Відповідальність та залежна від неї свобода є основними темами філософії та філософії права. Ключову роль вона відіграє й у теорії права. Відповідальність особистості має соціально-комунікативну природу та виникає тоді, коли поведінка людини має соціальну значущість і регулюється соціальними нормами. При цьому реалізація будь-якої соціальної норми є добром, соціальною цінністю, а дії, що порушують соціально значущі правила, сприймаються як неприпустимі, що розривають соціальну комунікацію та викликають негативну реакцію суспільства - соціальну відповідальність. Остання проявляється у двох формах - неправовій, яка є наслідком порушення соціальних норм, та правовій, що має активний характер, настає внаслідок порушення правових приписів, передбачаючи активний психічний вплив на правопорушника, у тому числі і примусовий.

Оскільки предметом нашого дослідження є забезпечення прав особи, а вони, як відомо, дістали конституційне правове закріплення, то важливим для характеристики проблем гарантування цих прав є дослідження юридичної відповідальності. При цьому необхідно зазначити, що категорія юридичної відповідальності активно досліджувалася в радянській юридичній науці. Такі аспекти цього виду відповідальності, як ознаки, принципи, гарантії, механізми, види, підстави, були предметом спеціального дослідження відомих вчених: С.С. Алексєєва, В.М. Горшеньєва, В.П. Казимірчука, М.О. Краснова, М.І. Козюбри, В.М. Кудрявцева, В.В. Лазарева, О.Е. Лейста, М.С. Малеїна, П.О. Недбайла, А.І. Петеліна, В.С. Прохорова, П.М. Рабіновича, І.С. Самощенка, М.С. Строговича, Ю.О. Тихомирова, О.Ф. Черданцева, В.О. Шабаліна, Л.С. Явича. [5, 9]

Однак необхідно зазначити, що категорія "юридична відповідальність", як і багато інших основоположних категорій теорії права, потребує не лише подальшого вивчення, а й істотного переосмислення. Цікавим у цьому сенсі є аспект відповідальності як засіб охорони й поновлення прав суб'єкта, який, на нашу думку, є практично невивченим сучасною наукою. Саме тому основне завдання цієї статті - проаналізувати взаємодію юридичної відповідальності та прав людини. Виконання цього завдання потребує, на нашу думку:

аналізу природи, структури та значення механізму реалізації юридичної відповідальності;

визначення ролі механізму юридичної відповідальності в забезпеченні зв'язків держави та особи й ролі прав людини в механізмі юридичної відповідальності;

характеристики позитивної та негативної форм відповідальності у сфері охорони трав людини в загальноохоронних та спеціальноохоронних правовідносинах.

Актуальність аналізу механізму здійснення юридичної відповідальності зумовлена тією обставиною, що в ньому права людини є не лише метою функціонування відповідальності, а й важливим принципом дії цього механізму. Тому із досліджених уже в літературі аспектів механізму здійснення юридичної відповідальності (соціальний, психологічний, моральний, організаційний), ми акцентуємо увагу на юридичному аспекті механізму, що найповніше пов'язаний з правами особи. З цього погляду механізм юридичної відповідальності - функціонально взаємопов'язана сукупність правових засобів та діяльності суб'єктів, які є учасниками процесу її реалізацій. При цьому до правових засобів, як правило, відносять:

норми матеріального та процесуального права, що закріплюють механізм галізації відповідальності й визначають процедуру її здійснення;

суб'єктивні права й юридичні обов'язки, що закріплюють можливості й необхідну поведінку суб'єктів відповідальності;

юридичні факти, що визначають можливість виникнення юридичної відпо-дальності, її зміни та припинення;

правові відносини, що забезпечують можливість реалізації юридичної відповідальності у сфері прав людини;

правозастосовні акти, що є індивідуальними документами, в-яких закріплюється форма, вид та зміст юридичної відповідальності. [5, 10]

Суб'єктами юридичної відповідальності є ті фізичні та юридичні особи, які є учасниками охоронних правовідносин. Проблема механізму здійснення юридичної відповідальності традиційно пов'язується з виокремленням і подальшим аналізом форм і етапів цього процесу. Необхідно зазначити, що з приводу цієї проблеми в науковій літературі висловлюється багато них думок, у тому числі й таких, що взаємно заперечують одна одну. Це, на нашу думку, пов'язано з дослідженням загальноправового механізму здійснення юридичної відповідальності.

