Поняття принципу змагальності в цивільному процесі

Вище вказувалось, що всі принципи цивільного процесуального права взаємопов'язані, взаємно доповнюються та разом взяті створюють систему. Деякі з цих принципів впливають на встановлення об'єктивної істини. Це стосується принципу змагальності, відносно якого можна сказати, що ним визначається внесок суду та учасників процесу в збиранні даних про фактичні обставини справи.

Цей принцип найтіснішим чином пов'язаний з принципом законності, диспозитивності. Умовою реалізації принципу змагальності виступає процесуальне рівноправність сторін, оскільки змагатися у відстоюванні своїх суб'єктивних прав та інтересів сторони можуть тільки в однакових правових умовах з використанням рівних процесуальних засобів.

Розгляд цивільних справ в суді може провадитись або на підставі суворого дотримання закону всіх дій судді, або на підставі надання суду права займатися “законотворенням”. В одному і в другому випадку суд та інші учасники процесу діють на підставі суворого додержання закону. В цьому й проявляється принцип законності. При цьому необхідно відповісти на основне питання процесу: чого повинен досягнути суд в процесі розгляду цивільних справ - до встановлення фактів, які передбачені в чинному законодавстві в якості виникнення, зміни чи припинення прав осіб які змагаються в судовому засіданні, які мали місце до процесу, або фактів, які може й не мали місця, але відповідають формальним вимогам закону? В цьому випадку мова йде про принцип об'єктивної формальної істини.

Зрозумівши зв'язок перших двох принципів, необхідно визначити осіб, від ініціативи яких залежить рух процесу, тобто забезбечення суду тим доказовим матеріалом, на підставі якого повинно бути винесено рішення. Рух процесу по цивільним справам, а також збір та забезпечення необхідним процесуальним матеріалом залежать від самих зацікавлених осіб. В цьому проявляються принципи диспозитивності та змагальності в цивільному процесі.

Законодавство також визначає, як повідомляються суду необхідні матеріали і як суд повинен їх сприймати. Суд може, наприклад, віддавати перевагу доказам, одержаним від першоджерела в усній формі. В цьому випадку говорять про принципи безпосередньості, усності та безперервності процесу.

Отже, в основі цивільного процесуального права лежать принципи: законності та формальної істини, диспозитивності та змагальності, а також процесуального рівноправ'я сторін, безпосередньості, усності та безперервності Елисейкин П. Ф. Предмет и принципы со-ветского гражданского процессуального права. -- Ярославль, 1974. -- С. 61..

Принцип законності визначає принцип формальної істини; принцип диспозитивності - принцип змагальності.

В свою чергу зміст цих двох принципів визначено принципом законності, для якого вони слугують засобом здійснення. І навпаки, від характеру принципів диспозитивності та змагальності залежить зміст принципу законності. Так, в силу принципу диспозитивності громадяни можуть вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами, в тому числі й правом на належний судовий захист, який в свою чергу зміст цих двох принципів визначено принципом законності, для якого вони служать засобом здійснення. І, навпаки, від характеру принципів диспозитивності та змагальності залежить зміст принципу законності. Так, в силу принципу диспозитивності громадяни можуть вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами, в тому числі й правом на належний судовий захист, який, в свою чергу, повинен грунтуватися на суворому додержанні закону.

Що ж стосується впливу принципу змагальності на зміст принципу законності, то поясню на такому прикладі. Сторони можуть представляти різні докази, в силу яких спірні правовідносини можуть регулюватися різними нормами права, при цьому кожна із сторін може наполягати на вигідній їй кваліфікації. В даному випадку принцип законності проявляється в тому, що суддя, вивчивши всі доводи та докази сторін, повинен застосувати ту норму права, яка з найбільшою точністю відповідає даним правідносинам.

Принципи безпосередньості, безперервності, усності та процесуальної рівноправності, забезпечують здійснення принципу змагальності.

В наведеній системі одні принципи витікають з других, разом взяті, немислимі один без одного. Додержання всіх принципів означає додержання кожного принципу окрему, і навпаки, порушення хоча б одного з них тягне за собою порушення всіх принципів, які входять в систему.

Висновки

Уперше за всю історію України в її основному документі -- Конституції України ст. 129 визначені основні засади судочинства. За своєю юридичною сутністю основні засади судочинства -- це його конституційні, міжгалузеві принципи, які мають фундаментальний характер для різних видів судочинства: цивільного, кримінального, адміністративного, у господарських справах.

Зазначаючи у ч. 4 ст. 129 Основного Закону держави, що законом можуть бути визнані й інші засади судочинства, конституцієдавець таким чином закріпив норму про те, що засадами судочинства можуть бути лише ті, що передбачені законом. Усі інші ідеї, навіть високоморальні, надзвичайно важливі, але не закріплені в законі, не можуть бути керівними, обов?язковими для виконання. Усі засади судочинства у межах цілісної системи органічно й нерозривно пов'язані як з усією системою, так і з рештою засад, взаємодіють між собою і порушення будь-якої з них призводить, як правило, до порушення інших засад і тим самим до порушення законності при провадженні у справі загалом.

