Прилади і засоби пожежогасіння. Призначення, будова внутрішніх кранів і гідрантів
Нормативні витрати і запаси води для гасіння пожеж. Природні і штучні джерела водопостачання. Розташування джерел водопостачання. Експлуатація пожежних водойм, регулювання нерівномірності водоспоживання і збереження недоторканного пожежного запасу води.
Рубрика | Безопасность жизнедеятельности и охрана труда |
Вид | реферат |
Язык | украинский |
Дата добавления | 23.08.2011 |
Размер файла | 3,4 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
РЕФЕРАТ
на тему: Прилади і засоби пожежогасіння. Призначення, будова внутрішніх кранів і гідрантів
НОРМАТИВНІ ВИТРАТИ І ЗАПАСИ ВОДИ ДЛЯ ГАСІННЯ ПОЖЕЖ
Одним з основних заходів протипожежного захисту військових містечок є створення нормативного запасу води для зовнішнього пожежегасіння.
Під нормативним запасом води розуміють її обсяг у джерелах водопостачання (для протипожежних водопроводів -- витрата, л/с), достатній для гасіння пожежі протягом нормативного часу і при нормативній витраті.
Сукупність джерел водопостачання і пристроїв для забору її пожежними автомобілями і мотопомпами називають системою протипожежного водопостачання. Ці системи водопостачання підрозділяються на без водопровідні, водопровідні і комбіновані.
При без водопровідній системі для гасіння пожеж використовують природні джерела: ріки, озера і штучні (відкриті і закриті) пожежні водойми. Крім того, при можливості створюються умови для забору води пожежними автомобілями і мотопомпами в пунктах чищення і мийки машин, у дизельних електростанцій (із градирень) і в інших подібних об'єктів. При водопровідній системі вода з водопроводу відбирається через гідранти. При комбінованій системі використовують як природні, штучні джерела водопостачання, так і водопроводи. У військових містечках найбільше застосування мають комбіновані системи.
При внутрішнім пожежегасінні воду на пожежу подають від внутрішніх пожежних кранів, розташовуваних безпосередньо в будинках і спорудженнях.
ВИТРАТИ І ЗАПАСИ ВОДИ
Під витратою води для зовнішнього пожежегасіння розуміють можливість водопроводів віддавати воду через пожежні гідранти. Витрата виміряється кількістю літрів води, подаваних у секунду (л/с).
Під запасом води розуміють її обсяг (м3) у джерелах водопостачання.
Витрата і запас води для гасіння пожеж нормуються.
Для військових містечок нормативна витрата води залежить від кількості жителів, поверховості будинків і розрахункової кількості одночасних пожеж. При визначенні нормативних запасів води, крім того, враховують розрахункову тривалість пожежі, рівну 3 ч. Нормативна витрата води дана в табл. 14.1.
Таблиця 14.1
Приклад 1. Визначити нормативна витрата і запас води для гасіння пожежі в житловій зоні військового містечка з чисельністю населення 500 чіл. Городок забудований будинками в один і два поверхи.
Витрата води визначають по формулі
де Q пож-- нормативна витрата води, л/с; q-- витрата води на одну пожежу, л/с; п -- розрахункова кількість пожеж.
З табл. 14.1 q=10 л/с, а п=1. Тоді Опож. буде дорівнювати 10л/с.
Запас води визначаємо по формулі
де Wпож. -- нормативний запас води, м3; т -- розрахункова тривалість пожежі, ч.
Підставивши значення у формулу (2), одержимо
Для виробничих будинків і споруд нормативна витрата і запас води залежать від ступеня вогнестійкості й обсягу будинків, категорії виробництва по пожежній небезпеці і кількості одночасних пожеж.
Нормативна витрата води для цієї категорії будинків даний у табл. 14.2, при користуванні якої необхідно мати у виді наступні два зауваження.
1) Розрахункова кількість одночасних пожеж на виробничих підприємствах приймають у залежності від займаної ними площі: одна пожежа при площі до 150 га, два більш 150 га.
2) Для підприємств із площею території не більш 20 га і категорією виробництва по пожежній небезпеці Г и Д допускається приймати протипожежне водопостачання з водойм.