На нашу думку, позитивна відповідальність теж реалізується в охоронних відносинах. Наявність загальної правової заборони та настання відповідних обставин зумовлюють взаємодію суб'єкта, який повинен утриматися від протиправних дій, і держави, вимагає дотримання заборон. А оскільки ці відносини спрямовані на охорону суб'єктивних прав особи, законності та правопорядку, то вони охороняються.

Це означає, що охоронні відносини є способом здійснення юридичної відповідальності. Тому позитивна відповідальність відображається в правомірній поведінці щодо недопущення порушень прав особистості, а виникнення негативної відповідальності пов'язане з відмовою суб'єкта підпорядкувати свою поведінку вимогам диспозицій охоронних норм. Підставою для такої відповідальності є порушення прав особистості, що породжує конкретні охоронні правовідносини, змістом яких є покладення на порушника прав людини додаткових обов'язків щодо відповідальності та поновлення права, й діяльність уповноваженого органу з організації цього процесу. Таким чином, визнання єдності позитивного й негативного аспектів юридичної відповідальності дає підстави для висновку про те, що позитивна відповідальність реалізується в загально-охоронних, а негативна - у конкретноохоронних відносинах.

Реалізація юридичної відповідальності у формі загальноохоронних правовідносин - це виконання обов'язку дотримуватися вимог диспозицій охоронних норм, котра характеризується їх позитивним втіленням. Загальноохоронна форма реалізації відповідальності має місце тоді, коли наявні обставини та умови, котрі сприяють порушенню прав особи. Передбачені матеріальним правом засоби державного примусу в цьому разі виконують функцію загальної превенції. Юридична природа позитивної реалізації юридичної відповідальності у сфері прав людини визначається наявною у праві вимогою не вчиняти заборонні діяння чи діяти чітко в межах передбачених варіантів.

З'ясування основних рис юридичної відповідальності у формі загальноохоронних відносин є неможливим без застосування категорії "правомірна поведінка", оскільки вона здійснюється з допомогою правомірної поведінки юридично зобов'язаних суб'єктів і в ній утілюється. Правомірна поведінка в сучасній науці є предметом особливої уваги вчених. Вже є багато даних про це явище, що дає змогу формування різних підходів до його характеристики. З огляду на поведінку, що характеризує юридичну відповідальність у формі загальноохоронних правовідносин, акцент ми робимо на законності виконання обов'язку, дотримання вимог диспозицій охоронних норм. Цей висновок має подвійне теоретичне значення, оскільки дотримання прав особи становить основу законності, а її дотримання та поновлення є метою юридичної відповідальності.

Правомірна поведінка - це перетворення внутрішнього стану людини в дію під впливом права, безпосередній контакт суб'єкта з правовою дійсністю, що впливає на прийняте суб'єктом рішення'. Суб'єктивна сторона правомірної поведінки як елемент її складу містить у собі такі вимоги:

знання норм права, що закріплюють права особистості;

мотивацію відповідної поведінки, що націлена на дотримання вимог;

усвідомлення своєї поведінки та її наслідків як у разі дотримання, так і в разі порушення заборон.

Ґрунтуючись на цих позиціях, можна припустити, що процес загальноохоронної форми реалізації юридичної відповідальності закінчується тоді, коли зникають обставини, що вимагали від особи належним чином виконати диспозицію тієї чи іншої охоронної норми. За часом реалізації ці обставини можуть бути тривалими (наприклад, права та обов'язки батьків щодо вихованню дітей) або ситуативними (утримання від вживання чи зберігання наркотичних засобів).

Негативна форма здійснення юридичної відповідальності у сфері прав людини полягає у відображенні негативної реакції держави щодо винної, протиправної поведінки особи, котра порушила права і свободи іншої особи. Ця форма відповідальності є найбільш вивченою, однак це не означає, що не залишилося дискусійних проблем у цій сфері.

Щодо сфери юридичної відповідальності, то тут найактивніше дебатуються дві основні проблеми:

можливість обґрунтування єдиної форми поетапної реалізації юридичної відповідальності;

співвідношення матеріального та процесуального права в цьому процесі.

