Злочинність як соціально-правове явище
Злочинність як одна з найгостріших проблем суспільства. Латентна злочинність та її вплив на кількісні показники правопорушень. Кількісні показники та їх облік в діяльності органів внутрішніх справ. Кількість злочинів у 2010-2014 роках на Україні.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 06.03.2015 |
| Размер файла | 1,4 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
2.2 Динаміка та питома вага злочинності
Ні рівень, ні коефіцієнт злочинності як її головні показники не можуть відбити різноманітність вчинених злочинів і дати повну кількісну характеристику злочинності та її змін за часом. Для повної характеристики кількісник показників злочинності передбачений третій показник, а динаміка.
Динаміка злочинності -- це зміни її рівня, коефіцієнта та структури за певний відтинок часу. Слід зазначити, що цей проміжок часу у загальному випадку може бути будь-яким. Якщо він дорівнює якійсь одиниці часу, наприклад, одному місяцю, одному року або одній хвилині, одній годині, одній добі тощо, то в цих випадках можна говорити вже не лише про динаміку якогось показника, але й про швидкість динаміки, або швидкість зміни цього показника за часом.
Іноді в літературі замість терміна "швидкість динаміки" можна зустріти термін "темп динаміки" чи більш вузький термін (тільки для зростання) -- темп зростання, або темп приросту.
Динаміка основних показників злочинності як зміна їх за якийсь проміжок часу може, згідно з наявними літературними даними, визначатися двома способами: з одного боку, як різниця між значеннями досліджуваних показників, узятих відповідно в кінці та на початку означеного проміжку часу, вимірюватися в цьому випадку у тих самих одиницях виміру, що й досліджувані показники, тобто це зміна (зростання чи зменшення) досліджуваних показників на якесь число конкретних одиниць виміру, які потім, якщо з'явиться бажання, можна додатково перевести у відсотки відносно початкових значень досліджуваних показників. Наприклад, за 1996 рік в Україні зареєстровано 617262 злочини, що на 24598 злочинів, або приблизно на 3,8 менше, ніж у попередньому році. Абсолютне зростання (зменшення) злочинності (А) визначають за формулою:
,
Де U - показник об'єму (рівня) злочинності, U1 - попереднє значення того ж показника.
Нерідко динаміку рівня злочинності, визначену таким чином, у літературі позначають як приріст злочинності (маючи, очевидно, на увазі, що цей приріст у загальному випадку може бути як зі знаком плюс, так і зі знаком мінус як у нашому прикладі, тобто фактично не приріст, а зменшення. Для випадків стабільного зростання можна так само визначити динаміку динаміки, тобто подвійну динаміку, чи динаміку приросту як, у свою чергу, зміну у часі приросту злочинності. Темп приросту злочинності (Тпр) можна розрахувати за формулою:
Де Тзр - темп зростання (зменшення) злочинності.
З іншого боку, динаміку будь-яких показників злочинності можна визначити ще й як частку від ділення значень цих показників під кінець зазначеного проміжку часу на значення тих самих показників на початку цього ж проміжку часу. У цьому випадку динаміка -- це зміна (збільшення чи зменшення) досліджуваних показників порівняно з їх початковими значеннями в певну кількість разів, тобто безрозмірна величина. Якщо помножити на 100%, то одержимо вираз кінцевих значень досліджуваних показників у відсотках стосовно їх початкових значень. Наприклад за період з 1973 по 1993 рік на території України рівень злочинності (у злочинах) у цілому збільшився в 4,2 рази й становив по відношенню до 1973 року 420%, у тому числі, зокрема, рівень розкрадання державного або колективного майна шляхом крадіжки -- в 7,5 рази й становив 750% по відношенню до 1973 року. Такі розрахунки можна виразити формулою:
Більшість авторів віддають перевагу першому способу підрахунку динаміки злочинності різниці між кінцевими і початковими значеннями її показників. Проте в який би спосіб не визначали динаміку, слід пам'ятати що задля того, аби отримати вірогідні, статистично вагомі, дані про динаміку злочинності, що свідчать про закономірні, а не випадкові зміни її показників, необхідно з особливою обережністю ставитися до вибору розміру проміжку часу, протягом якого досліджується динаміка злочинності.
Обережність необхідна, по-перше, тому, що на зміну основних показників злочинності можуть впливати відповідні зміни кримінального, кримінально-виконавчого, кримінально-процесуального законодавства. У зв'язку з цим бажано вибрати відтинки часу так, щоб протягом них вказане законодавство залишалося відносно постійним або зазнало лише незначних змін, інакше треба врахувати ці зміни та їх вплив на основні показники злочинності. По-друге, обережність необхідна також задля врахування (по можливості) всіх змін законодавства взагалі на означеному проміжку часу, які б могли мати як попереджувально-профілактичний, так і криміногенний характер. По-третє, обережність необхідна для того, щоб розмір обраного відтинку часу в певному значенні був оптимальним і відповідав обсягам досліджень або розміру території чи кримінологічного об'єкта, де будуть здійснюватись відповідні виміри показників злочинності. Відомо, що чим меншим є досліджуваний кримінологічний об'єкт (конкретне підприємство, мікрорайон міста, населений пункт сільського типу, робітниче селище тощо), тим більшим має бути проміжок часу, протягом якого буде досліджуватися динаміка злочинності на певному кримінологічному об'єкті, задля того, щоб встигли здійснитися взаємодія, поглинання, посилення чи нейтралізація різноманітних випадкових процесів, що відбуваються на об'єкті, які в разі малих проміжків часу можна сприйняти помилково як закономірні, а не випадкові і зробити в результаті хибні висновки.
Для великих кримінологічних об'єктів, регіонів та територій, що складаються з безлічі більш дрібних кримінологічних об'єктів, територіальних одиниць чи регіонів, така небезпека є незначною, бо кількість випадкових процесів, що з ними трапляються навіть на невеликих відрізках часу, різко зростає, отже зростає й взаємодія (поглинання, посилення чи послаблення) цих випадкових процесів між собою і швидше "вимальовуються" загальні закономірності, яким підпорядкована динаміка основних показників злочинності досліджуваних об'єктів.
