину, велике значення має чітке уявлення про систему взаємозв'язків між окремими організаціями чи їх ланками, про оберт документів і т.д., практикується складання різних схем, додаткових до плану.

Планування слідчих дій, як і планування всього розслідування в цілому, повинно бути індивідуальним і динамічним. Індивідуальним тому, що в кожному конкретному випадку хід слідчої дії своєрідний. Дізнавач не може точно передбачити як буде поводити себе, наприклад, допитуваний, що, як і при яких обставинах буде виявлено при обшуку, огляді та ін.

Опитування дізнавачів показало, що планування слідчих дій проводиться у 54% випадків - завжди, 19% - часто, 27% - іноді або взагалі не планують. На нашу думку планування слідчих дій повинно проводитися обов'язково через їхню складність, так як учасниками слідчих дій є іноземні громадяни.

Динамічність планування дозволяє вносити необхідні зміни в план слідчої дії, який через це являє собою лише орієнтир для наміченої слідчої дії.

Плануючи слідчу дію дізнавач повинен визначити:

1) яка конкретна задача ставиться перед даною слідчою дією;

2) коли її слід провести (день, година);

3) де її слід провести;

4) як повинен проходити процес організації слідчої дії, проведена її підготовка (навести довідки, ознайомитись матеріалами справи, попіклуватись про транспортні засоби і ін.);

5) хто і в якості кого повинен прийняти участь в слідчій дії;

6) які повинні бути мобілізовані і розставлені сили, розподілені обов'язки, використані учасники слідчої дії, організований контроль виконання;

7) яка повинна бути послідовність дії;

8) які тактичні прийоми доцільно буде застосувати;

9) які технічні засоби потрібно використати;

10) які можуть знадобитись оперативно - розшукові заходи до, чи паралельно слідчій дії, чи безпосередньо після її виконання;

11) як підвести підсумки дії.

План розслідування визначається дізнавачем залежно від обсягу матеріалу, який є в його розпорядженні. Найдоцільнішою формою плану є така:

План розслідування

кримінальної справи № 12/06 порушеної за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України



Стислий зміст справи

Слідчі версії	Обставини, що підлягають встановленню	Слідчі дії та оперативно-розшукові заходи	Термін виконання	Виконавець	Примітки
1	2	3	4	5	6

На доповнення до плану складаються схеми, за допомогою яких графічним шляхом систематизуються дані по справі. Графічне зображення даних справи, систематизованих за певними ознаками, допомагає чітко уявити структуру і суть як справи в цілому, так і певних її обставин.

порушення кордон криміналістичний розслідування



Розділ 3. Організація і тактика проведення слідчих дій на початковому етапі розслідування незаконного переправлення осіб через державний кордон

3.1 Організація і тактика проведення нонвербальних слідчих дій

До нонвербальних слідчих дій відносяться ті, інформація в ході яких отримується від речей. Для незаконного переправлення осіб через державний кордон характерні слідчий огляд і освідування, обшук та виїмка.

Огляд - це невідкладна слідча дія за допомогою якої отримується інформація про злочин, яка проводиться з метою виявлення слідів злочину і інших речових доказів, з'ясування обстановки події злочину, а також інших обставин, які мають значення для справи. Такий огляд іменують ще слідчим оглядом, чим підкреслюється його процесуальна природа та відмінність від службових, оперативно-розшукових оглядів, тощо.

Огляд місця події. У випадках, які не терплять зволікання, огляд місця події може бути проведений до порушення кримінальної справи. В цих випадках, при наявності для того підстав, кримінальна справа порушується негайно після проведення огляду місця події. (ч.3 ст.190 КПК України). Затягування з провадженням огляду місця події під час розслідування незаконного переправлення осіб через державний кордон завжди пов'язано з тим, що сліди злочину можуть бути втрачені, а його обстановка змінена. Своєчасний і кваліфікований огляд місця події дає можливість виявити слід злочину і речові докази, які вказують на особу злочинця. Це сприяє побудові версії і правильному направленню розслідування. [19, 96]

Огляд поводиться в присутності не менше двох понятих і як правило вдень. Особа, яка проводить огляд може запросити для участі в огляді спеціалістів, незацікавлених в результатах справи. В необхідних випадках дізнавач проводить виміри, складає план і схему оглянутого місця і окремих предметів, а також по можливості фотографує їх. Керівники підрозділів дізнання зобов'язані надавати дізнавачу допомогу в провадженні огляду. Підозрювані і свідки вправі заявити клопотання про проведення огляду і про їх участь у ньому. Це питання вирішує дізнавач у залежності від того, чи сприяє дана участь більш повному і точному встановленню обставин справи.

