Внаслідок цього пропонуємо доповнити ч.1 ст.100 ЦПК таким положенням: «Суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, якщо місце проживання або знаходження боржника невідомі». У результаті цього стягувач буде мати право звернутися до суду із позовною заявою у порядку позовного провадження.

2.2 Процесуальний порядок скасування судового наказу

Виданий судовий наказ скасовується лише у разі подання такої заяви боржником за ст. 106 ЦПК. Заява боржника про скасування судового наказу, що подана в установлений строк, розглядається судом протягом п'яти днів з дня її надходження без судового розгляду і виклику сторін, про що постановляється ухвала, якою скасовується судовий наказ.

Заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення десятиденного строку, встановленого частиною другою статті 104 цього Кодексу, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку подання цієї заяви.

В ухвалі про скасування судового наказу суд одночасно роз'яснює, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті в позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову.

Копії ухвали надсилаються стягувачеві та боржникові не пізніше трьох днів після її постановлення.

В апеляційному чи касаційному порядку він не може бути оскаржений, оскільки цього не передбачають відповідні положення ЦПК про апеляційне та касаційне провадження і це відповідає суті та змісту наказного провадження як провадження спрощеної процедури. Натомість, ухвали суду про відстрочку, розстрочку судового наказу та інші подібні ухвали (наприклад, визнання заяви неподаною тощо) можуть бути оскаржені за загальними правилами ЦПК.

Таким чином, виходячи з визначення наказного провадження, враховуючи зміст розділу II ЦПК та безпосередньо ст. 95 ЦПК, можна зазначити, що судовий наказ є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребовування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги та має силу виконавчого документа, за яким провадиться стягнення після набрання судовим наказом законної сили в порядку ст. 105 ЦПК.

ВИСНОВКИ

Наказне провадження є новим вид провадження у цивільному процесі, який не був притаманний українському цивільному процесу. Подібним до судового наказу було винесення постанови суду про стягнення аліментів відповідно до ст. 83 КпШС у редакції Указу Президії Верховної Ради УРСР від 01.03.1985 р.

Наказне провадження - це спрощений вид провадження у справах по вимогах, які мають очевидно достовірний характер. Його ще можна назвати непротокольним, оскільки хід провадження не фіксується у протоколах чи інших процесуальних документах (журналі судового засідання чи ін.).

Цей вид провадження не є свідченням відсутності спірних правовідносин між сторонами, однак в силу очевидності права вимоги заявника відсутній спір про наявність самого права. Справи наказного провадження визначені законом виходячи з вимог процесуальної економії. Тобто, у деяких справах вимоги, які пред'являються до суду, можуть бути розглянуті на відміну від загальної цивільної процесуальної форми. Сутністю наказового провадження є спрощений розгляд справ, коли фактично не виникла суперечка, але існує цивільна справа. Виникнення цього виду провадження у цивільному процесі було наслідком прагнення суспільства та держави позбутися всього старого, впроваджувати нове у різні сфери правової системи. Однак не завжди це дає бажаний результат. Якщо можна було б одночасно із прискоренням цивільного процесу досягти високої його ефективності, то доцільність існування наказного провадження була б безспірною.

Наказне провадження, як і позовне провадження, має на меті вирішення правового конфлікту, спору, що виник між сторонами матеріальних правовідносин. Проте, на відміну від позовного провадження, наказне провадження вирішує такий конфлікт у спрощеній формі - з метою процесуальної економії та прискорення здійснення реального судового захисту суб'єктивних прав учасників матеріальних правовідносин шляхом надання правомочній стороні від органів судової влади права на примусове стягнення з відповідача його заборгованих грошових коштів або майна за допомогою державної системи виконавчого провадження.

Вбачається, що судовий наказ дозволить підняти оперативність судового захисту суб'єктивних прав і ефективність виконання; розвантажити суди від тих справ, які не потребують повної і детальної процедури розгляду; підвищити у громадян почуття відповідальності за прийняті ними зобов'язання; посилити превентивну функцію права; сприятиме зміцненню законності та правопорядку; формуванню поважного ставлення до права та до суду.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - №40-41. - Ст. 492.

