Успіх будь-яких реформ неможливий без макроекономічної стабільності, а бюджетно-податкова політика є одним з головних елементів її досягнення, враховуючи той факт, що багато країн з перехідною економікою тривалий час зазнають суттєвих дефіцитів своїх бюджетів, які фінансуються переважно за рахунок кредитів центральних банків. Така політика призводить до диспропорцій в економіці, наростання інфляційних очікувань і збільшення бюджетного дефіциту в майбутньому. Тому перехід від адміністративно-командної до ринкової економіки, який супроводжується зростанням бюджетного дефіциту, вимагає докорінних змін у податковій політиці країни.

Податкова реформа ніколи не буває легкою справою, її здійснення вимагає поєднання таких факторів як ініціатива уряду, згода парламенту та підтримка з боку громадськості. Ще Адам Сміт включив до своїх принципів оподаткування критерії помірності податків та їх зручності для платників[198]. Фіскальні заходи без урахування суспільних настроїв малоперспективні. Відповідність людським цінностям і сьогодні залишається традиційним ідеалом найкращої системи оподаткування. Надзвичайно важко поєднати наміри уряду стосовно стимулювання інвестиційної діяльності із заходами щодо забезпечення соціальної справедливості і суспільного добробуту в умовах переходу до багатоукладної, соціальне орієнтованої ринкової економіки. Проте, ефективна, прозора, підконтрольна та підзвітна податкова політика є основою економічного зростання та досягнення добробуту населення держави.

Будь-яка податкова реформа вирішує відомі проблеми: структури податків, податкових ставок і меж оподаткування, а також співвідношення між податковими надходженнями та коштами, отриманими від продажів державних облігацій. Існують два основних підходи щодо реформування податкової політики: запровадження принципово нової податкової системи та реформування чинної.

Останнім часом великого поширення набули макроекономічні моделі щодо оптимізації фіскальної політики. Можливі ефекти проектованих податкових структур вимірюються за допомогою статичних та динамічних імітаційних моделей суспільної рівноваги, максимізації суспільного й індивідуального добробуту, раціональних очікувань. При розгляді впливу податкової політики на економічне зростання слід зазначити існування чотирьох основних моделей економічного зростання. Перша - це модель Харрода-Домара, одна з найбільш відомих моделей економічною зростання, в основі якої лежать праці Харрода (1948) і Домара (1947) [105, 475-476].

Наступною є модель професора Солоу, яка увібрала в себе найкращі риси неокласичного підходу щодо економічного зростання [105,476-485]. Третьою і четвертою є так звані моделі "ендогенного зростання"[105, 486], які відрізняються від неокласичної моделі економічного зростання тим, що вони припускають довгострокове збільшення виробництва на душу населення без застосування таких екзогенних факторів як, наприклад, технологічний прогрес. Третя модель розглядає збільшення виробництва, пов'язане з використанням засобів виробництва та фондового капіталу; а в основі четвертої - модель економічного зростання, пов'язана з використанням людського капіталу. Однак для визначення того, які саме основні змінні фіскальної політики впливають на економічне зростання, спростимо наше дослідження і використаємо виробничу функцію, що являє собою стандартну неокласичну форму із незначними модифікаціями:

Y(t) = FfA(t)K(t), B(t)L(t)f,

де Y - обсяг виробництва за час t, K(t) і L(t) - відповідно фізичний (засоби виробництва, предмети праці, грошові ресурси) і людський капітал. B(t) - індекс якості (вимірюється як продуктивність праці) і A(t) - подібний індекс вимірювання фізичного капіталу. B(t) залежить від освітньо-професійного рівня робочої сили; A(t) - від технологічною розвитку. Дане рівняння визначає, що в будь-який момент часу загальний обсяг виробництва в економіці залежатиме від якісних та кількісних параметрів фізичного (засоби виробництва, предмети праці, грошові ресурси) капіталу і кількості та кваліфікації робочої сили, зайнятої в економіці. Інакше кажучи, виробництво зростатиме лише за умов збільшення К, L, А і В.

На графіку 1.1 показано динаміку валового внутрішнього продукту на душу населення в країнах Центральної та Східної Європи у 1992-1996 роках. Валовий внутрішній продукт на душу населення є саме тим економічним показником, який характеризує ступінь соціально-економічного розвитку та добробуту тієї чи іншої країни. Як показано на графіку, Україна займає, на жаль, поки що одне з останніх місць серед країн Центральної та Східної Європи за рівнем економічного розвитку, хоча й має значний економічний потенціал.

Графік 1.1. Валовий внутрішній продукт на душу

населення у 1992-1996 рp. [183]

податкова політика реформа оподаткування

Отже, ми розглядаємо три типи бюджетно-податкової політики, які мають безпосередній вплив на економічне зростання:

фіскальна політика, що впливає на професійний рівень робочої сили;

фіскальна політика, що прямо впливає на нагромадження основного

капіталу;

фіскальна політика, що впливає на продуктивність праці.

Відповідно до таких типів фіскальної політики держава може використовувати наступні заходи у сфері бюджетно-податкової політики:

уряд підтримує інвестиції в людський та основний капітал і таким чином усуває недоліки ринку, що роблять соціально прибуткові інвестиції неприбутковими;

уряд підтримує базову соціальну та економічну інфраструктуру і сприяти розвитку та становленню приватного сектора;

уряд фінансує свою діяльність таким чином, щоб мінімізувати розрив між пропозицією та попитом на капітал і робочу силу.

