Відкриття провадження у справах про кримінальні правопорушення: чинний порядок і напрями вдосконаленняями вдосконалення

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ АДВОКАТУРИ УКРАЇНИ

Кваліфікаційна наукова

праця на правах рукопису

СТЕЛЬМАЩУК ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ

ДИСЕРТАЦІЯ

Відкриття провадження у справах про кримінальні правопорушення: чинний порядок і напрями вдосконалення

12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика;

судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

(081 - Право)

Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

(доктора філософії)

Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело

Науковий керівник: Котюк Іван Ілліч, доктор юридичних наук, професор

Київ - 2017



АНОТАЦІЯ

Стельмащук О.В. Відкриття провадження у справах про кримінальні правопорушення: чинний порядок і напрями вдосконалення. - Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність. - Академія адвокатури України, Київ, 2017.

У дисертації обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення методологічних, процесуальних та організаційних аспектів процедури відкриття провадження у справах про кримінальні правопорушення.

Автор привертає увагу до того, що основними недоліками чинної процедури початку розслідування є те, що у ньому: 1) початок розслідування ототожнюється з відкриттям кримінального провадження, що зумовлює ототожнення й їхніх приводів та підстав і навіть понять “приводи” та “підстави”; 2) відсутні вимоги щодо обов'язкової наявності вказаних приводів і підстав, не визначені їхній зміст і перелік; 3) процедура перевірки та оцінки первинних даних про вчинене кримінальне правопорушення, відкриття провадження та ухвалення з цього приводу процесуального рішення не передбачені, що суперечить вимогам щодо посвідчення факту ініціювання правовідносин; 4) занесення відомостей до ЄРДР процесуальним рішенням не є, але використовується як підстава для початку розслідування; 5) можливість оскарження зазначених дій законом не передбачена; 6) сторона захисту участі у цих правовідносинах не бере; 7) розподіл повноважень між прокурором, слідчим та керівником органу досудового розслідування потребує уточнення; 8) окремі норми, якими регламентовані ці правовідносини, потребують узгодження з засадами судочинства, між собою та вимогами інших правових актів, а також відзначаються недоліками техніко-юридичного характеру; 9) потребує уточнення понятійно-категоріальний апарат, закладений в основу цих правовідносин; 10) оскільки ні організаційних, ні процесуальних запобіжників незаконному початку розслідування ним не передбачено, то це дає можливість безпідставного кримінального переслідування.

Зазначені недоліки призводять до того, що переважна більшість проваджень вже на початковому етапі розслідування закривається, як такі, що були відкриті безпідставно, що спричиняє зайве навантаження на слідчих, марне витрачання для цього коштів, викривлення статистичних даних щодо вчинених кримінальних правопорушень тощо. А тим часом, якщо загальний рівень розкриття злочинів в Україні становить біля 25%, то рівень розкриття тяжких і особливо тяжких злочинів - близько 10%. Що ж до причин цих наслідків, то на думку і вчених, і практичних працівників, нею насамперед є істотне збільшення навантаження на слідчого, яке сягнуло за сотні проваджень, й зумовило зниження якості розслідування та стійку тенденцію до збільшення нерозкритих злочинів.

Водночас, суспільно-політичне значення чинної процедури відкриття провадження у справах про кримінальні правопорушення загострюється й тим, що оскільки жодних запобіжників безпідставного його відкриття нею не передбачено, то вона стала використовуватись як засіб політичного тиску, шантажу, залякування, дифамації політичних противників та економічних конкурентів.

Автором обґрунтовується, що зазначена процедура суперечить і методологічним настановам щодо виникнення процесуальних правовідносин, і низці конституційних засад та Європейських стандартів судочинства.

Зокрема, вона зумовлює порушення таких конституційних засад та Європейських стандартів судочинства, як: 1) верховенства права (ст. 8, ст. 129 Конституції, ст. 8 КПК); 2) забезпечення права на захист (п. 5 ч. 1 ст. 129 Конституції, ст. 20 КПК); 3) змагальності та рівності сторін (п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції, ст. 22 КПК); 4) законності (ст. 19 Конституції, ст. 9 КПК); 5) право на звернення та оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб (ст. 40 та 55 Конституції, п. 4 ст. 5 і ст. 13 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 24, ст. 220 КПК.

А оскільки чинна регламентація зазначених правовідносин відзначається й недоліками понятійно-категоріального апарату, закладеного в їх основу, то автор, відштовхуючись від того, що слово “кримінальний” в перекладі з латинської мови означає “злочинний”, констатує, що конструкція “кримінальне провадження” не відповідає вимогам стилістики української мови і мала б бути замінена конструкцією “провадження у справах про кримінальні правопорушення”, яке тлумачиться як окремий правовий інститут, як окремий вид правовідносин, як процесуальне завдання та як юридичний акт.

Зазначений інститут є однією із форм реалізації засади публічності у судочинстві й слугує захисту особи, суспільства і держави від кримінальних правопорушень та є однією з процесуальних гарантій конституційних засад верховенства права, недоторканності та презумпції невинуватості особи.

Крім того, він є організаційно-правовим механізмом: а) забезпечення права на звернення; б) захисту осіб від необґрунтованого залучення їх у сферу процесуальних правовідносин та здійснення щодо них кримінального переслідування; в) запобігання зайвому навантаженню, яке лягає на слідчих в зв'язку з безпідставним початком розслідування, марного витрачання на ці потреби часу та коштів; г) встановлення наявності чи відсутності підстав для початку розслідування і виконання завдань, передбачених ст. 2 КПК.

Враховуючи, що ця діяльність врегульована КПК, має власну мету й завдання та передбачені законом засоби їх розв'язання, а її результати є тим юридичним актом, яким надаються повноваження слідчому на проведення розслідування, або відмовою у цьому, то це дає підстави для висновку, що вона має ознаки самостійної стадії кримінального судочинства.