Виходячи з накопиченого практикою досвіду, для малих та порівняно невеликих кримінологічних об'єктів рекомендують вибирати для вивчення динаміки злочинності періоди, що дорівнюють 10 і більше років. Воднораз для більш великих кримінологічних об'єктів, цілих регіонів, відносно великих адміністративно-територіальних одиниць та окремих держав розміри досліджуваних періодів можна скоротити до п'яти років, а в окремих випадках -- і менше. Природно припустити, що із зростанням досліджуваного проміжку часу точність виявлення основних закономірностей в динаміці злочинності зростає. Проте й тут є свої труднощі й обмеження, деякі з них вже були названі -- це, зокрема, численні або докорінні зміни в чинному законодавстві, що можуть внести значні "шуми", "перешкоди" в дослідженні закономірностей динаміки злочинності. Це зовсім не означає, що не можна, наприклад, досліджувати динаміку злочинності на малих кримінологічних об'єктах чи малих територіях протягом малих проміжків часу або на великих кримінологічних об'єктах чи великих територіальних одиницях або в державах за досить довгий періоди або цілі історичні епохи. Проте теоретична й практичні значущість таких досліджень може різко знизитись, якщо при цьому не скористатися сучасними методами математичного аналізу, теорії ймовірностей, математичної статистики, сучасними комп'ютерними технологіями, щоб "відсіяти" не тільки всілякі випадкові або закономірні, але й "шумові" процеси і впливи, що викривлюють досліджувані закономірності в динаміці злочинності.
На практиці поряд з простою вирізняють також базисну та ланцюгову динаміку. При визначенні базисної динаміки злочинності за певний проміжок часу вибирають початкову точкою відліку (базис), а потім відносно неї обчислюють динаміку показників злочинності в будь-який інший момент часу (за умови, що виміри показників злочинності будуть здійснюватися в початковій точці відліку та наприкінці досліджуваного проміжку часу за той самий відтинок часу). Нині початковими (базисними) точками відліку можна, наприклад, обрати рік проголошення Україною суверенітету. Початковою точкою відліку може бути в загальному випадку будь-який момент час як достатньо збільшений, наприклад, як початок якоїсь історичної епохи, так і дрібно конкретизований, приміром рік, місяць, число, час доби.
Ланцюгова динаміка відрізняється тим, що при її обчисленні порівнюються показники злочинності та визначається їх зміна за кожний наступний проміжок часу порівняно з рівнем йому попереднім, тим самим немовби утворюється послідовний ланцюг порівнянь. Наприклад, показники злочинності за 2014 рік порівнюються з показниками злочинності за 2013 рік; показники злочинності за 2013 рік порівнюються з показниками злочинності за 2012 рік; показники злочинності за 2012 рік порівнюються з показниками злочинності за 2011 рік тощо.
Таким чином, послідовно визначається динаміка злочинності за 2014, 2013, 2012 роки, що називається в цьому разі ланцюговою, чи безперервною, динамікою. відрізок часу, протягом якого досліджується ланцюгова динаміка злочинності, у загальному випадку може бути будь-яким. Основними вимогами, які повинен задовольняти їх вибір, є такі: ці проміжки часу повинні бути рівними за розмірами і слідувати безперервно один за одним.
На відміну від показників динаміки, які характеризують злочинність кількісно, структура останньої має розкривати її склад та співвідношення між складовими видами злочинних проявів, їх вчинення у конкретних умовах простору ( території) та часу, за визначальних ознак злочинних діянь та осіб, які їх вчиняють. Усе це разом повинно складати уявлення, хоча б за зовнішніми, здебільшого статистичними показниками, про злочинність у внутрішньо-якісному відношенні. Структура злочинності визначається за методом порівняння, згідно з яким зіставляються кількісні та якісні показники класифікованих певним чином (за певною підставою) окремих видів і категорій злочинів, осіб, які їх вчинили, ознак цих об'єктів спостереження. Через порівняння визначається показник (питома вага у відсотках) окремої виділеної структурної групи певного виду злочинів щодо загальної величини злочинності. Питома вага (П.в.) вимірюється за звичайною формулою вирахування відсотку:
,
Де Зв - кількість злочинів певного виду, певної структурної групи; З - загальна кількість злочинів, рівень злочинності.
Залежно від критеріїв класифікації злочинів можна розрахувати питому вагу:
за ступенем суспільної небезпеки, чи тяжкістю злочинів, що становлять злочинність, обчислюючи частку злочинів особливо тяжких, тяжких, менш тяжких та тих, що не становлять великої суспільної небезпеки;
за формою вини, з якою були вчинені злочини, що становлять злочинність, частку в злочинності умисних і необережних злочинів та злочинів, що були вчинені зі складною або змішаною формою вини.
за стадіями вчинення злочину, обчислюючи частку закінчених злочинів, готувань до злочинів і замахів на злочини;
за критерієм присутності чи відсутності співучасті при вчиненні злочинів з урахуванням її форм і різновидів, обчислюючи частку відповідних груп злочинів, що входять до складу злочинності;
за об'єктом злочинних посягань, згідно з класифікацією злочинів, наведеною в Особливій частині Кримінального кодексу;
на підставі врахування певних ознак суб'єктів злочинів (їх відсутності чи присутності. Наприклад, за соціально-демографічними ознаками суб'єктів злочинів (за статтю, віком, соціальним статусом, родом занять, сімейним станом, матеріальними та житловими умовами тощо), за освітньо-культурними ознаками суб'єктів злочинів (наявністю освіти та її рівнем і видом, рівнем культури, загальними і специфічними культурними ознаками), за морально-психологічними ознаками суб'єктів злочинів (загальною ціннісною орієнтацією, ставленням до права і правоохоронної діяльності, за потребами та інтересами, інтелектуальними, вольовими та емоційними ознаками), за кримінально-правовим і ознаками суб'єктів злочинів (спрямованістю злочинної діяльності, її змістом, мотивами, тривалістю, одноосібним чи груповим характером, рядовою чи організаторською роллю, інтенсивністю злочинної діяльності) тощо;
за таким суто кримінологічним критерієм, як причини та умови злочинів, що їх можна, у свою чергу, диференціювати за безліччю критеріїв, які пропонують вчені та практики.
Тут були наведені далеко не всі типи й варіанти класифікації, а лише їх основні приклади. Дати їх повний перелік, повну характеристику практично неможливо.
2.3 Кількісні показники злочинності в Україні в період 2010-2014 рр.
Оцінюючи стан злочинності за вказаний проміжок часу, слід зауважити, що у 2009 році було внесено зміни до ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення і, як наслідок, викрадення чужого майна, вартість якого перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, в подальшому стало кваліфікуватися як злочин. Ця обставина відобразилася на кількості зареєстрованих крадіжок і, відповідно, злочинності цієї групи, а отже й на злочинності в цілому.
