Охорона праці - основні положення, зміст і завдання

2

ОХОРОНА ПРАЦІ - ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ, ЗМІСТ І ЗАВДАННЯ

За даними Міжнародного бюро праці, на земній кулі кожні три хвилини внаслідок нещасного випадку гине один робітник. Щосекунди четверо дістають травму. Травматизм - основна причина смерті людей до сорока одного року. Це є прямим наслідком науково-технічної революції, в результаті якої, виявляється, небезпека від техніки зростає швидше, ніж способи захисту від неї.

Дослідження показують, що 60-80% нещасних випадків трапляються нині з вини самого потерпілого. І це зрозуміло: людина не народжується з повагою до правил техніки безпеки. Тому керівник мусить не лише мати міцні знання в галузі охорони праці, але й уміти прищепити інтерес до виконання норм і правил, до творчого розв'язання проблем поліпшення умов праці на виробництві своїм підлеглим.

Характер і стан умов праці залежать зрештою від виробничих відносин, що панують у суспільстві, від визначеного ними становища трудящого в суспільному виробництві.

Для кращого розуміння суті охорони праці як навчальної дисципліни розглянемо її три складові частини:

охорона праці як соціальне-політична дисципліна;

охорона праці як прикладна наукова дисципліна;

охорона праці як нормативна дисципліна.

Перша складова за своєю суттю є соціальною категорією; її проблеми займають гідне місце у працях вчених політиків та керівників різного рівня, опрацьованих і прийнятих за їхньою ініціативою документах, де подано зразок глибокого вивчення і вирішення питань, що мають безпосереднє відношення до охорони праці.

Розглядаючи другу складову частину як прикладну наукову дисципліну зауважимо, що охорона праці виникла на базі розробок учених. Ще в 1742 р. М.В. Ломоносов (1711-1765) вивчав питання охорони праці в гірничій промисловості. Він створив теорію природного провітрювання шахт, розробив систему захисту від розрядів блискавки, практичні рекомендації щодо безпеки праці в шахтах.

Російський фізіолог І.М. Сеченов (1829-1905) науково обґрунтував фізіологічний критерій тривалості робочого дня.

Значний внесок у розвиток охорони праці зробили академіки: І.П. Павлов (1849-1936) - вивчав зв'язки між зовнішнім середовищем і вищою нервовою діяльністю людини; М.Д. Зелінський (1861 - 1953) - винайшов протигаз; С.І. Вавілов (1891-1951) - відкрив люмінесцентне освітлення; О.О. Скочинський (1874-1960) - створив прилади для контролю концентрації шкідливих речовин у повітрі; Є.О. Патон (1870-1953) - винайшов спосіб автоматичного електрозварювання.

Істотний внесок в охорону праці зробили вчені-гігієністи; Ф.Ф. Ерісман (1842-1915) - вивчав умови праці у промисловості; В.В. Левицький (1867-1936) - аналізував причини професійних захворювань, процеси стомлювання та ін.

У нашій країні та за її межами відомі праці радянських учених: академіка АМН Л.І. Медведя, академіка Б. Є. Патона, професора, спеціаліста в галузі профілактики шумової та вібраційної хвороби Є.Ц. Андрєєвої-Галаніної, багатьох інших.

Разом з тим, виробничий травматизм, особливо в металургії, знижується дуже повільно.

Розглядаючи третій вимір і виходячи із загальних вимог про охорону праці як нормативної науки, міністерства й відомства розробляють конкретні заходи для оздоровчих і безпечних умов праці, для профілактики виробничого травматизму і професійних захворювань. Ці заходи визначаються спеціальними правилами з техніки безпеки, санітарними нормами, будівельними нормами і правилами, виробничими інструкціями та іншими документами. Залежно від масштабу застосування ці правила й норми поділяють на міждержавні стандарти системи стандартів безпеки праці (ГОСТ ССБП), міжгалузеві (ДНАОП - Державні нормативні акти охорони праці), галузеві (НАОП - Нормативні акти охорони праці), Державні стандарти України з питань безпеки праці (ДСТУ), нормативні документи з охорони праці в галузі будівництва. Всі ці документи включено до реєстру ДНАОП, який містить 2631 нормативний акт, втому числі 234 міжгалузевих і 204 галузевих, 344 міждержавних (ГОСТ ССБП) і 39 ДСТУ, 697 правил, 94 норми, 200 положень і статутів, 327 інструкцій, 162 керівництва або вказівок, вимог, рекомендацій, 15 технічних умов безпеки, 49 переліків та інших нормативних актів.

У міждержавному стандарті системи стандартів безпеки праці (ССБП), якому в міжнародній класифікації стандартів присвоєно 12-й клас, встановлено таку структуру позначення стандартів ССБП: перші дві цифри - клас стандарту, третя цифра - код групи, четверта, п'ята й шоста цифри - порядковий номер у групі, останні дві цифри - рік реєстрації.

ССБП підпорядкована певній ієрархії. До першої групи ввійшли основоположні державні стандарти, в яких установлено структуру системи, викладено методи класифікації несприятливих впливів на виробництво, наведено поняття й терміни, що використовуються в галузі охорони праці. Дальші групи стандартів містять вимоги з точки зору безпеки щодо спільних для багатьох виробництв факторів (шум, вібрація запиленість і т. н), устаткування й технологічних процесів. Завершують систему стандарти на засоби і заходи щодо захисту працюючих: колективні (огородження, вентиляція тощо) й індивідуальні (спецвзуття, захисні окуляри і т. ін).