Автор доводить, що якщо у визначених законом випадках провадження завершується його закриттям, й поняття “закриття кримінального провадження” у КПК використовується часто, але про його відкриття у ньому й не згадується, то це суперечить правилам логіки. Крім того, відсутність у КПК вимоги щодо обов'язкової наявності для відкриття провадження визначених законом приводів і підстав, їхнього змісту й переліку їх видів, суперечить засаді правової визначеності й зумовлює ототожнення як відкриття провадження та початку розслідування, так і їхніх підстав, і, навіть, самих цих понять.

Вимога ч. 1 ст. 214 КПК щодо початку розслідування протягом 24 годин після отримання відомостей про вчинене правопорушення, у кожному випадку виконана бути не може, оскільки суперечить як вимогам інших нормативних актів, так і нормам самого КПК. Зокрема, до внесення відомостей до ЄРДР, виникає потреба проведення не лише передбаченого ч. 3 ст. 214 КПК огляду місця події, а й огляду трупа та судово-медичної експертизи, які згідно з ст.ст. 238 та 242 КПК є необхідними для встановлення причин смерті. Прикладом цього є досліджений автором чинний порядок відкриття провадження в зв'язку з встановленням факту смерті людини.

Вимоги ст. 1 КПК згідно з якою порядок кримінального провадження на території України визначається лише її кримінальним процесуальним законодавством та визначений нею перелік його джерел не охоплюють всіх правових актів, якими ці правовідносини регламентовані фактично.

Автор доводить, що оскільки засада публічності поширюється на всі стадії судочинства, то було б правильним, щоб ст. 25 КПК, якою вона передбачена, регламентувала не початок розслідування, що є однією з його стадій, а відкриття провадження, яке є юридичним актом, яким ініціюються правовідносини, спрямовані на здійснення судочинства та підставою початку розслідування.

Оскільки приводами для відкриття провадження є первинна інформація про кримінальне правопорушення, яка є лише підставою для її оцінки щодо наявності чи відсутності у ній фактичних даних про те, що воно дійсно вчинене, то її оцінка на предмет наявності чи відсутності у ній підстав для відкриття провадження мала б бути обов'язковою, й у разі необхідності її перевірки, вона мала б бути проведена у визначений законом спосіб в межах розумних строків і повинна завершуватись ухваленням постанови про відкриття провадження та занесенням цього факту до ЄРДР, а за відсутності для цього підстав - постанови про відмову у його відкритті.

Автором запропоновано, повноваження прокурора, слідчого і керівника органу досудового розслідування розмежувати, виходячи з того, що головна функція слідчого полягає в проведенні об'єктивного та неупередженого розслідування. Саме тому ухвалення таких рішень, як відкриття провадження, затвердження обвинувального акта, звернення з ним до суду та підтримання обвинувачення в суді, мало б належати до повноважень виключно прокурора. Водночас, з урахуванням поділу кримінальних правопорушень на злочини та кримінальні проступки, а відповідно й таких форм розслідування, як дізнання та досудове слідство, питання, пов'язані з відкриттям провадження щодо кримінальних проступків було б доречним покласти на керівника органу розслідування, а питання пов'язані з відкриттям провадження щодо злочинів - на прокурора.

За таких обставин, отримавши джерела інформації про вчення кримінального правопорушення, керівник слідчого підрозділу повинен визначатися з питанням щодо доцільності проведення дослідчої перевірки і у разі її необхідності - доручати її відповідним особам. Якщо ж наявні дані достатні для висновку що вчинено кримінальний проступок, то він ухвалює постанову про відкриття провадження і доручає розслідування конкретному слідчому. А у тих випадках, коли в отриманих ним матеріалах наявні достатні дані про вчинений злочин, то він негайно направляє їх відповідному органу прокуратури для ухвалення ним рішення щодо відкриття провадження і організації розслідування згідно з підслідністю вчиненого злочину.

Автор доводить, що ні виявлення ознак кримінального правопорушення (ст. 25 КПК), ні виявлення обставин, що можуть свідчить про його вчинення (ч. 1 ст. 214 КПК), підставою для відкриття провадження у кожному випадку бути не може, оскільки вони не завжди є беззаперечним свідченням про його вчинення.

Запропоновано доповнити КПК положеннями щодо обов'язкової наявності для них визначених законом приводів та підстав, надати їх визначення і перелік, а у їхній структурі розрізняти матеріально-правовий та процесуальний аспекти.

Матеріально-правовим аспектом зазначених підстав є: достатні фактичні дані про вчинене кримінальне правопорушення та відсутність визначених законом обставин, що виключають злочинність діяння. А процесуальним - є: 1) вимоги ст. 2 КПК, якою визначено завдання кримінального провадження; 2) ст. 25 КПК, яка зобов'язує уповноважених осіб вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення факту та обставин вчинення правопорушення та особи, яка його вчинила; 3) наявність повноважень визначених законом осіб на розв'язання цих завдань; 4) ухвалена уповноваженою особою з цього приводу постанова.

Матеріально-правовим аспектом підстав початку розслідування є фактичні дані, наведені у мотивувальній частині постанови про відкриття провадження. А процесуальним: 1) постанова про відкриття провадження; 2) занесені з цього приводу відомості до ЄРДР; 3) ст. 214 КПК, яка зобов'язує у визначених законом випадках розпочати розслідування; 4) доручення прокурора (керівника слідчого підрозділу) слідчому про його проведення; 5) наявність повноважень слідчого та відсутність визначених законом перешкод щодо його проведення; 6) постанова слідчого про прийняття ним провадження до розслідування.

Автор привертає увагу до того, що якщо навіть відкриття провадження окремою стадією кримінального процесу не вважати, то його не можна не вважати самостійним процесуальним рішенням, яке є тим юридичним актом, яким ініціюються зазначені правовідносини та правовою підставою для вчинення подальших процесуальних дій, пов'язаних з розслідуванням та судовим провадженням. А оскільки правовий статус занесення відомостей до ЄРДР не визначений, сам цей факт процесуальним рішенням не є, а згідно з вимогами щодо посвідчення юридичних фактів, рішення про відкриття провадження повинне відзначатись ознаками відповідного процесуального документа, який би й посвідчував факт офіційного ініціювання правовідносин, спрямованих на здійснення судочинства і, крім інших, виконував би функцію процесуальної підстави і для занесення цього факту до ЄРДР, і для початку розслідування, то воно повинне відповідати вимогам ч. 3 ст. 110 КПК, згідно з якою рішення слідчого та прокурора ухвалюються у формі постанови.

Автор доводить, що тільки відкриття провадження є тим юридичним актом, яким надаються повноваження на виконання завдань, передбачених ст. 2 КПК, а за його відсутності будь-яке розслідування є незаконним. А з урахуванням соціально-політичного і правового значення негативних наслідків рішення як щодо незаконної відмови у відкритті провадження у справі про кримінальне правопорушення, так і щодо незаконного його відкриття, зазначені дії мали б бути криміналізовані й передбачені у Кодексі про кримінальні правопорушення як злочин проти правосуддя.

Внесені пропозиції, щодо вдосконалення окремих норм Конституції та КПК, викладені у висновках відповідних розділів.

Ключові слова: провадження у справі про кримінальне правопорушення, досудове розслідування, юридичний факт, процесуальне рішення, матеріально-правові та процесуальні підстави.

Список публікацій здобувача за темою дисертації:

1. Стельмащук О.В. Теоретико-правовий аналіз засади “публічності” кримінального провадження, визначеної Кримінальним процесуальним Кодексом України. Бюлетень Міністерства юстиції України, 2016. № 8. С. 44-48.

2. Стельмащук О.В. Ознаки кримінального правопорушення як підстава відкриття кримінального провадження. Бюлетень Міністерства юстиції України, 2016. № 9. С. 58-62.

3. Стельмащук О.В., Котюк І.І. Актуальні аспекти гарантій дотримання прав людини, пов'язаних з її смертю (постановка проблеми). Вісник Академії адвокатури України, 2016. Том 13. Число 3 (37). С. 65-71.

4. Стельмащук О.В. Принципові недоліки понятійно-категоріального апарату, закладені в основу кримінально-процесуальних правовідносин. Вісник кримінального судочинства, 2016. № 4. С. 174-180.

5. Стельмащук О.В. Обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, як підстава початку досудового розслідування. Бюлетень Міністерства юстиції України, 2017. № 3. С. 35-41.

6. Стельмащук О.В. Відкриття кримінального провадження як процесуальне рішення. Вісник Академії адвокатури України: наук. журн. Київ: Акад. адвокатури України, 2017. Том 14.Число 1 (38). С. 112-119.

7. Стельмащук О.В. Актуальні аспекти вдосконалення кримінально-процесуальних правовідносин. Бюлетень Міністерства юстиції України, 2016. № 9. С. 45-50.

8. Стельмащук А. Проблемные аспекты обеспечения прав человека в ходе правоотношений, обусловленных его смертью (опыт Украины). Legea si Viata, 2017. № 10/2 (310). С. 80-84.

9. Стельмащук О. Відкриття кримінального провадження повинне зобов'язувати у кожному разі перевіряти наявність для цього належних підстав / Актуальні проблеми сучасного розвитку цив., міжнар. морського і транспортного права: матеріали V Міжнар. наук. конф. Київ: КДАВТ, 2015. С. 473-477.

10. Стельмащук О.В. Підстави відкриття кримінального провадження та початку розслідування потребують офіційного визначення / Проблеми реформування кримінальної юстиції України: зб. наук. праць за матеріалами між нар. науково-практ. конф. (20 травня 2016 р. Чернівці), 2016. С. 151-154.

11. Стельмащук О.В. Методологічні аспекти понятійно-категоріального апарату сучасного судочинства / Криміналістика в адвокатській діяльності: мат. наук.-практ. конф. (25 листопада 2016 р. Київ). Київ: Акад. адвокатури України, 2016. С. 97-100.

12. Стельмащук О.В. Відкриття кримінального провадження як юридичний факт / Актуальні проблеми сучасного розвитку цив., міжнар. морського, госп. і транспортного права: матеріали VII Міжнар. наук.-практ. конф. (6-7 квітня 2017 р. Київ). Київ: КДАВТ, 2017. С. 275-278.

13. Стельмащук О.В. Засади судочинства як загальновизнані орієнтири правової регламентації його процедури / Проблеми законодавчого регулювання порядку розробки та прийняття нормативно-правових актів: тези доп. учасн. III Міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 2-3 листопада 2017 р.) / за заг. ред. І. Шутака. - Харків: Право, 2017 - С.305-308.:

14. Олександр Стельмащук, Іван Котюк. Чинний порядок відкриття кримінального провадження спричиняє порушення прав і живих, і мертвих. Голос України. №75 (6079), від 25 квітня 2015 р. С. 5.

15. Олександр Стельмащук, Іван Котюк. Справедливість і кримінал поняття несумісні. Голос України. №217 (6471), від 15 листопада 2016 р. С. 5.

16. Стельмащук О.В. Відкриття кримінального провадження як процесуальне рішення. Бюлетень Міністерства юстиції України, 2017. № 7. С. 47-52.

17, Олександр Стельмащук. Удосконалення інституту відкриття провадження у справах про кримінальні правопорушення. Юридичний вісник України, 2017. № 43-44 (1164-1165). С. 18-19.

SUMMARY

O.V. Stelmashchuk. Commencement of proceedings in cases of criminal offenses: current procedure and lines of improvement. - Qualifying scientific work as a manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in Law Sciences with a specialization in 12.00.09 - Сriminal Procedure and Criminalistics; Forensic Examination; Operational Investigations. - Academy of Advocacy of Ukraine, Kyiv, 2017.

