Система економічної безпеки підприємства (за матеріалами ПрАТ "Бориспільський автозавод")

Шпигунство зі сторони конкурентів

У чому суть промислового шпигунства? Це комплекс розвідувальних дій, які спрямовані на отримання інформації від конкурентів. На відміну від конкурентної розвідки, промислове шпигунство є проявом недобросовісної конкуренції, оскільки збір, обробка та використання отриманої інформації зазвичай відбувається в порушення норм законодавства. Використовуються незаконні методи, завдяки яким можна отримати дані, які є комерційною, службовою таємницею або такі, що охороняються законом від розголошення. Під час конкурентної розвідки використовуються більш законні методи, а вся інформація виходить тільки з легальних, відкритих джерел.

Мета промислового шпигунства одна - отримання матеріальної вигоди. Важко встояти від можливості заощадити свої гроші і час, що б наздогнати або не відставати від конкурентів, якщо вони є більш прогресивними в своїх розробках і в завоюванні нових ринків.

Вітчизняні підприємці думають, що в їхній галузі, в їх сегменті ринку промислове шпигунство малоймовірний, а переживати варто тільки IT-шникам або великим промисловцям, бізнес яких тісно пов'язаний з новітніми технологіями. Почасти це вірно, але навіть звичайний торговець на ринку, який оцінить ефект від промислового шпигунства, навряд чи відмовиться від нього надалі. Адже це найлегший і вірний спосіб дізнатися все про своїх конкурентів, а потім прораховувати їх дії на кілька кроків вперед. Це дає можливість займати лідируючі позиції на своєму ринку і завжди бути на голову вище конкурентів.

Великі вітчизняні та зарубіжні компанії витрачають на розвідку до 20% прибутку щомісяця. Більше половини з цих коштів йде на фінансування промислового шпигунства, і, звичайно ж, ніхто вам не зізнається в цьому. Навіть якщо ваша компанія не планує використовувати методи недобросовісної конкуренції у своїй діяльності, не буде зайвим убезпечити себе від своїх конкурентів, які можуть виявитися не такими чесними, як ви, і сформувати власну систему захисту від промислового шпигунства. А для цього повинен бути створений чіткий образ «умовного ворога».

Які дії можна вважати промисловим шпигунством:

* погіршення іміджу конкурента шляхом поширення неправдивої інформації, чуток і пліток;

* збір інформації про конкурента із закритих джерел (податкова звітність, результати перевірок, інформація від правоохоронних органів і судів);

* «наїзди» або імітація таких «наїздів» кримінальними групами або правоохоронними органами (це дозволяє отримати інформацію про реальних власників, нелегальній «даху», а так же «зламати дух» трудового колективу і створити компанії імідж неблагонадійного партнера);

* впровадження агентів в трудовий колектив і в середовище вищого менеджменту з метою отримання актуальної, стратегічно важливої інформації;

* підкуп ТОП-менеджерів, переманювання ключових співробітників на бік конкурентів;

* встановлення стеження за співробітниками і офісом, прослуховування розмов і незаконна відеозапис.

Для того, щоб не стати жертвою в нечесній конкурентній боротьбі, необхідно розробити комплекс заходів, які дозволять вчасно виявляти й ефективно перешкоджати проявам промислового шпигунства. Це:

§ забезпечення неможливості несанкціонованого доступу в офіс компанії, до її фінансових документів та звітності шляхом встановлення надійної охорони і відеоспостереження;

§ інструктаж співробітників про порядок дій під час спілкування зі співробітниками правоохоронних органів, податкових та інших контролюючих органів, а так само про лінію поведінки з клієнтами та відвідувачами;

§ контроль інформації, яка містить комерційну таємницю;

§ жорсткі критерії відбору співробітників і їх постійна перевірка відповідності вимогам;

§ вироблення системи мотивації персоналу і відповідальності за розголошення внутрішньо інформації;

§ створення чітких заходів щодо дотримання комп'ютерної безпеки і моніторинг користувачів комп'ютерної мережі, перевірка наявності підслуховуючих та інших пристроїв для зняття інформації;

§ *створення внутрішньої служби безпеки і контроль всіх співробітників компанії.

Прийоми промислового шпигунства:

- крадіжка;

- незаконне копіювання;

- прослуховування;

- підкуп;

- шантаж.

Крадіжка -- злочин, що полягає у таємному викраденні чужого майна.

Крадіжка -- це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.

Крадіжка є різновидом викрадення, вирізняючись з-поміж інших видів викрадення спосіб вилучення майна -- таємністю. Таємність як ознака полягає у тому, що особа, яка вчиняє крадіжку, вважає, що вилучає майно непомітно для потерпілого. Істотним моментом є саме факт усвідомлення таємності злочинцем, навіть коли таку крадіжку помічав потерпілий чи інші особи, а злочинець вважав, що діє непомітно від них -- таке діяння залишатиметься саме крадіжкою.

За Кримінальним кодексом України крадіжка є злочином проти власності і це питання регулюється ст. 185. Відповідальність за дрібне викрадення чужого майна (дрібна крадіжка) передбачається ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Шантаж -- залякування погрозою викрити або розголосити з певною метою факти, відомості, які можуть скомпрометувати, зганьбити кого-небудь. В даний час слово «шантаж» нерідко використовується в широкому сенсі -- як загроза будь-яких негативних наслідків у разі невиконання вимог.

Обмеження доступу на ринок за допомогою монопольного зговору

Монопольне становище підприємців на ринку для всіх видів товарів виробничого призначення (продукції виробничо-технічного призначення), а також в обігу капіталів (фінансів, цінних паперів тощо) визначається в межах території України.

Монопольне становище підприємців на ринку для всіх видів товарів народного споживання, а також для всіх видів робіт і послуг визначається Антимонопольним комітетом України та його територіальними управліннями в межах адміністративної області або автономії (район, населений пункт).