Приклад 2. Визначити нормативні витрата і запас води для основного цеху на ремонтному заводі бойової техніки. Ступінь вогнестійкості будинку цеха--III, категорія виробництва по пожежній небезпеці -- Г, обсяг цеху 8000 м3. Завод займає територію 18 га.
Витрата води визначаємо по формулі (1). З табл. 14.2 знаходимо q=15 л/с, n =1. Тоді Q пож. буде дорівнювати 15 л/с.
Запас води визначаємо по формулі (2)
Для баз і складів пального (нафтопродуктів) нормативні витрати (запаси) води визначають як на гасіння, так і на охолодження палаючого і сусідніх з ним резервуарів.
Витрата і запас води на гасіння палаючого резервуара залежать від класу пального, розрахункової кількості повітряно-пінних стовбурів (СВП) і генераторів піни (ГПС), їхньої фактичної подачі по воді і розрахунковому часі гасіння. Ці дані беруться з таблиць.
У табл. 14.3 зазначений розподіл пального на класи в залежності від температури його спалаху.
Розрахункова кількість ГПС і СВП для гасіння казематних резервуарів показане в табл. 14.4, для наземних сталевих у табл. 14.5, а для наземних горизонтальних резервуарів (цистерн)--у табл. 14.6.
Дані про фактичну подачу згаданих тут СВП і ГПС по воді приведені в табл. 14.7.
У тих випадках, коли охолодження сусідніх резервуарів не потрібно, непорушний запас води для пожежегасіння приймається з розрахунку необхідності гасіння палаючого резервуара протягом 3 ч. При необхідності охолодження сусідніх резервуарів запас води для гасіння палаючого резервуара приймається з розрахунку 1 ч.
Охолодження сусідніх резервуарів виробляється тоді, коли вони розташовані від палаючого на видаленні менш двох нормативних відстаней. Нормативна відстань між наземними вертикальними резервуарами в групі дорівнює одному діаметру найбільшого резервуара, а між горизонтальними ємностями місткістю до 100 м3-- 1 м.
Діаметр, довжина окружності і площа дзеркала сталевих вертикальних резервуарів показані в табл. 14.8.
Витрата (запас) води на охолодження резервуарів залежить від їхньої місткості, тину установки, відстаней між ними і розрахунковим часом охолодження.
Витрати води на охолодження наземних резервуарів (цистерн) прийняті наступні:
палаючого резервуара -- 0,5 л/с на 1 м довжини окружності резервуара (периметра проекції цистерни);
сусідніх резервуарів--0,2 л/с на 1 м розрахункової довжини окружності, приймаючи за розрахункову довжину 0,5 довжини окружності резервуара (периметра проекції цистерни).
Загальні витрати води на охолодження підземних резервуарів (палаючого і сусідніх з ним) наступні: для резервуарів місткістю 100--700 мз--10 л/с; місткістю 701--2000 м3 -- 20 л/с; місткістю 2001--10000 мз--30 л/с.
Розрахунковий час охолодження палаючого і сусідніх з ним резервуарів, розташованих на відстані менш двох нормативних відстаней, приймається:
для наземних резервуарів при гасінні пожеж пересувними засобами -- 6 ч;
для наземних резервуарів, обладнаних стаціонарними системами пожежегасіння,--3 ч;
для підземних резервуарів--3 ч.
При розрахунку витрати (запасу) води приймають охолодження не менш двох сусідніх з палаючим резервуаром.
Приклад 3. Визначити витрата і запас води для гасіння пожежі в наземному вертикальному резервуарі з бензином місткістю 5000 м3 за умови, що стаціонарною установкою пожежегасіння цей резервуар не обладнаний, а для гасіння застосовуються генератори піни ГПС-600.
Рішення може бути наступним.
Для визначення витрати води на гасіння досить знати фактичну подачу q генераторів піни ГПС-600 і їхня кількість.
По табл. 14.7 знаходимо, що q дорівнює 5,64 л/с, а по табл. 14.5 визначаємо п, що дорівнює 8 шт.