2. Аргунов В.Н. Судебный приказ и исполнительная надпись // Российская юстиция. - 1996. - № 7.

3. Бевзенко В. Переваги і недоліки нового Цивільного процесуального кодексу України // Юстиніан. - № 9. - 2005. - С. 18-22.

4. Безлюдько І.О. Бичкова С.С., Бобрик В.І.Цивільне процесуальне право України: Навчальний посібник / За ред. С.С.Бичкової. - К.: Атіка, 2006. - 384с.

5. Вербіцька М.В. Наказне провадження у цивільному процесі України [Текст] : автореферат... канд. юрид. наук, спец.: 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право М. В. Вербіцька. -- К. : Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2011. -- 19 с.

6. Вершинин А.П. Способы защиты гражданских прав в суде: Дис. … д-ра юрид. Наук в виде научн. докл. - СПб., 1998. - С.33-37.

7. Гражданский процесс / Под ред. В.А. Мусина,Н.А. Чечиной, Д.М. Чечота. - М., 1997. - 430с.

8. Гражданский процесс России: Учебник / Под ред. М. А. Викут. -- М.: Юристъ, 2004. -- 459 с.

9. Гражданский процесс: Учебник / Под ред. М. К. Треушникова. -- М., 2003. -- 684 с.

10. Гражданский процессуальный кодекс Российской Федерации. - М., 2005. - 132 с.

11. Гражданский процессуальный кодекс Украинской ССР. - К., 1964. - 168 с.

12. Гражданское процессуальное право: Учебник / С. А. Алехина, В. В. Блажеев и др.; Под ред. М. С. Шакарян. -- М.: ТК Велби; Проспект, 2004. -- 584 с.

13. Комментарий к ГПК РСФСР / Под ред. М.К. Треушникова. - М., 2003. 284 с.

14. Луспеник Д. Заочне рішення: його цілі, процедура, проблеми та шляхи їх вирішення // Право України. - 2004. - № 5. - С. 96-100.

15. Луспеник Д. Наказне провадження: його цілі, процедура, проблеми та шляхи їх вирішення // Право України. - 2004. - № 7. - С.89-94.

16. Луспеник Д.Д. Застосування новел ЦК і ЦПКУкраїни в судовій практиці. Серія «Судова практика». - Харків: Харків юридичний, 2005. - 432с.

17. Підопригора О.А. Римське приватне право. - К.,2001.- 240с.

18. Решетняк В. И., Черных И. И. Заочное производство и судебный приказ в гражданском процессе: Пособие. -- М.: Юридическое бюро «ГОРОДЕЦ», 1997. -- 80 с.

19. Свідерська М. Порівняльна характеристика судового наказу, судового рішення та виконавчого напису нотаріуса //Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 3. - С. 117-119.

20. Сисоєв Д. Наказне провадження в цивільному процесі Республіки Білорусь // Право України. - 2003. - № 8. - С. 47-49.

21. Уткина И. В. Заочное решение в гражданском процессе. -- М: ООО «Городец-издат», 2003. -- 192 с.

22. Фонова О. Наказне провадження у господарському процесі // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - №11. - С. 51-55.

23. Фурса С., Щербак С., Євтушенко О. Цивільний процес України. Проблеми і перспективи: Науково-практичний посібник. -- К.: Видавець Фурса С.Я. КНТ, 2006. -- 448 с.

24. Фурса С.Я., Щербак С.В. Виконавче провадженняв Україні. Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2002. - 480с.

25. Черемин М. Приказное производство в российском гражданском процессе. - М., 2001. - 187 с.

26. Черных И. И. Заочное производство в гражданском процессе. -- М., 2000. -- 98 с.

27. Шевчук П. Судовий наказ в цивільному судочинстві // Право України. 1998. - № 5. - С. 31-32.

28. Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України: Академічний курс: Підр. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. - К.:Ін Юре, 2005. - 624с.

29. Штефан О. Наказне провадження у цивільному судочинстві України // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - №1. - С. 44-48.

Размещено на Allbest.ur