Монопольним вважається таке становище підприємця, коли його частка на ринку певного товару перевищує 35% і він має змогу самостійно або разом з іншими підприємцями обмежувати тут конкуренцію. Законом України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності», прийнятим у березні 1992 р., із змінами до нього та прийнятим у червні 1996 р., на його розвиток Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції» караються всі дії підприємця, які спрямовані на створення перешкод доступу на ринок іншим та на встановлення дискримінаційних цін на свої товари. Щоб не допустити зловживання монопольним становищем на ринку, створюються компетентні державні органи, які повинні контролювати угоди, що укладаються між підприємцями, а також між підприємцями та органами влади й управління. До їхніх функції входить також контроль за веденням підприємцями конкуренції з метою запобігання недобросовісним формам і методам її. Антимонопольний комітет України та його територіальні управління мають право приймати рішення про примусовий поділ монопольних утворень, а для створення нових крупних економічних об'єднань необхідно отримати дозвіл цього комітету.

Монополія на ринку постачальника може мати серйозні негативні наслідки для роботи підприємства. Такі як підвищення цін на сировину та матеріли, відповідно в подальшому буде підвищення ціни і на вироблений продукт, що може сказатися на зменшенні рівні продажів; затримання термінів постачання, через, що буде збій ритмічності вироблення продукції; якість сировини та матеріалів може бути нижчою, аніж очікувалося, що поставить під сумніву якість виробленої продукції в загалом.

Державна політика у сфері обмеження монополізму в підприємницькій діяльності, здійснення заходів щодо демонополізації економіки, фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, консультативної та іншої підтримки суб'єктів господарювання, які сприяють розвитку конкуренції, здійснюється уповноваженими на це органами державної влади, органами місцевого самоврядування та органами адміністративно-господарського управління та контролю.

Демонополізація економіки і розвиток конкуренції в Україні забезпечуються згідно із спеціальною програмою, яка розробляється Кабінетом Міністрів України та затверджується Верховною Радою України. Державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень, в тому числі від зловживання монопольним становищем та недобросовісної конкуренції, здійснюються Антимонопольним комітетом України відповідно до його компетенції.

Монополіст-постачальник на ринку є серйозною зовнішньою загрозою для безпеки організації, але керуючись різними нормативно-правовими документами можливо зберегти своє підприємство.



РОЗДІЛ ІІ. СИСТЕМА ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

2.1 Цілі забезпечення безпеки організації

Економічна безпека - це стан захищеності життєво важливих інтересів особистості, суспільства та держави від внутрішніх та зовнішніх загроз або - це стан і здатність економічної системи протистояти небезпеці руйнування її організаційної структури і статусу, а також перешкодам досягнення цілей розвитку.

Безпека підприємництва - це сукупність організаційно-правових, режимно-охоронних, технічних, технологічних, економічних, фінансових, інформаційно-аналітичних та інших методів, спрямованих на усунення потенційних загроз та створення умов для забезпечення ефективного функціонування субєктів підприємницької діяльності відповідно до їх цілей та завдань.

Головне завдання системи управління економічною безпекою підприємства - передбачення і випередження можливих загроз, що призводять до кризового стану, а також проведення антикризового управління, яке спрямоване на виведення підприємства з кризового стану; мінімізація зовнішніх і внутрішніх загроз економічному стану суб'єкта підприємництва, зокрема його фінансовим, матеріальним, інформаційним, кадровим ресурсам, на основі розробленого комплексу заходів економіко-правового і організаційного характеру. Слід мати на увазі, що найбільше значення у справі забезпечення економічної безпеки підприємництва мають первинні економіко-правові та організаційні заходи, що забезпечують фундамент, основу системи безпеки, на відміну від вторинних - технічних, фізичних тощо.

Політика безпеки підприємства - це орієнтири для дій і ухвалення рішень, які полегшують досягнення цілей. Для встановлення цих загальних орієнтирів необхідно сформулювати цілі забезпечення безпеки підприємства.

Отже, цілі забезпечення безпеки підприємства:

-захист фінансових ресурсів підприємства;

-захист прав та інтересів підприємства;

-зміцнення інтелектуального потенціалу підприємства;

-збереження і примноження власності;

-підвищення конкурентоспроможності продукції;

-інформаційне забезпечення діяльності підприємства і підвищення його ефективності;

-орієнтація на стандарти й лідерство;

-сприяння управлінським структурам у досягненні цілей підприємства;

-запобігання залежності від випадкових і недобросовісних ділових партнерів.

З урахуванням викладеного вище можна визначити такі загальні орієнтири дій і ухвалення рішень, які полегшують досягнення цих цілей:

а) збереження і нарощування ресурсного потенціалу;

б) проведення комплексу превентивних заходів щодо підвищення рівня захищеності власності й персоналу підприємства;

в) залучення до діяльності із забезпечення безпеки підприємства всіх його працівників;

г) професіоналізм і спеціалізація персоналу підприємства;

д) пріоритетність несилових методів запобігання загрозам і їх нейтралізації;

е) створення служби економічної безпеки на підприємстві.

2.2 Обєкти безпеки організації

При організації охорони підприємства спочатку визначають об'єкти, які треба захистити, і їх функції. Потім оцінюють ступінь інтересу потенційного супротивника до цих об'єктів, вірогідні види нападу і збиток, що викликається ними. Нарешті, визначають уразливі для дії області, в яких наявні засоби протидії не забезпечують достатнього захисту.

Обєктом заводу є все матеріально-технічна база, сировина і матеріали з яких виробляють автобуси, всі приміщення, будівлі і т.д.

Об'єктом безпеки ПрАТ «БАЗ» виступає все те, на що спрямовані зусилля щодо забезпечення безпеки, або ж те, що потребує захисту:

- кадровий персонал підприємства, а саме: керівний склад, акціонери, структурні підрозділи та їх співробітники, функції яких пов'язані з різними видами інформації;

- майновий капітал;

- інтелектуальний капітал ;

- фінансовий капітал підприємства;

-притаманні специфіці фірми види фінансово-господарської діяльності підприємства.

