Правоохоронні органи України

Діяльність органів державної реєстрації актів цивільного стану ґрунтується на принципах додержання законності, захисту прав і законних інтересів громадян та держави, додержання таємниці державної реєстрації актів цивільного стану.

Розділ 3. Правоохоронна діяльність

Термін "правоохоронна діяльність" зустрічається досить часто, проте єдиного підходу до визначення цього поняття та його ознак у правовій науці немає, що спричиняє численні дискусії з цього приводу. Ускладнюється ситуація відсутністю законодавчо визначеного поняття "правоохоронна діяльність", змісту та ознак, що йому притаманні.

Характеризуючи ознаки правоохоронної діяльності, слід звернути увагу на кілька положень. По-перше, вона притаманна не тільки державним організаціям, а й недержавним установам. По-друге, правоохоронна діяльність спрямована не тільки на боротьбу, запобігання злочинності та правопорушенням, а й на захист прав та інтересів осіб, їх поновлення у разі порушення.

Правоохоронна діяльність -- це форма реалізації функцій держави, що має владний характер і полягає у захисті інтересів держави, безпеки суспільства, прав та свобод фізичних та юридичних осіб шляхом застосування примусових заходів спеціально уповноваженими державою органами та службовими особами у регламентованих законодавством процедурних межах і процесуальному порядку. Юзікова Н.С. Судові та правоохоронні органи України: Навч. посібник : Рекомендовано МОН України. - К.: Істина, 2007. - 320 с.

Ознаки правоохоронної діяльності: владний характер захисту суспільних відносин компетентними органами; визначеність діяльності у регламентованих законом процедурних межах і формах; можливість застосування заходів державного примусу; здійснення правоохоронної діяльності спеціально уповноваженими державою органами, які комплектуються кваліфікованими фахівцями, переважно юристами.

Правоохоронні функції -- це функції, здійснення яких спрямоване на виконання завдань з охорони правопорядку шляхом застосування примусових заходів.

Слід зазначити, що до правоохоронних органів належить лише такий державний орган, виконання яким однієї чи декількох головних правоохоронних функцій є визначальним у його діяльності. При цьому виконання другорядних (допоміжних) правоохоронних функцій не має великого значення, хоча їх виконують майже всі правоохоронні органи.

До головних функцій належать ті, що безпосередньо пов'язані з боротьбою зі злочинністю та правопорушеннями, які тягнуть юридичну відповідальність (профілактична; захисна; охоронна; ресоціалізаційна; оперативно-розшукова; розслідування злочинів; судовий розгляд справ про злочини; розгляд справ про адміністративні правопорушення; розгляд справ про фінансові та господарські правопорушення; виконавча).

До другорядних функцій належать: контрольна; дозвільна; право роз'яснювальна; аналітична та методична; інформаційна; нормотворча; координаційна.

Правоохоронні органи можуть виконувати також і інші функції, які взагалі не можна віднести до правоохоронних: розвідувальна, забезпечення урядового зв'язку, надання соціальної допомоги, анти диверсійна, конвойна тощо. Навчальний посібник. «Економічна безпека». Користін О.Є.

3.1 Види правоохоронної діяльності. Співвідношення і розподіл різних видів правоохоронної діяльності всередині правоохоронної системи

Сучасний світовий досвід свідчить про те, що чимало країн світу у забезпеченні правопорядку та безпеки покладаються не лише на державні правоохоронні органи, але й на недержавні суб'єкти правоохоронної діяльності. Частка працівників недержавних правоохоронних структур у ряді країн світу, зайнятих в індустрії забезпечення безпеки, коливається від 50% до 80% від загальної кількості осіб, професійно зайнятих боротьбою зі злочинністю.

В Україні дотепер такий вид діяльності нормативно не закріплено, у законодавстві відсутнє і саме поняття "недержавна правоохоронна діяльність". Порядок здійснення недержавної правоохоронної діяльності в Україні регулюється як нормами публічного, так і нормами приватного права.

За умов сучасної України вже склалася система суб'єктів недержавної правоохоронної діяльності, але процес законодавчого оформлення правового статусу окремих видів суб'єктів недержавної правоохоронної діяльності залишився незавершеним. Нині в нашій державі таку діяльність здійснює недержавна система, представлена приватними охоронними, охоронно-технічними та детективними підприємствами, комерційними службами безпеки, підприємствами різної форми власності, інформаційними бюро, службами безпеки банків навчальними центрами, профільними фондами, науково-дослідними структурами, профільними факультетами вищих навчальних закладів. Необхідно зазначити, що значну частину останньої становлять професіонали, колишні співробітники Служби безпеки, органів внутрішніх справ, Збройних Сил і підрозділів спеціального призначення. Організація судових та правоохоронних органів : Навч. посiбник для вузів. / І.Є. Марочкін, Н.В. Сибільова. - Х. : Одіссей, 2009. - 528 с.

Виникнення недержавної правоохоронної діяльності в Україні на початку 90-рр. XX ст. пов'язане з докорінними перетвореннями, які відбулись у політичній, економічній та правовій сферах суспільства. Саме за умов підвищеної криміногенної ситуації у країні, зростання корупції, недосконалості юридичних механізмів захисту прав людини виявилася нездатність державних правоохоронних структур мобільно та повністю власними силами забезпечити безпеку у всіх соціальних сферах життєдіяльності суспільства.

Основні ознаки, характерні для державної і недержавної правоохоронної діяльності:

1. Недержавна правоохоронна діяльність може здійснюватися лише за допомогою застосування юридичних заходів впливу, визначених у конкретному законі. До них належать заходи запобігання, припинення та адміністративно-процесуального забезпечення.

2. Застосовування заходів юридичного впливу, яке повинно суворо відповідати приписам закону або іншого правового акту (наприклад, договору). Тільки закон або інший правовий акт можуть слугувати підставою застосування конкретного заходу юридичного впливу й чітко визначати його зміст.

3. Реалізація їх у встановленому законом порядку з дотриманням певних процедур.

4. Реалізація цієї діяльності покладається насамперед на спеціально створені підприємства, що пройшли державну реєстрацію й одержали ліцензію на право здійснення певного виду недержавної правоохоронної діяльності. Комплектуються ці підприємства відповідним чином підготовленими фахівцями -- здебільшого особами, які володіють знаннями у галузі юриспруденції, криміналістики та інших дисциплін, які пройшли спеціальну підготовку й одержали державну ліцензію. Організація й діяльність таких підприємств детально та всебічно регламентуються у законодавчому порядку, зокрема відомчими підзаконними актами різних міністерств і відомств, що встановлюють окремі процедурні правила під час вирішення найбільш відповідальних питань. Сучаво А.Г. Адміністративно-правові основи діяльності приватних охоронних структур та їх взаємодія з ОВС України. - К. 2004. - 16 с.

Відмінні риси, що диференціюють недержавну та державну правоохоронну діяльність:

1. У ході здійснення недержавної правоохоронної діяльності підлягають охороні та захисту недержавні (приватноправові) інтереси Захист суспільних, державних інтересів у цій ситуації є переважно похідною метою.

2. Недержавні правоохоронні суб'єкти (носії недержавної правоохоронної діяльності) не виступають від імені держави, не є її агентами або повноважними офіційними представниками, а діють винятково за дорученням своїх клієнтів, що їх найняли, від їхнього імені.

3. Недержавні правоохоронні суб'єкти у ході здійснення недержавної правоохоронної діяльності не мають права застосовувати до порушників закону заходи юридичної відповідальності, включаючи санкції. Сучаво А.Г. Адміністративно - правові основи діяльності приватних охоронних структур та їх взаємодія з ОВС України. - К. 2004. - 18 с.

Залежно від мети діяльності недержавні правоохоронні суб'єкти поділяються на комерційні, основною метою яких є одержання прибутку, і некомерційні. Це, у свою чергу, означає, що за умов правової держави суб'єктом здійснення недержавної правоохоронної діяльності може бути підприємець. Навчальний посібник. «Економічна безпека» . Користін О.Є.

Правоохоронна діяльність, яка здійснюється тим чи іншим органом право охорони, за своїм змістом дуже різноманітна, так як вказані органи та установи хоча й вирішують одне конституційне завдання - захист прав, свобод, і законних інтересів особи, - реалізують його різними засобами.

Співвідношення і розподіл різних видів правоохоронної діяльності всередині правоохоронної діяльності всередині правоохоронної системи можна представити у вигляді таблиці:

Усі перелічені напрямки правоохоронної діяльності взаємопов'язані і доповнюють один одного. Так, під час розслідування кримінальної справи одночасно можуть реалізовуватися декілька видів правоохоронної діяльності: слідчий проводить, власне, розслідування справи, прокурор здійснює нагляд за додержанням законів органом, що здійснює досудове слідство, адвокат забезпечує захист обвинуваченого або представляє інтереси потерпілого. Теорія і практика підтримання державного обвинувачення в судах: Навч. - метод. Посібник / Підгот. Ю.Є. Полянський, В.В. Долежан, М.В. Косюта. - О. : Юрид. літ., 2004. - 72 с.

Висновок

Провідне місце в державному механізмі України займають правоохоронні органи - державні органи, основною функцією є забезпечення законності та охорони правопорядку, боротьби з правопорушеннями, охорони законних прав та інтересів громадян і держави в цілому.

Розглянувши систему правоохоронних органів України до числа якої входять : прокуратура, органи юстиції, внутрішніх справ, державної безпеки та інші органи, можна сказати що кожен з цих органів виконують різні функції але вони всі стоять на захисті прав і свобод громадян України і контроль за дотриманням законів України.

Діяльність правоохоронних та правозахисних органів має складний механізм, який включає правовстановлюючі, забезпечувальні, примушувальні та відновлювальні складники. Діяльність цих органів має спрямовуючий регулятивний вплив на соціальне, політичне та економічне життя нашої держави.

Держава створює такі органи, діяльність яких називається правоохоронною. Ця правоохоронна діяльність є владою, яка здійснюється за допомогою правового впливу, наділена можливостями застосовувати заходи державного примусу, які відбуваються тільки на основі закону і у встановленому ним порядку.

До системи правоохоронних органів як ми знаємо відносяться інші державні установи і громадські організації, які відповідно до законодавства наділені значними повноваженнями у сфері правоохоронної діяльності, хоча в цілому їхні функції не зводяться до останньої, а також не забезпечуються можливістю застосування державного примусу. Серед таких установ і організацій слід звернути увагу на органи юстиції та адвокатуру, які теж відіграють важливу роль в механізмі держави.

Список використаної літератури

1. Конституція України від 28.06.1996 р., прийнята на V сесії Верховної Ради України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30. - Ст. 141

2. Митний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - №38-39. Ст. 432

3. Про Вищу раду юстиції: Закон України від 15 січня 1998 г. // Відомості Верховної Ради України. - 1998 -№25. 146

4. Про службу безпеки: Закон України від 25 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992 - №26. 365

5. Про адвокатуру: Закон України від 19 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992 - №39 - С. 383

6. Про державну Податкову службу в Україні: Закон України від 06.08.2011//

7. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України - 1991 - №53

8. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України.- 1991.- №4.- С.21.

9. Положення про Міністерство юстиції України: Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2006 р. №1577 // Офіційний сайт Міністерства юстиції України

10. Бондаренко І. Правоохоронні органи України та їх функції // Право України. - 2005. - №7. - С.53-56.

11. Бараннік Р.В. Судові, правоохоронні та правозахисні органи України. Навчальний посібник. -К.:КНТ, 2008. - 348 с.

12. Большой юридический словарь. - М., 1997. - С. 302-303.

13. Діяльність органів державної влади та управління України по формуванню законодавчої бази діяльності МВС України в 1990-2000 рр. // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2001. - №3. - С. 25-32

14. Конєва Т.В. Взаємодія митних органів України з правоохоронними та деякими контролюючими органами // Митна справа. - 2004. - №3. - С. 15-19

15. Маляренко В.Т. Суд,правоохоронні та правозахисні органи України - К.: Юрінком Інтер .- 2004. - 376 с.

16. Організація судових та правоохоронних органів: Навч. посiбник для вузів. / І.Є. Марочкін, Н.В. Сибільова. - Х.: Одіссей, 2009. - 528 с.

17. Педько Ю.С. Становлення адміністративної юстиції в Україні: Монографія / Відп. ред. О.Ф. Андрійко.- К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. - 208 с.

18. Притика Д.М. Правові засади організації і діяльності органів господарської юрисдикції та шляхи їх удосконалення.- К.: Ін Юре, 2003.

19. Прокурорський нагляд в Україні : Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / І.Є. Марочкин, П.М. Каркач, Ю.М. Грошевой та ін. За реда. Проф. І.Є Марочкіна, П.М. Каркача. - Х.: ТОВ «Одісей»: - 2005. - 240 с.

20. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Підручник / О.С. Захарова, В.Я. Карабань, В.С. Ковальський (кер. автор. кол.) та ін.; Відповідальний редактор В.Т. Маляренко. - Київ, Юрінком Інтер, 2009. - 676 с.

21. Судові та правоохоронні органи України: Навч. посібник: Рекомендовано МОН. - К.: Знання, 2007. - 286 с.

22. Сучаво А.Г. Адміністративно - правові основи діяльності приватних охоронних структур та їх взаємодія з ОВС України. - К. 2004. - 18 с.

23. Теорія і практика підтримання державного обвинувачення в судах: Навч. - метод. Посібник / Підгот. Ю.Є. Полянський, В.В. Долежан, М.В. Косюта. - О.: Юрид. літ., 2004. - 72 с.

24. Цуркан, М.І. Особливості судового розгляду спорів щодо проходження публічної служби в Україні: Дис.. канд. юрид. наук: 12.00.07. - О., 2009. - 231 с.

25. Шатрова С.О. Нормативне закріплення місця судової міліції в системі МВС України // Развитие государственности и права в Украине: реалии и перспективы. - Материалы I международной научно-практической конференции (24 апреля 2009 г.). - Ч. 1. - 2009. - С. 208-211.

26. Юзікова Н.С. Судові та правоохоронні органи України: Навч. посібник: Рекомендовано МОН України. - К.: Істина, 2007. - 320 с.

27. Якимчук М. Питання правового забезпечення управління в органах прокуратури України // Вісник Львівського університету. - 2004. - С. 216 - 222

28. Ясинський Г.М. Місце прокуратури в системі державних органів // Юридична освіта і правова держава: Зб. наук. пр. - Одеса, 1997 - С. 59-62

Размещено на Allbest.ru