Охорона праці на виробництві

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ІНФРАСТУКТУРИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ

УЧБОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР

Методичні рекомендації

для виконання самостійної роботи студентів

з предмета: Охорона праці

з спеціальності 5.07010502 “Технічне обслуговування і ремонт вагонів”

Київ

2011



Рекомендовано: Учбово-методичним центром

Укладачі:

Основний матеріал

Глоба О.Ф. - викладач Слов?янського технікуму залізничного транспорту.

За редакцією Зайченко О.В. методиста ІІ к. Учбово-методичного центру.

Рецензенти:

Ванзар В.М. - викладач Чернівецького транспортного коледжу;

Зінченко Г.Б. - викладач Дніпропетровського технікуму залізничного транспорту.



Зміст

Пояснювальна записка

Рекомендований тематичний план

Рекомендований план самостійної роботи студентів

Розділ 1. Правові та організаційні питання охорони праці

СРС№1: Управління охороною праці та організація охорони праці на виробництві. Нагляд і контроль за охороною праці

СРС№2: Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві

Розділ 2. Основи фізіології, гігієни праці, виробничої санітарії

СРС№3: Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення підприємств, до виробничих і допоміжних приміщень

Розділ 3. Охорона праці

СРС№4: Загальні вимоги безпеки до технологічного обладнання та процесів

СРС№5: Охорона праці при експлуатації систем під тиском

СРС№6: Охорона праці при підйомно-транспортних та навантажувально-розвантажувальних роботах

СРС№7: Електробезпека

СРС№8: Вимоги безпеки під час виконання робіт по спеціальності

Розділ 4. Пожежна безпека

СРС№9: Пожежо-вибухонебезпечність об'єкту

СРС№10: Загальні вимоги пожежної безпеки на залізничному транспорті

Список використаної літератури



Пояснювальна записка

Самостійна робота студентів виконується на основі програми та робочої навчальної програми предмета «Охорона праці», яка повинна охоплювати питання доступні для самостійного опрацювання та засвоєння студентами.

На самостійну роботу виносяться теми, що не передбачені для вивчення аудиторно. Успішне виконання самостійної роботи можливе за умови наявності у студентів певних навичок: уміння працювати з довідниковою та нормативною літературою, проведення аналізу вивченого матеріалу. Мета цієї роботи в тому, що студент повинен прочитати відповідний матеріал, творчо опрацювати, навчитися складати стислий конспект.

Успішному освоєнню сприяють різноманітні види самостійної роботи: активна робота студентів на заняттях і поза занять, ведення конспектів і самостійне конспектування заданого матеріалу, робота з різноманітною технічною та нормативною літературою, проведення екскурсій на виробництві, використання роздаткового матеріалу, плакатів, стендів, використання комп'ютера та мультимедійних програм.

Дана методична розробка спрямована на допомогу студентам, з рекомендацією літератури та інших джерел, а також викладенням питань, що виділені для самостійного вивчення.

Термін виконання самостійної роботи встановлюється викладачем.

В результаті вивчення предмету студенти повинні відповідати вимогам компетенції.

Компетенція включає знання й розуміння (теоретичне знання академічної області, здатність знати й розуміти), знання як діяти (практичне й оперативне застосування знань до конкретних ситуацій), знання як бути (цінності як невід'ємна частина способу сприйняття й життя з іншими в соціальному контексті). Предметна область у якій індивід добре обізнаний і в якій він проявляє готовність до виконання діяльності.

За результатами самостійного вивчення матеріалу, студент повинен відповідати умовам компетенції:

- уміти виконувати контроль за дотриманням технологічної і трудової дисципліни, правила хорони праці (ПФ.С.01.ЗР.О.01.01);

- техніка безпеки при обслуговуванні рефрижераторних вагонів (ПФ.С.05.ПП.Р.08.01);

- техніка безпеки при знаходженні на залізничних коліях (ПФ.С.05.ПП.Р.08.02);

- техніка безпеки при обслуговуванні енергосилового і холодильного обладнання (ПФ.С.05.ПП.Р.08.03);

- пожежна безпека (ПФ.С.05.ПП.Р.08.04);

- виробнича санітарія і особиста гігієна (ПФ.С.05.ПП.Р.08.05).



Рекомендований тематичний план

№ з/п	Найменування розділів	Всього	Кількість годин
			Аудиторні	Практичні	Самостійні
1	2	3	4	5	6
	Вступ
1	Правові та організаційні питання охорони праці	10	4	2	4
1.1	Законодавча та нормативна база України про охорону праці	2	2
1.2	Управління охороною праці та організація охорони праці на виробництві. Нагляд і контроль за охороною праці	2			2
1.3	Навчання з питань охорони праці	2	2
1.4	Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві	4		2	2
2	Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії	12	4	6	2
2.1	Основи гігієни, фізіології і психології праці	1	1
2.2	Повітря робочої зони. Заходи оздоровлення повітряного середовища	3	1	2
2.3	Виробниче освітлення.	3	1	2
2.4	Шум і вібрація. Випромінювання	3	1	2
2.5	Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення підприємств, до виробничих і допоміжних приміщень	2			2
3	Охорона праці	22	10	2	10
3.1	Засоби охорони праці	2	2
3.2	Заходи охорони праці на залізничних коліях	2	2
3.3	Загальні вимоги безпеки до технологічного обладнання та процесів	2			2
3.4	Охорона праці при експлуатації систем під тиском	2			2
3.5	Охорона праці при підйомно-транспортних та вантажно-розвантажувальних роботах	2			2
3.6.	Електробезпека	4	2		2
3.7	Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів	2
3.8	Надання першої допомоги потерпілим у разі нещасного випадку	2		2
3.9	Вимоги безпеки під час виконання робіт по спеціальності	4	4		2
4	Пожежна безпека	10	4	2	4
4.1	Основні поняття та значення пожежної безпеки	2	2
4.2	Пожежо-вибухонебезпечність об'єкту	2			2
4.3	Пожежна профілактика на виробництві	4	2	2
4.4	Загальні вимоги пожежної безпеки на залізничному транспорті	2			2
Всього	54	22	12	20



