Размещено на http://www.allbest.ru/

Характеристика касаційного провадження

План

• Вступ
• 1. Загальна характеристика касаційного провадження
• 2. Порушення касаційного провадження
• 3. Порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
• 4. Повноваження суду касаційної інстанції
• Висновки
• Використані джерела нормативно-правові акти

Вступ

Касація як інститут перевірки судових рішень у цивільному судочинстві в його модернізованому вигляді була запроваджена Законом України від 21 червня 2001 р. "Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України". Цей процес відбувався на тлі закінчення строку дії перехідних положень Конституції України та реалізації приписів Концепції судово-правової реформи, які зумовили необхідність приведення визначеного масиву законодавства у відповідність до встановлених Основним Законом вимог. Фактично вперше на законодавчому рівні у незалежній Україні було нормативно окреслено концептуальну сутність касаційного оскарження, що зводилася до такого. По-перше, запропонована модель касації істотно відрізнялася від попередніх процесуальних конструкцій перевірки судових рішень і за своєю природою мала схожі риси з апеляцією. По-друге, у цивільному процесі було створено власне інститут касаційного оскарження, який певною мірою відповідав суті і завданням цього способу перевірки судових рішень.

З метою вдосконалення інституту касаційного оскарження судових рішень у цивільних справах у березні 2002 р. Верховна Рада України прийняла зміни до ст.320 Цивільного процесуального кодексу України 1963 р., відповідно до яких було встановлено своєрідний процесуальний "фільтр" у вигляді обов'язкового перегляду рішень судів першої інстанції апеляційними судами з метою забезпечення права на касаційне оскарження.

Продовженням реформування цивільного судочинства стало прийняття нового Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності з 1 вересня 2005 р. Однак попри численні зміни до цього Кодексу, вони, на жаль, не були достатньо систематизовані і призвели до неузгодженості правових норм та ускладнили практику їх застосування. Крім цього, прийняття ЦПК України ознаменувалося наданням Верховному Суду України не лише касаційних повноважень, а й виняткових, і започаткувало практику неконституційного "клонування" касації на її різновиди, що прямо суперечить приписам п.8 ч.3 ст.129 Конституції України у розумінні єдності касації як надзвичайної (екстраординарної) функції правосуддя.

Зрозумівши недосконалість існуючої моделі касації, Верховна Рада України 22 лютого 2007 р. ухвалила зміни до Закону України "Про судоустрій України", внаслідок яких Верховний Суд України звільнився від раніше накопичених справ, які тривалий час не розглядалися, з їх передачею на касаційний розгляд відповідним апеляційним судам. Незважаючи на тимчасовість дії цих змін, вони мали достатню правову обґрунтованість і необхідність.

Метою даної курсової роботи є аналіз сутності та значення касаційного провадження. Для досягнення мети були сформульовані та виконані наступні завдання:

· надати загальну характеристику касаційного провадження;

· дослідити порушення касаційного провадження;

· визначити порядок розгляду справи судом касаційної інстанції;

· проаналізувати повноваження суду касаційної інстанції.

Об'єктом курсової є касаційне провадження у судовому процесі України. Предметом - нормативне регулювання та сутність касаційного провадження в Україні.

Необхідно зазначити, що питання правової регламентації касаційної перевірки судових рішень у сфері цивільного судочинства досліджувалися багатьма вченими-правниками, зокрема В.В. Комаровим, В.В. Кривенком, Д.Д. Луспеником, І.І. Ємельяновою, П.І. Шевчуком та ін.

Залежно від мети і завдань дослідження у процесі виконання роботи використані загальнонаукові (діалектичний, історичний, системний, аналізу та синтезу, індукції та дедукції) і спеціальні (порівняльно-правовий, метод тлумачення правових норм) методи наукового пізнання.

касаційне провадження касація україна

Структура роботи обумовлена її метою та завданням, і складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел.

1. Загальна характеристика касаційного провадження

Відповідно до ст.124 Конституції України та ст.14 ЦПК судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами.

Тобто, судові рішення, які набрали законної сили, вважаються незаперечною істиною в тій частині, яка констатує наявність або відсутність конкретних правовідносин або юридичних фактів та зобов'язує конкретних осіб діяти певним чином або утриматись від вчинення певної дії. Рішення вважаються істинними до тих пір, доки інше не буде встановлено у визначеному законом порядку.

Якщо є сумніви у правильності рішення, яке набрало законної сили, закон надає особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участь у справі, проте суд вирішив питання про їх права та обов'язки, право таке рішення оскаржити в порядку касаційного провадження на предмет його законності. Тому ч.3 ст.14 ЦПК вказує на те, що обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси.

Касаційне провадження (від лат. "cassatio" - скасування, знищення, або франц. "kasser" - зламати) - це сукупність процесуальних дій суду та інших учасників цивільного процесу спрямованих на перевірку законності судових рішень, які набрали законної сили, з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права Штефан М.Й. Цивільний процес: Підручник для студ. юрид. спеціальностей вищих закладів освіти. - Вид. 2-ге, перероб. та доп. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. - С. 117. .

Касаційне провадження є однією із конституційних гарантій охорони прав, свобод та законних інтересів осіб в цивільному процесі. Адже, завдяки йому учасники цивільного судочинства отримують можливість відстоювати свої права вже після набрання судовим рішенням законної сили, якщо є підстави сумніватися в законності останнього.

Аналіз змісту норм ЦПК дає можливість визначити риси, які є найбільш характерними для касаційного провадження в цивільному судочинстві України:

· касаційна скарга подається на судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також рішення і ухвали апеляційного суду, які набрали законної сили;

· подання касаційної скарги обумовлено неправильним, на думку особи, що оскаржує рішення, застосуванням судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права;

· суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, вирішує тільки питання права, тобто юридичний бік справи;

· під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати та/або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими;

· за результатом розгляду справи касаційний суд може направити справу на новий розгляд в суд першої чи апеляційної інстанції, а у певних випадках також вирішити її по суті;

· розгляд справи в суді касаційної інстанції здійснюється з додержанням загальних засад судочинства.

До передумов права касаційного оскарження можна віднести наступні факти:

1) наявність об'єкта касаційного перегляду, тобто рішення, що набрало законної сили, або ухвали суду першої або апеляційної інстанції;

2) наявність у касатора статусу особи, яка бере участь у справі;

3) волевиявлення касатора.

Умовою права касаційного оскарження є активний процесуальний юридичний факт - дія: подача касаційної скарги особою, яка бере участь у справі, що приводить до реалізації права касаційного оскарження,

2. Порушення касаційного провадження

Порушення касаційного провадження у цивільному процесі безпосередньо пов'язане із реалізацією такого права, як право касаційного оскарження. Право касаційного оскарження - це право на порушення діяльності суду касаційної інстанції по перевірці законності судового рішення суду першої та/або апеляційної інстанції, що вступило в законну силу Безлюдько І.О., Бичкова С.С., Бобрик В.І. Цивільне процесуальне право України: навч. посібник / І.О. Безлюдько, С.С. Бичкова, В.І. Бобрик [та ін.]; [за заг. ред.С. С. Бичкової]. - К.: Атіка, 2006. - С. 127. .

Суб'єктами права касаційного оскарження є особи, які уповноважені ініціювати касаційне провадження. Ними відповідно до ст.324 ЦПК є: сторони (позивач та відповідач); інші особи, які беруть участь у справі (треті особи, як ті, що заявляють самостійні вимоги щодо предмет спору, так і ті, що не заявляють таких вимог); особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки судом, і які мають відповідну цивільну процесуальну правосуб'єктність; правонаступники (ст.37 ЦПК); представники сторін та третіх осіб (ст. ст.27, 44 ЦПК); особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (ст. ст.45, 46 ЦПК).

Із змісту ст.324 ЦПК вбачається, що об'єктом касаційного оскарження можуть бути судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також рішення і ухвали суду апеляційної інстанції. При цьому самостійним об'єктом оскарження може бути як рішення в цілому, так і його частина. Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також постановлені за результатами їх перегляду ухвали апеляційного суду можуть бути оскаржені у касаційному порядку, тільки якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Підставами порушення касаційного провадження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Тобто, не будь-яке рішення чи ухвала можуть бути оскаржені в касаційному порядку, а тільки ті щодо яких є сумніви в їх законності.

Однією із передумов реалізації права касаційного оскарження є дотримання процесуальних строків, встановлених цивільним процесуальним законодавством чи призначених судом для вчинення відповідних процесуальних дій. Відповідно до ст.325 ЦПК право касаційного оскарження може бути реалізовано протягом двох 2 місяців з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду. У разі пропущення даного строку з поважних причин, суд касаційної інстанції, за заявою особи, яка подала касаційну скаргу, може поновити цей строк, але не більш як у межах одного року з дня виникнення права на касаційне оскарження. У випадку, якщо касаційна скарга, буде подана після закінчення строку на касаційне оскарження, і не буде не порушено питання про поновлення цього строку або коли у поновленні строку відмовлено, суд касаційної інстанції повертає скаргу особі, яка її подала. Про поновлення строку на касаційне оскарження та про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції постановляє відповідні ухвали (ст.325 ЦПК).

Право касаційного оскарження реалізується шляхом подання належним чином оформленої касаційної скарги.

Касаційна скарга - це звернення до суду касаційної інстанції з вимогою про перевірку судового рішення суду першої та/або апеляційної інстанції, яке набрало законної сили, на предмет його відповідності нормам матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга подається в письмовій формі, її зміст визначається конкретними обставинами справи, проте ст.326 ЦПК містить перелік обов'язкових відомостей, які повинні бути зазначені в скарзі, а саме:

1) найменування суду, до якого подається скарга;

2) ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження;

3) ім'я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження;

4) судове рішення, що оскаржується;

5) в чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права;

6) клопотання особи, яка подає скаргу;

7) перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги, який міститься після викладу обставин скарги.

Касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження.

До касаційної скарги додаються також копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Дана вимога обумовлена тим, що отримавши вищевказані матеріали, особи, які беруть участь у справі можуть підготуватися до захисту своїх прав, зокрема підготувати та подати заяву про приєднання до касаційної скарги тощо. Також повинні бути додані документи, які підтверджують сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду Васильев С.В. Гражданский процесс: учебное пособие / С.В. Васильєв. - изд. второе, дополненное. - Харьков: Одиссей, 2007. - С. 107. .

Касаційна скарга подається до суду особисто заявником або відправлена суд поштою. Якщо скарга подана особисто, завідувач канцелярією повинен відмітити час її надходження, засвідчивши це своїм підписом на скарзі. Час здачі скарги на пошту засвідчується печаткою на конверті, а час надходження в суд - зазначенням відповідної дати на скарзі.

Касаційна скарга подається за правилами ст.327 ЦПК безпосередньо до суду касаційної інстанції. Однією з додаткових гарантій реалізації суб'єктивного права на касаційне оскарження є закріплене у ст.330 ЦПК правило, згідно з яким особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити, змінити або її відкликати.

Доповнити або змінити касаційну скаргу може тільки особа, яка її подала до початку розгляду справи у суді касаційної інстанції, а відмовитися від скарги - до закінчення касаційного провадження.

Встановлення такого строку для доповнення або зміни касаційної скарги обумовлене тим, що суд касаційної інстанції розглядає справу в межах касаційної скарги, відповідно зміна чи доповнення касаційної скарги впливає на межі судового розгляду, тому вони повинні бути здійснені до початку розгляду справи в суді касаційної інстанції.

При відкликанні касаційної скарги постановляється ухвала про повернення скарги. У разі відмови від касаційної скарги - закривається касаційне провадження. У першому випадку повторне звернення з тотожною касаційною скаргою допускається, у другому - ні.

Зокрема, до Верховного Суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 30.10.2008 р. в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спадкового майна, визначення порядку користування земельною ділянкою Ухвала Верховного Суду України від 29 січня 2009 року - http: //reyestr. court.gov.ua/Review/2936374. Відповідно до п.4 ч.3 ст.328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є ухвала про відхилення касаційної скарги цієї особи або про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме рішення чи ухвалу. Оскільки, касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 30.10.2008 р. була предметом касаційного розгляду і ухвалою судді Верховного Суду України від 23.12.2008 р. заявнику було відмовлено у відкритті касаційного провадження, то правові підстави для відкриття касаційного провадження в названій справі відсутні. З урахуванням вищезазначеного, Верховний Суд України відмовив у відкритті касаційного провадження в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спадкового майна, визначення порядку користування земельною ділянкою.

На сьогодні проблема обґрунтування касаційної скарги, як підстави для відкриття касаційного провадження, викликає найбільшу кількість теоретико-правових дискусій, оскільки це обмеження у класичному його розумінні не суперечить закону, проте і не деталізується в ньому Проблеми теорії та практики цивільного судочинства: монографія / В.В. Комаров, В.І. Тертишніков, В.В. Баранкова та ін..; За аг. Ред.. професора В.В. Комарова. - Х.: Харків юридичний, 2008. - С. 172. . На мою думку, суд касаційної інстанції може приділяти увагу фактичній стороні лише з метою встановлення законності судового рішення шляхом перевірки дотримання судами норм матеріального чи процесуального права. На цьому відповідні повноваження касаційної інстанції мають закінчуватися.

3. Порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

Діяльність суду касаційної інстанції побудована на тих же засадах, які діють у суді першої інстанції. Касаційне провадження базується на його основних принципах, однак деякі з них мають свої особливості дії, котрі обумовлені спеціальною метою цього провадження - розглянути постановлені судові рішення, які набрали законної сили, на предмет їх відповідності нормам матеріального та процесуального права.

Умовно можна виділити три складові частини касаційного провадження:

1. порушення касаційного провадження;

2. підготовка справи до касаційного розгляду та попередній розгляд справи;

3. судовий розгляд справи та постановлення ухвали (рішення) по справі.

Цей етап починається з моменту, надходження касаційної скарги до канцелярії суду касаційної інстанції та її реєстрації. Після цього скарга передається в порядку черговості судді-доповідачу, який протягом десятиденного строку з дня надходження скарги вирішує питання про прийняття касаційної скарги до розгляду касаційним судом та про можливість зупинення виконання оскаржуваного рішення (ухвали) суду.

Одержавши касаційну скаргу, оформлену належним чином суддя-доповідач постановляє ухвалу про прийняття касаційної скарги. У разі надходження касаційної скарги, яка не відповідає встановленим ст.326 ЦПК вимогам, у разі несплати суми судового збору чи несплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи до неї застосовуються правові наслідки передбачені ст.121 ЦПК, - суддя залишає таку скаргу без руху та призначає строк для усунення недоліків, про що постановляється відповідна ухвала. Якщо в межах встановленого строку недоліки будуть виправлені, касаційна скарга вважатиметься поданою в день її первісного подання до суду. Інакше скарга вважається неподаною і повертається позивачеві.

Підготовка справи до розгляду. Обсяг повноважень суду касаційної інстанції на стадії проведення необхідних підготовчих до розгляду справи дій визначено ст. ст.331, 332 ЦПК. Так, протягом десяти днів з моменту постановлення ухвали про прийняття касаційної скарги суддя-доповідач надсилає копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів особам, які беруть участь у справі, і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу та витребує справу. Після отримання справи, він протягом десяти днів зобов'язаний підготувати доповідь, у якій викладає обставини, необхідні для ухвалення рішення суду касаційної інстанції та з'ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у справі Ємельянова І.І. Апеляційний і касаційний перегляд судових рішень в цивільному судочинстві: теоретичні та практичні аспекти / І.І. Ємельянова // Право України. - 2004. - № 2. - С. 17. .

Протягом п'яти днів після складення доповіді має бути призначено та проведено попереднє судове засідання, на якому суддя-доповідач доповідає колегії суддів про проведення підготовчих дій та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції.

За результатами попереднього розгляду справи, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення, суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін; а за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення суд - скасовує його. У всіх інших випадках справа призначається до судового розгляду, якщо хоч один суддя із складу суду дійшов такого висновку.

Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується усім складом суду.

Розгляд справи судом касаційної інстанції складається з комплексу процесуальних дій суду та інших учасників процесу, спрямованих на визначення наявності підстав для перегляду судового рішення, яке набрало законної сили. Розгляд справи відбувається у судовому засіданні в приміщенні суду касаційної інстанції, колегією у складі п'яти суддів.

Відповідно до ст.333 ЦПК справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції з винятками та доповненнями, обумовленими метою та завдання касаційного провадження, межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

У підготовчій частині засідання процесуальні дії суду складаються з: відкриття головуючим судового засідання; оголошення інформації про справу (яка справа, за чиєю скаргою та на судове рішення суду якої інстанції розглядається); перевірки явки осіб, які беруть участь у справі, встановлення їх особи і перевірки повноважень представників (якщо вони є) та інших учасників процесу (перекладачів, експертів тощо); вирішення питання про розгляд справи за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання; роз'яснення головуючим прав і обов'язків учасникам процесу (в тому числі право заявляти відводи); вирішення питання про розгляд справи у даному складі суддів; вирішення заявлених відводів і клопотань Сердюк В.В. Дублювання касаційних повноважень як викривлення суті касації / В.В. Сердюк // Вісник Верховного Суду України. - 2008. - № 3 (91). - С. 34. .

На етапі розгляду касаційної справи по суті, суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі зміст оскаржуваного судового рішення та доводи касаційної скарги.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах касаційної скарги. Виняток складає ситуація, коли під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. Суд касаційної інстанції не може встановлювати та/або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, чи вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Тому сторони та інші особи, які беруть участь у справі, в своїх поясненнях, які вони дають в суді касаційної інстанції мають наводити доводи, які стосуються підстав касаційного розгляду справи.

За загальним правилом, першою дає пояснення сторона, яка подала касаційну скаргу. Якщо рішення оскаржили обидві сторони - першим дає пояснення позивач. Суд може обмежити тривалість дачі пояснень, встановивши для всіх осіб, які беруть участь у справі, рівний проміжок часу, про що оголошується на початку судового засідання. При вирішення цього питання суд повинен враховувати обставини справи та особу присутніх.

При розгляді справи в порядку касаційного провадження відсутня така частина судового засідання як судові дебати. Це обумовлено тим, що суд касаційної інстанції не досліджує фактичних обставин справи, нових доказів, тому немає потреби підводити підсумки та давати оцінку проведеному дослідженню Цивільний процес: навчальний посібник. / А.В. Андрушко, Ю.В. Білоусов, Р.О. Стефанчук, О.І. Угриновська та ін. / За ред. Ю.В. Білоусова. - К.: Прецедент, 2005. - С. 21-22. .

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд виходить до нарадчої кімнати. Усі питання в нарадчій кімнаті вирішуються за загальними правилами вирішення питань колегією суддів (ст. 19 ЦПК).

Особливості розгляду касаційної скарги, що надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи. За загальним правилом, суд касаційної інстанції може тільки один раз перевірити законність судового рішення, яке набрало законної сили. Це правило повинно виконуватися й у тому випадку, якщо подано відразу кілька касаційних скарг.

Проте цивільне процесуальне законодавство містить ряд винятків з цього правила. Так, відповідно до ст.348 ЦПК суд касаційної інстанції повторно перевірити законність судового рішення у порядку касаційного провадження у таких випадках: по-перше, якщо касаційну скаргу на судове рішення було подано в межах строку на касаційне оскарження, але вона надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи; по-друге, коли строки на подання касаційної скарги у зв'язку з пропущенням їх з поважних причин було поновлено або продовжено і особа, яка подала касаційну скаргу, не була присутня під час розгляду справи.

У цих випадках суд касаційної інстанції зобов'язаний прийняти до свого провадження скаргу і з врахуванням викладених у ній доводів повторно перевірити законність оскаржуваного судового рішення.

Суд касаційної інстанції розглядає таку скаргу за правилами касаційного провадження. Причому за наявності підстав, може скасувати попередньо постановлене ним по цій справі ухвалу чи рішення.

4. Повноваження суду касаційної інстанції

Повноваження суду касаційної інстанції - це сукупність його прав та обов'язків щодо здійснення встановлених законом процесуальних дій щодо перевірки законності судового рішення, яке набрало чинності і є предметом перевірки за касаційною скаргою Штефан М.Й. Цивільний процес: Підручник для студ. юрид. спеціальностей вищих закладів освіти. - Вид. 2­ге, перероб. та доп. - К.: Видавничий Дім ”Ін Юре”, 2001. - С. 39-40. .

При розгляді справи в порядку касаційного провадження, повноваження суду визначаються його основними завданнями: всебічної перевірки законності акту суду, забезпечення виправлення судом першої та/або апеляційної інстанцій порушень закону. У зв'язку з цим, ЦПК містить детальний підстав, за яких постановляється те чи інше рішення суду касаційної інстанції.

За наслідками розгляду касаційної скарги на рішення суд касаційної інстанції має право:

1) постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення рішення без змін.

Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань (ст.337 ЦПК);

2) постановити ухвалу про повне або часткове скасування оскаржуваного рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції.

Судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню з передачею справу на новий розгляд, якщо:

1) справу розглянуто не повноважним суддею або складом суду;

2) рішення ухвалено чи підписано не тим суддею або суддями, які розглядали справу;

3) справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання;

4) суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі;

5) суд розглянув не всі вимоги, і цей недолік не був або не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення;

6) справу розглянуто з порушенням правил виключної підсудності.

Інші випадки порушення або неправильного застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення суду лише за умови, що це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

У випадку, коли зазначені порушення закону були допущені судом першої інстанції і не були усунені апеляційним судом або одночасно допущені судом апеляційної інстанції, після скасування судових рішень справа передається на новий розгляд суду першої інстанції. У разі допущення цих порушень лише апеляційним судом справа передається на новий апеляційний розгляд.

Висновки і мотиви суду касаційної інстанції, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи (ст.338 ЦПК);

3) постановити ухвалу про скасування рішення апеляційного суду і залишити в силі судове рішення суду першої інстанції, що було помилково скасовано апеляційним судом.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції (ст.339 ЦПК);

4) постановити ухвалу про скасування судових рішень і закрити провадження в справі або залишити заяву без розгляду.

Судове рішення підлягає скасуванню в касаційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, передбачених ст. 205 і 207 ЦПК.

Якщо суд першої або апеляційної інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для скасування рішення із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду (ст.340 ЦПК);

5) скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, не передаючи справу на новий розгляд.

Суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягає застосуванню (ст.341 ЦПК).

Відповідно до ч.2 ст.336 ЦПК за наслідками розгляду касаційної скарги на ухвалу суд касаційної інстанції має право:

· постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення ухвали без зміни;

· скасувати ухвалу і передати питання на розгляд суду першої або апеляційної інстанції;

3) змінити або скасувати ухвалу і вирішити питання по суті;

4) скасувати ухвалу і залишити в силі ухвалу, що була помилково скасована апеляційним судом.

Перелік підстав для ухвалення того чи іншого рішення чи постановлення ухвали судом касаційної інстанції закріплено у ст. ст.337-342 ЦПК.

Так, наприклад, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 листопада 2003 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 01 квітня 2004 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління МВС України в Черкаській області, Управління Державного казначейства у Черкаській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, встановила, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 листопада 2003 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 01 квітня 2004 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено Ухвала колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України - http: //reyestr. court.gov.ua/Review/149304. На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій він, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Згідно ст.324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути лише неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог ст.335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів прийшла до висновку, про необхідність відхилити касаційну скаргу.

Відповідно до ст.344 ЦПК за результатами розгляду справи судом касаційної інстанції постановляється ухвала або рішення. Причому, як правило, постановляється ухвала, за винятком зміни рішення суду першої або апеляційної інстанції чи ухвалення нового рішення по справі, не передаючи справу на новий розгляд.

Зміст рішення, ухвали суду касаційної інстанції визначений ст. ст.345, 346 ЦПК. Так, ухвала суду касаційної інстанції складається із таких частин:

· вступної, в якій зазначається: час і місце її постановлення; найменування суду; прізвища та ініціали головуючого та суддів; прізвища та ініціали секретаря судового засідання; найменування справи та імен (найменувань) осіб, які беруть участь у справі;

· описової, в якій повинен міститися короткий зміст вимог касаційної скарги і оскаржених судових рішень; узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу; виклад доводів та заперечень інших осіб, які беруть участь у справі; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій;

· мотивувальної із зазначенням мотивів, з яких суд касаційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався;

· резолютивної, яка включає висновок суду щодо перегляду судових рішень порядком касаційної провадження, визначення розподілу судових витрат, строку та порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

У певних випадках до ухвали суду касаційної інстанції встановлюються додаткові вимоги. Так, у разі відхилення касаційної скарги в ухвалі зазначаються мотиви її відхилення, а при скасуванні судового рішення і направлення справи на новий розгляд - які порушення права було допущено судом першої або апеляційної інстанції.

Рішення суду касаційної інстанції повинно відповідати загальним вимогам, які ставляться до такого виду процесуальних документів, і відповідно до ст.346 ЦПК складатися з чотирьох частин (вступної, описової, мотивувальної та резолютивної).

У вступній частині рішення вказується час та місця його ухвалення; найменування суду; прізвища та ініціали головуючого і суддів; прізвища та ініціалів секретаря судового засідання; найменування справи та імен (найменувань) осіб, які беруть участь у справі.

В описовій викладається короткий зміст вимог заявника і рішень судів першої та апеляційної інстанцій, короткий зміст вимог касаційної скарги; узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу; узагальнений виклад позиції інших осіб, які беруть участь у справі; встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справі.

Мотиви, на підставі яких суд касаційної інстанції змінив або скасував рішення суду і ухвали нове, визначення чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, нормативна підстава ухвалення рішення суду містяться у його мотивувальній частині Цивільний процес: навчальний посібник. / А.В. Андрушко, Ю.В. Білоусов, Р.О. Стефанчук, О.І. Угриновська та ін. / За ред. Ю.В. Білоусова. - К.: Прецедент, 2005. - С. 24. .

Резолютивна частина містить висновок про скасування чи зміну рішення, задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково, розподіл судових витрат, зазначення строку і порядку набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст.349 ЦПК рішення та ухвала суду касаційної інстанції набирають законної сили з моменту їх проголошення. З цього моменту скасовані рішення та ухвали суду першої або апеляційної інстанції втрачають законну силу. Після закінчення касаційного провадження справа протягом семи днів повертається до суду, який її розглядав. Тому копії судових рішень суду касаційної інстанції повторно видаються саме судом першої інстанції, де зберігається справа.

Аналіз приписів чинного ЦПК України в розрізі касаційної перевірки судових рішень свідчить про наявність іншої теоретичної проблеми, що пов'язана з ототожненням у цивільному процесуальному законі таких понять як "повноваження" і "права" касаційного суду. З точки зору процесуальної науки даний підхід є не зовсім правильним, оскільки повноваження - це те, що необхідно обов'язково виконати, а право передбачає для його носія лише можливість виконання, тобто вибір щодо його використання (або ні) на власний розсуд. Підтвердженням цього є тлумачення зазначених термінів, які містяться у довідкових джерелах. Так, поняття "повноваження" визначається як право, надане кому-небудь для здійснення чогось, а "право" - як зумовлена певними обставинами підстава, здатність, можливість робити, чинити що-небудь, користуватися чим-небудь. Тобто, публічна сфера правових відносин передбачає поєднання не лише прав, а й обов'язків у формі "повноваження" як необхідної умови існування того чи іншого суб'єкта права. За такого підходу вбачається, що законодавцем було упущено таку важливу складову як обов'язок суду. Отже, вести мову про те, що у повноваженнях у широкому значенні проявляється "автоматизм" дії цієї формули, яка дозволяє підтримувати наслідування влади, управління і правового порядку, з правової точки зору некоректно Ємельянова І.І. Апеляційний і касаційний перегляд судових рішень в цивільному судочинстві: теоретичні та практичні аспекти / І.І. Ємельянова // Право України. - 2004. - № 2. - С. 24. .

Висновки

Таким чином, касаційне провадження - це стадія цивільного процесу, яка передбачає перевірку судом касаційної інстанції законності судових актів, що набрали законної сили.

Стадія характеризується наступними ознаками:

1) об'єктами касаційного оскарження є судові акти, що набрали законної сили, у тому числі апеляційної інстанції;

2) касаційне провадження порушується тільки по скаргах, у яких повинно бути зазначене, в чому полягає порушення або неправильне застосування закону;

3) мета касаційного провадження - перевірка законності судових актів;

4) касаційний суд не зв'язаний межами скарги, а перевіряє законність судових актів у цілому;

5) касаційне провадження здійснюється тільки Верховним Судом України;

6) касаційний суд не розглядає справу по суті, не перевіряє обґрунтованість судових актів, а перевіряє їх законність, тобто правильність застосування норм матеріального і процесуального права судом першої та апеляційної інстанції.

Касаційне провадження складається з наступних етапів:

1) порушення касаційного провадження;

2) підготовка справи до касаційного розгляду;

3) попередній розгляд справи;

4) розгляд справи і ухвалення рішення.

Підставою для порушення касаційного провадження, так само як і для реалізації судом касаційної інстанції відповідного повноваження, є юридичний склад, сукупність процесуальних юридичних фактів. У теорії цивільного процесу цю сукупність процесуальних фактів підрозділяють на дві групи: передумови і умови права касаційного оскарження.

Використані джерела нормативно-правові акти

1. Конституція України: Прийнята на V сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. // Відомості Верховної ради України. - 1996. - №30. - Ст.62.

2. Цивільний процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, N 40-41, 42, ст.492.

3. Закон України "Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України": за станом на 7 березня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 30. - Ст. 209.

4. Закон України "Про внесення змін до закону України "Про судоустрій України" щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ: за станом на 22 лютого 2007 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2007. - № 16. - Ст.220.

5. Ухвала Верховного Суду України від 29 січня 2009 року - http://reyestr. court.gov.ua/Review/2936374

6. Ухвала колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України - http://reyestr. court.gov.ua/Review/149304

Спеціальна література

7. Гражданский процесс Украины: Учебное пособие. - Х.: "Одиссей”, 2003. - 352 с.

8. Гражданский процесс: Учеб. Изд. третье, перераб. и доп. / Под ред.В.А. Мусина, Н.А. Чечиной, Д.М. Чечота. - М., 2001 - 372с.

9. Кравчук В.М., Угриновська О.І. Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. - К.: Істина, 2006. - 1021 с.

10. Кройтор В.А. Зміст принципу гласності цивільного судочинства: процесуальний аспект // Вісник Національного університету внутрішніх справ. ­2004. ­№25. ­С.354­ 360.

11. Маврин С.П. Понятие должностного лица в советском трудовом праве / С.П. Маврин, И.П. Плиев // Правоведение. - 1983. - № 4. - С.7-12.

12. Проблеми теорії та практики цивільного судочинства: монографія / В.В. Комаров, В.І. Тертишніков, В.В. Баранкова та ін.; За аг. Ред. професора В.В. Комарова. - Х.: Харків юридичний, 2008. - 928 с.

13. Сердюк В.В. Дублювання касаційних повноважень як викривлення суті касації / В.В. Сердюк // Вісник Верховного Суду України. - 2008. - № 3 (91).

14. Тертишніков В.І. Цивільний процесуальний кодекс України: науково-практичний коментар. - X.: ШЦ "Ксилон", 2006. - 857 с.

15. Тертышников В.И. Гражданский процесс: Конспект лекций.3-е издание, исправленное и дополненное. - Харьков: Фирма "Консум", 2005. - 248 с.

16. Треушников М.К. Гражданский процесс. - М.: "НОРМА", 2003. - 426с.

17. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / [за ред. Є.О. Харитонова, О.І. Харитонової, В.В. Васильченка, Н.Ю. Голубєвої]. - Харків: Одіссей, 2009. - 952 с.

18. Цивільний процес: навчальний посібник. / А.В. Андрушко, Ю.В. Білоусов, Р.О. Стефанчук, О.І. Угриновська та ін. / За ред. Ю.В. Білоусова. - К.: Прецедент, 2005. - 172 с.

19. Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України: Підр. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. - К.: Концерн "Ін Юре", 2005. - 429 с.

20. Штефан М.Й. Цивільний процес: Підручник для студ. юрид. спеціальностей вищих закладів освіти. - Вид.2­ге, перероб. та доп. - К.: Видавничий Дім ”Ін Юре”, 2001. - 696с.

Размещено на Allbest.ru