У першому випадку урядові слід фінансувати видатки на освіту та охорону здоров'я, а також можливі видатки на соціальну допомогу. Другий випадок включає товари і послуги, які підвищують продуктивність робочої сили, однак з об'єктивних причин приватний сектор не в змозі забезпечувати себе цими товарами та послугами. І насамкінець, у третьому випадку, урядові необхідно усунути негативні наслідки податкової політики. Стосовно податкової політики, то на загальнодержавному рівні слід переходити від фіскального акценту в бюджетно-податковій політиці до заходів щодо стимулювання обсягів виробництва та реалізації товарів і послуг. Неприпустимо в умовах падіння внутрішнього сукупного попиту, зменшення обсягів виробництва і споживання намагатися наповнювати доходну частину бюджету за рахунок збільшення податкового тиску на суб'єктів економічної діяльності. Для відновлення втрачених позицій на внутрішньому і зовнішньому ринках насамперед необхідно стимулювати внутрішній сукупний попит на товари вітчизняного виробництва.

При аналізі принципів побудови системи оподаткування звертає на себе увагу декілька моментів:

· невиправдане розширення їх переліку, включення до нього неосновних принципів (економічна обгрунтованість, рівномірність сплати, компетенція, єдиний підхід) внаслідок чого в процесі побудови податкової системи відволікається увага від основних принципів оподаткування;

· вузьке, відмінне від загальноприйнятого тлумачення деяких принципів оподаткування, узгоджене з потребами і можливостями поточного моменту - принципу стабільності як забезпечення незмінності податків і зборів та їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року; принципу соціальної справедливості як забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обгрунтованого неоподаткованого мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

· включення таких принципів, які не можуть бути покладені в основу побудови податкової системи в цілому (принцип рівнозначності і пропорційності), оскільки прибуткове оподаткування громадян здійснюється на засадах прогресивності; невизначеність основного (основних) системоутворюючого принципу побудови податкової системи;

· не внесення до принципів побудови податкової системи науково обгрунтованих загальновизнаних принципів оподаткування, таких як фіскальна достатність та еластичність, адміністративна простота та економічна ефективність.

У проекті Податкового кодексу України взагалі відсутнє визначення принципів оподаткування, що суперечить загальновизнаним нормам правового регулювання питань оподаткування, адже його наукові принципи покладені в основу побудови податкових систем в усіх країнах, а тому знайшли відображення в їх податковому праві. Невизначеність на законодавчому рівні наукових принципів оподаткування означає відсутність належних обмежень податкової політики уряду, що збільшує можливість прийняття дискреційних рішень при її формуванні.

Той факт, що податкова система України недостатньо орієнтована на реалізацію основних принципів оподаткування, свідчить про те, що вона ще не сформувалася як органічна цілісність, її підпорядкуванню основним принципам оподаткування перешкоджає складність однозначного визначення моделі суспільства, що будується в Україні, суперечність між офіційно проголошеним курсом на побудову соціально орієнтованої ринкової економіки і фактичною спрямованістю соціально-економічних перетворень в державі. Тому, на нашу думку, податкова реформа в Україні має здійснюватися на таких напрямках:

Зниження величини податків, спрощення правил та вимог щодо оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності з метою усунення будь-яких перешкод у взаємовідносинах між державою та платниками податків, але при одночасному розширенні податкової бази. Прозорі та зрозумілі правила оподаткування зможуть замінити більшість сьогоднішніх неефективних податків, адміністративні витрати по справлянню яких інколи перевищують доходи бюджету.

Усунення доведеної до абсурду системи надання податкових пільг, коли одні платники податків користуються визначеним набором пільг, а інші є "невдахами", бо змушені сплачувати всі податки в повному обсязі.

Якнайшвидше вирішити проблему "прірви" між доходною та видатковою частинами бюджету, коли фінансові органи, що відповідають за фінансування бюджетних програм усунені від роботи по контролю за виконанням доходної частини бюджету.

Оскільки в економіках командно-адміністративного типу значна частина податкових надходжень складається з податків на прибуток та податків на заробітну плату, необхідно зменшити частку прямих податків при одночасному збільшенні частки непрямих податків. При цьому особливо негативними є високі ставки оподаткування фонду заробітної плати. Тому необхідно підвищувати роль персонального прибуткового податку при одночасному зменшенні оподаткування фонду заробітної плати.

Вдосконалення системи податкової звітності і податкової статистики.

Реформа податкової політики в Україні відбувається у важких економічних, соціальних та політичних умовах. Успішна податкова реформа ніколи не буває легкою, але, беручи до уваги такі обставини як президентські, а затим і парламентські -вибори, можна передбачити, що вона буде особливо важкою і знадобиться більше часу, ніж передбачалося багатьма політиками та урядовцями.

Так, на думку відомого американського теоретика державних фінансів Р. Максгрейва, для того, щоб демократичним шляхом визначити податкову політику в хитросплетіннях економічних, політичних та ідеологічних впливів, необхідно зважати на поведінку на виборах людей - носіїв різних інтересів, що залежать від рівня доходів та їхнього походження, регіону та виду діяльності, віку тощо.

В цьому соціальному конгломераті розбіжностей потреб тих, хто зацікавлений у фіскальній експансії перерозподілу, і тих, хто проти неї, можуть взаємно блокуватися необхідні заходи фіскальної політики. Тому демократія, якщо вона не хоче загинути, будь-що повинна вирішити проблему ефективного перерозподілу ВВП в інтересах економічного зростання. Ще Й. Шумпетер застерігав, що в умовах становлення демократичних норм і принципів неминуче зростає кількість формальних і неформальних, професійних і політизованих об'єднань, кожне з яких відстоює групові інтереси, тобто робить власний вибір. Надмірне розростання та різноманітність суспільних уподобань шкодить економічному розвиткові. За таких умов суспільна згода щодо розподілу наявних ресурсів досягається одним загальним інтересом - зростанням обсягу державного бюджету. Звісно, інструментами такого перерозподілу є відповідна податкова політика, оптимальне поєднання бюджетних видатків з іншими регулюючими державними заходами [270].

У зв'язку з цим неоднозначність середовища, в якому запроваджується податкова реформа, не додає впевненості в тому, що кінцевий результат буде таким успішним, як хотілося б. Тому за даних обставин політична воля вищого керівництва (як виконавчої, так і законодавчої гілок влади) відіграватиме вирішальне значення при успішному здійсненні податкової реформи.

