Теорія конституції, її сутність та поняття. Інтерпретація Конституції України

Розділ ІV «Верховна Рада України» закріплює порядок утворення та роботи єдинного органу законодавчої влади - Верховної Ради, її склад, компетенцію, а також статус народного депутата України (статті 75-101).

Розділ V «Президент України» містить норми, що регулюють правове становище Президента України, порядок його обрання, компетенцію, умови припинення його повноважень. Цей розділ також закріплює норми, що визначають порядок формування та функції ради національної безпеки і оборони України (статті 102-112).

Розділ VІ «Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади» присвячений порядку утворення, діяльності та компетенції уряду України, місцевих державних адміністрацій, а також порядку припинення повноважень цих органів (статті 113-120).

Розділ VІІ «Прокуратура» закріплює завдання та структуру органів прокуратури (статті 121-123).

Розділ ІІІ «Правосуддя» містить норми, що регулюють порядок утворення й функціонування органів правосуддя та визначає статус суддів (статті 124-131).

Розділ ІХ «Територіальний уст рій України» закріплює принципи та систему адміністративно-територіального устрою України (статті 132, 133).

Розділ Х «Автономна Республіка Крим» містить норми, що визначають становище цієї республіки, її компетенцію, основи взаємовідносин між Україною та Автономною Республікою Крим, повноваження органів цієї республіки (статті 134-139).

Розділ ХІ «Місцеве самоврядування» містить норми, що визначають систему органів місцевого самоврядування, їх склад, статус депутатів, а також повноваження цих органів (статті 140-146).

Розділ ХІІ «Конституційний Суд України» визначає склад і повноваження Конституційного Суду, встановлює гарантії незалежності та недоторканності суддів (статті 147-153).

Розділ ХІІІ «Внесення змін до Конституції України» встановлює порядок подання до Верховної Ради України законопроектів про внесення змін і доповнень до Конституції та порядок їх розгляду (статті 154-159).

Розділ ХІV «Прикінцеві положення» вказує, що Конституція України набуває чинності з дня прийняття. День прийняття Конституції України є державним святом - Днем Конституції України (статті 160, 161).

Розділ ХV «Перехідні положення» закріплює положення щодо чинності діючого законодавства в частині, що не суперечить Конституції України, та порядок вирішення інших питань, що виникли у зв'язку з прийняттям нової Конституції України (14 пунктів).

Розрізняють поняття здійснення, реалізації, дотримання, виконання, використання та застосування Конституції.

Здійснення Конституції в цілому, її окремих норм - це досягнення конституційних цілей та інтересів шляхом правотворчої діяльності суб'єктів конституційного права.

Реалізація - це перетворення, втілення конституційних норм у фактичній діяльності організацій, органів, посадових осіб і громадян.

Дотримання норм Конституції означає утримання від заборонених нею дій.

Виконання конституційних приписів - обов'язкове здійснення передбачених тих чи інших дій.

Норми конституції реалізуються також шляхом їх використання - здійснення учасниками конституційних відносин дозволених нормами права дій, здійснення ними своїх прав. У таких випадках реалізуються вповноважувальні норми, які закріплюють основні права та свободи громадян, повноваження державних органів. Використання конституційних норм можливе також через тлумачення чинного законодавства.

Застосування - один із видів реалізації конституційних норм, де є чітко визначений адресат: органи державної влади, посадові особи та ін. застосування права - державно-владна діяльність щодо вирішення конкретних юридичних справ уповноваженими суб'єктами. Реалізується вона шляхом прийняття акта, який індивідуалізує та конкретизує загальнообов'язковий правовий принцип. Без акта застосування немає чіткої форми реалізації конституційних норм.

За поданою вище класифікацією конституцій Конституція України є формальною, постійною, демократичною, республіканською, унітарною, змішаною, прийнятою парламентом, кодифікованою. [2. ст.34]

РОЗДІЛ 3. ТЛУМАЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

Тлумачення Конституції України - особливий вид правової діяльності Конституційного Суду України, спрямований на охорону Основного Закону, забезпечення стабільності конституційного ладу, гарантування прав людини і громадянина, усіх форм реалізації права, попередження всіх видів правопорушень.