Державні нормативні акти охорони праці, які діляться на міжгалузеві ДНАОП і галузеві - НАОП, кодуються наступним чином:

Шифри державних органів України

0.0 - Державний комітет з нагляду за охороною праці (Департамент Міністерства надзвичайних ситуацій (МНС))

0.01 - Пожежна безпека (Міністерство внутрішніх справ (МВС))

0.02 - Безпека руху (МВС)

0.03 - Міністерство охорони здоров'я

0.04 - Державний комітет з нагляду в атомній та радіаційній промисловості

0.05 - Міністерство праці та соціальної політики

0.06 - Держстандарт

0.07 - Мінбудархітектура

Деякі групи галузей і підгалузей у класифікаторі України:

1.0.0 - Промисловість

2.0.00 - Сільське господарство

3.0.00 - Лісове господарство

4.0.00 - Рибна промисловість

1.1.10. - Електроенергетика

1.1.20 - Нафтодобувна, нафтопереробна і газова промисловість

1.2.00 - Металургія

1.2.10-Чорнаметалургія

1.2.20 - Кольорова металургія, промисловість рідкісних металів і напівпровідникових матеріалів

1.2.90 - Добування і збагачення руд та сировини

1.3.00 - Хімія і нафтохімія

1.4.00 - Машинобудування і металообробка

5.1.00 - Транспорт

5.2.00-Зв'язок

6.0.00 - Будівництво

7.0.00 - Торгівля і громадське харчування

8.0.00 - Матеріально-технічне забезпечення і збут

9.0.00 - Житлово-комунальне господарство

9.1.00 - Охорона здоров'я, фізична культура

9.2.00 - Народна освіта

9.3.00 - Культура і мистецтво

9.5.00 - Наука і наукове обслуговування

9.6,00 - Фінанси, кредит і банківська діяльність, страхування, пенсійне забезпечення

9.7.00 - Органи державного управління.

Види державних нормативних актів

1. Правила

2. Стандарти

3. Норми

4. Статути, положення

5. Інструкції, вказівки, керівництва

6. Вимоги, рекомендації

7. Технічні умови безпеки

8. Переліки та ін.

Державний реєстр нормативних актів, що діє в Україні, виданий Держнаглядохоронпраці в 1998 році, постійно поновлюється. Витяг з нього, що стосується металургії та суміжних галузей народного господарства України, наведено у Додатках.

Таким чином, предмет "Охорона праці" є прикладною технічного наукою, він нерозривно пов'язаний зі спеціальними загально технічними дисциплінами. Основні складові частини охорони праці: трудове законодавство, виробнича санітарія, техніка безпеки і протипожежна техніка.

Основні терміни й поняття охорони праці

Трудове законодавство встановлює основні трудові права й обов'язки робітників і службовців, порядок укладання колективного договору, його зміст і дію, гарантії прийому на роботу, здорові та безпечні умови праці, правила трудової дисципліни, інструктажу з техніки безпеки, виробничої санітарії, протипожежної охорони та з інших правил охорони праці, гарантії та компенсації, пільги для робітників і службовців, які поєднують роботу з навчанням, порядок розгляду трудових суперечок, участь робітників і службовців в управлінні виробництвом, нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю, інші питання.

Охорона праці - це система законодавчих актів, соціально-економічних, технічних, гігієнічних та організаційних заходів, що служать для створення безпеки, збереження здоров'я і працездатності людини у процесі праці.

Техніка безпеки являє собою систему організаційних та технічних заходів і засобів, що запобігають впливу небезпечних виробничих факторів на труд працівників.

Виробнича санітарія - система організаційних, гігієнічних і санітарно-технічних заходів і засобів, що запобігають впливу шкідливих виробничих факторів на працюючих.

До небезпечних виробничих факторів належать такі, дія яких на працюючого призводить до травми; до шкідливих виробничих факторів - такі, дія яких на працюючого викликає хворобу.

Гігієна праці - комплекс санітари о-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів для оздоровлення умов праці. До таких заходів належать створення на робочих місцях нормального повітряного середовища, освітлення, усунення шкідливого впливу вібрації та шуму, обладнання необхідних санітарне-побутових приміщень.

Колективний договір укладають щорічно на всіх підприємствах промисловості, у будівництві і транспортних організаціях. У зміст колективного договору входять двосторонні зобов'язання адміністрації та колективу трудящих щодо виконання держзамовлення, техніко-економічних показників, а також заходів поліпшення умов праці й побуту трудящих. У зв'язку з цим насамперед розробляються обов'язки адміністрації, робітників і службовців щодо охорони праці, згідно з якими керівництво підприємства (установи) зобов'язане:

* правильно організовувати працю робітників, щоб кожний робітник чи службовець працював за своїм фахом і кваліфікацією;

* закріплювати за кожним робітником чи службовцем певне робоче

місце;

* забезпечувати справність машин, верстатів та іншого устаткування;

* впроваджувати технічно обгрунтовані норми, нову техніку й технологію;

* зміцнювати трудову й виробничу дисципліну;

* дотримуватися законів і правил охорони праці.

Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

При виявленні дефектів устаткування, що представляють небезпеку для життя людей і цілісності устаткування, необхідно негайно призупинити роботи, по можливості відключити електроустаткування від електромережі (при його наявності), вжити заходів з ліквідації аварії, і про те, що трапилося, довести до відома керівника.

При небезпеці виникнення нещасного випадку вжити заходів по його попередженню. Якщо нещасний випадок відбувся, то необхідно надати долікарську медичну допомогу потерпілому, при необхідності викликати «швидку допомогу».

При виникненні пожежі негайно викликати пожежну охорону, відвести в безпечне місце людей і по можливості видалити пальні речовини, приступити до гасіння вогню первинними засобами пожежогасіння. Про пожежу повідомити керівника.

По закінченні робіт бригаду вивести з місця проведення робіт, закінчення робіт оформити підписами в наряді-допуску, який передається відповідальному керівнику робіт.

Виробничий травматизм

Травмою називається пошкодження тканин і органів людини з порушенням їх цілісності та функцій внаслідок раптового й короткочасного впливу зовнішнього фактора. Травма, яку дістав працюючий на виробництві й котра викликана недотриманням вимог безпеки праці, називається виробничою, а обставши, за яких людину травмовано в результаті впливу на неї небезпечного виробничого фактора, називаються нещасним випадком.

Виробничі травми за характером пошкоджень діляться на:

- механічні - удари, порізи, розриви тканин, переломи тощо;

- термічні - теплові удари, опіки, обмороження;

- хімічні - опіки, гостре отруєння, задуха (розлад дихання);

- електричні - опіки, розриви тканин тощо;

- променеві - пошкодження тканин, порушення діяльності кровотвірної системи тощо;

- комбіновані - одночасна дія кількох причин з різними наслідками.

Причини нещасних випадків можуть бути організаційні, технічні, санітарне-гігієнічні та психофізіологічні.

Організаційні: незадовільна організація робіт; відсутність або недоброякісне проведення інструктажу і навчання; недостатній контроль охорони праці; порушення й недотримання інструкцій з техніки безпеки; відсутність або незадовільний стан засобів індивідуального захисту.