У результаті у 2010 році було зареєстровано 500 902 злочинів (+15,2 % порівняно з показником 2009 року), а коефіцієнт інтенсивності злочинності на 10 тис. населення становив 97,5. У наступному році це зростання тривало, і у 2011 році було зареєстровано 515 833 злочини (+3% порівняно з 2010 роком). Коефіцієнт інтенсивності злочинності у 2011 році збільшився до 104,1.
У 2012 році кількість зареєстрованих злочинів становила 443 665, а коефіцієнт інтенсивності злочинності дорівнював 97,4.
Отже, вперше за останні два роки спостерігається зниження динаміки рівня злочинності (-6,6%). При цьому тенденція до зниження динаміки рівня злочинності намітилася ще з початку 2012 року (6,7% - у січні, 2,3% - у лютому, 0,9% - у травні, 2,4% - у липні). Але з 2013 року динаміка рівня злочинності збільшується і було зареєстровано 563 560 злочинів, а коефіцієнт інтенсивності злочинності становив 130,0, а у 2014 році зменшується і було зареєстровано 529 139 злочинів, а коефіцієнт інтенсивності злочинності становив 122,06.
Структуру зареєстрованої злочинності в Україні за видом злочину можна охарактеризувати шляхом виділення найбільш поширених злочинних діянь. На такі злочини припадало в середньому за період, що розглядається, 77,3% усіх зареєстрованих посягань, тобто вони досить повно характеризують всю сукупність зареєстрованих злочинів. Відповідно, саме ці злочини визначали динаміку та структуру зареєстрованої злочинності в державі.
Структура злочинності за видом злочину зазнала протягом аналізованого періоду серйозних змін.
У 2010 році зростання зареєстрованої злочинності сталося за рахунок збільшення числа загальнокримінальних посягань. Їхня кількість зросла порівняно з минулим роком на 1,2% і дорівнювала 463 238. Частка злочинів загальнокримінальної спрямованості серед усіх зареєстрованих становила 92,5% (2009 рік - 91,3%), водночас за рахунок різкого збільшення питомої ваги (до 63,53%) зареєстрованих злочинів проти власності у 2010 році частки всіх інших видів злочинів дещо зменшилися, тому протягом аналізованого періоду явно переважали посягання проти власності. Доволі помітною була частка «наркозлочинів», злочинів проти життя та здоров'я особи; проти безпеки руху та експлуатації транспорту; у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян.
За 2010-2014 роки зменшилася питома вага хуліганських проявів. Натомість до 2010 року дуже суттєво збільшувалася частка найбільш поширених складів «наркозлочинів». Ці процеси відобразилися на структурі злочинності України.
Зростання чисельності зареєстрованих злочинів у 2013 році було обумовлено оновленням кримінального процесуального законодавства та введенням Єдиного реєстру досудових розслідувань.
У 2014 в структурі злочинності в Україні найбільшу питому вагу мали такі види злочинів:
злочини проти власності (58,84%);
злочини проти життя та здоров'я особи (11,67%);
злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення (5,8%);
злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян (4,6%);
злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту (4,7%);
злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг(2,94%);
злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина (1,8%);
злочини проти громадської безпеки (2,3%).
Слід зауважити, що порівняно з 2010 роком структура злочинності зазнала певних змін якісного та кількісного характеру. Зокрема, у 2010 році до злочинів, на які припадала найбільша питома вага, належали злочини проти власності. Друге місце посіли злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини протии здоров'я населення, а третє - злочини проти громадського порядку та моральності. У 2014 році після злочинів проти власності, проти життя та здоров'я особи третє місце посіли злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення.
Зазначені зміни в структурі злочинності можна пояснити загальною закономірністю кількісних коливань злочинності, на які впливають численні фактори.
Трохи більше 1% у структурі злочинності припадає на злочини у сфері господарської діяльності, проти громадського порядку та моральності, і злочини проти правосуддя.
У середньому близько 1% у структурі злочинності припадає на злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи; проти довкілля; проти волі, честі та гідності особи; посягання у сферах охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; проти безпеки виробництва і проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини).
Менше 0,1% всіх зареєстрованих злочинів становили використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку; злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.
За період, що аналізується, більше половини всіх злочинів реєструвалося у 8 регіонах України: Донецькій, Дніпропетровській, Харківській, Луганській областях, місті Києві, Запорізькій області, Автономній Республіці Крим та Одеській області. У середньому за аналізований період 30,6% всіх злочинів, вчинених в Україні, реєструвалося у 12 регіонах. Це Львівська, Полтавська, Київська, Миколаївська, Херсонська, Вінницька, Житомирська, Сумська, Черкаська, Кіровоградська, Чернігівська та Хмельницька області. На кожну з них припадало від 1,9 до 3,7% всіх злочинів, зареєстрованих у державі. Найменшу кількість злочинів зареєстровано у Волинській, Івано-Франківській, Рівненській, Закарпатській, Тернопільській, Чернівецькій областях. У цих регіонах реєструвалося в середньому за рік 8,4% всіх злочинів, вчинених в Україні, а в окремих областях від 0,9 до 1,5% загальної кількості зареєстрованих у державі злочинів.
На сьогодні найбільша питома вага зареєстрованих у країні кримінальних правопорушень на 10 тис. населення припадає на м. Київ, Кіровоградську, Херсонську, Запорізьку та Дніпропетровську області. Найменша - в Тернопільській, Івано-Франківській, Хмельницькій, Чернівецькій та Рівненській областях.
Отже, встановлено нерівномірність поширення злочинності у регіонах країни. Спостерігається закономірність зниження рівня злочинності в регіонах України зі Сходу на Захід та з Півдня на Північ. Більш точно оцінити стан злочинності в регіонах України за аналізований період можна шляхом порівняння середніх коефіцієнтів інтенсивності злочинності у розрахунку на 100 тис. всього населення кожного з них (додаток 1).
У 2010 році коефіцієнт інтенсивності злочинності збільшився у більшості регіонів, а у 2012 році - тільки у Запорізькій області, містах Севастополі та Києві, Одеській, Житомирській, Чернігівській та Львівській областях.
На сьогодні найвищий коефіцієнт інтенсивності злочинності спостерігається в Запорізькій, Херсонській, Кіровоградській областях та у місті Києві. У зазначених регіонах цей показник перевищує середній показник по регіонах України більш ніж у 1,5 рази.