По формулі (1) знаходимо
Запас води на гасіння визначимо по формулі (2)
Для визначення в нашому прикладі 3 витрати води на охолодження палаючого резервуара досить знати її витрату q на 1 м довжини окружності резервуара і довжину l його окружності. По табл. 14.8 знаходимо /=71,8 м. Тоді при q =0,5 л/с по формулі
знаходимо витрату води
Запас води визначимо по формулі
де тгохол. -- розрахунковий час охолодження, рівне 6 ч.
Для визначення витрати запасу води на охолодження сусідніх резервуарів приймаємо, що охолодженню підлягають два резервуари, по своїх розмірах рівні палаючому. Тоді
При q = 0,2 л/с витрата буде
а запас води
чи
Загальна витрата води на гасіння й охолодження буде дорівнює
Загальний запас води буде дорівнює
Для баз і складів майна і техніки, розташовуваних у пожежонебезпечних районах, передбачають пристрій додаткових водойм місткістю по 50 м3 на кожні 400 м периметра зовнішнього огородження.
Нормативні витрати води на внутрішнє пожежегасіння визначають у залежності від призначення, обсягу і поверховості будинків.
Необхідність пристрою протипожежного водопроводу і витрата води на внутрішнє пожежегасіння визначаються по табл. 14.9,
ПРИРОДНІ І ШТУЧНІ ДЖЕРЕЛА ВОДОПОСТАЧАННЯ
Як природні джерела водопостачання для гасіння пожеж використовуються ріки, озера, ставки й інші водойми.
При цьому часто потрібно зміцнення берега, пристрій пожежних під'їздів (пірсів) чи прийомних колодязів, а також забезпечення місць водозабору під'їзними дорогами.
Зміцнення берега виконують шляхом пристрою кам'яного відсипання (мал. 15.1) чи палями (мал. 15.2) на ділянці довжиною 5--6 м, при цьому дно поглиблюють до 2--3 м.
Пірси (мал. 15.3) роблять на дерев'яних чи залізобетонних палях, здатних витримати навантаження пожежного автомобіля.
Прийомні колодязі (мал. 15.4) роблять у джерел з важкодоступними берегами.
При експлуатації природних джерел водопостачання необхідно особливо стежити за справністю водозабірних пристроїв: у період паводка; у період зливових дощів; у період льодоставу. Навесні рекомендується біля забірних пристроїв робити сколку льоду щоб уникнути висмикування паль льодом, що піднімається, чи руйнування кам'яної відсипки.
Узимку необхідно стежити за станом під'їздів, ополонок і колодязів. Під'їзди вчасно очищаються від снігу, а ополонки і колодязі утеплюються. Ополонка можна утеплювати шляхом
вморожуння дерев'яної бочки з утепленим дном під лід (мал. 15.5). Вмораживание бочки роблять при товщині льоду близько 10 див. При заборі води утеплювач викидають, а дно бочки вибивають.
ШТУЧНІ ДЖЕРЕЛА ВОДОПОСТАЧАННЯ
Штучні джерела водопостачання бувають відкриті і закриті. Найбільше застосування мають закриті пожежні водойми. Їх будують з монолітного і збірного залізобетону
(мал. 15.6), цегли, каменю, дерева по типових проектах місткістю 100, 200, 400 м3 і більш глибиною від 2 до 5 м. Закриті водойми обладнаються люком 4 розміром 60Х60 див із двома кришками, вентиляційною трубою, приямком 6 глибиною 0,5 м, внутрішньою сходами-драбиною 5 чи дужками на стіні.
При експлуатації пожежних водойм необхідно стежити за рівнем води в них. Поповнення водойм водою роблять з водопроводів при відстані від водойми до найближчого гідранта не більш 250 м чи підвозом її автоцистернами. У зимовий час люки водойм утеплюються, а під'їзди очищаються від снігу.
ПРОТИПОЖЕЖНІ ВОДОПРОВОДИ. ЗОВНІШНІЙ ПРОТИПОЖЕЖНИЙ ВОДОПРОВІД
гасіння пожежа водопостачання водоспоживання
Протипожежний водопровід у військових містечках, як правило, поєднується з господарсько-питним і виробничим водопроводами.
Водопроводи бувають високого і низького тиску. При водопроводах високого тиску подача води для гасіння пожеж забезпечується безпосередньо від гідрантів, при водопроводах низького з використанням пожежних автомобілів.
