Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

В останні десятиліття у всьому світі відбуваються масштабні зрушення в управлінні компаніями. Все більша кількість факторів і результатів досліджень говорить про те, що на перше місце за впливом на довготривалий успіх підприємств та організацій виходить людський фактор. В підході до питань надійності та безпеки адміністрації компаній та підприємств, що визнали це, домінує роль персоналу та його вплив на надійність та безпеку.

Добре навчений, правильно організований та вмотивований персонал визначає долю підприємства, це усвідомлено всіма провідними та розвиненими компаніями світу. В той же час, менеджмент, котрий це усвідомив, прагне реалізувати заходи, котрі забезпечать безпеку діяльності та збереження здоров'я персоналу.

Питання безпеки праці і здоров'я персоналу розглядали такі видатні вчені як М.В. Ломоносов, І.М. Сєченов, котрий науково обґрунтував фізіологічний критерій тривалості робочого дня, І.П. Павлов, що вивчав зв'язки між зовнішнім середовищем і вищою нервовою діяльністю людини; М.Д. Зелінський, С.І. Вавілов, О.О. Скочинський, Є.О. Патон, Ф.Ф. Ерісман, В.В. Левицький, котрий аналізував причини професійних захворювань, процеси стомлювання та ін.

Мета курсової роботи - розробка системи підтримки безпеки праці і здоров'я персоналу організації.

Завдання курсової роботи:

­ провести аналіз економічної літератури, літератури області менеджменту з точки зору визначення понять «безпеки праці» і «здоров'я персоналу»;

­ визначити принципи забезпечення безпеки праці та здоров'я персоналу;

­ проаналізувати основні напрямки державної політики в галузі безпеки праці і здоров'я персоналу;

­ проаналізувати ефективність системи безпеки праці і здоров'я персоналу на ПАТ «Центренерго»;

­ розробити рекомендації щодо вдосконалення безпеки праці і здоров'я персоналу на законодавчому рівні та на ПАТ «Центренерго».

Об'єктом дослідження є ПАТ «Центренерго».

Предмет дослідження - система безпеки праці і здоров'я персоналу в Україні в цілому та на ПАТ «Центренерго».

Методи дослідження: теоретичні - аналіз і узагальнення інформації літературних джерел за темою дослідження; емпіричні - контент-аналіз.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПОНЯТТЯ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ І ЗДОРОВ'Я ПЕРСОНАЛУ ОРГАНІЗАЦІЇ

1.1 Визначення понять «безпеки праці» і «здоров'я персоналу»

Безпекою організації являється такий стан, що досягається за допомогою забезпечення і підтримки захищеності її персоналу і життєво важливих інтересів організації від внутрішніх і зовнішніх загроз, з метою зменшення негативних наслідків небажаних подій і досягнення якнайкращих результатів діяльності.

Безпека праці та здоров'я персоналу - система забезпечення безпеки життя і здоров'я працівників у процесі трудової діяльності, що включає правові, соціально-економічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні, лікувально-профілактичні, реабілітаційні та інші заходи [28, с.2].

В якості основи при виробленні заходів, спрямованих на створення безпечних і здорових умов праці, доцільно керуватися Конвенцією та рекомендаціями МОП про безпеку та гігієну праці у виробничому середовищі, які визначають здоров'я як складову трудового потенціалу людини [2, с.3].

На безпечні та здорові умови праці впливають фактори, які можуть впливати на працівників не ізольовано, а в різних кількісних і якісних поєднаннях: правові, технічні, організаційні, санітарно-гігієнічні, психофізіологічні, естетичні, соціально-психологічні, ергономічні, лікувально-профілактичні, реабілітаційні.

Регламентація безпечних і здорових умов праці здійснюється на основі трудового законодавства. Недотримання вимог регламентів з охорони праці може призвести до нещасних випадків і отриманню травм [8, с.212].

1.2 Принципи забезпечення безпеки праці і здоров'я персоналу

безпека праця здоров'я персонал

Як показує практичний досвід, забезпечення безпеки праці та здоров'я персоналу повинно відповідати наступним принципам:

­ безперервність - здійснення заходів щодо забезпечення безпеки має бути засноване на постійній готовності до відбиття як внутрішніх, так і зовнішніх загроз безпеці організації;

­ комплексність - використання всіх засобів захисту фінансових, матеріальних, інформаційних та людських ресурсів у всіх структурних підрозділах організації і на всіх етапах її діяльності;

­ своєчасність - забезпечення безпеки з використанням попереджувальних заходів. При цьому принцип своєчасності передбачає постановку завдань по комплексній безпеці на всіх стадіях розробки системи безпеки, а також розробку ефективних заходів попередження посягань на інтереси організації;

­ законність - забезпечення безпеки на основі законодавства України та інших нормативних актів, затверджених органами державного управління в межах їх компетенції;

­ активність - забезпечення безпеки організації з достатнім ступенем наполегливості і з широким використанням маневру наявних сил і засобів;

­ універсальність - забезпечення безпеки шляхом застосування заходів та проведення таких заходів, які дають позитивний ефект незалежно від місця їх конкретного застосування;

­ економічна доцільність - зіставлення можливого збитку і витрат на забезпечення безпеки. При цьому у всіх випадках вартість системи безпеки повинна не перевищувати розміру можливого збитку від будь-яких видів ризику;

­ конкретність і надійність - визначення конкретних видів ресурсів, що виділяються на забезпечення безпеки. При цьому обов'язковим є розумне дублювання методів, засобів і форм захисту при забезпеченні безпеки організації;

­ професіоналізм - реалізація заходів безпеки повинна здійснюватися тільки професійно підготовленими фахівцями. При цьому в умовах швидкого розвитку засобів і систем безпеки необхідно постійне вдосконалення заходів і засобів захисту на базі навчання особового складу;

­ взаємодія та координація - здійснення заходів забезпечення безпеки на основі чіткого взаємозв'язку відповідних підрозділів, служб і відповідальних осіб;

­ централізація управління і автономність - забезпечення організаційно-функціональної самостійності процесу організації захисту всіх об'єктів охорони та централізоване управління забезпеченням безпеки організації в цілому [23, с.14].