Технічні: недосконалість технологічних процесів; конструктивні недоліки виробничого устаткування; відсутність або недостатня надійність захисних пристроїв; несправність технологічного устаткування, оснащення, підйомно-транспортних засобів, ручного механізованого інструменту.

Санітарно-гігієнічні: несприятливі метеорологічні умови; висока концентрація шкідливих речовин у повітрі робочої зони; незадовільні умови освітлення; високий рівень шуму й вібрації; шкідливі випромінювання.

Психофізіологічні: помилкові дії внаслідок високої важкості й напруги праці, підвищеної стомлюваності, зниження уваги; монотонні умови праці;

недостатня професійна підготовленість; невідповідність психофізіологічних даних працюючого виконуваній роботі або його хворобливий стан.

За панні роки на металургійних підприємствах основними при-виробничого травматизму стали організаційні. До них відносять близько 60% усіх нещасних випадків.

До основних організаційних причин належать:

- незадовільна організація робіт - 28%;

- недоліки в навчанні безпечним прийомам праці на інструктуванні -12%;

- інші - 19%.

До основних технічних причин належать:

- несправність машин, механізмів, устаткування - 9%;

- конструктивні недоліки машин, механізмів, устаткування - 5,4%;

- порушення технологічних процесів - 5,6%

Розслідування та облік нещасних випадків

Розслідуванню підлягають раптові погіршення здоров'я, поранення, травми, що призвели до втрати працівником не менш як одного робочого дня (форми по яким проводиться розслідування див. у додатках).

За висновками комісії з розслідування визначаються нещасні випадки, пов'язані з виробництвом, і складається акт за формою Н-1 (див. додатки) про нещасні випадки або гостре отруєння, що сталися з працівником під час:

- перебування на робочому місці;

- проїзду на роботу на транспорті підприємства або у відрядженні;

- прямування працівника будь-куди за дорученням роботодавця;

- природної смерті на підземних роботах;

- самогубства плавскладу.

За висновками комісії нещасні випадки не визнаються пов'язаними з виробництвом:

- через використання транспортних засобів у корисних цілях;

- внаслідок отруєння алкоголем або наркотиками;

- під час скоєння злочину;

- у разі природної смерті або самогубства.

У цих випадках складається акт за формою НТ. Якщо стався нещасний випадок, то сам потерпілий або свідок повідомляють безпосереднього керівника, який, у свою чергу, зобов'язаний:

- надати першу медичну допомогу;

- повідомити роботодавця та профспілкову організацію;

- зберегти, по можливості, обстановку.

Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок:

- повідомляє фонд соціального страхування;

- утворює комісію з розслідування і організовує її роботу.

До складу комісії включається:

1. Керівник служби охорони праці (голова).

2. Керівник структурного підрозділу.

3. Представник профспілки або уповноважений з охорони праці колективу, інші особи.

Безпосередній керівник потерпілого до комісії не включається.

При можливій інвалідності потерпілого обов'язково до складу комісії включається представник відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування (ФСС).

Потерпілий або його довірена особа має право брати участь у розслідуванні нещасного випадку.

Уразі, коли потерпілий забезпечує себе роботою самостійно і за умови добровільної сплати внесків на державне соціальне страхування, головою комісії призначається представник ФСС(до складу комісії також входять потерпілий або його довірена особа, представники держадміністрації І профспілок.

Комісія протягом 3 діб повинна:

- обстежити робоче місце, де стався нещасний випадок, опитати свідків та одержати, по можливості, пояснення;

- перевірити відповідність умов праці вимогам нормативних актів;

- з'ясувати обставини і причини нещасного випадку, визначити його зв'язок з виробництвом;

- визначити винних осіб, розробити заходи щодо запобігання подібних нещасних випадків;

- скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 (див. додатки) у 2 примірниках, а також акт за формою Н-1 або за формою НТ (див. додатки) у 6 примірниках І передати на затвердження;

у випадках виникнення гострих професійних захворювань складається також карта обліку за формою П-5 (див. додатки). До першого при мірника Н-5 додаються пояснення свідків, медичні схеми і фотографії, інші документи.

Роботодавець повинен затвердити акт за формою Н-1 або НТ протягом доби після закінчення розслідування, а якщо нещасний випадок стався за межами підприємства, то в цьому разі він повинен бути затверджений протягом доби після одержання документів.

Затверджені акти за формою Н-1 і Н-5 протягом трьох діб надсилаються:

1. Потерпілому або довіреній особі.

2. Начальнику цеху.

3. Відповідальному робочому органу ФСС.

4. Відповідальному територіальному органу Держнаглядохоронпраці.

5. Профспілковій організації потерпілого.

6. Керівникові служби охорони праці підприємства.

При професійному захворюванні копії актів Н-1 та Н-5 надсилаються також до санітарно-епідеміологічної служби.

Акти Н-1 або НТ разом з Іншими документами зберігають 45 років.

При ліквідації підприємства акти з Іншими документами передаються правонаступникові, а при відсутності останнього - державному архіву.

По закінченні періоду тимчасової непрацездатності або у разі смерті потерпілого роботодавець складає повідомлення про наслідки нещасного випадку за формою Н-2 (див. додатки) і в 10-денний термін надсилає на адресу, куди надсилався акт Н-1 або НТ.

Нещасний випадок, про який своєчасно не повідомили, або втрата працездатності від нещасного випадку настала не одразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується протягом місяця після заяви потерпілого або довіреної особи.

Якщо нещасний випадок стався з робітником іншого підприємства, то розслідується там, де стався, з участю представників свого підприємства і на облік ставиться на своєму підприємстві.

При тимчасовій роботі або за сумісництвом нещасний випадок розслідується і береться на облік на підприємстві, де виконувалась робота, але при виконанні робіт під керівництвом свого начальника - розслідується і береться на облік на своєму підприємстві.

Якщо з учнями і студентами стався нещасний випадок під час практики на підприємстві, він розслідується і береться на облік підприємством за участю представника навчального закладу. Контроль за оформленням, своєчасністю і об'єктивністю здійснюють органи управління, Держнагля-ду, ФСС. Посадова особа Держнагляду має право разом із профспілками та ФСС видавати обов'язкові для виконання роботодавцем приписи за формою Н-9 (див. додатки). У разі відмови роботодавця скласти акт за формою Н-1 питання передається на розгляд до комісії з трудових суперечок.