Тобто, об'єктом безпеки підприємства, передусім економічної, є вся система її повноцінного функціонування. Уразивши хоча б один із об'єктів безпеки підприємства, остання зазнає відповідного впливу на окрему ділянку фірми, що може обернутися небезпекою або загрозою втрати балансу, рівноваги виробничо-господарського механізму підприємства. Кожне підприємство (суб'єкт господарювання) має як загальний об'єкт безпеки, так і специфічний, через особливості її діяльності.

2.3 Організаційна структура системи безпеки організації

Сьогодні практично всі підприємства України (у тому числі і ПрАТ «БАЗ») в ініціативному порядку створили свої системи безпеки, які дозволяють їм з різним ступенем ефективності забезпечувати безпеку своєї діяльності.

Аналіз діяльності існуючих систем безпеки на українських підприємствах показує, що вони в основному вирішують завдання повязані з охороною території й обєктів, що цілком відповідало вимогам до систем безпеки девяностих років минулого сторіччя. Але сьогодні основною загрозою підприємства виступає не фізична розправа, а рейдерські захоплення, злочини у фінансовій сфері, дії недобросовісних конкурентів, злочинні зазіхання на інтелектуальну власність і комерційну таємницю, що показує, що існуюча система безпеки не дозволяє забезпечувати надійний захист підприємств від сучасних загроз і ризиків. Тому сьогодні потрібні нові підходи до побудови системи економічної безпеки підприємств, які здатні не тільки ефективно захистити економічні інтереси підприємства, але також створити сприятливі внутрішні й зовнішні умови для його стабільного функціонування й динамічного розвитку в умовах ринкової економіки.

2.3.1 Структура системи безпеки організації

Основна та функціональні цілі передбачають формування необхідних структуроутворюючих елементів та загальної схеми організації ЕБП.

Основні функціональні складові ЕБП:

· фінансова складова - досягнення найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів (капіталу, персоналу, прав, інформації, технології та устаткування);

· інтелектуальна і кадрова - збереження та розвиток інтелектуального потенціалу підприємства, ефективне управління персоналом;

· техніко-технологічна - ступінь відповідності технологій, які використовуються на підприємстві, сучасним світовим аналогам відносно оптимізації витрат ресурсів;

· правова складова - всебічне правове забезпечення діяльності підприємства, дотримання діючого законодавства;

· інформаційна - ефективне інформаційно-аналітичне забезпечення господарської діяльності підприємства;

· екологічна - дотримання екологічних норм технології та випуску продукції, мінімізація втрат підприємства від забруднення довкілля;

силова - забезпечення фізичної безпеки робітників підприємства та збереження його майна.

Фінансова складова ЕБП

Серед функціональних складових належного рівня економічної безпеки фінансова складова вважається провідною та вирішальною, оскільки за ринкових умов господарювання фінанси є “двигуном” будь- якої економічної системи.

Загальна схема процесу охорони фінансової складової ЕБП:

1. Аналіз загрози негативних дій щодо політико-правової складової економічної безпеки.

2. Оцінка поточного рівня забезпечення фінансової складової ЕБП.

3. Оцінка ефективності запобігання можливій шкоді від негативних

дій щодо фінансової складової ЕБП.

4. Планування комплексу заходів із забезпечення фінансової складової ЕБП та розробка рекомендацій стосовно його реалізації.

5. Бюджетне планування практичної реалізації пропонованого комплексу заходів.

6. Планування корпоративних ресурсів.

7. Оперативна реалізація запланованих дій у процесі здійснення суб'єктом господарювання фінансово-господарської діяльності.

Спочатку оцінюються загрози економічній безпеці, що мають політико-правовий характер і включають:

§ внутрішні негативні дії - неефективне фінансове планування та управління активами, малоефективна ринкова стратегія, помилкова цінова та кадрова політика тощо;

§ зовнішні негативні дії - спекулятивні операції на ринку цінних паперів, цінова та інші форми конкуренції, лобіювання конкурентами недостатньо продуманих рішень органів влади;

§ форс-мажорні обставини - стихійне лихо, страйки, військові конфлікти та обставини, наближені до форс-мажорних - несприятливі законодавчі акти, ембарго, блокада, зміна курсу валют тощо.

Інтелектуальна та кадрова складова

Охорона інтелектуальної та кадрової складових економічної безпеки охоплює взаємопов'язані і водночас самостійні напрями діяльності того чи іншого суб'єкта господарювання:

- перший - зорієнтовано на роботу з персоналом фірми, на підвищення ефективної діяльності всіх категорій персоналу;

- другий - націлено на збереження і розвиток інтелектуального потенціалу, тобто сукупності прав на інтелектуальну власність або на її використання, та на поповнення знань і професійного досвіду працівників підприємства.

На першій стадії процесу охорони цієї складової ЕБП здійснюється оцінка загроз негативних дій і можливої шкоди від таких дій. З-поміж основних негативних впливів на економічну безпеку підприємства виокремлюють недостатню кваліфікацію структурних підрозділів, їхнє небажання або нездатність приносити максимальну користь своїй фірмі.

Процес планування та управління персоналом, спрямований на охорону належного рівня економічної безпеки, має охоплювати організацію системи підбору, найму, навчання й мотивації праці необхідних працівників, включаючи матеріальні та моральні стимули, престижність професії, забезпечення соціальними благами.

Техніко-технологічна складова

Процес охорони техніко-технологічної складової ЕБП, як правило, передбачає здійснення кількох послідовних етапів:

1. Аналіз ринку технологій стосовно виробництва продукції, аналогічної профілю даного підприємства.

2. Аналіз конкретних технологічних процесів і пошук внутрішніх резервів поліпшення використовуваних технологій.

3. Аналіз товарних ринків за профілем продукції та ринків товарів- замінників; оцінка перспектив розвитку ринків продукції підприємства; прогнозування можливої специфіки необхідних технологічних процесів для випуску конкурентоспроможних товарів.