1.3 Види безпеки праці і здоров'я персоналу

Фізична безпека об'єкта - це охорона матеріальних і фінансових ресурсів від надзвичайних обставин (пожежа, стихійне лихо, тероризм) і від несанкціонованого проникнення на територію (вандалізм, крадіжка, розкрадання і т.п.) [13, с.315].

Цей вид безпеки об'єкта забезпечується діяльністю співробітників служби охорони шляхом дотримання пропускного, об'єктового та внутрішньо об'єктного режимів із застосуванням відповідних охоронних, технічних засобів і систем. До технічних та інженерно-технічних охоронних засобів і систем відносяться: периметральні охоронні системи; системи охоронної сигналізації; системи пожежної сигналізації, пожежегасіння та оповіщення; системи охоронного телебачення; системи обмеження доступу; системи управління доступом; засоби оперативного зв'язку; захисні інженерні засоби (решітки, жалюзі, броньоване скло та ін.) [19, с.32].

Фізична безпека персоналу підрозділяється на особисту безпеку керівництва та провідних фахівців організації та членів їх сімей.

Особиста безпека керівництва та провідних фахівців - це їх фізична охорона, а також охорона житла і засобів пересування керівників і провідних фахівців організації та членів їх сімей. Особиста безпека забезпечується цілим комплексом оперативних і технічних заходів з охорони такої особи як у звичайних повсякденних, так і екстремальних умовах. Проведення заходів щодо забезпечення особистої безпеки особи, що охороняється регулюється Законом України «Про охоронну діяльності» [25, с.189].

Фізична безпека персоналу - це система охорони праці і техніки безпеки в організації на основі виробничої санітарії та психології ділових відносин.

Безпечні і здорові умови праці в організації забезпечуються комплексним взаємодією як керівництва організації, так і зусиллями самого персоналу організації.

Система безпеки та охорони праці в організації регламентується Трудовим кодексом України, Законом України «Про охорону праці» і нормативно-правовими актами з охорони праці.

Економічна безпека - це стан захищеності економічних інтересів організації від внутрішніх і зовнішніх загроз за допомогою мінімізації комерційних ризиків, системи економічного, правового та організаційного характеру. Економічна безпека характеризується сукупністю якісних і кількісних показників і включає в себе наступні функціональні складові: фінансову, майнову, валютну, кредитну та політико-правову. Економічна безпека виступає основою вирішення практично всіх завдань, пов'язаних з функціонуванням організації [28, с.4].

Інформаційна безпека - це охорона каналів надходження, зберігання, обробки і передачі інформації, захист будь-яких інформаційних ресурсів за рівнями доступу. Захисту підлягає: будь-яка документаційна інформація, неправомірне поводження з якою може завдати шкоди її власнику, користувачеві й іншій особі. Результатом реалізації загроз інформації може бути: втрата (руйнування, знищення), витік (витяг, копіювання, підслуховування), спотворення (модифікація, підробка або доповнення неправдивими даними) та блокування [15, с.105].

Існує два основних принципи захисту інформації: поділ обов'язків і мінімізація привілеїв. Принцип поділу обов'язків наказує так розподіляти ролі та відповідальність, щоб одна людина не змогла порушити критично важливий для підприємства процес. Принцип мінімізації привілеїв наказує виділяти користувачам тільки ті права доступу, що необхідні їм для виконання службових обов'язків. При цьому високий рівень інформаційної безпеки організації забезпечується цілим комплексом адміністративних та оперативно-технічних заходів [7, с.134].

Юридична безпека - це охорона прав, порядку та умов здійснення конкурентної підприємницької діяльності організації в рамках законодавства України. Якщо розглядати юридичний захист більш докладно, то умовно його можна поділити на три основні напрямки:

­ взаємовідносини з органами державної влади;

­ захист від дій недобросовісних партнерів, замовників або контрагентів;

­ створення умов для успішної виробничої діяльності організації. [23, с.98]

Інтелектуальна безпека - охорона прав на наукові праці, промислові зразки, товарні знаки, комерційні найменування. На основі Цивільного кодексу України (книга четверта, стаття 418) «визнається виключне право (інтелектуальна власність) ... юридичної особи на результати інтелектуальної діяльності і прирівняні до них засоби індивідуалізації ... Використання результатів інтелектуальної діяльності і засобів індивідуалізації може здійснюватися третіми особами тільки за згодою правовласника» [10, с.24].

Екологічна безпека - охорона навколишнього середовища, забезпечення безпечної роботи екологічно небезпечних об'єктів підприємства, запобігання екологічних катастроф. У загальному вигляді питання екологічної безпеки організацій регулюються відповідними законами України. Екологічна складова безпеки в структурі безпеки підприємства є досить специфічним явищем і в основному має значення для підприємств, що мають екологічно небезпечні виробництва або що займаються розробкою надр і т.д. [5, с.103].

Таким чином, безпека праці та здоров'я персоналу є дуже важливою складовою трудового процесу будь-якої організації.

На безпечні та здорові умови праці впливають фактори, які можуть впливати на працівників не ізольовано, а в різних кількісних і якісних поєднаннях: правові, технічні, організаційні, санітарно-гігієнічні, психофізіологічні, естетичні, соціально-психологічні, ергономічні, лікувально-профілактичні та реабілітаційні. Саме тому необхідно приділяти максимальну увагу щодо забезпечення оптимальних умов праці, котрі сприятимуть збереженню та забезпеченню здоров'я персоналу.

