Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Становлення господарської і культурної спадщини в Україні зріст матеріальних багатств суспільства вимагають ефективних заходів по їх збереженню від руйнівного впливу вогню.

Щорічно в Україні відбувається близько 50 тисяч пожеж на яких гине більше 2000 чоловік. Прямі і непрямі збитки від пожеж і загорянь свідчать про величезний матеріальний збиток, що несе наша держава.

Пожежа - це нещастя, що нерідко супроводжується загибеллю людей і безповоротних втрат матеріальних цінностей. Президент і Уряд України надають великого значення пожежної безпеки, вважаючи її найважливішою державною задачею. 17 грудня 1993 року Президент України підписав Закон України «Про пожежну безпеку» спрямований на поліпшення пожежної справи в країні. У нашій державі проводиться планомірна і послідовна робота з запобігання пожеж на об'єктах промисловості, сільського господарства, транспорті, у капітальному будівництві і побуті. Підвищується вимогливість до боєздатності пожежно-рятувальних підрозділів для боротьби з грізною стихією. Усе це жадає від працівників міністерства України з надзвичайних ситуацій конкретних дій, якості профілактичної й оперативної роботи в усіх ланках й сферах діяльності.

Виконуючи свій патріотичний і громадянський обов'язок, пожежні-рятівники Полтавського гарнізону МНС України виявляють самовідданість і героїзм при рятуванні людей і народного майна. Пожежно-рятувальна служба Полтавщини пройшла великий і славний шлях. Вона має в розпорядженні необхідні сили і засоби для успішного рішення покладених на неї задач. У своїй повсякденній роботі спирається на широку допомогу і підтримку керівних органів. Разом з керівниками підприємств, організацій, установ, добровільними пожежними організаціями і дружинами, пожежно-технічними комісіями, громадськими пожежними інспекторами при активній участі всього населення проводить, велику профілактичну роботу з попередження пожеж і їх гасінню, вносить свій внесок у створення матеріально-технічної бази.

Боротьба з пожежами в нашій країні - справа всенародна.

Роль вогню в історії людства переоцінити неможливо. Можна сказати що володіння вогнем, створило людську цивілізацію й просунуло її еволюцію і подальший розвиток. Однак діалектика розвитку людства така, що в багатьох випадках і по різних причинах вогонь виходив з під контролю людини, ставав некерованим і перетворювався в грізного ворога тобто «ПОЖЕЖУ».

Захист промислових підприємств від пожеж і вибухів нерозривно зв'язаний з аналізом пожежонебезпеки технологічних процесів. Без виявлення причин виникнення і поширення пожежі не можна провести якісну перевірку протипожежного стану, розслідувати пожежі і вибухи, розробити ефективний протипожежний захист промислових і сільськогосподарських об'єктів.

Якісні зміни технологій промислових об'єктів на сучасному етапі розвитку нашої країни, приводять до істотного підвищення рівня пожежної небезпеки виробництва в цілому. Цьому сприяє зношеність технологічного устаткування, що на деяких об'єктах досягає 60-90%, що збільшує імовірність виникнення пожежі.

В умовах інтенсифікації і концентрації виробництва на підприємствах зростає кількість використовуваних матеріалів: ЛЗР та ГР, металів в процесі обробки, деревини, лакофарбових, полімерних, що обумовлюють підвищену пожежну небезпеку об'єктів. Статистика показує, що у виробничих цехах щорічно відбувається до 30 пожеж, що приносять великий матеріальний збиток. Основними причинами пожеж на цих об'єктах є несправність і порушення правил експлуатації електроустаткування і технологічного устаткування, недотримання правил пожежної безпеки при проведенні вогневих робіт. Крім того, незнання пожежо- і вибухонебезпечних властивостей речовин, що обертаються у виробництві, і матеріалів, специфіки технологічних процесів виробництв збільшує імовірність виникнення пожежі.

Аналіз статистичних даних по пожежах, що відбулися на виробничих підприємствах, указує на тенденцію подальшого їхнього росту і збільшенню матеріального збитку. Це дозволяє зробити висновок про актуальність і доцільність розгляду в даній роботі питань профілактики пожеж на подібних підприємствах.

1. Оперативно-тактична характеристика ЗАТ «ПМЗ»

1.1 Загальні дані про об'єкт

Підприємство Полтавський машинобудівний завод (далі машзавод або ЗАТ «ПМЗ») розташовано в м. Полтава за адресою: вулиця Радянська №26 в районі виїзду СДПЧ-50. Маршрут прямування: від СДПЧ-50 - направо по вулиці Філатова до моста, вул. Нахімова - направо, вул. Жовтнева до вул. Радянська до машзаводу. Відстань від СДПЧ-50 до прохідної заводу складає 1,5 км. Завод охороняється об'єктовою пожежною частиною ППЧ-43.

Територія заводу займає площу 45 Га. В'їзди та виїзди на територію здійснюються з північних воріт з боку вулиці Радянська. Завод межує, з південного боку - заводом харчових концентратів, з північного боку обмежується вул. Радянська, зі сходу - автовокзалом та із заходу - по вул. Лазо, житловим масивом.

Машзавод «ПМЗ» відноситься до промислових підприємств машинобудування та металургії та спеціалізується на виробництві протипожежного обладнання, а також ремонті автотранспорту За технологічним процесом виробництва завод поділяється на цехи: механо-збірний (механозбирання), чавунно-літейний, цвіто-літейний, модельно-інструментальний, ремонтний, ремонтно-будівельний, автотранспортний та інші.

Головний електрощит заводу розташований на відкритій електропідстанції біля чавунно-літейного цеху. На території заводу розташована насосна станція, яка має два додаткових резервних насоси, які підвищують тиск у водопровідній мережі на випадок пожежі до 5-6 * 10⁵ Па. На водопровідній мережі маються дві задвижки котрі розташовані: одна - біля північної прохідної прохідної, друга - біля компресорної (характеристика протипожежного водопостачання заводу буде розглянута нижче).

Охорона заводу здійснюється відомчою охороною, цілодобово. Системи пожежегасіння на об'єкті відсутні, але більшість ділянок оснащені автоматичними установками пожежної сигналізації, пульт якої виведено до центральної прохідної.

1.2 Характеристика внутрішньої території об'єкта

З огляду на призначення підприємства по випуску продукції можна сказати, що машзавод «ПМЗ» являє собою складний технологічний комплекс різноманітних виробництв, як основних та к і додаткових.