4. Розробка технологічної стратегії розвитку підприємства.

5. Реалізація планів технологічного розвитку підприємства в процесі здійснення ним виробничо-господарської діяльності.

6. Аналіз результатів практичної реалізації заходів щодо охорони техніко-технологічної складової ЕБП.

Політико-правова складова

Загальний процес охорони політико-правової складової ЕБП здійснюється за схемою, яка охоплює такі елементи:

1. Аналіз загроз негативних впливів.

2. Оцінка поточного рівня забезпечення.

3. Планування комплексу заходів, спрямованих на підвищення цього рівня.

4. Здійснення ресурсного планування.

5. Планування роботи відповідних функціональних підрозділів підприємства.

6. Оперативна реалізація запропонованого комплексу заходів щодо організації належного рівня безпеки.

Основними причинами виникнення внутрішніх негативних впливів можуть бути:

- низька кваліфікація працівників юридичної служби відповідного суб'єкта господарювання та помилки у підборі персоналу цієї служби;

- недостатнє фінансування юридичного забезпечення підприємницької або іншої діяльності;

- небажання чи нездатність підприємства активно впливати на зовнішнє політико-правове середовище його діяльності.

Причини виникнення зовнішніх негативних впливів:

1.зіткнення інтересів суспільних груп населення з економічних, національних, релігійних мотивів;

2.військові конфлікти;

3.ембарго, блокада;

4.фінансові та політичні кризи міжнародного характеру;

5. зміна положень чинного законодавства з питань власності,

6.господарського і трудового права, оподаткування тощо.

Інформаційна складова

Належні служби підприємства виконують певні функції, які в сукупності характеризують процес створення та захисту інформаційної складової ЕБП. До таких належать:

1. Збирання всіх видів інформації, що має відношення до діяльності того чи іншого суб'єкта господарювання.

2. Аналіз одержуваної інформації.

3. Прогнозування тенденцій розвитку науково-технологічних, економічних і політичних процесів на підприємстві.

4. Оцінка рівня економічної безпеки за всіма складовими та в цілому, розробка рекомендацій для підвищення цього рівня на конкретному суб'єкті господарювання.

5. Інші види діяльності з розробки інформаційної складової економічної безпеки.

На підприємство постійно надходять потоки інформації, щорозрізняються -за джерелами їхнього формування:

-відкрита офіційна інформація;

-вірогідна нетаємна інформація, одержана через неформальні контакти працівників фірми з носіями такої інформації;

-конфіденційна інформація, одержана способом несанкціонованого доступу до неї.

Екологічна складова

Проблему охорони екологічної безпеки суспільства від суб'єктів господарювання, що здійснюють виробничо-комерційну діяльність, можна вирішити тільки через розробку і ретельне дотримання національних (міжнародних) норм мінімально допустимого вмісту шкідливих речовин, які потрапляють в навколишнє середовище, а також дотримання екологічних параметрів продукції, що виготовляється.

Сутність процесу забезпечення екологічної безпеки підприємства можна виразити у вигляді функції такого типу: F(Z, Q, m) > min, де Z - витрати на заходи для дотримання екологічних норм; Q - втрати від штрафних санкцій за порушення екологічних норм; m - втрати від закриття для продукції підприємства ринків інших держав з більш жорсткими нормами екологічної чистоти товарів.

Алгоритм процесу охорони екологічної складової ЕБП:

1. Розрахунок карти ефективності здійснюваних заходів.

2. Аналіз виконаних розрахунків і розробка рекомендацій для підвищення ефективності здійснюваних заходів.

3. Розробка альтернативних сценаріїв реалізації запланованих заходів.

4. Передача обраного планового сценарію в складі загального плану охорони економічної безпеки підприємства в підрозділи, які здійснюють функціональне планування фінансово-господарської діяльності підприємства.

5. Практичне здійснення запланованих заходів у процесі діяльності відповідного суб'єкта господарювання.

Силова складова

Схема організації силової складової економічної безпеки підприємства:

1. Аналіз загроз негативних впливів за силовою складовою економічної безпеки відповідно до причин їхнього виникнення.

2. Аналіз рівня організації силової складової ЕБП за напрямами, ресурсами, виконавцями, взаємодією та ефективністю витрат.

3. Прогнозування можливих негативних впливів та очікуваної шкоди від них.

4. Розробка рекомендованого комплексу заходів для запобігання

можливим негативним впливам.

5. Планування бюджету на виконання рекомендованого комплексу заходів і розрахунок очікуваної ефективності від його реалізації.

6. Планування підбору і спеціального навчання відповідного персоналу.

7. Оперативне планування реалізації пропонованих заходів за ресурсами та виконавцями.

8. Практична робота з організації силової складової економічної безпеки підприємства.

Явища, що негативно впливають на рівень силової складової економічної безпеки, зумовлюються кількома причинами. Основними з них є:

- нездатність підприємств-конкурентів досягти переваг коректними методами ринкового характеру, тобто за рахунок підвищення якості власної продукції, зниження поточних витрат на виробництво, удосконалення маркетингових досліджень ринку тощо;

-кримінальні мотиви одержання злочинними юридичними особами доходів через шантаж, шахрайство або крадіжки;

некомерційні мотиви посягань на життя та здоров'я керівників і працівників підприємства, а також на майно фірми.

В Україні відсутній окремий закон, який би регулював відносини між суб'єктами права щодо захисту бізнесу чи корпоративних прав, або від зазіхань, як з боку злочинних угруповань, так і з боку корумпованих владних структур. Тож норми права, які регулюють вказані відносини, містяться в окремих законах України та в підзаконних нормативних актах. Найчастіше в цих нормах права особа (як суб'єкт права) виступає не як бізнесмен (тобто особа, що займається підприємницькою діяльністю), а як фізична особа (тобто незалежно від роду занять). Отже, Нормативно-правова база з питань економічної безпеки ПрАТ «Бориспільський автозавод», регулюється такими актами:

- Конституція України.

.-Кримінальний та Кримінально-процесуальний кодекси України (тобто кодифіковані збірники нормативних актів, що передбачають кримінальну відповідальність за порушення чинного законодавства (у тому числі у сфері безпеки бізнесу), та нормативних актів, що визначають сам процес притягнення винних до кримінальної відповідальності).

.-Кодекс адміністративних правопорушень (тобто кодифікований збірник нормативних актів, що передбачають адміністративну відповідальність за порушення чинного законодавства).

- Господарський та Цивільний, Господарсько-процесуальний та Цивільно-процесуальний кодекси України.

-Закони України:

- "Про банки і банківську діяльність";

- "Про цінні папери і фондову біржу";

- "Про акціонерні товариства ";

- "Про інформацію";

- "Про захист від недобросовісної конкуренції";

- "Про захист інформації в автоматизованих системах";

- "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні";

- "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

- " Про інвестиційну діяльність";

- "Про державну податкову службу в Україні";

- "Про підприємства в Україні";

- "Про аудиторську діяльність";

- "Про оперативно-розшукову діяльність";

- "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю".

- Декрети Кабінету Міністрів, постанови Кабінету Міністрів, положення Національного банку України, інші підзаконні нормативні акти виконавчої влади та відомчі накази та інструкції.

Перелік законів може бути суттєво доповнений, бо майже в кожному з них є норми, які, регулюючи діяльність суб'єктів права, обмежуючи його права у вчиненні протизаконних дій, тим самим забезпечують безпеку підприємницької діяльності законослухняного суб'єкта права.

Можна, звісно, заперечити, що який же це захист безпеки підприємницької діяльності, якщо навпаки, кодекси передбачають відповідальність (кримінальну чи адміністративну) за порушення, які вчиняють комерсанти чи фізичні особи при здійсненні комерційної діяльності. Наведемо приклад: є дві комерційні структури, одна ретельно дотримується законів, сплачує податки, при завезенні товару з-за кордону повністю сплачує митні збори, ліцензує свою діяльність - з цих виплат, звісно, складається кінцева ціна товару чи послуг, які фірма реалізує. Інша комерційна структура працює наполовину "в тіні" - не платить податків, завозить контрабандний товар, не ліцензує свою діяльність. Звісно, ціна товару чи послуг у цих двох структурах буде зовсім непорівнянною, внаслідок чого законослухняна комерційна структура збанкрутує, бо не витримає конкуренції з іншою комерційною структурою. Закони ж, встановлюючи покарання за протизаконну діяльність, не дають змоги комерсантам діяти незаконними методами, тим самим підтримуючи здорову конкуренцію та захищаючи права законослухняних конкурентів. Такі приклади можна навести майже по кожній нормі права.



2.3.2 Принципи, засоби і заходи забезпечення економічної безпеки організації

Механізм реалізації безпеки - це системне застосування функцій, заходів, засобів та принципів безпеки. Система безпеки виконує дві основні функції: запобіжно-профілактичну й оперативно-інформаційну.

Серед існуючих засобів гарантування безпеки можна виділити:

1) технічні - охоронно-пожежні системи, відео-радіоапаратура, засоби виявлення вибухових приладів, бронежилети, огородження тощо;

2) організаційні-спеціалізовані організаційні структурні формування, що забезпечують безпеку підприємства;

3) інформаційні - передусім друкована і відеопродукція з питань збереження конфіденційної інформації. Крім того, важлива інформація для прийняття рішень з питань економічної безпеки зберігається на комп'ютерах;

4) фінансові - без достатніх грошових коштів неможливе функціонування системи економічної безпеки підприємства, треба тільки використовувати їх цілеспрямовано і з високою віддачею;

5) правові - підприємство має у своїй діяльності не тільки керуватися законами та підзаконними актами, що видані вищими органами влади, а й розробляти власні (локальні) правові акти з питань гарантування економічної безпеки підприємства;

6) кадрові - підприємство має бути забезпечене кадрами, що займаються питаннями економічної безпеки;

7) інтелектуальні - кваліфіковані спеціалісти, наукові працівники, що дає змогу модернізувати систему безпеки підприємства.

Одночасне використання всіх цих засобів неможливе. їх вводять поетапно: перший етап - виділення коштів; другий - формування кадрових і організаційних засобів; третій - розроблення системи правових засобів; четвертий - залучення технічних, інформаційних та інтелектуальних засобів.

Переведеним із статичного у динамічний стан зазначеним вище засобам відповідають методи забезпечення економічної безпеки підприємства:

* технічні - спостереження, контроль, ідентифікація;

* інформаційні - складання характеристик на працівників, аналітичні матеріали конфіденційного характеру тощо;

* фінансові - матеріальне стимулювання працівників, що мають досягнення у забезпеченні економічної безпеки підприємства;

* правові - судовий захист законних прав та інтересів, сприяння діям правоохоронних органів;

* кадрові - підбір, навчання кадрів, що забезпечують безпеку підприємства;

* інтелектуальні - патентування, ноу-хау тощо.

Запобіжно-профілактична функція реалізується через виконання загальних заходів безпеки, основними з яких є:

- здійснення організаційно-правового впливу на діяльність персоналу і клієнтів організації через розроблення і впровадження нормативів безпеки;

- підбір, перевірка і контроль роботи персоналу, розроблення ефективної кадрової політики та програм стимулювання праці;

- охорона організації: об'єктів, грошей, матеріальних цінностей, комунікацій, обладнання, вантажів, персоналу;

- атестація приміщень, спеціальне обладнання окремих із них, облік носіїв інформації обмеженого доступу, захист засобів зв'язку, організація службового і спеціального діловодства;

- захист інформаційних ресурсів обмеженого доступу;

- удосконалення технологій виробництва, введення в них елементів захисту;

- формування позитивного іміджу організації;

- планування і забезпечення діяльності організації в кризових ситуаціях;

- забезпечення безпеки споруд і будівель установ, їх комунікаційних систем;

- створення систем сповіщення персоналу;

- розроблення заходів відповідальності за порушення встановлених правил безпеки діяльності

Оперативно-інформаційна функція реалізується через виконання спеціальних заходів безпеки, основними з яких є:

· організація і ведення конкурентної розвідки, формування інформаційних ресурсів;

· інформаційно-аналітичні дослідження клієнтів, партнерів і конкурентів, інформаційно-аналітичне забезпечення прийняття рішень керівництвом організації;

· взаємодія із правоохоронними органами з питань запобігання протиправним посяганням на власність, персонал та імідж організації і припинення їх;

· розроблення і проведення заходів щодо протидії недобросовісній конкуренції, в тому числі промисловому шпигунству;

· проведення службових розслідувань за фактами протиправних дій персоналу організації та порушення ними встановлених правил роботи;

· проведення заходів щодо дезінформації конкурентів;

· проведення заходів впливу на недобросовісних клієнтів, боржників і зловмисників щодо відшкодування організації втрат, яких вона зазнала з їх вини.

Під час формування і здійснення заходів та використання засобів безпеки потрібно керуватися вихідними положеннями, тобто принципами забезпечення економічної безпеки, основними з яких є:

1. Економічна доцільність і мінімізація можливого збитку і витрат на забезпечення безпеки (критерій "ефективність - вартість").

2. Своєчасність - запобіжний характер заходів гарантування безпеки. Передбачає постановку завдань з комплексної безпеки на ранніх стадіях розроблення системи безпеки на основі аналізу і прогнозування обстановки, загроз безпеки, а також розроблення ефективних заходів запобігання посяганням на законні інтереси.

3. Комплексність:

§ гарантування безпеки персоналу, матеріальних і фінансових ресурсів від можливих загроз всіма доступними законними засобами і методами;

§ гарантування безпеки інформаційних ресурсів протягом усього їхнього життєвого циклу, на всіх технологічних етапах їх оброблення (перетворення) і використання, у всіх режимах функціонування;

§ здатність системи до розвитку і вдосконалення відповідно до зміни умов функціонування фірми.

Особливу увагу треба приділяти принципу комплексності. Для безпеки у всьому різноманітті структурних елементів фірми, за безлічі загроз і способів несанкціонованого доступу, потрібно застосовувати всі види і форми захисту та протидії в повному обсязі. Неприпустимо застосовувати окремі форми або технічні засоби.

Отже, під комплексною безпекою слід розуміти повне охоплення об'єктів захисту всією сукупністю форм протидії і захисту (охорона, режим, кадри, документи і т.ін.) на основі правових, організаційних та інженерно-технічних заходів.

4. Законність. Припускає розроблення системи безпеки на основі законодавства у сфері підприємницької діяльності, інформації і її захисту, приватної охоронної діяльності, а також інших нормативних документів з безпеки, затверджених органами державного управління в межах їх компетенції, із застосуванням усіх дозволених методів виявлення і припинення правопорушень.

5. Обґрунтованість. Пропоновані заходи і засоби захисту мають бути реалізовані на сучасному рівні розвитку науки і техніки, бути обґрунтованими з огляду на заданий рівень безпеки і відповідати встановленим вимогам і нормам.

6. Безперервність. Вважається, що зловмисники тільки й шукають можливість, як би обійти захисні заходи, вдаючись для цього до легальних і нелегальних методів.

7. Активність. Захищати інтереси фірми треба з достатнім ступенем наполегливості, широко використовуючи маневр силами і засобами забезпечення безпеки та нестандартні заходи захисту.

8. Спеціалізація. Передбачає використання для розроблення і впровадження заходів і засобів захисту спеціалізованих організацій, що найбільш підготовлені до конкретного виду діяльності із гарантування безпеки, мають досвід практичної роботи і державну ліцензію на право надання послуг у цій галузі. Експлуатацією технічних засобів і реалізацією заходів безпеки мають займатись професійно підготовлені працівники служби безпеки, її функціональні та обслуговувальні підрозділи.

9. Взаємодія і координація. Припускають здійснення заходів безпеки на основі чіткої взаємодії всіх зацікавлених підрозділів і служб, сторонніх спеціалізованих організацій у цій сфері, координацію їх зусиль для досягнення поставленої мети, а також інтеграцію діяльності з органами державного управління і правоохоронними органами.

10. Вдосконалення - поліпшення заходів і засобів захисту на основі власного досвіду, появи нових технічних засобів з урахуванням змін у методах і засобах розвідки й промислового шпигунства, нормативних вимог накопиченого вітчизняного і зарубіжного досвіду.

11. Централізація управління - самостійне функціонування системи безпеки з єдиними організаційними, функціональними і методичними принципами, з централізованим управлінням діяльністю системи управління.

12. Достатність - застосовування таких засобів і заходів активного і пасивного захисту, які б були достатніми для протидії загрозам чи небезпекам.

13. Гнучкість - застосовування моделі економічної безпеки залежно від характеру і рівня розвитку загрози чи небезпеки. Це надає мобільності діям у сфері безпеки і підвищує їх ефективність.



ВИСНОВКИ

Проблеми власної економічної безпеки виникають перед кожним підприємством не тільки в кризові періоди, але і під час роботи в стабільному економічному середовищі, комплекс розв'язуваних при цьому цільових задач має істотне розходження. В якості однієї з цілей моніторингу економічної безпеки підприємства є діагностика його стану за системою показників, що враховують специфічні галузеві особливості, найбільш характерних для даного підприємства і які мають для останнього важливе стратегічне значення.

Будь-який бізнес відрізняється складністю, постійним станом боротьби і гострою конкуренцією фірм. Стійкі «правила» не існують ні для партнерів, ні, певною мірою, для держави. Підприємства змушені постійно пристосовуватися до недосконалості законодавчої бази, брак кваліфікованих працівників, зношеність виробничого обладнання, дефіциту обігових коштів, жорсткої грошової і податкової політики держави, неплатоспроможності партнерів та ін.

Результатом забезпечення економічної безпеки підприємства є стабільність (надійність) його функціонування, ефективність фінансово-економічної діяльності (прибутковість), особиста безпека персоналу. До ресурсів забезпечення надійного існування і прогресивного розвитку підприємства відносяться: персонал підприємства, матеріальні та інтелектуальні (інформаційні) ресурси.

Об'єкт і суб'єкт системи забезпечення економічної безпеки підприємництва тісно взаємопов'язані. Об'єктом системи в цілому, як уже говорилося, виступає стабільний економічний стан суб'єкта підприємницької діяльності в поточному та перспективному періоді. Конкретними ж об'єктами захисту виступають ресурси: фінансові, матеріальні, інформаційні, кадрові

Досліджуючи підприємство ПрАТ «Бориспільський автозавод» (БАЗ) було здійснено аналіз ринку виробництва автобусів , з'ясовано стан конкурентного середовища, охарактеризовано конкурентів, постачальників і споживачів продукції підприємства ПрАТ «Бориспільський автозавод» (БАЗ), визначено перспективи розвитку ринку автобусобудування в Україні, досліджено структуру пропозиції продукції.

Найвпливовішими та найсерйознішими конкурентами Зараз в Україні є : «ЛАЗ», «ЛуАЗ», «Черкаський автобусний завод», «Чернігівський автозавод», «ЗАЗ», ПП «Автотехнологія» з Рівного, «АнтоРус» з Херсона, «Укравтобуспром» зі Львова, «Часівоярський ремонтний завод» з Донецької області.

За даними Консалтингового агентства «Автоконсалтинг», ЗАТ «Бориспільський автозавод» за результатами 10 місяців 2009 року займає перше місце з продажу автобусів малого класу на території України. Наше підприємство з січня по жовтень (включно) 2009 року реалізувало 359 одиниць автобусів, що становить 25,23% ринку. Зазначимо, що за результатами жовтня 2009 року частка проданих автобусів ЗАТ «Бориспільський автозавод» становить 47,45%.

ПрАТ «Бориспільський автозавод» (БАЗ) ніколи не повинно забувати про зовнішні загрози такі як:

· пошкодження будівель, приміщень,

· шпигунство зі сторони конкурентів,

· обмеження доступу на ринок за допомогою монопольного зговору.

Система менеджменту якості ПрАТ «БАЗ» є моделлю менеджменту взаємозв'язаних та взаємодіючих процесів, що здійснюються на підприємстві та призначена для постійного поліпшення його діяльності, а отже, для підвищення конкурентоспроможності заводу на вітчизняному і світовому ринках.

В цьому випадку є розумне запитання: що, в першу чергу, визначає конкурентоспроможність будь-якої організації? Звичайно, її здатність виробляти продукцію, яка не лише задовольняє всім вимогам споживачів, але навіть і переверщує їх очікування . Тому очевидно, що ключовими для нашого підприємства є процеси життєвого циклу продукції. Саме тому ці процеси -- об'єкт зосередження всіх знань, умінь і навиків, роботи керівництва і персоналу -- основа їх матеріального добробуту і конкурентоспроможності підприємства. Тому, восени 2005 року акціонерами було прийняте стратегічне рішення про створення і впровадження на підприємстві системи менеджменту якістю, яка б відповідала вимогам міжнародним стандартам ISO 9000.

Так, в листопаді 2006 р. система менеджменту якості на ПрАТ «БАЗ» була розроблена, документально оформлена, впроваджена та успішно сертифікована ТОВ «ТЮФ Рейланд Україна», а в 2009 р. ресертифікована на відповідність до вимог міжнародного стандарту ISO 9001:2008, в результаті чого був отриманий сертифікат.

Для забезпечення виробничого процесу необхідними матеріальними ресурсами (матеріалами, напівфабрикатами, конструкціями, комплектуючими виробами, інструментом, спецодягом, господарчим інвентарем і таке інше) на підприємстві існує відділ матеріально-технічного постачання. Взаємовідносини між постачальником та ПрАТ «БАЗ» побудовані таким чином, щоб забезпечити потреби нашого заводу якісними матеріалами та комплектуючими виробами у повному обсязі у встановлений термін по оптимальній ціні для виконання планів і програм нашого виробництва.

Вибір потенційних постачальників здійснюється на тендерній основі за наступними критеріями:

* наявність сертифікатів відповідності на матеріали;

* ціна;

* надійність постачання;

* терміни виконання замовлень та періодичність постачання;

* умови оплати;

* оптимальний розмір партії товару;

* можливість надання знижки;

* повнота асортименту;

* можливість відстрочки платежу;

* доставка матеріалів ( бажано ).

Отже, для того ,щоб система економічної безпеки підприємства була максимально ефективною необхідно впровадити в життя механізм даної системи( засоби, заходи і методи) і вся діяльність повинна проводитися на вище перелічених принципах.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Цивільний кодекс України.-Х.: «Одісей»,2001. - Електорнний ресурс. - Режим доступу: http://yurist-online.com/ukr/.

2. Кримінальний кодекс України.-Х.: «Одісей»,2001. - електронний ресурс. - Режим доступу: http://yurist-online.com/ukr/.

3. Кодекс України про адміністративні правопорушення. - Електронний ресурс. - Режим доступу: http://yurist-online.com/ukr/.

4. Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 07.06.1996 №236/96-ВР в редакції від 13.01.2009 на підставі689-17. Електронний ресурс. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/

5. Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 27.07.2011 на підставі 3567-17. Електронний ресурс. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/

6. Закон України «Про антимонопольний комітет України» від 27.07.2011 на підставі 3567-17. Електронний ресурс. - Режим доступу:http://zakon.rada.gov.ua/

7. Бондарчук Ю.В. Безпека бізнесу: організаційно-правові основи : науково-практичний посібник / Ю.В. Бондарчук, А.І. Марущак. - К.: Видавничий дім «Скіф», КНТ, 2008. - 319с.

8. Герасимчук З.В. Економічна безпека регіону: діагностика та механізми забезпечення: підручник / З.В. Герасимчук, Н.С. Вавдіюк. - Луцьк: Надстир'я, 2006. - 244с.

9. Гришнова О.А. Людський потенціал як чинник економічної безпеки особи, підприємств, суспільства: навч. посіб. / О.А. Гришкова. - К.: ЦУЛ, 2007. - 405с.

10. Данільян О.Г. Національна безпека України: структура та напрями реалізації: навч. посіб. / О.Г. Данільян, О.П. Дзьобан, М.І. Панов. - Харків: Фоліо,2002 .- 285с.

11. Донець Л.І. Економічна безпека підприємств : навч. посіб. / Л.І Донець, Н.В. Ващенко. - К.: ЦУЛ,2008. - 240с.

12. Живко З.Б. Захист інформації : конспект лекцій / З.Б. Живко, М.О. Живко. - Львів: Ліга-Прес,2009. - 200с.

13. Живко З.Б. Сучасні методи забезпечення надійності персоналу : навч. матер. для семін. занять. / З.Б. Живко, М.І. Керницька. - Львів: ЛьвДУВС, 2009. - 66с.

14. Живко З.БКонкурентна розвідка : курс лекцій / З.Б. Живко, М.І. Керницька. - Львів: ЛьвДУВС, 2009. - 104с.

15. Житна К. І., Економічний аналіз господарської діяльності. / К. І. Житна - К.: Вища школа, 1992 р. - с. 373

16. Іванілов О. С. Економічна безпека підприємства: підручник для студ. вищ. навч. закл./ О. С. Іванілов. - К.: ЦУЛ, 2009. - 728с.

17. Іщук С.І Розміщення продуктивних сил : теорія, методи, практика : підручник / С.І. Іщук. - К.: КНЕУ,2006. - 230с.

18. Камлик М.І Економічна безпека підприємницької діяльності : навч. посіб. / М.І. Камлик. - К.: Атіка, 2005. - 432с.

19. Ковалевський В.В. Розміщення продуктивних сил : навч. посіб. / В.В. Ковалевський, О.Л. Михайлюк. - К.: Т-во «Знання»,КОО,2007. - 563с.

20. Коваленко Л.О. Основи економічної безпеки : навч. посіб./ Л.О. Коваленко Л.М. Ремньова -К.: Знання, 2012. - 456 с.

21. Козаченко Г.В. Економічна безпека підприємства : сутність та механізм забезпечення : підручник / Г.В Козаченко, В.П. Пономарьов, О.М. Ляшенко. - К.: Лібра,2003. - 280с.

22. Колот А.М. Мотивація персоналу: підручник / А.М. Колот - КНЕУ. - 2002 - с.337

23. Кононенко О. С. Економічна безпека підприємницької діяльності :підручник / О.С. Кононенко - Х.: Фактор, 2012. - 144 с.

24. Коротун Л. К. Розміщення продуктивних сил України: Навч. посібник. / Л. К. Коротун - Рівне: Діва, 1998. - 410 с.

25. Ортинський В.Л. Економічна безпека підприємств, організацій та установ : навч. посіб. / В.Л. Ортинський, І.С. Керницький, З.Б. Живко. - К.: Правова єдність,2009. - 544с.

26. Ортинський В.Л. Економічна безпека підприємств : підручник / В.Л. Ортинський, І.С. Керницький, З.Б. Живко. - К.: Алерта, 2011. - 704с.

27. Паламарчук М.М. Економічна і соціальна географія України : навч. посіб. / М.М. Паламарчук, О.М. Паламарчук. - К.:Знання,2008. - 392с.

28. Пекін А. Ю. Основи економічної безпеки підприємств : навч. посіб. / А. Ю. Пекін, Т. В. Малаєва - Л. : Лев, 2011. - 440 с.

29. Пітюренко Ю.І. Розміщення продуктивних сил : навч. посіб. / Ю.І. Пітюренко - К.:КНЕУ,2009. - 340с.

30. Покропивний С. Ф. Економіка підприємства: Навчальний посібник / С. Ф. Покропивний - К.: КНЕУ - 2001 - с. 457

31. Радіонова І.А. Економічна географія : підручник / І.А. Радіонова, Т.М. Бунакова. - К.: Т-во «Знання», КОО,2000 - 546с.

32. Реверчук А.Й. Економічна безпека в Україні: держави, фірми, особи : навч.посіб. / А.Й. Реверчук, Я.Й. Малик, І.І. Кульчицький, С.К. Реверчук. - Львів: ЛФМАУП,2000. - 192с.

33. Романенко В.А. Регіональні ринки продукції машинобудування в Україні : підручник / В.А. Романенко. - К.:Знання,2004. - 190с.

34. Сухуруков А.І. Фінансова безпека держави : навч. посіб. / А.І. Сухоруков, О.Д. Ладюк. - К.: Центр учбової літератури,2007. - 192с.

35. Смолик О. О. Безпека підприємств. / О. О. Смолик. - Київ: Вища школа, 2011р.

36. Франчук В.І. Економічна безпека : навч. посіб. / І.В. Франчук, Л.В. Герасименко, В.О. Гончарова, З.Б Живко. - Львів: Вид-во ЛьвДУВС,2010.-244с.

37. Чернюк Л. Г., Економіка регіонів України: Навч. пос. / Д. В. Клиновий, Л. Г. Чернюк - К.: ЦУЛ, 2002. - C. 372-393

38. Шегда А. В. Економіка безпека і політика підприємства : підручник / А. В. Шегда - К. : Знання, 2009. - 614 с.

39. Юдонов А.О. Конкуренція: теорія и практика. / А. О. Юдонов. -- М.: «Акаліс , 2008. - 314с.

Размещено на Allbest.ru