Зауважимо, що на сьогодні через варварську експлуатацію природи людство назавжди втратило тисячі видів тварин і рослин. Майже третина сухопутної території внаслідок діяльності людини перетворена на пустелю. Вплив на тваринний світ морів і річок призвів до повного зникнення тисяч його видів, а існування стількох же видів як популяцій стало майже неможливим. Таким чином, в даному підрозділі ми й розглянемо дані проблеми та опишемо охорону тваринного та рослинного світу в міжнародному значенні. [19, с.505]

Тваринний світ своїми біологічними та екологічними ознаками є складовою навколишнього природного середовища, зокрема біологічного різноманіття. З ним пов'язане функціонування екологічних систем, оскільки тваринний світ є необхідним компонентом у процесі круговороту речовин і енергії природи, який активно впливає на функціонування природних угруповань, структуру і природну родючість ґрунтів, формування рослинного покрову, біологічні властивості води і якість навколишнього природного середовища в цілому.

Тваринний світ є багатством, джерелом духовного та естетичного збагачення і виховання людей, об'єктом наукових досліджень, а також важливою базою для одержання промислової і лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальних цінностей. Такі ознаки вказують на велике економічне значення тваринного світу як природного ресурсу для мисливства, рибальства та інших видів господарювання. [12, с.326]

Підкреслимо, що у законодавстві поряд з тваринним світом закріплено правовий режим такого найбільш поширеного природного ресурсу (об'єкта), як рослинний світ.

Рослинний світ як природний об'єкт визначається як сукупність усіх видів рослин, а також грибів та утворених ними угруповань на певній території.

Зауважимо, що під час здійснення діяльності, яка впливає на стан охорони, використання та відтворення рослинного світу, необхідно дотримуватися таких основних вимог:

збереження природної просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності об'єктів рослинного світу;

збереження умов місцезростання дикорослих рослин і природних рослинних угруповань;

науково обґрунтованого, невиснажливого використання природних рослинних ресурсів;

здійснення заходів щодо запобігання негативному впливу господарської діяльності на рослинний світ;

охорони об'єктів рослинного світу від пожеж, захист від шкідників і хвороб;

здійснення заходів щодо відтворення об'єктів рослинного світу;

регулювання поширення та чисельності дикорослих рослин і використання їх запасів з врахуванням інтересів охорони здоров'я населення.

Вказані вимоги враховуються під час розробки проектів законодавчих актів, загальнодержавних, міждержавних, регіональних програм та здійснення заходів з охорони, використання та відтворення рослинного світу. [7]

Міжнародно-правова охорона тваринного і рослинного світу розвивається за такими основними напрямками:

1. Охорона природних комплексів;

2. Охорона рідкісних і зникаючих видів тварин і рослин;

3. Забезпечення раціонального використання природних ресурсів.

Відносини у галузі охорони і використання тваринного світу, а також у сфері збереження та відновлення середовища її проживання з метою забезпечення біологічного різноманіття, сталого існування тваринного світу, збереження генетичного фонду диких тварин та захисту тваринного світу регулюється як універсальними, так і двосторонніми угодами, в більшості з яких бере участь наша держава. [11, с.261]

В загальному плані, важливою подією в захисті тваринного і рослинного світу стало прийняття Конвенції про збереження фауни і флори в їх природному стані 1933 р. Конвенція зобов'язала держави-учасниці створювати національні парки, заповідники, регулювати мисливство і колекціонування видів флори і фауни, проводити моніторинг населених пунктів, заохочувала одомашнення диких тварин, акцентувала увагу країн-метрополій на природозахисних заходах у їхніх володіннях на Африканському континенті. Конвенція заборонила деякі види полювань і закликала держави встановити контроль над торгівлею і виготовленням виробів із представників тваринного світу.

Дана Конвенція справила відчутний вплив на Вашингтонську конвенцію про захист природи і збереження фауни і флори Західної півкулі 1940 р. Відтворивши її настанови щодо захисту фауни і флори, Вашингтонська конвенція акцентувала увагу на збереженні суто американської флори і фауни, особливо рідкісних видів, які можуть зникнути, на збереженні мальовничих районів перебування, геологічних утворень, географічних місцевостей, що мають особливу наукову, історичну та естетичну цінність.

Друга світова війна перервала міжнародну діяльність із захисту навколишнього середовища. Але вже в 1946 р. було укладено Міжнародну конвенцію про регулювання китобійного промислу.