На території заводу розташовано 18 будівель і споруд. Як правило це будівлі вишиною до 3-х поверхів, I-III ступеня вогнестійкості. В будівлях і спорудах заводу освітлення електричне, вентиляція приточно-витяжна. В будівлях цехів заводу мається внутрішній протипожежний водопровід. Усі будівлі цехів обладнані стаціонарними пожежними драбинами.

Основні будинки і споруди: механічно-збірний цех, чавунно-літейний, електрокарний цех, цех лиття цвітних металів, блок цехів, компресорна, ремонтно-будівельний корпус. Усі перераховані вище будинки і спорудження відносяться до виробничих, II ступеня вогнестійкості.

Крім основних на території розташовується цілий ряд допоміжних такі, як ремонтні ділянки деревообробний цех, складське господарство, побутовий корпус, столова, трансформаторне господарство, насосна станція й АЗС та ін.

Характеристика пожежної небезпеки по ступені вогнестійкості будинків і споруд, категорії виробництва по вибухопожежній небезпеці виглядає в такий чином (табл. 1.1 і табл. 1.2).

Таблиця 1.1. Характеристика будинків і споруд по ступеню вогнестійкості

Ступень вогнестійкості	Зайнято виробничої площі, (м2)
I	7615
II	57172
III	19433
III а	- // -
III б	- // -
IV	- // -
IV а	1158
V	- // -

Таблиця 1.2. Характеристика вибухопожежонебезпеки по категоріям виробництва

Категорія виробництва	Зайнято виробничої площі, (м2)
«А»	2084
«Б»	26
«В»	74618
«Г»	4082
«Д»	40827

1.3 Характеристика протипожежного водопостачання об'єкта

Зовнішнє протипожежне водопостачання. Зовнішнє протипожежне водопостачання здійснюється від пожежних гідрантів розташованих по вул. Радянська на кільцевій мережі діаметром 250 мм. Тиск у мережі 4 * 10⁵ Па.

Внутрішнє протипожежне водопостачання. Забезпечується двома водопровідними вводами, один розташовано у водопровідному колодязі №6 по вул. Радянська діаметром 300 мм, другий у водопровідному колодязі №10 по вул. Лазо діаметром 250 мм. Діаметр водопроводу внутрішніх мереж об'єкту 100-150 мм, водопровідна мережа кільцева і тупикова з тиском 3-5 * 10⁵ Па. Завод забезпечується водою по наступній схемі: з місцевого водопроводу через ввід №1 вода поступає у водоймище ємністю 60 м³ і у друге водоймище ємністю 60 м³, опісля насосами подається у заводську мережу. Ввід №2 має безпосереднє з'єднання міського водопроводу з заводською мережею.

На водопровідній мережі заводу розташовано підземних пожежних гідрантів у кількості 5 штук. При тиску у водопровідній мережі 3-5 * 10⁵ Па з діаметром мережі 100 мм витрата води для кільцевій мережі складає 80 л/с, а тупіковій 40 л/с [2]. Тиск у мережі внутрішнього водопроводу підтримується насосною станцією й у випадку пожежі може бути підвищене до 6 * 10⁵ Па.

Крім того на території об'єкту мається 3 пожежних водоймища та градірня загальною ємністю 350 м³. Водойми пристосовані для забору води пожежними автомобілями. Поповнення водойм здійснюється від водогінної мережі об'єкта.

Протипожежне водопостачання будинків і споруджень. В усіх виробничих і складських і адміністративних будівлях (корпусах, цехах) мається внутрішній протипожежний водопровід з розміщеними на ньому внутрішніми пожежними кранами (у загальній кількості - 54 шт.)

Кількість пожежних кранів по будівлях і цехах зведено до табл. 1.3.

Згідно довідки уточнених даних водопостачання на заводі «ПМЗ» на 01.01.2005 ввід №1 потребує держперевірки, ревізії, робочої перевірки з пуском та постачанням води. В цілому водопостачання знаходиться у задовільному стані.

Отже, протипожежне водопостачання об'єкта забезпечить необхідний запас води для гасіння пожеж.

Таблиця 1.3. ПК по цехах та приміщеннях та ділянках ЗАТ «ПМЗ»

Найменування цехів та будівель	Кількість ПК
ШІП	2
РМЦ	4
ПЦ	4
Заготовчій	2
АТП	4
ЦТП	4
Т-1	2
МЗЦ	10
Т-2	3
Заводоуправління	6
Електроцех	1
ЦЖДТ	1
ЧЛЦ	4
ЦКІ	3
Експериментальний цех	2
ОМА	6
Цех лиття РПЦ	2
РСЦ	5
ЦКПП	6
Склад готової продукції	3
Сепараторний	4
ДОК	4
Побутовий корпус	4

1.4 Оперативно-тактичні особливості будівель основних видів виробництва

Чавунно-літейний цех.

· Проізводиться виробництво та обробка деталей з чавуну.

· Ступень вогнестійкості будівлі - II.

· Розміри будівлі в плані - 168 х 72 х 16 м.

· Виробнича частина - 1 поверх, площа виробничої частини - 12096 м², фундамент - залізобетон, стіни - цеглові (силікатна цегла), перекриття - залізобетонне, покрівля - двохшаровий килим з руберойду, перегородки - цеглові.

· Службово-побутова частина - 3 поверхи, площа службово-побутової частини - 1620 м², фундамент - залізобетон, стіни - цеглові, перекриття - плити з круговими пустотами, покрівля - із рулонних водоізоляційних матеріалів, перегородки - цеглові. Підвал - площею 4608 м², вишиною 4 м (мастило підвал).

Цех лиття цвітних металів.

· Проізводиться лиття деталей з цвітних металів.

· Ступень вогнестійкості будівлі - II.

· Розміри будівлі в плані - 114 х 120 м.

· Виробнича частина - 1 поверх, площа виробничої частини - 1728 м², фундамент - залізобетон, стіни - цеглові, перекриття - залізобетонне, покрівля - 4-х шаровий килим з руберойду, перегородки - цеглові.

· Службово-побутова частина - 2 поверхи, площа службово-побутової частини - 3456 м², фундамент - залізобетон, стіни - цеглові, перекриття - зборні залізобетонні плити, покрівля - водоізоляційний 3-х шаровий килим.

Механічно-збірний цех.

· Ведуться роботи по головному виробництву (збирання, фарбування).

· Ступень вогнестійкості будівлі - II.

· Розміри будівлі в плані - 420 х 144 м.

· Виробнича частина - 1 поверх, площа виробничої частини - 68256 м², фундамент - залізобетон, стіни - цеглові, перегородки - цеглові, перекриття - залізобетонне, покрівля - цементна стяжка та шар руберойду.