На складах рідкого палива при витраті води на піноутворення й охолодження резервуарів 60 л/с і більш передбачають водопроводи високого тиску, при витраті менше 60 л/с - водопроводи низького тиску чи пожежні водойми.
Водопровід (мал. 16.1) звичайно складається з водозабору /, насосної станції 2 1-го підйому, очисних споруджень (на мал. не показані), резервуарів 3 чистої води, насосної станції 4 2-го підйому, водонапірної башти 5, зовнішньої водогінної мережі 6.
Насосні станції 1-го підйому забирають воду з джерел водопостачання і подають її на очисні спорудження, якщо ж очищення води не потрібно, то в резервуари, водонапірну башту чи безпосередньо у водогінну мережу.
Резервуари чистої води служать для регулювання кількості води, подаваної очисними спорудженнями, забору води насосними станціями 2-го підйому і збереження запасів води на господарсько-питні, виробничі і протипожежні нестатки.
Насосні станції 2-го підйому служать для подачі води з резервуарів у водогінну мережу.
Водонапірні башти (мал. 16.2) служать для регулювання нерівномірності водоспоживання і збереження недоторканного пожежного запасу води.
Зовнішня водогінна мережа служить для подачі води споживачам. Водогінні мережі бувають кільцеві і тупикові. Їх прокладають уздовж доріг і проїздів. З метою добору води для гасіння пожеж водогінні мережі обладнаються пожежними гідрантами, що розміщаються в колодязях, що закриваються кришками.
Насосні станції 2-го підйому розміщають у будинках I і II ступенів вогнестійкості. У них установлюються робочі, пожежні і резервні насоси -- під затоку, тобто нижче рівня води в резервуарах. У противному випадку передбачають пристрою для затоки насосів і усмоктувальних лінії водою. Харчування насосів здійснюється від двох незалежних джерел чи енергії шляхом приєднання до двох окремих фідерів, чи установкою резервних агрегатів на електростанціях, чи установкою резервних двигунів внутрішнього згоряння в насосних станціях. При цьому в насосних станціях
допускається розміщати видаткові ємності з пальним у кількості: бензину до 250 л, дизельного палива до 500 л. Ємності встановлюють у приміщеннях, відділених від машинного залу конструкціями, що обгороджують, з межею вогнестійкості не менш 2 ч.
Установка пожежних насосів без резервних джерел енергії, а також з харчуванням їх від одного джерела допускається для військових містечок з витратою води на зовнішнє пожежегасіння до 20 л/с включно.
Приміщення насосних станцій обладнаються внутрішнім протипожежним водопроводом і телефонним зв'язком з пожежною командою.
У приміщенні насосної станції повинні бути інструкція обслуговуючому персоналу про дії при виникненні пожежі в містечку, схема обв'язки станції і схема водогінної мережі містечка.
Посадові особи пожежної команди зобов'язані проводити перевірки насосних станцій не рідше одного разу в тиждень. При перевірках установлюється:
наявність інструкції обслуговуючому персоналу про дії при виникненні пожежі в містечку і знання персоналом своїх обов'язків;
наявність і справність засобів пожежегасіння і телефонного зв'язку;
справність резервного двигуна внутрішнього згоряння і наявність палива у видаткових ємностях (де це передбачено по проекті).
Водонапірні башти будують висотою, достатньої для забезпечення необхідного напору в мережі при нижчому рівні води в її баці. Мінімальний напір у мережі повинний бути не менш 10 м на рівні поверхні землі. Баки водонапірних башт обладнають що підводять, що відводять (чи подводяще - що відводять), переливними і спускними трубопроводами. Водонапірні башти у військових містечках, як правило, обладнаються пристроєм для наповнення водою цистерн пожежних автомобілів.
Зовнішні протипожежні трубопроводи захищають від замерзання води в них.
Пожежний запас води при відсутності гарантованого поповнення її при пожежі може зберігатися в резервуарах чистої чи води в баках водонапірних башт. При цьому місткість резервуарів і баків повинна відповідати нормативній витраті води (див. табл. 14.1) на весь період гасіння пожежі протягом 3 ч.