Податкова система створюється на основі певних вихідних принципів, до яких належать:

- формування доходів бюджету тільки в процесі перерозподілу створеного в суспільстві валового продукту;

- встановлення рівноцінних прав і зобов'язань перед бюджетом для всіх форм власності;

- застосування фінансових регуляторів з метою встановлення оптимального співвідношення між доходами власників підприємств та їхніх працівників, між коштами, що спрямовуються на споживання і нагромадження [176; 214].

Сьогодні в Україні немає інших аспектів економіки, які б настільки серйозно критикувалися суб"єктами господарської діяльності. Теоретично доведено, що податкові вилучення в розмірі 30-40% реальних доходів платника - це межа, при перевищенні якої починається процес скорочення його заощаджень та інвестицій в економіку [77, 63-68].

При створенні нової податкової системи слід не забувати, що бюджет, як фінансовий план держави, обов'язково має бути балансом доходів і видатків.

Нині податкова система не тільки не заохочує, а в ряді випадків прямо перешкоджає зусиллям підприємств у розвитку власного виробництва і підвищенні його рентабельності. Вона не відповідає цілям економічної, у тому числі промислової політики держави.

Окрім скорочення доходів, недоліки податкової системи також ускладнюють досягнення цілей рівномірного розподілу доходів, яким відводилася така велика роль в країнах з плановою економікою. Після відмови застосування прямих методів досягнення цих цілей шляхом регулювання заробітної платні і цін на зміну їх приходять такі опосередковані фіскальні інструменти, як податки. Однак ні податкова політика, ні методи її реалізації не спроможні ефективно розв'язувати завдання оподаткування таких випадкових і непередбачених доходів, як різні форми приросту вартості капіталу, що стають можливими в умовах ринкової економіки [119, 19-20].

Проблема побудови ефективної та сучасної податкової системи - одна з найбільш актуальних проблем в процесі становлення в Україні ринкових відносин і закладання підвалин для економічного зростання.

Однак існуюча податкова система не тільки не заохочує, а в ряді випадків перешкоджає зусиллям підприємств щодо розвитку виробництва і підвищення його рентабельності. Вона не відповідає цілям економічної, у тому числі промислової, політики держави і потребує невідкладних змін.

Ці обставини надають особливої актуальності запровадженню нової парадигми оподаткування в Україні.

Концептуально реформування податкової системи в Україні повинно бути спрямовано на створення організаційно-правових основ оподаткування ринкового типу, формування в країні зваженої податкової політики, створення умов для переходу до економічного зростання, враховуючи темпи глобалізації економіки. Запровадження нових концептуальних підходів у Податковому кодексі України та нормативно-правових актах з питань оподаткування повинно привести до побудови стабільної та прозорої податкової системи, до встановлення правових механізмів взаємодії всіх її елементів у рамках єдиного податкового простору.

Створення раціональної податкової системи, яка забезпечить збалансованість загальнодержавних і приватних інтересів, буде сприяти розвитку підприємництва та нарощуванню національного багатства України.

Завданням бюджетної і фінансової політики в перехідний період є сприяти зусиллям щодо стабілізації, але водночас не затримувати процес необхідної перебудови фіскальних інститутів, частиною якого є посилення самих фіскальних інструментів. У бюджеті повинні бути заходи, що сприяють економічному оздоровленню, зокрема ті, що заохочують зростання приватного сектора і спрямовані на удосконалення економічної і управлінської інфраструктури. Оскільки в найближчій перспективі нереально говорити про зміни фіскальних установ, особливо в управлінні податковою системою і в бюджетних процедурах, бюджетна і податкова політика повинна розроблятися з урахуванням вказаних обмежень. Більше того, структурна перебудова повинна проводитися поетапно, щоб можна було забезпечити необхідний збір доходів і виконання необхідних функцій.

Перехід від централізованого контролю до непрямого регулювання ринковими засобами тягне за собою необхідність іншого фіскального підходу, оскільки даний фактор впливає на економічну поведінку.

Вкрай важливою вимогою є розвиток державного управління, і зокрема, системи податкових органів, для вирішення завдань в контексті ринкових відносин, які передбачають нові процедури виконання податкового законодавства. На таку організаційну перебудову підуть роки, оскільки потрібна комплексна реорганізація і перепідготовка, а також добір відповідних кадрів потребує значного часу [119, 21].

Також необхідно створити систему стимулів щодо зацікавленості державних службовців. Однак початкове коригування цін значно знизило реальну купівельну спроможність заробітної платні. Для того, щоб мотивувати працівників податкових інспекцій і запобігти хабарництву, необхідно розробити систему матеріально стимулювання, відповідно до якої виплата премій залежатиме від доходів, що надходять до державної скарбниці [17, 78-81].

В основі складу податкової системи України лежать податки, аналогічні тим, які становлять ядро податкової системи більшості сучасних розвинутих країн, що є свідченням загальної закономірності уніфікації оподаткування. До основних належать податок на прибуток підприємств, прибутковий податок з громадян, акцизний збір і мито. Окрім основних, податкова система України включає деякі менш значимі у фіскальному відношенні податки, а також ряд зборів.

Якщо склад ядра податкової системи України не змінюється, то склад решти обов'язкових платежів періодично зазнає змін.

Зараз в Україні існує тенденція до розширення переліку податків і зборів, що входять до її податкової системи. Характеризуючи цю тенденцію, необхідно зважати на те, що вона відповідає як сучасним тенденціям в оподаткуванні розвинутих країн, що мають достатньо розгалужені податкові системи, так і закономірності еволюції оподаткування, згідно з якою в умовах низької фіскальної ефективності окремих податків, спричиненої недостатнім рівнем розвитку органів стягнення податків, податкової техніки, якістю адміністрування, рівнем податкової культури, масштабами ухилення від сплати податків, держава змушена вдаватися при вирішенні своїх фіскальних проблем до розширення кола податків [100; 101;141].

Простежується також тенденція до диференційованого оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності, що працюють без створення юридичної особи, а також зі створенням юридичної особи, а серед останніх - до диференційованого оподаткування, з одного боку, великих і середніх підприємств, а з іншого боку, - суб'єктів малого підприємництва. Наслідком такої диференціації стало поєднання в межах однієї податкової системи двох підсистем оподаткування - звичайної для одного виду платників і спрощеної для іншого [142; 147;193;204].

Приведені характеристики ідеальної (оптимальної) податкової системи охоплюють розуміння як макроекономічного, так і мікроекономічного порядку. У першому випадку першочергове значення має реакція податкової системи на зростання ВВП, а також її податкостворюючий потенціал. Оскільки темпи загального економічного зростання залежать від розміщення ресурсів на мікроекономічному рівні і оскільки таке розміщення утворюється під впливом податкової системи та розподілу доходу і багатства після виплати податків, критично важливе значення мають також такі властивості системи, як, наприклад, ефективність та транспарентність.

Головне завдання податкової системи - задіяти доходи для фінансування державних видатків, не зачіпаючи при цьому інфляційного фінансування. Важливо мати таку податкову систему, яка зможе забезпечити зростання надходжень (хоча б такими темпами, як і зростання номінального доходу) і при цьому не потребуватиме частих змін ставок оподаткування або введення нових податків. У цьому розумінні, не слід опиратися на специфічні (засновані на кількості) податки під час інфляції або на бази оподаткування, масштаб яких скорочується відносно решти економіки, оскільки і те, й інше знижує здатність податків до зміни (або їх еластичність).

Податки впливають на відносні ціни в економіці і, таким чином, відображуються на структурі виробництва, споживання і доходу. З точки зору ефективності бажано мати податок, який матиме мінімальній вплив на відносні ціни і, відповідно, суттєво не зачіпатиме розподілу ресурсів. Надзвичайно великий податок на конкретний товар призведе до скорочення виробництва та споживання останнього і, в результаті, обумовить втрати в ефективності, якщо бідні ресурси відволікатимуться від свого найпродуктивнішого використання, а це, в свою чергу, негативно відобразиться на зростанні. На практиці ефективність досягається за рахунок обкладання якнайширшої податкової бази і застосування відносно невисоких ставок. У цьому контексті розуміється також зведення до мінімуму звільнення від податку.

Утримання податків повинне здійснюватись на основі справедливості і рівноправності. Рішення про те, який розподіл податкового тягаря вважати справедливим і рівним, приймається кожною країною окремо, найкраще через демократичні процедури. Можна провести розмежування між справедливістю по вертикалі і справедливістю по горизонталі. Перше пов`язане з розподілом податкового тягаря в залежності від платоспроможності (яка вимірюється на базі доходу, багатства чи споживання), а друге - з рівним режимом обкладання тих, хто знаходиться в однакових економічних обставинах. Деякі типи оподаткування впливають на розподіл доходів, наприклад, прогресивний подохiдний податок або акцизні збори на предмети розкошу. Відзначимо, однак, що політика у сфері видатків, яка здійснюється шляхом трансфертів і виплат на соціальні послуги і програми адресної соціальної допомоги, найчастіше є ефективнішим інструментом впливу на розподіл доходів, ніж оподаткування.

Податковий кодекс повинен бути чітко виписаний, чітко визначений і платник податків повинен його легко розуміти. Податкові ставки, які є одночасно і стабільними, і передбачуваними, особливо важливі для приватних інвестицій. Як тільки приймуться податкові закони, які у змозі забезпечити енергійне зростання надходжень, внесення довільних поправок до цих законів необхідно звести до мінімуму. Якщо якісь зміни планується здійснити у ході реформ, то в ідеалі платники податків повинні наперед знати до яких податкових наслідків призведуть їх рішення у сфері виробництва і споживання. Окрім того, простою, транспарентною податковою системою відносно легко управляти, і вона сприяє дотриманню податкової дисципліни.

Можливості уряду залучати додаткові надходження шляхом податків мають межу. Навіть за умови, що задовольняться всі перераховані критерії, надзвичайна вага податкового тягаря підриватиме ефективність податкової системи, підштовхуючи до ухилення від сплати податків і викривляючи структуру відносних цін в економіці. Одним з показників величини податкового тягаря є відношення податкових надходжень до ВВП - відношення, яке істотно відрізняється у різних країнах. «Прийнятний» рівень такого відношення певною мірою залежатиме від того, якому рівню державних видатків країна віддає перевагу, або від інших факторів, наприклад, необхідності обслуговувати великий державний борг.

РОЗДІЛ ІІ

Ключові завдання податкової реформи в Україні

Головним завданням податкової реформи залишається формування суспільного розуміння цілей податкової політики, узгодженого бачення суспільних пріоритетів та конкретних заходів щодо податкової реформи.

Варто відмітити, що таке широке трактування головного завдання є важливим для забезпечення прозорості та відкритості законотворчого процесу, критичного аналізу законодавчих ініціатив та врахування інтересів усіх зацікавлених сторін при створенні нового Податкового Кодексу України, робота з розгляду якого проводиться на даний час у Верховній Раді. Зокрема, основними недоліками чинного податкового законодавства є нестабільність, можливість двозначного трактування та відсутність спрямованості на підтримку підприємництва.

Сьогодні нагальним питанням є удосконалення податкової системи в Україні, зміна податкової політики для забезпечення стабілізації економіки і насамперед матеріального виробництва, підвищення його ефективності й на цій основі забезпечення доходів державного бюджету та забезпечення соціально-культурного розвитку держави. Отже, можна сказати, що податкова система повинна забезпечити оптимізацію розподілу і перерозподілу національного доходу, достатній обсяг надходжень до бюджетів усіх рівнів, створення умов для подальшого інтегрування України до світової економіки.

Реформування податкової системи України передбачає розв'язання двох груп проблем: вдосконалення інституціональних умов оподаткування (податкової політики) і вдосконалення власне податкової системи: її складу, структури та окремих елементів.

Відправною точкою реформування податкової системи України є визнання того факту, що в основному вона вже склалася і попри всі свої недоліки не повинна розглядатися як така, що має підлягати докорінному реформуванню. Це означає, що необхідно забезпечити незмінність складу її ядра, що включає податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств, прибутковий податок з громадян, акцизний збір, мито. Щодо другорядних у фіскальному відношенні податків, то їх склад може переглядатися на основі порівняння їх ефективності.

В системі податків і зборів, що справляються в Україні, окрім загальнодержавних і місцевих варто виділити спільні податки, що у визначених пропорціях будуть розподілятися між державним і місцевими бюджетами.

Потребує перегляду система місцевих податків і зборів. До неї обов'язково мають бути включені: податок на майно, податок на транспортні засоби, податок на спадщину і дарування, що вважаються місцевими в багатьох розвинутих країнах. В цілому система місцевих податків і зборів разом із надходженнями від спільних податків має створити надійну дохідну базу для фінансування функцій і повноважень органів місцевого самоврядування.

Раціонально й комплексно потрібно підійти до зміни розмірів податкових ставок всіх податків.

Щодо упорядкування системи податкових пільг, то воно має здійснюватися на таких засадах:

1) відмова від ідеї створення абсолютно нейтральної податкової системи взагалі, тобто скасування всіх податкових пільг. Пільги є одним з інструментів державного регулювання економіки;

2) диференційоване ставлення до пільг, вміння виділяти в їх системі економічно недоцільні та дійові;

3) забезпечення заміни пільги, що спричиняє великі втрати бюджету, пільгою, яка обумовлює його менші витрати, в разі скасування такої пільги взагалі;

4) пошуки можливостей створення юридичних перешкод на шляху запровадження замість податкових пільг, що скасовуються, інших форм преференцій.

Також важливим питанням вдосконалення системи оподаткування є відповідний рівень податкової служби, технічного і організаційного забезпечення адміністрування податків.

Всі перераховані напрямки вдосконалення податкової системи відповідають обраному шляху у відповідності до проголошеного руху у напрямку Європи, що є важливим для визначення майбутнього нашої країни, цей рух дає нам можливість формування правової системи, механізмів і інституцій в податковій сфері, які відповідатимуть нормам і принципам розвинутого суспільства.

Основними завданнями податкової реформи, як це вказано в Програмі розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки, є:

· зниження податкового навантаження шляхом скорочення переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), зменшення податкового навантаження на фонд оплати праці для формування солідарних соціальних фондів та перехід до формування персоніфікованих фондів;

· розширення бази оподаткування шляхом скасування пільг, які безпосередньо не пов'язані з інноваційною та інвестиційною діяльністю; запровадження механізму декларування податкових пільг суб'єктами - платниками податків; запровадження оподаткування нерухомості;

· стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств з удосконаленням умов оподаткування, що стимулюють поновлення основних виробничих фондів та розвиток малого бізнесу;

· підвищення рівня сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

· недопущення подвійного оподаткування нерезидентів [159].

Реформування податкової політики повинно йти через структурну перебудову економіки і фінансів. Тільки на основі цього можна досягти стабілізації і збалансованості як торгово-платіжного балансу, так і бюджету держави.

В цьому напрямі передбачаються два шляхи. По-перше, цілеспрямована підтримка структурної перебудови найбільш важливих для функціонування економіки галузей і виробництва державними коштами, кредитами, державними гарантіями державним інвесторам. По-друге, перебудова виробництва відповідно до вимог ринку за рахунок власних коштів підприємств, кредитів і позичок.

Головним завданням держави при проведенні податкової реформи повинно бути гарантування стабільності податкового законодавства, яка повинна відображатися у Податковому кодексі.

Інтеграція в Європейський Союз є стратегічною метою нашої держави, що підтверджено Указом Президента України від 11.06.1998 року "Про затвердження Стратегії інтеграції України в Європейський Союз" [227]. При цьому податкове право України має розвиватись з урахуванням вимог інтеграційного податкового права ЄС, а податкова система України - відповідати критеріям, що висуваються в рамках ЄС. Основними державними цілями у цьому контексті є створення податкової системи, яка стимулює залучення інвестицій, перш за все вітчизняних, та гарантує постійне надходження доходів до бюджету, розвиток конкурентних ринків та формування повноцінних інституцій судової влади.

Зрозуміло, що для провадження таких змін необхідна певна правова основа, певні правові засади реформування податкової політики в умовах вибраного нами європейського вибору. Така правова основа сьогодні є і вона міститься у Конституції України, Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу, затвердженій Указом Президента України від 11червня 1998 року, низці Постанов Верховної Ради і Указів Президента України щодо реформування податкової політики, створення рад і робочих груп, які повинні займатися удосконаленням податкової політики, гармонізацією законодавства України з законодавством ЄС.

Адаптація податкового законодавства, задеклароване Україною прагнення на створення на засадах взаємності режиму сприяння іноземним інвестиціям та усунення обмежень вільного розвитку конкуренції буде передумовою подальшого визнання України державою із сприятливим інвестиційним кліматом [61].

На сьогоднішній день відповідь на питання "потрібна чи ні податкова реформа Україні" вже визначена. При цьому пріоритетами та принципами побудови, на які необхідно спиратися в процесі реформування податкової системи України, обрано пріоритети і принципи ЄС в цій сфері державного регулювання.

Звичайно, що просте перенесення податкової системи якоїсь з країн-членів ЄС є неприйнятним до тих особливостей, що склалися в нас історично. Враховуючи це, ЄС визначає податкову політику як символ національного суверенітету та частину загальної економічної політики, що допомагає фінансувати державні витрати та розподіляти прибутки. У межах Європейського Союзу його країни здебільшого самі несуть відповідальність за проведення податкової політики. Метою ЄС є не певна стандартизація національних систем обов'язкового оподаткування та відрахувань, а у забезпеченні гармонічного паралельного функціонування цих систем.

