Франція. У 2002 році перемогою на президентських виборах Ж. Ширака, а на парламентських - його партії - неоголлістського «Союзу за народний рух» в історії сучасної Франції відкрився новий етап, який характеризується, зокрема, активною політикою в сфері міграції. Цю політичну лінію традиційно пов'язували з ім'ям неоголліста і на той момент майбутнього президента Франції Н.Саркозі (2007-2012 рр.), Який двічі в роки другого президентства Ж. Ширака (2002-2007 рр.) Займав пост міністра внутрішніх справ: у 2002 -2004 і 2005-2007 рр. Саме при безпосередній участі і керівництві Н.Саркозі був прийнятий ряд законів, що охоплюють різні напрямки імміграційної політики П'ятої республіки. Йшлося як про активні дії для упорядкування імміграційних потоків, так і про посилення заходів по відношенню до нелегальних мігрантів. Гринева Юлия Александровна Миграционное законодательство Франции (2002 - начало 2007 г. ) // Общество: политика, экономика, право. 2016. №6. [Електрониий ресурс]. -- Режим доступу: http://cyberleninka.ru/article/n/migratsionnoe-zakonodatelstvo-frantsii-2002-nachalo-2007-g.

Потім 26.05.2005 р був створений Міжміністерський комітет контролю за імміграцією, який представляв собою єдине центральне управління з вирішення питань, пов'язаних з усіма аспектами імміграції, яке очолив сам Н. Саркозі. Вперше міністр мав повноваження і можливість координувати всю імміграційну політику країни. Закон про імміграцію та інтеграції був схвалений 24.07.2006 р., він охоплював різні напрямки імміграційної політики, в тому числі розвинув раніше взятий курс в області сімейної імміграції. Передбачалося, що іммігрант зобов'язаний прожити у Франції не рік, як встановлювалося раніше, а півтора, щоб мати можливість запросити до себе членів сім'ї, а дохід його повинен був відповідати принаймні мінімальній заробітній платі вже без урахування пільг. Іноземець / іноземка, що перебував в шлюбі з особою французької національності, міг претендувати на громадянство після закінчення 4 років (або 5, якщо чоловік і жінка проживали не в Франції, а за кордоном). Крім заяви і звичайних документів від заявника тепер потрібно підтвердження знання французької мови та інтегрованості людини в життя Франції. Іммігранти відтепер повинні були підписувати так званий «контракт про прийом та інтеграцію», передбачений в «плані соціального згуртування» від 2005 року і який зобов'язує іноземця уважніше ставитися до республіканських демократичних цінностей французького суспільства. Ці заходи закріплювали раніше взятий курс не тільки на заохочення, а й примус до інтеграції. Другим додатком закону про імміграцію та інтеграції стали перегляд відмови від робочої імміграції та перехід до залучення виборчої імміграції, стимулювання приїзду кваліфікованих працівників, що відповідало економічним потребам країни. Передбачалося заснування спеціального дозволу на проживання на 3 роки (з можливістю продовження), названого «компетенції і таланти», для залучення професіоналів. Щоб не стимулювати «витік мізків» з країн, що розвиваються, де і без цього існує гостра нестача фахівців у багатьох областях, ці види на проживання повинні були видаватися тільки після підписання відповідної угоди з країною походження. Гринева Юлия Александровна Миграционное законодательство Франции (2002 - начало 2007 г. ) // Общество: политика, экономика, право. 2016. №6. [Електрониий ресурс]. -- Режим доступу: http://cyberleninka.ru/article/n/migratsionnoe-zakonodatelstvo-frantsii-2002-nachalo-2007-g.

Італія. Італія приваблює нелегальних мігрантів в більшій мірі, ніж інші країни ЄС, внаслідок розвитку нелегального сектора економіки. За період 1988-1998 рр. уряд країни провів чотири амністії, в результаті чого легальний статус отримали близько 700 тис. тепер уже колишніх нелегальних іммігрантів. Процедури амністії часто критикуються, оскільки вважається, що це привертає в країну нових нелегальних іммігрантів. Незаконний труд в Італії офіційно становить 15,9-17,6% валового національного продукту. За неофіційними даними, ця цифра становить від 27 до 30% ВНП. Дослідження, проведене в 2005 р і охопило більше 100 000 компаній, виявило незаконність праці в різних формах в більш ніж 78 000 з них, що торкнулося майже 50 000 працівників. Гребенкина Ирина Владимировна Политика Италии в отношении нелегальных мигрантов после «Арабской весны»: опыт для России // Вестник МГИМО. 2012. №1. [Електрониий ресурс]. -- Режим доступу: http://cyberleninka.ru/article/n/politika-italii-v-otnoshenii-nelegalnyh-migrantov-posle-arabskoy-vesny-opyt-dlya-rossii

