Доказування у кримінальному процесі

Наприклад, Б. І. Пінхасов визначає документ як мате-ріальний об'єкт, що містить відомості про події та факти, викладені з допомогою письмових та інших знаків, що однозначно передають людську думку або закріплені й відтворюються з допомогою технічних засобів у вигляді зображення чи усної мови.

Деякі автори вважають, що не слід поняття документа -- джерела доказової інформації -- формулювати як матері-альний носій, який містить відомості, що мають значення для справи, через те, що таке розуміння документа зазда-легідь надає йому статус речового доказу.

У модельному Кримінально-процесуальному кодексі для держав--учасниць СНД, прийнятому в 2000 р. на сьомо-му пленарному засіданні Міжпарламентської асамблеї дер-жав--учасниць СНД, що має рекомендаційний характер, у ст. 157 розділу IV було дано поняття документа як дже-рела доказів у кримінальному судочинстві. В ньому під документом розуміється будь-який запис на паперовому, електронному або іншому носії, виконаний у словесній, цифровій, графічній або іншій знаковій формі, призначений для збереження, перетворення, передачі, засвідчення відомостей, що можуть мати значення для справи. На наш погляд, таке поняття документа як джерела доказів більш повно охоплює його значення для кримінального судочин-ства, ніж редакція чинної ст. 83 КПК України, і його до-цільно застосувати, за деяким винятком, при розробленні відповідних положень нового КПК.

Визначати документ як будь-який запис на паперово-му, електронному або іншому носії уявляється дещо не-правильним. Акцентувати увагу на тому, що документ -- це запис, не слід, бо «запис» означає не що інше, як спосіб фіксування, збереження і передачі інформації, оскільки головним смисловим елементом структури поняття доку-мента як джерела доказів є його зміст, тобто сукупність тих відомостей (інформації), що є об'єктом пізнання та оцінки в кримінальній справі у ході її розслідування.

Документ як джерело доказів у кримінально-процесу-альному розумінні -- це матеріальний об'єкт, що у зафік-сованій формі безпосередньо відображає відомості про події і факти, які мають кримінально-процесуальне значення і викладені за допомогою знаків, що читаються людиною (власними силами або завдяки застосуванню технічних засобів), та дозволяють однозначно відтворювати у вигляді зображень або усної мови, передавати і тлумачити думку людини, складений певною особою, підприємством, уста-новою, організацією, одержаний у встановленому поряд-ку органами розслідування або судом і доданий до мате-ріалів кримінальної справи.

Зазначене вище дозволяє виділити таку структуру кри-мінально-процесуального поняття документа як джерела доказів:

документ завжди є матеріальним об'єктом;

документ є джерелом доказової інформації лише у разі, якщо в ньому зафіксовані відомості про події та фак-ти, що мають значення для правильного вирішення кримі-нальної справи;

зміст документа має засвідчувальний або описовий характер. Поділ документів на «засвідчувальні» й «опи-сові» досить умовний, оскільки документ, що засвідчує факти, обов'язково їх описує (точніше викладає відомості про них) і, навпаки, документ, що описує факти, може бути використаний для їх засвідчення. Йдеться про відмінність цільового призначення документа в момент його складання і ступеня деталізації описання фактів, але не про розрізнення доказового значення;

відомості, що містяться в документі, фіксуються будь яким способом, що дозволяє людині однозначно їх відтво-рювати, передавати і тлумачити за допомогою технічних засобів або усної мови;

відомості засвідчуються чи описуються органами або особами, від яких документ виходить, у межах їх посадо-вої компетенції або, якщо документ виходить від грома-дянина, в межах повноважень і фактичної поінформо-ваності;

-- документ має бути одержаний в установленому кри-мінально-процесуальному порядку органами розслідуван-ня або судом і доданий до матеріалів справи.

Таке розуміння сутності документа як джерела доказо-вої інформації, на нашу думку, найповніше відображає його кримінально-процесуальну природу.

Висновок

Отже, підсумовуючи сказане, можна дійти висновку, 'що елементами процесу доказування як дослідження є збирання (формування), перевірка та оцінка доказів і їх джерел. Найважливішими елементами другого виду, або аспекту доказування в кримінальному процесі є письмове або усне формулювання певної тези (наприклад, обвину-вальної чи виправдувальної) і наведення аргументів для її обгрунтування. Цей вид доказування близький до того, що існує у формальній логіці.

Загальне поняття доказування в кримінальному про-цесі можна визначити таким чином: це -- діяльність суб'єктів кримінального процесу по збиранню (форму-ванню), перевірці та оцінці доказів і їх процесуальних джерел, а також по формулюванню на цій основі певних тез і наведенню аргументів для їх обгрунтування.

Кримінально-процесуальне доказування регулюється нормами КПК, які в своїй сукупності називаються дока-зовим правом. До системи норм доказового права входять:

а) насамперед норми глави 5 КПК «Докази», які регулю-ють, зокрема, предмет доказування в⁴ кримінальній спра-ві, поняття та оцінку доказів і їх процесуальні джерела;

б) норми-принципи кримінального процесу;

в) норми, які передбачають права й обов'язки суб'єктів криміналь-ного процесу; г) норми, що регулюють слідчі (судові) та інші процесуальні дії по збиранню і перевірці доказів;

д) норми, які встановлюють підстави, а також порядок прийняття та обгрунтування процесуальних рішень.

Доказове право вивчається теорією доказів (вона ще називається вченням про докази) як складовою частиною науки кримінального процесу, причому не тільки в його

Список використаної літератури

2. Кримінально - процесуальний кодекс України від 28.12. 1960 в редакції від 03.04.2003

3. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України К., «АСК» 1999

4. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу К., 2003

5. Закон України «Про судоустрій України» 07.02.2002

6. Закон України «Про статус суддів» 15.12.1992

7. Закон України «Про прокуратуру» 05.11.1991

8. Закон України «Про органи суддівського самоврядування» 02.02.1994

9. Галаган В.І. Проблеми вдосконалення кримінально - процесуальної діяльності органів внутрішніх справ України: Монографія. - К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2002.

10. Жеребкін В.С. Логіка: Підручник. Київ - Харків. - 1993.

Рецензія: