Суб’єкти кримінального процесу

Якщо для визнання цивільним позивачем необхідно, щоб він висловив про те своє бажання, тобто необхідна його позовна заява, то цивільний відповідач стає учасником процесу незалежно від його бажання, а нерідко -- і всупереч йому, в результаті відповідної ухвали суду або постанови особи, яка провадить дізнання слідчого, прокурора, судді. Цими актами юридично оформляється притягнення особи як цивільного відповідача і його участь у кримінальній справі.

Цивільний відповідач або його представник мають право: заперечувати проти пред'явленого позову; давати пояснення по суті пред'явленого позову; подавати докази; заявляти клопотання; ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються цивільного позову; з моменту закінчення досудового слідства, а у справах, в яких досудове слідство не проводилося, --після віддання обвинувачено до суду; брати участь у судовому розгляді; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду; подавати скарги на вирок та ухвали суду у частині, що стосується цивільного позову ( ст. 51 КПК України).

Обов'язки цивільного відповідача аналогічні обов'язкам цивільного позивача: він зобов'язаний з'явитися за викликом органів розслідування, прокурора, судді; додержуватися порядку, встановленого в судовому засіданні; підкорятися розпорядженням головуючого. За невиконання цих обов'язків він може бути притягнутий до адміністративної відповідальності.

Представники обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача

Представництво як інститут кримінально-процесуального права має на меті належним чином забезпечити захист прав і законних інтересів учасників процесу -- обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача. Слід розрізняти поняття «законний представник» і «представник». Законні представники -- це батьки, опікуни, піклувальники даної особи або представники тих установ і організацій, під опікою чи опікуванням яких вона перебуває (п. 10 ст. 32 КПК України). Вони представляють при провадженні у кримінальній справі в силу прямих вказівок закону інтереси неповнолітнього обвинуваченого, а також інтереси потерпілого , який не досяг повноліття, або визнаного в установленому порядку недієздатним.

Законні представники є самостійними учасниками процесу і набувають відповідних прав після того, як вони допущені до участі у справі постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді або ухвалою суду.

Неповнолітній обвинувачений викликається до слідчого, прокурора чи до суду, як правило, через його батьків або законних представників (ст. 437 КПК України). Вони вправі бути присутніми при пред'явленні обвинувачення неповнолітньому, який не досяг 16 років, або неповнолітньому, визнаному розумово відсталим, а також при їх допиті (ст. 438 КПК України). Законний представник вправі з дозволу слідчо бути присутнім при ознайомленні неповнолітнього з матеріалами справи (ст. 440 КПК України). У судовому розгляді законний представник має право: заявляти відводи і клопотання; подавати докази, брати участь у дослідженні доказів (ст. 441 КПК України); оскаржити вирок (ст. 348КПК України).

Неповнолітній потерпілий викликається до особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і до суду, як правило, через його законних представників; вони вправі бути присутніми при його допиті, а також з дозволу слідчого бути присутніми при ознайомленні потерпілого у порядку ст.217 КПК України з матеріалами по закінченню досудового слідства. Законні представники потерпілого також вправі брати участь у дослідженні доказів у суді і оскаржити вирок.

Що ж до представників потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, то їх участь у справі ґрунтується, як правило, на договірних засадах з особами, чиї інтереси вони представляють. Такими представниками можуть бути адвокати, близькі родичі, законні представники та інші особи, допущені до участі у справі за постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді або за ухвалою суду. Коли цивільним позивачем або цивільним відповідачем - є підприємство, установа чи організація, то представниками їх інтересів можуть бути спеціально уповноважені на те особи (ст. 52 КПК України). Обсяг процесуальних прав представників відповідає правам тих учасників процесу, чиї інтереси вони представляють.

6. Інші суб'єкти кримінального процесу

Інші учасники кримінального процесу: свідки, спеціалісти, експерти, поняті, перекладачі покликанні сприяти органам, що ведуть процес у здійсненні завдань кримінального судочинства. Хоча їх роль являється епізодична і допоміжна , про те без них неможливо проведення тих чи інших слідчих дій, як під час досудового розслідування кримінальної справи, так і при встановленні об'єктивної істини по справі в суді.

Свідок

Свідком у кримінальній справі може бути будь-яка особа, якій відомі будь-які обставини справи, яка може охарактеризувати особу обвинуваченого чи підозрюваного і якщо вона не зацікавлена у результатах розслідування. Тобто будь-який громадянин України, якщо він став очевидцем події, незалежно від його стану (суддя, прокурор, працівник міліції та інші) може бути допитаним як свідок, при цьому він не обмежується віком. Діти також можуть бути допитані як свідки, якщо в силу свого розвитку правильно сприймали обставини, які мають значення по справі. Особа, якій відомо про обставини справи повинна бути допитана як свідок і не може мати іншого процесуального стану (наприклад суддя не може розглядати кримінальну справу, якщо він брав участь у ній як свідок, так само як прокурор, слідчий чи особа, яка провадить дізнання).Працівники міліції можуть бути свідками злочинів (збут наркотичних засобів) та допитаними з цього приводу і з приводу затримання підозрюваних, але в такому випадку їм забороняється проводити по вказаному факту дізнання.

Не підлягають допиту як свідки: адвокати та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи ,нотаріуси, лікарі, психологи, священнослужителі - з приводу того, що їм довірено чи стало відомо при здісненні професійної діяльності, якщо вони не звільнені від обов'язку зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм дані відомості; захисник підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного , представник потерпілого, позивача, відповідача - про обставини , які їм стали відомі при наданні юридичної допомоги; особи, які згідно висновків судово-медичної та судово-психіатричної експертиз через свої вади не можуть правильно сприймати факти , що мають доказове значення по справі; свідок відносно якого застосовано заходи безпеки і яка дає покази під псевдонімом; особа , яка має відомості про свідка , який дає покази під псевдонімом щодо даних про цю особу.

Відповідно до ст.63 Конституції України та ст.69 КПК України Конституція України, кримінально процесуальний кодекс України. як свідки мають право відмовитись давати покази: члени сім'ї , близькі родичі, усиновлені , усиновителі, підозрюваного, обвинуваченого та підсудного; особа, яка своїми показами може викрити себе, близьких родичів, усиновленого, усиновителів у вчиненні злочину. Не можуть без їх згоди бути допитані як свідки особи, що мають право дипломатичної недоторканості, а також працівники дипломатичних представництв - із згоди дипломатичного представника. Про це орган, який проводить слідство чи дізнання роз'яснює та зазначає в протоколі допиту.

Свідок дає показання про обставини ,сприйняті ним як безпосередньо, так і з інших джерел (слів іншої особи, документу, тощо), при цьому він зобов'язаний вказати на джерело інформації. Він наділений певними правами, що гарантують доброякісність його показань, а саме:

- давати показання мовою, якою вільно володіє та користуватись послугами перекладача;

- заявляти відвід перекладачу; знати у зв'язку з чим і в якій справі допитується;

- власноручно викладати покази;

- користуватись нотатками та документами, якщо це стосується будь-яких розрахунків та інших даних, які йому важко тримати в пам'яті;

- відмовитись давати покази відносно себе та членів сім'ї і близьких родичів;

- знайомитись з протоколом допиту, давати доповнення та зауваження;

- подавати скарги на дії слідчого;

- одержувати відшкодування витрат, пов'язаних з викликом для дачі показів. У разі наявності відповідних підстав свідок має право на забезпечення безпеки відповідно до вимог статей 52-1- 52-5 КПК України, які здійснюються безкоштовно (зміна анкетних даних, місця проживання, зовнішності, охорона свідка та його житла і інше).

Свідок несе кримінальну відповідальність за відмову від дачі показів або за дачу завідомо неправдивих показів за статтями 384 і 385 КК України. Про те свідок, що не досяг 16-річного віку не несе відповідальність за відмову від дачі показань та за явно неправдиві покази, але йому роз'яснюється обов'язок говорити тільки правду. Як загальне правило свідок повинен допитуватись у денний час, однак у виняткових випадках (для розкриття злочину по гарячих слідах) припускається його допит у нічний час, зразу ж після настання події. Крім того свідок згідно вимог ст. 70 КПК України зобов'язаний з'явитись в зазначене місце та час до слідчого, органу дізнання та суду і дати правдиві покази про відомі йому обставини. У разі неявки без поважних причин до нього може бути застосовано привід через органи внутрішніх справ або накладено судом грошове стягнення.

Перекладач

Перекладачем до участі у кримінальному процесі може бути залучена будь-яка не заінтересована у результаті справи особа, що володіє мовою, якою ведеться судочинство, а також мовою, якою володіють та користуються будь-які учасники процесу. Слідчий, орган дізнання, прокурор або суд відповідно до вимог статей 384 та 385 КК України зобов'язані пояснити перекладачеві його обов'язки та під розписку попередити про кримінальну відповідальність за відмову від перекладу або за зазделегіть неправильний переклад. Перекладач при певних обставинах має право на забезпечення безпеки, а як учасник слідчої дії він має ті самі права, що усі при цьому присутні (зокрема поняті - робити зауваження та заяви і поправки, які заносяться в протокол слідчої дії) та засвідчувати своїм підписом відповідність записів у протоколі. Перекладач не має права втручатись в діяльність слідчого або суду, давати будь-яку оцінку сказаному окремими особами, чиї покази він перекладає, однак може оскаржувати дії слідчого та органу дізнання.

Поряд з тим перекладач зобов'язаний:

- з'явитись за викликом слідчого, органу дізнання, прокурора або суду;

- здійснити повно і точно доручений йому переклад та засвідчити його своїм підписом у відповідних процесуальних документах;

- заявляти самовідвід при відповідних обставинах, що вказують на його заінтересованість чи залежність від інших учасників процесу;

- не розголошувати дані досудового слідства та додержуватись порядку судового розгляду.

Спеціаліст, експерт

Спеціалістом в кримінальному процесі може бути яка-небудь не зацікавлена особа, що має необхідні спеціальні знання в науці, техніці, мистецтві чи ремеслі або володіє вміннями чи навиками у певній галузі діяльності та згідно до ст..128-1 КПК України залучається до участі в проведенні слідчої дії для подання сприяння слідчому в збиранні та дослідженні доказів.

Як спеціалістом, так і експертом можуть бути особи, що володіють спеціальними знаннями, але процесуальний статус в них різний. Спеціаліст, використовуючи свої спеціальні знання, надає допомогу слідчому при проведенні слідчий дій, а саме: пошуку, виявленні, фіксації , вилученні та огляді доказових матеріалів і застосуванні для цього необхідних технічних засобів (наприклад при огляді місця падіння повітряного судна, катастрофі залізничного транспорту, при відтворенні обставин та обстановки події та інше). Експерт в свою чергу досліджує направлені йому на експертизу докази та формулює висновки з поставлених перед ним питань, які мають самі по собі вже значення самостійних доказів по кримінальній справі. Закон не обмежує коло слідчих дій, для участі в яких слідчий запрошує спеціаліста, це робиться при необхідності використання спеціальних знань. Обов'язковою є участь спеціаліста при проведенні:

- зовнішнього огляду трупа та судово-медичному освідченні;

- ексгумації трупа;

- допиту неповнолітнього свідка віком до 14 років, а за розсудом слідчого - до 16 років. Спеціаліст наділений правом:

- робити заяви, що підлягають занесенню в протокол, пов'язані з виявленням, закріпленням та вилученням доказів;

- звертатись з дозволу слідчого та суду до учасників слідчої дії з запитаннями;

- знайомитись з протоколом слідчої дії в якій він брав участь як спеціаліст; на винагороду за виконання своїх обов'язків;

- відшкодування затрат пов'язаних з викликом до правоохоронних органів та забезпечення безпеки.

Поряд з тим він несе обов'язок :

- своєчасно з'являтись за викликом;

- брати участь у проведенні слідчої дії, використовуючи спеціальні знання;

- давати пояснення з приводу спеціальних питань, які виникають в процесі слідчої дії.

Висновок експерта , як і інші докази не має заздалегідь установленої сили та повинен оцінюватись слідчим у сукупності з усіма іншими доказами по справі і його внутрішнім переконанням. Дієвим засобом перевірки й оцінки висновку експерта є його допит, що проводиться згідно вимог ст. 201 КПК України. При цьому він може допитуватись у таких випадках: щодо роз'яснення та доповнення до висновку; роз'яснення термінології, окремих формулювань та методики дослідження; з'ясування протиріч між його висновком та іншими наявними доказами по справі; щодо спеціалізації та компетентності і інше. Експерт, як і спеціаліст допитується за правилами допиту свідка та має право: ознайомлюватись з матеріалами справи, що належать до предмета експертизи; заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів, необхідних для проведення тієї чи іншої експертизи; з дозволу головуючого задавати запитання учасникам процесу. Експерт зобов'язаний: з'явитись за викликом та дати правильний висновок, якщо поставлені запитання виходять за межі його компетенції він повинен у письмовій формі повідомити про це орган, який призначав експертизу.

Експерту забороняється:

- самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню;

- зберігати речові докази поза встановленим порядком;

- розголошувати дані досудового слідства чи дізнання;

- вирішувати питання, що не входять у його компетенцію;

- вирішувати правові питання;

- використовувати для обґрунтування своїх висновків відомості оперативно - пошукового характеру або інформацію, отриману з не процесуальних джерел;

- проводити дослідження, що можуть призвести до повного знищення речових доказів або основних їх властивостей, не погодивши це питання з особою, що призначила експертизу.

Експерт підлягає відводу в наступних випадках: якщо він є потерпілим, цивільним позивачем чи відповідачем або родичем вказаним осіб, а також родичем слідчого та особи, яка проводить дізнання, обвинуваченого; якщо брав участь у даній справі як свідок, особа яка проводила дізнання, слідчий, захисник або представник інтересів потерпілого, цивільного позивача чи відповідача; якщо він чи його родичі зацікавлені в результатах справи; якщо перебуває в службовій або іншій залежності від обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача або відповідача; якщо по даній справі він проводив ревізію, матеріали якої послужили підставою для порушення кримінальної справи; у разі його некомпетентності та інших обставин, які викликають сумнів щодо його об'єктивності. Стаття 76 КПК України передбачає обов'язкове призначення експертизи в наступних випадках:

- для встановлення причин смерті;

- для встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень;

- для вирішення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого за наявності в справі даних, що викликають сумнів щодо його осудності;

- для встановлення статевої зрілості потерпілої в справах про статеві злочини;

- для встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідальність та якщо про це не має відповідних документів і неможливо їх отримати.

Поняті

Залучення понятих у кримінальному процесі має на меті створення необхідних умов для об'єктивного та правильного проведення слідчих дій, засвідчення та закріплення доказів. Відповідно до вимог ст..127 КПК України необхідна обов'язкова участь не менше двох понятих при проведенні: обшуку, виїмки, огляду місця події, документів та речових доказів, пред'явлення осіб і предметів до впізнання, відтворенні обстановки та обставин події, описі майна і інших слідчих дій. Як понятті можуть бути викликані будь-які не зацікавлені повнолітні громадяни. Останні мають наступні права:

- робити зауваження і заяви з приводу проведення слідчих дій з їх участю, які підлягають занесенню в протокол;

- знайомитись з цих протоколом;

- одержувати відшкодування витрат, пов'язаних з участю в кримінальній справі та на забезпечення особистої безпеки.

Відповідно поняті повинні виконувати встановлені законом обов'язки:

- бути присутніми під час провадження слідчої дії;

- після закінчення слідчої дії засвідчити своїм підписом у протоколі факт, зміст та результати вказаної дії;

- не розголошувати без дозволу слідчого чи дізнавача дані, які стали відомі йому у зв'язку з виконанням своїх обов'язків.

Список використаної літератури та законодавства

1 Конституція України. - К.: Видавництво “Право”, 1996. -

2 Кримінальний кодекс України. Кримінально - процесуальний кодекс України. Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах / К.: Юрінком Інтер, 1999.

3 Кримінально - процесуальний кодекс України. Науково - практичний коментар . К.: 2002.

4 Кримінальний процес України . За ред. Ю.М. Грошевого і В.М. Хотенця. - Х.: Право, 2000.

Кримінальний процес України. Михеєнко М.М., Нор В.Т. і Шибітко В.П. К.:1992.

5 Савицький В.М. Очерк теории прокурорского надзора в уголовном судопроизводстве - М.: , 1975.

6 Ларин А.М. Расследование по уголовному делу: процессуальные функции . - М., 1986.

7 Уголовный процесс: Учебник для вузов. За ред.П.А.Лупинской М.И - М. :1995.

8 Нажимав В.П. Об уголовно - процессуальных функциях- Правоведение :1973.

9 Альберт С.А. Кримінально-процесуальні функції: поняття, система., суб'єкти Х.: 1995.

10 Бойко В.Ф. Гарантовані Конституцією України права і свободи людини мають надійно захищатись незалежним, компетентним і неупередженим судом (Вісник Верховного Суду України,1999 № 1.)

11Строгович М.С. Курс уголовного процесса М:,1968.

Размещено на Allbest.ru