Спеціальне розслідування нещасного випадку

Спеціальному розслідуванню підлягають:

1. Нещасні випадку із смертельним наслідком.

2. Групові нещасні випадки.

3. Випадки смерті на підприємстві.

4. Випадки зникнення працівника під час роботи.

У цьому разі роботодавець за встановленою формою за допомогою засобів зв'язку негайно повідомляє:

1. Відповідальний територіальний орган Держнаглядохоронпраці (ДНОП).

2. Прокуратуру за місцем знаходження підприємства.

3. Виконавчу дирекцію ФСС.

4. Вищий орган управління.

5. При отруєнні - санітарно-епідеміологічну станцію.

6. Профспілкову організацію потерпілого.

7. Вищий профспілковий орган.

8. Відповідний орган з надзвичайних ситуацій.

Спеціальне розслідування організовує роботодавець, а комісію призначає і узгоджує місцевий ДНОП, до складу якої включаються:

1. Посадова особа ДНОП (голова комісії).

2. Представник ФСС.

3. Представник управління цим підприємством.

4. Представник профспілки потерпілого.

5. Представник вищої профспілки або уповноважений трудового колективу.

6. При отруєннях і професійних захворюваннях - спеціаліст санітарно-епідеміологічної станції.

7. Представники інших органів (лікарі, електрики, атомники, пожежники та ін).

Потерпілий або його довірена особа має право брати участь у розслідуванні нещасного випадку.

Якщо загинуло 2-4 особи, комісію із спеціального розслідування призначають наказом керівника ДНОП, а якщо 5-10 і більше осіб - то також керівника ДНОП - при неприйнятті спеціального рішення Кабінетом Міністрів.

Спеціальне розслідування проводиться не більше 10 днів. У разі необхідності його продовжують. За результатами спеціального розслідування складається акт за формою Н-5, а при отруєнні чи професійному захворюванні додатково - картка обліку за формою П-5, а також додаються такі документи:

1. Копія рішення Кабінету Міністрів або ДНОП про організацію спеціального розслідування.

2. Протокол огляду місця, де стався нещасний випадок.

3. Ескіз місця нещасного випадку, плани, схеми, фотознімки устаткування, обладнання тощо.

4. Протоколи рішень комісії спеціального розслідування про розподіл обов'язків між членами комісії.

5. Припис посадової особи ДНОП (якщо є).

6. Висновок експертизи.

7. Медичний висновок про причини смерті.

8. Висновок лікувально-профілактичного закладу.

9. Протокол опитувань свідків та потерпілих.

10. Копії документів про навчання потерпілих.

11. Копії приписів, виданих роботодавцеві ДНОП.

12. Витяги із законодавчих актів, які були порушені.

13. Довідка про матеріальну шкоду.

14. Копія наказу роботодавця про здійснення приписів комісії.

15. Копія акту за формою Н-1 на кожного потерпілого.

Акт спеціального розслідування підписується головою і всіма членами комісії. У разі незгоди із змістом акту член комісії у письмовій формі викладає свою окрему думку. У разі розходження думок членів комісії керівник може призначити нове розслідування або додаткову незалежну експертизу.

Роботодавець у 5-денний термін з моменту підписання акту спеціального розслідування зобов'язаний видати наказ щодо запобігання подібних випадків, а також притягнути винних у нещасному випадку до відповідальності, про що доповісти письмово органам, які брали участь у розслідуванні нещасного випадку, а також надіслати їм копії документів спеціального розслідування.

Перший примірник матеріалів спеціального розслідування залишається на підприємстві, а потерпілим або членам сім'ї надсилається акт форми Н-1 разом з копією акту спеціального розслідування.

Органи управління підприємством, де стався нещасний випадок, розробляють заходи щодо запобігання подібних випадків, а органи прокуратури надають ДНОП інформацію про порушення кримінальної справи щодо винних чи про відмову. Роботодавець на підставі актів за формою Н-1 складає звіти і проводить аналіз причин нещасного випадку за підсумками кварталу, півріччя і року. Звітність про потерпілих від нещасного випадку здійснюють органи державної статистики.

Сталеплавильне виробництво

Перелік небезпечних і шкідливих виробничих факторів у сталеплавильному виробництві визначається вживаним устаткуванням для виплавки і розливання сталі, особливостями технологічного процесу і організації виробництва. Незважаючи на велику різноманітність стале плавильного устаткування, технологічних процесів і схем виробництва сталі, небезпечні та шкідливі виробничі фактори мають неістотні відмінності. Найхарактернішими з них є розплавлений метал і шлак; рухомі машини і механізми, електричний струм, полум'я та інші термічні фактори, а також вантажі, переміщувані вантажопідйомними механізмами. Одні й ч ж виробничі фактори проявляються по-різному залежно від технологій виробничого процесу, типу виробничого устаткування і особливостей трудових операцій.

У мартенівському цеху обслуговуючий персонал постійно має справу з розплавленими металом і шлаком, причому робота ведеться в умовах інтенсивного тепловипромінювання від розплавлених металу і шлаку й від нагрітої до високої температури кладки печі. У сталеплавильних цехах число робочих місць з джерелами інфрачервоного випромінювання значно більше, ніж у доменних. До них належать: міксерне відділення, завалочний майданчик, робочий майданчик біля випускного отвору печі і жолоба, розливний майданчик, відділення підготовки стопорів і роздягання зливків. Факел полум'я, футеровка внутрішнього простору печі і поверхня розплавленого металу або шлаку, чавун, що заливається, - це джерела випромінювання, що забезпечують інтенсивність опромінення від 0,01 до 10,5 кВт/м2. Джерелом значного випромінювання є внутрішня поверхня ковшів у період підготовки їх до подальшої плавки після розливання сталі.

Крім інфрачервоного випромінювання, велика кількість тепла в сталеплавильних цехах виділяється конвекційним шляхом з великих поверхонь розсіяних джерел тепловиділень (печі, виливниці, ковші), а від гарячих газів, що виходять з робочих отворів нагрівальних агрегатів внаслідок деякого надлишку тиску в них або при продуванні.