Для попередження використання пожежного запасу води з водонапірної башти не по призначенню (на інші нестатки) передбачають електричну сигналізацію, справність роботи якої перевіряється особовим складом протипожежної охорони містечка не рідше одного разу в тиждень.
Пожежний гідрант -- це стаціонарне пристосування для добору води з зовнішніх водогінних мереж при гасінні пожеж. Найбільш розповсюдженим є підземний гідрант московського типу (мал. 16.3). Він складається зі стояка 3, клапана 5, клапанної коробки 4, штока 2, настановної голівки 7 з різьбленням і кришкою /. Клапанна коробка 4 має спусковий отвір. При високому рівні ґрунтових вод на цьому отворі встановлюють зворотний клапан 6.
Технічний стан гідрантів перевіряють без пуску (зовнішній огляд) і з пуском води. Перевірку з пуском води роблять у літню пору один раз у два місяці і перед утепленням їхній на зиму. В' перевірці беруть участь представники квартирно-експлуатаційної служби і протипожежної
охорони частини. Зовнішній огляд гідрантів роблять представники протипожежної охорони один раз у тиждень.
При температурах повітря мінус 15° С и нижче забороняється відкривати кришки колодязів з метою перевірки технічного стану гідрантів.
При відкриванні кришки колодязя гідранта і під час добору води через нього забороняється чи курити застосовувати відкритий вогонь поблизу відкритого колодязя, тому що в колодязях гідрантів можуть скопичуються різні пальні чи отрутні гази і пари.
Спуск пожежних у колодязі при перевірці гідрантів під час користування ними не допускається.
При перевірках гідрантів установлюють: наявність поблизу його спеціального покажчика місцезнаходження гідранта; наявність і справність кришки колодязя; стан під'їзду. При виявленні води в колодязі її відкачують. Результати перевірок заносять у відомість пожежного убрання. Про несправність гідрантів повідомляють у квартирно-експлуатаційну службу частини. У зимовий час кришки колодязів гідрантів утеплюють, а під'їзди до них очищають від снігу.
При подачі води на пожежу через гідранти необхідно знати можливість максимальної подачі води з ділянки водогінної мережі (водовіддачу). Орієнтована водовіддача ділянки, що харчується водою з двох напрямків, приведена в табл. 16.1. Якщо вода надходить у ділянку водогінної мережі з одного напрямку, те пропускна здатність ділянки складе 0,5 значення, зазначеного в табл. 16.1.
Пожежний стовпчик призначений для відкривання і закривання підземного пожежного гідранта і приєднання пожежних рукавів при доборі води з водогінних мереж під час пожежегасіння. Стовпчик (мал. 16.4) складається з корпуса 5 і голівки 4. Унизу корпуса мається внутрішнє різьблення для приєднання до пожежного гідранта. Голівка обладнана двома сполучними муфтовими голівками 3 для приєднання рукавів і двома вентилями 2. Відкривання гідранта здійснюється центральним ключем 6. Ключ угорі має рукоятку /, унизу -- квадратну муфту.
Блокування від гідравлічного удару забезпечується неможливістю обертання рукоятки при відкритих вентилях.
Гідравлічним ударом називається сильне підвищення тиску в рідині, викликуване різкою зміною швидкості її руху в трубопроводі. Це явище може привести до руйнування трубопроводів, колонок, рукавів і т.п.
Установка стовпчика на гідрант виробляється в наступному порядку: відкривають кришки колодязя і стояка гідранта; ставлять колонку на стояк гідранта таким чином, щоб квадратна муфта стовпчика ввійшла в з'єднання з квадратним кінцем штока 8 (див, мал. 16.3) гідранта; обертають колонку при нерухомому центральному ключі по ходу годинної стрілки до відмовлення, при цьому стовпчик повинний стояти щільно; наповняють гідрант і стовпчик водою шляхом обертання центрального ключа 6 (див. мал. 16.4) проти ходу годинної стрілки на один-два поворотів, при цьому повинний бути чутний характерний шум води; цілком повертають центральний ключ 6 (відкривають клапан гідранта); приєднують рукава; відкривають вентилі 2.
Зняття стовпчика з гідранта роблять у зворотній послідовності. Згвинчування стовпчика роблять при нерухомому центральному ключі 6.