Регламентація безпечних і здорових умов праці здійснюється на основі трудового законодавства, а недотримання вимог регламентів з охорони праці може призвести до нещасних випадків і отримання травм.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СИСТЕМИ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ І ЗДОРОВ'Я ПЕРСОНАЛУ НА СУЧАСНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ

2.1 Основні напрямки державної політики в галузі безпеки праці і здоров'я персоналу

Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України та спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням [16, с.14].

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

­ пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

­ підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

­ комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;

­ соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

­ встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;

­ адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану;

­ використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;

­ інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

­ забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях; використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва [3, с.4].

Законодавство про охорону праці складається з Закону України «Про охорону праці», Кодексу законів про працю України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про охорону праці, застосовуються норми міжнародного договору [2, с.2].

Закон «Про охорону праці» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні [28, с.3].

2.2 Аналіз страхових нещасних випадків на виробництві в Україні за 2008-2012 роки

Одним із основних показників стану охорони праці є рівень виробничого травматизму та професійної захворюваності.

Аналіз стану нещасних випадків свідчить, що в Україні протягом останніх п'яти років загальна кількість нещасних випадків, пов'язаних із виробництвом, зменшилась на 40%, а кількість нещасних випадків із смертельним наслідком, пов'язаних із виробництвом, на 42% (згідно Додатку А).

За останній рік до робочих органів виконавчої дирекції «Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України» надійшло 12907 повідомлень про нещасні випадки на виробництві, в яких постраждало 13313 осіб, в т.ч. 1766 - із смертельним наслідком.

Страховими експертами (іншими представниками «Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України», які виконують їх обов'язки) прийнято участь у роботі комісій з розслідування:

- 236 групових нещасних випадків;

- 795 нещасних випадків із смертельним наслідком;

- 929 випадках смерті на підприємстві;

- 1770 нещасних випадків з можливою інвалідністю;

- 9419 інших випадків.

У 2012 році зареєстровано 10822 (з них 648 - смертельно) потерпілих від нещасних випадків на виробництві, на яких складено акти за формою Н-1. В тому числі складено 10083 (в т.ч. смертельно - 522) актів за формою Н-1 на випадки, що сталися і розслідування яких закінчилось у звітному періоді, та 739 (в т.ч. смертельно - 126) актів на випадки, що сталися у минулих роках, а акти на них складені у звітному періоді (згідно Додатку Б).

У порівнянні з аналогічним періодом 2011 року кількість страхових нещасних випадків зменшилась на 7% (з 11640 до 10822). Кількість смертельно травмованих осіб зменшилась на 0,5% (з 651 до 648).

Кількість нещасних випадків на виробництві збільшилась в АР Крим на 19,9% (з 241 до 289), у Дніпропетровській області на 4% (з 897 до 933), Закарпатській на 27,3% або на 15 випадків (з 55 до 70), Івано-Франківській на 16,7% (з 102 до 119), Львівській на 8,9% (з 314 до 342), Одеській на 4% (з 250 до 260), Полтавській на 3,5% (з 260 до 269), Сумській на 16,2% (з 173 до 201), Хмельницькій на 3,1% (з 162 до 167).

Також збільшилась кількість страхових нещасних випадків із смертельним наслідком у Дніпропетровській області на 11 випадків, у Запорізькій області на 10, Львівській та Сумській на 8 випадків, у м. Києві на 7 випадків, Київській на 4 випадки, у Одеській на 3 випадки, у АР Крим, Волинській, Кіровоградській та м. Севастополі на 2 випадки (згідно Додатку Г).

Зниження страхових нещасних випадків відмічається у таких регіонах України: Вінницька область - на 11,5 % (з 304 до 269), Волинська область - на 15,5% (з 233 до 197), Донецька область - на 7,7% (з 4020 до 3712), Житомирська область - на 13,9% (з 202 до 174), Запорізька область - на 9,8% (428 до 386), Київська область - на 2,2% (273 до 267), Кіровоградська область - на 11% (з 154 до 137), Луганська область - на 21,6% (з 1641 до 1287), Миколаївська область - на 24,1% (з 133 до 101), Рівненька область - на 7,1% (з 141 до 131), Тернопільська область - на 2,6% (з 76 до 74), Харківська область - на 8,5% (з 402 до 368), Херсонська область - на 25% (з 152 до 114), Черкаська область - на 9,1% (з 143 до 130), Чернігівська область - на 7% (з 157 до 146), м. Київ - на 5,6% (з 591 до 558), м. Севастополь - на 18,3% (з 82 до 67).

Також необхідно відмітити, що з кожним роком кількість страхових нещасних випадків, в тому числі й смертельних, знижується і в 2012 році, порівняно з 2008 роком, вона знизилась на 35% (згідно Додатку Д).

Найбільша кількість страхових нещасних випадків зареєстрована у Донецькій (34,3%), Луганській (11,9%) і Дніпропетровській (8,6%) областях. Кількість травмованих осіб у цих областях складає близько 54,8% від загальної кількості травмованих по Україні (згідно Додатку Е).

Якщо протягом останніх п'яти років в Україні спостерігається позитивна динаміка зниження виробничого травматизму, то ситуація щодо професійних захворювань залишається нестабільною, а їх рівень високим (згідно Додатку В).

За 2012 рік до робочих органів виконавчої дирекції Фонду надійшло 5729 повідомлень про професійні захворювання (отруєння). За результатами розслідування професійних захворювань складено 5612 актів розслідування причин виникнення хронічних професійних захворювань (актів П-4).

У порівнянні з аналогічним періодом 2011 року кількість професійних захворювань збільшилась на 4%, або на 216 випадків (з 5396 до 5612).

Найбільша кількість професійних захворювань зареєстрована у Донецькій (32,3%), Луганській (25,8%), Дніпропетровській (17,6%) і Львівській (10,5%) областях. Кількість профзахворювань у цих областях складає близько 86% від загальної кількості по Україні.