За типом території вчинення злочинність в Україні має переважно міський характер, кожні 3 з 4 злочинів зареєстровано у містах. Коефіцієнт міської злочинності був і залишається помітно вищим, ніж відповідний показник у сільській місцевості, і є підстави стверджувати, що тенденція переважання міської злочинності збережеться й надалі. Пояснюється це передусім тим, що частка міського населення України сягає близько 69% й у зазначений проміжок часу коливалася від 68,5% до 68,8%.
Динаміка кількості злочинів, вчинених у містах та селищах міського типу, повністю збігалася з динамікою всіх зареєстрованих злочинів.
Майже половина всіх вчинених у містах злочинів (47% в середньому за рік) припадала на обласні центри. Динаміка зареєстрованої злочинності в обласних центрах дещо відрізнялася від динаміки міської злочинності.
Важливою характеристикою, яка дає можливість всебічно дослідити злочинність, є рівень злочинів, вчинених у громадських місцях. Особливої уваги потребує факт щорічного зростання кількості злочинів, вчинених у громадських місцях, зокрема тих, що вчиняються на вулицях, у парках, скверах. Період з 2010 року по 2014 рік не є винятком.
Частка загальнокримінальних злочинів, вчинених у громадських місцях, серед усіх зареєстрованих посягань протягом аналізованого періоду суттєво коливалась. Близько 60% посягань цієї категорії в середньому за ці роки вчинялися на вулицях, майданах, у парках, скверах, решта - в інших громадських місцях (закладах громадського харчування, місцях масового відпочинку, на ринках, у магазинах тощо), причому частка таких діянь за останні роки дещо збільшилась.
Динаміка зазначених злочинів суттєво відрізнялась від динаміки загальної кількості зареєстрованих посягань. Для неї були характерні періоди різких коливань, обумовлені як об'єктивними, так і суб'єктивними чинниками.
Оцінюючи структуру злочинності за ступенем тяжкості, зауважимо, що в 2010 році показник особливо тяжких злочинів знизився на 11,1% - було зареєстровано 12 094 особливо тяжких злочинів. Упродовж наступних трьох років тривало зменшення кількості особливо тяжких злочинів. У 2014 році їхня кількість зросла і становила 25 872 злочинів, або 4,89% усіх зареєстрованих злочинів (2010 року - 2,41%).
У 2010-2012 роках кількість тяжких злочинів зросла на 13,9% і становила 145 733. У 2013 році вона зросла до 156 131 злочинів,що на 7% більше, ніж у 2012 році, а в 2014 році знизилася до 154 216. Однак порівняно з 2010 роком питома вага тяжких злочинів становила 33,31%, а в 2014 році -29,14%.
Динаміка злочинів середньої тяжкості дещо відрізнялася від динаміки двох попередніх категорій злочинів. У 2010-2011 роках спостерігалося їх суттєве збільшення - до 265 171 (+58,4%), а в 2012 році відбулося їх незначне зменшення до 231 233 ( - 4,8%). У 2013 році знов зафіксовано незначне збільшення їх кількості - до 231 983 злочинів. А у 2014 році кількість таких злочинів зменшилася до 215 792 і становила 40,78 % від усіх скоєних злочинів. Потрібно наголосити, що кількість злочинів середньої тяжкості зросла в 2010-2011 роках значно більше, ніж злочинів попередньої категорії.
Іншою за характером була динаміка злочинів невеликої тяжкості. На відміну від попередніх показників їх кількість зменшувалася до 2012 року, однак у 2013 році зросла і становила 161 669, що в 2,1 рази більше порівняно з 2010 роком. У 2014 році кількість злочинів невеликої тяжкості зменшилася до 133 259 (на 85,82% більше порівняно з 2010 роком).
Зростання кількості злочинів невеликої тяжкості у 2013 році пояснюється передусім введенням Єдиного реєстру досудових розслідувань, внаслідок чого змінено порядок реєстрації кримінальних правопорушень.
Наведені у додатку 2 рисунки ілюструють динаміку цих злочинів.
Необхідно констатувати, що у 2010 році порівняно з попереднім роком робота органів внутрішніх справ із розкриття злочинів погіршилась. Так, кількість розкритих окремих видів злочинів загальнокримінальної спрямованості порівняно з попереднім роком зменшилась, зокрема: умисних вбивств - на 5,2% (з 2 489 до 2 360), тяжких тілесних ушкоджень - на 2,5% (з 4 200 до 3 674), зґвалтувань - на 18,9% (з 782 до 634), вимагань - на 0,6% (з 504 до 501).
У 2010 році збільшилась кількість виявлених осіб, що вчинили злочини. Їх було зареєстровано 226 385, що на 6,7% більше, ніж у 2009 році. Серед виявлених злочинців 142 199 (- 0,7% порівняно 2009 роком) - особи, які були працездатними, однак не працювали і не навчались на момент вчинення злочинів. Їх частка серед усіх злочинців становила 62,81%.
На відміну від дорослої злочинності динаміка закінчених розслідуванням злочинів, вчинених неповнолітніми (вчинених неповнолітніми та за їх участю), в цілому відповідала динаміці зареєстрованої злочинності.
Таким чином, неповнолітні особи відносно частіше вчиняють такі злочини, як вимагання, грабежі, розбійні напади, крадіжки, хуліганські прояви, зґвалтування. У 2010-2011 рр. відбулося дуже суттєве зростання кількості кримінально караних діянь, вчинених особами, які раніше вчиняли злочини, - на 31,7% та на 52,4% відповідно. У 2012 році зростання цього показника тривало, але було незначним, а в 2013-2014 роках кількість злочинів, вчених особами, які раніше вчиняли злочини, зменшилась.
Протягом періоду, що розглядається, кількість злочинів, вчинених особами в стані алкогольного сп'яніння, коливалася, але в цілому переважала тенденція до їх зменшення. Їх питома вага в структурі злочинності становила 8,09% в 2010 році та 4,49% у 2014 році.
Кількість злочинів, що вчиняються іноземними громадянами, до 2012 року зростала і становила 0,7%, а з 2012 зменшувалась, і в 2013 році таких злочинів було 1 926, що становить 0,3%. У 2014 році кількість таких злочинів знову зростає до 2 257 і становить 0,42%. Така динаміка спостерігається і щодо злочинів, вчинених групою осіб, - зростання до 2011 року (питома вага у структурі злочинності - 11,6%) та подальший спад у наступні роки. У 2014 році їх питома вага становила 2,46% у структурі злочинності (порівняно з 10,5% у 2010 році).