· Службово-побутова частина - 2 поверхи, площа службово-побутової частини - 2784 м², фундамент - залізобетон, стіни - цеглові, перегородки - цеглові, перекриття - зборні залізобетонні плити, покрівля - руберойд.

2. Організація протипожежного захисту та особливості розвитку можливих пожеж на ЗАТ «ПМЗ»

2.1 Організаційна структура системи протипожежного захисту об'єкта

водопостачання тактичний протипожежний захист

На підставі Закону України «Про пожежну безпеку» у відповідності зі статтями 1,2,5,7 на «ПМЗ» створена і функціонує професійна пожежна частина ППЧ-43 (штатна чисельність 26 чоловік).

ППЧ-43 по охороні заводу «ПМЗ» відноситься до виїзних частин і має на озброєнні два пожежних автомобілі АЦ-40 (130) 63Б. У частині встановлене цілодобове чергування, що здійснюється черговими караулами в складі одного відділення на АЦ з оперативним розрахунком 7 чоловік.

На підставі Закону України «Про пожежну безпеку» статей 1,2,5,7,28-31, Наказом МНС України від 24.12.09 №882 «Інструкції про порядок створення та організацію діяльності добровільної пожежної дружини (команди)» і наказів по підприємству на об'єкті створена пожежно-технічна комісія в складі 28 чоловік і добровільна пожежна дружина з кількості 160 чоловік, що складає з 9 оперативних розрахунків.



Рис. 2.1. Організаційна структура протипожежного захисту об'єкта

Як уже відзначалося, згідно державних нормативних актів, Наказу МНС від 20.05.2009 р. №347 «Про затвердження Типового положення про пожежно-технічну комісію» і наказу по підприємству на об'єкті створена і функціонує пожежно-технічна комісія (ПТК) і добровільна пожежна дружина (ДПД). Основні напрямки діяльності ПТК і ДПД представлені на рис. 2.2. і 2.3. відповідно.

Рис. 2.2. Організаційна структура і функціональна схема основних напрямків діяльності пожежно-технічної комісії (ПТК) об'єкта



Рис. 2.3. Організаційна структура і функціональна схема основних напрямків діяльності добровільної пожежної дружини (ДПД) об'єкта

Основним підрозділом який забезпечує протипожежний захист «ПМЗ» є пожежно-рятувальний підрозділ МНС України, тобто професійна пожежна частина ППЧ-43, особовий склад, якої проводить профілактичну роботу по попередженню пожеж на об'єкті, а також організує і здійснює гасіння пожеж, загорянь і ліквідацію надзвичайних ситуацій. Організаційну структуру підрозділу ППЧ-43 і основні напрямки діяльності можна представити в таким виглядом (див. рис. 2.4. і 2.5. відповідно).

Рис. 2.4. Організаційна структура ППЧ-43



Рис. 2.5. Функціональна схема основних напрямків діяльності ППЧ-43

2.2 Аналіз можливої обстановки пожеж на об'єкті

Об`єкти машинобудування та металургії розташовані на великих площах, на яких розміщені різноманітні будинки та споруди. Усю територію об`єкта умовно можна розділити на наступні основні зони: виробничу, енергетичних споруд, складську та передзаводські майданчики. Виробничі та складські будинки, особливо старої забудови, представляють собою одноповерхові багатопрогонні корпуси з прибудованими до них 2-3 поверховими будинками адміністративного та побутового призначення. Стіни цих будинків цегляні, опори та конструкції, що несуть навантаження, виготовляються з монолітного залізобетонна, а покриття та світлові ліхтарі часто виготовляють з дерева по металевих або дерев`яних фермах. Площа такого покриття одного промислового корпуса може досягати 80-120 тис. м<sup>2</sup>. Ці дерев`яні покриття можуть бути у вигляді склепу, багатопрогонні або двоскатні типу деревоплити. Для освітлення та аерації будинків у цих покриттях виготовляють світлові ліхтарі з фрамугами, що можуть відкриватися. Нижній та верхній настили цих покриттів виконують з дошок, а між ними прокладають утеплювач такий, як фіброліт, комишит, торфоплити та інші утеплювачі, що згоряють. Між настилами та утеплювачем, а також у місцях з`єднання склепів покриття та біля карнизів утворюються великі порожнини.

Для обмеження розповсюдження вогню порожнинами у цих покриттях влаштовують протипожежні діафрагми, а для обмеження розповсюдження вогню відкрито по покриттю - протипожежні зони з матеріалів, що не горять, шириною 5-6 м, які розподіляють на окремі ділянки не тільки покриття, а й ліхтарі, що згоряють. Покрівля на таких покриттях виробляється з декількох шарів руберойду, які наклеюють на бітумній мастиці, товщина якої під час експлуатації будівель може досягати 10 см та більше. Пожежне завантаження такого покриття досягає 30 кг\м².

У прибудованих будинках основних виробничих корпусів старої забудови, де розміщуються адміністративні, допоміжні та інші приміщення, міжповерхові перекриття часто бувають важкогорючі з порожнинами.

Сучасні будівлі підприємств машинобудівної та металургійної промисловості будують за індивідуальними або типовими проектами з найбільшим блокуванням в один комплекс основних та допоміжних цехів, виробництв, складів, адміністративних та ін. приміщень.

Сучасні металургійні та машинобудівні виробництва розташовують на окремих майданчиках великих розмірів. Ці підприємства мають виробничі корпуси довжиною до 2 км та шириною 400-500 м, а загальна їх площа складає 1,5-2 квадратних кілометри. Для цих виробництв характерні сучасні одноповерхові виробничі цехи, які складаються з декількох прогонів. Каркас будівлі виконують із збірних залізобетонних або стальних конструкцій, а стіни - з навісних облегшених стінових панелей. Покриття будівель суміщене на металевих або залізобетонних фермах, конструктивно являє собою стальний профільований настил з утеплювачем, покрівля рубероїдна. Як утеплювач, до 1982 року використовувались плити пінополістиролу ПСБ, що можуть горіти, а в теперішній час використовують плити з пінополістиролу ПСБ-С (самозатухаючий), пінополіуретану (ППУ), мінеральної вати на бітумній основі та ін. Пожежне завантаження профільованого покриття з утеплювачем з плит ПСБ, ПСБ-С, ППУ та мінеральної вати разом з бітумною мастикою та рубероїдом досягає до 25 кг\м². Світлові ліхтарі у цих будинках виконують тільки тоді, коли необхідно здійснювати з їх допомогою аерацію цього будинку, тобто частіше усього на об`єктах металургії.