Використовуючи стандарти і норми в сфері оподаткування, подібні до тих, що застосовані країнами-членами ЄС, ми таким чином самі наблизимо свою економіку, механізми її функціонування до економіки європейських держав.

Податкова система стане зрозумілою і прозорою як для вітчизняних так і для іноземних інвесторів, активніше буде проходити процес співпраці вітчизняних і закордонних суб'єктів економічної діяльності, більш вільно будуть себе почувати органи місцевого самоврядування, оскільки значно розширяться можливості для забезпечення їх більш ефективного функціонування.

Отже, спираючись на досвід, здобутий нашою країною, і , перш за все, на основі національних інтересів України, необхідно будувати раціональну та ефективну податкову систему, адже це один із факторів забезпечення її життєдіяльності і надійності.

Податкову реформу треба розпочати з удосконалення правової бази України та її нормативної адаптації, формування державної податкової політики повинне бути забезпечене відповідними правовими засадами, які вже існують, але їх ще потрібно розвивати і деталізувати у відповідності конкретним питанням, що постають у вирішенні питань формування податкової політики. Адже податкові відносини в суспільстві можуть існувати і розвиватися тільки за наявності законодавчих актів, що не суперечать один одному, та за умов повного дотримання відповідних законів.

Потрібно використовувати підходи, які узгоджені на рівні Європейського співтовариства і підходи, яких дотримуються більшість країн світового співтовариства.

Зараз ЄС наближається до свого п”ятого розширення:

· 16 квітня 2003 р. 10 нових країн-членів ЄС підписали свої договори про приєднання перед вступом до ЄС 1 травня 2004 р.;

· у 2007 р. ЄС чекає на вступ Болгарію і Румунію.

Україна зможе ефективно інтегруватися в світовий та європейський економічний простір в разі опанування інноваційного моделі розвитку, підвалини якої наразі закладаються в процесі структурної перебудови економіки. Тільки таким чином можна змінити сировинний вектор розвитку економічних процесів, який подеколи ще домінує в нашій країні.

Відтак, уявляється, основою стратегічного курсу, його базовим принципом має стати реалізація державної політики, спрямованої на запровадження інноваційної моделі структурної перебудови та зростання економіки, утвердження України як високотехнологічної держави. Наявний інтелектуальний та науково-технічний потенціал дає підстави на це розраховувати. У поєднанні з завданнями європейської інтеграції така мета могла б лягти в основу не лише економічної стратегії держави, а й політичної консолідації нації.

У Посланні Президента України до Верховної Ради України "Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки" чітко визначено поетапний шлях вирішення завдань, пов'язаних із європейською інтеграцією України.

Перший етап - 2002 - 2004 рр. має метою зміцнення конкурентоспроможності вітчизняної економіки, створення сприятливих умов для накопичення інвестиційних ресурсів, істотне розширення внутрішнього попиту й утвердження на цій основі надійної стабілізації та сталого зростання.

Другий етап - 2005 - 2011 рр. передбачає комплексну модернізацію підприємств, утвердження принципів і механізмів структурно-інноваційної моделі розвитку та формування базових засад соціальне орієнтованого ринкового господарства [155, 17-18].

Сутність концептуальних засад стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002 -2011 рр. полягає у визначенні чітко окреслених завдань прискореного виведення економіки на траєкторію сталого зростання через посилення дієздатності держави та дальше поглиблення ринкових реформ, утвердження соціальне орієнтованої структурно-інноваційної моделі розвитку. Реалізація цих завдань має створити реальні передумови набуття Україною спочатку асоційованого, а потім повного членства в Європейському союзі.

Європейська інтеграція є логічним наслідком процесу світової глобалізації. Рух до Європи означає не тільки економічні зміни. Європейська інтеграція -- це перш за все спосіб прискорення внутрішніх перетворень українського суспільства. Концентруючись на ефективній економічній моделі соціальне орієнтованої економіки, що грунтується на релігійних, культурних і етичних принципах, на демократичних засадах реальної свободи слова і захисту прав людини, стимулюватиметься ряд всеохоплюючих змін в українському суспільстві і, зокрема, в економіці.

Принципово важливим кроком на шляху до європейської і глобальної економічної інтеграції має стати набуття Україною членства в Світовій організації торгівлі. З метою досягнення цієї мети вже зараз вирішуються складні завдання по гармонізації внутрішнього законодавства зі стандартами СОТ [169].

На часі приєднання України до ряду міжнародних конвенцій і угод та завершення формування власної законодавчої бази в галузі інтелектуальної власності. Не можна також зволікати з приведенням законодавства України у відповідність до угоди між СОТ та Всесвітньою організацією інтелектуальної власності (ВОІВ) про торговельні аспекти інтелектуальної власності. Ці кроки значно б підсилили довіру до нашої країни з боку міжнародного товариства. У цьому контексті не можна не згадати позитивний імпульс, який отримав ринок інтелектуальної власності України у зв'язку з прийняттям в січні 2002 року Закону України про державне регулювання виробництва дисків для лазерних систем зчитування.

Активна участь України в глобальних економічних процесах та її швидка інтеграція в міжнародні економічні організації дозволить підняти нашу економіку до західних стандартів і шляхом її розширення прискорити в цілому трансформаційні процеси в українському суспільстві. Очевидними вигодами для міжнародного співтовариства стане створення стимулюючого і сприятливого клімату для капіталовкладень, а також єдиних правил для всіх учасників наших ринків, зайнятих у бізнесі й економіці. За таких умов світова спільнота має належним чином визнати наші зусилля, спрямовані на участь у процесі глобалізації. Рух у напрямку Заходу зустріне взаємний інтерес. Україна є частиною Європи і їй необхідно робити все, щоб стати повноправною європейською державою.