Пилоутворення супроводжує такі основні операції технологічного процесу виплавлення сталі, як заправка подини, укосів, підсипка порогів, заливка чавуну в піч, випуск, розкислювання і розливання сталі, а також допоміжні операції: підготовка стале випускного жолоба, сталерозливних ковшів, прибирання пилу із склепіння. На характер виробничого пилу впливають склад і властивості шихтових і заправних матеріалів, палива, вогнетривів, вживаних для футерування. Процес виплавлення сталі, що супроводжується випаровуванням металу і шлаку, при подальшій конденсації є джерелом пилу дрібних фракцій. Частина пилу поступає через вікна, різні нещільності вогнетривкої кладки, елементів конструкції головок, склепіння, шлаковиків, регенераторів печі.

З робочого простору печі у виробничі приміщення може поступати окис вуглецю і інші шкідливі гази, що утворюються в процесі плавлення результаті фізико хімічних реакцій. Джерелом їх є вибивання язиків полум'я з-під заслінок вікон, при перекиданні клапанів, при відкритті вікон печі, випуску і розкислюванні сталі в ковші. Одним з джерел окису вуглецю може бути і коксівний газ, що йде на опалювання мартенівської печі.

Технологічний процес у мартенівському цеху передбачає рух електромостових кранів, завалочних машин, рух газових потоків у печі, згорання палива у форсункових пристроях форсунок, що супроводжуються шумом механічного та аеродинамічного походження. Під час виконання трудових операцій (заправка печі, завалення шихти, заливка чавуну, плавлення шихти, доведення плавки, розкислювання, легування, випуск сталі) несприятливі фактори виробничого середовища впливають на організм робітника. На етапі заправки мартенівської печі - це запорошеність повітря робочої зони, а при огляді подини печі - дія підвищених температур, трудові операції по обслуговуванню завалочної машини, а також наступні операції технологічного процесу (підсипання порогів доломітом, прогрівання шихти, заливання чавуну, доведення плавки) відбуваються в умовах запорошеності і загазованості сірчистим ангідридом, окисом вуглецю.

На шихтових дворах основну небезпеку при роботі представляють виробничі травми, пов'язані з наїздом рухомого складу на працюючих, травмуванням електромагнітами і грейферами мостових кранів, падінням рухомого лому і т.п. Потенційну небезпеку представляє вибух при неправильному поводженні з брухтом.

Продуктивність сталеплавильних цехів залежить від організації своєчасної подачі чавуну. Необхідні умови подачі рідкого чавуну до сталеплавильних агрегатів забезпечуються установкою міксера. При обслуговуванні міксера (заливання чавуну в міксер і з міксера в ківш, відкриття люка горловини, поворот міксера для зливання, зважування чавуну, спостереження за показаннями приладів, викачування шлаку, відбирання проб, прибирання робочого майданчика) робітники піддаються дії комплексу несприятливих факторів: конвекційного і променистого тепла, окису вуглецю, графітного пилу.

Джерелами інфрачервоного випромінювання є поверхні міксера і ковшів з розплавленим чавуном, струмені чавуну при заливанні в міксер і зливанні з нього. Інтенсивність інфрачервоного випромінювання на робочому майданчику міксерових залежить від відстані до джерела і може коливатися в широких межах. Мікроклімат міксерного відділення в літній час в цілому характеризується як нагріваючий, а в зимовий час - як охолоджуючий, що може бути пов'язане з відсутністю засобів, що обмежують вільне проникнення зовнішнього холодного повітря через відкриті світлові та аераційні отвори.

Під час зливання чавуну і шлаку в ківш, заливання його в міксер у повітряне середовище робочої зони виділяються гази з домішкою окису вуглецю і вуглекислого газу. При незадовільній роботі графітовловителів можливе забруднення повітряного середовища графітним пилом. Для зменшення впливу несприятливих факторів на працюючих застосовуються: механізація всіх ручних операцій, забезпечення повного видалення газу і графітного пилу ефективною витяжною механічною вентиляцією з установкою витяжного зонта в місцях пилоутворення, використання технічних пилососів при прибиранні графіту з робочих майданчиків замість здування стиснутим повітрям.

Виробничі операції на етапі завалення матеріалів у сталеплавильний агрегат, здійснювані машиністом завалочної машини, складаються з безпосереднього ведення процесу завалення, очищення порогів завалочних вікон після випуску плавки, викачування шлаку і поліровки плавки руд заправки в піч додаткових матеріалів і розкислювачів, подачі та установки в сушильні печі мульд з рудою й іншими матеріалами. Ці операції повинні здійснюватися разом з проведенням заходів щодо захисту робочого місця машиніста від теплового опромінення, уловлюванню і видаленню пилу.

Наявність у виробничому середовищі основних цехів металургійного виробництва несприятливих виробничих факторів обумовлює необхідність вдосконалення технологічного процесу, направленого на знач поліпшення умов праці. Так, повна механізація заправлення і завалення печей за допомогою спеціальних машин істотно полегшила працю сталеварів. Улаштування в пічному просвіті бункерної естакади з автоматичним набором необхідної дози зіграло велику позитивну роль у боротьбі з пило виділеннями при подачі сипких матеріалів.

Використання для ремонту печей магнезитових і хромомагнезитових вогнетривів замість шамотних і динасових більш ніж у 2 рази збільшило міжремонтний період служби печей, що в свою чергу значною мірою скоротило частоту найважчих видів ремонтних робіт. Одночасно різко зменшилася шкідливість пилу, що утворюється підчас ремонту печей, оскільки нові вогнетриви містять у 8-10 разів менше кремнезему, ніж шамот (65%) і динас (до 95%), а також значно скоротився час перебування робітників умовах підвищених температур та інтенсивного інфрачервоного опромінення в порівнянні з мартенівським виробництвом (на 25-85%). Сучасне планування сталеплавильних цехів з кущовим розташуванням печей, передбачаюче холостий просвіт після кожних двох працюючих агрегатів, дозволило значно поліпшити природне провітрювання робочих місць.

Успішно вирішена одна з найактуальніших проблем сталеплавильного виробництва - очищення технологічних і вентиляційних викидів. Сучасні великовантажні дугові печі обладнуються системою видалення основної маси запорошених газів, що утворюються безпосередньо з внутрішнього простору печі. Інші пиловиділення і тепловиділення, що поступають у виробничу атмосферу через нещільність між склепінням і корпусом печі, крізь зазори навколо електродного простору та із завантажувального вікна печі, уловлюються аспіраційними укриттями з очищенням повітря, що видаляється витяжною вентиляцією.