Колонка розміщається на штатному місці в пожежному автомобілі. Технічний стан її перевіряють щодня при зміні пожежного убрання.
ВНУТРІШНІЙ ПРОТИПОЖЕЖНИЙ ВОДОПРОВІД
Внутрішній протипожежний водопровід служить для гасіння пожеж усередині будинків і споруджень. У загальновійськових будинках ці водопроводи, як правило, поєднуються з господарсько-питними чи виробничими водопроводами.
Протипожежний водопровід містить у собі введення, вимірювальні пристрої, що розводить мережу, стояки, внутрішні крани і запірна арматура (особливості систем внутрішнього водопроводу, що харчують водою автоматичні установки водяного чи пінного пожежегасіння, у даному Посібнику не розглядаються). У загальновійськовому будівництві найбільше поширення одержали системи протипожежного водопроводу з насосними установками.
Вільні напори внутрішніх пожежних кранів повинні забезпечувати одержання компактних пожежних струменів висотою, необхідної для гасіння пожежі в найвищій і вилученій частині будинку, але не менш 6 для будинків висотою до 50 м і не менш 16 м --при їхній висоті більш 50 м. Від одного стояка можна подавати не більш двох струменів одночасно. Мінімальний напір, подача в пожежних кранів приведені в табл. 16.2.
Уведення. Внутрішні мережі приєднуються до зовнішньої водогінної мережі введеннями. При дванадцятьох і більш пожежних кранах у будинку роблять не менш двох введень у нього. У цьому випадку вони приєднуються до різних ділянок зовнішньої мережі. Між уведеннями на зовнішній мережі встановлюють засувки. При наявності в будинку насосної установки введення поєднуються перед насосами з установкою засувки на сполучному трубопроводі для забезпечення подачі води кожним насосом з будь-якого введення.
Вимірювальні пристрої служать для обліку кількості і витрати води на введеннях у будинки (мал. 16.5). При наявності одного введення в чи будинок коли водомір 5 не розрахований на пропуск розрахункової витрати води на внутрішнє пожежегасіння, роблять обвідну лінію з засувкою / і насосом 2. У звичайний час засувка I знаходиться в закритому положенні і повинна бути опломбована.
Насоси служать для підвищення напору в мережі внутрішнього водопроводу. Поряд з робітниками можуть бути і резервні насоси. Забезпечення насосних установок енергією повинне бути безперебійним і здійснюється від двох джерел електроенергії. При одному джерелі електроенергії допускається установка резервних насосів із приводами від двигунів внутрішнього згоряння.
Надходження води до насоса 4 (мал. 16.6) може здійснюватися не тільки від зовнішнього водопроводу, але і
від резервуара /, при цьому подібні насоси повинні знаходитися під затокою (рівень води в резервуарі повинний бути вище рівня насоса) чи мати пристрій 6 для затоки насосів.
Напори, що розвиваються насосами, і їхня подача повинні відповідати вимогам табл. 16.2.
Пожежний запас води в резервуарах приймається з розрахунку 10-хвилинної тривалості гасіння пожежі внутрішніми пожежними кранами.
Керування установками при пожежі може здійснюватися вручну, чи дистанційно автоматично При дистанційному пуску насосів пускові кнопки встановлюють у пожежних кранів. При автоматичному керуванні передбачаються автоматичне відкривання электрозадвижек і пуск насосів. У пожежних командах при цьому одночасно з пуском насосів подаються світлові і звукові сигнали. Відключення пожежних насосів при усіх видах керування насосними установками виробляється вручну.
До перевірки насосних установок залучаються посадові особи пожежних команд, і представники квартирно-експлуатаційної служби частини. У ході перевірки встановлюють:
порядок збереження і видачі ключів від приміщення насосної установки;
наявність покажчика обвідної лінії, засувок і їхня справність;
наявність інструкції для обслуговуючого персоналу, схеми комунікацій трубопроводів і засобів пожежегасіння;
знання своїх обов'язків обслуговуючим персоналом;
справність протипожежних насосів і приводів;
обсяг води для насосних установок у чи резервуарах пристроях для затоки насосів.
При автоматичному і дистанційному керуванні насосними установками перевіряють справність засобів автоматики і сигналізації.