Значний ріст професійних захворювань відмічається у Волинській області - на 151 випадок (з 112 до 263 ), Донецькій області - на 50 випадків (з 1760 до 1810), Луганській області - на 37 випадків (1412 до 1449), Львівській області - на 20 випадків (з 568 до 588), Дніпропетровській області - на 18 випадків(з 971 до 989) (згідно Додатку Б).

У структурі професійних захворювань перше місце належить хворобам органів дихання - 68% від загальної кількості по Україні (понад 3831 випадок). На другому місці - захворювання опорно-рухового апарату - 20% (радикулопатії, остеохондрози, артрити, артози - понад 1140 випадків). Третє місце залишається за вібраційною хворобою 4% (205 випадків), четверте за хворобами слуху - 3% (192 випадки) (згідно Додатку Є).

Основними причинами професійної захворюваності в Україні є:

- недосконалість технологічних процесів, в результаті чого на працівників під час виконання технологічних операцій впливають шкідливі фактори;

- недосконалість технологічного обладнання, що призводить до неможливості досягти гранично допустимих концентрацій пилу, рівнів шуму та вібрацій на робочих місцях;

- низький рівень механізації трудомістких операцій, особливо під час видобутку вугілля;

- тривалий час роботи працюючих в шкідливих умовах праці;

- старіння основних виробничих фондів, скорочення об'ємів капітального і профілактичного ремонту промислових будівель, споруд, машин і обладнання;

- послаблення відповідальності роботодавців і керівників виробництва за станом умов праці і техніки безпеки;

- неефективність та невикористання засобів захисту працюючими, порушення правил охорони праці, режимів праці і відпочинку;

- низька якість медичних оглядів та недотримання термінів їх проходження [17, с.2].

2.3 Аналіз системи безпеки праці і здоров'я персоналу на ПАТ «Центренерго» та економічний ефект від впровадження системи управління охороною праці

безпека праця здоров'я персонал

Публічне акціонерне товариство «Центренерго», може цілком претендувати на роль першої скрипки в забезпеченні електроенергією таких промислово розвинених областей України як Київська, Харківська і Донецька.

До складу компанії входять три теплові електростанції - Вуглегірська, Зміївська та Трипільська. Сумарна проектна потужність станцій становить 7600 МВт, що дорівнює близько 14% від загальної потужності електростанцій України. За цим показником компанія посідає друге місце серед теплових енергогенеруючих компаній України.

Забезпечення здорових умов праці є проблемою загальнодержавного значення.

На підставі законів «Про охорону праці» та «Про пожежну безпеку» та інших нормативних актів у Товаристві сформована Служба охорони праці та пожежної безпеки ПАТ «Центренерго» та відповідні підрозділи з охорони праці на Вуглегірській, Зміївській, Трипільській теплоелектростанціях та «Ременерго». Основними напрямками роботи служби є:

­ створення та опрацювання ефективної системи управління охороною праці та пожежною безпекою та подальше удосконалення діяльності в цьому напрямку кожного структурного підрозділу, кожного працівника Товариства;

­ організація обліку нещасних випадків, професійних захворювань, аварій, пожеж і загорянь, що виникли у відокремлених підрозділах Товариства, та підготовка аналізу причин їх виникнення, і розпорядчих документів щодо запобігання подібних випадків;

­ організація контролю за дотриманням працівниками Товариства вимог законів, нормативно-правових актів з охорони праці та пожежної безпеки, виконання Комплексних заходів;

­ забезпечення в повному обсязі працівників Товариства спецодягом, спецвзуттям і засобами колективного та індивідуального захисту, а працівників, які працюють в шкідливих умовах праці - спецхарчуванням [3, с.4].

Виконання цих завдань можливе завдяки функціонуванню в Товаристві, в якості частини загальної системи управління, оновленої Системи управління охороною праці (СУОП), яка погоджена Держгірпромнаглядом України. Одним із основних напрямків роботи Системи є промислова безпека, її стан, ступені ризику. Введення в практику такого поняття, як промислова безпека є тією необхідністю, яка продиктована сучасним розвитком промисловості, в тому числі енергетики. Енергетичне обладнання, яке відслужило свій проектний ресурс, знаходиться в експлуатації тривалий час, працює на надкритичних параметрах є потенційно небезпечним об'єктом, потребує постійної уваги, традиційних і нетрадиційних методів діагностики. Новий підхід до системи управління охороною праці потребує більш значних обсягів робіт в цьому напрямку, ніж традиційні методи управління охороною праці.

Нами було розраховано ефективність від впровадження системи управління охороною праці.

Отже, сумарна економія Ес визначається додаванням усіх джерел, обчислюють за формулою (2.1):

Ес = Ер + Еш + Ес + Еп, (2.1)

де Ер - зниження собівартості (економія) від зменшення захворювання і травматизму із заробітної плати умовно звільнених робітників;

Еш - зниження собівартості від зменшення виплат за ставками шкідливих професій і оплати додаткових відпусток;

Ес - зниження собівартості від зменшення виплат за лікарняними листами;

Еп - зниження собівартості від зменшення збитків через плинність кадрів.

Для визначення економії від зниження виробничо-зумовленої захворюваності треба знайти відсоток захворюваності З (у робочих днях) по відношенню до робочого часу одного робітника в 2011--2012 рр. , обчислюють за формулою (2.2)::

З = Д*100/ Р*Ф, (2.2)

де Д - дні відсутності через виробничо-зумовлену захворюваність протягом року;

Р - середньоспискова чисельність робітників;

Ф - річний ефективний фонд часу одного робітника.

З0 = 67579*8*100/8000*1819 = 3,72%, а

З1 = 63240*8*100/8102*1835 = 3,40%.

При цьому умовне звільнення робітників, обчислюють за формулою (2.3):

Вр = (1 - (100- З0)/(100- З1)*Р*0,5 (2.3)

Вр = (1-(100-3,72)/(100-3,40)*8000*0,5 = 13

де З0, З1 - відсоток втрат робочого часу через захворюваність до і після впровадження СУОП; Р - середньоспискова чисельність робітників у 2011 році; 0,5 - коефіцієнт нерівномірності впровадження заходів з охорони праці.