З метою боротьби з нелегальною імміграцією уряд Італії прийняв ряд законодавчих заходів. Статтею 20 (8) Закону 40/1998 («Закон Турко-Наполітано») були вперше введені санкції за надання роботи працівникам-мігрантам з неврегульованим статусом. Використання іноземного робітника, який не має діючого дозволу на перебування в країні, могло каратися тюремним ув'язненням від 3 місяців до року або штрафом від 2 до 6 млн. лір (приблизно 1000-3000 євро). Статтею 22 (12) Закону 89/2002 ( «Закон Боссі-Фіні») збережені терміни тюремного ув'язнення, але збільшені штрафи, що підлягають сплаті, до 5000 євро за кожного найнятого незаконного робітника. Закон додатково ввів адміністративний штраф (стаття 22 (7)) від 500 до 2500 євро для роботодавця, який відмовляється повідомляти про будь-які зміни щодо зайнятості іноземних робітників в службу «одного вікна» по імміграції префектури, територіального представництва уряду. Крім того, італійський уряд в рамках боротьби з тіньовою економікою та недотриманням трудових правил та інструкцій прийняв ряд подальших санкцій. Стаття 36-біс (7) Закону 248/06 (Декрет Берсані) передбачає адміністративний штраф в розмірі від 1500 до 12000 євро за кожного робітника, документи якого не в порядку. Той же самий закон встановлює і цивільні санкції (штраф - мінімум 3000 євро), пов'язані з несплатою внесків до системи соціального забезпечення, незалежно від тривалості нелегальної зайнятості, які не застосовуються до незаконних робочих-мігрантів, так як їх незаконний статус має на увазі перш за все, що вони не заявлені в службі соціального забезпечення. Крім того, в секторі будівництва інспекційні влади мають повноваження припиняти діяльність, коли кількість виявлених ними робочих без необхідних документів дорівнює чи перевищує 20 відсотків від загальної кількості законно найнятих робітників. Гребенкина Ирина Владимировна Политика Италии в отношении нелегальных мигрантов после «Арабской весны»: опыт для России // Вестник МГИМО. 2012. №1. [Електрониий ресурс]. -- Режим доступу: http://cyberleninka.ru/article/n/politika-italii-v-otnoshenii-nelegalnyh-migrantov-posle-arabskoy-vesny-opyt-dlya-rossii

Отже, держави-члени проводять власну імміграційну політику з метою забезпечення власної національної безпеки, публічного порядку та економічної стабільності. Право ЄС тут служить орієнтиром для національних правових систем. У зв'язку з імміграційною кризою, дедалі частіше країни ЄС вдаються до більш жорстких обмежень і квотувань імміграції, а також санкцій за порушення міграційного законодавства. Тобто у Європейському Союзі існує дві великі системи правового регулювання імміграційної політики. Перша на рівні інститутів і органів ЄС, друга -- на національному рівні країн ЄС.

РОЗДІЛ 3. ІНСТИТУЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ БОРОТЬБИ З НЕЛЕГАЛЬНОЮ ІММІГРАЦІЄЮ У РАМКАХ ЄС

На сьогодні в Європейському Союзі існує низка органів та інститутів, які займаються протидією незаконній імміграції. Перш за все це Комісія Європейського Союзу.

Програма Комісії з питань міграції визначає термінові заходи, необхідні для запобігання людським трагедіям та посилення надзвичайних заходів. Для подолання надзвичайної ситуації вздовж Східно-Середземноморського та Західного-Балканського напрямів, ЄС та країни, що найбільше постраждали в цьому районі, домовились про план дій. Заходи якого охоплюють:

- постійний обмін інформацією;

- обмеження нелегальних рухів;

- підтримка біженців та надання притулку та захисту;

- спільне управління міграційними потоками;

- управління кордонами;

- боротьба з контрабандою та торгівлею людьми; Див: The European Commission's priorities. [Електрониий ресурс]. -- Режим доступу: https://ec.europa.eu/commission/priorities/migration_en#background.