Внутрішні пожежні крани (мал. 16.7) встановлюють у виходів, на площадках опалювальних сходових кліток, у вестибулях, коридорах, проходах і інших найбільш доступних місцях на висоті 1,35 м над підлогою приміщення і розміщають у шафах з отворами (для провітрювання). Шафи пломбують, нумерують, на них роблять напис червоною фарбою «ПК».
Пожежні крани бувають діаметром 50 і 65 мм. Крани діаметром 50 мм застосовуються при подачі води на один струмінь до 4 л/с, а при більшій подачі -- діаметром 65 мм. Вони обладнаються рукавами довжиною 10, 15 чи 20 м і стовбурами.
В одному будинку повинні застосовуватися насадки, стовбури, рукави і крани однакового діаметра і рукава однієї довжини. У робочому стані рукав повинний бути приєднаний до крана, а стовбур до рукава.
Перевірки внутрішніх кранів бувають без пуску і з пуском води. Пуск води роблять один раз у квартал. При цьому воду зливають по спеціальному пожежному рукаві чи назовні у відповідну ємність. Перевірку без пуску води роблять один раз у тиждень. При перевірці встановлюють наявність і справність «баранчика» на вентилі, рукава, стовбура зі сприском і ущільнювальними кільцями, а також приєднання стовбура до рукава і рукава до крана.
Перевірку з пуском води роблять посадові особи пожежної команди разом із представниками квартирно-експлуатаційної служби частини. Перевірку без пуску води представники протипожежної охорони роблять самостійно.
Надійна робота кранів багато в чому залежить від справності рукавів. Для цього рукава один раз у рік піддають гідравлічному іспиту і через шістьох місяців змінюють у них складку.
РОЗТАШУВАННЯ ДЖЕРЕЛ ВОДОПОСТАЧАННЯ. РОЗТАШУВАННЯ ГІДРАНТІВ І ВОДОЙМ
Однією з умов розташування джерел водопостачання є те, що кожен будинок і спорудження повинне забезпечуватися водою не менш чим від двох джерел водопостачання. Розташування гідрантів повинне бути наступним.
На кільцевій мережі: максимальна відстань між гідрантами повинне бути не більш 100 м; видалення гідрантів від проїзної частини доріг - не більш 2,5 м, а від будинків і споруд - не більш 125 м.
На тупиковій лінії: довжина тупикової лінії з гідрантами повинна бути не більш 200 м, при більшій довжині будують водойми без обліку наявності гідрантів.
Розташування пожежних водойм на території містечка повинне забезпечувати обслуговування будинків і споруджень однією водоймою в радіусі 200 м при наявності пожежних автомобілів і 150 м при наявності пожежних мотопомп. Мінімальні відстані від водойм до будинків--10 м, до резервуарів з пальним--40 м, до сховищ (площадок) з боєприпасами -- 50 м.
Для зручності проїзду до водойм перед останніми влаштовують замощені площадки, з'єднані з дорогою і розраховані на розміщення двох пожежних автомобілів. Тупикові площадки роблять довжиною 9--10 м, шириною--6--7 м. Площадки, розміщені уздовж дороги, приймають довжиною не менш 18--20 м при ширині 3,5 м.
Смуги забезпечення водою для гасіння пожеж будинків і споруджень, розташовуваних уздовж берегів рік і озер, приймають шириною 200 м при наявності пристроїв для забору води пожежними автомобілями і під'їздів для них.
У військових містечках джерела водопостачання нумеруються і забезпечуються табличками, на яких показують: у пожежних водойм -- номер і місткість, м3, перелік відстані, що обслуговуються будинку і, до них, м; у колодязів гідрантів - номер гідранта, відстань від центра колодязя до таблички, м, діаметр, мм, вид ділянки (кільцевий, тупиковий) водогінної мережі. Таблички розміщають у водойм на стовпчиках, у колодязів гідрантів -- строго проти колодязя на стінах найближчого будинку на висоті 1,8--2,0 м. У тих випадках, коли ближче чим на 10 м від колодязя будинків немає чи виключена можливість помістити табличку на стіні будинку, неї розміщають на стовпчику,
СХЕМА РОЗТАШУВАННЯ ДОРІГ, ПОЖЕЖНИХ ВОДОЙМ І ГІДРАНТІВ
Цей графічний документ, що показує наявність доріг і під'їздів до будинків, спорудженням і джерелам водопостачання для пожежних автомобілів і ступінь забезпечення військового містечка водою для гасіння пожежі, розробляється в кожній частині як додаток до плану протипожежної охорони і використовується при плануванні заходів протипожежного захисту і розробці оперативно-тактичних документів пожежегасіння.