Протягом періоду з 2010 по 2014 роки спостерігається зменшення кількості виявлених організованих груп (ОГ) та злочинних організацій (ЗО): з 397 у 2010 році до 185 в 2013 році. Кількість злочинів, вчинених організованими групами й злочинними організаціями, також зменшується.
Основна частина виявлених ОГ та ЗО складалася з двох-трьох осіб.
Не менш важливою ознакою ОГ та ЗО є тривалість їх існування, яка свідчить про стійкість злочинного угруповання та постійність його антисуспільної діяльності. Всі ОГ та ЗО у статистичній звітності розділяються за цією ознакою на такі, що проіснували: до 1 року, до 2 років, від 3 до 6 років і більше 6 років; основна їх частина існувала строком до одного року.
Розділ 3. Кількісні показники злочинності та їх облік в діяльності органів внутрішніх справ
Важливе значення для розробки заходів протидії злочинності має інформаційно-аналітичне забезпечення. Воно передбачає наявність достовірної інформації про кількісно-якісні показники злочинності, вплив на злочинність соціально-економічного, політичного стану країни, діяльність суб'єктів запобігання злочинності. При цьому важливе значення у протидії злочинності має наявність у спеціальних суб'єктів впливу на злочинність повної та достовірної інформації, що відображає реальний її стан та фактори, які призводять до її виникнення.
При єдиному обліку злочинів головною вимогою виступає єдність всіх показників, що характеризують зведення даних про кримінальні правопорушення (злочини) та осіб, які їх вчинили.
У зв'язку з прийняттям кримінально-процесуального кодексу нової редакції 19.03.2012, відбулося ряд змін, що стосуються обліку, реєстрації та звітності в правоохоронних органах, що відображені у наступних відомчих нормативних документах.
Так, Наказом Генеральної Прокуратури України від 17.08.2012 № 69 затверджено Положення «Про порядок введення єдиного реєстру досудових розслідувань», яке визначає, що реєстр утворено з метою забезпечення, єдиного обліку кримінальних правопорушень та прийнятих під час досудового розслідування рішень, осіб, які їх учинили, та результатів судового провадження, оперативного контролю за додержанням законності під час проведення досудового розслідування та аналізу стану і структури кримінальних правопорушень вчинених у державі.
Зазначеним Положенням визначено порядок формування та ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - Реєстр), а також надання відомостей з нього.
Забезпечення належної організації роботи з питань первинного обліку та звітності, ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, а також нагляду за обліком кримінальних правопорушень та достовірністю даних звітності правоохоронних органів покладено на Генеральну Прокуратури України. Дане питання регулюється Наказом Генеральної Прокуратури України від 25 вересня 2012 року N 15гн «Про організацію роботи з питань статистики, ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та нагляду за обліком кримінальних правопорушень» та Законом України "Про прокуратуру».
Окрім цього прийнято Спільний наказ Генеральної прокуратури та Міністерства внутрішніх справ від 17 листопада 2012 року N 115/1046 «Про затвердження Порядку взаємодії Генеральної прокуратури України та Міністерства внутрішніх справ України щодо обміну інформацією з Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційних систем органів внутрішніх справ».
Наказом № 1050 від 19.11.2012 затверджено Інструкція «Про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події», яка встановлює порядок ведення єдиного обліку органами і підрозділами внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, а також відомчого контролю за його дотриманням.
Зазначеною інструкцією в чергових частинах органів внутрішніх справ уведено єдиний облік заяв і повідомлень, які здійснюються в паперовій та електронній формах. Облік містить у собі інформацію про вчинення кримінальних правопорушень та інших подій.
Прийнято спільний Наказ Генеральної прокуратури України Міністерства внутрішніх справ України Служби безпеки України державної податкової служби України «Про затвердження звітності за формами № 1-СЛ «Про роботу органів досудового розслідування», № 1-СЛМ «Основні показники роботи органів досудового розслідування» та Інструкції з їх складання» від 15 листопада 2012 року № 110/1031/1037/514.
Інструкція «Зі складання звіту про роботу органів досудового розслідування та ведення первинного обліку роботи слідчого» затверджена наказом Генерального прокурора України, Міністра внутрішніх справ України, Голови Служби безпеки України та Голови Державної податкової служби України від 15 листопада 2012 року № 110/1013/1037/514.
Реєстрація злочинів, осіб, які їх учинили, кримінальних справ здійснюється шляхом занесення працівником, на якого покладено обов'язки ведення обліково-статистичної роботи (прокурорами та слідчими прокуратури, органів внутрішніх справ, Служби безпеки України, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства.), відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Єдина система обліку злочинів, осіб, які їх учинили, кримінальних справ визначає такі форми облікових документів:
статистична картка на виявлене кримінальне правопорушення форми 1;
статистична картка про наслідки досудового розслідування кримінального правопорушення форми 1.1;
статистична картка про заподіяні збитки, результати їх відшкодування та вилучення предметів злочинної діяльності форми 1.2;
статистична картка на особу, яка вчинила кримінальні правопорушення та яка підозрюється в їх вчиненні форми 2;
статистична картка про рух кримінального провадженя форми 3;
талон-повідомлення про прийняття для розгляду кримінального провадження судом форми 5;
довідка про наслідки розгляду кримінального провадження судом форми 6.
Під обліком розуміється отримання, обробка, аналіз і систематизація відомостей, виражених, як правило, в кількісних показниках, про результати функціонування системи та виконання виконавцями доручених ним завдань.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події та положень про комісії, затвердженої наказом МВС України від 19 лист. 2012 р. № 1050, джерелом інформації про вчинення кримінальних правопорушень та інших подій, що надходить до органу внутрішніх справ, уповноваженого розпочати досудове розслідування, є:
повідомлення фізичних або юридичних осіб та самостійно виявлені слідчим або іншою службовою особою органів внутрішніх справ з будь-якого джерела обставини кримінальних правопорушень;
повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення кримінального правопорушення;
повідомлення, про вчинення кримінального правопорушення, опубліковані в засобах масової інформації;
інформація, що надійшла засобами телефонного зв'язку, телеграфом або іншими засобами зв'язку про вчинення кримінального правопорушення;
повідомлення працівників медичних установ про звернення за медичною допомогою осіб з тілесними ушкодженнями, отриманими внаслідок учинення стосовно них кримінальних правопорушень.