На сучасних машинобудівних підприємствах використовують найбільш продуктивне обладнання, яке має менші габарити, щоб більш економічніше використовувати виробничі площі та розташовувати його компактно технологічною лінією.

Для одноповерхових великих за площею промислових корпусів застосовують люмінісцентне освітлення.

У багатоповерхових будинках цих підприємств розміщують виробництва з вертикальною технологічною лінією або технологічні процеси з виготовлення невеликих та трудоємких виробів.

Збільшення виробництва виробів машинобудівної промисловості зумовлюється збільшенням потоків сировини, напівфабрикатів, вузлів та комплектуючих деталей, що, у свою чергу вимагає створення комплексних та проміжних сховищ з високим рівнем механізації та автоматизації. Ці сховища розташовують в основних корпусах підприємств в приміщеннях великих за площею та значною висотою.

Роль зовнішніх стін та покриття виконують самі стелажі. Так, один стелаж висотою 15 м вміщує до 600 чарунок за розміром 0,5 х 1,5 х 1,5 м, у які в спеціальних контейнерах або піддонах розміщують різноманітні деталі та вироби з допомогою спеціальних кранів-навантажувачів. Ємкість таких сховищ може сягати до 400 тис. тон деталей та виробів.

У технологічному обладнанні машинобудівної та металургійної промисловості (ковальсько-пресові і прокатні цехи та ін.) у гідросистемах застосовують велику кількість мінеральних мастил, які подають до обладнання мастилопроводами, що прокладені у мастилотунелях та мастилопідвалах.

Мастилопідвали на цих підприємствах можуть досягати 1000 м² і більше при висоті 4-5 м. Мастило у підвалах розміщують у металевих ємкостях 40-50 м³. Загальний об`єм мастила в одному мастилопідвалі може досягати 100-150 тон. Пожежне завантаження мастилопідвалів досягає 300-700 кг\м². Від мастилопідвалів до обладнання, у якому використовується мастило, нижче нульового рівня будують мастилотунелі, де прокладають мастилопроводи, якими подається мастило під тиском, паропроводи, електрокабелі та інші підземні комунікації.

Підприємства металургійної промисловості характерні тим, що окремі будівлі, споруди, складське господарство об`єднується горизонтальними та похилими галереями, де проходять транспортерні комунікації для подачі коксу, шихти тощо. Ці галереї конструктивно являють собою: опори та каркаси, що виконані з металевих або залізобетонних конструкцій, стіни та покриття - із азбофанерних листів, а інколи з деревини та інших матеріалів, що згоряють.

Механічні та складальні цехи машинобудівних підприємств мають багато різноманітних станків, конвеєрів, автоматичних ліній, камер пофарбування та іншого спеціального обладнання, для роботи якого необхідна велика кількість мастила, фарб, рідини для промивання та інших легкозаймистих речовин, що створюють значне пожежне завантаження. Значну кількість горючих рідин застосовують на операціях шліфування, на випробувальних стендах, у ковальсько-пресовому обладнанні, термічних цехах, загартовувальних ваннах, на ділянках консервації та пакування виробів і деталей, у вигляді палива під час роботи полуменевих печей, у кінці складальних конвеєрів, де здійснюють заправку різних машин паливом та мастильними речовинами.

На цих пожежонебезпечних ділянках під час виникнення пожеж вогонь протягом 10-15 хв. може розповсюджуватися на значні площі. Горіння швидко поширюється на фарбувальні камери, розлитими горючими та легкозаймистими рідинами в умовах аварій, загартовувальними ваннами та іншим обладнанням, пожежонебезпечними ділянками, конструкціями будівель та обладнанням, що можуть згоряти. У цих умовах вогонь швидко розповсюджується у підконвейєрних каналах, системами вентиляції, через технологічні отвори на покриття будівель та інших напрямках.

Пожежі багатопрогонних покриттів, що згоряють, характерні швидким розповсюдженням вогню їх конструкціями, утеплювачем і порожнинами у його середині. Лінійна швидкість розповсюдження вогню досягає 1,7-3,5 м\хв., а уздовж світлових ліхтарів та склепів може бути значно більше. У цих умовах підгоряння та втрата несучої здатності будь-якого елемента покриття або навантаженої конструкції може призвести до швидкого обвалення значної частоти усього покриття. Особливо небезпечне скрите розповсюдження вогню порожнинами ендов та біля бортового елемента склепових покриттів, де закріплюються металеві затяжки горизонтального розпору. Під час втрати несучої здібності металевих затяжок склепове покриття на значній площі обвалюється, при цьому виникає горизонтальне зусилля розпору покриття, від дії якого можуть частково обвалюватися стіни будівель. Під час розповсюдження вогню порожнинами покриття важко визначити межі зони пожежі, а велика кількість диму створює великі труднощі проведення розвідки та оперативних дій під час гасіння пожежі. Під час горіння цих покриттів утворюються потоки розтопленого бітуму, що горить, вони стікають в ендови нахилами у середину будівель, підпалюють на своєму шляху спалимі речовини та матеріали, а також створює небезпеку особовому складу під час бойової роботи на пожежі. Дерев`яні покриття в умовах пожеж через 25-40 хв. з початку виникнення пожежі можуть обвалюватись, а велика кількість іскор та головешок розноситься повітряними потоками на великі відстані і утворюють нові осередки горіння.

Пожежі спалимих покриттів, що виготовлені по стальному профільному настилу. розповсюджуються швидко, при цьому розтоплена маса, що горить (розтоплена бітумна мастика та утеплювач) розтікається у середину будівель та підпалює на своєму шляху всі спалимі речовини та матеріали, конструкції та обладнання у цехах і складах.

Металеві навантажені конструкції покриття швидко втрачають свою міцність через 15-20 хв. і окремі їх ділянки або цілі прогони обвалюються.

Особливо швидко розповсюджується вогонь під час пожеж в цехах пофарбування, у фарбувальних та сушильних камерах, а також пофарбованими виробами на конвеєрах, де швидкість розповсюдження вогню може досягати 2,5 м\хв. і більше. У цих умовах вогонь розповсюджується відкладаннями фарби у трубах систем вентиляції на покриття цехів, технологічним обладнанням, створюється сильне задимлення та висока температура.

Швидке розповсюдження вогню буває у цехах та ділянках термічної обробки виробів. Цьому сприяє наявність горючих рідин у гартувальних ваннах, можливість їх закипання та викиду із ємкостей, а також висока температура їх горіння та виникнення при цьому великої кількості диму. Під час пожеж у термічних цехах та на їх ділянках вогонь швидко розповсюджується конденсатом та відкладеннями у трубах систем місцевої вентиляції і може швидко перейти на освітлювальні ліхтарі та спалиме покриття. У термічних цехах та цехах гарячої обробки металів пожежі можуть виникати на системі подачі рідинного та газоподібного палива у нагрівальні печі. Під час пожеж може виникати розтікання та горіння палива, швидке задимлення приміщень та розповсюдження вогню у сусідні цехи та дільниці.