Держави Європейського Союзу прагнучи до розширення співпраці у вирішенні транскордонних питань, таких як притулок, міграція, прикордонний контроль, організована злочинність та тероризм, створили в рамках Європейської комісії Генеральний директорат з питань міграції та внутрішніх справ, який готує правила ЄС на ці сфери політики та стежить за їх застосуванням. Генеральний директорат також відповідає за фінансування проектів, що стосуються держав-членів ЄС. European Commission. Migration and Home Affairs. Official website.[Електрониий ресурс]. -- Режим доступу: https://ec.europa.eu/home-affairs/what-we-do_en.

Для забезпечення ефективного управління перетину зовнішніх кордонів було створено Європейське агентство з охорони зовнішніх кордонів (Frontex).

Основними цілями Frontex є моніторинг за міграційними потоками та проведення аналізу ризиків щодо всіх аспектів спільного управління кордонами; допомога державам-членам в умовах, що вимагають посилення технічної та оперативної допомоги на зовнішніх кордонах, координуючи та організовуючи спільні операції; створення та розгортання європейських прикордонних груп і груп берегової охорони, включаючи групи швидкого реагування, які повинні бути розгорнуті під час спільних операцій, створення груп технічного обладнання, які будуть розгорнуті у спільних операціях; аналіз інформації, ідентифікація та відбитки пальців; співпраця з Європейським офісом надання притулку (EASO); співпраця з Європолом та Євроюстом; співпраця з національними органами по боротьбі з нелегальною імміграцією. REGULATION (EU) 2016/1624 OF THE EUROPEAN PARLIAMENT AND OF THE COUNCIL of 14 September 2016 on the European Border and Coast Guard and amending Regulation (EU) 2016/399 of the European Parliament and of the Council and repealing Regulation (EC) No 863/2007 of the European Parliament and of the Council, Council Regulation (EC) No 2007/2004 and Council Decision 2005/267/EC. Official Journal of the European Union. L 251/1. 16.9.2016. [Електрониий ресурс]. -- Режим доступу: http://frontex.europa.eu/assets/Legal_basis/European_Border_and_Coast_Guard.pdf.

Отже, інститути та органи ЄС перш за все забезпечують кооперацію та інформаційну підтримку національним правоохоронним органам у сфері протидії незаконній імміграції. Основним інститутом, який розробляє заходи удосконалення імміграційної політики є Європейська Комісія. Вона володіє правом законодавчої ініціативи і може подавати пропозиції прийняття нових актів Раді ЄС та Європарламенту.

Створення Frontex дало змогу полегшити боротьбу з нелегальними мігрантами країнам, які знаходяться на шляху міграційних потоків, це перш за все Італія, Іспанія та Греція. Так як величезна кількість нелегальних іммігрантів попадає на територію Союзу через море, то створення берегової охорони сприяє попередженню та протидії порушенню морських кордонів.

ВИСНОВКИ

В роботі досліджено правові аспекти боротьби з нелегальною імміграцією, проаналізовано правові аспекти боротьби з нелегальною імміграцією у законодавстві країн-членів ЄС, виявлено співвідношення між компетенцією інститутів, органів ЄС та країн-членів ЄС у регулюванні процесів боротьби з нелегальною імміграцією, досліджено механізм боротьби з нелегальною імміграцією в рамках ЄС.

Отже, запровадження свободи пересування фізичних осіб не тільки розвинуло економічну, політичну та соціальну інтеграцію, а й створило нові проблеми, зокрема проблеми нелегальної імміграції. Незахищеність кордонів, корупція та нестача матеріальних, людських та адміністративних ресурсів не дають можливості деяким країнам ЄС ефективно контролювати міграційні потоки. Користуючись цим нелегальні мігранти потрапляють на територію Союзу, де мають змогу без перешкод пересуватись в будь-яку державу-члена. Така ситуація призводить до значних економічних втрат, поширення злочинності та правопорушень, соціальному невдоволенню тощо. Для подолання цієї проблеми було створено єдині правила в'їзду, перебування та виїзду з простору ЄС, названі Шенгенським “aquis”, які дозволили створити єдині умови перетину кордону держав-членів Союзу, а також єдину візу, яка дає право на не довгостроковий в'їзд (не більше 90 днів безперервно та не більше, ніж 180 днів в рік) на території Союзу. Однак ці заходи виявились недостатніми, тому інститути ЄС запровадили кримінальні санкції по відношенню до всіх, кого визнали винним і пособництві нелегальній імміграції. Також було створено Європейське агентство з охорони зовнішніх кордонів, яке має на меті координацію та проведення спільних операцій по боротьбі з нелегальною імміграцією на суші, на воді і в повітрі. Frontex співпрацює з Європолом та Євроюстом у сфері розкриття злочинів та підтримки безпеки кордонів.