Під термінами "єдиний облік", "прийняття", "реєстрація" заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, які застосовані в цій Інструкції, слід розуміти:
Єдиний облік - це цілісна система реєстрації органами та підрозділами внутрішніх справ заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події;
Прийняття - дії службових осіб органів внутрішніх справ при одержанні заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події;
Реєстрація - присвоєння кожній отриманій заяві і повідомленню про вчинення кримінального правопорушення та іншої події порядкового номера і фіксація в передбачених Інструкцією про єдиний облік в облікових документах - електронних базах (єдиному обліку) стислих даних про заяви і повідомлення про кримінальні правопорушення та інші події.
Інформацію, яка надійшла до чергової частини міськрайліноргану про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію на території обслуговування іншого органу внутрішніх справ, оперативний черговий реєструє до єдиного обліку, уживає необхідних заходів щодо запобігання або припинення кримінального правопорушення, невідкладно інформує про скоєну подію той орган, на території оперативного обслуговування якого мала місце подія.
Заяви і повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення та інші події реєструються цілодобово в чергових частинах органів внутрішніх справ оперативними черговими відразу після їх надходження та вносяться до ЄО, а також до інформаційної підсистеми "ФАКТ" інтегрованої інформаційно- пошукової системи органів внутрішніх справ (ІП "ФАКТ" ІІПС ОВС).
Оперативний черговий МВС (ГУБОЗ) ГУМВС, УМВС, (територіальних підрозділів БОЗ) після реєстрації заяви чи повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення в єдиного обліку, негайно передає їх під розпис працівнику підрозділу визначеного відповідальним за їх розгляд, для направлення до відповідного слідчого органу уповноваженого здійснювати досудове розслідування згідно зі статтею 216 КПК України або до територіального органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення для організації здійснення досудового розслідування у відповідності до пункту 1 статті 218 КПК України.
Слідчий, який отримав у черговій частині для розгляду заяву або повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, у журналі єдиного обліку ставить відмітку про час та дату її отримання, посаду, прізвище та підпис, а також невідкладно письмово надає до чергової частини, а з 1 липня 2013 року вносить в електронному виді, відомості про реєстраційний номер єдиного обліку, номер кримінального провадження, дату та годину перенесення заяви чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Кримінальні провадження, що надходять для проведення досудового розслідування з органів прокуратури до органу досудового розслідування або з органів досудового розслідування до іншого органу досудового розслідування, а також провадження, що надійшли з одного району (міста) в інший район (місто), удруге не обліковуються і закінчуються провадженням за номером первинної реєстрації.
При надходженні кримінальних проваджень стосовно громадян України з компетентних органів іноземних держав про кримінальні правопорушення, що вчинені на їх території, слідчим заносяться відомості до Реєстру про прийняття кримінального провадження для проведення досудового розслідування, а також відомості про кримінальне правопорушення з відміткою «у кримінальному провадженні, що надійшло для проведення досудового розслідування з іноземних держав» та надається новий номер кримінального провадження.
Кримінальні провадження про правопорушення, учинені іноземними громадянами, знімаються з обліку при направленні органом досудового розслідування України до правоохоронного органу іноземної держави кримінального провадження для проведення досудового розслідування.
Контроль за достовірністю внесених відомостей до єдиного обліку забезпечує працівник підрозділу інформаційно-аналітичного забезпечення.
Приховуваними від єдиного обліку вважаються заяви і повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення, які були відомі працівнику органу внутрішніх справ, та відомості про них, які на час виявлення не внесені до єдиного обліку, а самі заяви та повідомлення не отримали відповідного реєстраційного номера.
Отже, вважаються облікованими злочини, особи, які їх учинили, та кримінальні провадження, коли дані про них внесені до документів первинного обліку, зареєстровані в журналі єдиного обліку, внесені до Реєстру і включені до звітності про стан злочинності на території України.
При заповненні документів єдиного обліку, журналів, слід керуватися правилами реєстрації та обліку злочинів (кримінальних правопорушень), осіб, які їх учинили, викладеними у вищезазначених Інструкціях та Положеннях.
Документи єдиного обліку призначені для автоматизованого оброблення на ЕОМ. Заповнення документів первинного обліку здійснюється відповідно до вищезазначених вимог, використовуючи типове математичне забезпечення.
Висновки
злочинність латентний правопорушення облік
Злочинність є однією з найгостріших проблем суспільства. Згідно з результатами опитування громадської думки, проведених в останні десятиліття, люди багатьох країн ставлять її за значимістю на друге-третє місце після проблем особистого характеру.
Багато мислителів приділяли увагу цій проблемі. Перші думки з цього приводу можна знайти вже у Аристотеля і Платона, які висловлювались щодо злочинності, цікавість до проблеми злочинності значно зросла у ХVIII столітті, до неї зверталися Ч. Беккаріа, Д. Дідро, Вольтер, К. Гельвецій, Ш-Л. Монтеск'є, Бентам, Дж. Локк та інші видатні вчені. Вони вбачали причини злочинності в соціальній невлаштованості суспільства та поганому вихованні громадян, пропонували правителям перейти від жорстоких покарань за вчинення злочинів до їх попередження.
А для того, щоб їх ефективно попереджувати необхідно розбиратися з поняттям причин злочинності та методологічних основах їх визначення.
Однією з головних проблем сучасного суспільства залишається латентна злочинність.
Як частина загальної злочинності, латентна злочинність містить у собі всі її ознаки, обумовлені тими самими соціальними чинниками та завдає матеріальну та моральну шкоду суспільству. Існують об'єктивні і суб'єктивні фактори латентної злочинності. Об'єктивні відносяться до обставин, за яких вчиняться злочини. Наприклад, недоліки у звітності і контролі, що перешкоджать розкриттю злочинів; відсутність письмових і речових доказів. До суб'єктивних факторів належать небезпечність особи, яка вчинила злочин; небажання потерпілого повідомляти про злочин; недоліки у роботі правоохоронних органів тощо.
Латентну злочинність необхідно виявляти для того, щоб визначати реальні показники злочинності. Проте, потрібно зауважити, що ніякого впливу латентна злочинність на них не має, оскільки просто не береться до уваги при складанні статистичної звітності.
Злочинність, як і будь-яке інше соціальне явище, можна оцінювати за допомогою якісних та кількісних критеріїв. Основними кількісним показниками злочинності є: рівень злочинності; коефіцієнти злочинності; динаміка злочинності та питома вага злочинності. Стан злочинності -- це сукупність усіх показників, які ха-рактеризують рівень, структуру, динаміку злочинності.