The thesis substantiates the proposals on the improvement of the methodological, procedural, and organizational aspects of the procedure for commencement of proceedings in cases of criminal offenses.

The author draws attention to the fact that the main drawbacks of the current procedure for commencement of the investigation include: 1) the commencement of the investigation is identified as the commencement of the criminal proceedings, which leads to the identification of their causes and grounds as well as the concepts of “causes” and “grounds”; 2) there are no requirements for the mandatory presence of the indicated causes and grounds, their content and list are not defined; 3) the procedure for examining and assessment of the initial data on committed criminal offense, commencement of proceedings and procedural decision-making on this matter are not provided, which is contrary to the requirements for averment of initiating relationships; 4) information recording to the Unified Register of Pre-Trial Investigations can not be considered as procedural decision, but is used as the basis for the commencement of the investigation; 5) the law does not provide for the possibility of appealing these actions; 6) defence party does not participate in these legal relations; 7) the distribution of powers between the prosecutor, investigator and the head of the pre-trial investigation authority needs to be clarified; 8) specific rules regulating these legal relations require the coordination with the principles of legal proceedings, both internally and with the requirements of other legal acts, as well as have shortcomings of the technical and legal nature; 9) the conceptual-categorical apparatus, which constitutes basis of these legal relations, requires clarification; 10) since it does not provide for the organizational or procedural safeguards against the unlawful commencement of the investigation, it provides an opportunity for unjustified criminal prosecution.

These deficiencies lead to the fact that the vast majority of proceedings is closed at an early stage of the investigation as unreasonably commenced causing unnecessary burden on investigators, waste of resources, distorting statistics on committed criminal offense, etc. Meanwhile, if the overall level of detection of crimes in Ukraine is about 25%, the level of detection of grave offence and high crimes is about 10%. As for the causes of these implications, according to the scientists and practitioners the main reason is especially significant pressure on the investigator that reached hundreds of proceedings and led to lower quality of investigation and steady increase in the number of unsolved crimes.

At the same time, the social and political significance of the current procedure for commencement of proceedings on criminal offenses is aggravated by the fact that since no preventive measures to groundless commencement is provided, then, it became subject to the application as the means of political pressure, blackmail, intimidation, defamation of political opponents and economic competitors.

The author justifies that the said procedure contradicts both methodological guidelines for the emergence of procedural legal relations, and a number of constitutional principles and European standards of justice as well.

In particular, it leads to a violation of such constitutional principles and European standards of judiciary as: 1) the rule of law (Article 8, Article 129 of the Constitution, Article 8 of the CPC); 2) ensuring the right to defence (Article 59, Part 1, Article 129 of the Constitution, Article 20 of the CPC); 3) The adversarial principle and the principle of equality of parties (Clause 3 of Part 1 of Article 129 of the Constitution, Article 22 of the CPC); 4) legality (Article 19 of the Constitution, Article 9 of the CPC); 5) the right to petition and appeal against decisions, actions or inactivity of state authorities, officials and officers (Articles 40 and 55 of the Constitution, Clauses 4, Article 5, and Article 13 of the European Convention on Human Rights and Article 24, art. 220 CPC).

Given that the current regulation of the mentioned legal relations is also noted for the disadvantages of the conceptual-categorical apparatus, laid down as their basis, the author, based on the fact that the word “criminal” in Latin means “criminous”, states that the design of “criminal proceedings” does not meet the requirements of Ukrainian stylistics and should be replaced with the design of “proceedings in cases on criminal offenses”, which is interpreted as a separate legal institution, separate type of legal relationships, as a procedural task and legal act.

The mentioned institution is one of the forms of implementation of the principle of publicity in judicial procedure and serves to protect individuals, society, and the state from criminal offenses and is one of the procedural guarantees of the constitutional principles of the rule of law, inviolability, and presumption of innocence of an individual.

In addition, it is an organizational and legal mechanism for: a) ensuring the right to appeal; b) protecting individuals against unreasonable involvement into the sphere of procedural legal relations and their prosecution; c) preventing unnecessary workload imposed on the investigators due to unwarranted commencement of the investigation, wasteful spending of time and money; d) establishing the presence or absence of grounds for commencement of an investigation and execution of tasks stipulated in Art. 2 CPC.

Given that this activity is regulated by CPC, has its own purpose and tasks and the means provided for by law to address the same, and its results are the legal act that empowers the investigator to investigate or refuse from the same, this gives grounds to conclude that it has the signs of an independent stage of the criminal proceedings.

The author argues that in cases stipulated by law when the proceeding ends with its closure and the CPC concept of “closing criminal proceedings” is often used, but does not mention of the commencement of the same, it is contrary to the rules of the logic. In addition, the absence of CPC requirement for the mandatory presence of law defined causes and grounds to commence the proceedings, as well as their content and list of their types, is contrary to the principle of legal certainty and causes the identification of both the commencement of proceedings and commencement of the investigation, as well as their grounds, and even, the very concepts.

The requirement of Part 1 of Art. 214 CPC regarding the commencement of the investigation within 24 hours of receipt of information about the committed offense can not be met in any case, as it is contrary to the requirements of other normative acts and standards of CPC. In particular, before information recording to the Unified Register of Pre-Trial Investigations the need arises to view the place of occurrence as provided for in Part 3 of Art. 214 CPC in addition to view of corpse and forensic medical examination, which according to Art. 238 and 242 CPC are necessary to establish the causes of death. An example of this is the author's study of the current procedure for the commencement of proceedings relating to the establishment of the fact of death of a person.

According to the requirements of Art. 1 CPC the procedure for criminal proceedings on the territory of Ukraine is determined only by the criminal procedural law, and its list of sources does not cover all legal acts, which in fact regulate these legal relations.