Варто відзначити, що Європейська система боротьби з нелегальною імміграцією є однією з найрозвиненіших в світі, що дає змогу забезпечити єдиний простір свободи, справедливості та правосуддя на території ЄС.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Glossary on Migration 2nd Edition. International Organization for Migration, Geneva: 2011, -- 114 p.

2. Лянной Владимир Анатольевич К вопросу об определении понятия «Нелегальная миграция» // Пробелы в российском законодательстве. -- 2011. №2.-- [Електронний ресурс] -- Режим доступу: http://cyberleninka.ru/article/n/k-voprosu-ob-opredelenii-ponyatiya-nelegalnaya-migratsiya.

3. Communication from the Commission on Policy priorities in the fight against illegal immigration of third-country nationals. Brussels, 19.07.2006, COM/2006/0402 final. -- [Електронний ресурс] -- Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?qid=1516084636844&uri=CELEX:52006DC0402.

4. В.Г.Киютин. Т.Т.Кадыров. Нелегальная иммиграция в Евросоюзе: вызовы -- ответы. «Илимпоз». Бишкек -- 2005. -- 176 с.

5. Европейская интеграция: учебник/ под ред.О.В.Буториной. -- М.: Издательский Дом «Деловая литература», 2011. -- 720 с.

6. Амстердамский договор. Европейский союз: прошлое, настоящее, будущее. ? М., 1999. ? 191 с.

7. Потемкина О.Ю. Иммиграционная политика Европейского союза: проблемы и перспективы. ? М., 2010. ? 129 с.

8. The Hague Programme. Strengthening freedom, security and justice in the European Union. Presidency Conclusion - Brussels, 4/5 November 2004. [Електронный ресурс]. -- Режим доступу: http://www.statewatch.org/news/2004/nov/hague-annotated-final.pdf.

9. Collet Elizabeth. Future EU policy development on immigration and asylum: Understanding the challenges. - 2014. - Brussels: Migration Policy Institute Europe. - 11 p.

10. European Commission, “Tampere Kick-start to the EU's policy for justice and home affairs”. B-1049 Brussels - August 2002. [Електронный ресурс]. -- Режим доступу: http://ec.europa.eu/councils/bx20040617/tampere_09_2002_en.pdf.

11. Council of the European Union. The Stockholm Programme - An open and secure Europe serving and protecting the citizens. Brussels, 2 December 2009. [Електронный ресурс]. -- Режим доступу: https://ec.europa.eu/anti-trafficking/sites/antitrafficking/files/the_stockholm_programme_-_an_open_and_secure_europe_en_1.pdf.

12. Миграционные проблемы в Европе и пути их решения. [под ред. Н.Б. Кондратьевой (отв. ред.), О.Ю. Потемкиной]. - М. : Ин-т Европы РАН , 2015.

13. European Council Conclusions. 26-27 June 2014. - 21 p.--Режим доступу:

http://www.consilium.europa.eu/uedocs/cms_Data/docs/pressdata/en/ec/143478.pdf

14. Учебное пособие /отв. ред. С. Ю. Кашкин - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Проспект, 2011 г. - С.-274 с.

15. Консолідовані версії Договору про Європейський Союз та Договору про функціонування Європейського Союзу з протоколами та деклараціями. Офіційний вісник Європейського Союзу. 30.03.2010. [Електронный ресурс]. -- Режим доступу: file:///C:/Users/%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8C/Downloads/f450346n12%20(3).pdf.

16. Consolidated versions of the Treaty on European Union and the Treaty on the Functioning of the European Union.// Official Journal of the European Union. - 2016. -C 202,01. - Volume 59. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=OJ:C:2016:202:TOC.