Проте не слід повністю зосереджуватися тільки на врегулюванні міжнародних проблем. Паралельно з цим має вестися робота з стимулювання соціальних й економічних перетворень зсередини, незважаючи на те, наскільки ми вже економічно і психологічно готові до приєднання до світових глобальних мереж. На цьому шляху нам належить суттєво вдосконалювати суспільні, політичні й економічні інститути країни.

Колишня централізована система управління державою ще й досі зумовлює значний розрив між владою і суспільством. З одного боку, політична влада ще залишається інструментом, яким користуються ті, кому вона належить, для досягнення власних політичних, фінансових та інших цілей. А з іншого, ще не вироблено публічної політики прийняття демократичних рішень у державі. Поки що відсутні ефективні громадські інструменти впливу на неї. А це, в свою чергу, призводить до неспроможності регулювати державну діяльність через суспільні інститути, що не відповідає фундаментальним засадам розвинутої демократії.

Така незрілість політичної системи тягне за собою низку економічних проблем. По-перше, непослідовність прийняття політичних рішень та їх невизначеність затримують рух, що наближає українську економіку до західних стандартів. По-друге, те, що велика частина власності в Україні знаходиться в руках декількох фінансово-політичних груп, означає, що локальні короткострокові інтереси українського крупного капіталу домінують над стратегічними, національними. По-третє, досить нестабільний економічний клімат у нашій країні означає, що малий бізнес і західні інвестори не можуть ефективно планувати тут свою довгострокову діяльність.

Істотною рисою української економіки цього періоду є відсутність рівних можливостей для підприємств різного типу. Високий рівень тіньової економіки і «чорного» ринку, що становить більш як половину від всієї економіки, корумпованість і відсутність належного громадського контролю створили умови для деформованої економічної системи в нашій державі і призвели до відступу від вже досягнутого. Україні як державі належить визначити своє гідне місце в світі, сформулювати свої культурні і політичні позиції та створити стратегію свого ефективного розвитку. Необхідно також забезпечити широку участь громадськості у формуванні такої стратегії. Цей процес може бути ефективним тільки за умови участі різних верств суспільства, перш за все представників національної еліти, в узгодженні певних фундаментальних цінностей, які дозволять створити соціальну єдність і стратегію, що повернуть довіру суспільства до установ державної влади і до тих, хто очолює ці установи.

Дванадцять років, що минули з часу здобуття незалежності, принесли Україні достатній позитивний і негативний досвід політичних та економічних перетворень для того, щоб суспільство визначилося з правильним шляхом розвитку. Досвід державотворчості засвідчив нагальність поглиблення якомога широкого співробітництва з Європейським Союзом, оптимізуючи при цьому економічні взаємовідносини з традиційними українськими партнерами. Від того наскільки ефективно Україна інтегруватиметься в фінансово-економічну систему ЄС залежатиме багато в чому успіх та подальший прогрес інтеграції нашої країни в спільний європейський економічний та соціокультурний простір.

ВИСНОВКИ

Проблема побудови ефективної податкової системи - одна із найбільш актуальних в процесі становлення в Україні ринкових відносин та інтегрування української економіки в світовий ринок. Її вирішення повинно здійснюватись шляхом вивчення, аналізу і творчого осмислення як існуючої в Україні законодавчої бази, так і накопиченого у світі досвіду в сфері оподаткування.

Податкова система - основа фінансово-кредитного механізму державного регулювання та один із найважливіших важелів впливу на економіку і соціальний розвиток.

Існуюча податкова система не тільки не заохочує, а в ряді випадків прямо перешкоджає зусиллям підприємств щодо розвитку виробництва і підвищення його рентабельності. Вона не відповідає цілям економічної, у тому числі промислової, політики держави.

Cучасна податкова система України характеризується наступними негативними рисами:

· велика чисельність нормативних документів та невідповідність законів та підзаконних актів, які регулюють податкові відносини;

· нестабільність податкового законодавства, а саме численні зміни та поправки до існуючих законів;

· відсутність регулюючої функції та зосередження на фіскальній ролі податків;

· наявність законів, які належать до інших галузей права, але зачіпають питання регулювання податкових відносин.

Поширеними вадами вітчизняної податкової системи вважаються нестабільність, заплутаність та складність. Але найголовнішим недоліком є те, що існуюча система пригнічує підприємництво.

Загальний аналіз політики держави свідчить, що головним принципом і напрямом діяльності відповідних державних структур протягом тривалого часу було створення умов значного податкового навантаження на суб'єктів підприємницької діяльності. Податкова система характеризувалась посиленням адміністративного контролю за сплатою податків та зборів

Збільшення податкового навантаження означає або банкрутство платників податків, або значно більшою мірою їх відхід до тіньової економіки. Отже, напрошується висновок, що нині діюча податкова система - це та сила, яка підриває національну економіку.

Той факт, що податкова система України недостатньо орієнтована на реалізацію основних принципів оподаткування, свідчить про те, що вона ще не сформувалася як органічна цілісність, її підпорядкуванню основним принципам оподаткування перешкоджає складність однозначного визначення моделі суспільства, що будується в Україні, суперечність між офіційно проголошеним курсом на побудову соціально орієнтованої ринкової економіки і фактичною спрямованістю соціально-економічних перетворень в державі.

У розділі зазначається, що розвиток інтеграційних процесів у Європі із подальшим вступом до Європейського Союзу вимагає проведення спільної податкової політики і поступового переходу до створення території з єдиним податковим режимом, що базуватиметься на таких принципах:

* національна податкова політика не повинна перешкоджати вільному руху товарів;

* податкова політика кожної держави не повинна перешкоджати вільному руху робочої сили;

· податкова політика кожної країни не повинна суперечити політиці ЄС.

Метою ЄС є не певна стандартизація національних систем обов'язкового оподаткування та відрахувань, а у забезпеченні гармонічного паралельного функціонування цих систем.

Використовуючи стандарти і норми в сфері оподаткування, подібні до тих, що застосовані країнами-членами ЄС, ми таким чином самі наблизимо свою економіку, механізми її функціонування до економіки європейських держав.