The author argues that since the principle of publicity extends to all stages of legal proceedings, it would be correct for Art. 25 CPC, which stipulates this principle, to regulate the commencement of the proceedings, not the investigation as one of its stages, which is a legal act commencing legal relations aimed at conducting judicial procedure and constitutes grounds for commencement of an investigation.

Since the primary information about a criminal offense constitutes the grounds for commencement of proceeding, and is merely the basis for the assessment of whether there is evidence of committed offence or not, then, the assessment of the existence or absence of grounds for commencement of the proceedings would have to be mandatory, and if there is a need for verification, it should be carried out in a manner determined by law within a reasonable time and should be completed by the adoption of a ruling on the commencement of proceedings with information recording to the Unified Register of Pre-Trial Investigations, and in the absence of grounds - a decision to waive the commencement.

The author proposes to distinguish the powers of the prosecutor, the investigator and the head of the pre-trial investigation authority based on the fact that the main function of the investigator is to conduct an objective and impartial investigation. That is why the adoption of such decisions as commencement of proceeding, confirming the indictment, appealing to the court and supporting the prosecution in court should be the sole responsibility of the prosecutor. At the same time, considering the division of the criminal offenses into crimes and criminal offences, and, accordingly, the relative forms of investigation as inquiry and pre-trial investigation, the issues related to the commencement of proceedings concerning criminal offenses would be appropriate to impose upon the head of the investigation authority, and issues related to the commencement of proceedings concerning crimes - upon the prosecutor.

In such circumstances, upon receipt of sources of information about committing the criminal offense, the head of the investigating unit must decide on the expediency of conducting pre-investigation examination and, if it is necessary, to entrust it to the persons concerned. If the available data are sufficient to conclude that the criminal offense has been committed, then he decides to commence the proceedings and entrusts the investigation to a specific investigator. In cases when the materials received have sufficient information about the committed crime, he immediately sends these to the appropriate prosecutor's office for a decision on the commencement of proceedings and organization of an investigation in accordance with the jurisdiction of the crime.

The author argues that neither the detection of signs of a criminal offense (Article 25 of the CPC) nor the identification of circumstances that may indicate his commission of the same (Article 211 CCPC.1) in each case can constitute the reason for commencement of proceedings, since they can not be always the indisputable testimony to its commission.

It is proposed to supplement the CPC with the provisions on the mandatory presence of causes and grounds determined by law, provide their definitions and list, and distinguish in their structure the material and legal and procedural aspects.

The substantive and legal aspect of the above grounds includes: sufficient facts about the committed criminal offense and absence of circumstances determined by law that exclude the crime of the act. Procedural aspect includes: 1) requirements of Art. 2 CPC, which defines the tasks of criminal proceedings; 2) Art. 25 CPC, which obliges authorized persons to take all measures prescribed by law to establish the facts and circumstances of the commission of the offense and person who committed it; 3) the presence of powers in persons determined by law on who deal with these tasks; 4) the decision approved by the authorized person in this regard.

The substantive and legal aspect of the grounds for commencement of investigation is the factual data provided in the reasoning part of the decision to commence the proceedings. Procedural aspect includes: 1) an order to open proceedings; 2) information recorded into the Unified Register of Pre-Trial Investigations; 3) Art. 214 CPC, which obliges, in cases determined by law, to commence an investigation; 4) the commission by the prosecutor (head of the investigating unit) to the investigator regarding investigation conduct; 5) powers of the investigator and absence of obstacles specified by law for investigation conduct; 6) the decision of the investigator on the acceptance of the proceedings for investigation.

The author draws attention to the fact that, even if the commencement of proceedings is not considered as a separate stage of the criminal process, it should be considered as an independent procedural decision, which is the legal act that initiates the specified legal relationship and constitutes legal basis for further procedural actions related to the investigation and judicial procedure. Since the legal status of information recording to the Unified Register of Pre-Trial Investigations is not defined, this fact itself is not a procedural decision, but according to the requirements for the certification of legal facts, the decision to commence proceeding must be distinguished by the features of the relevant procedural document, which would certify the fact of the official initiation of legal relations aimed at the administration of justice and, apart from others, would fulfil the function of a procedural basis for recording this fact to the Unified Register of Pre-Trial Investigations, and initiating an investigation, then, it must comply with the requirements of Part 3, Art. 110 CPC, according to which the decisions of the investigator and the prosecutor are taken in the form of a decision.

The author argues that only the commencement of proceedings is the legal act, which gives the authority to perform the tasks provided for in Art. 2 CPC, and in its absence any investigation is illegal. Given the socio-political and legal significance of the negative consequences of the decision as to the unlawful refusal to commence criminal proceedings in cases of criminal offense and unlawful commencement thereof, the said actions should be criminalized and stipulated in the Code of Criminal Offenses as a crime against justice.

The proposals made regarding the improvement of certain provisions of the Constitution and CPC are outlined in the conclusions of the relevant sections.

Key words: proceedings in a case on criminal offense, pre-trial investigation, legal fact, procedural decision, substantive and procedural grounds.

List of Publications Related to the Topic of PhD Thesis

1. Stelmashchuk O.V. Theoretical and legal analysis of `publicity' reason of a criminal proceeding as determined in the Criminal Procedural Code of Ukraine. Newsletter of the Ministry of Justice of Ukraine, 2016. No. 8. P. 44-48.

2. Stelmashchuk O.V. Signs of a crime as a ground to undertake a criminal proceeding. Newsletter of the Ministry of Justice of Ukraine, 2016. No. 9. P. 58-62.

3. Stelmashchuk O.V., Kotiuk I.I. Topical aspects of a warranty for human rights related to his/her death (problem statement). Review of the Academy of Advocacy of Ukraine, 2016. Vol. 13. No. 3 (37). P. 65-71.