Рекомендований план самостійної роботи студентів

№ з.п.	Найменування розділу, підрозділу, теми СРС	Обсяг годин СРС за робочою програмою	Учбово-методичне забезпечення	Зміст домашніх завдань
Правові та організаційні питання охорони праці
1	Управління охороною праці та організація охорони праці на виробництві. Нагляд і контроль за охороною праці.	2	Література, методичні рекомендації	Складання конспекту, вивчення матеріалу
2	Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві	2	Література, методичні рекомендації	Складання конспекту, вивчення матеріалу
Основи фізіології, гігієни праці, виробничої санітарії
3	Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення підприємств, до виробничих і допоміжних приміщень.	2	Література, методичні рекомендації	Складання конспекту, вивчення матеріалу
Охорона праці
4	Загальні вимоги безпеки до технологічного обладнання та процесів	2	Література, методичні рекомендації	Складання конспекту, вивчення матеріалу
5	Охорона праці при експлуатації систем під тиском	2	Література, методичні рекомендації	Складання конспекту, вивчення матеріалу
6	Охорона праці при підйомно-транспортних та навантажувально-розвантажувальних роботах	2	Література, методичні рекомендації	Складання конспекту, вивчення матеріалу
7	Електробезпека	2	Література, методичні рекомендації	Складання конспекту, вивчення матеріалу
8	Вимоги безпеки під час виконання робіт по спеціальності	2	Література, методичні рекомендації	Складання конспекту, вивчення матеріалу
Пожежна безпека
9	Пожежовибухонебезпечність об?єкту	2	Література, методичні рекомендації	Складання конспекту, вивчення матеріалу
10	Загальні вимоги пожежної безпеки на залізничному транспорті	2	Література, методичні рекомендації	Складання конспекту, вивчення матеріалу



Розділ 1. Правові та організаційні питання охорони праці

СРС № 1: Управління охороною праці та організація охорони праці на виробництві. Нагляд і контроль за охороною праці

План:

1. Система управління охороною праці.

2. Органи державного управління охороною праці, їх компетенція і повноваження.

3. Планування роботи з охорони праці.

4. Органи державного нагляду за охороною праці.

5.Основні повноваження та права органів державного нагляду за охороною праці.

1. Управління охороною праці здійснюється відповідно до Закону України «Про охорону праці», чинного законодавства про працю, нормативно-правових актів з охорони праці, постанов і розпоряджень державних органів управління.

Система управління охороною праці - це підготовка, прийняття і реалізація рішень щодо здійснення правових, організаційно-технічних санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки, збереження здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності.

Управління охороною праці забезпечується виконанням таких функцій:

- організація і координація робіт в галузі охорони праці;

- планування і фінансування робіт з охорони праці;

- нагляд та контроль за станом охорони праці, функціонуванням СУОП;

- облік, аналіз і оцінка показників стану охорони праці;

- стимулювання робіт з охорони праці.

Управління охороною праці в сучасних умовах полягає в тому, що:

- держава створює законодавство в галузі охорони праці, комплекс наглядових інспекцій, до завдання яких належить забезпечення застосування прийнятих нормативно-правових актів, інфраструктуру виробничо-технічного, інформативного, наукового і фінансового забезпечення діяльності в галузі охорони праці;

- роботодавець підприємства матеріально зацікавлений в тому, щоб його працівники не травмувалися і не хворіли, тому забезпечує виконання на підприємстві вимог всіх нормативно-правових актів про охорону праці. Він повинен широко залучати працівників і уповноважених трудових колективів до управління охороною праці, пропагувати серед працівників культуру охорони здоров'я;

- кожний працівник повинен дбати про здоровий спосіб життя і праці, постійно підвищувати свій кваліфікаційний, фізичний і психологічний стан, програмувати шлях здорового довголіття, запобігання випадкам травматизму і захворювань. Він повинен негайно повідомити свого керівника про виникнення будь-якої небезпечної ситуації. Керівник не може вимагати від працівника виконання роботи до усунення причин небезпечної ситуації.

2. Органи державного управління охороною праці, їх компетенція і повноваження.

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» державне управління охороною праці в Україні здійснюють:

Кабінет Міністрів України;

Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України та Державна інспекція техногенної безпеки України;

міністерства та інші центральні Органи державної виконавчої влади;

місцева державна адміністрація, органи місцевого самоврядування;

асоціації, концерни, корпорації та інші об'єднання підприємств.

Закон містить норми прямої дії, що визначають обов'язки, права та повноваження кожного з цих органів.