Цілий ряд небезпечних факторів виключений при переході на перервне розливання сталі. Використання машин безперервного литва заготівок дозволило виключити важкі операції по збірці сталерозливних поїздів (канав). Упровадження набивної футерівки сталерозливних ковшів значно полегшило працю каменярів.

Киснево-конвертерне виробництво сталі, що характеризується великою інтенсивністю технологічного процесу, є джерелом теплових виділень.

Такими джерелами є технологічне устаткування (кожух, горловина конвертера), розплавлений метал і шлак, гази, що утворюються при продуванні конвертера, робота газових пальників у котлах-утилізаторах, розплавлений метал у виливницях. Інтенсивність випромінювання на робочих місцях коливається від 350 до 10500 Вт/м2. Особливо інтенсивне теплове опромінення відбувається на робочих місцях при узятті проби, вимірюванні температури, огляді і ремонті горловини конвертера. Джерела теплових виділень обумовлюють і температуру повітря на робочих місцях. Випускання сталі і шлаку, вибивання продуктів згорання і зазора між горловиною конвертера і кесоном, викид металу і шлаку супроводжуються виділенням окису вуглецю і сірчистого газу в атмосферу на робочому майданчику біля конвертера, на майданчику над працюючим конвертером у зоні котла-утилізатора.

Конвертерні гази містять і пил. Кількість і хімічний склад пилу залежить від складу чавуну і присадок, об'єму конвертера, висоти фурми над рівнем металу, витрати і тиску кисню. Додатковими джерелами пилоутворення є перевантаження шихтових матеріалів, кладка конвертерів і сталерозливних ковшів, ламання футерівки та ін.

Безпека праці при виплавці сталі в конвертері визначається справністю завалочних пристосувань і правильністю наповнення совків у шихтовому відділенні. Операцією підвищеної небезпеки є заливання чавуну в конвертер. Щоб уникнути травмування у разі вибухів або викидів металу з конвертера в результаті попадання в нього брухту, який не відповідає технічним умовам, або наявності шлаку від попередньої плавки необхідно екранувати оглядові отвори поста управління операторів, виводити персонал з небезпечних зон.

При заливанні чавуну в конвертер присутність людей на верхніх відмітках над конвертером заборонена, оскільки є небезпека отруєння газом і одержання опіків. Операція продування конвертера передбачає суворе дотримання правил безпеки оператором центрального поста управління і узгодженість у діях з конверторником, шлаковиком та іншими робітниками конвертерного відділення.

Рівень безпеки киснево-конвертерного процесу набагато вищий від мартенівського електросталеплавильного. Це досягається автоматизацією, механізацією виробничих процесів, що скорочує час безпосереднього контакту працюючих з джерелами несприятливих виробничих факторів і вимагає від персоналу суворого дотримання технологічної дисципліни і вимог техніки безпеки. Порушення вимог призводить до того, що; протікання технологічного процесу в напівавтоматичному режимі матиме значні відхилення від нормальних по параметрах безпеки і створює умови для аварійних ситуацій.

На рівень безпеки істотно впливає склад відхідних конвертерних газів. Оскільки склад газів регулюється інтенсивністю продування, тиском газів над горловиною конвертера і продуктивністю димовідсмоктувача, то умовами порушення безпеки є відхилення від основних параметрів роботи газовідвідного тракту або технології. Особливо небезпечною є операція відбирання проб і виміру температури сталі. Вимоги безпеки передбачають здійснення цих операцій із спеціальних майданчиків, обладнаних техплозахисним екраном, при використанні засобів індивідуального захисту. Сам процес нахилу конвертера для відбирання проб металу вимагає обережності, не допускається присутність людей навпроти горловини до повного нахилу конвертера і припинення випліскувань шлаку. В електросталеплавильних цехах технологічний процес пов'язаний з використанням великих електричних і механічних потужностей. Виробниче середовище (характеризується нагріваючим мікрокліматом. Основними джерелами значних надлишків тепла є дугові електропечі, печі нагріву феросплавів ковші та виливниці, наповнені розжареним металом, нагріті поверхні технелогічного устаткування. На параметри температури повітряного середовища виробничих ділянок впливають пора року, географічне розташування підприємства, конструкції і об'єми приміщень, ступінь керованої аерації та вентиляції.

Інтенсивність теплової радіації в цеху залежить від етапу технологічного процесу, потужності електропечі, відстані від неї до робочих зон.

Виробниче середовище електросталеплавильного цеху характеризується наявністю шуму. Джерелами його є дугова електропіч, робота електромостових кранів, процеси розвантаження і завантаження завалочної корзини система газоочищення. Рівень звукового тиску залежить від стадії виплавки, дисперсності використовуваної шихти, газокисневого дуття, швидкості навантажувально-розвантажувальних робіт, кількості працюючих кранів.

До найбільш «шумонебезпечних» професій слід віднести професії сталеварів, їх підручних, розливальників, шихтувальників, машиністів електромостових кранів.

Виробничі операції в цеху при роботі дугових електропечей, а також окремих машин і механізмів (електромостових кранів, стрічково-кидкових мульдозавалочних машин) супроводжуються загальною вібрацією. Максимальні величини віброшвидкості спостерігаються на майданчику біля сталевипускного жолоба і на пульті майстра по випуску сталі, при закладенні і обробленні сталевипускного отвору, підготовці жолоба до зливання металу, його формуванні після випуску плавки.

Концентрація виробничого пилу в повітрі робочих зон зростає при заправці печі, підсипанні порогу, додаванні шлакоутворюючих компонентів і легуючих добавок, при кисневому дутті, в момент розливання сталі у виливницю. Найбільшим пиловиділенням характеризується процес розплавлення, особливо при іржавому, брудному і малогабаритному скрапі. При окисленні збільшення пиловиділення відбувається у момент активного кипіння металу і дії кисневих струменів. При відносно невеликому пилоутворенні в період рафінування воно різко зростає при випалюванні вуглецю, при добавлянні плавки.

Максимальна концентрація пилу виявляється при механізованому заправленні печі заправною машиною відцентрового типу.