4. Stelmashchuk O.V. Critical weaknesses of a conceptual and categorical framework used in criminal procedural relations. Review of Criminal Procedure, 2016. No. 4. P. 174-180.

5. Stelmashchuk O.V. Circumstances which may witness of a crime as a ground to undertake a pre-trial investigation. Newsletter of the Ministry of Justice of Ukraine, 2017. No. 3. P. 35-41.

6. Stelmashchuk O.V. Undertaking a criminal proceeding as a procedural decision. Review of the Academy of Advocacy of Ukraine: scientific journal, Kyiv: Academy of Advocacy of Ukraine, 2017. Vol. 14. No. 1 (38). P. 112-119.

7. Stelmashchuk O.V. Topical aspects of improvement of criminal procedural relations. Newsletter of the Ministry of Justice of Ukraine, 2016. No. 9. P. 45-50.

8. Stelmashchuk O. Challenges of human rights enforcement under the legal relations stipulated with the person's death (experience of Ukraine). Legea si Viata, 2017. No. 10/2 (310). P. 80-84.

9. Stelmashchuk O.V. Undertaking a criminal proceeding must obligate at all times to verify the availability of appropriate grounds therefor / Topical issues of contemporary civil, international, maritime and transport law: materials of the V International Research-to-Practice Conference, Kyiv: KSWTA, 2015. P. 473-477.

10. Stelmashchuk O.V. Grounds for undertaking a criminal proceeding and investigation require official determination / Issues of reformation in the criminal justice in Ukraine: collection of scientific works presented at the international research-to-practice conference (May 20, 2016, Chernivtsi), 2016. P. 151-154.

11. Stelmashchuk O.V. Methodological aspects of a conceptual and categorical framework of the up-to-date legal procedure / Forensic science in attorney's practice: materials of a research-to-practice conference (November 25, 2016, Kyiv). Kyiv: Academy of Advocacy of Ukraine, 2016. P. 97-100.

12. Stelmashchuk O.V. Undertaking a criminal proceeding as a legal fact / Topical issues of contemporary civil, international, maritime, commercial and transport law: materials of the VII International Research-to-Practice Conference (April 6-7, 2017, Kyiv). Kyiv: KSWTA, 2017. P. 275-278.

13. Stelmashchuk O.V. The framework of legal procedure as the generally acknowledged landmarks of legal regulation of the procedure / Issues of statutory regulation of the procedure for development and adoption of laws and regulations: theses of the speakers at the III International Research-to-Practice Conference (Kyiv, November 2-3, 2017) / under general editorship of I. Shutak. - Kharkiv: Pravo, 2017 - P.305-308.

14. Stelmashchuk Oleksandr, Kotiuk Ivan. The applicable procedure for undertaking a criminal proceeding infringes the rights of both the living and the dead. Holos Ukrainy. No. 75 (6079), April 25, 2015. P. 5.

15. Stelmashchuk Oleksandr, Kotiuk Ivan. Fairness and criminality of a notion of non-compatibility. Holos Ukrainy. No. 217 (6471), November 15, 2016. P. 5.

16. Stelmashchuk O.V. Undertaking a criminal proceeding as a procedural decision. Newsletter of the Ministry of Justice of Ukraine, 2017. No. 7. P. 47-52.

17. Stelmashchuk Oleksandr. Improvement of the institute of undertaking criminal proceedings. Legal gazette of Ukraine, 2017. No. 43-44 (1164-1165). P. 18-19.



ЗМІСТ

АНОТАЦІЯ

SUMMARY

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАСАДНИЧІ ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ВІДКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО КРИМІНАЛЬНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

1.1 Проблемні аспекти чинного порядку відкриття провадження у справах про кримінальні правопорушення

1.2 Загальні засади правового регулювання початкового етапу кримінально-процесуальних правовідносин

1.3 Засада “публічності” як етико-правовий орієнтир при ухваленні рішення про відкриття провадження у справах про кримінальні правопорушення

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ВІДКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО КРИМІНАЛЬНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

2.1 Відкриття провадження у справах про кримінальні правопорушення в структурі кримінально-процесуальних форм

2.2 Загальні фактичні та юридичні умови відкриття провадження у справах про кримінальні правопорушення

2.3 Приводи відкриття провадження у справах про кримінальні правопорушення

2.4 Підстави відкриття провадження у справах про кримінальні правопорушення

Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3. ВІДКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО КРИМІНАЛЬНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ ЯК ПРОЦЕСУАЛЬНЕ РІШЕННЯ

3.1 Поняття і загальна характеристика процесуальних рішень

3.2 Особливості процесуальних рішень про відкриття провадження у справах про кримінальні правопорушення

Висновки до розділу 3

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТОК А

ДОДАТОК Б

ДОДАТОК В

ДОДАТОК Г



ВСТУП

Обґрунтування вибору теми дослідження. Досвід використання чинного КПК дає підстави для висновку, що запроваджені ним напрями вдосконалення кримінального судочинства, містять й недостатньо аргументовані, суперечливі та спірні положення, які іноді виглядять прикрими тому, що низка теоретико-правових і практичних досягнень традиційної його процедури, в ході запровадження чинної її парадигми виявилась недооціненою. Насамперед це стосується початкового етапу зазначених правовідносин, в ході яких виникають серйозні практичні проблеми та відповідні наукові дискусії.