При умовному звільненні 13 робітників економія фонду заробітної плати та відрахувань на соціальне страхування -- Ер за рахунок підвищення продуктивності праці, обчислюють за формулою (2.4):

Ер = Вр*Зср*(1+Псс/100) = 13* 2750*(1+0,12) = 40,04 тис. грн. (2.4)

Результативне функціонування СУОП можливе лише за умови, що всі працівники Товариства поділяють політику в галузі охорони праці. Оскільки покращення починається саме з людини, із змін її особистого відношення до власної безпеки та безпеки оточуючих, підвищення професіональної компетенції, практичних навичок та ін.

Економія за рахунок переведення робітників, оплата яких здійснювалась за ставками робіт зі шкідливими умова ми праці, у нормальні умови, обчислюють за формулою (2.5):

Еш = РФ*(Сш - Сн))(1+Псс/100), (2.5)

де Сш - середня тарифна ставка/годинна/на шкідливих і важких роботах (у гривнях) (22,90); Сн - середня тарифна ставка для робіт з нормальними умовами праці (у гривнях) (15,30); Р - кількість робітників, що переведені на нормальні умови праці.

Заходи з охорони праці дали змогу в 2012 р. поліпшити умови праці 8102 працівникам. Якщо 4376 з них поліпшили умови завдяки впровадженню СУОПП, то:

Еш = 4376*1835*(22,90 - 15,30)*(1+0,12) = 68, 4 тис. грн.

Крім економії з основної заробітної плати й соціального страхування, завдяки переведенню робітників зі шкідливих умов праці на нормальні, варто врахувати також зменшення оплати додаткових відпусток за роботу в шкідливих умовах, Ел (6 днів по 12,28 грн.).

Ел = 68,4*6*10,28 = 4,21 тис. грн.

Сумарна економія від переведення робітників у нормальні умови праці завдяки заходам, що передбачені системою:

Еш = 68,4 + 4,21 = 72,61 тис. грн.

Можна стверджувати, що впровадження системи СУОП мало значний позитивний вплив на ПАТ «Центренерго», так як дозволила суттєво заощадити кошти на заробітній платі через переведення робітників в нормальні умови праці. Проте новий підхід до системи управління охороною праці потребує більш значних обсягів робіт в цьому напрямку, ніж традиційні методи управління охороною праці.

Таким чином, державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України та спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Одним із основних показників стану охорони праці є рівень виробничого травматизму та професійної захворюваності. Аналіз стану нещасних випадків свідчить, що в Україні протягом останніх п'яти років знизилась загальна кількість нещасних випадків на виробництві, але ситуація щодо професійних захворювань залишається нестабільною, а їх рівень високим.

Можна стверджувати, що впровадження системи СУОП є позитивним чинником в діяльності будь-якого підприємства, так як дозволяє суттєво заощадити кошти на заробітній платі через переведення робітників в нормальні умови праці.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ І ЗДОРОВ'Я ПЕРСОНАЛУ

3.1 Шляхи вдосконалення державного регулювання безпеки праці й збереження здоров'я персоналу

Виявлення причин підвищеного травматизму і професійної захворюваності на робочому місці, аналіз сучасного стану та актуальних проблем розвитку вітчизняної системи безпеки й охорони праці має стати пріоритетним напрямком в державній системі охорони праці.

В Україні має запрацювати механізм економічної зацікавленості власника у створенні на виробництві безпечних умов праці на підприємствах усіх форм власності. Від цього виграють і працівники, і держава, і власники, адже дешевше запобігти аварії, ніж ліквідувати її наслідки. Роботодавці мають усвідомити, що вигідніше вкладати кошти у створення безпечних умов праці, ніж потім нести колосальні матеріальні затрати у вигляді штрафів, допомоги сім'ям потерпілих, відновлення зруйнованих після аварій приміщень і шахт, ремонту пошкодженої техніки та обладнання тощо [23, с.103].

У цьому зв'язку варто посилити адміністративну, матеріальну і персональну відповідальність роботодавців, відповідальних спеціалістів за незадовільний рівень охорони праці на підприємствах та підвищений ризик для життя і здоров'я людей шляхом збільшення в декілька разів штрафних санкцій. В умовах перегляду підходів до формування розмірів внеску до Фонду конкретного підприємства, яке планується визначати за результатами аудиту рівня промислової безпеки та ефективності системи управління охороною праці (це європейська норма), доречно застосувати альтернативний варіант: зобов'язати роботодавця компенсувати державні видатки, які витрачаються на ліквідацію аварій або катастроф [26, с.620].

Крім того, можна застосовувати європейську практику щодо суб'єкта відшкодування моральної шкоди. Так, моральна шкода у країнах ЄС відшкодовується не Фондом, а роботодавцями у разі доведення їхньої вини у нещасному випадку. Причому таке відшкодування регулюється Цивільним кодексом.

Принципово важливим вбачається приведення питань оплати та охорони праці, режиму роботи й відпочинку до сучасних норм МОП; внесення змін в існуючі та прийняття нових законодавчих актів у сфері промислової безпеки та охорони праці, в тому числі та у зв'язку з адаптацією національного законодавства в галузі охорони праці до законодавства ЄС. Зокрема у чинному законодавстві не враховано норму, передбачену Конвенцією МОП №121, яка визначає, що розмір будь-якої періодичної виплати не може бути менший за встановлений мінімум [25, с.148].

Необхідно на законодавчому рівні затвердити порядок аудиторських перевірок у сфері промислової безпеки і охорони праці, що сприятиме підвищенню загального рівня стану безпеки виробництва. Державне регулювання безпеки й охорони праці в Україні має ґрунтуватися на запозиченні кращого закордонного досвіду щодо профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань. Зокрема досвід більшості європейських країн свідчить, що виробництво працює ефективніше, де є окремий закон про промислову безпеку. У цьому зв'язку актуальним є прискорення підготовки проекту зазначеного закону, а також внесення змін до Кодексу про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу в частині збільшення розмірів штрафу тощо [12, с.103].

