Однією із важливих проблем зміни обвинувачення в суді є питання захисту прав потерпілого, тобто яким чином повинен діяти потерпілий при такій зміні або взагалі при відмові прокурора від обвинувачення. Як відомо прокурор може скористатись правом, передбаченим у статті 277 КПК, і змінити пред'явлене особі обвинувачення під час судового розгляду до закінчення судового слідства. Якщо при цьому він ставить в своїй постанові питання про застосування кримінального закону, який передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин чи про зменшення обсягу обвинувачення, то можна також говорити про повну чи часткову відмову від обвинувачення (попередньо заявленого) і формулювання обвинувачення в новому обсязі. Ставлення наукових кіл до права потерпілого чи його представника підтримувати обвинувачення в разі його зміни чи відмови від нього прокурора є неоднозначним. Скажімо, в Російській Федерації отримала перевагу позиція, за якою відмова прокурора від обвинувачення тягне за собою припинення кримінальної справи, аналогічно зміна обвинувачення тягне за собою припинення провадження у відповідній частині (ч.7 ст.246 КПК РФ) Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации от 18 декабря 2001 года // СЗ РФ. -- 2001. -- № 52. -- Ст. 4921.. Вважаємо, що з такою позицією не можна погодитись, оскільки таке припинення провадження є безумовним і вже цим порушує права потерпілого на захист власних інтересів. Навіть передбачене право потерпілого звернутись в порядку цивільного судочинства з цивільним позовом про відшкодування завданих збитків не є рівнозначною заміною розгляду справи в порядку кримінального судочинства. Варто зауважити, що в проекті КПК України збережено право потерпілого та його представника підтримати обвинувачення в разі відмови від нього прокурора. Також залишилось право підтримувати обвинувачення в раніше пред'явленому обсязі, якщо в постанові прокурора ставиться питання про застосування кримінального закону, який передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, чи про зменшення обсягу обвинувачення. При цьому правове регулювання отримало більш детальну регламентацію, хоч недоліки законодавства все ж залишились. Згідно чинного КПК коли в результаті судового розгляду прокурор приходить до переконання про непідтвердження обвинувачення, він зобов'язаний відмовитися від обвинувачення. В такому випадку суд роз'яснює потерпілому та його представнику право вимагати продовження розгляду справи і підтримувати обвинувачення. Роз'яснення судом потерпілому та його представнику такого права є обов'язковим, тому при наявності у справі потерпілого його участь в судовому розгляді, коли прокурор вирішує відмовитись від обвинувачення, є обов'язковою. Тому при відсутності потерпілого чи його уповноваженого представника суд, на нашу думку, не може прийняти рішення про припинення провадження. В таких випадках суд зобов'язаний прийняти рішення про вжиття заходів для забезпечення його явки. Як мінімум - це повідомлення про час судового засідання і повідомлення про відмову прокурора від обвинувачення і що потерпілий та його представник викликаються для з'ясування позиції щодо підтримки обвинувачення. Представник має виражати волю самого потерпілого, коли вираження такої волі є можливим (наприклад, потерпілий перебуває в лікарні). Такі ж гарантії активності потерпілого та його представника повинні бути забезпеченні і при зміні обвинувачення. Крім цього, потерпілий і його представник повинні як мінімум ознайомитись з текстом постанов прокурора. Це є важливим хоча б тому, що в постанові прокурора викладаються мотиви прийнятого рішення (з якими вони можуть погодитись чи не погодитись). При зміні обвинувачення прокурор вручає копії з викладеним новим обвинуваченням та мотивами зміни учасникам процесу, в тому числі потерпілому і його представнику (при відмові від обвинувачення цього взагалі не передбачено). Вважаємо, що потрібно піти далі і у випадку відсутності в судовому засідання потерпілого і його представника передбачити надсилання постанов і відкладення судового засідання для з'ясування позицій цих учасників. Вважаємо за можливе також запровадити в КПК норму, згідно якої прокурор, якщо від потерпілого надходить відповідна письмова заява, зобов'язаний продовжувати підтримувати обвинувачення і не може відмовитися від цього. Підтримання потерпілим і його представником обвинувачення обмежене раніше пред'явленим обвинуваченням. Під “раніше пред'явленим обвинуваченням” має розумітись те, з яким обвинувачений був відданий до суду (а не те, яке було, наприклад, пред'явлене на досудовому слідстві і було потім змінене). Певною проблемою є ситуація, коли прокурор дійшов до думки про необхідність зміни обвинувачення, але це потягнуло повернення справи на додаткове розслідування. В такому випадку потерпілий фактично втрачає право підтримати обвинувачення, яке фігурувало в попередньому судовому розгляді. На нашу думку, він повинен все ж мати таке право, хоч таке твердження і не є безспірним. Кілька потерпілих можуть мати різні позиції щодо підтримання обвинувачення (хтось повністю підтримувати, хтось частково, дехто може заперечувати проти провадження у справі). В такому випадку, продовження провадження має здійснюватись з врахуванням позицій потерпілих (зі збереженням єдності процесу) - кожен буде підтримувати ту частину провадження, яку вважатиме за потрібне. Остаточне рішення у справі так чи інакше залишатиметься за судом, в межах сукупного обвинувачення.