Укладення у 1951 р. Міжнародна конвенція про захист рослин зобов'язала держави створити офіційну організацію з охорони рослин для інспекції культивованих площ і партій, рослин у міжнародній торгівлі на наявність шкідників чи захворювань рослин, для видачі посвідчень про фіто санітарний стан і походження рослин і продуктів з них, проведення досліджень у галузі охорони рослин. [19, с.525-526]

Прорив у міжнародно-правовому забезпеченні природоохоронних зусиль держав було зроблено в 70-ті роки минулого століття. В 1971 р. укладено Конвенцію про водно-болотні угіддя, які мають міжнародне значення головним чином як місця перебування водоплавних птахів. [19, с.527]

У березні 1973 року, у Вашингтоні була прийнята Конвенція з міжнародної торгівлі видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (СІТЕС), поправки до додатків якої були прийняті на 11-й конференції сторін СІТЕС (Найробі, 10-20 квітня 2001), вступили в силу з 19 липня 2000 р. (згідно з додатками 1 і 2), і 13 вересня 2000 р. (по додатку 3). [11]

Держави, що підписали дану Конвенцію, визнають, що дика фауна і флора в їх чисельних, прекрасних і різних формах, є незамінною частиною природних систем землі, які повинні охоронятися для справжніх і майбутніх, поколінь; усвідомлюють збільшується цінність дикої фауни і флори для всіх народів Землі з усіх точок зору - естетики, науки, культури, відпочинку та економіки; визнають, що саме народи і держави мають найкращим чином охороняти власну дику флору і фауну, а також визнають важливість міжнародного співробітництва, необхідного для захисту деяких видів дикої фауни і флори від надмірної експлуатації їх в між народною торгівлі, переконані в необхідності об'єднання зусиль та прийняття відповідних заходів з цією метою.

Для реалізації цих цілей розроблені Програми, що містять списки видів дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення. Так, включені всі види, що знаходяться під загрозою вимирання і торгівля якими надає або може вплинути на їхнє існування. Торгівля зразками цих видів має перебувати під особливо суворим контролем з тим, щоб не піддавати небезпеку їх виживання, і може бути дозволена тільки у виняткових обставинах. Також включено:

- всі види, які хоча в даний час не перебувають обов'язково під безпосередньою загрозою вимирання, але можуть стати такими, якщо торгівля зразками таких видів не буде строго регулюватися з метою запобігання їх використання, несумісного з їх виживанням;

- інші види, які повинні бути предметом контролю з тим, щоб торгівлі зразками тих видів, які зазначені вище, могла б контролюватися.

Також, включені всі види, які за визначенням будь-якої держави повинні піддатися регулюванню в межах її власної юрисдикції з метою попередження чи обмеження експлуатації і які потребують співпраці інших сторін у регулюванні торгівлі. При цьому торгівля зразками видів, що містяться у всіх додатках, може здійснюватися тільки відповідно до положень цієї Конвенції.

Будь-яка торгівля зразками таких видів повинна здійснюватися під неухильним наглядом наукових компетентних та адміністративних органів держав-учасниць Конвенції і кожного окремо.

Тоді ж було укладено укладено низку міжнародних угод про охорону флори і фауни в окремих регіонах Землі чи охорону окремих популяцій. Це, наприклад, Угода про збереження білих ведмедів 1973 р., Конвенція про риболовство і збереження морських живих ресурсів у Балтійському морі і Бельтах 1973 р., Конвенція про охорону тюленів Антарктики 1972 р. та ін.

У 1979 р. було прийнято Боннську конвенцію про охорону мігруючих видів диких тварин. Вона зобов'язала держави-учасниці дотримуватися єдиних норм поведінки щодо мігруючих через їх кордони диких тварин, встановила види тварин, які підлягають збереженню і мисливство на які обмежується, а також види диких мігруючих тварин, щодо захисту яких прикордонні держави повинні укладати міжнародні угоди (понад 300 видів); поклала на держави обов'язок забезпечити статус захищеності для кожного конкретного мігруючого виду, вказавши конкретний зміст відповідної угоди. [19, с.528]

Певним підсумком міжнародно-правової діяльності із захисту флори і фауни планети стало укладення на конференції в Ріо-де-Жанейро Конвенції про охорону біологічної різноманітності 1992 р. [19, с.529]

Таким чином Конвенції, визначають об'єкти тваринного та рослинного світу, порядок їх використання, встановлюють заходи щодо охорони середовища їх проживання, передбачають форми державного регулювання використання живих ресурсів.

Так, цілями Конвенції про біологічне різноманіття 1992 р. є збереження біологічного різноманіття, стале використання його компонентів і спільне одержання на справедливій і рівній основі вигод, пов'язаних з використанням генетичних ресурсів. Держави визначають компоненти біологічного різноманіття, вживають заходів щодо їх збереження і раціонального їх використання, здійснюють оцінку впливу і зведення до мінімуму несприятливих наслідків, регулюють застосування біотехнологій та ін. По лінії Конвенції про біологічне різноманіття завершена робота над Протоколом з біобезпеки (Картахенський протокол), який регламентує безпечне переміщення генетично модифікованих організмів у транскордонному контексті. [22, с.144-145]

3. Міжнародне співробітництво україни щодо охорони навколишнього середовища