Тому актуальними сьогодні виявилися слова відомого російського юриста і громадського діяча К. Победоносцева, який наприкінці XIX ст. писав, що у нас у багатьох випадках зовсім забулось поняття про те, що суд є змаганням двох сторін і що неможливо задовольнити одну сторону, не вислухавши другої. Яким би простим не здавалося це поняття, воно не було присутнім у свідомості багатьох суддів, яким би беззаперечним не було це правило, воно порушувалось щоденно і несвідомо, і тому судове рішення нерідко набувало вигляду випадкової дії й тягнуло за собою нові непорозуміння. Оживити у свідомості названу корінну засаду будь-якого суду і поставити її так, щоб вона і на майбутнє була непорушною, щоб складала абетку правосуддя, без якої не можна зробити і кроку, -- вже це одне становить для нас значний набуток Победоносцев К. П. Передовые статьи о судебной реформе // Соч. -- СПб., 1996. -- С. 36..

Європейський суд з прав людини у Регламенті Суду опосередковано говорить про свій судовий процес як про процес, побудований на принципах змагальності.

Це випливає з того, що суть принципу змагальності сторін у судовому процесі у своєму звичному уявленні полягає в тому, що правовий спір ведуть між собою дві сторони -- позивач і відповідач у цивільних правовідносинах та обвинувачення і захист у кримінальних. За результатами такого спору суд має зробити у відповідних судових актах офіційні висновки про те, що стверджуване стороною на підтримання своєї позиції є більш імовірним, аніж заперечення цього ЛУНІН С. Поняття принципу змагальності у судовому процесі//Право України, 2010, №3.

Ми вважаємо, що на сьогодні тільки положення ЦПК України в основному відповідають приписам п. 4 ч. З ст. 129 Конституції України, де суду відведена роль не збирача доказів, а їх правового оцінювача, в той час коли інші процесуальні кодекси потребують ґрунтовного перегляду в частині, що стосується змагальності сторін. Однак необхідно також взяти до уваги, що законодавчого визначення терміна «змагальність» не існує.

Характерними ознаками змагального процесу є: а) наявність сторін із протилежними матеріально-правовими інтересами; б) наділення їх рівними процесуальними правами; в) наявність незалежного від сторін юрисдикційного органу, завданням якого є вирішення правового спору. Поєднання зазначених трьох ознак вказує на те, що сторони і суд виконують зовсім різні функції. У разі їх перерозподілу чи суміщення змінюється і тип самого судового процесу. Наприклад, якщо функцію доказування покласти на суд, то змагальний процес перестане бути саме змагальним і трансформується у слідчий. Тому можна говорити про те, що ще однією ознакою змагальності сторін є процесуальне розмежування прав та обов?язків сторін і суду та належне їх дотримання усіма учасниками судового процесу.

Література

1. ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ// Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 40-41, 42, ст.492

2. Конституція України : Закон України від 28 червня 1996 р. : офіц. вид. -- К., 2006. -- 224 с.

3. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 41-42, N 43, N 44-45, ст.529

4. Цивільний процес України Васильєв: ТОВ «Одіссей», 2008 р.

5. Кодекс України про адміністративні правопорушення

6. КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 25-26, ст.131

7. Гражданский процесс: Под ред. В.В. Комарова. - Х.: Одиссей, 2001. - С. 217

8. Курылев С.В. Доказывание и его место в процессе судебного познания // Труды Иркутского государственного университета. - 1955. - Т. 13. - С. 65

9. Гурвич М.А. Лекции по советскому гражданскому процессу. - М.: ВЮЗИ, 1950. - С. 99

10. Полянский Н.Н., Строгович М.С., Савицкий В.М., Мельников А.А. Проблемы судебного права. - М.: Наука, 1983, 224 с.

11. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (Рим, 4.XI.1950). // Конвенцію ратифіковано Законом № 475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.97.

12. Матиевский М. Состязательная форма советского гражданского процесса//Советская юстиция. 1984. № 21, с. 23-24

13. Советский гражданский процесс. М., 1985. С. 51.

14. Клейнман А. Ф. Советский гражданский процесс. М., 1964 С. 30.

15. Матиевский М. Состязательная форма советского гражданского процесса//Советская юстиция. 1984. № 21, С. 23--25.

16. Елисейкин П. Ф. Предмет и принципы советского гражданского процессуального права. -- Ярославль, 1974. -- С. 61.

17. Победоносцев К. П. Передовые статьи о судебной реформе // Соч. -- СПб., 1996. -- С. 36.

1.8. ЛУНІН С. Поняття принципу змагальності у судовому процесі//Право України, 2010, №3

19. Кодекс адміністративного судочинства України : офіц. текст станом на 1 серп. 2006 р. -- К., 2006.

20. Немировська О. Змагальність: старе поняття, новий зміст // Право України. -1999. - № 9.

21. Організація судових та правоохоронних органів : підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / І. Є. Марочкін, Н. В. Сібільова, В. П. Тихий та ін. / за ред. І. Є. Марочкіна, Н. В. Сібільової.Х.,2008. - 528 с. - С. 84.

22. Ніколенко Л. М. Взаємозв?язок принципів змагальності, диспозитивності та процесуальної рівності учасників у господарському судочинстві // Підприємництво, господарство і право. -- 2008. -- № 10;

23. Семенов В. М. Конституционные принципы гражданского судопроизводства. -- М., 1982. -- С. 152.

24. Кілічава Т.М. - Цивільне процесуальне право. Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 352 с.

25. Штефан О. О.Цивільне процесуальне право у схемах: Навч. посіб. -- К.:МАУП, 2004. -- 208 с.

26. Сунцов В.В., Тітов М.І. Цивільне судочинство в Україні: Законодавство та практика застосування. - Х.: Консум, 2001. - 384 с.

27. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах: 1963-2001 рр. / Упоряд. Н.О. Гуторова, О.О. Житний. - Х.: Одіссей, 2002. - 400 с.

Размещено на Allbest.ur