Крім того, заслуговує на увагу досвід промислово розвинених країн щодо запровадження солідарної відповідальності страхового фонду і роботодавця шляхом введення податку на травми. Отримані гроші можуть використовуватися для виплат працівникам або для підтримки досліджень в питаннях охорони праці. Ще два прийнятних способи зниження виробничого травматизму: стимулювання працівників, щоб вони уникали травм (відповідно, роботодавцям слід подбати про належну мотивацію працівників до безпечної праці), а також стимулювання підприємств шляхом встановлення знижок і надбавок до страхових тарифів з метою мінімізації професійних ризиків.

Вирішення питання зниження травматизму в умовах тіньової зайнятості, а також значне скорочення неформальної зайнятості могло б здійснитися через введення повної відповідальності роботодавця за шкоду, спричинену здоров'ю такого працівника, з виплатою всіх компенсаційних виплат за регресним позовом Фонду. Для цього потрібно внести зміни та доповнення в чинне законодавство.

Дієвим заходом вбачається призупинення дії чи вилучення ліцензій на будівництво і дозволів на роботу з підвищеною небезпекою для тієї категорії роботодавців, які зневажливо ставляться до поліпшення стану справ на виробництві. У цьому зв'язку заслуговує на увагу створення Фондом Єдиного міжгалузевого банку даних безпеки та гігієни праці на робочих місцях травмонебезпечних підприємств з аналізом стану умов і безпеки праці на робочих місцях у визначених галузях промислового виробництва України та обґрунтуванням організаційних, технічних, технологічних і небезпечних виробничих факторів на працюючих, з аналізом професійної та виробничо обумовленої захворюваності та розробленням заходів профілактики [9, с.298].

З точки зору багатьох науковців, дієвим шляхом удосконалення державного регулювання безпеки та охорони праці на вітчизняних підприємствах вбачається зміна суспільної свідомості й ставлення як роботодавців, так і найманих працівників до безпеки та охорони праці, перегляд деформованого розуміння їх значущості для здоров'я працездатних громадян.

Цей процес передбачає привернення уваги суспільства, органів державної влади, суб'єктів господарювання та громадських організацій до фактичного стану безпеки й умов праці в галузях, на конкретних підприємствах, у виробничих підрозділах і на робочих місцях, сприяння своєчасному виявленню та усуненню порушень норм і правил, причин нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, надання всебічної підтримки потерпілим на виробництві працівникам, вшанування пам'яті загиблих.

На державному рівні варто масштабніше відзначати День охорони праці, який встановлено 28 квітня згідно з Указом Президента України від 18 серпня 2006 р. № 685/2006, що збігається в часі зі Всесвітнім днем охорони праці, який відзначають понад 50 країн світу. Відповідно з 21 по 28 квітня на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності та галузей економічної діяльності України проводиться Тиждень охорони праці.

Головною метою заходів Тижня є привернення уваги кожного роботодавця і працівника до повного усунення або досягнення мінімально можливого (допустимого) рівня виробничих ризиків, до профілактики виробничого травматизму і професійної захворюваності, формування загальної культури охорони праці та свідомого ставлення до цих питань.

3.2 Заходи щодо вдосконалення безпеки праці і здоров'я персоналу на ПАТ «Центренерго»

Для вдосконалення системи безпеки праці і здоров'я персоналу ПАТ «Центренерго» необхідно:

­ чітко прописати обов'язки роботодавця та працівника у сфері безпеки праці;

­ розробити систему створення безпечних робочих місць.

Роботодавець зобов'язаний забезпечити:

­ безпеку працівників при експлуатації будівель, споруд, обладнання, здійсненні технологічних процесів, а також застосовуваного у виробництві обладнання;

­ застосування сертифікованих засобів індивідуального та колективного захисту працівників;

­ відповідність вимогам охорони праці умов праці на кожному робочому місці;

­ режим праці і відпочинку працівників відповідно до трудового законодавства і іншими нормативними правовими актами, що містять норми трудового права;

­ придбання і видачу за рахунок власних коштів сертифікованих спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту;

­ навчання безпечним методам і прийомам виконання робіт і надання першої допомоги потерпілим на виробництві, проведення інструктажу з охорони праці, стажування на робочому місці і перевірки знання охорони праці;

­ недопущення до роботи осіб, які не пройшли в установленому порядку навчання та інструктаж з охорони праці, стажування і перевірку знань охорони праці;

­ організацію контролю за станом умов праці на робочих місцях, а також за правильністю застосування працівниками засобів індивідуального та колективного захисту;

­ проведення атестації робочих місць за умовами праці з наступною сертифікацією організації робіт з охорони праці;

­ недопущення працівників до виконання ними трудових обов'язків без проходження обов'язкових медичних оглядів (обстежень), обов'язкових психіатричних оглядів, а також у випадку медичних протипоказань;

­ розслідування та облік нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Працівники зобов'язані:

­ дотримуватися вимог безпеки праці;

­ правильно застосовувати засоби індивідуального та колективного захисту і проходити навчання безпечним методам і прийомам виконання робіт та надання першої допомоги потерпілим на виробництві, інструктаж з охорони праці, стажування на робочому місці, перевірку знань вимог безпеки праці;

­ негайно сповіщати свого безпосереднього або вищестоящого керівника про будь-яку ситуацію, яка загрожує життю і здоров'ю людей, про кожний нещасний випадок, що відбувся на виробництві, або про погіршення стану свого здоров'я, у тому числі про прояв ознак гострого професійного захворювання [21, с.7].

Розробка системи створення безпечних робочих місць включає в себе такі кроки, як виявлення небезпеки для працівників під час роботи та визначити серйозність наслідків потенційно небезпечного робочого місця.