На схемі указуються всі будинки і спорудження з їхніми інвентарними номерами, дороги, під'їзди до будинків і джерел водопостачання, пожежні водойми і гідранти з привласненими їм номерами.
Список використаної літератури:
1. Статут внутрішньої служби ЗС України.
2. Бойовий статут пожежної охорони.
3. А.І. Чепижов “Бойові дії пожежних нарядів”, М-85
4. Пожежно-технічна підготовка М-84.
5. Наказ МО України №115-97 (Положення про пожежну охорону в ЗСУ).
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Основні положення про первинні засоби пожежогасіння на об'єктах. Вибір типу та визначення потрібної кількості вогнегасників. Окремі пожежонебезпечні виробничі установки. Рекомендації щодо розташування первинних засобів пожежогасіння на підприємстві.
лабораторная работа [22,6 K], добавлен 04.05.2015Визначення витрат води на господарсько-питні потреби. Вибір діаметрів труб, достатніх для пропуску необхідної витрати води в нормальних умовах та при пожежогасінні. Розрахунок водоводів, всмоктувальних ліній, резервуарів чистої води і пожежних гідрантів.
курсовая работа [590,7 K], добавлен 17.10.2014Вода у навколишньому середовищі. Фізіологічна потреба людини в ній. Сучасні нормативи та основні джерела водопостачання. Вода як один із головних чинників загартовування та оздоровлення. Органолептичні, хімічні та епідеміологічні показники питної води.
реферат [24,0 K], добавлен 17.11.2009Системи протипожежного водопостачання міста. Визначення розрахункових витрат для потреб міста. Гідравлічний розрахунок водопровідної мережі, водонапірної башти, резервуарів чистої води. Підбір насосів для насосної станції першого та другого підйомів.
практическая работа [154,0 K], добавлен 29.04.2010Характеристика пожежної небезпеки об’єктів. Проектування, монтаж та експлуатація автоматичних установок пожежогасіння в цеху з виробництва меблів. Вибір типу установки, методу гасіння і спонукальної системи. Розрахунки пожежного сповіщувача, сигналізаціЇ.
курсовая работа [112,3 K], добавлен 17.08.2014Природні види води, їх взаємодія з атмосферою і літосферою. Предмет вивчення гідрології. Хімічні властивості води. Вологість повітря і кількість атмосферних опадів. Симптоми зневоднення людини. Антропогенне забруднення води. Джерела забруднення води.
презентация [1,9 M], добавлен 19.09.2013Оперативно-тактична характеристика ЗАТ "ПМЗ": загальні дані про об'єкт, його внутрішня територія, протипожежне водопостачання. Оперативно-тактичні особливості будівель основних видів виробництва. Організація протипожежного захисту та розвиток пожеж.
дипломная работа [311,1 K], добавлен 23.07.2012Системи гасіння, які використовують воду. Будова та робота спринклерних і дренчерних пожежних установок. Спринклерні та дренчерні зрошувачі. Вузол управління водяної спринклерної установки. Вузол управління дренчерної установки з клапаном групової дії.
реферат [757,9 K], добавлен 01.07.2011Прилади радіаційної, хімічної розвідки і дозиметричного контролю: різновиди, принцип дії. Історія розвитку, класифікація та сучасний ринок автокранів. Види, будова і достоїнства міні-екскаваторів. Технічні характеристики та типи пожежних машин.
реферат [897,5 K], добавлен 07.10.2010Розрахунок сил та засобів для гасіння пожеж на промислових резервуарах. Забезпеченість об’єкту вогнегасними речовинами для їх охолодження. Необхідна кількість особового складу та пожежно-рятувальної техніки. Визначення загального потрібного об`єму води.
контрольная работа [265,4 K], добавлен 14.03.2012