Підтримання обвинувачення потерпілим чи його представником означає продовження провадження у справі і навіть за відсутності прокурора у них є достатньо процесуальних прав для захисту своїх прав та законних інтересів і для доведення обвинувачення перед судом. Тому це право вже саме по собі є важливою гарантією захисту та реалізації прав особи в кримінальному процесі.

Таким чином, обвинувачення, яке підтримується потерпілим, після відмови прокурора від обвинувачення чи зміни ним обвинувачення у суді, має змішану природу і тому не може носити назву публічного, приватного, рівно як і приватно-публічного чи публічно-приватного. Пропонується залишити назву обвинувачення як “обвинувачення, підтримане потерпілим, після відмови прокурора від обвинувачення в суді” чи “обвинувачення, підтримане потерпілим, після зміни прокурором обвинувачення у суді”. Аргументованими, на нашу думку, також є пропозиції називати таке обвинувачення субсидіарним.

Безумовне припинення провадження, без врахування позицій потерпілого, є порушенням його прав і тому не є допустимим. В таких випадках суд зобов'язаний прийняти рішення про вжиття заходів для забезпечення його явки. Варто передбачити надсилання постанов, прийнятих прокурором і відкладення судового засідання для з'ясування позицій учасників процесу. У випадках, коли потерпілий не може захистити свої права, його інтереси має охороняти прокурор, зокрема, продовжуючи підтримувати обвинувачення.

Крім того проблемами зміни обвинувачення варто назвати, наприклад, недосконалість чинного законодавства, що пов'язана із визначенням підстав. Система підстав зміни обвинувачення повинна базуватися на основі критерію зміни обсягу та його складових - фабули і формули обвинувачення, і включати такі групи: а) підстави, що тягнуть збільшення обсягу обвинувачення; б) підстави, що тягнуть зменшення обсягу обвинувачення; в) підстави зміни суті (формули) обвинувачення. Нова постанова про притягнення як обвинуваченого повинна містити пункт, згідно з яким з моменту її винесення постанова про попереднє обвинувачення скасовується. Необхідна чітка законодавча регламентація підстав та процесуального порядку кожного різновиду зміни обвинувачення, який виключає будь-які спрощення процедури. Слід надати прокурору можливість направляти до суду справу за тим обвинуваченням, яке він вважає правильним, обирати відповідну позицію, що дозволить йому якісно підтримувати обвинувачення в суді, та право відмовитися від підтримання обвинувачення в будь-який момент судового розгляду. Необхідно розширити перелік прав потерпілого, законодавчо закріпивши його право звернутися до суду з поданням про зміну обвинувачення після відмови прокурора від підтримання обвинувачення та право скористатися правовою допомогою представника-адвоката. Процедура зміни обвинувачення на стадії попереднього розгляду справи суддею та судового розгляду виключає повернення справи на додаткове розслідування з мотивів необхідності зміни обвинувачення.

Зміна обвинувачення в суді за проектом нового Кримінально-процесуального кодексу України