Наведене поняття тлумачення є видом правової діяльності високого юридичного рівня, оскільки акти тлумачення Конституції України і законів України мають силу останніх. Конституційне тлумачення має офіційний характер, виходить від компетентного державного органу, який має право здійснювати його, закріплено як окреме повноваження Конституційного Суду України, що реалізується шляхом прийняття в порядку особливого розгляду рішення про тлумачення конституційної норми. Тлумачення Конституції України означає і роз'яснення, і розкриття конституційної норми. Воно є засобом вирішення і попередження юридичних колізій. [19. ст.723-724]

Статтею 150 Конституції України зафіксовано спеціальне право здійснювати тлумачення Конституції і законів України тільки Конституційним Судом України. Конституція позбавляє будь-які державні органи, за винятком Конституційного Суду України, можливості офіційного тлумачення Основного Закону. Це пов'язано насамперед зі встановленням системи стримувань і противаг, коли згідно з принципом поділу влади, проголошеним статтею 6 Конституції України, ані законодавча, ані виконавча гілки державної влади не можуть під маркою тлумачення Конституції встановлювати вигідні для них правові норми. Довіру щодо цього має виключно Конституційний Суд України. Однак і він не може з власної ініціативи здійснювати тлумачення Конституції України, оскільки в Законі України «Про Конституційний Суд України» чітко визначено суб'єктів права на конституційне подання і конституційне звернення щодо офіційного тлумачення Конституцій України і законів України. [20. ст.557]

Конституційне тлумачення може бути як нормативним, так і казуальним. Найчастіше застосовується казуальне тлумачення, оскільки йдеться переважно про запити компетентних органів і осіб стосовно відповідності Конституції України законів, інших нормативно-правових актів, і норми Конституції тлумачаться стосовно конкретної ситуації. Якщо ж є прямий запит щодо тлумачення відповідних конституційних норм, то в цьому разі застосовується нормативне конституційне тлумачення. Казуальне тлумачення застосовне тоді, коли Конституційний Суд України виносить такі рішення:

· щодо спорів про компетенцію;

· щодо скарг на порушення конституційних прав і свобод громадян;

· щодо запитів судів відносно конституційності застосованих законів чи таких, що підлягають застосуванню в конкретній справі.

Нормативне тлумачення застосовується насамперед тоді, коли виявляються розбіжності в розумінні конституційних норм вищим органом державної влади, виникають тлумачення різняться тим, що перше поширюється на значну кількість випадків, а друге - на казус, який став предметом розгляду.

Тлумачення конституційних норм здійснюється не довільно, а згідно з чітко визначеними процедурами. При цьому використовують апробовані практикою способи тлумачення: граматичний, історико-політичний, системний, логічний, телеологічний.

Офіційне тлумачення Конституції України і законів України означає діяльність Конституційного Суду України в межах законодавчо встановлених процедур за допомогою апробованих наукою і практикою прийомів та способів подолання невизначеності розуміння Конституції України і законів України у формі нормативної чи казуальної інтерпретації з метою забезпечення консттуційної законності та конституційного правопорядку.

Тлумачення конституції об'єктивно необхідно з кількох причин. По-перше, воно є стадією реалізації конституційних норм. По-друге, конституція як особливий нормативно-правовий документ розрахована на тривале і стабільне функціонування.

У літературі з конституційного права, серед наукової громадськості, політичної еліти існувало й існує неоднозначне ставлення до факту наділення органів конституційної юрисдикції правом офіційно тлумачити Конституцію України і закони України.

Незважаючи на те, що питання щодо тлумачення Конституції України та законів України вирішено однозначно, оскільки стаття 150 Конституції України та стаття 13 Закону України «Про Конституційний Суд України» однозначно встановлюють, що офіційне тлумачення Конституції України та законів України належить до повноважень Конституційного Суду України, проблема тлумачення Конституції України і законів України продовжує непокоїти багатьох народних депутатів України.

У сучасному цивілізованому світі, зокрема в Європі, тлумачення конституції є прорегативою конституційних судів, а у країнах, де таких судів немає, питання конституційного контролю вирішують суди загальної юрисдикції. Право тлумачення законів в окремих країнах Європи закріплено за парламентами. Але якщо при цьому виникає спір, то він вирішується в судовому порядку. А надто, якщо спір виникає, наприклад, між законодавчим та виконавчим органами. Адже законодавча влада має власні засоби впливу за умови, на її думку, неправильного розтлумачення якогось терміну або неправильного його тлумачення певним органом. До цих засобів впливу належать внесення змін до того чи іншго закону, запровадження нових термінів, зрозумілих для тих, хто застосовує, та ін..

Варто, однак, зауважити, що в багатьох країнах СНД та Балтії тлумачення конституції та законів входить до компетенції парламентів.

Закріплення за Конституційним Судом України права офіційного тлумачення Конституції України, на наш погляд, цілком виправдане, оскільки відповідає реалізації конституційного принципу поділу влади і світовій практиці конституціоналізму.

Тлумачення Конституції України і законів України не є прикладом достеменного слідування конституції. Ідеї монопольного тумачення конституції і законів тільки парламентом, на думку багатьох вчених-юристів і практиків, не бездоганна з позиції як теорії, так і світового конституційного досвіду, які свідчать, що надання спеціальним органом конституційної юрисдикції права офіційно і обов'язково тлумачити конституцію грунтується насамперед на принципі: «Ніхто не може бути суддею у власному домі». Воно виправдане й тоді, коли конституція приймається не парламентом, а іншими органами (на референдумі, установчих зборах), оскільки судове тлумачення завжди має перевагу над тлумаченням, здійснюваним політичним органом, зокрема парламентом.

Безумовно, парламент може тлумачити прийняту ним конституцію. Проте таке тлумачення не буде обов'язковим.

Конституційне тлумачення є особливим видом діяльності Конституційного Суду України, що спрямований на охорону Основного Закону, прав і свобод особи, забезпечення конституційної законності, попередження правопорушеннь. Підставою виокремлення саме конституційного тлумачення є його об'єкт - Конституція України. А тому процес тлумачення Конституції України Конституційнним Судом України значно відрізняється від усіх інших видів процесуальної діяльності й регулюється окремими актами, зокрема Законом України «Про Конституцій-ний Суд Украйни» та Регламентом Конституційного Суду України.

Безумовно право тлумачити Конституцію України і закони України залишається за судами загальної юрисдикції. Адже розглядаючи конкретну справу, судді з'ясовують для себе норми Конституції і поточного законодавства і на цій основі приймають рішення.

При цьому знову зауважимо, що згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 1 листопада 1996 р. у випадку невизначеності щодо питання, чи відповідає Конституції України закон, який застосовується чи який належить застосувати в конкретній справі, суд на прохання учасників процесу чи з власної ініціативи призупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою постановою до Верховного Суду України. Таке рішення може прийняти суд першої, касаційної чи наглядової інстанції на будь-якій стадії розгляду справи. Верховний Суд України, у свою чергу, як суб'єкт права на конституційне подання з питань офіційного тлумачення Конституції України та законів України, може звернутися до Конституційного Суду України за висновком щодо відповідності Конституції законів чи інших нормативно-правових актів. Мало того, відповідно до статті 83 Закону України «Про Конституційний Суд України» у разі виникнення у процесі загального судочинства спору щодо конституційності норми закону, яка застосовується судом, провадження у справі призупиняється. За таких умов відкривається конституційне провадження у справі, і справа розглядається Конституційним Судом України невідкладно.

Зважаючи на функціонування судів загальної юрисдикції в аспекті тлумачення конституційних норм, доходимо такого висновку:

· тлумачення ними Конституції України у процесі судової діяльності є необхідним елементом їх роботи із забезпечення прав і свобод особи, стабільності конституційного ладу України, законності;

· Верховний Суд України узагальнює практику застосування Конституції України і законів України при здійсненні правосуддя тмісцевими, апеляційними та прирівняними до них судами і є їх представником у Конституційному Суді України;

· тлумачення Конституції України і законів України судами загальної юрисдикції не виходить за межі казуального тлумачення, тобто стосується тільки конкретних норм відповідної справи. Таке тлумачення має обов'язковий характер щодо конкретної справи і не має сили прецеденту. Крім того, суди загальної юрисдикції не уповноважені тлумачити правові норми за межами застосування в конкретних справах.

Тлумачення Конституції України і законів України може здійснювати також науковими і навчальними юридичними установами, організаціями, окремими вченими, спеціалістами, засобами масової інформації. Але воно не має загальнообов'язкового характеру. Загальнообов'язковий характер має лише офіційне тлумачення Конституційного Суду України. Проте сам акт тлумачення Конституційним Судом України не може бути вищим від норми, яка тлумачиться, і не може змінювати її. Конституційний Суд України може тільки роз'яснювати відповідну норму з позицій правильності її розуміння.

Офіційне тлумачення, яке здійсньє Конституційний Суд України, має особливе значення і відіграє важливу роль в інтерпретаційній діяльності, оскільки:

· воно є офіційним, тобто таким, що його здійснює орган, наділений правом здійснювати саме таке тлумачення;

· воно має вищу юридичну силу порівняно з тлумаченням, здійснюваним іншими органами, установами і організаціями;

· його результати обов'язкові для всіх органів, установ і організацій, у тому числі для Конституційного Суду України;

· це тлумачення має особливу значущість для вирішення колізій і конфліктів, які виникають у конституційно-правовому полі України;

· воно має велике значення для правильного розуміння і застосування конституційних норм з урахуванням реалій, що розвиваються;

· воно відіграє особливу роль для розвитку конституційного права.

Офіційне тлумачення Конституції України і законів України Конституційним Судом України, як і будь-яка правова діяльність, здійснюється як цілісний, взаємопов'язаний процес, який передбачає певні стадії, етапи.

Стадія офіційного тлумачення Конституції України і законів України - це здійснювані Конституційним Судом України на основі законодавчих норм певні комплекси заходів встановлення і роз'яснення волі законодавця в межах відповідних процедур.

У літературі з конституційного права, конституційного правосуддя наводиться різна кількість стадій конституційного судочинства. Найчастіше виокремлюють такі стадії:

· звернення до Конституційного Суду суб'єкта права на конституційне звернення про необхідність офіційного тлумачення окремих положень Конституції України чи законів України;

· підготовка суддею Конституційного Суду України матеріалів до розгляду відповідною колегією суддів;

· розгляд колегією суддів матеріалів про необхідність офіційного тлумачення положень Конституції України і законів України і прийняття відповідної ухвали про відкриття ч відмову у відкритті конституційного провадження;

· підготовка матеріалів і їх розгляд на засіданні чи на пленарному засіданні Конституційного Суду України;

· офіційне оприлюднення рішень і висновків Конституційного Суду України.

Назви зазначених стадій подаються в різних редакціях, але їх суть не змінюється.

У самостійну стадію офіційного тлумачення Конституції України і законів України необхідно виокремити стадію попереднього вивчення конституційних подань та конституційних звернень і їх розподілу між колегіями суддів. Саме на цій стадії відбувається попередня перевірка на відповідність чи не відповідність конституційних звернень встановленим Законом України «Про Конституційний Суд України» вимогам і саме на цій стадії найчастіше керівником Секретаріату Конституційного Суду України приймається рішення про невідповідність конституційного подання, конституційного звернення вимогам, передбачиним статтями 39 і 42 зазначеного Закону.

На сучасному етапі державної розбудови, створення правової держави, забезпечення конституційної законності, роль офіційного тлумачення Конституції України і законів України посилюється. [3. ст.340]

ВИСНОВОК

Отже, в даній курсовій роботі розглядається поняття, ознаки та тлумачення Конституції України. При написанні роботи використовувалися підручники і посібники, монографії. Було охарактеризовано такий вид правової діяльності Конституційного Суду України як: тлумачення конституції, розвиток конституційних актів на території України, юридичні властивості конституції і інше.

Конституція України - особливий об'єкт офіційного тлумачення зі сторони Конституційного Суду. Орган конституційної юрисдикції здійснює тлумачення Основного Закону, керують своїми чітко виділеними цілями і конкретним призначенням, суть якого заключається в розкритті волі законодавця, «букви» закона. На практиці буває, що розглядається питання про відповідність одного закона однієї статті Конституції чи відповідності закона декільком статтям Конституції. Це означає, що одна й та сама стаття Конституції України з урахуванням випливаючих сумнівів може розкриватися в різних аспектах. [4. ст.174]

Кpiм полiтичного значення Конституцiя Укpаїни має надзвичайно велику юpидичну цiннiсть як пpавовий акт. Пеpш за все, це Основний Закон деpжави, який має найвищу юpидичну силу. Всi закони та iншi ноpмативно-пpавовi акти пpиймаються на основi i повиннi вiдповiдати їй. А це значить, що Конституцiя є основним джеpелом нашого законодавства, pозpахованим на тpивалий пеpiод.

Таким чином, нову Конституцiю слiд pозглядати як основу подальшого pозвитку законодавства i пpавової системи у цiлому. Вже пеpший аналiз її змiсту дає пiдстави зpобити висновок пpо необхiднiсть пiдготовки i виконання шиpокої пpогpами законодавчих pобiт, пов'язаних з пpийняттям абсолютно нових законiв, якi випливають iз Конституцiї, i внесенням змiн до чинних законiв. [6. ст.10]

Тлумачення правових норм об'єктивно необхідне. Це випливає перш за все із специфіки права як системи нормативної регламентації. Річ йде про такі його властивості як нормативність, загальнообов'язковсть, системність, формальна визначеність. [18. ст.360]

Для забезпечення стабільності конституційного устрою, конституційної законності особливо важливе значення має адекватне розуміння і сприйняття норм Конституції України. Цьому служить, наприклад, виданий Інститутом законодавства Верховної Ради України Коментар до Конституції України. [21]

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України. - К.,1996;

2. Годованець В.Ф. Конституційне право України: Конспект лекцій. - 2-ге вид., стереотип. - К.: МАУП, 2001. - 216 с. - Бібліогр.: с. 207-213;

3. Годованець В.Ф. Конституційне право України: Навч.посіб. - К.: МАУП, 2005. - 360 с. - Бібліогр.: с. 347-355;

4. Тодика Ю.М. Тлумачення Конституції і законів України: теорія та практика: Монографія. - Х.: Факт, 2003. - 328 с.;

5. Жданків В.А. Тлумачення конституції: теоретичні й практичні аспекти: Навч.посіб. - К.: Національна юридична академія ім.Ярослава Мудрого;

6. Стефаник В. Реалізація судами норм Конституції // Право України. - 1997. - № 8. - С.7-10;

7. Лазарев В.В. Толкование права // Проблемы общей теории права и государства. Учебник для вузов. Под общей ред. В.С. Нерсесянца. М., 1999; Черданцев А.Ф. Толкование права // Общая теория государства и права:Академический курс.В 2 т. Том 2.; Теория права. М., 1998; Осипов А.В. Указ. соч. c. 440--458;

8. Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм. М., 1960. С, 488;

9. Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права;

10. Загальна теорія держави і права // За ред. В.В.Копейчикова. К., 1997;

11. Баглай М.В., Туманов В.А. Мала енциклопедія конституційного права, М., 1995;

12. Конституційне (державне) право: Довідник / Під ред. В.І. Лафітського, М., 1995;

13. Черданцев А.Ф. Толкование права;

14. Питолкин А.С. Толкование нормативных актов в СССР. М., 1962; Гранат Н.Л. Толкование норм права в правоприменительной деятельности органов внутренних дел. М., 1991;

15. Шабуров А.С. Указ. соч.; Сырых В.М. Теория государства и права. М., 1998;

16. Пиголкин А.С. Толкование норм права//Общая теория права. М., 1995;

17. Вопленко Н.Н. Толкование права//Общая теория права. Курс лекций. Нижний Новгород, 1993;

18. Шабуров А.С. Указ.соч.;

19. Шершеневич Г.Ф. Общая теория права;

20. Синюкова Т.В. Правосознание и правовое воспитание//Теория государства и права. Курс лекций // Под ред. Н.И.Матузова и А.В.Малько. М., 1997;

21. Коментар до Конституції України. Київ, 1996;

22. Марченко М.Н. Теория государства и права. М., 1996.

Размещено на Allbest.ru