У складальних цехах і на ділянках складання вузлів та виробів швидкому розповсюдженню вогню сприяють працюючі конвеєри та транспортери, які переміщають значну кількість спалимих матеріалів у вигляді транспортерних стрічок, привідних пасків, мастильних матеріалів, виробів та ін. Вогонь зможе інтенсивно розповсюджуватись у каналах під конвеєрами, де проходять різні комунікації і спалимі відкладання мастил та інших горючих рідин і матеріалів.

На підприємствах металургійної промисловості великі та складні пожежі можуть виникати у мастилопідвалах та мастилотунелях. Цьому сприяє наявність великої кількості мастил у ємкостях, велика протяжність мастилопроводів, присутність контролюючого, регулюючого та пускового обладнання. Під час пожеж швидко вигоряють ущільнювальні матеріали на апаратах та арматурі, що призводить до розливу і розтікання горючих рідин підвалами та тунелями. Якщо витік масла здійснюється при робочому тискові із отвору за площею 1 см², то витрата його буде 25-30 л\хв. Під час пожеж у маслопроводах із-за обмеженої кількості у них отворів швидко підвищується температура і через 20-30 хв. може досягати в об`ємі усього мастилопідвала 400⁰С. При цьому створюються умови розповсюдження вогню системами вентиляції, через шахти, люки, а також шляхом прогріву конструкцій та комунікацій. Крім цього продукти горіння з мастилопідвалів та маслотунелів розповсюджуються у цехи, створюючи небезпеку людям і утруднюючи оперативні дії підрозділів з гасіння пожежі.

Складні пожежі на об`єктах металургійної промисловості виникають на закритих галереях подачі коксу, шихти та іншого призначення. Горизонтальні та, особливо, галереї, що розміщені під нахилом, бувають значної довжини. Конструкції галерей, що несуть навантаження, виготовлені із сталі або залізобетону, а спалиме навантаження у них досягає 20-30 кг\м² і більше. Під час виникнення пожеж вогонь швидко розповсюджується уверх галереями. Цьому сприяють потоки нагрітого повітря та диму, що рухаються уверх галереями і створюють умови на своєму шляху для швидкого розповсюдження вогню. В умовах пожеж галереї можуть обвалюватись через 15-20 хв. після виникнення пожежі.

На підприємствах машинобудівної та металургійної промисловості, особливо у цехах лиття чорних та кольорових металів, часто обладнують високостелажні механізовані склади, що характерні інтенсивним розповсюдженням вогню з моменту виникнення пожеж. Цьому сприяє наявність горючих матеріалів, таких як упаковка, мастила, які використовують при консервації виробів, дерев`яні піддони, а також вироби з пластмас та ін. Наявність різного за фізико-хімічним складом пожежного завантаження зумовлює великі швидкості його вигоряння та виділення при цьому великої кількості токсичних речовин. Достатня кількість повітря для горіння, а також велика висота та навантаження стелажів зумовлює високі швидкості розповсюдження вогню уверх стелажами. Швидкому розповсюдженню вогню та великому вигорянню матеріальних цінностей сприяє щільне розміщення контейнерів та піддонів, де зберігаються вироби, а також мала ширина технологічних походів між стелажами. В умовах пожежі у цих складах виникає висока температура, внаслідок якої через 8-10 хв. з початку пожежі може бути часткове або повне обвалення та деформація металевих стелажів. Обвалення стелажів з контейнерами різко ускладнює обстановку на пожежі та створює додаткові труднощі особовому складові під час гасіння пожежі.

3. Аналіз пожежної небезпеки технологічного процесу виробництва на ЗАТ «ПМЗ»

3.1 Характеристика пожежної небезпеки технологічного процесу

Технологія виготовлення готової продукції на ЗАТ «ПМЗ» включає ряд виробництв, що характеризуються підвищеною пожежною небезпекою:

- фарбувальне

- термічне

- зварювальне

- ковально-пресове

- ливарне

- холодної обробки металів

Серед вищеперелічених виробництв найбільшу пожежну небезпеку викликає фарбувальне виробництво.

Технологічний процес фарбувального виробництва містить у собі наступні операції

- знежирення фарбувальних поверхонь, в яких застосовуються наступні рідини: сольвент Т.сп. - 36⁰, розчинники - 643 - Т. сп. - 13⁰С, Р-4 Т. сп. -15⁰С, уайт-спірит - Т. сп. - 43⁰С, газ - Т. сп. -53⁰С.

- ґрунтування знежирених поверхонь, ґрунтовки: ТОР-019-Т сп. 35-49⁰С, ФЛ-03ДО Т.спалах. 35-49⁰С.

- фарбування поверхонь, емалі ЛЗР і ГР - Т. сп. 36-52⁰С, фарба АС-182 т. Тсп.29⁰С.

- Термічне виробництво.

- Зварювальне виробництво.

Ці роботи є найбільше пожежонебезпечні.

- Ковально - пресове виробництво.

- Ливарне виробництво.

- Виробництво холодної обробки металів.

Підприємство містить у собі верстатний парк різного призначення від токарно-гвинторізочних до верстатів з числовим програмним керуванням.

Опис технологічного процесу.

Листове залізо поступає зі складу у пресовий цех. У цеху при допомозі пресових станків видавлюються деталі визначеної форми. Потім деталі, які потрібно збирають, зварюють на 2-ому поверсі збирального цеху, підвішують на конвеєр і підіймають на 4-тий поверх для фарбування. По прибутті на 4-тий поверх їх знімають. Фарбування деталей виконується за допомогою підвісного конвеєру, який рухається зі швидкістю 1,58 м/хв. Деталі електромашинами підвозяться до міста їх навішування на лінію фарбування. По конвеєру деталі відправляються в агрегат хімічної обробки.

Агрегат хімічної обробки під фарбування

Технологічне призначення цього агрегату є хімічна обробка листових кабін для водіїв тракторів перед фарбуванням методом електроосадження.

Знежирення (попереднє знежирення) проводиться:

Тривалістю операції: 1,5 хв.