Дисперсний склад пилу електросталеплавильних цехів залежить від технологічного режиму плавки, її періоду, марки сталі, що виплавляється, умов утворення аерозолів, конденсації та пори року. Взимку запорошеність збільшується. Найбільш дрібнодисперсний пил утворюється при випаровуванні заліза в зоні горіння дуги. За хімічним складом пил представлений оксидами заліза, хрому, марганцю, магнію, двоокисом кремнію, містить домішки алюмінію, титану, вольфраму, ванадію, молібдену. В період розплавлений в хімічному складі виробничого пилу переважають оксиди заліза, у відновному періоді - оксиди легуючих добавок.

Технологічний процес є джерелом інтенсивних викидів у повітря робочих зон виробничих ділянок цеху окису вуглецю, оксидів азоту, двоокису сірки, ціанідів і сполук селену.

На вміст газів у повітрі робочої зони істотно впливають кількісний і якісний склади легуючих добавок у шихті. Навіть при випуску металу в ковші і при розливанні у повітрі визначаються залишки окису вуглецю. При застосуванні сучасних ефективних засобів газоочищення на робочих місцях забезпечується склад повітря, що відповідає ГОСТам.

Характеристика виробничих ділянок сталеплавильного виробництва і перелік основних шкідливих речовин у повітрі робочої зони, що підлягають контролю згідно з «Санітарними правилами для підприємств чорної металургії», приведені в табл. ІІ.2, П. З:

Таблиця П.2. Шкідливі речовини на ділянках сталеплавильного виробництва

Виробничі ділянки	Шкідливі речовини, що містяться в повітрі
Шихтовий двір Міксерне відділення Пічний просвіт Розливний проліт Ділянка підготовки ковшів Шлакове відділення Цехи і ділянки підготовки поїздів	Пил Пил, окис вуглецю Пил, окис вуглецю Пил, окис вуглецю Пил, окис вуглецю Пил Пил

Таблиця ІІ. З. Професійні шкідливості сталеплавильного виробництва

Професія	Професійні шкідливості
Сталевари, підручні сталеварів	Пил, промениста енергія, висока температура, окис вуглецю, шум
Розливальники	Пил, промениста енергія, висока температура, окис вуглецю, шум
Каменярі	Пил, висока температура, вібрація
Машиністи розливних кранів завалочних машин	Пил, шум, вібрація, окис вуглецю, промениста енергія, висока температура
Канавники	Пил, промениста енергія, висока температура, вуглеводні
Газівники	Пил, доменний газ, окис вуглецю
Електрозварювальники	Пил, окис марганцю, двоокис заліза, азоту
Оператори	Промениста енергія

Вплив виробництва в екстремальних умовах

Перехід від фізіологічної норми до патологічних станів проходить ряд стадій, що характеризуються різним ступенем напруження, завдяки яким організм намагається пристосуватися до нових для нього умов. Організм людини дуже чутливо реагує на зміни умов навколишнього середовища. Наприклад, навіть добові і сезонні зміни зовнішнього середовища викликають закономірну перебудову рівнів функціонування і взаємозв'язків у всіх системах. Тому організм людини, що постійно зазнає в умовах металургійного виробництва різного впливу, необхідно розглядати як динамічну систему, тісно пов'язану з умовами навколишнього середовища.

У цих умовах захисні пристосовані реакції організму можуть бути від несені до трьох стадій: нормальні фізіологічні реакції, нормальні адаптаційні зміни, патофізіологічні адаптаційні процеси. Нормальна адаптація характеризується перебудовою функціональної системи за рахунок зміни її складу, а саме: за рахунок зсуву зони фізіологічних можливостей системи в зону адаптаційного фактора. Нормальна адаптація є захисною реакцією здорового організму, проте вона може в певних умовах перейти в патологічну адаптацію і стати основою для розвитку в подальшому стійких функціональних і морфологічних порушень.

Процес адаптації організму до умов виробничого середовища завершується певним результатом. Якщо діючий фактор невеликий по силі або відрізняється короткочасністю дії, то організм може зберегти задовільну адаптацію, тобто зберегти свою оптимальну настройку. У тих випадках, коли на організм впливає виробничий фактор надзвичайної сили або час його дії досить тривалий, виникає напруження регуляторних систем. При цьому відбувається мобілізація захисних пристосувань, які включаються в певній послідовності і часто можуть випереджати розвиток патологічного процесу, завдяки чому забезпечується необхідний кінцевий ефект.

У процесі адаптації звичайно відбувається пристосування організму до нових умов, оскільки функціональні системи мають пластичність за рахунок певного діапазону коливання їх елементів. У результаті цього на зміну напруженому стану функціональної системи приходить її адаптаційна перебудова. Адаптація у певних межах запобігає пошкодженню і виснаженню регуляторних механізмів, полегшує діяльність перенапружених структур і тому є раціональною реакцією організму.

Процес адаптації організму до умов виробництва характеризується певними стадіями, які в певній послідовності змінюватимуть одна одну (з дефектом і зниженням працездатності; з недостатньою здатністю до відновлення; з прихованим дефектом; із збереженням працездатності, але з потенційними порушеннями).

Спочатку гомеостатичні механізми, діючі в здоровому організмі, поступаються місцем механізмам компенсації, які вже є основою для розвитку різних порушень. Потім наступає стадія оборотних функціональних змін і лише після неї виникає пошкодження структур. У стані адаптації можна виділити три етапи: стійка адаптація, недостатня адаптація і зрив адаптації. Визначення ступеня адаптації організму в конкретних умовах його діяльності має виключно важливе значення для вирішення практичних задач забезпечення здоров'я трудящих. Проте адаптованість організму до нових умов досягається в результаті певних пошкоджень, тієї або іншої дисгармонії, в порівнянні з нормою. У ряді випадків адаптація веде до появи серйозних зсувів, що межують з певними порушеннями.

Дія перегріваючих факторів при недостатній тепловіддачі веде до затримки тепла в організмі. Цьому сприяють висока температура і вологість повітря, непроникний для вологи одяг, виражений розвиток підшкірно-жирової клітковини, будь-яке обмеження тепловиділення При легких формах перегріву організму постраждалі скаржаться на загальну кість, головний біль і запаморочення, шум у вухах, сухість у роті і спаргу, іноді нудоту і блювоту.

Затримка тепла в організмі викликає ряд змін, серед яких необхідно в першу чергу відзначити підвищення температури тіла, що свідчить про порушення терморегуляції. Перегрів звичайно наступає, якщо температура навколишнього середовища на 5 - 10°С вище за температуру тіла. Значне фізичне напруження при дії високої температури сприяє перегріву.

При короткочасному підвищенні температури тіла до 40-40,5?С у більшості випадків різких порушень функцій організму не відбувається відзначаються лише скарги на загальну слабкість і головний біль.

Разом з підвищенням температури тіла при перегріві спостерігаються виражені зсуви з боку дихання і серцево-судинної системи, частішають дихання і пульс, збільшується хвилинний об'єм крові, знижується артеріальний тиск. Різко посилюється потовиділення, внаслідок чого організм втрачає велику кількість рідини, що в свою чергу веде до згущування крові, підвищення її в'язкості. Все це створює додаткові труднощі для роботи серцево-судинної системи і різко збільшує навантаження на серце.

Перегрів пригноблюючим чином діє на стан центральної нерв системи, проте іноді можуть спостерігатися і приступи збудження.3вичайно порушується умовно-рефлекторна діяльність, відзначаються функціональні зміни з боку найважливіших органів і систем. При перегрів порушується секреторна функція майже всіх залоз травного тракту. Пригноблюються процеси всмоктування і рухова функція шлунка, глікогено утворююча функція печінки, вітамінний обмін. У організмі посилюється білковий розпад, підвищується рівень залишкового азоту крові. Кількість білків у крові збільшується за рахунок альбумінів. Нерідко з'являються патологічні елементи в сечі. При огляді осіб, що скаржаться на перегрів, відзначається підвищена температура тіла (38-39°С), гіперемія шкірних покривів. Шкіра при цьому-волога і гаряча на дотик.

Всі ці функціональні порушення в організмі звичайно швидко: ліквідовуються після припинення дії високої температури і компенсації: втраченої рідини. При вираженій і тривалій дії перегріваючих факторів моя розвиватися гострі і хронічні функціональні порушення в організмі.

Необхідно відзначити, що за одних і тих же температурних умов у різних осіб посилене потовиділення наступає неоднаково швидко і виражене в різному ступені, у зв'язку з чим здатність до пристосування неоднакова. Люди з добре розвиненою підшкірною клітковиною, а також перевтомлені переносять перегрів гірше. Процес пристосування до перегріваючих умов супроводжується пониженням окислювальних процесів і кров'яного тиску, підвищенням ефективності потовиділення, поліпшенням самопочуття і м'язової працездатності.

У результаті вираженого перегріву тіла, який викликає зміни з боку найважливіших органів і систем і в першу чергу вищих мозкових центрів, розвивається тепловий удар. Про це свідчать і патоморфологічні зміни центральної нервової системи: гіперемія головного мозку, точкові крововиливи в головному мозку. Тепловий удар є різким розладом діяльності центральної нервової системи, який супроводжується втратою свідомості, падінням кров'яного тиску, іноді судомами, порушенням дихання та ін. Такий стан настає внаслідок швидкого підвищення температури тіла.

Тепловий удар найчастіше спостерігається при фізичному навантаженні в умовах високої температури повітря. У розвитку теплового удару істотне значення мають індивідуальні особливості організму - його здатність адаптуватися до дії несприятливих факторів. До теплового удару більш схильні люди старшого віку, особи, що страждають на захворювання серця, вазомоторні розлади, ожиріння, а також зловживають алкоголем. Розвитку теплового удару звичайно передують продромальні ознаки: головний біль, слабкість, сильна спрага, різке почервоніння шкіри, підвищення температури тіла. Іноді ці продромальні явища відсутні і важкий коматозний стан виникає раптово.

При тепловому ударі спостерігаються в першу чергу розлади центральної нервової системи та інших найважливіших органів і систем. Звертають на себе увагу наступні об'єктивні дані: підвищення температури тіла - нерідко вище 40°С, гіперемія шкіри, ціаноз губ, виражена астенізация, прискорені пульс і дихання, зниження артеріального тиску. Порушення збоку центральної нервової системи і циркулярного апарату можуть проявлятися розладом мовлення, маренням, галюцинаціями, затьмаренням свідомості, розвитком коми, колапсом. Найнесприятливішими в прогностичному відношенні є випадки, при яких відзначають дуже високе підвищення температури тіла і виражені психічні розлади.

Необхідно відзначити, що іноді явища теплового удару можуть розвиватися через деякий час після перегріву. Звичайно тепловий удар після припинення перегріву закінчується одужанням. Проте у ряді випадків відновлення протікає повільно: відзначаються подальші тривалі гарячкові стани, нервово-психічні розлади. Іноді після одужання можуть спостерігатися повторні розлади з боку центральної нервової системи.

Гострий перегрів організму може протікати також і у формі судомного синдрому, розвиток якого пов'язаний, головним чином, з різким порушенням водно-сольового обміну і прогресуючим зневодненням тканин. У таких випадках разом з описаними вище проявами теплового удару на перший план виступає судомний синдром, який проявляється клонічними і тонічними судомами м'язів кінцівок і тулуба (найчастіше литок). Постраждалих непокоять різкі болі в м'язах під час судом. У виражених випадках зовнішній вигляд постраждалого різко міняється: щоки ввалюються, ніс загострений, очі оточені темними колами і западають, губи ціанотичні. Шкіра бліда, суха і холодна на дотик, тони серця глухі, пульс густий - до 100-120 ударів на хвилину, кров'яний тиск знижений. За своїм характером судоми іноді нагадують епілептичні припадки.

Потерпілого слід негайно вивести з умов, що викликають або сприяють перегріву тіла, помістити в прохолодне приміщення і зняти з нього одяг, необхідно напоїти холодною водою, чаєм або кавою. Хороший ефект дають охолоджуючі процедури: міхур з льодом на голову, шию, хребет, обгортання змоченими прохолодною водою (температура 25-26°С) і віджатими простирадлами. Різке значне загальне охолоджування застосовувати не слід.

Фізичне охолоджування досягається внутрішньовенним введенням охолоджених розчинів, промиванням шлунка і кишечника холодними розчинами, прикладанням міхурів з льодом до зони крупних судин обдуванням холодним повітрям за допомогою вентилятора. У ряді випадків наявності показань застосовуються штучне дихання, масаж серця. Особи, що перенесли тепловий удар, у подальшому повинні знаходитися під спостереженням лікаря.