Так, недоліками вказаної регламентації є те, що у ній: 1) початок розслідування ототожнюється з відкриттям провадження, що зумовлює ототожнення й їхніх приводів та підстав і навіть самих понять “приводи” й “підстави”; 2) відсутні як вимоги щодо обов'язкової наявності вказаних приводів і підстав, так і визначення їхнього змісту й переліку; 3) процедура перевірки та оцінки первинних даних про вчинене кримінальне правопорушення, відкриття провадження й ухвалення з цього приводу відповідного процесуального рішення не передбачені, що суперечить вимогам щодо посвідчення факту ініціювання правовідносин; 4) занесення відомостей до ЄРДР процесуальним рішенням не є, але використовується як підстава для початку розслідування; 5) можливість оскарження зазначених дій не передбачена; 6) сторона захисту участі у цих правовідносинах не бере; 7) ні організаційних, ні процесуальних запобіжників незаконному початку розслідування не передбачено, що дає можливість безпідставного кримінального переслідування; 8) потребує уточнення розподіл повноважень між прокурором, слідчим та керівником органу досудового розслідування; 9) окремі норми, якими регламентовані ці правовідносин, потребують узгодження з засадами судочинства та між собою; 10) потребує уточнення й понятійно-категоріальний апарат, закладений в основу цих правовідносин;

Все це призводить до того, що після перших же слідчих дій більшість проваджень закривається як такі, що були відкриті безпідставно. А про обсяг цієї роботи свідчить кількість заяв про вчинені правопорушення, яка щороку збільшується. Так, якщо у 2000 р. їх було 1.8 млн, у 2011 р. - 3.3 млн, у 2014 р. - 4.3 млн, то у 2016 році - понад 5 млн. Все це спричиняє зайве навантаження на слідчі підрозділи, марне витрачання для цього коштів, викривляє статистичні дані щодо вчинених правопорушень тощо. А тим часом, якщо загальний рівень розкриття злочинів в Україні становить біля 25%, то рівень розкриття тяжких і особливо тяжких злочинів - близько 10%. Зокрема, з вчинених у 2016 році убивств, розкрито лише кожне десяте. Що ж до причин цих наслідків, то нею насамперед є істотне збільшення навантаження на слідчого, яке сягнуло за сотні проваджень, й зумовило зниження якості розслідування та стійку тенденцію до збільшення нерозкритих злочинів. Але суспільно-політичне значення чинної процедури загострюється й тим, що оскільки жодних запобіжників безпідставного початку розслідування нею не передбачено, то вона стала використовуватись як засіб політичного тиску, шантажу, залякування, дифамації політичних противників та економічних конкурентів.

Зазначені проблемні питання є свідченням актуальності подальшого їх дослідження, з метою вироблення пропозицій, спрямованих на їх розв'язання.

Слід констатувати, що окремі їхні аспекти привертали увагу таких вчених, як: Ю. Аленін, О. Баганець, І. Басиста, В. Берназ, О. Вакулік, В. Гончаренко, І. Гора, І. Котюк, Л. Лобойко, В. Маляренко, М. Погорецький, В. Рожнова, І. Статіва, О. Татаров, Л. Удалова, В. Фаринник, Д. Філін, С. Чернявський, М. Шумило та інші.

В тому числі І. Басистою в ході підготовки докторської дисертації “Правові основи прийняття і виконання рішень слідчого на стадії досудового розслідування” (2014 р.) та О. Вакулік - кандидатської дисертації “Початок досудового розслідування у кримінальному провадженні” (2015 р.).

Проте неповнота та суперечливість висловлених вченими поглядів з приводу зазначених проблем, також свідчать про необхідність подальшого їх дослідження, з метою вироблення на цій основі висновків, спрямованих на вдосконалення і їх правового регулювання, і практики їх розв'язання.

Всі ці обставини й зумовили обрання автором теми даного дослідження, його об'єкта та предмета, а його методологічним підґрунтям стали праці С. Алексєєва, Ю. Аленіна, В. Гончаренка, Ю. Грошевого, А. Дубинського, М. Жогіна, В. Зеленецького, М. Козюбри, В. Колесника, А. Конверського, І. Котюка, О. Ларіна, Л. Лобойка, В. Маляренка, О. Михайленка, М. Михеєнка, В. Нора, В. Попелюшка, В. Савицького, М. Строговича, О. Татарова, М. Шумила тощо.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження спрямоване на реалізацію положень Указу Президента України “Про стратегію реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки” від 20 травня 2015 р. № 276/2015 та виконане в межах тематичного плану науково-дослідних робіт на 2013-2020 рр. “Захист конституційних прав і свобод людини і громадянина в Україні”, затверджене рішенням вченої ради Академії Адвокатури України (протокол № 5).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є вдосконалення методологічних, процесуальних та організаційних підходів щодо оптимізації порядку відкриття провадження у справах про кримінальні правопорушення.

Зазначена мета зумовила необхідність розв'язання таких задач:

1) виявити недоліки чинної процесуальної регламентації зазначених правовідносин та наслідки, які вони зумовлюють;

2) обґрунтувати її невідповідність вимогам окремих з конституційних засад та європейських стандартів судочинства;

3) розкрити зміст та розмежувати поняття “відкриття провадження у справах про кримінальні правопорушення” та “початок розслідування”;

4) довести, що оскільки відкриття провадження у справах про кримінальні правопорушення випливає з засади публічності, то воно мало б визначатись ст. 25 КПК, а не ст. 214, якою визначено процедуру початку розслідування;

5) довести необхідність розмежування та законодавчого визначення приводів та підстав відкриття провадження і початку розслідування й уточнити їх зміст;

6) привернути увагу до необхідності уточнення повноважень прокурора, слідчого та керівника органу розслідування;

7) розкрити соціально-політичне і юридичне значення рішення про відкриття провадження та обґрунтувати необхідність його письмової форми;

8) виявити недоліки понятійно-категоріального апарату зазначених правовідносин й внести пропозиції, спрямовані на його вдосконалення.

Об'єкт дослідження - правовідносини, що виникають в зв'язку з відкриттям провадження у справах про кримінальні правопорушення.

Предмет дослідження - відкриття провадження у справах про кримінальні правопорушення: чинний порядок та напрями вдосконалення.