Компетенція Кабінету Міністрів України в галузі охорони праці. Кабінет Міністрів України:

забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

визначає функції міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та нагляду за охороною праці;

Основні завдання, які покладаються на Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України та Державну інспекцію техногенної безпеки України:

-комплексне управління охороною праці на державному рівні;

реалізація державної політики у сфері охорони праці та виробничої безпеки, державний нагляд за додержанням вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також за проведенням робіт, пов'язаних з геологічним вивченням надр, їх охороною і використанням, переробкою мінеральної сировини;

координація робіт з профілактики травматизму невиробничого характеру;

проведення експертизи проектної документації та видача дозволів на введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, об'єктів і засобів виробництва;

Для реалізації покладених на Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України та Державну інспекцію техногенної безпеки України завдань утворюються його територіальні управління.

Повноваження міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади в галузі охорони праці:

проведення єдиної науково-технічної політики в галузі охорони праці;

розробка і реалізація комплексних заходів щодо покращення безпеки, гігієни праці і виробничого середовища в галузі;

здійснення методичного керівництва діяльністю підприємств галузі з охорони праці;

укладання з відповідними галузевими профспілками угоди з питань покращення умов і безпеки праці;

фінансування опрацювання і перегляду нормативних актів про охорону праці;

організація у встановленому порядку навчання і перевірки знань та норм охорони праці керівними працівниками і спеціалістами галузі;

створення при необхідності професійних воєнізованих аварійно-рятувальних формувань, що діють відповідно до типового положення, затвердженого Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки України та Державною інспекцією техногенної безпеки України;

здійснення внутрівідомчого контролю за станом охорони праці.

Для координації, вдосконалення роботи по охороні праці і контролю за цією роботою в центральному апараті міністерств та інших центральних органах державної виконавчої влади створюються служби охорони праці.

Повноваження місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування у галузі охорони праці. Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування у межах відповідної території:

формують за участю профспілок програми заходів з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, що мають міжгалузеве значення;

забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

організовують при необхідності регіональні аварійно-рятувальні формування;

здійснюють контроль за додержанням нормативних актів про охорону праці;

Для координації, вдосконалення роботи по охороні праці і контролю за цією роботою в центральному апараті міністерств та інших центральних органах державної виконавчої влади створюються служби охорони праці.

Повноваження місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування у галузі охорони праці. Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування у межах відповідної території:

формують за участю профспілок програми заходів з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, що мають міжгалузеве значення;

забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

організовують при необхідності регіональні аварійно-рятувальні формування;

здійснюють контроль за додержанням нормативних актів про охорону праці.

Для виконання названих функцій місцеві органи влади створюють відповідні структурні підрозділи.

Повноваження об'єднань підприємств у галузі охорони праці. Повноваження в галузі охорони праці асоціацій, корпорацій, концернів та інших об'єднань визначаються їх статутами або договорами між підприємствами, які утворили об'єднання. Для виконання делегованих об'єднанню функцій, в його апараті створюються служби охорони праці.

3. Планування роботи з охорони праці.

Функція планування, в основі якої лежить прогностичний аналіз, має вирішальне значення в системі управління охороною праці. Планування роботи з охорони праці поділяється на перспективне, поточне та оперативне.

Перспективне планування охоплює найбільш важливі, трудомісткі й довгострокові за терміном виконання заходи з охорони праці, виконання яких, як правило, вимагає сумісної роботи кількох підрозділів підприємства. Можливість виконання заходів перспективного плану повинна бути

підтверджена обґрунтованим розрахунком необхідного матеріально-технічного забезпечення і фінансових витрат із зазначенням джерел фінансування. Основною формою перспективного планування роботи з охорони праці є розроблення комплексного плану підприємства (на 3-5 років) щодо покращення стану охорони праці.

Поточне планування здійснюється у межах календарного року шляхом розроблення та включення відповідних заходів до розділу «Охорона праці» колективного договору.

Оперативне планування роботою з охорони праці здійснюється за підсумками контролю стану охорони праці в структурних підрозділах і на підприємстві в цілому або перевірок органів державного нагляду. Оперативні заходи щодо усунення виявлених недоліків зазначаються у наказі роботодавця.

4. Органи державного нагляду за охороною праці.

Державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативно-правових, актів про охорону праці здійснюють:

Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України та Державна інспекція техногенної безпеки України;

органи Головної державної інспекції з нагляду за ядерною безпекою Міністерства екології та природних ресурсів України;

органи державного пожежного нагляду Державного департаменту пожежної безпеки Міністерства внутрішніх справ України;

органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.

Кожний із вище перерахованих органів виконує функції в межах своїх повноважень, визначених положеннями про ці органи.

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про охорону праці здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування та діють відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

5. Основні повноваження та права органів державного нагляду за охороною праці.

Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці (державні інспектори) мають право:

безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтрольні підприємства для перевірки дотримання законодавства про охорону праці, одержувати від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію з даних питань;

надсилати керівникам підприємств, а також їх посадовим особам, керівникам структурних підрозділів Ради Міністрів Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів, міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади, обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків у галузі охорони праці;

зупиняти експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць і обладнання до усунення порушень вимог щодо охорони праці, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих;

притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці;

надсилати власникам, керівникам підприємств подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати в необхідних випадках матеріали органам прокуратури для притягнення їх до кримінальної відповідальності.

Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці несуть відповідальність за виконання покладених на них обов'язків згідно з законодавством.

В результаті вивчення теми студент

повинен знати і розуміти: загальні положення про управління охороною праці, основні завдання і функції, організацію управління за охороною праці; перспективне, поточне та оперативне; організацію нагляду за охороною праці; основні повноваження та права органів державного нагляду за охороною праці.

Повинен вміти: планувати роботу з охорони праці.

Контроль знань студентів:

- усна співбесіда;

- тестова перевірка.

Контрольні питання:

1. Загальні положення про управління охороною праці, основні завдання і функції.

2. Які органи здійснюють державне управління охороною праці, в чому полягають їх повноваження?

3. Як здійснюється перспективне, поточне та оперативне планування роботи з охорони праці?

4. Які органи мають право здійснювати державний нагляд за охороною праці?

5. Перелічити основні повноваження та права органів державного нагляду за охороною праці?

Література: Кобець О.В., Митрофанов В.В., Діданов В.І. Основи охорони праці на залізничному транспорті. -Київ: Дельта, 2008, стор. 35-37; 39-40.

Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. - Львів. Афіша, 2001, стор.40-41; 44-46; 60-62.

СРС №2: Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві

План:

1. Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві.

1. Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з вихованцями, учнями, студентами, курсантами, у тому числі під час виробничого навчання, практики на виділеній дільниці підприємства під керівництвом уповноважених представників навчального закладу, визначається МОН за погодження з Державної службою гірничого нагляду та промислової безпеки України та Державною інспекцією техногенної безпеки України.

Проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з працівниками під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, що не належить підприємству, здійснюється згідно з Порядком розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру.

Розслідування проводиться у разі раптового погіршення стану здоров?я працівника або особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, одержання ними поранення, травми у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання теплового удару, опіку, обмороження, у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, що призвели до втрати представником працездатності на один робочий день чи більше, або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу.

Про кожний нещасний випадок потерпілий або працівник, який його виявив, чи інша особа - свідок нещасного випадку повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до подання необхідної допомоги потерпілому.

У разі настання нещасного випадку безпосередній керівник робіт (уповноважена особа підприємства) зобов'язаний:

терміново організувати подання першої медичної допомоги потерпілому, забезпечити у разі необхідності його доставку до лікувально-профілактичного закладу;

повідомити про те, що сталося, роботодавця, керівника первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважену найманими працівниками особу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки;

зберегти до прибуття комісії з розслідування (комісії із спеціального розслідування) нещасного випадку обстановку на робочому місці та устаткування у такому стані, в якому вони були на момент нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров'ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів до недопущення подібних випадків.

Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок (крім випадків, передбачених пунктом 41 цього Порядку), зобов'язаний негайно:

1) повідомити з використанням засобів зв'язку про нещасний випадок:

робочий орган виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства за встановленою Фондом формою;

підприємство, де працює потерпілий, - якщо потерпілий є працівником іншого підприємства;

органи державної пожежної охорони за місцезнаходженням підприємства - у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі;

установу державної санітарно-ещдеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, - у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння);

2) утворити наказом комісію з розслідування нещасного випадку (далі-комісія) у складі не менше ніж три особи та організувати розслідування.

До складу комісії включаються керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова комісії), керівник структурного підрозділу підприємства, на якому стався нещасний випадок, представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства (за згодою), представник первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, інші особи.

У разі настання нещасного випадку з тяжкими наслідками, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого, до складу комісії обов'язково включається представник робочого органу Фонду за місцезнаходженням підприємства.

До складу комісії не може включатися керівник робіт, який безпосередньо відповідає за стан охорони праці на робочому місці, де стався нещасний випадок.

У разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) до складу комісії включається також представник установи державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство та робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства.

Потерпілий або особа, яка представляє його інтереси, не включається до складу комісії, але має право брати участь у її засіданнях.

Члени комісії мають право одержувати письмові та усні пояснення від роботодавця, посадових осіб та інших працівників підприємства, а також проводити опитування потерпілих та свідків нещасного випадку.

Комісія зобов'язана протягом трьох діб:

1) обстежити місце нещасного випадку, одержати пояснення потерпілого, якщо неможливо, опитати свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб;

2) визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці;

3) з?ясувати обставини і причини нещасного випадку;

4) визначити, чи пов'язаний цей випадок з виробництвом;

5) установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;

6) скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 згідно з додатком 2 у трьох примірниках (далі акт форми Н-5), а також акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 згідно з додатком 3 у шести примірниках (далі - акт форми Н-1), якщо цей нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом, або акт про нещасний випадок, не пов'язаний з виробництвом, за формою НПВ згідно з додатком 4, якщо цей нещасний випадок визнано таким, що не пов'язаний з виробництвом (далі - акт форми НПВ), і передати їх на затвердження роботодавцю;

7) у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), пов'язаного з виробництвом, крім акта форми Н-1 скласти також у чотирьох примірниках карту обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5 згідно з додатком 5 (далі - карта форми П-5).

Акти форми Н-5 і форми Н-1 (або форми НПВ) підписуються головою і всіма членами комісії.

Визначаються пов'язаними з виробництвом нещасні випадки:

1. Перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці, пов'язаному з виконанням роботи, починаючи з моменту прибуття працівника на підприємство до його відбуття, який повинен фіксуватися відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або виконання завдань роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні;

2. Підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також виконання заходів особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення;

3. Проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підприємству, або на іншому транспортному засобі, наданому роботодавцем;

4. Використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням роботодавця в установленому роботодавцем порядку;

5. Виконання дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не належать до трудових обов'язків працівника (подання необхідної допомоги іншому працівникові, дій щодо запобігання аваріям або рятування людей та майна підприємства, інших дій за розпорядженням або дорученням роботодавця);

6. Ліквідації аварії, наслідків надзвичайної ситуації техногенного і природного характеру на виробничих об'єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством;

7. Подання необхідної допомоги або рятування людей, виконання дій, пов'язаних із запобіганням нещасним випадкам з іншими особами у процесі виконання трудових обов'язків;

8. Надання підприємством шефської допомоги;

9. Прямування працівника до об'єкта (між об'єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об?єкта за дорученням роботодавця;

10. Прямування до/чи з місця відрядженні згідно з установленим завданням.

Визначаються пов'язаними з виробництвом також випадки:

раптового погіршення стану здоров'я працівника або його смерті внаслідок гострої серцево-судинної недостатності під час перебування на підземних роботах (видобування корисних копалин, будівництво, реконструкція, технічне переоснащення і капітальний ремонт шахт, рудників, копалень, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд, геологорозвідувальні роботи, які проводяться під землею) чи після виведення працівника на поверхню з ознаками гострої серцево-судинної недостатності, що підтверджено медичним висновком;

скоєння самогубства працівником плавскладу на суднах морського, річкового та рибопромислового флоту в разі перевищення обумовленого колективним договором строку перебування у рейсі або його рейсі внаслідок впливу психофізіологічних, небезпечних чи шкідливих виробничих факторів.

Нещасні випадки, пов'язані із завданням тілесних ушкоджень іншою особою, або вбивство працівника під час виконання чи у зв'язку з виконанням ним трудових (посадових) обов'язків.

Нещасні випадки, що сталися внаслідок раптового погіршення стану здоров'я працівника під час виконання ним трудових обов'язків, визначаються пов'язаними з виробництвом за умови, що погіршення стану здоров'я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком.

Розслідування та облік аварій.

Розслідування проводиться у тому разі, коли сталася:

1) аварія першої категорії, внаслідок якої:

загинуло 5 чи травмовано 10 і більше осіб;

спричинено викид отруйних, радіоактивних та небезпечних речовин за межі санітарно-захисної зони підприємства;

збільшилася концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі більш як у 10 разів;

зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об?єкта, що створило загрозу для життя і здоров?я працівників підприємства чи населення;

2) аварії другої категорії, внаслідок якої:

Загинуло до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб;

Зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об?єкта, що створило загрозу для життя і здоров?я працівників цеху, дільниці підприємства з чисельністю працюючих 100 чоловік і більше.

З метою врахування специфіки галузей, визначення переліку аварій першої чи другої категорії центральними органами виконавчої влади.

Особа - свідок аварії повинна негайно повідомити про аварію безпосереднього керівника робіт або іншу посадову особу підприємства, які зобов?язані проінформувати роботовця.

Роботодавець негайно повідомити про аварію територіальний орган Держнаглядохоронпраці, орган, до сфери управління якого належить підприємство, відповідну місцеву держадміністрацію, штаб цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій, прокуратуру за місцем виникнення аварії і відповідний профспілковий орган.

Розслідування аварії, що спричинила нещасні випадки, проводиться згідно з пунктами 3-62 цього Порядку.

Якщо з приводу розслідування аварії, що не спричинила нещасні випадки, не прийнято спеціальні рішення Кабінету Міністрів України, розслідування проводиться комісіями, що утворюються:

у разі першої категорії - наказом центрального органу виконавчої влади чи розпорядженням місцевої держадміністрації за погодженням з відповідними органами державного нагляду за охороною праці і МНС;

у разі аварії другої категорії - наказом керівника органу до сфери управління якого належить підприємство, чи розпорядженням місцевої держадміністрації за погодженням з відповідними органами державного нагляду за охороною праці і МНС.

Комісія зобов?язана протягом десяти робочих днів розслідувати обставини і причини аварії та скласти акт за формою Н-5 згідно з додатком 2. Шкода, заподіяна аварією, визначається з урахуванням відомостей про матеріальні втрати.

Роботодавець зобов?язаний проаналізувати причини аварії та розробити заходи щодо запобігання таким випадкам.

В результаті вивчення теми студент:

повинен знати і розуміти:

порядок розслідування нещасних випадків.

повинен вміти: визначати небезпечні і шкідливі фактори на заданій дільниці, організовувати розслідування нещасного випадку на виробництві.

Контрольні питання:

Розслідування та облік нещасних випадків.

Розслідування та облік аварій.

Контроль знань студентів:

- усна співбесіда;

- тестова перевірка

Література: Положення про розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001р №1094.



Розділ 2. Основи фізіології, гігієни праці, виробничої санітарії

СРС № 3: Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення підприємств, до виробничих і допоміжних приміщень

План:

1. Санітарно - захисні зони.

2. Основні вимоги до водопостачання та каналізації.

1. Санітарно - захисні зони.

Згідно з Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів підприємства, їх окремі будівлі та споруди з технологічними процесами, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними чи біологічними чинниками, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами (СЗЗ). Розмір санітарно-захисної зони визначають безпосередньо від джерел забруднення атмосферного повітря до межі житлової забудови.

Для підприємств, що є джерелами забруднення атмосфери промисловими викидами (залежно від потужності, умов здійснення технологічного процесу, кількісного та якісного складу шкідливих виділень тощо) встановлені такі розміри санітарнозахисних зон відповідно до класу шкідливості підприємств: І клас - 1000 м, II клас - 500 м, III клас - 300 м, IV клас - 100 ж, V клас - 50 м.

До І, II та III класу шкідливості належать, в основному, підприємства хімічної та металургійної промисловості, деякі підприємства з видобутку руди, виробництву будівельних матеріалів.

До IV класу, поряд з підприємствами хімічної та металургійної промисловості, належать підприємства металооброблювальної промисловості з чавунним (в кількості до 10 000 тонн/рік) та кольоровим (в кількості до 100 тонн/рік) литвом, низка підприємств з виробництва будівельних матеріалів, оброблення деревини, великі підприємства текстильної, легкої, харчової промисловості.

До V класу, крім деяких виробництв хімічної та металургійної промисловості, належать підприємства металооброблювальної промисловості з термічним обробленням без ливарних процесів, великі друкарні, меблеві фабрики.

2. Основні вимоги до водопостачання та каналізації

Виробничі приміщення повинні бути обладнані системами виробничого, протипожежного та господарсько-питтєвого водогонів, господарсько-побутовою та виробничою каналізацією. Виключення складають невеликі виробництва (з кількістю працюючих до 25 чоловік в зміну), що розміщені в районах без центральної системи водогону та каналізації.

При проектуванні систем водопостачання та каналізації необхідно впроваджувати найбільш прогресивну технологію і устаткування для підготовки та подачі води, відведення та очистки промислових стоків, забезпечувати найменшу забрудненість стічних вод, можливість утилізації та використання відходів виробництва.

Норма витрат води на пиття та побутові потреби для цехів зі значним надлишком тепла на одну людину в одну зміну повинна складати 45 л, а в інших цехах та відділеннях - 25 л.

В проходах між цехами, вестибюлях, приміщеннях для відпочинку необхідно передбачати фонтанчики чи установки з газованою водою. В гарячих цехах повинні бути передбачені місця площею 2-3 м2 для установок з охолодженою підсоленою газованою водою (5 г солі на 1 л води).

Відстань від найбільш віддаленого робочого місця до пристроїв питтєвого водопостачання не повинна перевищувати 75 м. Не допускається з'єднання мереж господарсько-питтєвого водогону з мережами спеціальних виробничих та протипожежних водогонів, що подають непиттєву воду.

Всі стічні води спускаються в міську каналізаційну мережу. Зливання в каналізаційну мережу відпрацьованих розчинів кислот, лугів, електролітів та інших хімічних речовин допускається лише після їх нейтралізації та очищення. Забороняється зливати в каналізаційну мережу толуол, ацетон, бензин, мінеральні мастила.

На дільницях шліфування, полірування та при застосуванні мокрих способів оброблення пилових матеріалів стічні води повинні надходити до системи загальної каналізації через відстійники. На окремих дільницях каналізаційних мереж необхідно розташовувати пристрої для вловлювання нафтопродуктів.

В результаті вивчення питань з теми студент:

повинен знати і розуміти: розміри санітарно-захисних зон; вимоги до водопостачання та каналізації.

повинен вміти: оцінювати класи шкідливості підприємств.

Контрольні питання:

1. Перелічіть основні санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення підприємств, до виробничих і допоміжних приміщень.

2. Перелічіть основні вимоги до виробничих будівель та споруд.

3. Перелічіть основні вимоги до водопостачання та каналізації.

Контроль знань студентів:

- усна співбесіда;

- тестова перевірка.

Література:

Кобець О.В., Митрофанов В.В., Діданов В.І. Основи охорони праці на залізничному транспорті. -Київ: Дельта, 2008, стор. 112-113.

Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. - Львів: Афіша, 2001 стор. 175-176; 178-179.



Розділ 3. Охорона праці

СРС №4: Загальні вимоги безпеки до технологічного обладнання та процесів

План:

1.Небезпечні зони машин і механізмів.

2. Безпечність технологічного процесу.

1. Небезпечні зони машин і механізмів.

Травмування працюючого можливе як від безпосереднього дотику його до джерела небезпеки, так і на деякій відстані від нього, через неприпустиме наближення.

Простір, в якому постійно діє, або періодично виникає небезпечний виробничий фактор називають небезпечною зоною.

Небезпечна зона може виникнути навколо машин, механізмів або їх частин, що рухаються чи обертаються, поблизу вантажів, які переміщуються підйомно-транспортними машинами й механізмами. Наявність небезпечної зони може бути пов'язано з небезпекою ураження електричним струмом, з можливістю травмування відлітаючих часток оброблюваного матеріалу або інструменту, з вплітанням оброблюваної деталі з захоплюючих пристроїв.

Небезпечна зона може виникнути навколо машин, механізмів або їх частин, що рухаються чи обертаються, поблизу вантажів, які переміщуються підйомно - транспортними машинами й механізмами (рис.1). Наявність небезпечної зони може бути пов'язано з небезпекою ураження електричним струмом з можливістю травмування відлітаючих часток оброблюваного матеріалу або інструменту з вилітанням оброблюваної деталі з захоплюючих пристроїв.

Особливу загрозу становить небезпечна зона, де ймовірне захоплення одягу чи волосся працівника рухомими частинами обладнання. Якщо частини машини обертаються назустріч одна одній, створюється небезпека втягування в небезпечну зону.

Небезпечна зона може виникати як усередині машини, так і поза неї, наприклад, поблизу відкритих струмопровідних частин, в навколишньому середовищі при виникненні теплових, електромагнітних і іонізуючих випромінювань, при наявності шуму і вібрації, ультразвуку, шкідливих парів, газів, пилу.

При експлуатації рухомого складу небезпека зростає під час роботи на території багатоколійних парків з різнобічним рухом, знаходження усередині колії для огляду і ремонту рухомого складу, проходу негабаритних місць», ділянок зі складним профілем колії, а також при поганій видимості, недостатній освітленості тощо.

Рис. 1 - Небезпечні зони в: 1 - зубчастій передачі; 2 - ремінні передачі; 3 - карданні передачі; 4 - вантажопідіймальний механізм; 1-3 - небезпечні зони, постійні в просторі, 4 - змінна в просторі

2. Безпечність технологічного процесу.

Найбільш дійові засоби щодо захисту робітників від виливу шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу можуть бути реалізовані при забезпеченні безпеки виробничого процесу та виробничого обладнання. Конкретний виробничий процес визначає використання певного виду обладнання. В свою чергу небезпека обладнання (наявність елементів, що рухаються, нещільностей, статичної електрики та інше), як і його безпека, багато в чому визначають небезпеку (як і безпеку) виробничого процесу в цілому.

Безпека технологічного процесу досягається: - усуненням безпосереднього контакту працюючих з хімічними продуктами (сировина, допоміжні матеріали, напівпродукти, відходи та готова продукція), що можуть шкідливо вплинути на організм працівників (відходи виробництва повинні своєчасно вивозитися і знешкоджуватися);

- заміною технологічних процесів та операцій, пов'язаних з формуванням небезпечних та шкідливих виробничих факторів, такими, за яких вказані фактори або відсутні, або характеризуються меншою інтенсивністю;

- комплексною механізацією та автоматизацією виробництва;

- застосування дистанційного керування технологічними процесами та операціями за наявності небезпечних і шкідливих виробничих факторів;

- герметизацією обладнання;

- застосуванням засобів колективного захисту працівників;

- раціональною організацією праці та відпочинку, а також зниженням важкості праці;

- своєчасною інформацією про порушення технологічного процесу, виникнення небезпечних та шкідливих виробничих факторів на окремих стадіях технологічних процесів та операцій;

- системою контролю та управління технологічними процесами, що забезпечують захист працюючих під час виникнення аварійних ситуацій та миттєве вимкнення виробничого устаткування.

Для забезпечення безпеки виробництва персонал повинен пройти навчання безпечним засобам (прийомам) роботи, правилам поведінки в аварійних ситуаціях та правильного використання засобів індивідуального захисту, а також в ряді випадків - пройти професійний відбір.

Важливо, щоб вимоги безпеки були чітко визначені в нормативно-технічній та технологічній документації і щоб стосовно всіх виробничих факторів, з якими можуть стикатися робітники, були затверджені показники безпеки - гігієнічні регламенти, методи, засоби та процедури їх обов'язкового контролю.

Як виробничі приміщення, так і виробничі (робочі, монтажні та інші) майданчики, повинні мати достатню площу та висоту, що надає можливість так розмістити обладнання, комунікації, матеріали, заготовки, напівфабрикати, щоб це не створювало небезпечних шкідливих умов, забезпечило б безпечну експлуатацію, ревізію і ремонт обладнання і комунікацій, сприяло б додержанню на робочих місцях гігієнічних нормативів факторів виробничого середовища.

В результаті вивчення питань з теми студент

повинен знати і розуміти: небезпечні зони машин і механізмів; безпечність технологічного процесу і комплексна механізація та автоматизація.

Контрольні питання:

Яким загальним вимогам безпеки повинні відповідати технологічні процеси?

2. Яким чином може досягатися безпека технологічного процесу ?

3. Загальні вимоги безпеки під час обслуговування механізмів

Контроль знань студентів:

- усна співбесіда;

- тестова перевірка

Література: Кобець О.В., Митрофанов В.В., Діданов В.І. Основи охорони праці на залізничному транспорті. -Київ: Дельта, 2008, стор. 153-154; 154-159.

Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. - Львів: Афіша, 2001 стор. 183-185.



СРС № 5: Охорона праці при експлуатації систем під тиском

План:

1.Безпека при експлуатації компресорних установок.

2. Безпека при експлуатації балонів.

Безпека при експлуатації компресорних установок.

Компресор - пристрій для стиснення і подачі повітря або будь-якого газу під тиском.

За енергетичне джерело для приведення до дії пневматичних механізмів і інструменту використовуються, як правило, стиснуте повітря.

Будова і експлуатація стаціонарних поршневих і ротаційних компресорів встановлено потужністю від 14 кВт і вище, повітропроводи і газопроводи, що працюють на повітрі й інертних газах з тиском від 2 до 400 кгс/див2. повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації стаціонарних компресорних установок, повітропроводів і газопроводів.

Для зменшення впливу вібрацій, викликаних роботою компресора, повинні дотримуватися наступних умов:

а) площадки між суміжними фундаментами компресорів повинні бути вкладними, що вільно опираються на фундаменти;

б) трубопроводи, що приєднують до машини, не повинні мати твердого кріплення до конструкцій будинків; при необхідності застосування таких кріплень повинні передбачатися відповідні пристрої, що компенсують;

в) трубопроводи, що з?єднують циліндри компресора з устаткуванням (буферні ємності, проміжні холодильники), повинні мати достатню гнучкість, що компенсує деформації.

Усі компресорні установки повинні бути забезпечені наступними контрольно-вимірювальними приладами:

а) манометрами, установлюваними після кожного ступеню стиску і на лінії нагнітання після компресора, а також на повітрозбірниках або газозбірниках; при тиску на останньому ступені стиску 300 кгс/див2 і вище повинні встановлюватися два манометри;

б) термометрами або іншими датчиками для вказівки температури стисненого повітря або газу, установлюваними на кожному ступені компресора, після проміжних і кінцевих холодильників, а також на зливі води. Замір температури повинен проводитися стаціонарним ртутним (у металевому кожусі) або електричними термометрами з самописними приладами. Застосування переносних ртутних термометрів для постійного (регулярного) виміру температур забороняється;

в) приладами для виміру тиску і температури масла, що надходить для змащення механізму руху.

Під час роботи компресорної установки обслуговуючий персонал зобов'язаний контролювати:

а) тиск і температуру стисненого газу після кожного ступеню стиску;

б) температуру стисненого газу після холодильників;

в) безперервність надходження в компресори і холодильники охолоджувальної води;

г) температуру охолоджувальної води, що надходить і виходить із системи охолодження;

д) тиск і температуру масла в системі змащення;

є) струм статора, а при синхронному електроприводі - струм ротора електродвигуна;

ж) правильність дії лубрикаторів і рівень масла в них. Показання приладів через встановлені інструкцією проміжки часу, але не рідше чим через дві години повинні записуватися в журнал обліку роботи компресора.

Журнал роботи повинен перевірятися і підписуватися щодоби особою, відповідальною за безпечну експлуатацію компресорної установки.

2. Безпека при експлуатації балонів.

Балон - закрита металева посудина для зберігання і транспортування певного виду газу:

стиснутого (повітря, кисень, азот, водень тощо);

зрідженого (аміак, бутан, пропан хлор тощо);

розчинного (ацетилен).

Вимоги до побудови, технічного огляду і експлуатації балонів є відповідно до Правил будови і безпечної експлуатації посуд, що працюють під тиском.

Основними причинами вибухів балонів з газами являються: перегрів балонів, несправність запобіжних пристроїв, удари посудини під час неправильного транспортування або пересування, наповнення балонів газом, для яких вони не призначені, заповнення понад встановленої норми, забруднення вентилів мастилами тощо.

На верхній частині кожного балона мають бути розбірливо шляхом клеймування нанесені такі дані: товарний знак заводу-виробника, клеймо ВТК (ОТК) цього заводу, номер балона, фактична вага порожнього балона (кг), дата виготовлення, рік наступного огляду, робочий і пробний тиск, місткість.

Верхня частина балону має горловину, де за допомогою різьблення встановлюється запірний вентиль з боковим випускним штуцером. У неробочому стані на штуцер нагвинчують заглушку. Для захисту вентиля від пошкоджень на балон встановлюють (нагвинчують) металевий чи пластмасовий ковпак.

У балонів для горючих газів бокові штуцери вентилів мають ліву різьбу, а балонів для негорючих газів - праву різьбу.

Зовнішня поверхня балона фарбується умовними розпізнавальними кольорами.

Назва газу	Колір балону	Напис	Колір напису
Аміак	Жовтий	Аміак	Чорний
Ацетилен	Білий	Ацетилен	Червоний
Водень	Темно-зелений	Водень	Червоний
Вуглекислота	Чорний	Вуглекислота	Жовтий
Кисень	Блакитний	Кисень	Чорний
Повітря	Чорний	Стиснуте повітря	Білий
Горючі гази	Червоний	Назва газу (наприклад, метан)	Білий
Негорючі гази	Чорний	Назва газу (наприклад, азот)	Жовтий
Фреон	Алюмінієвий	Фреон	Чорний

Балони, які знаходяться в експлуатації, підлягають технічному огляду. Правилами встановлені такі терміни періодичного тех. огляду балонів:

балони, які наповнені газами, що не викликають корозію кисень, азот, вуглекислота тощо), перевіряються не рідше 1 разу на 5 років;

балони з газами, які викликають корозію (хлор, фосген, сірководень тощо), а також встановлені на автомобілях як витратні ємності для зріджених і стиснутих газів перевіряються не рідше 1 разу на 2 роки.

Забороняється експлуатувати балони, у яких скінчився термін періодичного огляду, відсутності встановлені клейма, несправні вентилі, пошкоджений корпус, забарвлення і написи не відповідають вимогам.

В результаті вивчення питань з теми студент:

повинен знати і розуміти: якими контрольно-вимірювальними приладами повинні бути забезпечені компресорні установки; вимоги до побудови, технічного огляду і експлуатації балонів,

повинен вміти: розпізнавати забарвлення балонів з газами.

Контрольні питання:

Що таке компресор.

Якими контрольно-вимірювальними приладами повинні бути забезпечені компресорні установки.

Для чого призначений балон.

Розпізнавальне забарвлення балонів.

Контроль знань студентів:

- усна співбесіда;

- тестова перевірка

Література: Кобець О.В., Митрофанов В.В., Діданов В.І. Основи охорони праці на залізничному транспорті. -Київ: Дельта, 2008, стор. 201-207.

СРС № 6: Охорона праці при підйомно-транспортних та навантажувально-розвантажувальних роботах

План:

1. Безпека виконання робіт.

2. Безпека внутрішньозаводського транспорту.

3. Безпека внутрішньоцехового транспорту.

1. Для забезпечення безпечного проведення робіт вантажопідйомними кранами мають бути розроблені та затверджені підприємством (організацією), що здійснює ці роботи, ПВР на виконання цих робіт, технологічні карти складування вантажів, навантаження і розвантаження рухомого складу, з якими ознайомлені (під підпис) працівник, відповідальний за безпечне проведення робіт вантажопідйомними кранами, машиністи кранів і стропальники.