Рівень злочинності -- це загальна кількість злочинів і осіб, які їх вчинили, за певний проміжок часу в країні або в її окремому регіоні. Цей показник характеризує злочинність із кількісного боку. Він виражається в абсолютних цифрах. При визначенні рівня злочинності беруться два об'єкти обліку: а саме кількість злочинів і кількість осіб, які вчинили ці злочини. Будь-який з названих об'єктів, узятий окремо, відображає рівень злочинності однобічно, а звідси і неповно, тому що один злочин може бути вчинений і однією людиною, і декількома особами.
Рівень злочинності не можна ототожнювати з рівнем судимості, оскільки до даних про судимості не включаються відомості про осіб, які вчинили злочин, але кримінальні справи про яких припинені на законних підставах до суду або щодо них ухвалено виправдувальний вирок. За межами судимості за звітний період залишаються, природно, нерозкриті кримінальні справи.
Коефіцієнти злочинності являють собою співвідношення кількості злочинів і осіб, які їх вчинили, до чисельності населення країни, або її відповідного регіону з розрахунку на заздалегідь обумовлену кількість населення -- на 100 тис. -- 1 тис. осіб. Оцінка злочинності у відносних величинах дозволяє порівнювати між собою її рівні в двох чи більше різних регіонах або в одному й тому ж регіоні, але за відносно тривалі відрізки часу.
Розрізняють два види коефіцієнтів злочинності: коефіцієнт інтенсивності злочинності і коефіцієнт злочинної активності населення. Перший дозволяє судити про те, як злочинність впливає на населення країни чи певного регіону. Другий свідчить про його злочинну активність.
Структура злочинності означає відношення окремого виду злочину або групи злочинів до всієї маси злочинності в тому чи іншому регіоні за конкретний період. Вона визначає частку (питому вагу) виділених за певними підставами різних категорій злочинності. Завдяки цьому показнику виявляється будова злочинності, її внутрішній склад. Структура злочинності виражається у відсотках і характеризує її з якісного боку.
Структура злочинності може бути побудована за соціально-демографічними, кримінально-правовими і кримінологічними підставами.
Серед соціально-демографічних ознак, які становлять інтерес при вивченні структури злочинності, насамперед, необхідно назвати такі ознаки особи злочинця, як стать, вік, освіта, сімейний стан, рід занять, види населених пунктів, де вони постійно проживають, ступінь пристрасті до спиртного, наркотиків тощо.
За їх допомогою видається за можливе встановити питому вагу чоловічої і жіночої злочинності; частку злочинів, учинених особами різних вікових груп (неповнолітніми, особами молодого віку, 30-40-літніми); відсоток злочинів, учинених неодруженими, сімейними; алкоголіками, наркоманами; жителями міст і сільської місцевості та ін.
Динаміка злочинності. Цей показник відображає рух злочинності у часі. Досягається це шляхом встановлення відношення рівня і структури злочинності теперішнього часу до її рівнів і структури за попередні періоди. Аналіз динамічних рядів злочинності слід провадити за тривалі проміжки часу. За такого підходу усувається вплив на стан злочинності випадкових обставин.
На динаміку злочинності впливають деякі соціальні обставини, а саме: зміна соціально-економічних умов життя суспільства; стан і характер тих соціальних явищ і процесів, які детермінують злочинність; демографічна ситуація, що склалася в країні (зростання рівня народжуваності або смертності населення, зміна його вікової структури, активізація міграції громадян із інших країн);зміни кримінального законодавства (криміналізація -- введення до КК нових складів злочинів або декриміналізація -- скасування складів, що вже є, або часткова зміна їх конструкцій);стан і заходи ефективності правоохоронної і правозастосовної діяльності (підвищення або зниження активності органів кримінальної юстиції, недосконалість реєстрації злочинів і т. ін.).
Список використаної літератури
1. Конституція України від 28.06.96 // ВВР, 1996, №30, ст. 141.
2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 // ВВР, 2001, №25-26, С.131.
3. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 // Голос України від 19.05.2012 / № 90-91.
4. Про міліцію: Закон України від 20.12.1990 // ВВР, 1991, №4, С.20.
5. Про прокуратуру України: Закон України від 05.11.1991 // ВВР, 1991, №53.
6. Інструкція про єдиний облік злочинів, затверджена Генеральною прокуратурою України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Державною податковою адміністрацією України, Міністерством юстиції України № 20/84/293/126/18/5 від 26.03.2002.
7. Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затверджене спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної податкової служби України від 17 серпня 2012 року № 69 (із змінами, внесеними наказами ГПУ від 14.11.2012 № 113, від 25.01.2013 № 13 та від 25.04.2013 № 54)
8. Інструкція про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв, повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення» (затверджена наказом Генерального прокурора України від 03 грудня 2012 року № 125)
9. Наказ Міністра внутрішніх справ України від 19.11.2012 № 1050 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події та положень про комісії», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17.12.2012 за №2095/22407 (зі змінами, внесеними наказами МВС України № 215 від 05.03.2013 та № 326 від 01.04.2013).
10. Аванесов В.А. Криминология и социальная профилактика. - М. Акад. МВД СССР, 1980 - 526 с.
11. Ю.В. Александров, А.П. Гель, Г.С.Семаков. Кримінологія. Курс лекцій. - К.: МАУП. 2002. - 296с.
12. Ю.В. Бышевский, А.А.Конев. Латентная преступность и правосознание, О.: Высшая школа милиции МВД СССР - 1986. - 74с.
13. Вицин С.Е. Системный подход и преступность. - М.Акад. МВД СССР, 1980 - 140 с.
14. Волошина Л.А. О системном подходе к изучению сущности преступности // Вопросы борьбы с преступностью. - Вып. 15. - М. Юр.лит., 1972, 11-23 с.
15. Вольтер. Избранные произведения по уголовному праву и процессу / Франсуа Мари Вольтер; под ред. А. Герцензона. - М.: Государственное издательство юридической литературы, 1956. - 338 с.
16. Гилинский Я.И. Социология девиантного поведения как специальная социологическая теория//Социологические исследования. - 1991. - № 4. - С.72-78.
17. Долгова А.И. Системно-структурный характер преступности // Вопросы борьбы с преступностью. - Вып. 41., М.: Юр. лит.,1984 - 3-16 с.
18. Долгова А.И. Преступность и общество. - М., 2002 - 352 с.