На даному етапі реформування податкової політики в умовах європейського вибору можливим є запропонувати такі критерії для оцінки варіантів змін податкової системи:

Ш вплив на діловий клімат та довгострокові інвестиції;

Ш простота адміністрування податків;

Ш збільшення реальних доходів населення;

Ш рівність умов для українських підприємств, а також українських та іноземних підприємств;

Ш відповідність податкового законодавства України міжнародним нормам, зокрема нормам Європейського Союзу.

Забезпечення збалансованості загальнодержавних і приватних інтересів, розвиток підприємництва та нарощуванню національного багатства і добробуту громадян України свідчитиме про створення раціональної, ідеальної податкової системи, наближеної до вимог ЄС.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Азаров М.Я., Кольга В.Д., Онищенко В.А. Все про податки: Довідник. - К.: Експерт-Про, 2000. - 492 с.

Акцизний податок у проекті Податкового кодексу // "Вісник податкової служби України", листопад 2000р., №41.- C. 13.

Аналітичні записки з розробки напрямів державної політики / Уклад.: В.Є.Романов, О.І.Кілієвич. Центр досліджень адміністративної реформи. - К.: УАДУ, 2001. - 236 с.

Бальцерович Ляшек. Свобода і розвиток. Економія вільного ринку. - Львів, 2000. - 332 с.

Банківські та страхові послуги. - Угода про партнерство і співробітництво між Україною та Європейським Співтовариством. - К.: Українсько-Європейський консультативний центр з питань законодавства, 1999. - 52с.

Бартерна економіка: негрошові операції в бюджетному секторі України. / Під ред. Януша Ширмера. - К.: Альтерпрес, 2000. - 208 с.

Білоусова І. Виступи учасників конференції з проблем "Кордони та інтеграція у Європі" та "Розширення ЄС: стимули та перешкоди" // Міжнародні відносини. - 1999. - №9. -С. 13-17.

Бобро А.Ю., Жовтяк Є.Д. Бюджетний процес в Україні в 1998-2000 роках: спроба реформ. - К.: Просвіта, 2001. - 319 с.

Боршарт К.-Д. Абетка Законодавства європейського співтовариства. Пер. З англ. В. Мардак. - К.: Представництво Європейської Комісії, 2001. - 112 с.

Борщевський В.В. Європейська інтеграція України крізь призму економічної безпеки держави. - Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - Вип. 26. - К.: ВПЦ “Київський університет”, Інститут міжнародних відносин, 2001. - С.200-204.

Будкін В. У рамках особливого партнерства. Через співробітництво з НАТО до об'єднаної Європи// Політика і час, №9 -1998. - С. 23-28.

Бураковський І. Україна та європейські інтеграційні процеси: вироблення національної стратегії//Проблеми лібералізації зовнішньої торгівлі в контексті європейської інтеграції: Матеріали наукового симпозіуму. - ч-на 2. -К., 1998.

Бураковський Ігор. Теорія міжнародної торгівлі. - К.: Основи, 1996. - 241 с.

Бураковський І.В. Зовнішні фактори соціально-економічного розвитку України. - Україна на порозі ХХІ століття: уроки реформ та стратегія розвитку. Матеріали наукової конференції. - К.: НТУУ КПІ, 2001. - С.162-166.

Бураковський І. Зовнішньоекономічні аспекти безпеки України: статичний та динамічний контекст. - Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - Вип. 26. - К.: ВПЦ “Київський університет”, Інститут міжнародних відносин, 2001. - С.204-207.

Бураковський І., Немиря Г., Павлюк О. Дорога в майбутнє - дорога в Європу. Європейська інтеграція України. - Київ, 2000.

Василик О.Д., Павлюк К.В. Удосконалення податкової системи України//Фінанси України. - 1997. -№ 10. - С. 37-42.

Василик О.Д., Павлюк К.В. Шляхи зміцнення фінансового становища держави//Фінанси України. - 1998. -№ 7 - С. 5-9.

Ватульов А. Реформування податкової політики в Україні як передумова економічного зростання // Вісник УАДУ. - 1998. - №3. - С. 153-159.

Відкритий бюджет України. - За ред. Анджея Гончаша і Віктора Пинзеника. - К.: 1999. - 111 с.

Вожжов А.П., Новикова Р.О. Фінансові методи забезпечення економічного зростання // Фінанси України. - 2001. - №3. - С.74-83.

Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє. Пер. з англ. - К.: Наук. думка, 1990. - 208 с.

Гаврилишин О. Основні елементи теорії ринкової системи. - К.: Наук. думка, 1992. - 128 с.

Гальчинський Анатолій. Україна: поступ у майбутнє. - К.: Основи, 1999. - 220 с.

Гайгер, Линвуд Т. Макроэкономическая теория и переходная экономика: Пер. с англ. - М.: Инфра-М, 1996. - 560 с.

Геєць В. М. Економіка України: моделі реформування, зміна структури та прогноз розвитку. - К.: ІДУС, 1993. - 120 с.

Геєць В. М. Розширена економетрична модель фінансового програмування та вихідні положення політики економічного зростання в умовах фінансового програмування та вихідні положення політики економічного зростання в умовах фінансової нестабільності // Економіст. - 1998. - №5. - С. 12-21.

Геєць В. М. Довгострокові умови та фактори розвитку економіки України // Економіст. - 1998. - №3. - С. 16-28.

Геєць В., Степанкова Т., Кваснюк Б. та ін. Від кризи до росту: Методичні рекомендації. - К.: УАДУ, 1995. - 87 с.

Геєць В., Кваснюк Є. та ін. Трансформація моделі економіки України. - К.: Логос, 1999. - 498 с.

Гнатовський М. Деякі проблеми імплементації Угод про партнерство та співробітництво між Європейським Союзом та новими незалежними державами // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - К.: Інститут міжнародних відносин.- 1999. - Вип. 15.