17. Постовалова Т.А,//Трудовое право Европейского Союза. Теория и практика. - М.: ООО «Проспект». - 2014. - 634 с.

18. Право Європейського Союзу: підручн./за ред. О.К.Вишнякова. -- Одеса: Фенікс, 2013. -- 883 с.

19. Law of the European Union: a Textbook for Master Students/ed. P. Biriukov and V.Tuliakov. - Voronezh: VSU Publishing House, 2016. - 476 p.

20. Regulation (EU) 2016/399 of the European Parliament and of the Council of 9 March 2016 on a Union Code on the rules governing the movement of persons across borders (Schengen Borders Code). Official Journal of the European Union. L 77/1. 23.3.2016. [Електрониий ресурс]. -- Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?qid=1516547724009&uri=CELEX:32016R0399.

21. Regulation (EC) No 810/2009 of the European Parliament and of the Council of 13 July 2009 establishing a Community Code on Visas (Visa Code). Official Journal of the European Union. L 243/1. 15.9.2009. [Електрониий ресурс]. -- Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?qid=1516550322114&uri=CELEX:32009R0810.

22. 2004/512/EC: Council Decision of 8 June 2004 establishing the Visa Information System (VIS). Official Journal of the European Union. L 213/5. 15.6.2004. [Електрониий ресурс]. -- Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/ALL/?uri=CELEX:32004D0512.

23. Regulation (EC) No 1987/2006 of the European Parliament and of the Council of 20 December 2006 on the establishment, operation and use of the second generation Schengen Information System (SIS II). Official Journal of the European Union. L 381/4. 28.12.2006. [Електрониий ресурс]. -- Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?qid=1516560081865&uri=CELEX:32006R1987.

24. Council Directive 2002/90/EC of 28 November 2002 defining the facilitation of unauthorised entry, transit and residence. Official Journal L 328 , 05/12/2002 P. 0017 - 0018 . [Електрониий ресурс]. -- Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/ALL/?uri=CELEX:32002L0090.

25. 2002/946/JHA: Council framework Decision of 28 November 2002 on the strengthening of the penal framework to prevent the facilitation of unauthorised entry, transit and residence. Official Journal L 328 , 05/12/2002 P. 0001 - 0003 [Електрониий ресурс]. -- Режим доступу:http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/ALL/?uri=CELEX:32002F0946.

26. Угода між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб 2007 р. Офіційний вісник України. -- 2008 р., № 8, стор. 5, стаття 197.

27. Акимова С.А. Правовое регулирование миграционной политики и деятельности миграционных служб Федеративной Республики Германия // Вестник Московского университета МВД России. 2014. №5. [Електрониий ресурс]. -- Режим доступу: http://cyberleninka.ru/article/n/pravovoe-regulirovanie-migratsionnoy-politiki-i-deyatelnosti-migratsionnyh-sluzhb-federativnoy-respubliki-germaniya.

28. Гринева Юлия Александровна Миграционное законодательство Франции (2002 - начало 2007 г. ) // Общество: политика, экономика, право. 2016. №6. [Електрониий ресурс]. -- Режим доступу: http://cyberleninka.ru/article/n/migratsionnoe-zakonodatelstvo-frantsii-2002-nachalo-2007-g.

29. Гребенкина Ирина Владимировна Политика Италии в отношении нелегальных мигрантов после «Арабской весны»: опыт для России // Вестник МГИМО. 2012. №1. [Електрониий ресурс]. -- Режим доступу: http://cyberleninka.ru/article/n/politika-italii-v-otnoshenii-nelegalnyh-migrantov-posle-arabskoy-vesny-opyt-dlya-rossii.

30. REGULATION (EU) 2016/1624 OF THE EUROPEAN PARLIAMENT AND OF THE COUNCIL of 14 September 2016 on the European Border and Coast Guard and amending Regulation (EU) 2016/399 of the European Parliament and of the Council and repealing Regulation (EC) No 863/2007 of the European Parliament and of the Council, Council Regulation (EC) No 2007/2004 and Council Decision 2005/267/EC. Official Journal of the European Union. L 251/1. 16.9.2016. [Електрониий ресурс]. -- Режим доступу: http://frontex.europa.eu/assets/Legal_basis/European_Border_and_Coast_Guard.pdf.

Размещено на Allbest.ru