Методи дослідження. В ході дослідження використано комплекс наукових методів, зокрема: діалектичний, що орієнтує на розуміння сутності й системи правовідносин, пов'язаних з відкриттям провадження у справах про кримінальні правопорушення та їх зумовленості сучасними тенденціями розвитку суспільних відносин в Україні (розділи 1, 2); історико-правовий - для вивчення розвитку поглядів на зазначені правовідносини, та особливостей їх правового регулювання (розділи 1, 2, 3; порівняльно-правовий - для дослідження особливостей регламентації цих правовідносин, на різних етапах їх розвитку, в різних країнах та поглядів, висловлених вченими (розділи 1, 2); системно-структурний - для з'ясування місця та значення відкриття провадження в системі кримінального судочинства, їхньої форми та структури, взаємозв'язку і взаємозумовленості (розділи 1, 2); класифікації - для впорядкування системи засад кримінального провадження, приводів та підстав для його відкриття (розділи 1, 2, 3); аналізу та синтезу - для визначення змісту правових засад, правових норм, понятійно-категоріального апарату, закладеного в їх основу, та поглядів, висловлених вченими (розділи 1, 2, 3); формально-логічний для тлумачення правових норм та урегульованих ними правовідносин (розділи 1, 2, 3).

Емпіричною базою дослідження є дані статистичних звітів МВС і Генеральної прокуратури за 2015-2017 рр., та дані, отримані І. Басистою та О. Вакулік, а також власний досвід роботи автора в органах прокуратури України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що автором обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення методологічних, процесуальних та організаційних аспектів відкриття провадження у справах про кримінальні правопорушення.

Уперше:

- виявлено, що чинний порядок початку розслідування зумовлює порушення таких конституційних засад та Європейських стандартів судочинства, як: 1) верховенства права (ст. 8, ст. 129 Конституції, ст. 8 КПК); 2) забезпечення права на захист (п. 5 ч. 1 ст. 129 Конституції, ст. 20 КПК); 3) змагальності та рівності сторін (п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції, ст. 22 КПК); 4) законності (ст. 19 Конституції, ст. 9 КПК); 5) право на звернення та оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб (ст. 40 та 55 Конституції, п. 4 ст. 5 і ст. 13 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 24, ст. 220 КПК);

- доведено, що відсутність у КПК вимоги щодо обов'язкової наявності для відкриття провадження визначених законом приводів і підстав, їхнього змісту й переліку суперечить засаді правової визначеності та зумовлює ототожнення як відкриття провадження і початку розслідування, так і їхніх підстав;

- обґрунтовано, що оскільки засада публічності поширюється на всі стадії судочинства, то було б правильним, щоб ст. 25 КПК, якою вона передбачена, визначався не початок розслідування, що є однією з його стадій, і регламентований ст. 214 КПК, а відкриття провадження, що є тим юридичним актом, яким ініціюються правовідносини, спрямовані на здійснення судочинства, що відповідало б і змісту цього принципу, і змісту цієї норми;

- обґрунтовано, що ні виявлення ознак кримінального правопорушення (ст. 25 КПК), ні виявлення обставин, що можуть свідчить про його вчинення (ч. 1 ст. 214 КПК), підставою для відкриття провадження у кожному випадку бути не може, оскільки вони не завжди є беззаперечним свідченням про його вчинення;

- запропоновано доповнити КПК положеннями щодо обов'язкової наявності для відкриття провадження і початку розслідування визначених законом приводів та підстав, надати їх визначення і перелік, а у їхній структурі розрізняти матеріально-правовий та процесуальний аспекти.

Матеріально-правовим аспектом цих підстав є: достатні фактичні дані про вчинене кримінальне правопорушення та відсутність визначених законом обставин, що виключають злочинність діяння. А процесуальним - є: 1) вимоги ст. 2 КПК, якою визначено завдання кримінального провадження; 2) вимоги ст. 25 КПК, яка зобов'язує уповноважених осіб вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення факту та обставин вчинення правопорушення та особи, яка його вчинила; 3) наявність повноважень визначених законом осіб на розв'язання цих завдань; 4) ухвалена уповноваженою особою з цього приводу постанова.

Матеріально-правовим аспектом підстав початку розслідування є фактичні дані, наведені у мотивувальній частині постанови про відкриття провадження. А процесуальним: 1) постанова про відкриття провадження; 2) занесені з цього приводу відомості до ЄРДР; 3) ст. 214 КПК, яка зобов'язує у визначених законом випадках розпочати розслідування; 4) доручення прокурора (керівника слідчого підрозділу) слідчому про його проведення; 5) наявність повноважень слідчого та відсутність визначених законом перешкод щодо його проведення; 6) постанова слідчого про прийняття ним провадження до розслідування;

- запропоновано проблеми, пов'язані з відкриттям провадження вирішити шляхом: 1) закріплення на законодавчому рівні обов'язку уповноважених осіб у разі потреби проводити дослідчу перевірку первинної інформації про вчинені кримінальні правопорушення, яка повинна здійснюватись в межах такої засади, як “розумні строки”; 2) з урахуванням поділу цих правопорушень на злочини та кримінальні проступки, питання, пов'язані з відкриттям провадження щодо кримінальних проступків покласти на керівника органу досудового розслідування, а щодо злочинів - на прокурора.

За таких обставин, отримавши згідно з чинною процедурою первинну інформацію про вчинене кримінальне правопорушення, керівник слідчого підрозділу повинен визначатися з питанням щодо доцільності проведення дослідчої перевірки й у разі її необхідності - доручити її проведення уповноваженим на це особам. Якщо ж наявні первинні дані достатні для висновку, що вчинено кримінальний проступок, то він ухвалює постанову про відкриття провадження і доручає розслідування конкретному слідчому. А у разі, коли в отриманих ним матеріалах наявні достатні дані про вчинений злочин, то він негайно направляє їх відповідному органу прокуратури для ухвалення рішення щодо відкриття провадження та організації його розслідування;