Незважаючи на різні етапи, котрі виокремлюють у процесі реалізації юридичної відповідальності, на нашу думку, найбільшої уваги заслуговує чотирьохстадійна конструкція реалізації відповідальності, що охоплює:

1) виникнення конкретного правоохоронного відношення з факту порушення прав особистості;

2) притягнення винного до відповідальності за скоєне у відповідності до санкції охоронної норми;

3) етап остаточної констатації вини порушника прав особистості та визначення міри юридичної відповідальності;

4) перетерпіння правопорушником покладеного на нього додаткового обов'язку нести юридичну відповідальність.

Здійснення відповідальності у цій формі пов'язано з відмовою узгодити власну поведінку з вимогами диспозиції норми охоронного характеру. Тому основу відповідальності становить правопорушення. Воно є тією обставиною, що перекладає реалізацію відповідної норми у площину конкретних охоронних правовідносин. Порушення прав є обставиною, що спричиняє виникнення конкретного правоохоронного зв'язку між суб'єктом (порушником) та державою. З часу виникнення цього зв'язку у суб'єкта виникає обов'язок нести відповідальність, а у держави - право на правовий вплив на порушника й обов'язок виявити та знешкодити порушення.

Наступним етапом є констатація вини порушника прав особистості та визначення міри юридичної відповідальності. З цією метою компетентні органи перевіряють законність реалізації відповідальності на першому етапі й на основі зібраних доказів ухвалюють рішення у справі. Цей етап безпосередньо торкається сфери прав людини, оскільки на цьому етапі рішення стосується не лише потерпілого, а і порушника. А саме, перевіряється: дотримання вимог закону у процесі притягнення особи до відповідальності; чи належить вирішення цієї справи до повноважень цього органу; чи є в діях особи склад правопорушення; чи достатньо зібрано доказів для ухвалення рішення у справі; чи правильно кваліфіковано правопорушення; чи враховані всі обставини справи та особливості особистості порушника. Основне завдання на цьому етапі - відповідно до вимог матеріального та процесуального права зіставити докази у справі, врахувати особливості особистості винного й на основі отриманих висновків обрати вид та міру його відповідальності.

Наступний етап - реалізація відповідальності. З часу винесення акту про застосування санкції матеріальної норми розпочинається новий етап здійснення юридичної відповідальності у формі конкретних правоохоронних відносин. Основу цього етапу становить фактичне виконання порушником обов'язку перетерпіти негативні наслідки власної поведінки 3 метою переоцінки суб'єктом своєї поведінки та дій на майбутнє. Саме в цьому разі досягається мета правового впливу - перевиховання та виправлення правопорушника, що також сприяє реалізації його прав. Таким чином, питання фактичної реалізації прав особи в механізмі юридичної відповідальності актуальні не лише з погляду теорії, вони актуальні і для практики.

Юридична відповідальність за своєю природою та функціональним призначенням активно сприяє процесу реалізації прав і свобод особи, забезпечуючи їх охорону та захист. Позитивна юридична відповідальність здійснює охорону прав людини і громадянина, а негативна - забезпечує їх захист. При цьому охорона прав характеризується як забезпечення нормального, стійкого здійснення прав людини під впливом контролюючих факторів, а захист - як можливість прояву активної реакції держави у випадку порушення суб'єктивних прав чи реальної загрози їх порушення. Процес здійснення юридичної відповідальності у формі охоронних правовідносин охоплює вимоги щодо мотивів дотримання норм, що вміщують заборони; усвідомлення характеру поведінки та її наслідків; актів правомірної поведінки та її результатів. Основний зміст охоронної форми - здійснення прав особи у взаємозв'язку з юридичною відповідальністю полягає в усвідомленні особистістю соціально-правової значущості відповідального використання прав та свобод. Ця вимога забезпечує перетворення юридичної відповідальності в позитивну якість самої особи. Важливою формою встановлення ступеню відповідальності за винні дії в процесі реалізації негативної юридичної відповідальності є залучення до відповідальності. З цією вимогою пов'язана індивідуалізація юридичної відповідальності, що забезпечує врахування особистісних властивостей винного та обставин, що пом'якшують чи обтяжують вину правопорушника. Вона виявляється у виборі такої міри відповідальності, яка відповідала б не лише мірі скоєного, а й досягненню мети юридичної відповідальності. Особливо важливою індивідуалізація є на етапі визначення суб'єкту правопорушення та на етапі призначення покарання і його реалізації. [5, 13]

Висновки