На практиці огляд місця події при розслідуванні незаконного переправлення осіб через державний кордон повинен проводиться майже в кожному випадку (за виключенням випадків неможливості його проведення), особливо це стосується незаконного перетинання державного кордону поза пунктами пропуску. Як показує аналіз кримінальних справ порушених за ст. 332 КК України органами дізнання не завжди проводиться дана слідча дія. Велика кількість протоколів огляду місця події залучаються до матеріалів кримінальної справи без відповідних додатків (схем, фототаблиць, тощо).

При проведенні огляду місця події під час виявлення відбитків слідів ніг на контрольно-слідовій смузі, знову ж таки не в кожному випадку вилучається гіпсовий зліпок з даного сліду.

Основними завданнями огляду місця події незаконного переправлення осіб через державний кордон є: вивчення, фіксація, та оцінка обстановки місця події; встановлення способу переміщення осіб через державний кордон; виявлення і фіксація слідів злочину; аналіз наявних фактичних даних про подію злочину; виявлення співучасників злочину, пособників та організаторів; на підставі раніше виявлених обставин сформувати необхідні слідчі версії і визначити напрямки розслідування; одержання необхідної інформації для проведення наступних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів.

Дізнавач при огляді місця події незаконного переправлення осіб через державний кордон проводить відповідні виміри, складає схему і план оглянутого місця, фотографує окремі предмети, та місце події злочину. Вживає заходів щодо виявлення та збереження сліду. На фотокартках можуть зазначатися стрілками напрямки руху осіб, які переправлялися. Всі проведені дії заносяться до протоколу огляду місця події.

Огляд документів хоча є самостійною слідчою дією, але також може бути проведений, як складовий елемент огляду місця події, як правило щодо осіб які незаконно переправляються через державний кордон через пункт пропуску за підробленими документами. Результати огляду відображаються в протоколах даних слідчих дій. Як окрема слідча дія огляд предметів та документів проводиться за загальними правилами проведення огляду (ст. 190, 191 КПК України). Даний вид огляду проводиться з метою виявлення ознак, які дозволяють встановити приналежність оглядуємого об`єкта конкретним особам та з метою доцільності направлення їх на експертизу.

В більшості випадків вона проводиться з метою виявлення у документах, які надають право на перетинання державного кордону несправностей та підробок, а також з метою встановлення належності документу певній особі. У кожному випадку після вилучення та огляду документу дізнавачем повинна призначатись техніко-криміналістична експертиза, що не завжди виконується.

Досить часто у практиці органів дізнання виникають ситуації коли необхідно проводити огляд засобів зв'язку (мобільних телефонів), якими користувались запідозрені особи під час проведення злочинної діяльності. В цьому випадку дізнавачу необхідно володіти індустріальною термінологією та мати навички при роботі з різними апаратами.

При огляді транспортного засобу при розслідуванні злочину незаконного перетинання державного кордону або, організації незаконного переправлення осіб через державний кордон в таких випадках і відшукується зброя, засоби зв`язку та інші сліди. При даному виді огляду доцільно залучати спеціалістів криміналістів, автотехніків, тощо.

Освідування. Сліди порушення кордону і перебування осіб у різних місцях (в лісі, на різноманітному ґрунті і таке інше) можуть залишатись не тільки на самих об'єктах ( землі, огорожі, речах і т.д.), на одязі, взутті осіб, але й на його тілі (наприклад, подряпини чи порізи на тілі в процесі подолання загорожі з колючого дроту, тощо). Для виявлення всіх подібних слідів на тілі осіб, які переправляються через державний кордон проводиться їх особистий огляд - освідування. Особа, яка проводить слідчу дію не вправі бути присутньою при проведенні освідування особи протилежної статі, якщо освідування пов'язане з необхідністю оголювати освідуваного. [17, 342]

Освідування дає можливість зафіксувати наявність або відсутність на тілі осіб бруд, поверхневих подряпин, мозолів, синяків, слідів від укусів комарів та інших подібних слідів, які швидко видозмінюються та зникають. Цінні результати дає своєчасне освідування порушників, якщо вони чинили опір при затриманні.

Специфіка справ про незаконне переправлення осіб через державний кордон свідчить про використання всіх можливих для розкриття легенд прикриття порушників, які присутні серед порушників.

Так, в ході розслідування кримінальної справи порушеної за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України від 2005 року органом дізнання Чернівецького прикордонного загону було затримано громадянина, який незаконно переправляв через державний кордон з Румунії в Україну зробивши пролаз у сигналізаційній системі СС-175 та відмовлявся у своїй причетності до вчинення злочину. Під час проведеного огляду місця події було встановлено, що на нитях колючого дроту залишилися частинки сорочки затриманого, що дало змогу зробити висновок, що на тілі затриманого громадянина можуть бути подряпини.

За результатами отриманих даних дізнавач вирішив провести освідування. В процесі проведення даної слідчої дії та в ході судово-медичної експертизи на тілі затриманого були виявлені та дослідженні численні подряпини залишені саме колючим дротом. Після проведеного допиту затриманого та пред'явлення йому матеріалів освідування останній визнав свою причетність до вчинення злочину.