19. Забрянський Г.І. Методика статистичного вивчення злочинності: Навчальний посібник. Випуск 221. - Краснодар.: Кубанский гос. ун-т, 1976. - 83 с.
20. Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн. - Кн. 1: теоретичні засади та історія української кримінологічної науки - К.: Видавничий Дім «ІнЮре» 2007. - 424 с.
21. Зеленський А.Ф. Кримінологія: Курс лекцій, - Харків, 1996. - 260 с.
22. Кан Уэда. Преступность и криминология в современной Японии: Пер. с яп./ Под общ. ред. Н.Ф. Кузнецовой и В.Е. Еремина. - М.: Прогресс, 1989.- 256 с.
23. Карпец И.И. Преступность: иллюзии и реальность. - М.: Рос. право, 1992. - 432 с.
24. Кетле А. Человек и развитие его способностей или опит общественной физики. - СПб: И.О. Бакет, 1865. - 937 с.
25. Коваленко О.И., Филонов В.П. Курс лекций по криминологии и профилактике преступности. - Донецк, 1995 - 591 с.
26. Я.Ю. Кондратьєв. Курс кримінології. Київ: Юрінком Інтер, 2001. - 352с.;
27. Криминология / Под ред. А.А. Герцензона, И.И. Карпеца, В.Н. Кудрявцева. - М.: Юрид. лит., 1966. - 320 с.
28. Кудрявцев В.Н. Причины правонарушений. - М.: Наука, 1976 - 286с.
29. Кузнєцова Н.Ф. Преступление и преступность. - М.: Изд-во МГУ, 1969. - 232 с.
30. Курс кримінології: Загальна частина: Підручник: У 2 кн. / За заг. ред. О. М. Джужи. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - Загальна частина. - Кн. 1. - 352 с.
31. Курс советского уголовного права. Общая часть. /Отв.ред. Н.А, Беляев, М.Д. Шаргородский. -- Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1970. --Т.2. -- 648.
32. Литвак О. Злочинність, її причини та профілактика. - К.: Україна, 1997. - 168 с.
33. Лунеев В. В. Преступность ХХ века. Мировые, региональные и российские тенденции / В. В Лунеев. - М., 1997. - 525 с.
34. Моніторинговий кримінологічний аналіз злочинності в Україні (2009-2013 роки): моногр. / [Блажівський Є.М., Козьяков І.М., Книженко О.О., Литвак О.М., Ярмиш О.Н. та ін.]. - К.: Національна академія прокуратури України, 2014. - 484 с.
35. Монтескье Ш-Л. Избранные произведения: О духе закона / Ш-Л. Монтескье. - М.: Государственное издательство юридической литературы, 1955. - 799 с.
36. Ной И.С. Вопросы теории наказания в советском уголовном праве. -- Саратов: СГУ, 1962.-- 156 с.
37. Оболепцев В. Ф. Латентна злочинність: проблеми теорії і практики попередження. - Х.: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2005 - 128 с.
38. Поклад В.І. Методологія та методика вивчення латентної злочинності: навч. посіб. / В.І. Поклад. - Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2007. - 48 с.
39. Саркисова Э.А. Роль наказания в предупреждении преступлений. -- Минск: Навука і тэхніка, 1990. -- 160 с.
40. Советское уголовное право. Общая часть /Под ред. Г.А. Кригера, Н.ф. Кузнецовой, Ю.М. Ткачевского. -- М.: МГУ, 1988. -- 368 с.
41. Советское уголовное право. Общая часть /Под ред. П.И. Гришаева, Б.В. Здравомыслова. -- М.: Юр. лит., 1982. -- 440 с.
Подобные документы
Системні ознаки сучасної злочинності українського суспільства. Кількісні характеристики та динаміка криміногенної ситуації в контексті соціально-економічної трансформації суспільства. Пропозиції щодо підвищення ефективності протидії злочинним проявам.
статья [523,0 K], добавлен 10.12.2010Агресивна злочинність неповнолітніх як девіантне явище, її сутність, причини і профілактика. Роль відновного правосуддя в концепції ювенальної юстиції. Поняття та кваліфікація втягнення неповнолітнього у злочинну та іншу антигромадську діяльність.
курсовая работа [87,6 K], добавлен 21.11.2010Поняття та предмет кримінології як науки. Показники, що характеризують злочинність. Джерела кримінологічної інформації і методи їх пізнання. Причини і умови злочинності в сучасному світі і в Україні. Міжнародна організація кримінальної поліції "Інтерпол".
курс лекций [75,3 K], добавлен 15.03.2010Відомості, які відображають стан злочинності, охорони громадського порядку та умови зовнішнього середовища. Роль інформації у діяльності органів внутрішніх справ (ОВС). Система інформаційного забезпечення ОВС та напрями його здійснення і оптимізації.
курсовая работа [41,8 K], добавлен 08.02.2010Функція забезпечення законності і правопорядку як одна з важливих основних внутрішніх функцій демократичної, соціальної, правової держави. Реформа системи правоохоронних органів. Захист прав і законних інтересів громадян. Боротьба зі злочинністю.
реферат [43,8 K], добавлен 13.05.2011Обставини, що виключають злочинність діяння. Поняття необхідної оборони та її зміст, правове обґрунтування згідно сучасного законодавства України, визначення відповідальності. Перевищення меж необхідної оборони, його класифікація та відмінні особливості.
контрольная работа [24,3 K], добавлен 09.05.2011Предмет кримінології як науки. Кримінологічні дослідженя та його етапи. Соціологічний напрямок розвитку кримінології. Злочинність як соціальне явище. Классифікація причин злочинності за рівнем, змістом, механізмом дії.
шпаргалка [133,7 K], добавлен 25.06.2007Дослідження раціональності кримінально-правового закріплення норм про помилку в обставині, що виключає злочинність діяння. Обґрунтування доцільності визначення загальної помилки в діючому Кримінальному кодексі України, модель її законодавчої конструкції.
статья [25,0 K], добавлен 19.09.2017Кримінологічна характеристика поняття латентної злочинності. Правовий підхід до класифікації видів латентної злочинності. Об'єктивні, суб'єктивні причини, що зумовлюють існування латентної злочинності. Спеціально-юридичні методи дослідження злочинності.
курсовая работа [31,6 K], добавлен 27.01.2011Порівняльний аналіз обставин, які виключають злочинність діяння за кримінальним законодавством Англії, Франції та США. Фізичний та психічний примус виконання наказу за законодавством України. Небезпека як правова підстава крайньої необхідності.
дипломная работа [86,5 K], добавлен 28.01.2012