З температурою: 70-80°С

Тиск у струмінній системі: Р = 1,5 атм

Хімікат: алколічний засіб знежирення марки KM-I

Концентрація розчину: 2-2,5%

Величина «рН»: 10,5-11,5

Промивання гарячою водою

Тривалістю: 0,75 хв,

З температурою: 55-60°С

Тиск у струминній системі: 1,5 атм

Доповнюється кількостю свіжої води: 10 л/м²

Фосфатування за допомогою фосфату цинку відбувається

Тривалістю: 2,5 хв.

З температурою: 6О-65°С

Тиском у струмінній системі: 1,5 атм

Хімікат: алкалічний засіб знежирення марки KM-I

Концентрація розчину: 2-2,5%

Величина «рН»: 10,5-11,5

Промивання гарячою водою

Тривалістю: 0,75 хв.

З температурою: 50-60°С

Тиск у струминній системі:1,5 атм

Доповнюється свіжою водою у кількості: 10 л/м²

Пасирування

Тривалістю: 0,75 хв.

З температурою: 40-50°С

Тиск у струмінній системі:1,5 атм

Хімікат: Ангідрид хромової кислоти /СгОз/

Концентрація: 0,05 г./л.

Промивання демінералізованною водою

Тривалістю: 1 хв.

Тиск у струминній системі:1,5 атм

З температурою: температура навколишнього середовища.

Доповнюється свіжою водою у кількості: 10 л/м².

Тунель просушки призначається для видалення з поверхонь виробів води, що пройшли через агрегат хімічної обробки:

Тривалістю просушки: 6 хв.

З температурою просушки: 100-120°С (це температура повітря).

Просушка здійснюється під спільним механічним і термічним впливом гарячого повітря, що вступає в простір просушки через відповідні сопла. Управління роботою тунелю просушки, а також його контроль проводяться в центральному залі управління, при чому регулювання температури відбувається автоматично.

Якщо обслуговування технологічного устаткування з якої-небудь причини припиняється на невеликий час, то тунель просушки далі працює без будь-якого виміру в режимі. У таких випадках диспетчер повинний вирішити - з урахуванням часу «простою» - коли потрібно припинити роботу тунелю просушки.

Якщо виникає перебій у роботі вентиляторів вентиляції або повітряобміну у роботі топки, це може призводити до скорочення температури. У таких випадках технологічний конвеєр далі працює, але диспетчер повинний вжити заходів у залі керування з метою усунення дефекту.

Тунель просушки не вимагає особливого відходу з технологічної точки зору, крім механічних пристроїв і електроапаратури.

Тунель охолодження

Технологічне призначення цього вузла - у ньому олоджуються до відповідної температури - перед фарбуванням тракторні кабіни, що нагрілися в тунелі просушки.

Тривалість охолодження: 4 хвилини.

Температура виробів після охолодження - вище на 10 ⁰ С температури навколишнього середовища.

Для охолодження передбачені наступні вентилятори:

6 відцентрових вентиляторів із продуктивністю 10 000 м³/година, і 1 вентилятор продуктивністю 20 000 м³/година (у вибухонебезпечному виконанні типу VL 60L/UA 800 R-S).

Фарбування здійснюється ручним шляхом.

Технологічне призначення цієї камери фарбування полягає в тому, що в ній наноситься ручним шляхом розпиленна фарба на внутрішні поверхні виробу.

Продуктивність фарбування:

(Внутрішні поверхні + 30% зовнішніх поверхонь): 440 м²/годину

Фарби, що наноситься: 50 гк/годину

Марка фарби: АС-182

Робоча в'язкість фарби по ВЗ-4: 25 сек.

Зміст нелетучих речовин: 45%

Питома вага: 0,95 г./см³

Природне сушіння перед випалюванням краскопокриття, макс.: 10 хв.

Тривалість сушіння при I60°C: 20 хв.

Поверхнева напруга фарби макс.: 33 дин/см

Макс. розміри часток фарби: 20 мікрон.

Утворення осаду за добу, макс.: 2%

Температура запалення розчинника повинна перевищити мінімально на 2 ⁰С максимальну температуру атмосфери в цеху.

Згідно з даними, отриманим від підприємства призначений для застосування розчинник має позначення «PEH-1», склад якого:

80% сольвенту або уайт-спіриту 20% етилцеллосольвенту домішка після розведення, 2% диетиламіна

Величина макс. концентрації: 100 мг/м³

Нижня межа вибухонебезпечної концентрації: 2 г/м³.

Краскорозпилюючий засіб:

Тип: «Констант CHG-1»

Кількість -2 шт.

При фарбуванні розпилюючим засобом типу «Констат» у середньому 70% фарби попадає на поверхні, що фарбуються, а 30% - що залишилося в камері - випаровується постійно.

З обліком викладеного вище кількість парів розчинника, що виділяється в камері постійно і потрапляє відтіля через вентиляційну систему даної камери, не попадають у вентиляційну систему тунелю природного сушіння.

Сушіння краскопокриття.

Тривалістю сушіння: 30 хв.

З температурою: 160 ⁰С

Для нагрівання сушильного тунелю служать 4 газових горелки типу «Мексон - Суенпек 450».

Тунель охолодження

Технологічне призначення цього вузла - охолодження до відповідної температури тракторні кабіни, що нагрілися в тунелі просушки.

Тривалістю охолодження: 4 хвилини.

Температура виробів після охолодження - вище макс. на 20 ⁰ С температури навколишнього середовища.

Для охолодження передбачені наступні вентилятори:

6 відцентрових вентиляторів із продуктивністю 10 000 м³/годину, і 1 вентилятор продуктивністю 20 000 м³/годину (у вибухонебезпечному виконанні типу VL 60L/UA 800 R-S).

У зв'язку з вище викладеним необхідно відмітити, що найбільш небезпечною ділянкою у технологічному процесі є ділянка фарбування. Тому що на цій ділянці використовуються рідини з найбільш пожежонебезпечними властивостями.

3.2 Оцінка пожежної небезпеки технологічного процесу

Аналіз пожежної небезпеки і захист технологічних процесів виробництв здійснюється поетапно. Він містить у собі вивчення:

- пожежонебезпечних властивостей речовин, що обертаються в технологічних процесах;

- виявлення можливих причин утворення у виробничих умовах горючого середовища, джерел запалювання і шляхів поширення пожежі;

Після ретельного вивчення технології виробництва по технологічному регламенту та проектним матеріалам визначаються апарати, у яких міститься легкозаймисті і горючі рідини, горючі гази і здрібнені тверді речовини і матеріали. Встановлюється, які саме речовини та у якій кількості беруть участь у технологічних процесах; при цьому складається повний перелік пожежонебезпечних речовин і дається оцінка їх пожежної небезпеки. До пожежонебезпечних відносяться речовини і матеріали, властивості яких яким-небудь чином сприяють виникненню і розвитку пожежі. Лакофарбова промисловість випускає різноманітні лаки, фарби, емалі і допоміжні склади.

Лакофарбові матеріали повинні мати гарну прилипаємость (адгезію), робочу в'язкість, розливну здатність, швидку висихаємість, малу токсичність і знижену вогненебезпечність. Захисні плівки лакофарбових матеріалів повинні володіти механічними властивостями: твердістю, малої стираємістю, міцністю на розрив, пластичністю, малою проникністю, гнучкістю, стійкістю до впливів навколишнього середовища.

Вибір лакофарбового матеріалу для фарбування тих чи інших виробів залежить від їхнього виду і характеру середовища, у якій вони будуть експлуатуватися. Для забезпечення тривалого захисту виробів від навколишнього середовища лакофарбовою промисловістю випускаються лаки і фарби стійкі до різних середовищ: термостійкі, атмосферостійкі, електроізоляційні і спеціальні.

Вихідними продуктами для одержання лакофарбових матеріалів є: плівкостворювачі, пластифікатори, розчинники і розріджувачі, пігменти, наповнювачи, сикативи.

Відповідні суміші зазначених речовин дають можливість одержати: лаки - розчини плівкоутворювальних речовин у летучих органічних розчинниках; фарби - суміші розчинників, плівкоутворювачів і тонко здрібнених нерозчинних пігментів; емалі-суміші лаків (масляних, нитроцеллюлозних і ін.) і пігментів.

Плівкоутворювачі. Плівкоутворювачами називають речовини, здатні створювати на виробах тонку і щільну захисну плівку. У якості плівкоутворювачів використовують масла, природні смоли, штучні (синтетичні) смоли й ефіри целюлози.

У виробництві оліф і (на її основі) маслених лаків і фарб значне місце займають рослинні масла, що по здатності до висихання підрозділяють на: висихаємі льняні, конопельне, перилове (з насінь рослини перили), тунгове (з насінь тунгового дерева); полувисихаючі-макові, горіхове, соняшникове, бобове; що невисихають (висихають лише при додаванні сикативів) - маслинове і бавовняне. У ряді випадків після спеціальної обробки застосовують і інші масла, наприклад касторове, талове і риб'ячі жири.

Найважливішою складовою частиною лаків є різноманітні смоли: звичайні-копали, шелак, каніфоль, суміші смол з іншими продуктами; штучні, отримані в результаті реакцій конденсації і полімеризації. До конденсаційних смол відносяться фенолоформальдегидні, мочевиноформальдегидні, меламіноформальдегідні, підлоги ефірні (алкидні) і епоксидні. До полімеризаційних смол відносяться полівинілхлоридні, первинілхлоридні, частки акрилові, полістирольні й ін. На основі штучних смол виготовляють велика кількість лаків і емалей. Для готування нітролаків використовують нітроцеллюлозу

Для готування аеролаків і ізоляційних лаків застосовують ацетилцелюлозу, для водостійких лаків і емалевих фарб - ацетобутиратцеллюлозу і для електроізоляційних лаків - етилцелюлозу.

Пластифікатори. Лакові плівки, приготовлені з застосуванням нітроцелюлози, мають ряд недоліків: крихкість, погану прилипаємість до металевих поверхонь. Для усунення зазначених недоліків у нітролаки вводять речовини (пластифікатори), що повідомляють плівкам м'якість і еластичність.

Пластифікатори підрозділяють на дві груп: пластифікатори, що володіють здатністю розчиняти ефіри целюлози при нормальній чи підвищеній температурі (ефіри фталевої і фосфорної кислот), пластифікатори, що не розчиняють ефіри целюлози (касторове, льняне й інші олії).

Розчинники і розріджувачі. Розчинники є однієї з найважливіших складових частин лаків. Їх застосовують для розчинення плівкоутворювачей для того, щоб лакофарбовий матеріал можна було нанести тонким шаром на виріб, що офарблюється. Розчинник після фарбування повинний випаровуватися, а розчинене в ньому речовин-утворити на поверхні щільну блискучу плівку. Розчинник після зникнення не повинний залишати нелетучий залишок, крім того, він повинний мати визначену швидкість випару. Як розчинники застосовують:

бензин-легкий, середній і уайт-спірит, у яких добре розчиняються всі олії; уайт-спірит є основним розчинником лаків і оліф;

ароматичні вуглеводи - бензол, толуол, ксилол, сольвент-нафта і кам'яновугільний сольвент;

скипидар, застосовуваний як основний розчинник масляних лаків, він також добре розчиняє багато смол;

спирти-етиловий, бутиловий, аміловий, що є гарними розчинниками масла і смол. Вони знаходять широке застосування для готування різноманітних спиртових лаків;

ефір-етиловий ефір, етилцеллозольв, мітилацетат, бутилацетат, етилацетат, амілацетат, що є гарними розчинниками при виробництві лаків на основі ефірів целюлози. Вони також добре розчиняють багато смол, жири й олії;

кетони-ацетон, метилетилкетон, застосовувані для розчинення ефірів целюлози, смол і олій.

Розріджувачами називають рідини, що не розчиняють плівкоутворювача, але розбавляють склад до робочої консистенції. За своїми фізико-хімічними властивостями розріджувачі мало відрізняються від розчинників.

Для одержання розчинника, що найкраще підходить для того чи іншого лакофарбового матеріалу, нерідко змішують кілька речовин у визначеному співвідношенні.

Пігменти і наповнювачі. Пігментами називають сухі фарби, нерозчинні в маслах, лаках і лакових розчинниках. Вони додають виробу потрібне фарбування і впливають на поліпшення якості лакофарбового покриття.

Пігменти підрозділяють на природні і штучні, мінеральні й органічні (білила цинкові, литопон, охра палена, сурик свинцевий, крон цинковий, ультрамарин, окис хрому, лазур масляна й ін.).

Наповнювачами називають нерозчинні мінеральні речовини, що додаються в лакофарбові матеріали (тальк мелений, каолін, азбестовий пил і волокно, слюда мелена, діатоміт, мелений пісок, пилоподібний кварц і ін.).

Сикативи являють собою металеві солі жирних кислот, що використовуються у виді розчинів в уайт-спіриті для прискорення сушіння масляних і синтетичних лаків і фарб. Сикативи у виді розчинів додають у фарби (5-8%) і в лак (10%). Кращими сикативами є речовини, до складу яких входять кобальт, марганець, свинець, цинк, калій. Найбільше поширення знаходять сикативи: свинцово-марганцевий світлий №63, свинцово-марганцевий темний №64, сикатив світлий №1 і ін.

Складові частини лаків, фарб, емалей і допоміжних продуктів дають можливість одержати великий асортимент лакофарбових матеріалів, що у залежності від виду плівкоутворювачів поділяють на наступні основні групи: бітумні лаки й емалі, олійні фарби й емалі, гліфталеві емалі, мочевиномеламино-формальдегідні лаки й емалі, пентафталеві лаки й емалі на основі фенолоальдегідних смол, емалі на основі вінілових смол, лаки й емалі на основі смоли СВХ-40, емалі і лаки на основі нітроцеллюлози (нітроемалі і нітролаки), емалі і лаки на основі кремнійорганічних смол, епоксидні емалі, нитроалкидно-епоксидні емалі, меламиноалкидні емалі.

Перед лакуванням (фарбуванням) металеві деталі і вироби очищають від продуктів корозії механічним чи хімічним способами і знежирюють промиванням чи розчинниками негорючими миючими складами.

Нанесення рідких ЛФМ на поверхні може здійснюватися: розпиленням (пневматичним, електростатичним, гідравлічним, аерозольним), зануренням, обливом, валиками, кистями, електроосадженням, електрополімеризації і т.д. У збиральному цеху використовують безповітряне гідравлічне розпилення фарби.

Безповітряне гідравлічне розпилення. При цьому способі фарбування ЛФМ подається до сопла розпилювача під високим тиском (4,0 - 25 мПа) і розпорошується без допомоги стиснутого повітря. Створення дрібнодисперсного смолоскипа досягається за рахунок різкого падіння тиску (до атмосферного) ЛФМ при виході його із сопла. ЛФМ може бути нагрітий до 40-100° С (безповітряне розпилення з нагріванням ЛФМ) і наноситися під тиском 4,0-10 мПа або мати температуру навколишнього повітря 18-25°С и наноситися під тиском 10-25 мПа (безповітряне розпилення без нагрівання ЛФМ, застосовуване в основному для захисних покрить).

Якість пофарбованої поверхні залежить від правильності вибору технологічних режимів нанесення ЛФМ (складу, в'язкості, робочого тиску). Продуктивність установок безповітряного розпилення в залежності від розміру сопла розпилювача складає 300-1200 г./хв.

Спосіб рекомендується для фарбування середніх, великих і особливо великих деталей і виробів I і II груп складності, характеризується незначними втратами ЛФМ і забезпечує покриття не вище IV класу.

У порівнянні з пневматичним розпиленням спосіб безповітряного розпилення має наступні переваги: на 20-35% зменшуються втрати на туманоутворення, унаслідок чого скорочується питома витрата ЛФМ; на 15-25% скорочується витрата розчинників на доведення складів до робочої в'язкості, тому що застосовуються більш грузлі системи; скорочується час фарбування й у 1,5-2 рази підвищується продуктивність праці завдяки можливості нанесення меншого числа шарів покриття.

Установки безповітряного розпилення виконуються у виді переносного або пересувного комплекту устаткування, що складає з фарбонагнітача, насоса, фарборозпилювача і шлангів, розрахованих на високий тиск. Спосіб вимагає тонкого перетирання пігментів (з частками розміром до 15 мкм), що входять до складу ЛФМ, призначених для нанесення безповітряним розпиленням. Інакше фарборозпилювачі швидко засмічуються, що нерідко приводить до відмовлення від використання цього методу. Схильність сопла фарборозпилювача засміченню зв'язана з його відносно малим розміром. Менший розмір еліптичного отвору сопла складає 0,2 мм.

3.3 Аналіз пожежонебезпечних властивостей речовин, що обертаються в технологічному процесі

Пожежна небезпека любого процесу визначається в залежності від пожежонебезпечних властивостей речовин, що використовуються у даному процесі.

Згідно з технологічною схемою в технологічному процесі фарбування використовуються пожежонебезпечні рідини властивості яких наведені у довідниках.

В процесі фарбування використовується грунтовка:

Ґрунт ФЛ-03К фенольно формальдегідна ґрунтовка, легкозаймиста речовина. Т. спал. 23 ⁰С; т. запал. 24 ⁰С; т. самосп. 416 ⁰С; темп. межі розповсюдження полум'я нижня. 21 ⁰С; верх. 45 ⁰С.

Для визначення небезпеки лакофарбних матеріалів необхідно знати фізико-хімічні властивості самих пожежонебезпечних компонентів - розчинників. Для виготовлення лакофарбного матеріалу використовуються розчинники:

Сольвент, легкозаймиста рідина. Густина 867 кг/м³. Т спал. 31 ⁰С, т.запал. 36 ⁰С, т. самосп 488 ⁰С, нижня концентраційна межа розповсюдження полум'я 1,0% (об.), мінімальна енергія запалювання 0,45 мДж.

Уайт-спірит, легкозаймиста рідина. Молярна маса147; густина 760-790 кг/м³; межі викіпання 140-200 ⁰С; lg p=7.13623-2218.3/(273.15+t) при 20-80 ⁰С, у воді не розчинюється, Т спал. 33-36 ⁰С (з.т.), 43 ⁰С (о.т.), т. запал. 47 ⁰С, т. самосп. 250 ⁰С, концентраційні межі розповсюдження полум'я 0,7-5,6% (об), температурні межі розповсюдження полум'я нижня. 33⁰С, верх. 68 ⁰С, норм швидкість розповсюдження полум'я 0,52 м/с, мінімальна енергія запалювання 0,33 мДж при 70 ⁰С.

Емаль ХВ-518 захисного кольору (ТУ 6-10-966-75) легкозаймиста рідина, склад у%(мас.) сухий залишок 39, летуча частина: бутилацетат 12, ацетон 26, сольвент 62. Т спал. -2⁰С, т. запал. -2⁰С, т. самосп. 516⁰С, температурні межі розповсюдження полум'я: нижня. менш -8⁰С, верх. 4⁰С.

Емаль МЧ-123 зелена, легкозаймиста рідина, розчинник: суміш кисню з етилцеллозольвом у відношенні 1:1. Т спал. 8⁰С, т. запал. 11⁰С, т. самосп. 446⁰С, темп. межі розповсюдження полум'я: нижн. 7⁰С, верх 31⁰С.

Емаль АС-182 жовта (ГОСТ 19024-73), легкозаймиста рідина. Склад, %(мас.): нелетучі 51, ксилол 49. Т спал. 31⁰С (з.т.), 37⁰С (о.т.), т. запал. 40⁰С, т. самосп. 505⁰С, темп. межі розповсюдження пол.: нижня. 25⁰С, верх. 53⁰С.