Роботодавці повинні застерігати своїх працівників від отримання будь-яких травм, цінувати акуратну роботу, а керівники компаній повинні нести відповідальність за забезпечення безпеки. Якщо цього не робити, то можна понести юридичну відповідальність.

Необхідно частіше спілкуватися з працівниками, перевіряти все і переконатися, що нічого не несе в собі потенційну загрозу. Для цього можна створити план забезпечення безпеки.

В першу чергу потрібно подбати про ті загрози, які можуть зашкодити здоров'ю працівників та оточуючих людей. Наприклад, деякі загрози можуть стати причиною порізів і ударів, але це не так серйозно, як фатальні рани і травми. Деякі травми неминучі і тому часто відбуваються, але деякі можуть зустрічатися один раз після довгого часу [29, с.12].

Ймовірність ризику нещасного випадку буде існувати завжди, тому всі чинники врахувати просто неможливо. Проте безпека робочих повинна бути одним з найголовніших пріоритетів для компанії.

У цьому зв'язку, зважаючи на пріоритетність життя і здоров'я людей, роботодавці не повинні заощаджувати на створенні здорових і безпечних умов праці на підприємствах та скорочувати кількість фахівців, які опікуються цими проблемами.

Таким чином, захист працюючих осіб через підвищення безпеки й охорони праці потребує узгодження дій центральних і місцевих органів виконавчої влади, об'єднань роботодавців, трудових колективів, профспілкових організацій щодо проведення комплексу широкомасштабних заходів на державному, галузевому, регіональному та виробничому рівнях, а також вжиття додаткових заходів із запобігання нещасним випадкам на виробництві і професійним захворюванням, підвищення рівня безпеки та умов праці, в тому числі на об'єктах малого і середнього бізнесу; підвищення відповідальності як роботодавців за належні умови праці, так і працівників за виконання умов щодо безпечної праці.

Запропоновані шляхи вдосконалення державного та на рівні окремого підприємства регулювання безпеки й охорони праці в системі захисту працездатних громадян покликані істотно змінити ставлення роботодавців і працівників до вирішення проблем охорони праці в усіх галузях економіки, сприятимуть усуненню або зменшенню ризиків для життя та здоров'я людей, поліпшенню організації профілактики нещасних випадків і виробничо зумовлених захворювань.

ВИСНОВКИ

Безпека праці та здоров'я персоналу являється дуже важливою складовою трудового процесу будь-якої організації.

На безпечні та здорові умови праці впливають фактори, які можуть впливати на працівників не ізольовано, а в різних кількісних і якісних поєднаннях: правові, технічні, організаційні, санітарно-гігієнічні, психофізіологічні, естетичні, соціально-психологічні, ергономічні, лікувально-профілактичні, реабілітаційні. Регламентація безпечних і здорових умов праці здійснюється на основі трудового законодавства, а недотримання вимог регламентів з охорони праці може призвести до нещасних випадків і отримання травм.

Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України та спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Одним із основних показників стану охорони праці є рівень виробничого травматизму та професійної захворюваності. Аналіз стану нещасних випадків свідчить, що в Україні протягом останніх п'яти років знизилась загальна кількість нещасних випадків на виробництві, але ситуація щодо професійних захворювань залишається нестабільною, а їх рівень високим.

Запропоновані шляхи вдосконалення державного та на рівні окремого підприємства регулювання безпеки й охорони праці в системі захисту працездатних громадян покликані істотно змінити ставлення роботодавців і працівників до вирішення проблем охорони праці в усіх галузях економіки, сприятимуть усуненню або зменшенню ризиків для життя та здоров'я людей, поліпшенню організації профілактики нещасних випадків і виробничо зумовлених захворювань.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України.

2. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» // ВВР України. - 1999. - № 23.

3. Закон України «Про пожежну безпеку» із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 15 листопада 1997 року № 618/97-ВР, від 18 листопада 1997 року № 642/97-ВР.

4. Закон України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» від 18 січня 2001 року № 2245-111.Наказ Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості» від 04.07.2007 №370.

5. Березюк О. В., Лемешев М. С. Охорона праці в галузі радіотехніки: Навч. посіб. - Вінниця: ВНТУ, 2009. - 159 с.

6. Богданов С. Профілактика нещасних випадків - складова безпеки праці / С. Богданов // Уряд. кур'єр. - 2008. - № 79. - квітня. - С. 4.

7. Гжегоцький М.Р., Федоренко В.І., Штабський Б.М. Нариси профілактичної медицини. -- Львів: ЛОБФ «Медицина і право», 2008. -- 408 с.

8. Гогіташвілі Г. Г., Карчевські Є.-Т., Лапін В. М. Управління охороною праці та ризиком за міжнародними стандартами: Навч. посіб. - К.: Знання, 2007. - 367 с.

9. Горюн Т. Безпечна праця як складова розвитку підприємств України. Охорона праці / Т. Горюн // Охорона праці. - 2011. - №2. - С.16-17.

10. Дементій Л.В. Охорона праці в галузі/ Л.В. Дементій, Г.Л. Юсіна, Г.І. Чижиков. - Краматорськ: ДДМА, 2006. - 296 с.

11. Жидецький В. Ц. Основи охорони праці [Текст] : підруч. / В. Ц. Жидецький. -- 3-тє вид., перероб. і доп. -- Львів : Укр. акад. друкарства, 2006. -- 336 с. -- ISBN 966-8013-11-5

12. Зацарний В.В. Охорона праці: Навчальний посібник для дистанційного навчання. ? К.: Університет «Україна», 2006. ? 304 с.

13. Звернення генерального директора МОП Хуана Смавіа з нагоди Всесвітнього дня охорони праці. - МБТ. - Женева, 2011.

14. Зеленський І. Приховування нещасних випадків як засіб поліпшення статистики / І. Зеленський // Охорона праці. - 2011. - №6. - С.34-35.

15. Керб Л.П. Основи охорони праці: Навч. посібник. - Вид. 2-ге, без змін. - К.: КНЕУ, 2006. - 216 с.

16. Киселев И. Я. Сравнительное и международное трудовое право. - М., 2000. - С.218-219.Коржика Б.М. і Іванова В.М. - Харків: Форт, 2010. - 388 с.

17. Колесник С. Приховування нещасних випадків: п'ять причин / С. Колесник // Охорона праці. - 2011. - №4. - С.12-13.

18. Охорона праці: Навч. посібник / За ред. В. Кучерявого. - Львів: Оріяна-Нова, 2007. - 368 с.

19. Русаловський А. В. Правові та організаційні питання охорони праці: Навч. посіб. - 4-те вид., допов. І перероб. - К.: Університет «Україна», 2009. - 295 с.

20. Стеценко С.Г. Демографічна статистика. - К.: Вища школа, -2005./ С.16

21. Сторчак С. Безпека - важливіша за виробництво / С. Сторчак // Уряд. кур'єр. - 2008. - № 77. - 24 квітня. - С. 10.

22. Сєріков. Я. О. Основи охорони праці: навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. - Харків: ХНАМГ, 2007. - 227 с.

23. Третьяков О.В., Зацарний В.В., Безсонний В.Л. Охорона праці: Навчальний посібник з тестовим комплексом на CD/ за ред. К.Н. Ткачука. - К.: Знання, 2010. - 167 с.

24. Управление персоналом организации / Под ред. А.Я. Кибанова. М., 2006. - 250 с.

25. Федоренко І. Необ'єктивність розслідування нещасних випадків: п'ять причин / І. Федоренко // Охорона праці. - 2011. - №7. - С.32-33.

26. Фролов, А. В. Безопасность жизнедеятельности. Охрана труда : учеб. пособие для вузов / под. общ. ред. А. В. Фролова. -- Изд. 2-е, доп. и перераб. -- Ростов н/д.: Феникс, 2008. -- 750 с.

27. Кодекс законів про працю України. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.

28. Закон України «Про охорону праці» від 21 листопада 2002 р. - [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi

29. Горюк О. Травматизм в Україні. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // conf-cv.at.ua/forum/68-700-1

30. Коваленко Н., Лащенко О. Травматизм на виробництві: Україна серед лідерів в Європі? - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // www.radiosvoboda.org/content/article/16797705.html

додаток А

Размещено на http://www.allbest.ru/

додаток Б

Порівняльна таблиця захворюваності населення в період 1990-2011 рр.

Подобные документы

• Охорона праці

  Правові та організаційні засади охорони праці. Організація охорони праці на виробництві. Розслідування, облік і аналіз нещасних випадків, професійних захворювань та аварій. Основні фактори виробничого середовища, що визначають умови праці на виробництві.
  
  курс лекций [383,2 K], добавлен 09.12.2008
  

• Охорона праці у Швейцарії

  Правова основа охорони праці працюючих у Швейцарії. Реалії європейського союзу у галузі трудових відносин. Європейська агенція з охорони праці на виробництві. Створення Європейської мережі досліджень з вдосконалення системи безпеки праці і здоров'я.
  
  реферат [13,4 K], добавлен 13.03.2009
  

• Організація охорони праці на виробництві

  Система управління охороною праці на підприємстві як забезпечення безпеки, збереження здоров’я та працездатності, створення належних умов праці: завдання, принципи, функції. Правове забезпечення рівня охорони праці при укладанні трудових договорів.
  
  реферат [22,9 K], добавлен 30.11.2010
  

• Охорона праці на виробництві

  Управління охороною праці та організація охорони праці на виробництві. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій. Основи фізіології, гігієни праці, виробничої санітарії. Охорона праці при експлуатації систем під тиском.
  
  методичка [164,4 K], добавлен 11.11.2013
  

• Організація охорони праці на прикладі закритого акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод"

  Правове забезпечення охорони праці, гарантії прав працівників. Норми і правила з техніки безпеки і виробничої санітарії, інструктаж і навчання персоналу. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про охорону праці, розслідування нещасних випадків.
  
  дипломная работа [124,3 K], добавлен 04.09.2009
  

• Охорона праці - основні положення, зміст і завдання

  Суть охорони праці як навчальної дисципліни. Основні терміни й поняття охорони праці. Небезпечні виробничі фактори. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях. Розслідування та облік нещасних випадків, спеціальне розслідування. Безпека праці при виплавці сталі.
  
  реферат [51,3 K], добавлен 05.03.2009
  

• Державна політика в галузі охорони праці

  Теоретичні та практичні основи державної політики в галузі охорони праці. Сучасний стан та проблеми на конкретних прикладах. Шляхи вирішення проблем, пов'язаних з державною політикою в галузі охорони праці. Національна програма поліпшення безпеки праці.
  
  реферат [31,8 K], добавлен 13.01.2010
  

• Умови праці на виробництві

  Гігієнічна класифікація праці. Фактори, що визначають умови праці на виробництві та їх значення для здоров’я і працездатності людей. Державна система охорони праці в Україні. Координація діяльності органів державного управління охороною праці.
  
  реферат [21,4 K], добавлен 30.10.2008
  

• Система управління охороною праці

  Організація системи управління охороною праці в галузі. Здійснення державної галузевої політики. Додержання пріоритету здоров'я працівників і відповідальності структурних підрозділів за створення безпечних умов праці. Усунення неприпустимих ризиків.
  
  контрольная работа [21,4 K], добавлен 21.05.2015
  

• Захист від нещасних випадків в арт-готелі "Баккара"

  Законодавча база захисту від нещасних випадків. Відповідальність за безпеку, проведення первинного та поточного інструктажів з питань охорони праці. Системи пожежної безпеки, види вогнегасників. План евакуації людей на випадок пожежі з приміщень готелю.
  
  контрольная работа [34,5 K], добавлен 03.10.2013
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам